Любовь Божья

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 2 из 2
  • «
  • 1
  • 2
Модератор форума: love  
Форум » Forum » Духовні роздуми » Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти (Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти)
Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти
loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:13 | Сообщение # 26
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Подружня інтимність

Яку роль в житті людини відіграє статевість? Яка ціль сексуальності у подружжі? Ця тема – табу, про це неетично писати, чи тема, про яку варто вміти говорити? Які є передумови щасливих відносин у цій сфері? Усе, що сотворив Бог, є добром; тому статевість є гарним даром для людини. Слово «секс» означає «стать» – я є жінкою, я є мужчиною. Все, ким ми є, наша особистість, наше тіло, наш спосіб мислення, спосіб спостереження світу, визначає нашу жіночість чи наше буття мужчиною. Органом, який відповідає за нашу сексуальність, є голова, наш мозок. Це він керує нашим прагненням, відчуванням, прийняттям рішень. Часто чуємо, що важливим є статеве виховання. Звичайно, що так. Його головна роль – полюбити себе як жінку, як мужчину. Радіти, що я є саме такою, як є. Це також розуміння фізіології свого тіла, дії гормонів, різниці між статями у способі оцінювання подій, висловлювання своїх почуттів, потреб та очікувань. Вміння сприймати самого себе і свої обмеження є передумовою для сприйняття і пошани до протилежної статі. Зрілість у статевій сфері проявляється у вмінні керувати імпульсами свого тіла та приймати відповідальність за свої вчинки та життя другої особи.

Яка роль сексуальності у подружжі? Згідно навчання Церкви, основною ціллю статевості є дарування любові своїй половинці. Статевість є для того, щоб вчитися шанувати другу особу, радіти нею, піклуватися про неї, бути для неї зичливим, делікатним, найкращим собою. Ця свята сфера вчить нас дарувати себе, свої слова, жести, підтримку для найближчої нам особи. Сексуальність - це не тільки подружній акт, це також усі слова, які висловлюємо протягом цілого дня, це ніжність і служіння одне одному у всіх ролях, особливо в тих дуже щоденних і клопітких, це вміння обняти свого чоловіка, взяти його за руку на прогулянці, сказати комплімент, купити несподіваний подарунок, от так просто, без особливої нагоди.
Наступним завданням статевості є народження дітей. Це спільне рішення жінки і чоловіка, яке вимагає спільного піклування про дитину. Діти є нашою кровинкою. В дитячих очах бачимо самих себе, можемо пригадати, якими ми були в дитинстві. Діти є прекрасним даром для подружжя. Потребою кожної дитини є народитися з любові. Дитина хоче бути бажаною, вимріяною і дуже потрібною. Взаємна любов батьків породжує любов до дитини.
Статевість – це корона. Корона личить королю, який має відповідний святковий одяг та дотримується відповідної поведінки. Сексуальність сповнює свою роль вповні тоді, коли подружжя вміє вирішувати усі інші свої завдання. Основою добрих відносин у подружжі є вдале спілкування. Це бажання почути другу особу, зрозуміти її та сприйняти її такою, якою вона є. Важливим є також вміння говорити в подружжі про сексуальність, про свої прагнення, очікування, плани і побоювання. Коли спілкування стосується сексуальності, необхідною є велика делікатність і повага один до одного. Ніхто з нас не народився всезнаючим. Ми не в силі передбачити потреб і проблем другої особи. Необхідно про це запитати. Найкращим експертом у статевості є самі подруги. Не варто користати з «перлин» телебачення, краще почитати добру християнську літературу на тему сексуальності, яку пропонує видавництво «Свічадо».
Усім подружнім парам бажаю бути уважним до своїх половинок, хотіти внести у своє життя романтику, ніжність, радість, тепло, піклування та постійне бажання відкривати неповторність особи, з якою нас з'єднав сам Господь Бог.
 
loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:18 | Сообщение # 27
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
"Громадянський шлюб" або "шлюб на віру"

Впродовж останніх років в Україні слово «сім'я» поступово втрачає своє первісне значення в тому сенсі, що її створення фіксується відповідними державними актами. Сьогодні, за оцінками юристів, психологів, соціологів, чимало молодих людей, які хочуть будувати подальше життя спільно, вибирають так званий «громадянський шлюб» як передостанню сходинку до ймовірного офіційного. Ситуація довкола цього питання доволі дискусійна. Одні вважають, що недоцільно реєструвати стосунки, не поживши бодай рік у спільному помешканні на правах класичної сім'ї. І розцінюють «громадянський шлюб» як підготовку до подальшого спільного життя, як прояв особистої свободи й засіб зберегти свіжість і романтичність стосунків. Інші вважають, що громадянський шлюб породжує недовіру, нестабільність і непевність у завтрашньому дні. Іноді хлопець та дівчина навмисно обирають таку форму спільного життя як альтернативу офіційному шлюбу, демонструючи цим свою надсучасність.

Чи мають вони у цьому рацію? Спробуємо з'ясувати далі.
Ні для кого не секрет, що дедалі більше молодих пар живуть спільно без державної реєстрації шлюбу, інформуючи друзів та знайомих, що у них вільні стосунки в рамках «громадянського шлюбу». І в цьому їхня перша помилка. Насправді ж поняття «громадянський шлюб» не має нічого спільного з тим, що вкладає в нього «просунута молодь». «Громадянський шлюб» якраз і означає шлюб, оформлений в органах державної влади, але без участі Церкви. Незареєстровані ж ані Церквою, ані державою стосунки між чоловіком та жінкою на мові юристів позначаються як «фактичні шлюбні відносини» або «фактичний шлюб». У народі такий принцип побудови сім'ї називають «життям на віру» чи «співмешканням». А Церква трактує такі стосунки як один із гріхів – перелюбство. І в Біблії про такі стосунки інакше як словом «блуд» не згадується. Причому блуд забороняють усі християнські конфесії – і православні, і католики, і протестанти різних деномінацій.
Чому втікають чоловіки...
Проте деяких людей усі ці застереження не зупиняють від спроби репетиції сімейного життя, яке мовляв, будується не на папірці чи штампі в паспорті, а винятково на коханні та довірі. Для багатьох «життя на віру» й справді стає різновидом тренувань: люди живуть разом, звикають та притираються одне до одного, а вже пізніше оформляють стосунки «за формою». Таку поведінку аргументують тим, що краще заздалегідь дізнатися про негативні звички, спосіб життя і характер своєї ймовірної половинки і вчасно зупинитися, аніж пізніше оформляти свій «стоп» у РАЦСі та суді. А якщо все гаразд і половинки сходяться – то нема ніяких перешкод, аби оформити свої стосунки на офіційному рівні. От тільки... до «оформлення», здебільшого, не доходить.
Попри те, кожна жінка і через рік, і через десять років спільного життя на підсвідомому рівні прагне вийти заміж. Але як переконати в цьому чоловіка, якого все й так влаштовує: ти начебто й одружений – і водночас вільний, живеш як вареник у сметані – і ні за що не відповідаєш, на будь-який докір, навіть цілком справедливий, похмуро відповідаєш: «тобі щось не подобається, то...». Таку ситуацію уявити доволі легко. Але важко повірити, що є жінки, здатні свідомо відмовитися від весільної сукні, фати, обручки, квітів і всіх моментів весільної церемонії.
До того ж, наскільки пригнічує жінку відчуття, що він ніби й поруч, а чоловіком його назвати годі...
... і страждають жінки
Проте деякі наївні жінки сподіваються, що з часом усе зміниться. Як правило, не змінюється, оскільки чоловік у такому союзі втрачає основний стимул для одруження – навіщо брати на себе відповідальність і втрачати свободу, якщо регулярні статеві стосунки і так є? На халяву! Та ще й домогосподарка, котра миє, варить, пере, подає.
Безперечно, штамп у паспорті та юридичне оформлення стосунків також не служить гарантом утримання людей. Не утримає й вінчання та обіцянка перед Богом, якщо у сім'ї нема тих почуттів, без яких вона як скульптура з піску. Але реєстрація – це все-таки певна відповідальність. Адже, як підтверджують соціологічні опитування, понад 80% чоловіків, які «живуть на віру», у різних анкетах зазначають, що вони не одружені, у той час, як 90% жінок з таким статусом вважають себе заміжніми.
Психологи стверджують: «Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань і болю від розставання. Радше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не зв'язує, немає за що зачепитися. Людина почувається непотрібною.
Гол. редактор - прот. Василь (Рак)
 
loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:19 | Сообщение # 28
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Яка різниця між термометром і презервативом?

Що таке ППС?
Природне планування сім'ї (ППС) - це тип мислення і спосіб життя  подружньої пари, в основі якого лежить відкритість життю і повагу до  гідності людини, відкритість для подружнього діалогу та діалогу з Богом,  що виключає використання будь-якого методу або засобу проти зачаття. У  рамках ППС створені сучасні наукові методи, що дозволяють дружинам  розпізнавати свої дні, коли можливе, або неможливе зачаття, і в  порозумінні з Творцем і один з одним планувати / відкладати це («методи  розпізнання плідності» МРП). Методи розпізнання плідності визнані  Всесвітньою організацією охорони здоров'я, що є додатковим доказом їх  науковості. Дослідження в області МРП і підготовка вчителів здійснюється  Європейським Інститутом Сімейної Освіти (Європейський інститут  сімейного життя) та національними асоціаціями.
 
Це не контрацепція!МРП іноді називають «природною контрацепцією». Це неправильно. Будь-яка контрацепція спрямована на повне або тимчасове знищення здатності до відтворення потомства одного або обох подругів. У свою чергу МРП повністю виключає будь-яке втручання в природну роботу репродуктивної системи. Завдяки МРП Ви просто пізнаєте, як працює Ваш організм, в які дні зачаття можливе, а в які - ні.
 
