|
Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти
|
|
| love | Дата: Воскресенье, 17.01.2010, 22:33 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Не марнуй час на пошуки іншого, бо втратиш те, що вже маєш у своєму житті зараз.
Думаючи постійно про когось, втрачаєш те, що в цій хвилині збагачує твоє життя, прикрашує будні, робить неповторний день, у якому живеш. Це все втрачаєш і воно ніколи вже не вернеться. Коли знаходишся в невтомних пошуках когось, то себе просто виснажуєш. Твоє втомлене обличчя буде показувати неспокій, тривогу і паніку. Адже всі ці емоції ти носиш від постійних невдалих пошуків. Не муч себе, не знущайся над собою. Коли постійно шукаєш способу сподобатися, прикрашаєш себе задля когось, граєш роль чужої тобі людини, і все це задля когось; – мине час і себе зненавидиш, бо вже не будеш знати, хто ти є насправді. Краще потрать час на пошуки самого себе, своєї оригінальності і неповторності. Коли ти себе віднайдеш, то станеш особливим/ою і привабливим/ою. А у цьому світі кожен хоче мати щось дуже неповторне і особливе. Ось тому, коли людина стане сама собою, тоді з’явиться той, хто полюбить цю неповторність і оригінальність. Твоя природня привабливість породить невидимий потяг, який ми називаємо: причарування. Кожен з двох реалізував себе, свої бажання і далі продовжує себе реалізовувати.
Бог сотворив нас неповторними і прекрасними. Це усвідомимо лише тоді, коли відкриємо у собі цю неповторність і прекрасність.
Чим це не шлях до справжнього щастя? А хто не хоче бути із щасливою людиною?
|
|
|
| |
| tolya | Дата: Суббота, 04.12.2010, 21:45 | Сообщение # 2 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 1612
Репутация: 5
Статус: Offline
| Правда Біблії про шлюб
І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього».
Буття 2:18 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,— і стануть вони одним тілом.
Буття 2:24 Хто знайшов добру дружину — знайшов добро і отримав милість від Бога.
Притчі 18:32 Поберіть жінок,— і зродіть синів та дочок, і візьміть для ваших синів жінок, а свої дочки віддайте людям, і нехай вони породять синів та дочок, і помножтеся там, і не малійте.
Єремії 29:6 І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов'ю. 1 заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа.
Осії 2:21, 22 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.
1Коринтянам 7:2—4 Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей, домом рядили, не давали противнику ані жодного поводу для лихомовства.
1Тимофія 5:14 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне; а блудників та перелюбів судитиме Бог.
Євреям 13:4 Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві,— бо чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна. Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його. «Покине тому чоловік батька й матір, ї пристане до дружини своєї,— і будуть вони обоє одним тілом». Ця таємниця велика,— а я говорю про Христа та про Церкву. Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка.
Ефесянам 5:22—33 Так само дружини,— коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин.
1Петра 3:1 Чоловіки,— так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є спадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.
1Петра 3:7
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:32 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ЧИ МОЖЛИВА ДРУЖБА МІЖ ХЛОПЦЕМ І ДІВЧИНОЮ?
Як дружити з хлопцем / дівчиною і чи можлива така дружба взагалі? Варто було мені одного разу озвучити це питання групі молоді, як із зали відразу ж пролунало: «Просто дружити? Звичайно можливо! Ось у мене є друг-хлопець!».
Можливо, так само скаже і хтось із наших читачів. Однак давайте спробуємо проаналізувати такого роду дружбу. Я думаю, що всі звернули увагу на фразу «просто дружити»… за якою читається: «не любити, не зустрічатися».
Він + Вона =?Отже, чи є дружба між хлопцем і дівчиною? Розмірковуючи над цим питанням, я покопався в словниках. І з'ясував парадоксальний факт. Любов — це наступна сходинка дружби… Дивно? Аж ніяк. Адже очевидно, що саме дружба є дуже важливою складовою любовних відносин. Давайте подивимося визначення цих слів у словнику:
- Дружба — взаємна прихильність двох або більше людей, тісний їх зв'язок;
- Любов — сильна прихильність, починаючи від схильності до пристрасті; (це далеко не повний опис, але це вже любов).
Ви не знаходите щось спільне в цих визначеннях? Зауважте, в обох випадках присутня взаємна прихильність. Тільки у другому — вона «сильна», до «пристрасті». Виникає бажання не просто бути поруч, а бути разом, бути одним цілим. У цьому випадку вже не залишається місця для інших. Друзів може бути багато — кохана людина одна.
Отже, дружба і любов завжди ходять поруч. Не дивлячись на те, що бувають друзі дитинства і все таке… — саме в цій подібності криється підводний камінь. Не дарма в Біблії ніде не згадується про дружні стосунки чоловіка і жінки. Є яскраві приклади дружби Давида і Йонатана, Рут і Ноомі … І тільки так. Можливо, тому що Творець на генному рівні заклав у нас тяжіння до протилежної статі. І чим тісніше стосунки між хлопцем і дівчиною, тим сильніше їх притягує один до одного. Крім того, чоловік, який жаліється у жилетку подружці, виглядає так скажемо: не досить мужньо.
Розкажу приклад зі свого життя. Спілкувався я з однією дівчиною, і було нам дуже цікаво разом. У неї був хлопець, і вона часто запитувала у мене поради з приводу їх відносин, вирішення конфліктів. Ну, я такий весь мегаправильний і суперпухнастий, — радив. І от якось вона мені каже: «Ти такий хороший і т.п.»… Раз, і я придавив педаль гальма … У вас були такі ситуації? Це означає, ви бачили як пробуджується симпатія, за якою буде слідувати… Так, саме любов!
У цей момент дуже важливо не почати «підігравати». Адже так приємно, коли друг не просто дружить, але ще й залицяється до тебе чи подруга робить знаки уваги. Однак легкий на перший погляд флірт може залишити важкий відбиток в житті людини…
Тоді ми з моєю знайомою чесно і відкрито поговорили. З'ясували, хто що думає, і те, що у нас нічого окрім спілкування бути не може і не буде. Минуло кілька років: зараз я одружений, а вона заміжня. У нас прекрасні сім'ї. Ми періодично спілкуємось і у нас рівні дружні стосунки. Але все завдяки тому, що одного разу ми зуміли в потрібний момент зупинитися і були чесними один перед одним. А інакше чиєсь серце могло бути розбите.
У Біблії написано: «Не стосуйтесь до віку цього» (Римлян 12:2), але що ми бачимо? Зараз звідусіль рекламуються фривольні відносини між статями, і ця порочна практика проникає в церкви. Молодь, підлітки, діти не бачать нічого поганого в дуже тісних взаєминах, називаючи це просто дружбою. Хлопці просто по дружбі дозволяють собі «лежати» на колінах у дівчат або сидіти, тісно притулившись до них. Дівчата просто по дружбі цілують хлопців, вітаючись при зустрічі. А на питання про відносини все в унісон відповідають: «Ми просто дружимо, а з ким нам ще спілкуватися?». Просто по дружбі сьогодні один хлопець, завтра — інший. А в неділю — до церкви. Ось таке от християнство…
Я вважаю, що якими б чистими відносини не здавалися, але якщо серед друзів більше представників (або представниць) протилежної статі, це вже серйозний привід задуматися про своє ходінні перед Богом. Хлопець, у якого більшість друзів дівчата, а фотки в соціальних мережах аж ніяк не є прикладом цнотливої поведінки - чи може проповідувати про Бога? Щось явно не так з ним і з його мотивами. І можна переконати в чому завгодно директора недільної школи, молодіжного пастора, але Бог чинить «з лукавим за лукавством його» (2 Сам 22:27).
Чому не буває дружби між хлопцем і дівчиною?У наш час, коли слово «люблю» написано мало не на кожному паркані і смітнику, така дружба часто не можлива з таких причин:
Дружба автоматично припиняється якщо ваша (подруга / друг) вам симпатичні як жінка / чоловік відповідно.
Навіть якщо на момент старту ваших відносин пункт № 1 не виконувався, ніхто не гарантує, що в процесі спілкування хтось з вас не розгледить у співрозмовнику щось більше. Підсумок? Дивись пункт перший.
Зрозумійте, що певне тяжіння до протилежної статі закладено в нас нашим Творцем на генному рівні. І чим ближче ми до неї (до тієї протилежної статі) не тільки у фізичному, а і в духовному сенсі знаходимося… тим сильніше нас тягне далі. Чим сильніше нас тягне далі — тим ближче ми опиняємося. І так до тієї самої межі, за якою дружба або розквітає в любов, або закінчується урочистим розбиттям горщиків та іншої кераміки.
Передбачаю, що хтось з обуренням запитає: «так що, нам і спілкуватися не можна?». Однак першим, хто вжив подібний аргумент, був диявол, який запитав: «Чи дійсно Бог наказав?» (Буття 3:1). Прочитайте вірш далі самі… Загалом, відповідь на дане питання проста. Можна спілкуватися, можна бути приятелями. Але завжди треба бути чесним перед собою, перед вашим знайомим / приятелем / другом і перед Богом, кінець кінцем. Я думаю, в глибині душі люди завжди розуміють, що вони роблять насправді: люблять або грають у любов, дружать або грають в дружбу.
Взагалі, в народі недарма кажуть: «Є три друга: батько, мати та вірна дружина». Є в цьому щось. Дружіть, Любіть і будьте щасливі!
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:34 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов чи закоханість?
Цього разу, продовжуючи мову про побачення та відносини між хлопцями і дівчатами, пропоную застановитися над важливістю бути свідомим і чітко визначеним стосовно наших намірів і вчинків. Адже побачення – це зустріч людей, а людина є надто важливою, щоб можна було цим легковажити. Хлопець і дівчина повинні бути визначеними у відносинах один до одного: або це дружба, або це глибші і серйозні відносини, спрямовані на те, щоб у майбутньому одружитися. Тут не можуть мати місце сумніви і вагання. Стабільність і визначеність – це дві невід'ємні речі у відносинах між хлопцем і дівчиною, які хочуть будувати своє майбутнє разом. Без цих двох елементів, можемо сказати напевне, що це не любов. Такі відносини слід або негайно лікувати, або припиняти... продовжувати «у цьому ж дусі» – немає сенсу, бо так відносини будуть лише руйнуватися, спричиняючи біль, проблеми і смуток.
Однак існує ще одна трудність – обрати людину, з якою будемо будувати наші стосунки. Можливо дехто подумає, що обрати людину не важко, «важко» настає потім, коли у нас з нею нічого не виходить і ми не почуваємо себе щасливими. Позаяк, кожне дерево має свій корінь, а кожна хвороба – свій початок. Початком невдалих відносин часто є наша помилка при виборі. Спробуємо зрозуміти чому?!
Обираючи з ким зустрічатися, ми, по-суті, обираємо людину, з якою хочемо прожити все життя, з якою готові розділяти усе – радість і смуток, працю і відпочинок, виховання дітей. Отже це є дуже серйозний вибір, який слід робити свідомо і обдумано. І тут важливо не лише, щоб ми були свідомими, але щоб свідомою свого вибору була і ця людина, яку ми, власне, обрали. Не потрібно поспішати, і якщо ми переконані у своєму рішенні, перш ніж переступити поріг дружби, треба переконатися в тому, що наш обранець також відповідно обдумав своє рішення, і потім у майбутньому не скаже нам «пробач, я був несвідомий(-а), коли казав(-ла) тобі, що люблю...». Можливо, ви скажете, що коли ми тільки збираємося почати зустрічатися, то ще не можемо думати про одруження, ми ж тільки починаємо пізнавати одне одного... У відповідь, зауважу, звичайно, що в цей момент ми ще не знаємо чи будемо завжди разом, чи одружимося у майбутньому, але переступити межі дружби означає, так би мовити, зайти у «приватний сектор» людини, відкрити її серце. Тому тут не варто експериментувати. Якщо є сумніви, то хороша дружба – це найкращий спосіб краще пізнати людину, щоб прийняти правильне рішення, не причинивши їй кривди. Звучить «непрактично» і «нудно»? Тоді запитайте себе, чи хотіли би ви, щоб хто-небудь просто так, заради експерименту, «дегустації», ввів вас у довіру, зайшов до вашого серця, запалив надію, а потім... подякував за те що ви дозволили провести експеримент і пішов далі... Висновки робити вам! Одна лиш заувага, найчастіше такі «експериментальні» побачення починаються через фізичну привабливість, яка стає головним, а то й єдиним мотивом наших необдуманих рішень.
Перш ніж сказати комусь «я тебе люблю», варто пересвідчитись чи це є справді любов, чи, можливо, закоханість?! Адже закохатися можна навіть у людину, якої ви не знаєте, яка, однак, вам чимось дуже сподобалася. Закохатися можна і коли ви вже зустрічаєтеся, і навіть коли одружені. Позаяк, закоханість не є чимось поганим, ані не є гріхом, але слід вміти відрізняти її від любови, щоб уникнути неприємностей і помилок.
Отже, що таке любов? У побуті це слово може означати мало не все, що завгодно. У грецькій мові є чотири слова, які перекладаються на українську, як «любов»1. Розглянемо три із них: агапе, філео і ерос. Агапе – це незвичайна любов, безкорислива і довготерпелива, милосердна і лагідна... Вона любить навіть тоді, коли немає взаємности. Вона прагне добра иншій людині. Філео – це дружня любов, братня любов. Ерос – це фізичний вимір любови. Вона ґрунтується на фізичній привабливості і задоволенні. Ця любов – важливий елемент щасливого подружжя, але подружжя не може триматися тільки на цьому. Проблема в тому, що сучасне суспільство постійно втискає нам в голову, що справжня любов – це тільки ерос. День за днем культура і медія нагадують нам про це. І цим ми керуємося у всьому... наприклад, коли вибираємо одяг – ми хочемо бути привабливими! Популярними у наш час стали різні Інтернет-сторінки для знайомств і спілкування. Кожен бажаючий може зареєструватися на таких сайтах, подати інформацію про себе, а також своє фото. Візьмімо, наприклад, Інтернет-сторінку «В Контакті», на якій зареєстровано на даний момент понад 30 мільйонів користувачів. Якою думкою ми керуємось, коли подаємо на цю сторінку свою інформацію, фотографії? Бути привабливим, бути «сексуальним», бути найкращим... Инколи здається, що в окремих людей просто відсутнє почуття сорому і самоповаги. Або іще один феномен «В Контакті» – це опитування, яке дехто робить на своїй сторінці, серед яких можна зустріти питання такого змісту: «Чи хотіли б ви зі мною поцілуватися?»... Щоб не відходити від теми, не будемо говорити про моральну оцінку таких фотографій чи запитань, але запитаймо себе, чому ставлять такі запитання? Чому показують такі фотографії? Шукаючи відповідь, ми знову вертаємось у замкнене коло, де з одного боку модерна культура, яка нав'язує думку, що любов – це виключно ерос, і з иншого боку молодь, яка потребує любови, але через те, що иншого бачення любови, крім того, яке пропагує суспільство, у неї немає, прагне цього еросу.
Тут слід також мати чітку позицію. Ерос – фізичний вимір любови. У повноті його можна зреалізувати лише у подружжі. Ерос – важливий елемент подружніх відносин, але лише всі три виміри любови, про які ми вище згадували, можуть дати нам такі стосунки, які перевершують всі наші мрії і очікування. Таким чином можемо зобразити любов, як рівносторонній трикутник, фундаментом якого, однак, є агапе!
Давайте розглянемо також деякі особливі риси любови, порівняємо, чим вони відрізняються від закоханости2:
1. Час. Любов росте поступово. Закохатися можна моментально;
2. Знання. Любов росте, коли ми пізнаємо усі якості людини, яку любимо, і приймаємо їх. Закоханість зосереджується переважно на одній позитивні якості, яку ми бачимо у цій людині;
3. Центр уваги. Любов зосереджена на иншій людині. Вона виходить за межі себе. Закоханість дбає перш за все про себе;
4. Вірність. Любов – це посвята одній людині. Закоханим можна бути у багатьох людей одночасно;
5. Впевненість. Люблена людина почуває себе впевнено. Вона довіряє людині котру любить, адже знає на чому ґрунтуються їхні відносини. У закоханої людини впевненість не може мати твердого ґрунту, бо у такому випадку важко реально оцінити відносини, і ми скоріш за все бажане видаємо за реальне. Або впевненість взагалі відсутня, що може виражатися, наприклад, через ревнощі.
6. Вирішення проблем. Люди, які люблять одне одного, визнають свої проблеми і намагаються їх вирішити. При закоханості проблеми ігноруються, або «замальовуються» рожевим кольором.
7. Відстань. Любов постійна. Закоханість минає, якщо настає якась відстань, яка тимчасово розлучає людей.
8. Фізична привабливість і контакт. Якщо люди люблять одне одного, то фізичний контакт займає маленьку частину стосунків. У закоханості, фізичний аспект – це ціль і мета стосунків.
9. Постійність. Любов стабільна. Закоханість з'являється і зникає раптово.
10. Здатність чекати. Люблячі люди вміють чекати, але і не відтягують одруження. Закохані не бажають чекати ані години, хочуть якнайшвидше одружитися. Час сприймається як щось негативне.
І ще один важливий момент, на який варто звернути увагу – це модель відносин, яка закладена у нашій свідомості. Правильне настановлення допоможе нам побудувати добрі відносини і бути щасливим у майбутньому.
Отож розгляньмо дві моделі відносин:
Голлівудська модель відносин:
1) Знайти собі «підходящу» людину;
2) Закохатися в цю людину;
3) Приписати їй усі свої мрії, надії і сподівання;
4) Якщо нічого не виходить, то повторити пункти 1-3.
Це егоїстична модель, яку нам пропонує сучасний світ. Обираючи собі пару на все життя, ми керуємося тільки думкою про те, щоб нам було добре. Шукаємо багату, красиву, розумну і слухняну людину, яка буде нам завжди і всюди догоджати. Наступним кроком ми намагаємося якимось чином закохатися в цю людину і приписати їй усе те, що ми мріємо у ній знайти... Все це рано чи пізно приводить до великого розчарування, бо мотивом нашого вибору не була щира і глибока любов. Кінець-кінцем такі відносини розпадаються, бо ми прагнули лише отримувати, а не дарувати... любов же повинна бути взаємною.
Божа модель відносин:
1) Стати «підходящою» людиною;
2) Жити в любові;
3) Покладати надію на Бога і старатися «догодити» Йому у наших відносинах.
4) Якщо стосунки руйнуються – повторити пункти 1-3.
Божа модель є чимось протилежним до того, що пропонує нам світ. Згідно з нею, ми в першу чергу повинні самі стати цією «підходящою» людиною, що у найглибшому значенні слова означає наслідувати Христа. Хто хоче, щоб у майбутньому в нього була добра дружина – повинен вже зараз, тут і тепер зробити все можливе, щоб стати добрим чоловіком. А для цього потрібно вже зараз почати працювати над собою у всіх можливих аспектах. Потрібно дбати про свій духовний, моральний і фізичний ріст. Так, декому з нас доведеться прикласти чималих зусиль, але саме на цьому етапі ми закладаємо фундамент нашого щастя у майбутньому.
Наступним кроком у Божій моделі відносин є жити у любові. І тут слід розуміти, що любов – це не тільки приємні почуття, які ми відчуваємо до иншої людини. Говорити теплі слова, дарувати ніжні обійми, прогулюватися тримаючись за руку, разом дивитись на захід сонця – це ще не означає любити! Любов – це давати людині те, чого вона найбільше потребує, тоді, коли вона цього найменше заслуговує4.