Це не «календарик»!МРП іноді називають «календарним методом» (метод Огіно-Кнауса). Це не правильно. Можна сказати, що «календ арик» є предтечею МРП. Однак календарний метод, створений на початку ХХ століття, виявився порівняно неефективним. З тих пір був зроблений цілий ряд наукових відкриттів, що дозволили створити нові, високоефективні природні методи.
НадійністьМРП часто називають ненадійними. Це неправильно. У бюлетені Департаменту охорони здоров'я США за 1996 рік наводяться такі цифри: протягом року серед здорових подружніх пар, що використовували презерватив, зачаття НЕ настало в 99% випадків, гормональні таблетки - 99,7%, вагінальну діафрагму і сперміциди - 97%, симпто-термальні методи (один з видів МРП) - 99,8% випадків. Факти незаперечні: при правильному використанні МРП ефективніше будь-якої контрацепції.
Про це ніхто не знаєПрийнято вважати, що про МРП нікому нічого невідомо. Це не так. Фактично сучасні методи розпізнання плідності існують з 1950-х років. Згідно з даними Польської Асоціації вчителів ППС, в 1990 році в країнах Заходу різні природні методи використовували близько 25% подружніх пар. На жаль, більш нових даних у мене немає, але і ця цифра переконливо показує, що ППС не є «нікому невідомим методом». У наші дні використання різних природних методів в Католицькій Польщі наближається до 50%.
Це дуже складноКритики стверджують, що застосовувати МРП - надто складно. Це не так. У нашій родині процедури, пов'язані з МРП, займають 3 хвилини в день. Хвилина - на вимірювання температури, хвилина - на спостереження інших ознак і хвилина - на занесення даних у графік. Стільки ж часу йде, наприклад, на чистку зубів. Завдяки цим нескладним маніпуляціям ми точно знаємо, чи може подружній акт сьогодні привести до зачаття. Що робити з цими даними - справа кожної подружньої пари.
Хіба в Біблії є щось про термометри?Перший опис основ ППС представлено в Біблії, в Книзі Левит (15-й розділ). У тексті описано, коли юдейськоьу подружжю пропонується вступати в подружню близькість. Враховуючи, що за часів, коли була написана Книга Левіт, більшість жінок мали нормальні за тривалістю цикли (близько 28 днів), ці приписи сприяли тому, що подружній акт відбувався в час, найбільш сприятливий для зачаття хлопчика. Передбачається, що дотримання норм Книги Левіт забезпечило євреям високу народжуваність і виживання серед інших, більш великих і вороже налаштованих язичницьких народів. В Біблії також є фрагменти, які засуджують неприродний статевий акт і спонукають подружжя до нормальної близькості, повної любові, довіри і взаємоповаги (1 Кор 7:4-5, Євр. 13:4, 1:01 пісні і т.д.).
Чому Бог не дав людям ППС відразу, на блюдці? Скажу чесно - не знаю. Зате Він дав людині розум, за допомогою якого і були розроблені методи розпізнання плідності. Їх придумали не теологи, а світські вчені-гінекологи (Герхард Карл Дорінг, Джозеф Ретцер, Джон і Евелін Біллінгс та інші).
Як до ППС ставиться Католицька Церква?Католицька Церква офіційно схвалила використання методів розпізнавання плідності. Церква вітає пізнання і прийняття спільної плідності подружжя для забезпечення відповідальної і усвідомленої репродуктивної поведінки, яка відповідає природному Божому плану щодо людини. Позиція Церкви викладена зокрема в апостольському посланні «Familiaris Consortio» окружному посланні «Humanae Vitae» і Пастирській Конституції «Gaudium et spes», де сказано: «Необхідно зробити все для того, щоб знання тіла і ритмів його плідності стало доступне всім подружжям, за спільної участі подружніх пар, лікарів та експертів».
Переваги МРПМетоди розпізнання плідності мають цілу низку переваг: не викликають змін в природних процесах організму, дозволяють вибрати оптимальний час для зачаття (особливо важливо для пар зі зниженою здатністю до відтворення потомства), дозволяють відповідально планувати продовження роду. Також вони зберігають природність інтимної близькості і повагу до обох подругів, ефективні при нерегулярних циклах, після пологів, при годуванні груддю, перед менопаузою та після відмови від гормональної контрацепції, припускають мінімальні витрати (аркуш паперу, олівець і термометр) дають точну інформацію про день зачаття, дозволяють своєчасно виявити порушення в репродуктивній системі і при вагітності. Список можна продовжити. На моє суб'єктивне відчуття, найголовніше, що метод допомагає подружжю пізнати дивовижний задум Творця щодо подружжя, звільнитися від страхів і будувати інтимне (і не тільки!) життя в атмосфері взаємної поваги.
Це тільки для віруючих?Ні, метод придатний для людей будь-яких переконань. Майже всі вищезазначені переваги ППС однаково привабливі як для християн, так і для людей інших поглядів, зокрема атеїстів.
Чи дійсно існує вакуум інформації?Одна з слухачок програми Християнського радіо заявила, що, будучи католичкою, багато років не може приступати до Святого Причастя, оскільки вони з чоловіком використовують презервативи і гормональні таблетки. При цьому вона поскаржилася на повну відсутність інформації про те, як можна регулювати кількість дітей в сім'ї, не вступаючи в протиріччя з вченням Церкви.
Дійсно, багато людей в Латвії практично нічого не знають про ППС. Чого не скажеш про контрацепцію, яку активно і повсюдно рекламують зірки шоу-бізнесу, громадські організації типу і Papardes zieds, а головне - самі лікарі. Фармацевтичні компанії, що заробляють на контрацепції величезні гроші, дбають про те, щоб просувати свій товар в маси. ППС не є товаром, на цьому не заробиш, тому рекламувати в ЗМІ ці методи ніхто не буде. Але «інформаційний ваккум» - це все ж таки перебільшення.
Відомо, що в Ризькій архидієцезії молоді люди перед вінчанням повинні пройти курси з підготовки до подружнього життя, які проводить товариство «Laulāto tikšanas». У цикл лекцій в обов'язковому порядку включене одне заняття, присвячене ППС. Таким чином, майбутнє католицьке подружжя отримують уявлення про те, як можна вести інтимне життя у злагоді з людською природою. Не знаю, чи отримують таку інформацію пари в парафіях поза Ригою. Швидше за все, це залежить від інформованості конкретних священиків і мирян, які готують їх до вінчання.
Популяризацією ППС у Латвії займається також рух «За життя» («Pro Life»), представники якого навчають бажаючих методу і діляться об'єктивною інформацією про наслідки застосування контрацепції і абортів. Більш того, рух періодично організовує зустрічі з висококваліфікованими інструкторами з інших країн.
Ще одна можливість - сайт Augliba.lv, творці якого організовують і проводять курси по розпізнанню плідності, зокрема російською мовою.
Пройти навчання методу можна, звернувшись у будь-яку з цих організацій. Важливо, що навчання, зазвичай проводиться на некомерційній основі. Повторюю, ППС, на відміну від контрацепції, не є бізнесом.
Загалом, у всіх бажаючих є можливість не залишатися в «інформаційному вакуумі» і будувати свої відносини згідно з задумом Творця і людською природою. Мені здається, кілька занять з вивчення МРП і покупка термометра при наявності серйозної мотивації не є нездоланною перешкодою.
Джерело: CREDO
 
loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:27 | Сообщение # 29
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
СВИДАНИЯ И ПОСЛЕДУЮЩИЙ БРАК

Семинар пастора Вадима Жуковина на молодежной конференции «Магнит-2009»
Содержание:
Одна жизнь — один супруг(а) на всю жизнь!
Как отличить влюбленность от любви? ...или разнообразие мотивов создания семьи
Истинная суть любви
Осторожно: гололед на дорогах! ...или поговорим о соблазнах
И, наконец, о свидании!

Семья, любовь, супружество — это, наверное, одни из самых прекрасных Божьих замыслов. Господь говорит: «не хорошо быть человеку одному; сотворим ему помощника, соответственного ему... Потому оставит человек отца своего и мать свою и прилепится к жене своей; и будут одна плоть» (Быт. 2:18,24). Но, к сожалению, человечество извратило чистый смысл этих понятий. Понимание семьи, как, в общем, и многое другое в ХХI веке, становится двояким, неоднозначным и вообще теряющим четкие черты и границы. Либерализм мышления и «свободная любовь» сегодня возведены в ранг религии. Относительность во всем привела к тому, что люди ставят под сомнение даже самые «святые» вещи в нашей жизни, такие как: любовь, верность, семья и брак. Задача этого семинара — сделать первый шаг на пути к пониманию сути супружества и отношений между мужчиной и женщиной.

Одна жизнь — один супруг(а) на всю жизнь!Итак: и прилепится человек к жене своей... В нашей жизни есть одна роль, в которой мы не можем себя попробовать заранее, как бы нам этого не хотелось. Это роль «мужа» или «жены». Но очень часто люди говорят себе: «Я попробую», а потом, если не получилось: «Ну ладно, побуду пока сам, что-то у меня в первый раз не вышло. В следующий раз, думаю, будет лучше». Вот в этом и заключается ответственность: супружество это раз и на всю жизнь. В Писании сказано: «Итак что Бог сочетал, того человек да не разлучает» (Евангелие от Марка 10:9). Когда Иисус учил о супружеской жизни и о разводах, Он говорил:«Всякий, разводящийся с женою своею и женящийся на другой, прелюбодействует, и всякий, женящийся на разведенной с мужем, прелюбодействует» (Луки 16:18). Единственным основанием для развода Иисус назвал следующее: «А Я говорю вам: кто разводится с женою своею, кроме вины любодеяния, тот подает ей повод прелюбодействовать; и кто женится на разведенной, тот прелюбодействует» (Луки 6:32). То есть Он сказал, что не может быть никакого повода для развода, кроме вины супружеской измены. Вывод один: семья и брак – это раз и на всю жизнь!
Один неверующий парень, с которым мы вместе работали, зная, что я христианин, донимал меня разными «коварными» вопросами на эту тему. Как раз в то время он встречался с девушкой, с которой у него были сексуальные отношения, и спросил у меня, как на это смотрит Бог. Я ответил: «Блуд! Бог называет такие отношения блудом». Парень мне возразил: «Нет, ну подожди, у нас ведь все серьезно. У нас любовь!» Я говорю: «Раз любовь, распишитесь, а так это блуд». Он, возражая мне, говорит: «Ну, я тут не согласен. Я бы с Богом поспорил по этому поводу!» Типичная картина. Но кто может спорить с Всемогущим Богом? Кому это под силу?
Я хочу вам сказать, что отношение к браку и разводу, о которых говорил Иисус ученикам, сегодня ни капли не изменилось, оно осталось таким же как и 2000 лет назад! Вы помните, как возопили апостолы, когда Иисус сказал о том, что нельзя разводиться? Они сразу возразили, что Моисей разрешил давать разводные письма. Но Иисус на это ответил, что это было по жестокосердию людей, а вначале так не было. И что ученики сказали тогда? «Господи! Так лучше вообще не жениться!!!» (Матфея 19:7—10). Представляете? Их отношение к супружеству тоже было легкомысленным. Но мы – христиане и Слово Божье говорит, что отношение к браку у нас должно быть очень серьезное.
Вы встречали супружеские пары, которые уже в возрасте и не имеют детей? Что обычно они делают? Обычно они заводят собачку, кота или попугайчика… Они называют их «сыночек» и т.п. Вы не задумывались: «Почему»? Да потому, что внутреннее желание заботиться есть в каждом из нас. Но почему же тогда не усыновить ребенка? Ответ достаточно простой — ответственность! Собачка – это на 5, 10 или 15 лет. Глупая или умная: на поводок и все проблемы решены. Но ребенок – это на всю жизнь. Хоть он и вырастет, но ответственность остается на всю жизнь, переживания — на всю жизнь. И это останавливает нас.
Так, не понимая ответственности перед супружеством, мы очень просто и легкомысленно подходим к вопросу создания семьи, брака. Женимся, а потом при разводе можно услышать аргумент наподобие: «Мы не подходим друг другу». Не подходите? Хорошо. Апостол Павел идет на такую «уступку» и говорит, что если хотите развестись – разводитесь, но после этого не женитесь/выходите замуж вообще. Может, вы скажете, что это несправедливо или нечестно, но апостол Павел продолжает и объясняет: если все-таки хочешь жениться – примирись со своим прежним мужем или женой. Нет – значит все, оставайся один/одна. «Если же разведется, то должна оставаться безбрачною, или примириться с мужем своим,- и мужу не оставлять жены своей» (1 Коринфянам 7:11). Ответственность, правда?
Как отличить влюбленность от любви? 
...или разнообразие мотивов создания семьи.Теперь мы поговорим о мотивах. А какая же цель наших свиданий? Какая цель того, что мы ищем общения с возлюбленным? Нам хочется понимания, поддержки, хочется не быть одному. Это, помните, как Печкин из «Простоквашино» говорил: «Приходишь домой – а там зверушка. Она тебе радуется!» Но нам-то хочется не просто зверушки, которая «радуется», а хочется близких, теплых, дружеских взаимоотношений с живым человеком...
Давайте, в этом свете, разберем два таких понятия как «любовь» и «влюбленность». В книге Г.Чэмпена «Пять языков любви» они довольно хорошо описаны. Влюбленность — это прекрасное чувство, страсть, порыв, влечение, когда внутри все бурлит. Возьмешь любимого за руку, а внутри все обжигает. Переживали такое когда-то, да? Я — переживал! Это прекрасное чувство, но по статистике проходит через год-два, не больше. Да, всего лишь 1-2 года… В этом мире, к сожалению, укоренился стереотип, что сначала между двумя людьми есть любовь, а потом она перерастает в привычку, не более. Вы знаете, пока я был неверующим (а я уверовал на пятом году своей супружеской жизни), меня это пугало. При всем том, что я любил жену и испытывал к ней сильнейшую страсть, меня пугало, что наши отношения станут просто «привычкой». Но когда я пришел к Богу, я стал глубже понимать слово «любовь». И с радостью скажу вам, что это меня успокоило!
Когда Бог говорит о том, что муж должен любить свою жену, а жена должна быть послушна своему мужу, то подразумевается более глубокий смысл любви, чем просто сексуальные взаимоотношения. Муж и жена должны стать друзьями. Посмотрим на значение слова «любовь» по-гречески. Вот «агапе» — Божья безусловная любовь, а «филио» — это дружеская любовь. Давайте подумаем. Любит ли нас Бог безусловной любовью? Да. Любит ли нас Бог как друзей? Да. Иисус говорит: «Я уже не называю вас рабами, ибо раб не знает, что делает господин его; но Я назвал вас друзьями, потому что сказал вам все, что слышал от Отца ...» (Иоанна 15:15). Любит ли нас Бог чувствами? Тоже — да. Написано: «до ревности любит дух, живущий в нас» (Иакова 4:5). Любит ли нас Бог любовью «эрос» (эротическая, плотская любовь)? Нет? А я вам скажу — да. Один неверующий парень однажды решил подшутить надо мною, но через него мне Бог открыл некоторые аспекты отношений с Ним. Так вот он спрашивает меня (услышал же где-то, умник такой): «Вот смотри, написано: «и познал Адам Еву». Это как?». Я отвечаю: «Понятно как, — как мужчина познает женщину». Да, в этом месте имеются в виду интимные сексуальные отношения. Он спрашивает меня дальше: «А как же тогда написано, что Бог говорит: «познайте Меня»?» И я тогда задумался: а это ведь так и есть. Бог говорит: «Познайте истину». Когда мы слышим о любви «эрос» (т.е. интимной любви между мужчиной и женщиной), у нас в мыслях возникают мысли только о сексе. Но секс — это вершина внутренних чувств, вершина всех тех близких взаимоотношений и взаимопонимания, которые есть между влюбленными. Бог хочет, чтобы мы с Ним имели близкие интимные отношения, то есть что-то сугубо личное, тайное. Чувства мужчины и женщины соединяются, они сливаются в одно. Так же и Бог хочет иметь с нами теплые, близкие, очень личные и тайные взаимоотношения. Он любит нас чувствами, Он любит нас безусловно, Он любит нас жертвенно. Бог любит нас и как друг, и очень интимно и хочет иметь такую же полноту любви по отношению к Себе.
Но мы с вами говорим сейчас о семье. И здесь работают те же принципы. Муж и жена должны иметь все четыре упомянутых вида любви. Мы, может быть, не видели это в своих семьях, у своих родителей. Но это заложено внутри, и каждый из нас, пусть и неосознанно, стремится к таким отношениям. Однако, помимо внутренней тяги любить, есть еще две причины того, почему мы хотим супружества. Есть две основные причины у мужчины, и две — у женщины, которые толкают на то, чтобы искать супружества.
Первая потребность у мужчины — это сексуальная потребность. Дело в том, что сексуальная тяга мужчины основана на физиологии, тогда как у женщины это можно отнести к психологии. Когда мы в семейном служении общаемся с парами, решившими вступить в брак, то, в частности, говорим и о проблемах в семьях на сексуальной почве. Мужчине отношения с женщиной нужны физиологически, у него изначально заложена эта тяга. Апостол Павел, понимая это, не дает какие-то запреты, а советует, что лучше тебе оставаться безбрачными во славу Господа, но если не можешь воздерживаться, то женись:

«А о чем вы писали ко мне, то хорошо человеку не касаться женщины. Но, [во избежание] блуда, каждый имей свою жену, и каждая имей своего мужа. Муж оказывай жене должное благорасположение; подобно и жена мужу. Жена не властна над своим телом, но муж; равно и муж не властен над своим телом, но жена. Не уклоняйтесь друг от друга, разве по согласию, на время, для упражнения в посте и молитве, а [потом] опять будьте вместе, чтобы не искушал вас сатана невоздержанием вашим. Впрочем это сказано мною как позволение, а не как повеление. Ибо желаю, чтобы все люди были, как и я; но каждый имеет свое дарование от Бога, один так, другой иначе. Безбрачным же и вдовам говорю: хорошо им оставаться, как я. Но если не [могут] воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться» (1 Коринфянам . 7: 1-9).
Есть разный темперамент у мужчин: кому-то надо больше секса, кому-то меньше. Иисус так и говорит в Евангелии от Матфея: есть люди, которые родились скопцами (греч. – «кастрат»), есть такие, которых люди сделали такими, а есть те, которые сами себя такими сделали ради Царства Божьего — кому как дано. («ибо есть скопцы, которые из чрева матернего родились так; и есть скопцы, которые оскоплены от людей; и есть скопцы, которые сделали сами себя скопцами для Царства Небесного. Кто может вместить, да вместит» Мф 19:12) Поэтому Павел и учит, если ты такой темпераментный, что не можешь воздерживаться от секса — то женись. Итак, секс — это первая причина, которая толкает на поиск девушки, которая станет потом супругой. Кто-то, возможно, скажет, что это неправильный мотив, но если бы так, то апостол Павел сказал бы: «Дорогой, забудь об этом, забудь об отношении с противоположным полом. Постись, молись». Но нет, напротив, он говорит: «Женись». Т.е. это вполне нормально и так правильно.
Вторая причина у мужчины — хозяйка нужна в доме. Может быть это смешно звучит, но правда заключается в том, что хозяйка в доме действительно нужна! Мужчина может готовить кушать, может убирать, может и дом обустраивать. Да, он может это делать. Но это не его природа. Поэтому в доме нужна именно хозяйка. Пока тебе 20 лет — еще ничего, пока 30 — тоже еще ничего. Но когда уже стукнет 40 лет, обычно слышишь: «Устал уже от всего этого хозяйствования». У мужчины просто нет внутренней тяги к тому, чтобы вести хозяйство. И это факт.
Теперь о женщинах. Женщины имеют свои две причины, которые их толкают на поиск будущего супруга. Первая — комплекс «старой девы». Это было развито и укоренено нашим обществом. В одном старом фильме есть такая песня: «Я уже такая старая, меня замуж никто не берет. Мне уже 16 лет». Кто-то может не согласиться, но это подтверждает опыт общения со многими представительницами женской половины. «Подружки выходят замуж, а меня не берут». Кто-то говорит по-другому, например: «А мне не нужны эти мужчины, я сама по себе, мне так лучше». Но это, своего рода, защита, которая развивается в комплекс неполноценности. «Наверное, я плохо выгляжу, наверное у меня дурной характер, наверное у меня то и это…» И человек замыкается. Другой момент: чем старше женщина, тем чаще она думает: «Ой, любой брат бы уже, ой, замуж бы выйти побыстрее». Это реальность.
Есть и вторая причина. Так как мы — христиане, мы понимаем, что иметь ребенка вне брака мы не можем. Но желание иметь ребенка — это вложенное Богом от рождения в женщину чувство. Это нормально и правильно. Но все дело в том, что если для мужчины в 20, 30, 40 лет это не проблема (хотя в наше время с такой экологией — это уже тоже проблема), то для женщины все гораздо сложнее. Одна наша с женой знакомая, акушер-гинеколог, профессор, сказала, что около 25 лет назад первые роды у женщины без каких-либо осложнений и патологий были возможными до 35 лет. Но уже 10 лет назад нормальные роды могли быть в среднем только в возрасте до 25 лет. Причины — экология, стрессы, темп жизни, эмоциональные нагрузки. Поэтому желание и стремление родить вовремя тоже толкает на поиск супружества. Не будем сейчас обсуждать насколько это правильно, но это есть.
Истинная суть любвиНу хорошо, пришла пора свиданий... И, вот, мы уже строим планы на будущую семейную жизнь. Здесь я хотел бы сказать, что в супружестве есть еще один подводный камень. Нам кажется, что человек, которого мы нашли, — хороший и прекрасный, и мы «умрем в один день». Первое, о чем мы думаем: «Я хочу!», «Он такой прекрасный / Она такая хорошая». И мы думаем, что будем так жить долго и счастливо. Один мудрый человек как-то сказал: «Мы женимся на достоинствах, а живем с недостатками». Мы всегда кажемся лучшими: парень всегда перед девушкой предстает как рыцарь на белом коне, а она перед ним — как принцесса. Это пока… А когда поженились, думаем: «Зачем быть рыцарем, кого завоевывать? Уже и так моё!» Даже по этикету, бабушка моя рассказывала, что до свадьбы парень держит девушку под руку, потому что он ее поддерживает, проявляет такое внимание, а когда женились — она уже сама держится за его руку, т.е. так, «телепается» себе. Пока встречаются: «Я такой рыцарь! У меня все схвачено. Я все решаю, все делаю». Звезду с неба – пожалуйста, получите!.. А когда женились — все, уже завоевал её: «Иди готовь кушать быстрей!», «Не трогай меня, я занят, не видишь, у меня поважней тебя дела есть».
Когда она выходила замуж, то думала: «Какой он прекрасный, он будет носить меня на руках, будет поддерживать, заботиться обо мне, он будет моим другом». А он думает так: «Когда женюсь, вот будет мне помощница, вот будет слушаться». Потому что так тебя пока никто не слушается, но вот жена-то обязательно будет!.. ;-)
Женились… Он — ждет от нее, она — ждет от него каких-то сказочных поступков. И оба ждут... И когда приходит время, они разочаровываются. Я общался как-то с девушкой, которая говорила: «Я разочаровалась. Я ждала, и разочаровалась. Я не хочу больше замуж». Другой знакомой понадобилось более пяти лет, чтобы отойти после развода. Только через годы её внутренние раны начали заживать, настолько была глубока эмоциональная травма...
Дорогие, любить — значит отдавать. Влюбленность, это прекрасное чувство, эмоциональный подъем, этот огонь, который горит внутри меня, — толкает меня на то, чтобы я делал что-то хорошее для своей жены, что-то приятное. Но дело в том, что «влюбленность» — это эгоистическое чувство, так как я это делаю потому, что, по сути, мне приятно делать ей приятно. Я делаю это не столько ради нее самой, сколько для себя, потому что это доставляет мне удовольствие. Любовь же говорит о другом. Она говорит так : «Ибо так возлюбил Бог мир, что ОТДАЛ Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную» (Иоанна 3:16).
Что же такое жертва? Помните, как в послании к Евреям 3:16 говорится о жертве общительности? Как часто мы неправильно понимаем смысл жертвы. Говорим: «Я на прошлой неделе принес жертву общительности. Собрались с друзьями в сауне, поели шашлычков, пообщались!» Это ли называется жертвой? Нет. Жертва — это когда я отдаю то, что мне не хочется давать, когда у меня этого нет или недостает. Любовь, как раз, и основана на такой жертве. То есть любовь — это не тогда, когда мне хочется сделать любимой приятное, а когда мне не хочется, но я знаю, что это нужно сделать. Я часто привожу такой пример. Представьте сейчас фрукт, который вы любите: банан, груша, яблоко, мандарин… А теперь пообещайте, что вы будете любить его до конца своих дней, всю свою жизнь. Пообещаете? Нет? А почему? Надоест. Приестся. Или, как сказал один брат: «А вдруг попадется что-то вкуснее?» А попадется обязательно и приестся обязательно. Потому что существует огромная разница между периодом встречаний и жизнью вместе! В период свиданий, даже если вы поссорились — то переночевали каждый у себя по домам, а вечером после работы опять встретились, и все опять так прекрасно и хорошо. А в семье? Утром просыпаешься — она рядом, вечером — она рядом. И все те обиды и эмоции никуда не пропали и не уехали — они рядом с тобою. И нужно на деле, а не на словах, учиться прощать, учиться принимать.
В первом послании к Коринфянам написано, что такое любовь: «Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится» (1 Коринфянам 13:4-8). Вот, оказывается, что мы обещаем друг другу. Где вы видите тут упоминания о каких-то особенных чувствах? Наши чувства, они по синусоиде будут развиваться. Сегодня мои чувства наверху: я смотрю на свою жену, я весь млею, когда беру её за руку, все внутри бурлит, а потом приходит время, когда мне как-то спокойно, тихо, мирно… и особых чувств нет. Я не могу руководить своими чувствами. Они могут вспыхнуть и могут потухнуть очень резко. Бывает, буквально лечу с работы домой, так соскучился по жене. Дверь открывается и слышу: «Ну что это такое?! Где ты ходишь?» И будто ведро воды на этот огонь в сердце вылили, и чувства все исчезают. Но мы же давали обещание любить... И в горести и в радости!
В таких ситуациях и проявляется настоящая любовь. Рассмотрим один пример. Случалось вам разгневать своих родителей? И, если спросить их в такой момент, любят ли они вас, своего сына или дочь, то ответ будет: «Да. Я сейчас злой, но я люблю». Нормальный родитель никогда не скажет, что он ненавидит родного ребенка. Чувства – это одно, но понимание любви к своим детям – это намного глубже, чем чувства. Так и понимание любви к супругу или супруге должно быть намного глубже. Когда я обещаю жене любить ее до конца своих дней, что я ей обещаю? Я обещаю быть верным, обещаю заботиться, поддерживать, невзирая на свои чувства.
Осторожно: гололед на дорогах! ...или поговорим о соблазнахЛюди в церкви ищут любви, но многие не могут найти. И мы начинаем смотреть на неверующих людей. Ведь много хороших сотрудников рядом, которые внимательны и заботливы. Мы ищем тепла — и, вдруг, мы начинаем получать его извне, то есть вне церкви, вне Бога. Но в этом есть очень серьезная опасность и глубокое заблуждение. Одна сестра влюбилась в парня, который не был верующим, и говорит: «Я хочу рядом видеть именно его! Это святой человек. Я хочу выйти за него замуж. Таких мужчин в церкви нет!» Ну, вышла… а через две недели эта сестра пришла с избитым лицом. Да… таких в церкви действительно нет!
Слово Божье говорит однозначно, что верующие должны быть с верующими. Мы думаем, что мы приведем свою неверующую «половинку» к Богу, но чаще всего происходит все наоборот, он/она уводит нас от Бога. А как же тогда по-другому? Нам ведь хочется быть любимыми! Я вам скажу, что лучше не иметь этих взаимоотношений, чем потерять взаимоотношения с Богом! Ведь недаром Бог еще израильскому народу заповедовал, чтоб они не брали иноплеменников себе в супруги. Почему? Потому что, говорит Бог, «они будут для вас сетью» (Исход 34:12). Мы должны помнить, что за каждого из нас идет духовная война. За каждого! И дьявол, написано в Библии: «Ходит как рыкающий лев, ища кого поглотить» (Петра 5:8). И если мы начинаем смотреть в мир, то он будет манить нас своей ложной красотой. Как наркотики, алкоголь — они выглядят вначале очень привлекательно. Но чем все это заканчивается… Так же и в супружестве. Мы смотрим в мир, а потом получаем душевные раны.
Есть в Библии одно место: «Брак да будет честен и ложе непорочно» (Евреям 13:4). То есть браку нужно оказывать честь. Дело в том, что в то время, когда Павел писал эти слова, к браку относились пренебрежительно. Высшим уровнем служения Господу считался аскетизм, и супружество воспринималось чуть ли не как отступление от Бога. Считалось, что должна быть полная чистота и девственность мыслей и плоти. И Павел говорит, что браку нужно оказывать честь, что это Божий замысел, к нему нельзя относиться с пренебрежением; брак – это Божий институт. Каким образом ему можно оказывать честь? Слово Божье учит нас не иметь добрачных взаимоотношений, говоря: «Бегайте блуда» (1Коринфянам 6:18). Причем, если с грехом во многих ситуациях нужно и можно сражаться (апостол Павел упоминает меч, щит, шлем…), то важно помнить, что есть три греха, от которых нужно убегать, с которыми сражаться нельзя. Это:
Блуд,
Идолопоклонство,
Сребролюбие.
Кто-то скажет: «Так это ж только трусы бегают. Мы же не трусы!» Но Бог очень четко говорит: убегайте от блуда! Что значит «бегать блуда»? Звонит мне начальник как-то с Одессы, я его спрашиваю, как погода, а он говорит: «Гололед начался». 2 мая на календаре! Понимаете, о чем речь? Водители понимают, — жарко на улице стало, девушки пораздевались... Ведь когда гололед, то обычно много аварий на дорогах, и здесь ситуация та же. «Один водитель, мужик лет 50-ти, заднее стекло у своей машины меняет. Сдавал назад, а дерево с сучком обрезанным не заметил». Потом мы с ним еще 10 минут пообщались: «Да засмотрелся на девушку молодую».
Когда я учился в школе, то достаточно редко можно было увидеть обнаженную женщину на картинке. Сегодня — пожалуйста, смотри, такого в каждой рекламе полно. Мир развращается все больше и больше. В рекламе безопасного секса девушки говорят: «Нет, нет, нет»; идет пропаганда того, что надо научиться говорить «нет», когда тебе предлагают секс без презервативов. А с презервативом тогда можно, да ?! Или другая реклама: «Україні не вистачає футболістів. Кохаймося». Без комментариев просто.
Что я хочу сказать? Соблазнов хватает для всех: и для мужчин, и для женщин. Но все зависит от того, как мы будем реагировать на эти соблазны. Павел не напрасно советует именно «убегать» блуда, поскольку сексуальные грехи — это те грехи, которые связаны с нашей природой, с нашими естественными потребностями. Поэтому самое правильное решение — просто убежать, а не заигрывать со своей плотью.
Итак, Слово Божье говорит «оказывать честь браку». Если я воздержался от блуда, то я уже оказал ему честь. Возможно, вы скажете, что вы еще не в браке. Да, но вы оказываете честь вашему будущему браку тем, что не имеете сексуальных взаимоотношений вне его. «Ложе да будет непорочно» (Евреям 13:4). Наверное у переводчика, который переводил этот стих, просто перо не повернулось написать более откровенно и он употребил слово «ложе», потому что слово «ложе» с греческого (coitius) означает «половые сношения». То есть половые отношения не должны быть загрязненными. По этому поводу очень интересно сказал однажды Джордж Макдауэл: «Бог хочет, чтоб наш самый главный половой орган не был загрязненным. Это наш ум. А вы о чем подумали?»
Мне запомнилась одна история, которую рассказал Макдауэл об одном пастыре, который подошел к нему и со слезами сказал: «Помоги мне. Я люблю свою жену. Я с ней живу уже восемь лет, но за эти восемь лет я, практически, ни разу не был с ней в постели вдвоем». Вы спросите : «Как это?» На самом деле очень просто! Дело в том, что до того, как стать верующим и жениться, у этого человека было много девушек. Человеческий мозг это запоминает. И теперь, когда он находится в постели со своей женой, то начинает ее сравнивать с теми другими, которые были раньше. Он ее любит и хочет думать только о ней, но вспоминает то одну, то другую. «Вот так вот мне было с той хорошо, а так с этой, у той была такая фигура, а у той – такая». Разум загрязнен. Бог действительно хочет, чтобы наши половые отношения были чистыми. Вот почему Он хочет, чтоб не было добрачного секса, порнографии и всего подобного. Потому что эти картинки и образы начинают мелькать в голове. И еще многие мужья и жены, занимаясь сексом с супругом, могут представлять себе какую-то звезду или знаменитость. Может это смешно, но я рассказываю только то, что я слышал из уст людей.
Я у моей жены и она у меня — первые сексуальные партнеры. В миру бытует мнение, что надо иметь сексуальный опыт. Нам говорят сегодня: «Как это ты женишься и не будешь иметь опыта? Нужно попробовать подойдете ли вы друг другу в постели. Нужно уметь доставить удовольствие». Для парня это вообще, якобы, стыдно — не иметь опыта в сексе. Парни же обычно гордятся своими сексуальными подвигами: «А у меня там такое было, а там эдакое!» Я вам хочу сказать: «У меня не было!» Какой это класс, какое это блаженство! Некоторые стесняются, но опыт — это дело наживное. Лучше его нажить с близким тебе человеком, чтобы в браке ничего не мешало взаимоотношениям, чем потом придти с «багажом» и не знать куда его девать.
Бог дал четкий запрет. И в этом запрете есть две цели: обезопасить и обеспечить. Сколько раз вы видели в фильмах или сериалах, чтобы после эффектно снятой сцены секса, показывали, что главные герои заразились какими-то венерическими заболеваниями? Или ВИЧ подцепили? Нет таких проблем в фильмах, правда? Но ведь в реальной жизни по поводу заболеваний, которые передаются половым путем, статистика называет ужасающие цифры! Каждый день в Америке заболеваниями передающимися половым путем заражается несколько тысяч человек. Бог хочет обезопасить нас с вами от всех этих проблем. А также хочет нас обеспечить нормальным будущим, которое для нас уготовлено. Он хочет, чтобы супружеская жизнь здесь на земле была прекрасным промежутком нашей вечной жизни, а не мучением. Это Божий план. Как мы с вами к этому отнесемся? Чем мы будем загрязнять свою голову? Половые отношения да будут незагрязненными, чистыми. Как сказал Джордж Макдауэл: «Мои уши, мои глаза, мой разум — это не мусоропровод, чтобы через него проводить всю эту грязь» (порнографию, блуд и все остальное).
Мы, христиане, когда думаем о свиданиях, чего мы ищем? Хотим ли мы чистоты и святости в своей жизни? Хотим ли мы хорошей и благословенной жизни в будущем? Если да, то давайте не бежать впереди событий, не спешить!
И, наконец, о свидании!Есть вещи, которые вас волнуют. Иногда братья задают вопрос о том, как познакомиться с нормальной верующей девушкой. В мире это было как-то проще. Теперь иногда возникают проблемы. Есть люди, которые свободно себя чувствуют и могут подойти к девушке, а другие думают, что это вроде как неприлично. Хотя, с другой стороны, что тут неприличного?
В мире, когда мужчина хочет познакомиться с женщиной, и у него не хватает храбрости и смелости, — сто грамм водки решают эту проблему. Сразу есть о чем «побазарить», сразу пальцы «веером», «модный» весь такой. Ну, а что делать когда этого «допинга» нет? Как познакомиться? Раньше в старых церквях «проще» было. Подходит духовный брат к пастору и говорит: «Пастор, я имею вид на вот эту сестру». Если пастор знает брата хорошо, он подходит к сестре и говорит: «Сестра, на вас имеет вид вот этот брат». Заметьте, там не было никаких отношений между этими подвидами гомосапиенса. Абсолютно. Где-то на служении они начинали друг на друга посматривать, оценивать реакцию другой стороны. «Ну что, мол, сестра, ты согласна?» Еще обращались к пророку. «Так говорит Господь, это твой супруг». Смешно, согласен. Особенно, если я — пророк, а это — моя дочь. Женились, и проблем бывало... много.
Это, конечно, все юмор. Сегодня в церкви такого нет. Мы говорим, что можно общаться, говорим о том, что можно проводить вместе время, но при этом быть очень внимательными. И все-таки даем такой совет: не уединяться. Почему? Опасно. Может кто-то из вас уже встречается или как раз собирается начать встречаться? Так вот, у нас есть куча барьеров, которые мы ломаем с вами постепенно. Допустим, брат с сестрой начали вместе проводить время. Сначала в клубе у Коропа встретились. Потом пошли по улице прогуляться. Вот, я уже за ручку взял — первый раз это произошло. Потом, когда прогуливаемся по улице, мне уже проще взять ее за руку. Потом я хожу и думаю (я же мужчина): «Мне хочется ее пАцелАвать». Я подвел ее к дому, прощаемся… «Ну все, с Богом. Спокойной ночи» и ….«чмок». И вот я сделал это первый раз. И первый барьер я уже сломал. На следующий день уже проще. А она уже стоит, ждет. Я делаю это второй раз, потом это у нас становиться уже обычным. Барьер сломан окончательно. Потом смотрите: от щеки до губ — 3 сантиметра, и когда я целую, я начинаю смещаться. Сместился. И мы и к этому привыкли. Потом начинаются более серьезные поцелуи. А я вам скажу, когда страсть начинает бурлить, то выделяется адреналин, мозги начинают уже туго соображать. Это происходит у всех одинаково!
К чему я веду, дорогие мои. Дьявол ходит, как рыкающий лев, ища кого поглотить. Тем парам, которые к нам приходят, я говорю: «Дорогие, не целуйтесь». Не знаю, кто нас слушался в этом. Потом спрашивал у некоторых, а они говорили, что продолжали целоваться. А одна пара сказала, что Бог остановил их от поцелуев сверхъестественным образом. Когда начинаешь целоваться, уже руки начинают где-то гулять. Поймите! Будет заложено неправильное отношение в супружестве. Этого брака не будет потом, будет грех. Потеряете отношения с Богом.
Я вам даю сейчас практический совет. Дорогие мои! Вы будете встречаться. Братья и сестры, контролируйте друг друга! Не позволяйте друг другу делать эти вещи. Иногда думаешь, что тебя будут считать какой-то дикой или каким-то робким. Дорогие, неважно, что он или она подумают. Прежде всего, важно, что подумает Бог. Знаешь, если ты считаешь, что она подумает, будто ты просто робкий, то это неправда, напротив, она подумает о том, какой ты богобоязненный и это вызовет у нее уважение к тебе. Если ты считаешь, что он тебя будет считать недотрогой, ты ошибаешься, он подумает, что ты целомудренная (т. е. благоразумная, серьезная и надежная) девушка, и будет уважать тебя и ценить еще больше. Таким образом вы закладываете фундамент для строительства правильных взаимоотношений.
В свою очередь, чего хочет этот мир? Какие цели и стремления существуют у встречаний и взаимоотношений в этом мире? У парней — одна единственная. Вы понимаете, о чем я говорю. И когда парень начинает рассказывать о чем-то таком прекрасном… Я сам мужчина, сам был неверующим и уверовал, когда мне был 21 год. Я хорошо знаю, что в этом мире только одна цель — это постель. Больше ничего не интересует. Мыслей о заоблачной любви там нет.
Дорогие мои, берегите себя, и пусть Бог вас укрепит и поможет, чтобы ваши жизни, семьи и отношения были благословенными! Чтобы вы и ваши отношения были светом, которому будут удивляться многие!
 
loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:29 | Сообщение # 30
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
СЛУЖЕНИЕ СУПРУЖЕСТВА

В

церкви «Христианская надежда» организовано специальное служение передачи опыта, консультирования и поддержки для пар желающих создать семью, а также для супружеских пар у которых возникли «вопросы» относительно совместной жизни. За советом и поддержкой любой желающий может обратиться к пастору Вадиму Жуковину с супругой и пастору Виктору Шевчуку с супругой.
Подготовка к супружествуОсновная цель служения по подготовке пар к супружеству – это заложить библейский фундамент для будущей семьи, ну если не фундамент то хотя бы посеять «зёрна правды» в сердца «молодых», и немного приоткрыть глаза на будни супружеской жизни. Ведь представления о супружестве у «молодых» очень радужные, что не всегда соответствует реальности. Наша цель не отбить охоту, но подготовить, чтобы трудности, непонимания, разбитые мечты не застали врасплох. Хотя многое из того о чём говорим «молодым» тяжело воспринять потому что у многих из них одеты так называемые «розовые очки» и весь мир им кажется розовым. Эти очки снимаются через какое-то время, у всех по разному у кого то через пол года, а у кого то через два. А мы пытаемся немного приподнять эти прекрасные очки. Также подымаем вопросы относительно супружества, которые не принято оговаривать в церквях .
Обычно проводим три встречи в домашней обстановке за чашкой чая. Не в виде лекции, а как дружеская беседа. Обсуждаем семь основных тем:
  • Понимание любви в супружестве
  • Что значит оставить отца и мать
  • Роль и обязанности мужа в семье
  • Роль и обязанности жены в семье
  • Тайны жизни (детства-зрелости) как они влияют на супружеские отношения
  • Интимная жизнь
  • Планирование семьи (деторождаемость и предохранение).
    Если возникают какие то дополнительные вопросы — обсуждаем и их. Ещё даём практические советы относительно венчания и проведения свадеб, так как опыт не маленький и в венчании, и в организации свадеб и их проведении.
    На этих трёх встречах общение не заканчивается, но это уже по желанию «молодых». С многими поддерживаем отношения и дальше.
    Консультирование супружеских парСлужение супружеским парам заключается в том чтобы:
  • Сохранить от развода и отступления от Бога
  • Помочь наладить взаимоотношения.
    Очень часто приходится возвращаться к темам которые мы оговариваем при подготовке к бракосочетанию, потому что об этом многие просто вообще никогда не слышали или «розовые очки» снялись и нужно научиться жить какое то время без них. Чаще на беседу выходит слабый пол, потому что мужчины это же сильная половина и гордость не позволяет говорить о проблемах, хотя как раз то большая часть ответственности за отношения в семье лежит на мужьях. Но так или иначе мы с женой готовы помочь чем сможем. Готовы поделиться опытом и с теми, кто хочет нести такое служение.
    •  
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:30 | Сообщение # 31
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		ЧОМУ ВМИРАЄ ШКІЛЬНА ЛЮБОВ?автор:  Олексій Скурихін
    У цій статті ми поговоримо про любов у підлітковому віці, а в наступній — про те, чому розлучаються люди, які прожили разом не один рік.
     
    Смерть фантомаДуже часто підлітки, та й дорослі люди, щиро дивуються з того, що любов померла, не розуміючи, що її ніколи й не було. У їхньому випадку не було. Так буває коли закоханість, гру гормонів, жалість, спробу самоствердитися або помститися колишньому або колишній ми приймаємо за любов. І це далеко не повний перелік причин, чому люди говорять компліменти, зустрічаються, цілуються, сплять один з одним… Буває, що одна зі сторін любить усією душею, а друга — дивись список вище. Тому і говорять, що до весілля треба пильнувати, а потім — дивитись  крізь пальці (російською «до свадьбы смотри в оба, а потом сквозь пальцы»). А не навпаки.
    Як відомо, що людина посіє, те саме й пожне. Якщо Ви починаєте ваші відносини не з духовної близькості і дружби, а з відвертого одягу, флірту і розв'язної поведінки, то й результати не змусять себе довго чекати. На яку наживку ловиш — таку рибку і зловиш!
    Розглянемо дві типові ситуації:
    • Ситуація № 1. Олена зітхає за шкільною зіркою Вадиком… Приходить момент і ловелас Вадя з 10-А раптом її помічає… Вау! «Наче іскра пробігла між нами», — захоплено розповідає подружкам Олена, будуючи плани на майбутнє спільне життя. Бурхливий роман… і, не менш бурхливий розрив. Вадик гуляє з новою дівчиною, підтверджуючи свій статус. А Оленка? Звинувачує себе, думає: «що в мені не так?», «Як я могла так помилитися?». І реве ночами в подушку. Хоча насправді з нею все нормально, просто Вадик не її чоловік. Просто вони різні люди й очікували від відносин абсолютно різного.
       