Третій крок у Божій моделі відносин – це у всьому надіятися на Господа, і будувати наші відносини керуючись Божим словом і Божими заповідями. Пам'ятаймо, заповіді Божі не є для того, щоб нас обмежити, чи щось у нас відібрати... вони дані Богом з великої любови, для того, щоб живучи за ними, ми були щасливими.
Останній крок, а радше маленька примітка у Божій моделі полягає у тому, що не потрібно «шукати скалку в оці брата», але «витягнути колоду зі свого ока». Якщо у нас щось не виходить, не потрібно відразу звинувачувати в цьому иншу людину. Так, можливо доля правди у цьому є, але завжди слід починати з себе самого!
Врешті, пам'ятаймо, побачення – це не відпочинок і не розвага. Побачення – це час, коли ми готуємося до того, щоб прожити з иншою людиною разом ціле життя. Це час тривалої і деколи нелегкої праці над собою – праці як духовної, так і фізичної. Побачення – це час, коли ми намагаємось якнайкраще пізнати потреби коханої людини, її смаки і вподобання, її особливості, щоб дарувати їй таку любов, якої вона потребує.
Примітки:
1 Чип Ингрем – Божий рецепт усовершенствования вашей личной жизни. Любовь, секс и супружеские отношения, відео-семінар (http://www.lifecity.tv);
2 Там само;
3 Там само;
4 Там само.
Володимир Чабан
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:35 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Він і вона: розпізнайте любов
Дорога молоде, хлопці та дівчата! Марія є найпрекраснішим взірцем для кожної дівчини та кожного хлопця - як вони повинні дозрівати до правдивої та прекрасної любові. Із часом дружба хлопця та дівчини починає бути чимось більшим – з'являються почуття. Тоді обидва себе запитують: «Що таке любов?». Щоб відповісти на це запитання, ми повинні задуматись, чим є правдива любов. Слово любов в сучасному світі стало, як пише в своїй Енцикліці Deus caritas est папа Венедикт ХVI, одним з найбільш вживаних, а також зловживаних слів, котрому надаємо зовсім різні значення. Інколи вони не мають нічого спільного зі справжньою любов'ю. Із цього приводу виникає багато непорозумінь. Важко окреслити любов, умістити її в якісь рамки. Якби я зараз намагався провести анкетування із запитанням: „чим є любов?", відповіді могли би (принаймні деяких) стурбувати.
Найпростіше було б сказати, що любов – це бажання та діяльність для добра та щастя другої особи, де добро іншої людини - хлопця, дівчини, є найбільшою метою діяльності:
- хочу тобі допомагати, підтримувати,
- не дозволю тебе скривдити,
- хочу бути відповідальним за тебе,
- хочу тебе захищати.
На жаль, багато молодих людей має фальшиву концепцію бачення любові.
Переважно до цього спричинилися засоби масової інформації, котрі зводять любов тільки до сексуальних відчуттів – до співжиття. Зараз насправді важко знайти фільм, де не було б сцен, пов'язаних з ліжком, котрі ставлять знак дорівнює між любов'ю та сексом.
Ми бачимо тут величезну різницю між справжньою любов'ю, котра є прагненням добра та щастя другої людини та фальшивим баченням любові.
Але повернімося до запитання: чи те, що постало між хлопцем та дівчиною, є любов'ю?
Порівнюючи свої очікування щодо свого хлопця чи дівчини з "правилом" любові, ви помітите значну різницю. Бо, наприклад, ти пізнав дівчину і чогось від неї очікуєш, думаєш про себе:
- хочу, щоб до мене усміхалась,
- хочу, щоб тільки мені присвячувала час,
- щоб тільки зі мною розмовляла, домовлялась,
- щоб належала тільки мені.
Хто тут є поставлений на перше місце? Я! Я щось хочу, Я маю певні забаганки, певні очікування... Ця особа може мені допомогти їх реалізувати. Тобто стане знаряддям для задоволення моїх потреб. Таке ставлення не відповідає поняттю любові (добра для другої особи), бо не є любов'ю. Психологія таке ставлення називає любов'ю бажань, або закоханістю. Тобто, знову, це Я закохався. Однак закоханість швидко минає. Такі реалії нашого життя. Буває, що хлопець або дівчина є так міцно закохані, що це стає справою життя або смерті. Їм здається, що це триватиме все життя. Але, найчастіше, вже після кількох тижнів стверджують, що хтось інший їм подобається. Чому? Бо прагнення до контактів виникає із психічних подразників, пов'язаних з їхньою статтю, таких подразників як:
- захоплення, яке породжує у мені інтерес,
- захоплення хлопця - жіночістю, а дівчини – чоловічістю,
- бажання переживати високі почуття.
Немає тут місця для добра іншої особи. Нас цікавить відмінність другої статі, жіночість-чоловічість, а не конкретна особа. І тому «кохаєш» особу, не ставлячи її добро на першому місці в своїх діях.
Любов – це не справи еротичні, справи „ліжка", сексу. Останнє трактування є, власне, фальшивим баченням любові, про яке ми говорили раніше.
Із такого неправильного розуміння любові у багатьох закоханих молодих людей виникає пропозиція або відкрите бажання співжиття як "доказу любові". Таке бажання чи прагнення хлопця або дівчини означає, що насправді вони не люблять, а хочуть її або його використати для задоволення своїх потреб. Ще раз підкреслюю, що зріла любов - це прагнення добра для іншої особи. Коли, наприклад, дівчина не хоче віддатися хлопцеві, він починає її шантажувати: «Ти мене не любиш». Але це неправда, адже він її не кохає, не шанує! Бо чи можна когось справді любити і шантажувати? Таке «тебе люблю», що аж тебе шантажую? Піддавання такому шантажу завжди породжує розчарування, а інколи з'являється хтось третій, тобто, небажана дитина...
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:36 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Молитва під час зустрічань - прерогатива відчутна у шлюбі
Якщо відійти від думки, що непорозуміння у стосунках виникають через здорові розбіжності та різноманітні захоплення, то ще однією вагомою причиною, власне, неладу у стосунках є небажання спільно уповати на Бога…
І, часто з цієї причини, кризи визрівають ще за періоду зустрічань. На жаль, цих криз не уникнути, коли немає потреби у спільній молитві ще за юності, коли можна почути пропозиції «спробуй!», «відчуй!» чи навіть «віддай!». Зважаючи на те, що людина без почуттів і потреб жити не може, то ці гасла, в принципі, актуальні. Але ж, коли вони сприймаються здорово, у вимірі духовності, то і втілення у стосунках вони мають моральне. Так, спробувати можна... побудувати взаємини, відчути необхідність любові і щирості, віддати людині своє серце, сповнене молитвою за нього чи за неї.
Але стається, що стосунки перетворюються на моду, прерогативу, визнання. Інколи, спостерігаючи, я не могла збагнути: «а що робить ці стосунки - стосунками?». Що є особливим, палким, жертвенним? Невже достатньо просто бути парою, тримаючись за руки і цілуючись? Невже саме такі стосунки конче потрібні?..
Краще такі, ніж взагалі бути непомітною (-им), - певно скажуть самотні.
Та не можу погодитись, бо це не стосунки, а «вихід з положення».
Давайте подумаємо тверезо, не поспішаючи…
Якщо запитати, «хто єднає людей?». Думаю, що навіть непрактикуючі християни скажуть: «Ну та, Бог». Зрештою, не помиляться! Чудово! Значить, коли від Господа влада благословляти людей на єдність, і коли люди це визнають - чому тоді не віддати перевагу молитві у стосунках? Чому б не присвятити трохи часу Господу, Який дав вам такий грандіозний шанс - бути разом?
Якщо запитати, «що єднає людей?». Багато скаже: «мабуть симпатія», «відчуття якоїсь спорідненості». Хтось банально відповість: «потяг». При чому і, на жаль, незалежно який потяг. Навіщо цим так турбуватись? Адже, головне, що знайшли один одного. Річ у тім, що ось ця байдужість до пошуку причини, «що нас все таки поєднало» згодом відображається на цілому способі творення стосунків. Саме тому стосунки творяться, вибачте, абияк. Відкидається усталена мораль, необхідність правильної уваги і справжнього захоплення! А я переконана, коли молоді люди однаково уважні до самих себе і один до одного, вони ніколи не занедбають першопричини їхнього сходження. Вони зможуть розпізнати потреби, вони зможуть не занедбати. А всі ці гарні моменти пізнання, звісно ж, живуть за молитви, за участі Бога у стосунках. Тому, хто справді розглядає думку «що нас поєднало», ніколи не заперечить думки «молитись ще за зустрічань».
Нарешті, коли запитати, «навіщо молитись за час гуляння разом», можна почути дуже неоднозначні відповіді… Але зупинимось на тих, які окреслюють дійсну важливість молитви у період дошлюбних стосунків…
Коли партнери не знають чи не розуміють потреби спільної молитви, то навряд чи вони зрозуміють поняття жертовності і смирення. Навряд чи легко їм буде змовчати, коли поведінка партнера інколи буде прикрою. Бо, як правило, юнці дуже амбіційні, їм кортить посваритись, подиктувати свої умови, наче показуючи, що вони дорослі і готові до різних «сімейних» незгод. Не шукаючи допомоги і сприяння у молитві, вони вдаються до крайнощів.
Коли пара не живе єдино у молитві, то і мови не може бути про, власне, задушевні розмови. А в цих розмовах пізнається духовність людини, її мораль. Лише таким чином починаєш розуміти справжні потреби і цінності партнера, і зрештою, власні.
Ви ніколи не зауважували, про що ми говоримо задовго до шлюбу? Про все на світі! І ця обізнаність інколи не відрізняє першочергового від другорядного. Про речі, обговорення яких, обіцяє скованість і пустоту стосунків…
Так, говорячи про статевість, ми не завжди і не всі говоримо про благопристойність статевості. Про чистоту і стриманість.
Говорячи про захоплення, не говоримо про важливість втілення покликання.
Говорячи про спільний відпочинок, не говоримо чомусь про його культуру.
Говорячи про традиції, не акцентуємо на важливості християнської ідентичності.
Говорячи про дітей, не акцентуємо на важливості збереження плоду і гріху аборту.
Говорячи про жіночність, замовчуємо про непристойність лайки, куріння і нескромний одяг.
Говорячи про мужність, встидаємось сказати про несміливість, боягузтво чи надмірну завзятість, ту ж саму лайку і вульгарність.
А такі розмови є нагодою задуматись: чи людина, з якою я зараз крокую, справді є моїм доповненням? Чи зможемо ми надалі розумітись? Чи наші неоднозначні думки, дозволять нам спільно приймати важливі рішення?
Відверті розмови про моральні цінності - надиктовані бажанням все ж зростати духовно спільно! Без обмежень у молитві, без страху і можливої думки друзів, що «ваше зустрічання нудне на смак».
Все з точністю до навпаки: партнери, які ще до шлюбу захотіли спільно молитись, у майбутньому закохуватимуться один в одного знову і знову, можливо навіть не підозрюючи про це. Їхні взаємини не будуть штучні і "зіграні на публіку". Їхні стосунки будуть живі і натхненні, бо керуються не лише людським, але й божественним втручанням.
Анастасія Колосовська
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:37 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Яка різниця між любов’ю і закоханістю?
Звичайно, для молодої людини це питання чи не найважливіше на певному етапі життя. Саме тоді, коли потрібно визначатися із супутником життя, про якого молода людина роками мріє, молиться і просить у Бога. Біблія і щаслива практика християнського подружнього життя стануть тут у пригоді для всіх, кому не байдужа власна доля. Саме в Своєму Слові Бог показує, що таке справжня любов і які її основні ознаки. Любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а ріст вимагає часу. Закоханість же, як правило, немов звалюється на голову. Дійсно, пізнати людину, зустрівшись з нею всього кілька разів, неможливо. Багато людей носять маску і відразу не можливо дізнатися, що під нею приховують. Деякі вмудряються приховати справжню свою суть до самого весілля, а після вже предстають в дійсному світлі. Знайте, щоб добре пізнати людину потрібний час. Багато хто з вас чув вираз "любов з першого погляду". Але такої любові в реальному житті не буває. Можна відчувати сильний потяг до людини, яку тільки що зустріли, але, не зважаючи на свою силу, цей потяг поверхневий. Це закоханість. Для того, щоб людину по-справжньому полюбити, вам належить пройти шлях.
Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна. Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Любов наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття впевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся, планомірно житимете і не будете розмінюватися на дурниці. Закоханість на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність і працездатність, ваші таланти не можуть виявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же помітять: «Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш?» Закоханість будує повітряні замки, де все ніби-то добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.
Для любові важлива сумісність, закоханість нехтує нею. Якщо ви любите, то вас привертає не тільки зовнішність і поведінка коханої людини, але і її характер, ідеї, життєва позиція. Вам цікавий її спосіб мислення і реакція на ту чи іншу ситуацію. Вам цікаво чи є вона доброю, вихованою і дбайливою людиною? Чи любить вона щиро Бога чи тільки вдає, чи співпадають ваші погляди на освіту, сім'ю, фінанси? Чи однаково ви відноситесь до друзів? У чому співпадають ваші інтереси? Чи вважаєте за краще ввечері спілкуватися з сім'єю і друзями або вибиратися аби-куди? І чим більше спільного у вас буде в цих сферах, тим більше у вас шансів розвинути справжню любов. Може це звучить не дуже романтично, але ймовірно ваш майбутній чоловік чи дружина живе в тому ж місті та відвідує ту ж церкву, що й ви (хоча це не правило). Люди, які мають спільні інтереси і однакову систему цінностей, мають більше шансів створити щасливу сім'ю.
Любов враховує недоліки, закоханість ігнорує їх (не помічає). Любов допоможе вам розпізнати в людині прекрасні якості. Любов також бачить недосконалість коханої людини, але не загострює її, а робить наголос на якостях, які гідні пошани і захоплення. Закоханість взагалі не дозволяє вам розгледіти в людині що-небудь негативне. Ви захищаєте її від будь-якої критики. Закоханість робить вас настільки легковажними, що ви думаєте, що одна, дві захоплюючі вас якості (красива, спортивна зовнішність, язик «підвішений»), переважать всі її недоліки і проблеми (грубість, легковажність, лінь). Любов же приймає справжню людину, не дивлячись на її недоліки (малий ріст, великий ніс, вуха).
Любові не страшна розлука, для закоханості - це розрив. У розлуці любов може навіть скріпнути. Коли кохана людина далеко від вас, то ви краще розумієте, як багато вона значить для вас. Закоханість же вмирає, варто тільки людині зникнути із виду. Оскільки закоханість живе за рахунок фізичного ваблення, то вона не витримує перевірки часом.
Любов обережна у фізичних контактах, а закоханість використовує їх. Справжній любові властиве фізичне ваблення, але люди, які по-справжньому люблять один одного, ніколи не ставлять статеві стосунки на перше місце в своїх відносинах, для них це як вершки на торті. Спочатку вони поважають і цінують один одного, а вже потім близькість виражає їх почуття один до одного в шлюбі. Вони навпаки оберігають один одного.
Любов безкорислива, закоханість егоїстична. Любов грунтується не тільки на емоціях, вона виражається ще в діях, коли ви уважні до людини, робите що-небудь хороше для неї, і не тільки коли вам це хочеться, а постійно. Природно, що якщо до вас так само відносяться, то і любити легко. Але існує один тест для справжньої любові: змогли б ви любити людину, якщо вона не помічає ваших потреб або забуває зробити те, про що ви її просили?
Любов - це коли одружені служать один одному. Наприклад, приносять сніданок в ліжко. Тобто нелегко першому встати і приготувати і піднести сніданок коханій людині, яка тільки що прокинулася і не важливо чоловік чи дружина це робить. Це робить любов. Закоханість егоїстична. Закоханий думає тільки про те, щоб отримати від іншого, щоб мене любили і леліяли.
Любов враховує реальність, закоханість ігнорує її (не помічає). При справжній любові ви дивитеся на проблеми відкрито і не намагаєтеся применшити їх значення. Наприклад: двоє студентів, які люблять один одного, прикладають всі сили, щоб закінчити ВУЗ, не одружуються, знаючи, що від цього їх відносини стануть ще міцнішими, їм нічого побоюватися, що їх любов остине. Така сім'я буде дуже міцною. Люди, які по-справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід. Раби закоханості не звертають ніякої уваги на обставини. Невеликі проблеми руйнують їхні стосунки.
Ми живемо в нелегкий час, коли молодим людям пропонується нібито «практичніший» спосіб створення сім'ї: поживіть разом, пізнайте один одного. І так до тих пір аж поки не знайдете того, кого потрібно. Дорога молоде, не потрібно йти на повідку тимчасових пристрастей. Запам'ятайте, якщо будете покладатися на Господа, то обов'язково зустрінете свою справжню любов, призначену вам від Бога, а якщо знайдете, то вона від вас вже нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік!
Богдан Галюк, надіслав спеціально для „Трускавецького вісника" Валентин Опря
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:38 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Мистецтво кохання
В українській мові два слова описують подібний стан: "кохання" і "любов". Перше вживають для опису лише романтичних стосунків між хлопцем і дівчиною, друге - для змалювання більш широкого спектру почуттів. Кохання... Що це? Кожен з нас не раз намагався знайти відповідь на подібне запитання, коливаючись в діапазоні від повного заперечення його існування - з одного боку, до такої ж повної романтичної засліпленості ним - з іншого. В українській мові два слова описують подібний стан: "кохання" і "любов". Перше вживають для опису лише романтичних стосунків між хлопцем і дівчиною, друге - для змалювання більш широкого спектру почуттів. В тім числі - і для позначення все того ж кохання - тоді, коли з часом воно втрачає свою попередню романтичність і яскравість. Але зате - стає глибшим. Бо якось не прийнято казати: "Я кохаю свою дружину". Але зате як логічно буде промовити: "Проживши з нею стільки років, я тільки тепер по-справжньому її полюбив". А буває, що з роками почуття видозмінюються, набувають нових форм і обрисів, переходять у дружбу. Психологи це так і називають: "любов-дружба". Не найгірший варіант, еге ж? І все ж - що таке кохання?
Кохання - атрибут молодості?
Так, звичайно, кохання - це безперечно і найперше атрибут саме молодості. Певна річ, передусім воно пов'язано з інстинктом продовження роду. І ті, хто через це його зневажає й знецінює, до певної міри праві.
Але лише - до певної міри. Бо якби все було так просто, то не було б кохання, яке призводить до самогубства (бо хіба ж це - продовження роду?). Не було б нерозділеного кохання, яке триває все життя. Не було б кохання, що впливає на долю людини навіть тоді, коли про створення сім'ї не йдеться.
Якби все було так просто - то було б як у птахів. Почуття тоді виникали б тільки для того, щоб звити гніздо, виростити пташенят, поки ті самі їжу не навчаться здобувати, і потім - назавжди розбігтися. Але в людей воно трохи не так.
Тому насправді кохання не завжди стосується тільки молодості, насправді воно проявляється у різні вікові періоди: розвивається протягом усього життя людини, проявляється по-різному на різних його етапах.
Бо якщо про сексуальну енергію (лібідо) говорять не лише в період розвитку репродуктивної функції, то вже тим більше це стосується почуттів, що супроводжують її появу та затухання.
Тому справжнє кохання, якщо це тільки не любов по розрахунку, майже завжди йде з дитинства. Вважають, що приблизно в 5 років дитина створює сценарій свого життя, який здебільшого включає в себе уявлення і про партнера протилежної статі. А заодно - і про те, скільки їх має бути і яких саме.
У цьому сенсі кохання "за розрахунком" і кохання "справжнє" відрізняються тільки тим, яким саме планам ми слідуємо: теперішнім чи раніше складеним, дорослим чи дитячим. Що таки вкрай важливо - бо віримо, що в дитинстві ще пам'ятаємо щось від своєї справжньої долі, знаємо своє призначення.
А тому тоді, коли йдемо за тим коханням, що має свої корені ще в дитинстві, маємо більше шансів не загубитися, віднайти усі свої здібності. Особливо в тому разі, якщо ці "дорослі" плани визначаються не так нашими власними переконаннями, як нав'язаними нам соціальними ролями.
Тому "справжнє" кохання - це переважно можливість зберегти і розвинути себе, а "несправжнє" - загроза втратити, стати залежним від думки інших людей. По-суті - втратити свою індивідуальність.
Так може це творчість?
Кохання, що включає в себе якісь дитячі уявлення, виконує для нас деякі важливі функції, пов'язані з особистісним розвитком. Спершу - привчає нас до нарцисизму (самозакоханості), що на певному етапі є неодмінною умовою становлення особистості.
Далі, якщо тільки людина не застрягає на цьому першому етапі самозакоханості, що насправді буває доволі часто (в інших ми любимо власне відображення) - ми навчаємось ділитися своїми почуттями з іншою людиною.
Також кохання може бути спрямоване на виправлення глибоких дефектів розвитку в нашому дитинстві - часто пари поєднуються за ознакою подібності у них дитячих травм. А тому пізнавши його, людина в принципі повинна ставати кращою, ніж до цього.
І більш досконалою, ніж без цього дефекту взагалі - бо тільки переживши щось, ми й здобуваємо необхідний нам досвід, стаємо справжньою особистістю.
Ще подібне "дитяче" кохання може спрямовуватися на пошук того, чого нам самим не вистачало в дитинстві. Що ми хотіли би виправити в своєму житті. Так батьки прагнуть дати дітям те, чого їм самим колись не вистачало.
Тому кохання - це не просто ознака молодості. Це й особистісний розвиток, це й спроба побудови нового світу. По-суті - акт творення і світу, і себе в ньому.
Кохання - це коли все вдається!
От і виходить, що завдання нашого життя, як ми їх бачимо, полягають не тільки в тому, щоб як ті пташки - гніздо звити, але й щоб ще чогось поза тим досягнути. І це "ще щось" пов'язане передусім з суспільними цінностями.
Кар'єра, друзі, уявлення про те, якими мали б бути стосунки (не лише сімейні) між людьми. Ми прагнемо реалізувати себе в тому, щоб створити світ таким, яким він нам бачиться. В якому нам самим буде комфортно.
І стосунки з протилежною статтю є лише частиною подібних прагнень. Чоловіки переважно шукають собі дівчину і дружину, яка б дозволила їм реалізувати якісь свої замисли в зовнішньому світі. Жінки - чоловіка, який би дозволив їм стати такими, якими вони хочуть - у внутрішньому.
Хоча буває й навпаки. Але в будь-якому разі, заради цікавості - будете закоханими наступного разу - послідкуйте за своїми думками. Обов'язково помітите, що стосуються вони не стільки самого об'єкту закоханості, як наших планів щодо нього.
І особливо - щодо того, що з його допомогою намагаємося здобути для себе. Тому кохання - це звичайно весь світ, але цей світ не стосується однієї лише людини. Це світ, який ми творимо завдяки цій людині. І який іноді можемо й втратити.
Так кохання стає для нас символом наших життєвих планів, наших мрій і сподівань на їх здійснення. Іноді - тому, що надіємося на допомогу коханої людини. А іноді - тому, що сама наявність кохання служить для нас своєрідним "маркером" - ознакою того, що нам все вдається.
Пов'язані такі надії з тим, що оцінюючи свій розвиток, ми порівнюємо або:
- себе з іншими людьми;
- власні здібності з якимись уявними внутрішніми критеріями.
Наприклад з тим, наскільки легко й швидко нам, на нашу думку, вдається досягати бажаного.
А заодно - оцінюємо й ті почуття, які супроводжують цей процес досягнення бажаного, наскільки позитивними чи негативними вони є для нас. Повноцінна здорова людина переважно не хоче того, що могло би принести їй біль чи страждання.
А кохання насичене усім цим:
- порівнянням себе і коханого з іншими людьми;
- вірою в те, що якщо нам вдалося легко знайти свою половинку, то й інші, здається, набагато складніші речі тим більше нам підкоряться;
- переживанням насичених позитивних (надіємося) почуттів.
Будучи закоханими, ми легко будуємо нові плани і віримо в те, що кохання - це коли легко все вдається... Віримо, навіть незважаючи на те, що іноді воно приносить нам біль і страждання, що не завжди нам все вдається зрозуміти і зробити.
Але надіємося, що завдяки йому навчимося нарешті відрізняти істинне від хибного, добро від зла, правду від брехні. Навчимося створювати світ таким, яким прагнемо його бачити.
А коли - ні?
Окрилені коханням ми вважаємо, що все можемо. Через це часто робимо дурниці. А усі позитивні переживання, пов'язані з коханням, фіксуємо в пам'яті разом з усіма своїми планами і надіями на той момент.
Так вони стають моделлю нашої поведінки. А тому, як правило, вже через кілька років один з колишніх закоханих веде себе згідно до своїх планів і мрій, а інший - згідно до своїх, які насправді були зовсім іншими.
Тоді вони починають сваритись, звинувачуючи один одного в зраді. І що найгірше - кожен з них при цьому по-своєму правий.
А проблема ж лише в тому, що вони думали в момент закоханості, наскільки егоїстичні плани на майбутнє вибудовували і чи враховували в цих планах прагнення іншого.
Чи розуміли, що не все може вийти так, як хочеться і як плануєш? Тому кохання - це ще й вміння мислити. Вміння розуміти що від тебе залежить, а що ні. Вміння помилятися самому і прощати помилки інших.
Так просто! І як, насправді, все-таки складно...
Іноді це й справді мистецтво...
Ігор Лубківський
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:38 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Як плекати любов?
Як плекати любов? Що зробити, щоб вона не померла? Бо те, що про неї треба дбати, є очевидне. Це не є так, що найважливіше – почати зустрічатися, а все решта "якось" буде. Любов як квітка, а відомо, що коли квітку не підливати, то вона сохне. Отож, про що треба пам'ятати в стосунках, щоб любов розвивалась?
Перш за все про повагу. Про те, що інша особа є Божим даром для нас і не є нашою власністю. Що має свобідну волю і право на приватність. Про толерантність, але у відповідному розумінні – не як дозвіл на все, а пошана до того, що інша особа має своїх знайомих, з якими теж часом хоче зустрітись, чи що певну річ може робити у свій спосіб, котрий не є кращий, ані гірший від нашого.
Треба пам'ятати про свободу і довіру. Запереченням свободи в стосунках є жадібність, котра виникає із ревнощів. Часто людям здається, що загалом ревнощі в стосунках мають бути, бо вони свідчать про те, що двом людям залежить одне на одному. Тим часом насправді ревнощі – це дуже серйозна негативна риса. Це, підсумовуючи: найбільш глупе почуття, бо – абстрагуючись вже від будь-якої іншої моральної оцінки – це єдина поведінка, з якої людина нічого не має. Ревнувати, заздрити тому, що хтось має – це бажати йому, щоб він не мав того, що має, в той же час, коли сам цього не матимеш. Де тут логіка? Однак така логіка трапляється часто у стосунках, коли одна особа, помилково розуміючи винятковість, стає для іншої тираном. Ця особа вимагає пояснень кожного погляду і жесту, кожної усмішки, якою інша людина когось обдарувала. Ревнивий хлопець – це хлопець, який хоче мати дівчину як свою виняткову власність. Хоче, щоб ніхто інший на неї не дивився, ані з нею не говорив, бо думає, що хтось її звабить, або ж вона його залишить заради іншого. Часом це призводить навіть до заборони бачитися із будь-ким іншим, окрім хлопця чи дівчини. Не кажучи вже про ситуацію, коли одна зі сторін чи дві сторони перевіряють собі навзаєм поштові скриньки, мобільні телефони, нотатники, читають листи одне одного. Окрім того, що це є просто некультурне, це є величезним доказом браку довіри. Адже в нормальному здоровому зв'язку, коли хлопець має дівчину, то пишається цим фактом, навіть хоче, щоб весь світ про це дізнався. Хай би навіть дівчина була для інших якнайбільш негарною, для нього вона – найгарніша, він не соромиться її, навіть хоче, щоб всі бачили яка вона чудова. Якщо люди довіряють одне одному, то не закривають одне одного в клітці, не обтинають один одному крил, тільки взаємно підтримують одне одного. Мудрий чоловік хоче, щоб його жінка гарно виглядала, була інтелігентна і щоб інші її любили. Не закриває її вдома. Прагне для неї щастя і розвитку, а не егоїстичного заспокоєння потреби мати власність (впринципі нікого не можна мати у власності, можна тільки з кимось бути). Мудра жінка хоче, щоб її чоловік розвивався, реалізовував свої таланти, щоб інші обдаровували його повагою. Тому правдива любов довіряє. Довіряє безмежно. Автентична любов навіть не подумає про яку-небудь невірність хоча б думкою, навіть якби довкола мала сотні оказій до цього. Але до цього не треба заборон і контролю. Це випливає з потреби серця. В стосунках дві сторони мають право усміхатися, дівчина має право гарно (не звабливо, але гарно) вдягатися, двоє мають право розмовляти з людьми. І не мусять пояснювати чому подивилися у цьому напрямі і що тоді думали. Часом ревнощі з'являються у стосунках, де хлопець є дуже старший від дівчини. Тоді він стає хворобливо ревнивим, почуваючись менш привабливим від її ровесників. В ситуації, коли така поведінка має місце, треба щиро порозмовляти одне з одним, сказати про свої відчуття, запевнити у своєму почуттю і в тому, що можете одне одному довіряти. Зв'язок, стосунки мають давати свободу, а не неволю.
Ну добре, оскільки ми вже говоримо на тему ревнощів, то чи, будучи в стосунках, можна мати друзів чи товаришок? Звичайно, що маючи стосунки, можна мати знайомих іншої статі. Однак трошки по-іншому це виглядає, коли маємо знайомих з часів до стосунків, а трохи по-іншому коли знайомимось з кимось новим. Зустрічі з новими знайомими, які не є, наприклад, з роботи, повинні однак як правило відбуватися втрьох, або вчотирьох (якщо та інша особа теж має стосунки). Чому? А тому, що, як ми згадали, в стосунках маємо бути чесними один перед одним і не маємо мати перед хлопцем чи дівчиною таємниць з кимось іншим протилежної статті. Ну бо що такого відбувається на таких зустрічах, що хлопець не може про це знати? Якщо щось таке є, то означає, що ми перетинаємо межу чесності. У випадку спільних зустрічей немає дивних ситуацій чи побоювань, що хтось в комусь закохається. Нема підозр і ревнощів. І такі зустрічі часом навіть файніші. Це найбільш здорова ситуація. Трохи йнакше є, коли це знайомі з часів до стосунків, бо тоді ми звикли до особистих розмов чи маємо певні спільні спогади. Можемо знати певні деталі з життя цієї особи, котрі вона довірила нам в таємниці і про які наш хлопець чи дівчина не до кінця мусять знати. Однак і тоді швидше маємо зустрічатися з ними спільно з хлопцем чи дівчиною, і тільки у виняткових ситуаціях окремо (наприклад, тоді, коли хтось хоче розповісти щось, про що тільки ми знаємо і потребує поради).
Важлива є також щирість, бо не можна обманювати іншу особу, робити щось в неї за плечима, що могло б впливати на стосунки, і про що вона могла б дізнатися від третьої особи. Не можна обманювати в почуттях, казати щось інше, аніж відчуваєш і думаєш. Щирість гарантує чесність, а як відомо чесність ми навіть шлюбуємо (під час подружньої присяги) – звичайно, ми не кажемо, що кожен зв'язок веде до шлюбу, але підкреслюємо як це є важливо у стосунках – бути чесним – оскільки про чесність говоримо в присязі.
Тільки з цією щирістю не варто перебільшувати. Як нам кохана приготує щось, що нам не смакує, то не можна їй прямо казати, що це несмачне, навіть якщо це правда (щонайбільш можна дипломатично сказати, що більше смакують страви зі спеціями). Не можна тотально скритикувати щось, над чим хтось інший багато попрацював, не можна просто і без обмежень говорити що думаєш про речі, які від когось не залежать, чи про найближчих родичів, щоб цієї особи не зранити. Звичайно, мова не йде про те, щоб казати комусь штучні компліменти чи вдавати, що нам щось подобається, коли так не є. Маємо право казати правду і виявляти свої смаки, але завжди треба це робити в делікатній формі, яка передбачає чиюсь заангажованість до того, про що говоримо і почуття іншої людини. Адже, часом можна про щось промовчати, особливо, коли нас не питають про наші враження, аніж хотіти сподобатись і через це обманювати. Можна делікатно поділитися з кимось своїми думками і порадою, показати, що щось можна зробити краще чи по-іншому, але завжди перед тим похвалити когось, хоча б за сам факт вкладеної праці.
Не маємо обов'язку розповідати іншій особі того, про що говоримо на сповіді – це справа між нами і Богом. Не маємо обов'язку з деталями розказувати про наше минуле, лише тільки якщо мова йде про щось, що впливає на наше майбутнє і на стосунки – тоді не можна важливих речей приховувати. Не можна, наприклад, приховувати факту втрати цнотливості, бо це стосується обох, зрештою це і так стає відомо після шлюбу. Але ніхто, навіть чоловік чи дружина, не має права вимагати, щоб ми розповідали про наші гріхи. Це Богу ми маємо їх визнавати. І наше минуле у сфері наших гріхів належить тільки Богові, а не співподругові – це не є так, що інша особа має про нас знати все. Але якщо, знаючи один одного добре навзаєм, хочемо іншій особі сказати щось дуже особисте в духовній сфері і знаємо, що це її не згіршить, а ми зможемо отримати від неї допомогу, то звичайно ми можемо про це сказати. Ми не повинні також обманювати, якщо інша особа нас коли-небудь про щось запитає прямо, якщо так трапиться в розмові. Але "самі від себе" не маємо обов'язку все розповідати. Також краще не говорити чуток, які до нас дійшли, бо часами це може бути неправда, або це могло б комусь завдати велику прикрість.
Обов'язково маємо пам'ятати про річниці, важливі дати, а також кожного дня робити одне одному якісь приємні дрібниці. Любов треба плекати, ніщо саме собою не буде відбуватися! Не є важко вислати гарну смс-ку, подарувати шоколад, принести квіти – без спеціальної нагоди.
Розвивати спільні зацікавлення і не нудитись на побаченні! Хлопці, це особливо до вас: здивуйте своїх дівчат запланованим побаченням. Треба знати, що на побаченні будете робити, наприклад, підете до кіна, на тістечко, на виставу, будете шукати руїни бункерів в околиці. А не – зустрічаємось і в результаті невідомо що: поцілуватись з нудьги, поговорити – але про що? Легко тоді знудитись і мати взаємні претензії.
Треба захоплюватись собою навзаєм, пізнавати одне одного в щоденності. Чудовим способом провести час на побаченні може бути також нагода зробити спільно щось добре для інших. І неважливо у якій сфері. Це може бути релігійна спільнота, волонтерство, розвиток своїх зацікавлень. Дійте спільно. Ніщо так не зближує людей, як спільна дія. Приготуйте часом разом обід в когось з вас вдома. Навіть обчищування моркви може бути повчальне. А тим більше спільне пізнавання околиці, мандрівки, зацікавлення історією своєї місцевості, фотографія – може це буде якраз для вас?
Збирайте пам'ятки вашої любові: квиток з першого спільного кіна, лист, привітальна листівка, навіть пакунок від маленького подарунка може творити неповторну історію ваших стосунків.
Спробуйте разом молитися, хоча б час від часу. Перед шлюбом один отець, як "передшлюбну покуту" дам нам наступне завдання: до шлюбу щоденно разом молитися про якийсь дар для нашого майбутнього подружжя. І ми так зробили. Ми це все записували і тепер маємо пам'ятку. Радимо також на канікули спільну участь в прощі чи реколекціях.
Пам'ятайте, що про любов треба дбати на кожному її етапі – і перед, і після шлюбу. Дбати про любов – це дбати про себе навзаєм, про свої потреби. Це пам'ятати про оказії, але й без оказій робити собі несподіванки і приємності. Це шанувати один одного. Тоді ви на набриднете одне одному і постійно будете бачити ту привабливу дівчину і того привабливого хлопця, з котрими ви познайомилися. Будете собою постійно знову і знову захоплюватися. І саме про це йде мова!
Кася і Томек
Переклад з польської Уляна Журавчак
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:39 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| День любові чи день гріха?
...Прилавки кишать червоними сердечками, магазинчики і гіпермаркети мають шалений збут товарів... Надворі зима, і весь "прогресивний" світ святкує день закоханих... Та чи справді в цьому дні стільки світла і позитиву, як у назві?..
...Можливо, цей мій коротенький відгук матиме багато критиків, але все ж, вважаю за потрібне підняти цю тему...
Так званий день закоханих... Що він являє собою для більшості молоді тепер?.. Звичайно ж, це – обов'язок подарувати "валентинку", в свою чергу отримати свою, а також ще купа всього, що з різних точок зору зветься "коханням". На жаль, і як би це не було сумно, я не вважаю цей день святом, а тим паче ВЕЛИКИМ СВЯТОМ ЛЮБОВІ, бо, як на мене, щоб показати комусь свою любов, одного дня на рік мало, більше того, якщо ця любов справжня, то життя мало, для того щоб показати хоча б її маленьку часточку. Звичайно, це не стосується всіх, і я ніяк не хочу образити тих, хто святкує цей день, але направду схильна до думки, що це свято починає набирати трохи хворобливого характеру: зараз всі, переповнені романтичним повітрям, обіцятимуть вічне кохання, а за якийсь час навіть не привітаються з "коханою половинкою"; зараз, у цей день, він чи вона подарує найвартісніший подарунок, а завтра – насміхатиметься чи, що ще гірше, гордуватиме коханим... Любов справжня такого не чинить. Для любові не потрібні "штучні замки" на хиткому фундаменті, бо її підґрунтям має бути проста і щира жертовність: часу, уваги, поради, допомоги...
ЛЮБОВ ДОВГОТЕРПИТЬ... Так, вона щодня дарує маленькі чи великі докази – цеглинки величезного будинку, який двоє будують спільно, але це не величезні чи дорожезні подарунки, а добра справа чи тепле слово...
ЛЮБОВ МИЛОСЕРДСТВУЄ... Так, вона проявляється в підставлянні любого плеча в часі тривог чи невдач, а не лише у визначену кимось дату...
ЛЮБОВ НЕ ЗАЗДРИТЬ... Так, вона не дивиться, чи подарував ти мені гірший подарунок, ніж хлопець моєї подруги їй, для неї подарунком є ти, і вона кожного дня дякує Богу за дар твого життя і за те, що ви зустрілись в масштабному натовпі людських душ...