    • Ситуація № 2. Вова починає зустрічатися з красивою і гламурною однокласницею. Його статус у «Вконтакте» змінюється спочатку на «Закоханий», потім на «Одружений», благо печатку в паспорті Дуров не вимагає. І до того моменту, коли він розуміє, що у них взагалі нічого спільного з цією закоренілою самозакоханою егоїсткою немає і бути не може, вони встигають багато чого…

    І Олена, і Вова з цих історій (імена змінені, а всі збіги випадкові) зробили одну помилку. Вони зазнали впливу першої пристрасті та закохалися не в реальну людину, а в придуманий ними образ. Минув час, і маска, яку вони самі одягли на обожнювану людини, злетіла, оголивши її справжній і непривабливий внутрішній світ. Всім хочеться кохати і бути коханими. Хочеться всього і, бажано, відразу. Але так не буває. Якщо людина не вміє чекати, то життя може зіграти з нею злий жарт. Як багато дорослих живуть разом тільки заради дітей, гризучи себе і інших тільки через одну, але велику помилку в молодості.
    Сім разів відміряй — один раз відріжІз сотень тисяч шкільних пар до весілля, як правило, доживає не більше 0,1 %. В інституті ситуація буде трохи краще, але все одно більшість пар, що з'явилися на першому курсі, розпадуться до третього, тому що в їхній основі лежала не любов, а щось інше: секс, бажання бути як всі «з парою» і т. д.
    «Любви все возрасты покорны» — сказав одного разу поет і ця фраза пішла в народ, ставши для багатьох сигналом до дії. Значення слова «зустрічатися» ми дізнаємося ще до того, як розуміємо справжнє значення слів «відповідальність» і «самостійність». Але якщо ви хочете дійсно серйозних відносин, намагайтеся витримати час (з моменту зриву «даху») і чесно відповісти собі на питання:
  • Чи взаємна Ваша любов?
  • Поважає він / вона вас?
  • Ви зможете змиритися з його / її недоліками?
  • Чи хочу я бути з ним завжди?
  • Що у вас спільного (крім того, що ви вчитеся в одній школі / ходите на один гурток)?
  • Чи збігаються ваші плани на життя взагалі і відносно один одного?
  • ...інші безкомпромісні запитання до себе і вашої обраниці або обранця.
    І такий важливий момент: принцип «спільних інтересів» особливо актуальний для християн. Якщо твій інтерес — Бог, а його / її — ти, шоппінг і ще 1000 інших речей, то на ваші стосунки чекає крах. Бог дав чітку заборону: не будуй відносини з невіруючими. І в цій забороні міститься дуже глибокий сенс. Просто на навколишні речі ви дивитеся різними очима. Можна бути самотнім без пари, а можна бути самотнім в квартирі з красивою дружиною і купою дітей. І ще не відомо яка самотність гірше…
    У запалі пристрасті, чисто на хімічному рівні, наш мозок блокується і ми робимо речі, про які потім часто доводиться шкодувати. Спробуйте почекати пару місяців: помолитися, взяти пост, та й просто краще придивитися до людини. Чим серйозніше ви підійдете до цього питання, тим більше шансів, що ваша любов не виявиться міражем, який розтане через місяць так, що й сліду (крім ран на серці) не залишиться. У той час, як справжня Любов: «довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Кор. 13: 4-7). Відчуваєте різницю? Знаєте чому з віком відсоток романів, що завершилися весіллям і щасливим шлюбом, збільшується? Та тому що життєвого досвіду стає більше і як об'єкт любові ми вибираємо правильну людини.
    Так, в любові повинна бути спонтанність і місце для почуттів. Але тільки тоді, коли Ви точно розібралися в тому, що ваші почуття спрямовані до потрібної людини. Хоча вибирати, звичайно, Вам. Ніхто за вас цього не зробить. Так само як і відповідати за наслідки ніхто крім Вас не буде.
    На закінченняВи не помічали, що ті сімейні пари, які довго живуть разом, навіть зовні часто схожі один на одного? Сходяться люди в чомусь схожі (щоб розуміти один одного), а в чомусь різні … (щоб один одного любити). Коли то Бог сказав «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Подумайте над цим.
    Дана редакція статті спеціально підготовлена автором для нашого сайту.
    •  
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:30 | Сообщение # 32
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		ЧОМУ ЛЮДИ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ?
    автор:  Олексій Скурихін
    «Однією з причин розлучення є те, що пари з віком починають менше приділяти уваги один одному. Вони розглядають свої відносини як щось непохитне»
    (доктор Бенджамін Шейбехенне)
    Цитата, винесена в епіграф, напевно змусить замислитися якщо не 100 % сімейних пар, то як мінімум 99 %. Відносини - це як здоров'я: поки воно є, на нього не звертаєш уваги.
    Стоп! Як це?А хіба не так? Коли молоді люди знайомляться, дівчина робить все, щоб сподобатися своєму хлопцеві. Хлопець, в свою чергу, готовий гори звернути заради коханої. Квіти, цукерки … А потім … Чоловіки, коли ви останній раз просто так, без особливого приводу, дарували своїй дружині квіти?
    Так от, потім звучить весільний марш, перший поцілунок … І кіно закінчилося. Тільки замість титрів і включеного світла почалося реальне життя з цілком реальними радощами і злиднями, про які щось говорила тітонька у РАГСі і пастор під час вінчання. Робота, діти, хвороби, відрядження. І, як показало статистичне опитування, з віком пари починають МЕНШЕ спілкуватися і гірше знають вподобання і інтереси один одного.
    Чому? Тут все просто. Який розпорядок дня в середньостатистичній родині? Чоловік поснідав, пішов на роботу, повернувся пізно, повечеряв, відпочив після робочого дня (телевізор / комп'ютер / хобі), поплескав по голові дітей, ліг спати … І де тут місце для спілкування, скажіть, будь ласка? Все, що робить дружина, починає сприйматися як належне. І навпаки: обов'язки чоловіка сприймаються дружиною, як належне. І ні в кого з подружжя не виникає думки, що чоловікові / дружині щось не подобається в такому стані справ. До першої великої сварки. Але й після неї стан справ часто не змінюється. Бо під час сварки кожен відстоює тільки свою думку і бачення сім'ї, а здатність вислухати другу половину була втрачена набагато раніше. Це в тому випадку, якщо вона взагалі була. І люди розлучаються… часто ламаючи долі своїх дітей.
    ЕгоїзмЩе до того, як молоді люди знайомляться, в голові у кожного з них найчастіше витає одна думка: «Я зустріну її / його, і вона / він зробить мене найщасливішою людиною на землі», а далі йде перелік того, що саме ПОВИННА зробити майбутня половинка. Що вона ПОВИННА вміти і як має виглядати. Ким ПОВИННА працювати і скільки заробляти. Як вона ПОВИННА за вами доглядати і яке в неї ПОВИННО бути хобі і т. п. Такий собі список вимог, рамок і умов для іншої половинки. Тієї, яка ще до своєї появи у вашому житті, вже на все життя вам повинна.
    Егоїзм — смертельна отрута в будь-яких відносинах. І неважливо, дружба це, любов або співпраця. Тому не дивно, що в основі більшості шлюборозлучних процесів лежить егоїзм і надмірне себелюбство. Люди ображаються, що не задовольнили їх потреби, люди ображаються, що не зрозуміли їх бажань. Люди ображаються…
    Я думаю, що всі чули термін «суспільство споживання». Суспільство, яке звикло вживати телефони, телевізори, комп'ютери, машини, коханих… Ні, я нічого не кажу про канібалізм. Навіщо вживати в їжу курку, яка несе золоті яйця? wink
    Вся проблема в тому, що люди рідко думають про те, що б вони самі могли дати своєму обранцю або обраниці. Всі їхні думки крутяться тільки навколо їхніх особистих «хотілок» і потреб. А те, що робить їх кохана або коханий, сприймається як належне … і цього здається мало! Такий підхід губить відносини при корені.
    Навпаки, якщо люди нічого не чекають один від одного, то будь-яка допомога, будь-який комплімент приємний. Коли чоловік більше думає про дружину і її потреби, а дружина піклується про чоловіка і його потреби, - ось тоді у відносинах, в сім'ї буде устрій. Тільки в серіалах це рідко показують. «Піпл не схаває».
    Коли людина просто не бачить і не чує нікого, крім себе, — це не любов. Вірніше, любов … до себе. Самий звичайний егоїзм. Якщо егоїстом є ваша обраниця або обранець — навряд чи вона / він дивним чином зміниться після весілля. Щоб там не шепотіла ваша пристрасть, краще тверезо подивитися на речі до появи штампа в паспорті. Якщо ви така людина, то не варто запитувати в Google: чому люди розлучаються і шукати собі виправдання, а потрібно задуматися над своєю поведінкою і цілями в житті. Чого ви хочете? І чим готові пожертвувати заради своєї половинки. І не заперечуйте: «А чим готова пожертвувати вона / він?». Тут питання саме до вас!
    Підбираючи аргументи в черговий сварці, люди найчастіше, самі того не розуміючи, використовують записані в 1-му посланні до Коринтян 13-й главі слова, як мірило істинності любові до них з боку дружини / чоловіка. Може настав час застосувати кожне слово до себе? Може настав час перестати оцінювати любов наших коханих, а почати самим любити так, як цього хоче від нас Бог?
    «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1-е до Коринтян 13 глава)
    P. S. Найскладніше у всьому цьому — коли вам же доводиться пояснювати дітям, чому у них в сім'ї немає тата чи мами і як спілкуватися з вітчимом / мачухою… Говорити, що так вийшло і ніхто (точно ніхто?) в цьому не винен. Це є вихід? Зрозумійте: коли ламається сім'я, її потрібно лагодити, а не викидати за борт! Щаслива родина — це праця. Твоя праця. Можливо, праця всього життя. Але результат безумовно вартий витрачених зусиль.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:33 | Сообщение # 33
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Про відносини між юнаком і дівчиною до шлюбу


    - Я хотіла поговорити з вами на тему взаємин юнака та дівчини до весілля. З яким настроєм повинні молоді люди ходити на побачення? До чого прагнути в цих зустрічах? 

    - Для хлопчиків, юнаків, чоловіків дівчина завжди була таємницею. У нас не було такої кількості дискотек , розважальних клубів - ми частіше зустрічалися з однокласниками у дворі на лавочці, але це було спілкування досить дистанційне. Ми , звичайно, намагалися цю дистанцію прибрати різними жартами, заграваннями, але завжди до певної межі. Щоб так, як я часто зараз на вулиці бачу, обійняти дівчину, йти по вулиці, на вулиці цілуватися при людях - це було неприпустимо.
    І не тому , що ми були дуже сором'язливі, вистачало і в наш час безсоромності, але ставлення до цього було як до особистого, святого, таємного. А цілувати дівчину прилюдно - це образа і себе, і її.
    Хоча, звичайно, вже тоді проштовхували в розуми молоді, що це природно, а все природне не бридко, і тепер можна ставитися один до одного, як до біологічного виду.
    Що стосується мого особистого досвіду ходіння на побачення, я розумів, що побачення з дівчиною - це велика відповідальність, а не просто розвага чи цікаве спілкування. Якщо я йду на побачення, значить я пропоную якісь подальші взаємини, будую якісь плани, причому не на місяць, не на рік, а я вже збираюся створювати сім'ю з цією людиною, намагаюся пізнати її, чи зможу я з нею жити в сім'ї. Коли я почав зустрічатися зі своєю дружиною, мені було 22 роки. У першу чергу я зрозумів, що це - людина, з якою я можу створити саме християнську сім'ю. Я побачив , що вона і скромна, і сором'язлива. Для мене було дуже важливим моментом, коли я запропонував їй піти на побачення.
    Раніше в давнину було як? Юнак, побачивши десь дівчину, розповідає про це батькам, а вони йдуть до її батьків і домовляються про їх зустрічі. Влаштовують оглядини, тобто батьки між собою зустрічаються, беруть своїх дітей, які під час обіду дивляться один на одного, спілкуються, задають питання і роблять висновки: підходить ця людина на роль сім'янина чи ні. Найголовніше - серйозність намірів , і це стосується і хлопців, і дівчат.