ЛЮБОВ НЕ ВЕЛИЧАЄТЬСЯ... Так,вона не буде хвалитись усім довкола, який класний подарунок я зробила йому на день закоханих, вона тихо даруватиме тепло і радість для його душі кожного дня з тих, які їй Бог наміряв...
ЛЮБОВ НЕ НАДИМАЄТЬСЯ, НЕ ПОВОДИТЬСЯ НЕЧЕМНО... Так, якщо він любить тебе, він не шукатиме лише свого інтересу у цих стосунках, він не поведе себе нечемно з тобою ні у якому відношенні, тим паче, якщо це стосується твоєї дівочої гідності...
НЕ ШУКАЄ ТІЛЬКИ СВОГО... Так, не використає тебе у цей романтичний вечір, щоб забрати те, що можливо берегла і не для нього, але, затьмарена подарунками чи квітами, так легко забулася...
НЕ РВЕТЬСЯ ДО ГНІВУ... Так, не гнівається через всякі дрібниці, не має місця для будь-яких слідів агресії...
НЕ ДУМАЄ ЛИХОГО... Так, не має лихих намірів, які б суперечили закомам моралі чи твоїм принципам...
НЕ РАДІЄ З НЕПРАВДИ, АЛЕ ТІШИТЬСЯ ПРАВДОЮ... Так, якою б правда гіркою не була, любов справжня сприйме все і залишиться такою ж сильною...
УСЕ ЗНОСИТЬ, ВІРИТЬ У ВСЕ... Так, любов щира, нефальшива, непродажна і непідкупна, незламна і безстрашна...
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПЕРЕСТАЄ!!!... І скільки б днів, тижнів, місяців чи років не пройшло, вона залишиться живою і сама даватиме силу до життя, це вічне джерело молодості. Добре звісно, що ви любите когось... Але наше життя настільки коротке, що не можемо чекати кожного року лише одного дня, щоб повідомити комусь про це...
"І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жодного!"... Тому чи є сенс у святкуванні такого дня, якщо нема його основи... Не варто робити з цього пародію, бо так роблять усі. Єдине джерело ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ міститься в Бозі. Не забуваймо черпати від Нього цю цілющу воду! Якщо ви по Його волі зустріли людину, яку справді любите, – не чекайте особливого приводу, а доказуйте свою любов щодня!.. Прикладом для нас хай буде Ісус: Він любив нас завжди, Він молився за нас завжди, Він піклувався про нас завжди, Він заради нас помер і воскрес, більше того, Він продовжує любити, піклуватися і молитися за нас навіть тоді, коли ми чекаємо "чергового дня закоханих"... Хай слова, що записані у Святому Письмі, будуть нашим дороговказом; не піддаваймося на оманливі тенденції і моду сучасного світу. Хай у наших серцях панує щира світла мирна і вічна любов! Хай ніколи нікому її не забракне! Хай кожен день буде сповнений Божою благодаттю! Люблю вас усіх! 
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:40 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Романтичне чи пристрасне кохання: що триваліше?
Вчені підтвердили: чуттєва пристрасть проходить швидко, а романтичні стосунки можуть залишитися на все життя. Як вважають психологи, в сучасній західній культурі саме романтичне кохання більшість вважає важливою частиною шлюбу. І навіть цілком вагомою підставою для того, щоб одружитися. А дехто вважає, що зникнення такого кохання - достатній привід для розлучення. Автор дослідження доктор Б'янка Асеведо (Bianca P. Acevedo) з Університету Стоуні-Брук (Stony Brook University) говорить: «Багато хто не бачать різниці між палким і романтичним коханням. Але це не так». За словами дослідниці, в романтичному коханні є інтенсивність, зобов'язання перед партнером і «сексуальна хімія». Все те ж саме, що має і палке кохання, але за винятком одержимості. Таке різне кохання Різницю між палким і романтичним коханням психологи визначили вже давно. Пристрасне кохання визначається як «стан інтенсивної туги за єднання з іншим», або, простіше, закоханість. І вона, на думку фахівців, характеризується нав'язливими думками, невпевненістю в собі і коливаннями настрою. Ревнощі психологи відносять до компонентів саме палкого кохання.
А романтичне кохання, на думку психологів, визначається в першу чергу прихильністю і ніжністю до об'єкта.
Рівень пристрасті у стосунках зменшується, як тільки між закоханими настає близькість. Психологи вважають,
що це відбувається через звикання до партнера. А романтичне кохання може тривати довше, тому що воно засноване скоріше на дружбі і спільності інтересів, ніж на бажанні володіти партнером.
Як перевірити кохання
Асеведо та її колега Артур Арон (Arthur Aron) провели 27 досліджень, під час яких опитали 6070 осіб про їхні короткострокові романи і довгострокові стосунки.
Вчені припустили, що якщо романтичне кохання дійсно існує в довгострокових стосунках, то воно дуже корисне для збереження шлюбу та успішного функціонування сім'ї як соціальної структури. Тоді як пристрасть між партнерами та наслідки, що її супроводжують, - ревнощі і контроль, можуть перешкодити подружжю повноцінно виконувати їхні соціальні ролі.
Дослідники виділили типи стосунків: романтичні, пристрасні (романтичні з нав'язливою ідеєю), одержима любов (крайній варіант пристрасної) і дружба-любов. А також розділили романи на дві категорії - довгострокові і короткострокові.
У 17 дослідженнях короткострокових стосунків брали участь студенти коледжу у віці від 18 до 23 років, які на момент початку дослідження одружилися, побралися або залишалися самотніми. Дослідники висунули до випробуваних основну вимогу - всі стосунки тривали не більше чотирьох років. У десяти експериментах з вивчення довгострокових стосунків брали участь пари середніх років, які перебували в шлюбі не менше десяти років.
Романтика - надійніше
З'ясувалося, що ті випробувані, які розповідали про романтичне кохання, виявилися більш задоволені своїми тривалими і короткими стосунками.
Кохання-дружбу учасники визнали найкращою для довгострокових стосунків. А тим, хто повідомляв про присутність у стосунках пристрасті, кращими видалися лише короткострокові стосунки. Задоволення від одержимого кохання випробувані не отримували, але вважали її непоганим варіантом для короткого роману й абсолютно неприйнятним для тривалих стосунків.
Пари, які розповіли про те, що вони задоволені відносинами, говорили, що вони більш щасливі й у них вище почуття власної гідності, ніж в інших. Психологи вважають, що саме така установка, коли партнери концентруються один на одному, а не на почуття власності чи ревнощів, дозволяє зберегти стосунки на тривалий час.
З іншого боку, вважає Асеведо, відчуття ненадійності та сумніви, що з'являються при атрибутах одержимого кохання - бурхливі емоції, незадоволеність і нав'язливі ідеї, негативно впливають на довгострокову перспективу відносин.
Як повідомляють автори дослідження, романтичне кохання в шлюбі все-таки можливе. І воно позитивно впливає на задоволеність стосунками, душевне здоров'я і збільшення добробуту.
Так що, вважають психологи, довготривалий шлюб зовсім не обов'язково вбиває романтику у стосунках. І пристрасть - не найважливіший атрибут для успішного шлюбу.
Сніжана Шабанова
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:41 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Жити, довіряючи Богу
я фраза присутня у кожній миті мого життя, – там, де сльози, усмішки, тривоги, радості, нотатки у щоденнику, подих віршів, звук надії, запах жовтневого листя, чи травневі пахощі весняного бузку, вчора, завтра, сьогодні, завжди...
Я не з тих людей, які чекають есемески з неба, у якій Господь напише мені, що я Його маленька дівчинка, і, що світ й досі прекрасний... Мені достатньо жити, знаючи, що небо нестримне, безмежне і трішечки неймовірне...
Що до осені залишилось 205 днів, а зима згасне за кілька тижнів... І для того, щоб любити не треба й так багато, – кілька мелодій Вашого серця, які світ називає молитвою...
Так... Я не чекаю див, я не вірю у дива, я просто їх знаю... Дива творяться серцем. Завжди, попри все.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:41 | Сообщение # 13 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Роздуми про справжню любов...
Любов невтомна і така, що не думає про себе. Єлизавета Роза Чацька
Жило на світі серце. І було воно надзвичайно самовпевнене. Усе велося йому, тож, здавалося, що уже нічого й нікого для щастя не потрібно. Однак це було зовні – звичайна маска була зодягнена на серці й на душі. Інколи у найпотаємнішому закутку серця з’являлася іскорка бажання чогось незвичайного. Серце іще не знало чому, але в той час його охоплювала ніжність, і душа поринала в глибокі роздуми над сенсом свого існування. Та це були лише окремі поривання. Потім серце знову поверталося до свого повсякденного існування.
І один лиш Всемогутній Творець бачив, як інколи страждало це ніжне серце, відкидаючи від себе любов, яку Він так приязно хотів йому подарувати.
Та одного дня змінилося усе – серце зустріло інше... Здавалось, цілком випадково.
– Ти хто? – запитало воно у незнайомця.
– Я – серце, – почуло у відповідь, – а ти?
– Я теж серце, – здивовано промовило Перше, – проте я й не знало, що десь іще може існувати інше серце, окрім мого. А як ти тут опинилося?
– Не знаю, – відповіло Друге Серце, – я прогулювалося стежками саду, як раптом подув легенький вітерець, і я почуло слова: «Іди за мною, хтось потребує твоєї любові»… Я й пішло… А тепер шукаю того, кому могло б подарувати свою любов. Бо лише це умію робити. А ти вмієш любити?
– На жаль, ні. Я зовсім розучилося це робити, – зажурено промовило Перше Серце, а потім додало, – зможеш навчити любові й мене?
– Але ж любові не можна навчити, – промовило Друге Серце, – її потрібно прийняти, а потім, не залишаючи для себе, дарувати іншим.
– Як дивно, – промовило Перше Серце, – я завжди думало, що любов потрібно шукати, знаходити, а потім тримати міцно-міцно у своїх долонях.
– Але так ти просто її вбиваєш. Любов є вільна і повинна долинати повсюди, зігріваючи собою все більше зажурених сердець.
– Раптом Друге Серце відірвало шматочок свого серця, яке відразу ж закривавило, а потім простягнуло цей шматочок Першому Серцю. «Візьми, – сказало, – це і є моя любов. Любов – дарунок, який завжди приносить страждання тому, хто любить, проте дарує радість іншим».
– Спасибі, тобі, – промовило Перше Серце, припасовуючи подарований шматочок, – тепер я знаю, що таке справжня любов.
Та друге серце уже не чуло. Віддавши шматочок себе, воно раптом стало згасати, і ставало щораз меншим і дрібнішим.
Помітивши цю дивну зміну Перше Серце зажурилося і промовило: «Не зникай, мій друже. Щойно ти навчив мене любити, подарувавши мені краплину своєї любові, а зараз хочеш покинути мене?».
Та Друге Серце поволі згасало. Тоді Перше Серце заплакало. Сльози ніжними перлами покотилися по обличчі. Та раптом одна краплинка упала на рану Другого Серця. І сталося диво: рана затягнулася, а замість шраму на серці з’явилися тендітні пелюстки троянди, пахощі яких розлилися довкола. Друге Серце піднялося і радісно поглянуло на Перше. Обидва серця зрозуміли, що одне без одного пробути не зможуть. А їх життєдайної любові вистачить для багатьох. Ніжні серця вирішили бути разом назавжди. А десь високо у небі Сам Небесний Творець дивився на них і радів, що його діти нарешті знайшли одне одного.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:52 | Сообщение # 14 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов не людина встановила собі, а посіяв у людині Бог, - святий Йоан Золотоустий
Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки. Виклавши цей закон, Павло каже далі: це велика тайна (Еф. 5, 31-32). Чому велика? Скажи мені! Тому що дівчина, яка так довго була у своєму домі, яка ніколи раніше не бачила свого судженого, з першого дня бажає і любить його як власне тіло. Так само й чоловік, що ніколи її не бачив, ніколи з нею не говорив, з першого ж дня надає перевагу їй перед друзями, родичами і навіть власними батьками. Так само і батьки, якщо б з якоїсь іншої причини втратили своє майно, стали б неодмінно за ним жаліти, стали б страждати і подали б до суду на того, хто їх його позбавив, а тут навпаки: віддають у руки людини, яку вони, буває, навіть ніколи не бачили і не знають, і свою доньку, і її багате придане, ще й радіють з того, що чинять так, не вважаючи це для себе втратою, бачачи, як донька йде від них, не згадують про своє довге спільне життя, не сумують, не жаліються, а навпаки вдячні й раді, що донька йде з дому, а разом з нею і багато їхнього добра.
Павло, роздумуючи про це все, про те, що двоє, залишивши батьків, з'єднуються одне з одним і що внаслідок їхнього спільного життя зв'язки, які їх пов'язують, стають сильніші за всі попередні, хай і досить тривалі, бачить у цьому не просто щось, що встановила собі людина, а любов, яку посіяв у людині Бог, який влаштував так, що той, хто видає заміж доньку, й та, що виходить заміж, роблять це з радістю, і тим-то Павло викликає: "це велика тайна". Як недавно народжена дитина з першого погляду впізнає своїх батьків ще до того, як навчиться говорити, так само чоловік та дружина, без спонукання, вмовляння чи за порадою, з першого ж погляду поєднуються у своїй глибині.
Святий Йоан Золотоустий
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:53 | Сообщение # 15 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| П'ять мов любові у подружжі
Мовознавство розрізняє багато мов: існує японська, китайська, істанська, англійська, португальська, грецька, німецька, французька і так далі. Більшість із нас виростає, вивчаючи мову наших батьків і братів та сестер, яка стає нашою першою, чи рідною, мовою. Пізніше ми можемо вивчити додаткові мови, але зазвичай з набагато більшими зусиллями. Ці мови стають нашими другими мовами. Нашою рідною мовою ми говоримо найкраще і найкраще її розуміємо. Розмовляючи нею, ми відчуваємо себе найкомфортніше. Чим більше ми використовуємо нашу другу мову, тим комфортніше нам стає розмовляти нею.
На висоті тридцяти тисячі миль, десь між Буфало і Даласом, він поклав свій журнал у кишеню на сидінні, повернувся до мене і запитав:
– Чим ви займаєтесь?
– Я працюю консультантом по питаннях шлюбу і веду семінари про те, як зміцнити сім’ю, – відповів я коротко.
– Я вже давно хотів про це когось запитати, – сказав він. – Що стається з любов’ю, коли ми одружуємося?
Відкинувши надію подрімати, я запитав:
– Що ви маєте на увазі?
– Розумієте, – почав він, – я був одруженим три рази, і щоразу перед одруженням усе було прекрасно, але після весілля усе якось почало розвалюватися. Любов, яку, як я думав, я відчував до неї і та любов, яку вона неначе мала до мене, випарувалася. Я доволі розумна і освічена людина. Я веду успішний бізнес, але цього я не розумію.
– Скільки часу ви одружені?
– Перший шлюб тривав біля десятьох років. Другий раз ми були одружені три роки, а останній – майже шість.
– Ваша любов випарувалася відразу після весілля чи це була поступова втрата? – поцікавився я.
– У другому шлюбі все пішло не так з самого початку. Я не знаю, що сталося. Я справді думав, що ми любили одне одного, але медовий місяць був катастрофою, від якої ми ніколи не оговталися. Ми зустрічалися лише шість місяців. У нас був бурхливий роман. Справді захопливий! Але коли ми взяли шлюб, між нами відразу почалися сварки.
У першому шлюбі у нас було три-чотири добрих років до того, як народилася дитина. А після появи дитини в мене було таке відчуття, що дружина усю свою увагу віддавала їй, а я вже не мав ніякого значення. Складалося враження, що єдиною метою її життя було мати дитину, і коли дитина народилася, я їй уже не був потрібним.
 – Ви їй про це сказали? – запитав я.
– О, так, я казав їй про це. Вона відповіла, що я зійшов з розуму. Вона відповіла, що я не розумію, який це стрес – бути нянькою усі двадцять чотири години на добу. Вона сказала, що я повинен краще її розуміти і більше допомагати. Я справді старався, але це нічого не змінило. Після цього ми просто дедалі більше розходилися. За якийсь час любові вже не було, була лише байдужість. Ми обидвоє погодилися, що наш шлюб зруйнований.
Мій останній шлюб? Я справді повірив, що цей буде іншим. Я вже три роки був розлучений. Ми зустрічалися два роки. Я справді думав, що ми знали, що робимо, і я думав, що, мабуть, це вперше я знав, що означало когось любити. Я щиро відчував, що вона любить мене.
Я не думаю, що змінився після весілля. Я і далі говорив їй про свою любов, як і до одруження. Я казав їй, що вона прекрасна. Я казав їй, наскільки сильно я її кохаю. Я казав їй, наскільки горджуся бути її чоловіком. Але через кілька місяців після весілля вона почала скаржитися; спочатку про дрібниці – як, наприклад, чому я не виношу сміття чи не вішаю свій одяг. Пізніше вона почала критикувати мій характер, говорячи, що не відчуває до мене довіри, звинувачуючи мене в невірності. Вона все критикувала. До одруження вона ніколи такою не була. Вона була однією з найзадоволеніших людей, яких я коли-небудь зустрічав. Вона ніколи ні на що не скаржилася. Усе, що я робив, було прекрасним, але коли ми одружилися, почало здаватися, що я все роблю погано. Згодом, я перестав її любити і став ображатися на неї. Очевидно, вона вже не любила мене. Ми погодилися, що наше спільне життя вже нічого нам не дає, і ми розлучилися.
Це сталося рік тому. Отож я запитую: Що стається з любов’ю після одруження? Чи мій досвід типовий? Чи тому в нас у країні так багато розлучень? Я не можу повірити, що це трапилося зі мною три рази. А ті, хто не розлучилися, чи вони навчился жити з порожнечою, чи любов справді зберігається у деяких шлюбах? А якщо так, то яким чином?
Питання, які поставив мій супутник в літаку, є питаннями, які сьогодні запитують тисячі одружених і розлучених пар. Дехто запитує друзів, хтось питає психологів і священників, а інші запитують себе. Інколи відповіді є сформульовані настільки складною мовою психологічної науки, що їх майже неможливо зрозуміти. Часами вони висловнені у жартах і фольклорі. Більшість жартів і лаконічних висловів мають в собі частку істини, але вони подібні до аспірина, якого пропонують хворому на рак.
Прагнення романтичної любові у шлюбі є глибоко вкорінене в нашій психологічній структурі. Майже усі популярні журнали друкують в кожному номері щонайменше одну статтю про те, як зберегти любов у шлюбі. Книжок по цій темі є багато. Телевізійні і радіо-шоу програми говорять про це. Зберегти любов у наших шлюбах – це серйозний бізнес.
Попри всі книжки, журнали і практичну допомогу, чому так мало подружніх пар знайшли секрет того, як зберегти любов після весілля? Чому подружня пара може піти на семінар, вислухати прекрасні ідеї про те, як покращити спілкування, повернутися додому і виявити, що абсолютно неспроможна використати на практиці продемонстровані моделі спілкування? Чому ми читаємо журнальну статтю про «101 способів показати своєму партнерові, що ви його любите», вибираємо два-три способи, які видаються для нас особливо хорошими, випробовуємо їх, а наш чоловік чи наша дружина навіть не зауважують нашого зусилля? Ми кидаємо решту 98 способів і повертаємося до звичайного життя.
Ми повиннні вивчити першу мову любові
нашого співподруга, якщо хочемо
переконливо виражати свою любов.
Відповідь на ці запитання є метою цієї книжки. Справа не в тому, що вже опубліковані книжки чи статті не є корисними. Проблема в тому, що ми пропускаємо повз увагу одну фундаментальну істину: Люди розмовляють різними мовами любові.
Мовознавство розрізняє багато мов: існує японська, китайська, істанська, англійська, португальська, грецька, німецька, французька і так далі. Більшість із нас виростає, вивчаючи мову наших батьків і братів та сестер, яка стає нашою першою, чи рідною, мовою. Пізніше ми можемо вивчити додаткові мови, але зазвичай з набагато більшими зусиллями. Ці мови стають нашими другими мовами. Нашою рідною мовою ми говоримо найкраще і найкраще її розуміємо. Розмовляючи нею, ми відчуваємо себе найкомфортніше. Чим більше ми використовуємо нашу другу мову, тим комфортніше нам стає розмовляти нею. Коли ми говоримо лише рідною мовою і зустрінемо когось, хто говорить лише своєю рідною мовою, що відрізняється від нашої, наше спілкування буде обмеженим. Нам доведеться показувати на речі, мугикати, малювати картинки чи жестами зображати ідеї. Ми можемо спілкуватися, але таке спілкування буде складним. Мовні відмінності є невід’ємною частиною людської культури. Щоби ефективно спілкуватися через культурні кордони, ми повинні вивчити мову тих, з ким ми бажаємо спілкуватися.
У сфері любові все те саме. Ваша емоційна любовна мова може відрізнятися від мови вашого співподруга настільки ж сильно, як китайська відрізняється від англійської. Як би ви не намагали висловити свою любов по-англійськи, якщо ваш співподруг розуміє лише китайську, ви ніколи не зрозумієте, як любити одне одного. Мій супутник в літаку спілкувався зі своєю третьою дружиною мовою «слів підтримки», коли говорив: «Я казав їй, що вона прекрасна. Я казав їй, наскільки сильно я її кохаю. Я казав їй, наскільки я горджуся бути її чоловіком». Він говорив з любов’ю, він був щирий, але вона не розуміла його мови. Мабуть, вона шукала любов у його поведінці, але не знаходила її там. Не достатньо бути щирими. Ми повинні прагнути вивчити першу мову нашого подружжя, коли хочемо переконливо виражати свою любов.
 Висновок, який я зробив після тридцятьох років роботи з подружніми парами, є таким, що існує по суті п’ять емоційних мов любові – п’ять способів, якими люди висловлюють і розуміють емоційну любов. Мовознавство може вирізняти численні діалекти чи варіанти. Подібним чином існує багато діалектів у п’ятьох основних емоційних мовах любові. Це пояснює журнальні статті під заголовками «101 способів дати зрозуміти вашій дружині, що ви її любите», «20 способів утримати вашого чоловіка вдома» або «365 прóяви подружньої любові». Немає 10, 20 чи 365 основних мов любові. На мою думку, існує лише п’ять мов. Проте, може бути багато діалектів. Кількість способів виразити любов в межах мови любові обмежується лише нашою уявою. Важливо говорити мовою любові вашого співподруга.
Нам давно відомо, що в ранньому дитинстві кожна дитина виробляє унікальні емоційні моделі. Деякі діти, наприклад, виробляють модель заниженої самооцінки, тоді як інші мають здорову самооцінку. Одні звикають відчувати себе непевно, інші ж виростають впевнені у собі. Деякі ростуть, відчуваючи, що їх люблять, хочуть і цінують, інші – що їх не люблять, не бажають і не цінують.
Діти, які відчувають, що їх люблять їхні батьки і друзі, вироблять першу мову любові, яка базується на їхній унікальній психологічній структурі і на тому способі, яким їхні батьки й інші важливі для них особи виражали до них любов. Вони будуть використовувати і розуміти одну першу мову любові. Пізніше вони зможуть вивчити другу мову любові, все ж вони завжди будуть відчувати себе набагато комфортніше з першою мовою. Діти, яких не люблять їхні батьки і друзі, також мають свою першу мову любові. Проте, вона буде дещо викривленою в такий самий спосіб, як деякі діти завчають неправильну граматику і мають недорозвинутий словниковий запас. Таке погане програмування не означає, що вони не навчаться добре спілкуватися. Але це означає, що вони повинні будуть попрацювати над цим трохи старанніше, ніж ті, які мають позитивнішу модель. Подібним чином діти, які виростають з недорозвинутим відчуттям емоційної любові, також можуть відчувати, що їх люблять, і можуть виражати любов, але вони змушені будуть попрацювати над цим старанніше, ніж ті, які виросли у здоровій, люблячій атмосфері.
Рідко коли у чоловіка і дружини є та сама перша емоційна мова любові. Ми схильні говорити нашою першою мовою любові і нас спантеличує, коли наш співподруг не розуміє, що ми намагаємося виразити. Ми виражаємо нашу любов, але нас не розуміють, бо ми говоримо мовою, яка є для них іноземною. В цьому полягає фундаментальна проблема, і метою цієї книжки є запропонувати її рішення. Тому я наважуюся написати ще одну книжку про любов. Коли ми розкриємо для себе п’ять основних мов любові і зрозуміємо нашу власну першу мову любові, а також першу мову любові нашого партнера, ми тоді матимемо необхідну інформацію для того, щоби використовувати на практиці ідеї з книжок і статей.
У цей момент, коли ви виясните і навчитеся говорити першою мовою любові вашого чоловіка, я вірю, що ви віднайдете ключ до тривалого, сповненого любові шлюбу. Любов не має випаровуватися після весілля, але для того, щоби зберігти її, більшість із нас має прикласти зусилля для вивчення другої мови любові. Ми не можемо покладатися на нашу рідну мову, якщо ваш співподруг її не розуміє. Якщо ми хочемо, щоби він/вона відчували любов, яку ми намагаємося виразити, ми повинні виразити її на його/її першій мові любові.
Ґері Чепмен
Переглянути та придбати книжку "П'ять мов любові у подружжі" Ґері Чепмена можете на сайті видавництва "Свічадо" за лінком: svichado.com
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:54 | Сообщение # 16 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Тертуліян про радість і святість християнського шлюбу
Як розповісти мені про щастя шлюбу, який схвалила Церква, підтвердила євхаристійна жертва, скріпило благословіння, що його проголошують ангели на небі і посвідчує Бог-Отець?
Адже і на землі діти не беруть чесного шлюбу без згоди батька. Які чудові зв'язки зв'язують двох віруючих у єдиному сподіванні, в єдиному послусі, в єдиному служінні! Вони брати і співпрацівники водночас, у них немає різниці між тілом і духом. Там, де одне тіло, там й один дух: вони разом моляться, разом клякають і разом постять, вони наставляють одне одного, вони вмовляють одне одного, вони потішають одне одного.
Вони рівні в Божій Церкві і на трапезі Божій, однаковою мірою розділяють гоніння і радощі. В них немає таємниць одне від одного, вони не ухиляються одне від одного; вільно відвідують хворих, матеріяльно підтримують знедолених. Вони можуть без сорому чинити милостиню, можуть безперешкодно бути присутніми на богослуженні й безперешкодно виконувати свої щоденні обов'язки; їм не треба хреститися потайки, можна молитися на повний голос; псалми й гімни звучать на два голоси і двоє можуть змагатися в тому, хто ліпше віддасть хвалу Богові. Господь радіє, коли бачить і чує це, й посилає їм свій мир. Господь пробуває з ними; а там, де Він, не може бути Зла.
Тертуліян
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:55 | Сообщение # 17 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 12 відмінностей між нею і ним - багатство чи перешкоди щасливого життя?
Ідучи до вівтаря, наречені, сповнені любові, щастя, радості й надій, переконані, що у них все буде винятково. Та минає час, і щось починає псуватися; двоє людей, які ніби й надалі кохають одне одного, не можуть порозумітися. Подружнє життя - це море з підводними скелями та рифами, де штиль змінюється лагідними хвильками, а іноді переходить у шторм. Тому в цих водах треба бути дуже пильним.
Чимало проблем у подружжі мають просте підґрунтя: між НИМ і НЕЮ дуже багато відмінностей. Як підкреслює Дж. Елдредж, «чоловіки й жінки створені за образом Бога як чоловіки або як жінки. (…) Бог не має тіла, отже, унікальність не може бути фізичною. Наша стать має бути на рівні душі, в глибоких і безсмертних місцях усередині нас. Бог не створює людей загалом; Він створює щось дуже особливе – чоловіка або жінку. Іншими словами, існує чоловіче серце і жіноче серце. Кожне з них по-своєму відображує чи зображує світ Божого серця» (Дж. Елдредж, Дике серце. Таємниця чоловічої душі, перекл. О. Фешовець, Львів 2009, с.22). Відмінності в емоційній, психічній та фізичній сферах такі вагомі, що подружнє щастя неможливе без обопільних зусиль порозумітися. Ці відмінності варто назвати: усвідомити, «хто я, який я, чого я хочу», а також – «хто він (вона), який він (вона) і які його (її) прагнення». Отож, на підставі видання: P. Wołochowicz, M. Wołochowicz, Seks po chrześcijańsku. Jak w pełni wykorzystywać Boży dar płciowości?, Warszawa 2007 – розпочнімо…
1. Він і вона по-різному мислять.«Чоловіча логіка» відрізняється від «жіночої». Так, для чоловіка 2+2 завжди дорівнює 4. А для жінки це не так однозначно. Для неї йтиметься про значення від 3,9 до 4,1; у будь-якому разі, приблизно між 3 і 5.
Якщо для чоловіка «найважливішим» може бути щось одне, то для жінки може бути кілька «найважливіших» речей або справ. Чоловік:«Зачекай! Ти ж щойно казала, що оте найважливіше, а зараз – що це». Нічого дивного, адже жінки по-іншому мислять: чоловік потребує раціональних пояснень, а жінка більше довіряє своїй інтуїції. Тоді як вона доводить щось, аргументуючи «Я так відчуваю!», він запитує:«Чому?».
2. Він і вона розмовляють по-різному і з різною метою.Чоловіки зазвичай виражають те, що продумали, тобто висновки. Жінки ж, навпаки, – «думають уголос», виражають те, що відчувають. До висновків доходять під час розмови. Часто-густо чоловік нервує, що дружина вже вкотре повторює те саме. Проте, виявляється, вінпросто не помітив, що… остання версія дещо відрізняється від попередньої, бо вже під час розмови (монологу) вона дійшла до нових аргументів і додала їх. Любі жінки! Хоч це й непросто для вашої природи, та спробуйте заздалегідь з’ясувати для себе, що хочете сказати вашим чоловікам.
Насправді відмінність «мовлення» чоловіка й жінки випливає з відмінності їхніх потреб. Для жінки найважливіше почуття близькості, тепла та розуміння. Вона нерідко –особливо в розмові з іншою жінкою – ділиться своїми найглибиннішими переживаннями (погомонить із жінкою-продавцем, вибираючи товар, або, розраховуючись у магазині, може в деталях розповідати про своїх близьких, аргументувати покупку; те саме діється відбувається – у перукаря). Це дивує чоловіка, бо він, навпаки, потребує певної дистанції, воліє просто представити факти і не «ляпати марно язиком». Якщо вже й має щось сказати до жінки, яка його обслуговує, то воліє подарувати їй комплемент чи «блиснути» жартом. Він хоче утримати дистанцію, бо в інтимності відчуває загрозу.
До відмінностей у розмовах варто додати таку подробицю: він і вона потребують різної «дози» розмови і в різний час. Типова картина: змучений чоловік повертається з роботи… щойно переступив через поріг, як на нього суне «лавина»: кран зіпсувався, діти неслухняні, а також просто розповіді про весь прожитий день. Він же після важкого дня сподівається вдома знайти оазу спокою. Дружино! Дай перепочити своєму чоловікові, а перш ніж почнеш говорити – зваж, чи це справді необхідно, і чи необхідно саме зараз. Чоловіче! Пам’ятай, що вона не «сиділа вдома з дітьми», а важко працювала, і твого повернення очікує як свого спасіння!
3. Він і вона мають різну вразливість.Серед людей панує переконання, що це жінка – слабка й делікатна. При цьому статистика подає: чоловіки втричі частіше здійснюють самогубства та вдвічі частіше опиняються в психіатричних закладах. Як це пояснити? Відповідь проста. Жінки й справді делікатні, м’які; проте вони еластичні та пружні, мов м’яка іграшка, їм легше пристосуватися до змін. Чоловіки ж – тверді зовні, проте їхнє «я» – крихке, мов кришталь. Жінки, будьте розумні та обережні!
4. Він і вона мають різні потреби.Якщо запитати, чого найбільше прагне жінка, то відповідь буде – ніжності. А без чого чоловік не може бути мужчиною, так це без поваги та визнання. Звісно, це не означає, що чоловіки не потребують пригорнутися до дружини, а жінки обійдуться без похвали (наприклад, за кулінарні здібності). Та неможливо замінити одне другим. Жінка потребує, щоб її обійняли, хоча б ненадовго, багато разів на день. Вважається, що обійми менше ніж чотири рази на день означають «смерть подружжя», вісім – це мінімум, і тільки 12 – вповні заспокоюють почуттєві потреби дружини.
Чоловік, своєю чергою, не витримає, якщо дружина піддаватиме сумніву його компетенцію, авторитет у домі й не дозволятиме йому бути вповні головою родини. І не доведи Господи, щоб жінка почала неустанно підкреслювати його слабкі сторони: «Нездаро! Навіть цвяха не можеш забити!» Це катастрофа подружжя. Зазвичай чоловіки втікають в агресію, апатію або уникають перебувати вдома.
5. У конфлікті вона шукає ніжності та втіхи, він – аргументів.Типова ситуація: коли щось трапилося, чоловік (як скерована на діяльність сильна половина людства) представляє їй крок за кроком алгоритм виходу з ситуації. У неї ж це спричиняє ще більший розпач, бо вона очікує не дій, а просто ніжності та співчуття. Дружина зазвичай плаче не тому, що чоловік розбив її улюблену вазу, а тому, що одразу не почав її втішати. Часто чоловік хоче, щоб дружина перестала плакати тільки тому, що це його нервує або пригнічує. Якби він тільки спробував зрозуміти почуття дружини! Якби сказав: «Кохана, що сталося? Розкажи мені все по порядку». Жінці не потрібні готові рішення, їй передусім потрібне розуміння та почуттєва підтримка.
6. Її організм, на відміну від його, функціонує циклічно.Жінко, чи ти помітила, що в першій фазі циклу ти зазвичай більш почуттєво стабільна, у тебе все виходить краще і в тебе більше успіхів, натомість безпосередньо перед місячними ти дратівлива, легше впадаєш у відчай і плачеш? Від чоловіка тоді почуєш, що ти«нестерпна».
Жінка по-різному почувається в різних фазах свого циклу. Для чоловіка, який функціонує «стабільно» і «прямолінійно», який переважно почувається однаково, настільки значні зміни у сфері фізичного та психічного самопочуття зовсім незрозумілі.
Дорога дружино! Прийми свою жіночість! Спробуй радіти їй як привілеєві передавати життя. Твоє мінливе самопочуття робить тебе здатною краще розуміти почуття інших. Приймаючи свою жіночість, ти приймаєш себе. Не варто приховувати від чоловіка, як ти насправді почуваєшся, бо так ти не залишиш йому шансів допомогти тобі й краще тебе розуміти.
7. Їхні світи «сконструйовані» по-різному.Усе, що кожного з них оточує – речі, справи, сфери життя, – зовсім по-різному поєднуються в цілісність. Світ чоловіка можна порівняти з вітражем, який складається з багатьох малих шибок. Якщо у вітраж влучає камінець, то розбивається тільки одне мале скельце, а решта залишаються неушкодженими. Натомість світ жінки – це одне велике вікно. Окремі елементи – сфери життя – немовби намальовані на ньому. Хоч би куди камінець влучив – розбивається повністю все вікно. Якщо критикуєш жінку за щось одне – все одно «валиться» увесь її світ. Її невдача в якійсь одній сфері автоматично переноситься на всі інші.
8. Вона потребує романтики, він – практичності.Чи ви задумувалися колись, що таке романтика? У ній є щось дивовижне, несподіване; вона парадоксальна, нерозсудлива і непрактична – вона сповнена креативності й винахідливості.
Чоловік схильний дивитися на все з практичного боку, а це часто вбиває романтику. Для жінки важливо хоч іноді дозволяти собі бути нерозсудливою. Дружина: «Давай на кілька днів вирвемося з клопотів і поїдемо кудись удвох – тільки ти і я». Чоловік: «Ти що! Скільки це коштуватиме?!»
9. Вона прагне, аби її неустанно здобували, він – почуття стабільності та впевненості, що вже здобув і володіє.Джерелом багатьох непорозумінь у подружжі є потреба жінки, щоб її невпинно запевняти у любові до неї. Шлях до серця жінки пролягає через вуха. На думку чоловіка (з його «чоловічою логікою»), якщо він колись (у день шлюбу) про це сказав, то повторювати це просто безглуздо. Бо ж нічого не змінилося. На її ж сумніви і невпевненість він відповідає раціональними аргументами, які вона вже знає, проте очікує від нього жесту прийняття та ніжності.
10. Він і вона мають різну здатність зосереджуватися.Чоловік схильний до зосередженого мислення. Коли він чимось зайнятий, ця справа цілковито його захоплює. Натомість жінка має подільну увагу, може одночасно виконувати кілька справ: розмовляти, готувати обід, мити посуд і наглядати, чим зайняті діти. Саме це дозволяє їй бути берегинею домашнього вогнища. Вона насправді може бути зайнята кількома справами одночасно, проте їй важче зосередитись на чомусь одному і не реагувати в цей момент на зовнішні сигнали.
І саме це нерідко призводить до конфліктів, бо коли чоловікові потрібно порозмовляти, він очікує, що дружина буде «цілком у його розпорядженні» (згідно з його логікою). Як наслідок – він нервує, коли вона в цей час чистить картоплю та ще й додає: «Це ж тільки руками – це не заважає розмовляти». У цей момент він почувається неважливим.
11. Він потребує звершень, вона – опіки.Для чоловіка дуже важливо щось самостійно звершувати. Тому він не зносить, коли дружина весь час його «виручає», відводячи йому роль «матусиного синочка». Тому, навіть коли дружина має рацію, вона не повинна неодмінно це підкреслити, а радше дозволити йому вчитися на власних помилках. Чоловік підсвідомо потребує визнання. Дружино, не бійся, що він впаде в гордість! Навпаки, вся його хвалькуватість – це прихований крик, щоб його цінували. Багато подружніх клопотів пов’язані з тим, що якщо чоловік не знаходить визнання з боку дружини, то шукатиме його деінде.
12. Він і вона мають різні сексуальні реакції.Це широка тема, якій варто присвятити окрему статтю. Можна лише відзначити: тоді як він потребує фізичного контакту – вона прагне почуттів.
І що з цим усім робити?Напрошується дуже важливе й логічне запитання: «Якщо чоловік і жінка настільки різні, то як вони взагалі можуть порозумітись і створити щасливу подружню пару?» Відповідь дуже проста: створюючи чоловіка й жінку таким чином, Бог не помилився. Його задум був саме такий: дати їм можливість взаємно доповнюватись і вдосконалюватися в усіх сферах подружньої спільноти.