    - Чи можливі різного роду обнімання, цілування, або потрібно бути дуже помірним у цих відносинах ? Що можна, що не можна, а що ПОТРІБНО ?

    - Мені подобається такий вираз, який звучить приблизно так: "Юнак може поцілувати дівчину тоді, коли він може її не цілувати". Тобто тоді, коли він відчуває в своєму серці бажання любити її душу більше, ніж її тіло. Загалом-то до одруження можна і обійняти, і поцілувати, але тоді, коли юнак і дівчина благоговіють один перед одним. Але до цього поцілунку повинен бути період, коли молоді люди стримують себе, здійснюючи це єднання не фізично. Коли люди жертвують собою, своїм часом, увагою, тобто плекають в собі здатність любити душею. І от коли "душами люди поцілувалися", тоді і фізичний поцілунок стає таким красивим, просто одухотвореним, що запам'ятовується на все життя.
    Якщо, наприклад, зустріч з твоєю майбутньою дружиною почалася з блуду, з плотських стосунків, якщо ти скористався її як річчю для задоволення свого бажання, як ти далі будеш з нею жити, як будеш до неї ставитися? А потім у вас народяться діти, які зачаті були ось у такому один до одного відношенні, і у них буде таке ставлення до батьків, до себе, до світу. Відносини повинні починатися з жертовної любові.
    Зрозуміло, що дивлячись в телевізор, в сучасну рекламу смішними здаються такі слова: "Любіть один одного душами". Але у апостола Павла в Священному Писанні сказано: "Мудрість світу цього є безумство перед Богом" (1Кор.3 : 19) і відповідно, з мирської точки зору, християнські відносини здаються божевільними, але це і є сама основна мудрість, тому не потрібно нам християнам боятися і соромитися жити по Божому. І не потрібно думати, що таких людей зараз не знайти, потрібно сподіватися на Бога.
    Часом дівчата на сповіді кажуть: "Отче, якщо я буду в спідничці ходити, а не в штанах, не буду "привабливо" себе вести, хто ж на мене подивиться?" - Так, дорога моя, якщо ти будеш "привабливо" себе вести, на тебе і подивляться розпусники, тварини. Ти ж християнка - невже Господь не влаштує твою долю? Довіряєш ти Богові?
    Дуже важливо не поспішати виходити заміж. Не так, що мені вже 27 - пора заміж, і вискакують за першого зустрічного, а потім мучаться. Адже любов - це те, що візьмеш з собою у вічність. Якщо ти допускаєш, що ці взаємини хоча б теоретично можуть припинитися, і для тебе це природно, то це не любов. Любов - це те, з чим я ні за що не розлучуся. Ось з таким підходом можна будувати серйозні стосунки.

    - Але іноді можна зауважити, що юнаки звертають увагу не на скромних дівчат, а на відверто одягнених, або тих, що поводять себе зухвало.

    - У нашій країні взаємовідносини між юнаком і дівчиною під впливом Православ'я формувалися тисячу років. За цей час, генетично склався і передавався з покоління в покоління певний образ чоловіка і дружини, батька і матері. Але за останні 90 років цей образ стосунків дуже спотворився. І зараз, коли юнак бачить "привабливу" і "чарівну" дівчину, він свідомістю своєю розуміє, що з нею добре бути на дискотеці, на якомусь шоу, але підсвідомо, на генетичному рівні він відчуває - це не дружина. Це не та, яка народить йому дітей, не та , за яку він помре. Він може з нею блудити, використовувати, але ця не та, яку він зробить своєю частиною.
    Навесні в період "шлюбного сезону" птахи змінюють своє оперення, стають яскравішими, розпушуються , показуючи свою готовність до створення "сім'ї". Це - тваринний інстинкт себе прикрашати, ось вона нафарбувала себе, наче говорить: - Я готова! А до чого готова? Чоловіки на неї і реагують як самці. Але справжній чоловік відразу розуміє, що для створення сім'ї йому потрібна інша людина. А коли з'являється лагідна, скромна і сором'язлива, яку не видно, він розуміє, що він тебе одну таку єдину знайшов. Ти не виблискуєш своїми принадами - ти наречена. Для нього дорожчого за неї просто нікого немає. З тією, яка себе оголила для всіх, звичайно, цікаво на дискотеці, в барі, в клубі, але ні в якому разі не в сім'ї.
    Будь-який чоловік має в своєму серці - генетично - образ чистої жінки. І якщо чоловік обліплений всіляким брудом , то він сам починає страждати від свого такого ставлення до жінки, розуміючи , що це неправильне ставлення. Років у 40 він це розуміє, коли все остаточно набридає, він бачить, що не реалізував себе як батько, як воїн, як захисник, як той, кому довірили чистоту.

    - Чи є принципова різниця, хто першим проявляє ініціативу до знайомства (юнак чи дівчина)? Чи не відлякає це хлопця?

    - У чоловіка своя ініціатива, у жінки - своя. Ініціатива чоловіка - показати свою силу, спроможність, самовідданість, в цьому його активність. Він показує, що може вирішувати якісь справи, що може взяти на себе відповідальність за неї. У жінки теж є своя ініціатива - це лагідність і сором'язливість. Вона показує , що може терпіти, може народжувати, виховувати дітей. Це не бездіяльність, як іноді думають, що християнська манера поведінки - це затурканість, нікчемність, бездіяльність. Нічого подібного - це найактивніша ініціатива.

    - А якщо просто десь побачила юнака і він сподобався, як звернути на себе увагу?

    - Сором'язливістю і скромністю. Якщо ви будете стрибати і скакати, то покажете себе тільки з поганого боку. Як раніше визначали, що юнак сподобався дівчині? Коли всі сідали за стіл, вона йому подавала тарілку супу і наливала йому "з гіркою". А в розмову вступити - це зухвалість, яка дівчину не прикрашає.

    - Чи обов'язково духовні рівні людей повинні бути однаковими, якщо вони хочуть дружити? Чи буде людям цікаво вдвох, якщо одна людина тільки воцерквляється, а інша живе духовним життям давно і активно?

    - Краще, звичайно, коли чоловік йде попереду і веде за собою. Але частіше буває навпаки. Важко, коли жінка вірить, а чоловік ні, і вони створюють сім'ю. Буває так, що духовний розвиток жінки полягає в тому , що вона по неділях ходить до храму, а чоловікові в неділю треба відпочити, щоб стіл був накритий, та й дружина поруч була - у нього адже вихідний. Увечері він приходить з роботи - йому потрібно поїсти , потрібна турбота, а вона півтори години "поклони б'є". Звичайно, тут можуть виникнути конфлікти. Але якщо жінка чуйна і мудра - вона зрозуміє і зможе чинити так, як апостол Павло "для всіх я був усе..." (1Кор. 9:22). Зможе зробити так, що чоловік буде цінувати її за те , що вона християнка.
    Але всім молодим людям я раджу шукати свою половинку у храмі (або в бібліотеці). Або відразу поцікавитися, як людина ставиться до віри, і не відштовхувати його, якщо, наприклад, вона охрещена, але поки що далекий у вірі. Можна дати їй якусь книжечку, щоб вона прочитала і зрозуміла, що християнин - це лицар. Чоловіка потрібно просто відірвати від телевізора, від цього промивання мізків і дати йому зрозуміти, що таке бути чоловіком, і він цим займеться, заживе, почне в храм ходити.
    Найголовніше - усвідомлювати, що Бог є. І ми з вами живемо не тільки для того, щоб сім'ї створювати. Так - це дуже важливо, це Божа заповідь плодитися і розмножуватися, але це не головна мета. Наше з вами головне завдання - досягти Царства Небесного. Якщо людина цього не усвідомлює, то вона свідомо йде по неправильному шляху. Насамперед шукайте Царства Небесного, а все інше додасться. Це не означає, що потрібно все забути і в ченці піти, але на першому місці має бути саме ця мета. Я хочу, щоб люди відчули, що самих себе вони набувають тільки в Бозі. А якщо ти сам себе не здобудеш, то тебе будуть шкодувати, будуть тобі допомагати, але як тебе любити? Якщо ти сам собою не став, а людина не може сама собою стати, не віддавши себе Богові.
    У мене таке побажання молодим людям: не вірте тому, що по телевізору показують, не бійтеся бути самими собою, бути традиційними, бути частиною своєї Батьківщини, частиною свого народу. Тому що, якщо я - не частина свого народу, якщо я не за правилами своєї батьківщини живу, я - не я. Значить, я себе просто не знайшов. Не бійтеся нічого - і все влаштується. Аби тільки бути щирим у цьому, чесним, чи не награним, і чітко уявляти, чого ти хочеш. Адже люди часто не домагаються свого просто тому, що неясно уявляють собі, чого хочуть. Прагніть до Царства Небесного .

    З о.Димитрієм розмовляла Світлана Чернова
    Газета "Православний вісник " № 7 (58) липень 2007 р .
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:37 | Сообщение # 34
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Любити, а не шукати любові. Роздуми про сім'ю і шлюб