Відмінностей між НЕЮ і НИМ таки чимало (далеко не про всі тут згадано). Та нехай це не лякає ні Її, ні Його. Підняти вітрила! Уперед, в чудову подорож! Усвідомлення наших відмінностей може бути першим кроком до зближення. Варто спробувати подивитися одне на одного по-новому, з відкритим серцем і розумінням. Тож нехай чоловік намагається розуміти дружину, а дружина – чоловіка, щоб не ворогували одне з одним і не ослаблювали своє подружжя, а будували його, використовуючи дари, якими Бог кожного з них наділив.«Коріться один одному у Христовім острасі» (Еф 5,21).
бр. Роман Поп OFMCap
Довідка
Бр. Роман Поп OFMCap, лікар-педіатр (випускник Вінницького національного медичного університету 1999 року), католицький священик, магістр-ліценцій теології (випускник Вищої духовної семінарії Братів Менших Капуцинів у Кракові, Польща), аспірант кафедри біоетики при Папському Католицькому Університеті ім. Йоана Павла II в Кракові.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:55 | Сообщение # 18 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Легко розійтись, але важко зійтись. Я не раджу цього робити, - о. Марек Кружевскі
Мій чоловік визнав, що він не любить мене і не може цього змінити. Він запропонував пожити окремо, щоб ми відпочили один від одного. Мій світ було зруйновано, бо це був чоловік, якого я дуже любила і люблю. Спершу я подумала, що можливо з’явилась якась інша жінка, але ж ні, я перевірила і переконана, що у мого чоловіка нікого нема. Я навіть змушена була принизитись, щоб випросити його, аби він залишився зі мною. Чоловік пообіцяв, що наразі буде зі мною та дітьми (їх у нас двоє), але все залишилось так само, наче він відвернув від мене своє серце. Він відмовився взяти участь у спільній терапії чи у т.зв. сімейних вікендах. Як мені повернути його любов?
Навіть якщо справжні великі почуття Вашого чоловіка згасли до Вас, він має обов’язок бути вірним подружній присязі. Він обіцяв, що буде дбати про Вас (любов) і, що Вас не залишить. Пропоноване Вашим чоловіком рішення пожити окремо, т.зв. сепарація, не є добрим рішенням. Легко розійтись, але важко зійтись. Я не раджу цього робити.
Немає конкретного способу повернути любов чоловіка. Любов є чимось вільним. Однак є способи, які можуть сприяти чи зашкодити поверненню любові. Шкодять поверненню любові влаштовування «сцен», виправдовування, шантажування чи звинувачення. Будь-яка свідома чи несвідома маніпуляція відлякує серце. Не варто все ж принижуватись і тиснути, бо любов не можливо купити чи примусити. Немає нічого з примусу. Ваш чоловік сам повинен хотіти щось змінити. Ви можете змінити лише себе.
Найбільш важливим способом допомогти поверненню любові є відновлення поваги до самої себе. Треба жити і поводитись так, щоб пробудити у чоловікові глибоку повагу. Ви повинні дотримуватись відповідного рівня за будь-яких обставин. За повагою та захопленням чоловіка дуже часто слідує любов.
Використовуючи наступний спосіб відновлення почуттів, необхідно полюбити душу чоловіка. Коли жінка приймає всього чоловіка, а не тільки те, що їй прийнятне, то вона отримає його сильну прихильність. Любов притягує любов.
Третім помічним способом є відновлення теплих подружніх спогадів.
Я розумію, як Ви переживаєте. Дуже Вам співчуваю. Тому саме у цій ситуації варто все ж запросити Ісуса Христа, найкращого Лікаря, який і є Любов’ю. Прошу Вас молитись вранці та ввечері і наперед віддавати Богові кожну розмову, кожну зустріч з чоловіком. Якщо ви вже прийняли Таїнство Шлюбу, то Бог має силу, щоб відновити у вас двох те, що ви собі присягали, тобто любов. Добре у цей час подбати про участь у Літургіях, про Сповідь та про Святе Причастя, бо якщо хтось один з подружжя подбає про це, то Бог допомагає також іншому. З часом, можливо, вже сам чоловік запропонує Вам згадувані спільні терапії чи подружні вікенди.
о. Марек Кружевскі
Переклад з польської - Віталій Ванца
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:56 | Сообщение # 19 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любити - означає забути про себе самого
Основою доброго подружнього життя є любов. Це найкращий подарунок, який чоловік може дати дружині, і найцінніше придане, яке дружина може внести у дім свого чоловіка. Тому всім, хто має намір одружитися варто сказати: "Не дивіться на гроші, на зовнішній вигляд та інші дрібниці, а добре пильнуйте власне серце і характер того, кому маєте подати руку. Добре прислухайтесь до серця, бо тимчасове захоплення - це ще не любов. Коли ж помітите, що між вами є справжнє почуття, то не торгуйтесь за придане, бо більшого скарбу не знайдете, та і не треба".
Те саме можна сказати і одруженим. І тут любов є найбільшим багатством і основою щастя.
На жаль, сьогодні любов розуміють по-своєму, або взагалі вважають зайвою. Словом "люблю" розкидаються щедро на право й на ліво, так собі, наче дешевим крамом. Наречені йдуть до вінчання з шумом і легким серцем, а потім нарікають, що подружнє ярмо давить. І не дивно, бо подружжя це не ділова угода. Для нього потрібна любов взаємна і справжня.
Святий Павло писав: "Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає".
Любов терпелива, милосердна. Хто любить, той терпеливо прощає слабкості свого товариша. Не нарікає, приймає добродушно прикрості. За камінь платить хлібом, за образу - чемністю.
Славний був колись грецький мудрець Сократ. Мав собі й жінку славну, але тим, що була на весь світ сварлива. До Сократа посходяться бувало приятелі, молодь, послухати розумної речі, а жінка Ксантипа лається, сварить чоловіка при людях. А він ані слова. Та ось раз питається Сократа його учень Алькибіяд, як він може такий крик терпіти, а Сократ промовив: "Я вже так до того привик, що мені здається, ніби це віз туркотів". Іншим разом, коли жіночка лаялась майже весь день, Сократ вкінці став, усміхнувся, взяв шапку і вийшов з хати. Цей спокій так Ксантипу розлютив, що вона вхопила горня з водою і крізь вікно вилила на чоловіка. Сусіди стали дивуватися. А Сократ каже спокійно: "Я ж знав, що за громами йде звичайно дощ". Така ось і є терпелива любов. При такому чоловікові і Ксантипа полагіднішає.
Любов не зрадить. Щастя приятеля - його щастя. Успіхи, радість - його радість. Заздрість у шлюбі - це таке отруйне зілля, від якого життя стає полином! Вона й свідчить, що це подружжя виникло не з любові, а від самолюбства.
Любов не надимається, не гордиться. Де подружжя утворив розрахунок, там чоловік докоряє дружині то її неуцтвом, то нездарністю, а дружина випоминає йому щось інше.
Любов не засмучується. Якщо люди одружились нерозважливо, за порадою пристрасті, там невдовзі після шлюбу виникне образливість, сердитість, то таємний, то явний гнів.
Любов не знає лихого. Хто любить, той не підсуває лихих намірів. Немає нічого гіршого в подружжі, як підозра. Це справжній рак, що таємно, і немилосердно точить домашнє щастя. І не допомагає навіть присяга у невинності. Люди тратять здоровий глузд, доходять до божевілля, а все це через нестачу любові.
Любов не радіє обману, а радіє правді. Її засмучує будь-яка несправедливість та кривда.
Любов усе любить. Любить працю, переносить без докору невигоду й брак достатку. Терпить слабкість та помилки інших, виправляючи їх.
Любов усьому вірить. Не думає про хитрість. Сама добра, і в інших бачить лише доброту.
Любов на все надіється. Хто любить, не знає відчаю, навіть, маючи недоброго товариша, не втрачає надії на його виправлення.
Любов усе терпить. Її не образиш, і не виведеш з рівноваги, вона прийме усі прикрості, стерпить особисті кривди.
Любов ніколи не минає. По цьому можна і дізнатися чи вона справжня, чи ні. Молодість, краса, багатство, слава - все це не вічне, а любов не гасне ніколи. У радості та горі вона гріє душу, наче сонце ясне. Навіть у іншому житті, де будуть віра і надія, і там світитиме любов. Вона - вічна!
Ось яка має бути основа подружнього життя. Це перший обов'язок, найважливіше придане. Нема його - нема й гаразду.
Лариса Шилінська за матеріалами видання 1910 року
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:57 | Сообщение # 20 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Бруно Ферреро про секрет сімейного щастя
Подією дня на Форумі видавців можна назвати презентацію книг католицького священика з Італії, салезіянина – Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі» (видавництво «Свічадо») та «Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання може змінити світ» (видавництво «Дон Боско»), що відбулася 15 вересня. Переповнений конференц-зал палацу Мистецтв, радісний блиск в очах та сміх... Короткі історії, які розповідав автор, здавалось, кожен переживав особисто. Стосувалися вони здебільшого дітей та виховання, а тому були такими близькими кожному.
Заздалегідь анонсовані книги, зокрема, через щоденну (від початку вересня) публікацію уривків на сайтахКредо, ДивенСвіт та на сторінці видавництва «Свічадо», тримали багатьох в полоні очікування. І ось – гість з Італії приїхав. Довжелезні черги за автографами свідчили про потребу читача у його літературі: багатій на моральний зміст та вкраплення богословських ідей, переплетені із конкретними життєвими історіями.
Книга «Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання може змінити світ» покликана, за словами автора, допомогти віднайти, що означає бути родиною, що таке справжнє родинне щастя, адже воно є чимось більшим, аніж просто жити під одним дахом. «Життя в родині – це духовна пригода», - підкреслив Бруно Ферреро. Саме тут можна навчитися, що означає цінність кожної особи.
Часто повторювані батьками фрази «я не маю часу», «давай пізніше», «я не можу, бо втомився»… негативно позначаються на сім’ї. Вони породжують непорозуміння, розбивають надії і – чи не основна проблема – стають перепоною довірливих взаємовідносин. А якщо ми втратимо наших дітей – ми все втратимо. «Неможливо жити, - підкреслив Бруно Ферреро, - якщо ми не є важливою частиною дня для когось. І дуже сумно жити, якщо нема нікого, хто є важливою частиною нашого дня».
Таємницею доброго виховання в сім’ї він вважає батька, а його головним обов’язком щодо дітей називає любов до їхньої матері. Це, власне, є першою із десяти заповідей батька, запропонованих Бруно Ферреро. «Не можна боятися любити занадто, потрібно дарувати, адже це дар, який завжди помножується. І завжди настає той день, коли кожен має дуже велику потребу любові власних дітей. Той, кого любили, теж зможе любити – і в цьому полягає секрет життя», - зазначив Бруно Ферреро.
Що ж до матері, то, на думку отця Бруно Ферреро, великою небезпекою для сім’ї є «покоївка» - жінка, яка працює на роботі, потім повертається додому і виконує безліч домашніх обов’язків, а відтак виховує дітей. Чи в кінці дня ця дратівлива від втоми матір може належно виховувати дітей? «В сім’ї не може бути «покоївок», - резюмував гість Форуму видавців.
За словами автора презентованих книг, кожна сім’я має багато своїх історій і потрібно навчитися слухати те, що відбувається саме у Вашій. Особливо – слухати дітей. У їхніх словах часто можна почути те, про що говорить Біблія. Сьогодні дітей необхідно рятувати від тих, хто хоче їх зіпсути. «Всі сьогодні дбають про чистоту навколишнього середовища, борються проти забруднення, але справжнє забруднення – це забруднення душі. І це те, з чим борються ці книги», - додав на завершення презентації о. Бруно Ферреро.
Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі. Видавництво «Свічадо».
Бруно Ферреро. Ваші діти мають лише вас. Тільки виховання може змінити світ. Видавництво «Дон Боско».
© Марія Кохановська
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 12:59 | Сообщение # 21 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Правда та міфи про сексуальність, або як виховати цнотливість
Літо. Дні стали довгими, а ночі – короткими. Голова паморочиться від запаху квітучого бузку, щебечуть солов'ї. Наші діти їдуть відпочивати у літній табір, вирушають в походи, виїжджають на дачу. Зараз – найкращий час, щоб поговорити з ними про любов, цнотливість і сексуальність.
Ніхто не займався сексуальним вихованням наших батьків, а тим більше, поколінь перед ними. У цьому стосунку їх виховували великі сім'ї зі всіма дітьми, котрих дарував Бог, відсутність або мізерна кількість розлучень, релігійна мораль, яка зберігалася та плекалася у народі. Природне моральне почуття підказувало їм, що дошлюбна цнотливість – це прекрасно, що розлучатись не можна, що зробити аборт – означає вбити свого малюка.
Тому я цілком розумію і з повагою ставлюся до думки тих людей, котрі говорять, що «сексуального виховання» нашим дітям не потрібно, що така «освіта» тільки викликає нездорову цікавість і провокує тих молодих людей, чия допитливість щодо цього питання не була настільки вираженою.Навіть більше, як зазначають противники сексуального виховання, інформація (вона ж – прихована реклама) про контрацепцію створює ілюзію безпеки, яка каже – «не бійся, все під контролем». Цей «контроль», провокуючи «безпечні сексуальні стосунки», жодної «абсолютної» безпеки не гарантує – звідси й спалахи підліткових вагітностей та венеричних захворювань.
Таке ставлення до обговорюваної проблематики було б цілком правильним за умов відсутності впливу навколишнього світу на нашу молодь – порнографії у газетному кіоску по дорозі до школи, в Інтернеті і на ТБ, реклами, в якій красиві напіводягнені дівчата рекламують все: від машин до цукерок, фільмів, у яких симпатичні молоді герої лягають в ліжко після одного вечора знайомства.
Повинно бути щось набагато важливіше – сім'я, в якій є тато і мама, батьки, які вірні один одному, котрі, посварившись, можуть примиритися, котрі люблять один одного та своїх дітей такими, якими вони є, а не такими, якими вони повинні бути. І це, мабуть, найважче, тому що порядну сім'ю у нашій країні пора вже вносити до своєрідної «Червоної книги».
Діти сприймають наш стиль життя, наше відношення до життя набагато швидше та якісніше, ніж наші повчання і навіть нейтрально подану інформацію. Інформація без нашого стосунку до неї нічого не значить. Це, однак, не означає, що не потрібно говорити з підлітками про секс, але важлива не інформація сама по собі, а наше ставлення до життя, природною частиною якого є сексуальність.
Коли ми говоримо з підлітками про сексуальність, нам варто пам'ятати про декілька речей. Перш за все, підлітки дуже гостро відчувають фальш і нещирість, тому доросла людина, котра з ними розмовляє повинна бути спокійна, впевнена в собі, в своїй здатності відповісти на будь-яке питання і, найголовніше, вона повинна бути впевненою в тому, що цнотливість для підлітків можлива й абсолютно необхідна для їхнього блага.
В юності людина впевнена у власному безсмерті, й жодні аргументи негативного характеру – залякування і т. ін. – не зможуть переконати її. Суттєво кращим стане спокійний виклад об'єктивних фактів, виграшу, вигоди та користі цнотливого способу життя.
На жаль, наш світ має розбещене уявлення про значення та призначення сексуальності. Із багатоманітних міфів у цій сфері найбільш тривожними є такі:
«Секс – це центр Всесвіту, чим більше людина його отримує, тим щасливішою стає. Якщо неможливо займатися сексом, потрібно прагнути до сексапільності в одязі, поведінці, ході і т.д.».
Журнали, музика, кіно переповнені безтурботними юнаками та дівчатами, котрі легко стрибають у ліжко один до одного, отримують задоволення від сексу і не зіштовхуються з жодними негативними наслідками своєї поведінки.
«Я – найважливіша особистість у Всесвіті». Цей міф підштовхує підлітків до використання інших людей в особистих цілях, коли до іншої людини ставляться не як до суб'єкта, людини, рівної собі, а як до об'єкта, предмета, речі, якими можна маніпулювати.
«Міф про безпечний секс» як про можливість уникнути наслідків своїх дій. Дослідження, проведені в різних країнах, показують, що причиною від 15 до 30 % підліткових вагітностей є недієвість презервативів.
Крім того, є багато підстав стверджувати, що презервативи, які вважаються зараз панацеєю від епідемії СНІДу, захищають від нього та інших венеричних захворювань не більше, ніж на 50 %.
Розмовляючи з підлітками про секс, варто розповісти їм такі факти:
*Сексуальність (sex – «стать») – це те, ким людина є – чоловіком чи жінкою, а не те, що вона робить. Чоловіки та жінки відрізняються не лише анатомічно та фізіологічно, але і психічно, психологічно: способом сприйняття світу (чоловіки більш раціональні, жінки більш емоційні), реакцією на те, що відбувається.
Статевий акт є лише однією з форм вираження сексуальності.
Сексуальність – це благо, коли вона використовується за призначенням, так само, як, скажімо, гроші, на які можна купити книги чи квіти, а можна – наркотики чи зброю.
Нормальна людина буде використовувати гроші за призначенням, щоб купувати їжу чи одяг, але людина, котра робить із банкнот кораблики чи обклеює ними стіни – неадекватна.
Призначення сексуального акту – це вираження подружньої любові та продовження роду, і єдине природне місце його реалізації – це сім'я.
*Сексуальний акт не є потребою. Людина може прожити без їжі 40 днів без води – тиждень, без повітря – 5 хвилин, але вона не помирає через відсутність сексу. Життя людей, котрі дотримуються обіту чистоти – монахів – підтверджує те, що можливо жити без сексу.
При цьому, приймаючи обіт чистоти, монахи чи монахині не втрачають своєї чоловічості чи жіночності – навіть у їхній релігійній діяльності простежується стать.
Сексуальний потяг – це імпульс, поштовх, який можна і потрібно контролювати. Міра дорослості людини – це міра її вміння контролювати себе і свої потяги. Скажімо, маленька дитина не може контролювати своє роздратування. Роздратувавшись, вона кричить, кидається на підлогу і б'ється об неї головою, але для дорослої людини така поведінка буде неприйнятною.
Самоконтроль – це ознака зрілості, це риса дорослої людини.
*Хлопці та дівчата по-різному сприймають секс. Дівчата більш емоційні, інтуїтивні, в їхньому житті велике значення має фантазія. Хлопчики часто не розуміють, що їх необережні люб'язності можуть викликати в дівчаток переживання типу: він мною явно цікавиться – він же сів поруч зі мною...
Для хлопчиків дуже важливим є фізичний аспект любові. Вони легко збуджуються від самого лише вигляду представниці протилежної статі, тому дівчатам потрібно розуміти, що їх занадто відверте вбрання викликає у хлопців цілком конкретні емоції, які ті не завжди можуть проконтролювати.
Дівчина, котра отримує задоволення від обіймів та поцілунків, гадає, що юнак відчуває такі ж ніжні, приємні почуття, як і вона, тоді як її приятель думає, що вона так само збуджена, як і він, і так само прагне більшого.
*Людська природа така, що ми швидко звикаємо до будь-якої діяльності й шукаємо способи зробити її все більше збудливою. Коли хлопчик і дівчинка вперше беруть один одного за руки, вони переживають бурю емоцій, але вже через тиждень їм хочеться обійняти, поцілувати один одного і т.д. Якщо у них задовго до того наперед немає твердого рішення зупинитися, то вони опиняться у ліжку.
Тому слід наперед обдумувати свої вчинки та свою поведінку, оскільки сексуальне збудження діє на мозок як алкоголь чи наркотик, знижуючи здатність до розумного прийняття рішень. Воно дає настільки приємні відчуття, що підлітки вже не хвилюються про можливі наслідки.
*Коли підлітки не продумують наслідків своїх дій, вони вважають, що вагітність чи хвороба – це випадковість, якої вони безумовно не хотіли.
Слід сказати їм, що сексуальні стосунки не є грою випадку, а результатом безлічі послідовно прийнятих ними раніше рішень: знайомитись чи ні з цією компанією, з цим хлопцем, який має цілком визначену репутацію, їхати чи ні з ним на дачу, пити чи не пити спиртне, залишатись чи ні удвох в квартирі, де більше нікого немає і т. д.
Потрібно заохочувати підлітків до прийняття ними такого типу рішень заздалегідь і свідомо, щоб вони встановлювали самі для себе певну визначену лінію поведінки і чітко визначали свої межі в знайомствах і в сексі.
*Непотрібно боятися говорити «ні». «Ні» – це позитивне, а не негативне слово. Коли маленька дитина тягнеться до вогню, ми говоримо їй «ні» не тому, що не любимо її, а тому, що ми піклуємося про неї і прагнемо її убезпечити.
Те саме справедливо і в стосунку до сексу, – ми говоримо «ні», тому що прагнемо убезпечити себе від вагітності, хвороб, СНІДу, тому що прагнемо краще пізнати іншу людину, хочемо розвивати в собі можливості до самоконтролю, вміння спілкуватися, повагу до особистості іншої людини.
*Дошлюбний секс рано чи пізно закінчується розривом у стосунках. Розійтися з людиною, з якою ти був близьким, дуже важко, тому що під час сексуального акту виникає сильне взаємне прив'язання – це було передбачено природою, яка хоче забезпечити кожну дитину і матір'ю, і батьком.
Коли зв'язок із різних причин розривається, буває дуже боляче, тому що кожен залишає іншому частину себе, своєї особистості.
Часто, щоб притупити біль розлуки, молоді люди вступають у нові зв'язки. Як і у випадку зі шматочком пластиря, приліпленого на руку: якщо відірвати його від руки, це спричинить біль, але той самий шматочок пластиря, приліплений ще раз, відірветься вдруге менш болісно.
Вчетверте чи вп'яте при відриванні болю не буде зовсім, але, на жаль, цей пластир вже зовсім не буде клеїти. Так само втрачається і здатність людини відчувати прив'язаність до іншої людини, любити, довіряти іншому.
Принцип сексуального самоконтролю – цнотливість – це використання сексуальності за її правдивим призначенням. Люди, котрі перебувають у шлюбі, покликані отримувати радість і задоволення від сексуальної близькості один з одним, уникаючи ситуацій, у яких вони можуть піддатися спокусі вступити в близькість з іншими.
Підліткам і неодруженим людям варто переводити свою сексуальну енергію у творчість – навчання, спорт, мистецтво. Цнотливість означає діяти з любов'ю до партнера, в його інтересах, контролюючи свої сексуальні почуття.
Багато підлітків прагнуть до сексу, тому що їм не вистачає любові, прийняття їх іншими людьми. Їм набагато легше скинути одяг і розділити один з одним тіла, ніж зняти з себе маски і розділити свої думки, мрії, надії. Ми повинні переконати їх, що кожний з них цінний, єдиний і достойний поваги.
Навіть в християнських сім'ях сьогодні нерідко стаються шлюби «навздогін», коли дочка чи майбутня невістка вагітна. Тому дуже важливо, щоб батьки щиро розмовляли зі своїми дітьми про сім'ю, про майбутнє батьківство, про сексуальність у контексті віри, передаючи віру своїм дітям.
Важливо щиро говорити зі своїми дітьми, але набагато важливіше інше – любити власних дітей, любити свого чоловіка чи дружину, любити самого себе. Любити дітей просто за те, що вони є, а не за те, чого вони досягнули чи повинні досягнути.
Любити з довготерпеливістю і милосердям, не заздрячи, не підносячись, не шукаючи свого, не дратуючись, всьому вірячи, всього надіючись, все переносячи...Так, як ми хотіли б, щоби любили нас. Так, як любить нас Господь.
Своїми силами ми цього зробити не зможемо. По своїй природі ми – егоїсти, нездатні по-справжньому любити.
Тільки Христос може дати нам Свою Любов, тільки він може змінити наше життя, приростити гілку, що відпала, воскресити наше мертве серце.
Без нашого власного навернення, без покаяння, переміни свого серця і свого життя – любов і в тому числі й сексуальне виховання дітей будуть беззмістовними і шкідливими, і першими, хто відчує фальш, будуть наші діти.
Тетяна Макієнко
Переклад з російської Галина Калинська-Корчук
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 13:00 | Сообщение # 22 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Коли мова заходить про статевість
Всередині липня "Українська молодь - Христові" (Львівський осередок) за підтримки Львівської міської ради проводила семінар "Школа відповідальності". Це зустрічі для молоді, яка планує зустрічатися, створити міцне подружжя, народжувати та виховувати дітей; очікує народження дитини. До вашої уваги пропонуємо публікацію про фізіологію плідності чоловіка та жінки на основі доповідей Олени Гадзало (Курило), які були запрезентовані на "Школі відповідальності".
Коли мова заходить про статевість, про інтимне життя чоловіка і жінки – співбесідники ніяковіють, червоніють, з'являється сором'язлива посмішка... Але невже про те, що природне соромно говорити? А говорити потрібно, бо потрібно знати будову і функціонування статевої системи чоловіка і жінки, фізіологію плідності. Незнання не звільняє від відповідальності.
Учні 9 класів – цю тему мали б проходити на уроці анатомії, але через сором'язливість, чи то через якісь інші причини наша молодь черпає свої знання з інших джерел. Не потрібно засмучуватись і бути надалі байдужими, про це потрібно інформувати молодь, батькам своїх дітей, які повинні отримувати інформацію достовірну і з перших джерел. Тому пригадаймо собі урок анатомії вже тепер і не біймося це знати і допомогти іншим. Також пам'ятаймо, що все це в контексті чистоти - так як у час статевого дозрівання цей період відіграє охоронну роль для осіб цого віку. Ніхто і ніщо не може порушити цього спокійного і здорового розвитку людини, бо натомість на голову впадуть клопоти, які почнуть руйнувати не лише фізичність людини, а й її духовність.
Розпочнемо з побудови організму чоловіка:
Чоловік. Яєчка розташовані за межами тулуба в калитці, що забезпечує нижчу температуру. Будь-яке перегрівання яєчок (праця у зависокій температурі, носіння тісної білизни чи штанів) може негативно впливати на процес утворення сперматозоїдів. Сперматозоїди, власне, утворюються у яєчках, яєчка утворюють чоловічий статевий гормон – тестостерон.
Сім'я складається зі сперматозоїдів і рідини, утвореної сім'яними пухирцями і простатою. Через сім'явиносні протоки і сечівник сперма потрапляє назовні під час статевого акту.
Чоловіки є плідні постійно, оскільки в яєчках весь час утворюються сперматозоїди (від часу статевого дозрівання і аж до глибокої старості).
У чоловіків все зрозуміло. А ось з жінкою потрібно трішки більше часу, щоб розібратись:
Жінка. Піхва: еластична м'язова трубка завдовжки приблизно 10 см. Вкінці обіймає шийку матки. Є частиною родового каналу.
Матка - непарний грушоподібний орган, стінки якого утворені з сильних м'язових волокон. З обох боків верхньої частини матки знаходяться кінці маткових труб, а внизу вихід цервікального каналу шийки матки. Порожнина матки вистелена слизовою оболонкою (ендометрій матки). Ця оболонка протягом менструального циклу відбудовується, а в часі місячних відшаровується. Цервікальний канал шийки матки вистелений оболонкою, де знаходяться спеціальні заглиблення – крипти, в них розміщені залози, які виділяють слиз.
Фізіологія плідності
Плідність чоловіча – постійна, від досягнення статевої зрілості до кінця життя. Постійність плідності зумовлена дією гормональної системи чоловіка, де постійно стимулюється утворення сперматозоїдів у яєчках.
Плідність жіноча – циклічна і обмежена в часі. Жінка є циклічно плідною від часу першої овуляції (у 10 – 16 років, у середньому 12) до часу менопаузи, тобто припинення овуляцій (між 40 і 50 рр. життя). Отже жінка плідна приблизно 30-35 рр. із свого життя.
Циклічність означає повторювання певних процесів, змін у організмі жінки. Ці зміни називають менструальним циклом, або овуляційним циклом, бо овуляція є найважливішою подією у циклі.
Менструальний цикл – це час змін в організмі жінки, під впливом гормонів; починається з першого дня місячних і триває до останнього для перед наступними місячними.
Яйники діють почергово. Вивільняють одну яйцеклітину, яка живе приблизно 24 години.
В одному з яйників на початку циклу починає дозрівати фолікул (пухирець) із яйцеклітиною. Фолікул, що дозріває виділяє естрогени, рівень яких зростає відповідно із ростом фолікула. Час дозрівання фолікула може мати різну тривалість, залежно від чинників, впливаючих на організм, середньо це - 1-2 тижні. Від цього залежить час і довжина менструального циклу. На тривалість циклу можуть впливати різні чинники: стрес, втома, хвороба, подорожі, зміни клімату, алкоголь.
Естрогени, які виділяє фолікул, відповідають за підготовку організму до овуляції, а відповідно і до вагітності. Жіночий організм весь час працює на вагітність.
Естрогени:
- спричинюють відбудову слизової оболонки маткової порожнини (ендометрію), приготовляють її до прийняття нового життя;
- впливають на дію залоз шийки матки, на виділення плідного слизу;
- завдяки ньому шийка матки стає м'якою, піднімається і відкривається;
- спричинюють цитогормональні зміни у слизовій оболонці піхви.
Плідний слиз допомагає вижити сперматозоїдам, які можуть у ньому чекати на яйцеклітину від 3 до 7 днів. Він змінює середовище піхви з кисломолочного на лужне. Відсутність слизу не дозволяє зачати дитину і призводить до загибелі сперматозоїдів у кисломолочному середовищі.
Овуляція є найважливішою подією циклу. Саме тоді вивільняється зріла яйцеклітина. Ознаками овуляції є біль знизу живота, пощипування у грудях, прозорий і тягучий слиз. Якщо не відбулося зачаття протягом життя яйцеклітини – протягом 24 годин, то вона гине. Овуляція дає початок другій фазі циклу. Кількість прогестерону різко збільшується відразу після овуляції, коли з оболонки фолікула утворюється жовте тіло. Жовте тіло виділяє прогестерон приблизно 2 тижні (12-16 днів), і якщо не настало зачаття, жовте тіло завмирає, рівень прогестерону падає, наступають наступні місячні.
Прогестерон спричинює також:
- секреційні зміни в слизовій матки, де накопичуються поживні речовини, ендометрій стає пухкішим;
- припиняє виділення плідного слизу, слиз стає густим і непрохідним для сперматозоїдів, утворюється слизовий корок в цервікальному каналі шийки матки;
- шийка матки стає твердою, опускається і закривається;
- підвищує базальну температуру тіла на кілька десятих градуса;
- можуть відбуватися зміни в молочних залозах.
Місячні (менструація) – це відшарування і виділення назовні функціонального шару слизової оболонки матки, що супроводжується кровотечею. Місячні є початком нового циклу і настає переважно через 2 тижні після овуляції.
Цикл умовно поділяється на:
1 – фазу передовуляціійної неплідності або відносної плідності (низький рівень естрогенів і прогестерону);
2 – фазу плідності – овуляційну;
3 – фазу післяовуляційної неплідності (високий рівень прогестерону).
Перша фаза має змінну тривалість, а друга стабільно триває 10-16 днів. В передовуляційній фазі жінка може помітити в піхві і назовні слизові виділення, які є мутними, нетягучими, сирно–молочні, має відчуття вологості і мокрості. Це ще не можна назвати плідним слизом.
На початку фази передовуляційної неплідності спостерігаємо переважно відсутність слизу, жінка відчуває сухість.
Поступово під дією естрогенів починається плідна фаза, що супроводжується змінами у шийці матки і виділенням прозорого і тягучого слизу. Саме такий слиз свідчить про овуляцію. Про овуляцію теж свідчить базальна температура тіла. Якщо жінка веде спостереження і вимірює кожного ранку температуру, то вона може побачити, що перша фаза супроводжувалась низькою температурою, а овуляція і наступна фаза – високою температурою. На температуру тіла мажуть впливати різні чинники (хвороба, подорож, ліки, алкоголь, зміна клімату, перевтома...).
Думка, що нормальний цикл повинен тривати 28 днів, не відповідає дійсності. Цикли ділимо на:
- короткі – менше 25 днів;
- середні – 25-30 днів;
- довгі – більше ніж 30 днів.
Регулярними вважаємо цикли, різниця тривалості яких не перевищує 10 днів. Послідовні цикли рідко коли мають однакову тривалість. На тривалість циклу впливає тривалість першої фази – дозрівання фолікула.
Плідність чоловіка постійна, а жінки циклічна.
Спільна плідність подружжя залежить від часу життя сперматозоїдів у слизі і часу життя яйцеклітини після овуляції.
Умови зачаття дитини (при здоровій анатомічно і фізіологічно статевій системі):
- жива яйцеклітина;
- живий сперматозоїд;
- слиз плідного типу.
Зачаття відбувається у маткових трубах, імплантація приблизно через 7 днів після зачаття. Вагітність триває приблизно 266 днів від зачаття дитини.
Естрогени і прогестерон діють на статеві органи, молочні залози, організм в цілому (на шкіру, кістки, жирову тканину і ін.), мозкові центри, відповідальні за емоційний стан.
Зміни, які настають протягом циклу – це симптоми плідності.
Симптоми плідності ділимо на головні та другорядні.
Головні симптоми плідності можна спостерігати в кожної жінки, в кожному циклі: зміни базальної температури тіла, зміни якості шийкового слизу, зміни шийки матки.
Додаткові (не в кожної жінки, не в кожному циклі): овуляторний біль, овуляторна кровотеча, набряки, напруження у грудях, зміни настрою, зміни шкіри, частіше сечовипускання.
Говорячи про плідність, ми повинні думати про подружню плідність. Бо кожен з нас плідний потенційно, але зреалізувати свою плідність можна лише в подружжі. Тому вслід за цією темою, можна говорити про чистоту в своєму житті і передподружню чистоту. Чому так важливо дотриматись чистоти у віці статевого дозрівання? Бажання бути щасливим і прийняти все за дар Божий - ось чому! Одночасно ми збережемо здоров'я і не буде бажання до порівнювання, за все будемо вдячні Господу Богу. Статеве життя є призначене для життя в подружжі і саме в подружжі може бути найкраще зреалізоване.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 13:09 | Сообщение # 23 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Спільне життя у правдивій любові
На самому початку, коли Бог творив землю, шостого дня Він створив чоловіка і дав йому в поміч жінку: « І створив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут. 1.27-28). Від самих початків стає явним, як Бог любить людину і піклується про неї. Також від самого початку чоловік і жінка живуть разом, мають певне майно, яке Бог їм подарував. У наш час, через Таїнство подружя пара прийняла Божу любов, в них замешкала Божа любов, яка підняла вище людську любов. Тайна подружжя з'єднує людське і Боже. Це Бог їх зв'язав, Бог є присутній. Людська любов очищена, з'єднана і проникнена благодаттю Божою. Тому в шлюбі люблять людською любов'ю, але і починають любити один одного Божою любов'ю, а Божа любов коли любить, то любить вічно. Тому подружжя приймає велику Тайну, Святу Тайну.
Кожен гріх є не просто приниженням моральної норми, але це пряма образа Божої любові, бо в Тайні Подружжя завжди є присутній Бог, і в цій любові Божій є плід – дитина. Гріх повністю руйнує цю любов. Коли вони разом розмовляють, їдять, чи виконують буденні справи, Бог є присутній і постійно єднає їх своєю любов'ю. Ми повинні поважати Бога, і його великий план любові, це є найглибше і найвище – Тайна Подружжя. Подружні пари це часто не усвідомлюють. Не просто так перед святою Тайною Подружжя молодята мають пройти певний курс катехизації, але й вона мало допоможе, якщо вони майже ніколи не ходили до церкви, а ще більше - не сповідалися та не приймали Бога у Пресвятій Євхаристії. Таким людям є важко пояснити, яку шкоду завдає гріх, бо вони не розуміють, що таке гріх, і яку образу він завдає Богові.
Гріхи проти подружньої чистоти відкрито ображають Божий план, Божу любов. Любов Божа поставила подружню любов вище. Бог підняв своєю любов'ю людину на високий рівень. Щоб чоловік і жінка могли жити в подружній чистоті, потрібно постійно просити Святого Духа про просвітлення і допомогу. Це все зв'язано з дарами Духа Святого. «Чоловік і жінка! Ви не одні! Віддайте славу і почитайте Того, Хто дав Вам таку велику любов». Це не є проста подія в суботу у гарних місцях, у красивих одежах, але це Тайна до смерті, це постійна праця, формація над собою. Ніхто не може звільнити подружню пару від обов'язків дотримання подружньої чистоти. Це постійний стан і постійна благодать. Неможливо дотримуватися подружньої чистоти без молитви, без благання. Подружня пара постійно повинна бути з Духом Святим. Коли Ти будеш зустрічатися з труднощами, тоді найкраще Тебе зрозуміє Бог. Він ніколи нас не кидає. Потрібно кожен день вчитися і молитися, щоб перестрибнути таку планку труднощів. Подружня чистота є необхідною, бо це дорога просвітлення. Потрібно поважати те, що є Божим. Бог зійшов до них, і в них перебуває (подружній парі), і вони мають ордер благодаті.
 У подружжі любов оздоровлена, зцілена і освячена Божою любов'ю. Разом з тим, вони віддаються один одному, і дарують один одному себе. Це є поєднання і об'єднання двох людей, cкріплених Божою ласкою і Божою любов'ю. Подружня чистота не означає збереження, але включає інтимні сексуальні акти. Це дарування любові, вдосконалення любові. Подружня любов може бути доведена до кризи, коли неправильно використовувати статеві акти. Подружні акти – це не стримання, але вони є обов'язковими, щоб дати життя і вдосконалити любов. Сексуальних актів потрібно дотримуватися правильно. Це не є щось їхнє (подружньої пари), це не є тільки якесь фізіологічне явище, але ця подружня любов є чимось високим, тому дії у цьому є чимось великим. Це не є просто якась пристрасть, але сексуальність мусить бути людською. Аморальний секс робить людина, та це не є людські дії. Людина має дух і душу, тобто щось більше, ніж будь-яка тварина. Наше тіло має Христа. Тіло виражає особистість людини, відкриває правдивість людини, вказує, хто така людина. Людина є образом Божим. Особистість – це є дух. Об'єднуються духи, створені духи одної та іншої сторони, які виражаються через наше тіло. Тіло – це не є засіб подружніх стосунків, але вся людина. Тут є атмосфера радості і вдячності. Подружня постіль це є святиня. Це означає взаємне дарування, радісне взаємне дарування. Подружній акт не є тільки, щоб ти зробив щасливим свою половинку, але це дарування любові. Жінка не може казати: « Я народила йому дітей, що він ще від мене хоче?». Але це є щось сакральне, велике благословення, дарування любові. Стримання в подружньому житті є можливим, але потрібна згода обох. В подружжі важливим є жертва.
Багато людей дивляться на деякі подружні пари і бояться приступати до Тайни Подружжя через невдачі. Цим вони хочуть добра один для одного. Вони собі дають природню клятву. І ми вірні живемо в такій атмосфері, але це не означає, що Церква так живе і в цьому проповідує радість та любов. Основа шлюбу – любов. Не можна дати шлюбу, якщо нема любові. «Скільки ви разом? Коли ви вирішили вінчатися?» Це приблизно показує причину, чому вони хочуть вінчатися. Любов є єдиною причиною, і немає ніяких інших причин. Коли є така любов, то чому не дозволити, щоб туди увійшла Божа любов? Чому б їх не коронувати? Тут проблема! Коли такі люди бачать велику відповідальність шлюбу, його обов'язки, чому б їм не дати трохи часу пожити разом, а потім вони б підготували себе до цього обов'язку? Відповідь проста: ЦЕ НЕМОЖЛИВО!!! Не можна розділяти Божу любов! Вони (подружня пара) починають жити разом в шлюбі. Не можна вступати в статеві стосунки без шлюбу. Ті, які вінчалися, тим самим установили умови жити так, наче їх і не було. Це є гріховне становище, і не можна уділяти Святу Тайну у таких гріхах. Шлюб для проби є НЕможливим - це гріх. Коли втрачаємо відчуття гріха, втрачаємо відчуття Бога. Чому людина втрачає чуття бачити, що є гріхом, а що ні? Тому, що людина втрачає смисл Бога.
Отже, діти є плід любові батьків. Потрібно нагадувати, що подружжя є співучасниками Божої любові. Це не є просто фізіологічний акт, не лише тіло, але це співучасть у любові. Подружжя передає Божу любов, яка є творячою, і вона дає життя. Подружня пара повинна бути відкрита для Божої любові. Дух і тіло не може розриватися в подружжі. Контрацепція розділяє ці дві нероздільні частини. Людина онтологічно є з'єднана, і те, що є злом, ніколи не може бути добром. Найчастіші гріхи в подружжі це гріхи нечистоти. А гріхи відчуваються совістю, яку потрібно виховувати з Божим планом. Тим планом є БОЖА ЛЮБОВ!!!
Ігор Посоленик
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 13:12 | Сообщение # 24 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Секс – «термометр» того, що відбувається в шлюбі?
Багато пар одружуючись, наївно вважають, що якщо вони засновують свій шлюб на Христі, вони автоматично стануть гарною сім'єю в усіх відношеннях: "християнин + християнка = гарний шлюб". Відправна точка правильна: «Бо ніхто не може покласти іншої підстави, окрім покладеної, якою є Ісус Христос» (1 Кор. 3, 11). Такі сім'ї стабільніші за інші, але це не означає, що вони стають щасливими автоматично, не докладаючи до цього зусиль. І це стосується сексуальності так само, як і будь-якої іншої сфери життя у шлюбі. Можливо, ти зараз переживаєш кризу, пов'язану з тим, що ти не виправдав сподівань свого подруга; можливо, це відчуття взаємне. Можливо, ви розвиваєтеся духовно, але відчуваєте, що не ладнаються ваші інтимні стосунки? А може, не в порядку і те і інше? Чи знаєш ти, що ці сферри життя можуть впливати одна на одну? Для того, щоб подружня пара була задоволена своїм сексуальним життям, їй потрібне ще взаєморозуміння у психічній та духовній сферах. Тому і говорять, що секс – це «термометр» того, що відбувається в шлюбі. Чи лікує термометр? Ні. Він тільки показує, що щось не в порядку. Але водночас гарні сексуальні стосунки дуже допомагають єдності подружжя. Радість фізичної близькості не може не впливати на духовну сферу.
Дружини! Чоловіки! Біблія звертається до вас і в більш широких текстах, але існує один уривок – два вірші з послання до Колосян (3, 18-19) – в якому міститься основа вчення про взаємини у шлюбі. Він розкриває саму суть потреб чоловіка і точно описує те, чого потребує дружина: «Дружини, покоряйтеся чоловікам своїм, як воно подобає у Господі. Чоловіки, любіть своїх дружин і не будьте до них суворі».
Це стосується будь-якої сфери життя і очевидно також еротичної – дуже ніжної й чутливої. Назвемо її корінням. Уявіть собі квітку на клумбі, що зів'яла і опустила свою голівку. Навіть якщо її чимось підперти, це нічого не дасть, поки ми не поллємо її коріння.
 «Дружини, покоряйтеся чоловікам своїм, як воно подобає у Господі». Чому Бог повеліває дружині з повагою ставитися до чоловіка і визнавати його главою сім'ї? Тому що чоловікові дуже важко зберегти відчуття власної цінності та жити в гармонії з самим собою, якщо дружина не виявляє йому належної поваги, диктує, що він повинен робити, не залишає йому відповідальності і не схвалює його дій. Схвалення ж формує в сім'ї дух поступливості, який зуміє відзначити цінність іншої людини.
«Успіх породжує успіх» – тому іноді вчителі ставлять п'ятірку «на виріст», щоб учень, обрадуваний своїм досягненням, прагнув досягти більшого. І навпаки: погана оцінка розчаровує і позбавляє ентузіазму. Так само, якщо дружина звалює на свої плечі ту відповідальність за сім'ю, яка покладена Богом на чоловіка, це шкодить їй самій і часто позбавляє її можливості бути повноцінною жінкою.
Чого понад усе потребує чоловік? Йому потрібно, щоб дружина дозволяла йому бути чоловіком. Чому багато чоловіків зраджують своїм дружинам? Думаєш, тому що знаходять когось красивішого? Часто зовсім не тому. Він тікає до іншої, тому що знаходить у неї поступливість і визнання, яких не отримує від своєї дружини. Звичайно, це його не виправдовує – гріх залишається гріхом – але показує, як неможливість відчути власну цінність породжує спокусу шукати це відчуття в іншому місці. Якщо дружина не хвалитиме його – він, можливо, доводитиме, що чогось досяг, пропадаючи цілими днями на рибалці або на полюванні, аби інші люди визнавали його досягнення.
Божий задум сексуальності
Добрий виробник додає до свого продукту інструкцію з використання і гарантію. Це означає, що ти разом із цим продуктом отримуєш обіцянку гарної роботи пристрою – за умови, що ти дотримуєшся інструкції. Пристрій «людина» теж отримав інструкцію з експлуатації та гарантію. Це – Святе Письмо, яке містить всі основні відомості про «функціонування» людини, у тому числі і про сексуальну сферу. Гарантію ж надано до кінця життя – якщо тільки ти слідуєш Божій інструкції до застосування, а не чиниш урозріз із рекомендаціями Виробника. Тут не йдеться про дуже грубі помилки на зразок забивання цвяхів за допомогою магнітофона, але про якісь незначні порушення інструкції: наприклад, ми із здивуванням знаходимо в інструкції до нашого пилососа, що ним не можна збирати муку чи гіпс. Самі б ми ніколи до цього не додумалися!
Підведемо підсумок: статевий акт входить у Божий задум. У подальших текстах ми побачимо два його аспекти: любов і плідність, а також дві цілі: творення подружньої єдності та продовження роду. Статевий акт є обов'язком (див. 1 Кор. 7,3-5): «Нехай чоловік виявляє дружині належну прихильність; так само і дружина чоловікові. Дружина не владна над своїм тілом, але чоловік; також і чоловік не владний над своїм тілом, але дружина. Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, на якийсь час, для вправи в пості й молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю».Слово Боже говорить, що статевий акт – це не одна з можливостей, але взаємний обов'язок. Можливо ви зараз усміхнетеся (словосполучення «подружній обов'язок» у розмовній мові часто має негативний відтінок), але на це необхідно звернути увагу: «обов'язок» означає те, що ти повинен робити. Якщо буквально перекладати з грецького, це означає «сплатити борг».
Чоловіче! Ти зобов'язаний дарувати своїй дружині повноту радості від інтимної близькості!
Дружино! Ти зобов'язана давати повноту радості статевих стосунків своєму чоловікові!
Мало того, Бог говорить, що статева близькість повинна бути регулярною. Вона не повинна бути покаранням чи винагородою, її не можна узалежнювати від вашого настрою. Творець забороняє подружжю уникати один одного. Єдиний привід, задля якого можна на триваліший час віддалитися один від одного, – це піст і молитва, але й тоді – за взаємною згодою! Коли запитати подружжя, що заважало їхній близькості, ми отримаємо багато пояснень, але, чесно кажучи, ми ще не чули, щоб цим приводом була молитва!
Турбота Бога про шлюб
 Втор. 24, 5: «Якщо хто узяв дружину недавно, то хай не йде на війну, і нічого не повинно покладати на нього; хай він залишається вільний у будинку своєму протягом одного року і розважає дружину свою, яку взяв».
Текст показує особливу турботу Бога про шлюб: Він установив рік після шлюбу спеціально для того, щоб «розважати» дружину. Чим подружжя могло займатися протягом цього часу? Ймовірно, ніхто не сумнівається, що одним з основних завдань у рамках програми звеселяння дружини була статева близькість із нею!
Чоловіче! Мабуть, ти, як і багато інших, хотів би бачити такий закон у державному законодавстві... Але його відсутність не виправдовує порожню витрату часу, який ти маєш у своєму розпорядженні!
Святість статевих стосунків
Євр. 13, 4: «Шлюб у всіх хай буде в пошані, і ложе хай буде непорочне; розпусників же і перелюбців Бог судитиме».
Подружжя у всіх повинне бути в пошані. Слово Боже наводить тут дві категорії людей, учинки яких не дотримуються святості статевого співжиття: розпусники та перелюбці. Значення слова «перелюб» зрозуміле, що ж до іншого слова, то тут існують різні думки. Розпуста (грецьке pornos) може означати дошлюбні статеві стосунки, що б'ють по святості майбутнього шлюбу, або використання сексуальності вже в сім'ї таким чином, який суперечить волі Бога.
Тут важко говорити з певністю, але нам здається, що це друге значення створює певну логічну цілісність, що стосується людей, котрі перебувають у шлюбі: проти святості шлюбу можна згрішити статевою близькістю поза ним (перелюб) або тоді, коли ми негідно користуємося нашою сексуальністю в сім'ї (розпуста), наприклад, допускаючи збочення, осоружні людській природі, або використовуючи іншу людину, замість того, щоб давати їй любов.
У свою чергу, ложе (грецьке koite) буквально означає «подружнє ложе», але також і «статевий акт». Статевий акт, що здійснюється на подружньому ложі, повинен бути непорочним (тоді можна говорити про «подружню чистоту»). У Божому задумі створення людини єдиною можливістю статевої близькості повинен бути шлюб і водночас цей акт має зберігати людську гідність обох подругів.
Статевий акт повинен бути повним
Буття 38, 9-10: «Онан знав, що потомство буде не його: і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму. Злом було перед очима Господніми те, що він робив; і Він убив його».
Дуже важливо тут зрозуміти суть проблеми. Онан мав виконати закон левіарату: дати потомство «замість» свого померлого брата. Він хотів зробити вигляд, що виконує цей закон, але під час статевої близькості чинив те, що зараз ми називаємо «перерваним статевим актом».
Який же гріх Онана був покараний смертю? Адже Онан міг просто відмовити батькові і тоді цей обов'язок перейшов би до наступного родича. Але він хотів отримати задоволення від співжиття і при цьому не дати потомства, виливши своє сім'я. Тут прихована подвійна суть його гріха: використання іншої особи для отримання задоволення та використання сексуальності в спосіб, що суперечить Божій волі. За Божим задумом статевий акт повинен здійснюватися в шлюбі і бути відкритим на зачаття.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 17.02.2014, 13:13 | Сообщение # 25 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Щасливий шлюб - легше, ніж ви думаєте!
Коли я тільки одружився, то часто запитував інші подружні пари про таємницю щасливого подружжя. Часом мені відповідали: «У вас і вашої дружини можуть виникати проблеми, але вони потрібні, щоб ви завжди залишалися разом. Якщо їх не буде, то ви розлучитеся». Пізніше, коли я думав про стосунки зі своїми дітьми, мені часто говорили: «Коли вони будуть у підлітковому віці, у вас виникне з ними багато проблем. Але це цілком нормально». Ця життєва правда була такою песимістичною. Щоразу, коли наш домашній затишок порушувала якась сварка, мені було дуже прикро. Я ніде не міг знайти книжки чи хоч би статті про те, як сімейне життя зробити щасливим і гармонійним.
Але сьогодні я можу сміливо сказати, що моя дружина є моїм найкращим товаришем. Це завдяки тому, що ми застосовували принцип, який запозичили в щасливих подружніх пар. Цей принцип врятував нас від багатьох сварок і непорозумінь, і в нашій сім'ї дуже тісні стосунки.
Цей принцип я запозичив у тридцятьох сімей з різних регіонів країни. Мені пощастило брати в них інтерв'ю. Як я їх вибирав? Їх вирізняла глибока прихильність одне до одного, і навіть діти були дуже щасливі і близькі зі своїми батьками, хоч вони вже були в підлітковому віці. Це були сім'ї, які випромінювали щастя і радість. Часто я розмовляв спочатку з дружиною, потім з чоловіком, а потім з дітьми. Усім їм я ставив одне і те саме запитання: «Що, на вашу думку, сприяє тому, що ви всі такі прихильні одне до одного і щасливі як сім'я?» Усі члени кожної окремої сім'ї, без винятку дали одну і ту саму відповідь: «Ми багато часу проводимо разом». Ще більше мене здивував той факт, що всі сім'ї мали однакове хобі.
Часто визнаю, що я сам скористався порадами цих сімей і переконався у їх правильності. Зараз я вже не побоююся, що мій шлюб буде невдалим чи що наші діти віддаляться від нас з дружиною, коли підростуть. Причина в тому, що ми практикуємо речі, які роблять сім'ю щасливою.
Ісус дав нам приклад. Він розділив своє життя зі своїми учнями. Він подорожував, їв, спав, лікував і проповідував разом з ними. Він ходив разом з ними, оберігав і навчав. Він також молився за них (Ів. 17).
***
Один чоловік визнав, що коли він час від часу бачиться з дітьми, то навіть розмова на спільну тему є проблемою.
«Це жахливо, - сказав він. - Коли діти приходять додому, я навіть не маю про що з ними говорити. Знаєте, єдине, над чим ми можемо разом посміятися, - це наші спогади про одну тритижневу відпустку. Ми тоді їздили в гори і жили в наметах. Це був відпочинок! Ми дотепер згадуємо про наші пригоди!» Інших спогадів про спільне перебування сім'ї в нього не було. Його дружина проводила час у теревенях з сусідками, він - за грою в карти, а діти мали свій власний спосіб проведення вільного часу. Кожен жив своїм життям.
«Тепер, коли ми з дружиною залишилися самі, у нас дуже мало спільного, - скаржився він. - Ми - двоє самотніх людей, які загубилися у своєму великому будинку».
***
Часто я запитую подружні пари, чи вони відпочивають разом. Коли я запитую про відпустку й очі чоловіка починають світитися, а дружина незадоволено зітхає, то я безпомилково визначаю, що місце відпочинку вибирав чоловік. Для нього мрія здійснилася, а для дружини і дітей це були тортури.
На що ви повинні зважати, плануючи спільний відпочинок
Спочатку ви маєте визначити, куди б хотіли поїхати дружина і діти. Потім ви повинні зважити на особисті вподобання кожного члена сім'ї, щоб запланований спільний відпочинок не вимагав від когось занадто великої жертви. Час від часу ми змінюємо програму нашого відпочинку, щоб спільне перебування не примушувало нікого нехтувати якимись важливими справами.
Запитайте дружину, які 10 важливих справ протягом року вона хотіла б запланувати разом з вами.
Потім запитайте, що з названого є для неї найголовніше. Не дивуйтеся, якщо вона деякі речі захоче робити сама або неохоче погоджуватиметься на ваше товариство. Якщо так, то подумайте, як ви ставилися до неї під час попереднього відпочинку. Можливо, ви критикували її чи були занадто нудним? Ви були ледачим, щоб підтримати її ініціативу? Якщо це так, то в майбутньому вона уникатиме спільного відпочинку.
А зараз перейдімо до другого пункту, важливого для згуртованості родини.
Зрозумійте, що почуття належності важливе для кожної людини. Напевно, вам знайоме це добре почуття, коли можна сказати: «Я належу до цього клубу», «Це мої друзі», «Спілка потребує моєї допомоги».
Під час розмови з однією жінкою я зрозумів, що жінкам необхідне це почуття належності. Вона розповіла мені, як до неї ставиться чоловік, коли вона повертається після дводенної подорожі. Він дуже радіє, що вона повернулася, і розповідає, як йому її бракувало. Але через два дні це захоплення минає, і він знову починає ставитися до неї як до чогось закономірного.
Чому ми сидимо перед телевізором так, ніби наші дружини взагалі не існують? Ми починаємо думати про те, що любимо їх, коли кілька днів їх нема поряд. Але як тільки дружина повертається, повертається і це байдуже ставлення до неї.
Кризові ситуації можуть об'єднувати
В окопах зароджується справжня дружба. Вам, напевно, доводилося чути про друзів, які під час війни лежали в одному окопі. Щоразу, коли вони зустрічаються, відразу відновлюється це відчуття дружби, відчуття, яке ніхто і ніщо не може в них забрати, бо воно зродилося у протистоянні спільному нещастю. Завдяки випробуванням можна виховати в собі зріле щире ставлення до інших.
Сімейне життя також має свої окопи. Кризові ситуації, які залишають глибокі шрами, можуть тим самим згуртувати сім'ю.
Напевно, мандрівка і створює ці критичні ситуації, які зближують усіх членів сім'ї. Кожна сім'я, яка пережила нашестя комах, опіки кропивою, грози і буревії, їла підгорілі ковбаски і суп, від якого на зубах залишався пісок, може лиш згуртуватися після всіх цих випробувань.
Під час мандрівок нам часто доводилося терпіти різноманітні фіаско. Сьогодні ми сміємося, коли згадуємо про ці моменти, і цей сміх об'єднує мене з дружиною і дітьми.
Одна річ для жінок особливо важлива
Багато жінок розповідали мені, що для них дуже важливим є обмін думками зі своїм чоловіком. Це може бути особливий час спілкування, коли діти вже сплять, або телефонний дзвінок протягом дня, розмова під час сніданку і вечері чи в кав'ярні за горнятком кави. Ці розмови можуть бути для жінки найкращими моментами впродовж цілого дня.
Щоб добре розуміти одне одного, ми застосовуємо під час наших розмов принцип, який, на жаль, не дуже відомий. Йдеться про дуже простий метод ведення розмови, який справді дуже ефективний і допоможе уникнути непорозумінь.
Сюди належать чотири кроки:
1) я запитую свою дружину про її думки чи почуття;
2) я формулюю своїми словами те, що вона сказала;
3) вона говорить мені, чи я правильно її зрозумів;
4) якщо я її неправильно зрозумів, я продовжую говорити, що вона, на мою думку, мала на увазі, поки вона не скаже, що я її правильно зрозумів.
Моя дружина робить те саме, коли я пояснюю їй свої почуття.
Оскільки ми не здогадуємося, а точно знаємо, що хто хотів сказати, то наші розмови стали змістовнішими. (Раніше непорозуміння часто були наслідком того, що ми говорили одночасно, перебиваючи одне одного). Завдяки цьому методу в нас більше не виникає непорозумінь.
|
|
|
| |