    Зараз дуже велике місце в житті людей стала займати робота, кар'єра. І дуже часто ми стикаємося з ситуаціями, коли батьки дітей не бачать цілодобово, тому що вони заробляють гроші, і в результаті зустрічаються з дітьми раз на тиждень. Виникають сумніви в правильності такого способу життя. Парафіяни часто задають питання, а чи повинно для людини бути щось важливіше сім'ї? 
    Я думаю, що неправильно було б сказати, що або сім'ю, яку громадську діяльність треба поставити на перше місце. На мій погляд, правильною буде інша постановка проблеми. У людини дійсно є серйозні обов'язки перед суспільством, перед тим служінням, до якого вона покликана. Але я не став би протиставляти сім'ю і суспільне служіння, оскільки одне включає інше. Давайте спробуємо змінити кут зору. 
    Для цього я наведу такий приклад. Перш ніж стати священиком я працював у школі вчителем російської мови та літератури, довелося мені також займатися питаннями сім'ї. В останній рік мого викладання директор запропонував мені взяти у випускному класі факультативний курс психології сімейного життя. Я з великим інтересом взявся за нього і, треба сказати, з великою самовпевненістю. Була така безліч матеріалу, художня література, якийсь життєвий досвід, маса публікацій, хороших статей на цю тему. Тобто мені думалося, що психологію сімейного життя можна перетворити на один з найважливіших і найцікавіших предметів. Але я зазнав повного фіаско. 
    Школа в нас була сильна, і ми з дітьми в кінці навчального року проводили бесіди про те, який предмет їм подобається, який не подобається, який цікавий, а який ні, яка робота вчителя. Мені виставили двійку з цього предмету. Я зрозумів - не за свою справу не берися. Тоді мені було дуже сумно, але тепер я знаю, в чому полягала проблема - був неправильним сам підхід. Сім'я розглядалася як щось окреме: у кожної людини є робота, є друзі, якесь хобі, а є сім'я. Ми намагалися говорити про проблеми в родині і про те, як їх правильно вирішувати, але зовсім не розмірковували про сутність людини, про сенс людського життя. 
    Тепер, будучи священиком, я розумію, що говорити про сім'ю можливо лише в контексті розмови про сенс людського життя взагалі. 
    Та й будь-які моральні питання, а не тільки питання сім’ї лише тоді ми зможемо вирішувати по-справжньому, коли розглядаємо їх у контексті більш широкому. Більш важливе - що є людина, у чому її покликання, в чому її справжня гідність, що підносить людину і що, навпаки, принижує і т. д. З висоти такої постановки проблеми стає зрозуміла роль сім'ї в житті людини. Адже якщо вона є чимось самоцінним - це одне. А якщо ж сім'я є частиною більш широкого служіння людини в цьому житті, то все виглядає зовсім інакше. 
    Сім'я в контексті сенсу життя 
    Раз ми почали зі сенсу людського життя, то будемо говорити мовою євангельською, мовою богословською. Господь Ісус Христос сказав: «Шукайте найперше Царства Божого і правди його і це все додасться вам» (Мф. 6, 33). 
    Трохи інакше висловлює таку ж думку преп. Серафим Саровський. Він говорить про те, що мета людського життя - стяжання благодаті Святого Духа. Насправді Царство Боже це і є Царство благодаті Святого Духа, перебування в благодаті Святого Духа. «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17, 21), - говорить Господь. Коли в нас перебуває благодать Божа, то ми ще в цьому земному житті знаходимо Царство Боже. У святих отців є слово «обоження», тобто з'єднання з Богом, коли людина в Бозі і Бог у людині, коли людина і Бог стають єдиним цілим. Це і є вища мета, до якої повинна прагнути людина. 
    Термін «обоження» використаний тут як церковний і богословський, проте, іноді можна сказати простіше, по-мирському, можливо не зовсім точно, але більш розуміло. Врятувати душу свою - це означає навчитися любити. Все, про що я сказав вище - Царство Боже і стяжання благодаті Святого Духа, є тим же самим. Адже що таке з'єднання з Богом, обоження? Ми з вами знаємо слова апостола Іоанна Богослова: «Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває в Бозі» (1 Ів. 4, 7). Тобто обоження - це такий стан, коли любов стає панівною в людині. 
    У тій мірі, в якій людина навчиться любити, в тій мірі вона придатна для вічності. Якщо любов не стала головним змістом людського серця, головним змістом його душі, то нема чого робити у вічності. Не тому, що його туди не пустять, а тому, що йому там самому нічого буде робити. Наприклад, якщо людині з поганим зором доводиться носити чорні окуляри, тому що їй не можна дивитися на сонячне світло, то як їй буде при яскравому світлі? Так само, напевно, людині, не здатній любити по-справжньому, буде абсолютно неможливо і боляче перебувати в області того світу, Який є Бог, Який є Любов. 
    А раз головне завдання людини в цьому земному житті - навчитися любити, значить і цінність в цьому житті набуває все те, що здатне цієї любові навчити. Справді, кожен епізод людського життя, кожна ситуація, кожна подія, кожна зустріч - це є, з одного боку, урок для людини, а, з іншого боку, в той же час і іспит. Тому що ми перевіряємо, наскільки ми по-справжньому навчилися любити. Я думаю, що для людини, яка це зрозумла, є певна небезпека. Їй може почати здаватися, що вона вже навчилась любити, а насправді ж не навчилась. 
    Так от найкращим екзаменатором наших успіхів у цій області і є сімейне життя. Тому що, чим людина далі від нас, тим легше виявляти до неї любов. Неважко робити якесь зусилля і робити справи любові, говорити добрі слова, бути доброзичливим до того чоловіка, з яким ми зустрічаємося час від часу. Чим людина стає ближче, тим вже складніше. Перед нами висвічуються всі недоліки людей особливо близьких до нас. І нам набагато важче терпіти і прощати їх. 
    Але навіть якщо ми бачимо великі недоліки у людини, що знаходиться на відстані від нас, ми її все одно любимо. Адже відомо, що любити далекого легше, ніж любити ближнього. Тому саме в сім'ї людина і любов піддаються найбільшим випробуванням. Часом ні в кого ненависть не висловлюється так сильно, як у людей, пов'язаних подружніми узами. Можна просто дивуватися, як можна говорити один одному таки образливі слова, так ненавидіти один одного. 
    У романі Герцена «Хто винен?» Один з героїв промовляє, що саме люта тварина у своїй норі, в своїй барлозі по відношенню до своїх дитинчат буває лагідною. Дуже часто сама начебто нормальна, добропорядна і хороша людина саме у своїй родині перетворюється в звіра і стає гірше будь-якої тварини. 
    У давньогрецького поета Гесіода є такі рядки: «Краще доброї жінки нічого не буває на світі. І нічого не буває страшніше дружини нехорошої». Але я відразу хочу застерегти, сказати всім жінкам, що Гесіод так висловився, тому що він був поет. Поетеса б написала, що краще гарного чоловіка нічого не буває на світі, і нічого не буває страшніше нехорошого чоловіка. 
    Те, про що я говорив досі, напевно, можна застосувати до будь-якої сім'ї, як православної, так і неправославної. Чим же відрізняється православний підхід до проблем сімейного життя від неправославного? Уявімо собі, що довелося жити з такою дружиною або з таким чоловіком, страшніше яких немає нічого на світі. Що робити? Розлучатися? Найчастіше люди так і роблять. У наш час це зробити дуже легко. Якщо раніше це було пов'язано з дуже великими труднощами, навіть суто технічними, то зараз ці проблеми зведені до мінімуму і тому досить просто людям розбігтися і забути про те, що вони були разом, хоча забути, звичайно, не вийде, але, тим не менш, вони все-таки вже не мають ніяких обов'язків по відношенню один до одного. 
    А в Православній Церкві зовсім інакше. Ось ти одружився? Одружився. Яка у тебе дружина? Я цитував Герцена і Гесіода, а тепер наведу слова з Книги премудрості Ісуса, сина Сираха: «Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою жінкою» (Сир. 25, 18). Якщо трапилося саме так, що робити тоді? Господь Ісус Христос категорично заборонив розлучатися, залишивши можливість розлучення лише в тому випадку, коли сталася зрада з боку одного з подружжя, перелюб. І не тому, що це є поважною причиною для розлучення, а тому що це розлучення вже фактично відбулось. Зрада фактично руйнує шлюб. І досить складно вимагати від людей, щоб вони зберегли те, чого вже немає. 
    Якщо дружина сварлива або чоловік алкоголік, або деспот страшний, але при цьому не зраджує, значить треба терпіти. 
    Одна з великих проблем полягає в тому, що, коли люди одружуються, то в більшості випадків їм видається, що вони полюбили один одного назавжди, і вони зовсім не припускають, що через деякий час можуть виявити у своїй «половині» щось неприємне. І тому дуже часто наречена, яка представлялася чоловікові найгарнішою жінкою у майбутньому, стає тією самою нехорошою дружиною, страшніше якої немає нічого на світі. Як тоді бути? 
    Ставлення до любові в християнстві зовсім інше, ніж у світському суспільстві. Усі згодні, що повинна бути любов, але далеко не всі розуміють, що в нас самих немає джерела любові. Людині деколи по наївності здається, що це від неї залежить - любити або не любити. Але адже ми ж знаємо, що любов є якась сила, яка діє в людині незалежно від її волі і бажання. 
    В якості прикладу можна навести випадок, коли весь світ готовий кричати людині: кого ти любиш?! Якусь нікчему, взагалі негідну імені людини. І закоханому розум підказуює, що так воно і є, але він нічого з собою зробити не може. Я не кажу вже про протилежний випадок, коли немає любові в серці, холодно там, де, здавалося б, все говорить на користь людини в усіх відношеннях. Іноді потрібно говорити і про пристрасть, тобто про якийсь потяг, який не потрібно плутати з любов'ю. Але я зараз хочу сказати саме про любов. 
    Бог є Любов. І якщо я когось не люблю, але в той же час я пов'язаний з ним почуттям обов'язку, а любові не відчуваю, то це аж ніяк не означає, що її не буде. Питання в тому, чи хочу я, щоб любов з'явилась, або не хочу. У цьому й полягає принципова відмінність світського, мирського підходу до шлюбу від православного. Для невіруючого - раз немає любові, значить треба розбігатися, а для віруючого - якщо немає, то треба просити. 
    Можна навести історичний приклад. Дружини декабристів поїхали зі своїми чоловіками на заслання. Серед них були жінки, які пристрасно любили своїх чоловіків і просто не бачили для себе іншого виходу. Це Трубецька, Муравйова ... А ось Волконська опинилася в іншій ситуації. Її видали заміж юною дівчиною за людину, яка за віком годиться їй у батьки. І вона, як видно з її записок, його, загалом-то, і не любила, не любила справжньою любов'ю, яку всі припускають необхідною для вступу в шлюб. Але, тим не менш, коли перед нею постало питання: їхати чи не їхати - вона поїхала, як вона сама пише, тому що було почуття обов'язку, адже вона - його дружина, вони вінчалися в церкві. 
    Вона намагалася полюбити і сподівалася, що поява дитини цю любов принесе. Притому у неї просто не виявилося часу для творення любові. Вони були разом зовсім недовго, і вона не змогла дізнатися про чоловіка як слід. Почалось повстання... Ми всі дивилися на екранах і читали в книгах, як вона приїхала, впала на коліна, цілувала його кайдани. Його страждання їх зблизили. 
    Приклад дуже яскравий, красномовний. Звичайно, він має, напевно, якусь виключність, тому що не всякого засилають. Може бути, дійсно, за виняткових обставин у людях прокидається таке почуття обов'язку, яке виявляється сильнішим за все, і воно ніби манить за собою народження любові чи множення любові. 
    А в тих випадках, коли нічого неординарного не відбувається, коли люди просто живуть і працюють і при цьому виникає взаємно неприємна ситуація, що робити тоді? Православна Церква говорить про те, що все-таки відносини треба будувати. 
    Необхідно відразу вирішити для себе: що б не трапилось - інших варіантів немає і вже не буде, вже заборонено мріяти, раз Господь звів тебе з цією людиною. Пам'ятати про те, що Бог поєднав, людина нехай не розлучає. Так ось Бог, звичайно, може і Сам розлучити, якщо Він побачить, що так треба. Він знайде спосіб як-то щось змінити в нашому житті. Але власні зусилля людини повинні бути спрямовані на те, щоб навчитися любити іншого новою любов'ю. Не тією, яка була до ілюзорної людини. Адже дуже часто людина до шлюбу любить не того, хто перед ним, а того, кого вона створила собі у своїй уяві, і того, ким намагався здаватися той другий, чоловік чи дружина. 
    І ось цю іншої людини потрібно любити, а любові цієї немає і треба її у Господа просити. Мені пригадується один мій знайомий. Він одружився кілька років тому. Він віруючий, православний. Дружина теж віруюча. Все було як належить. І закоханість була, і перед тим як розписатися і повінчатися, вони навіть їздили брати благословення у старця. І ось шлюб відбувся. 
    А потім почався кошмар. Просто трагічна була ситуація в сім'ї. Дуже важко було. Через рік після вінчання я його розпитав про життя. Він відповів: «Краще не питай. У нас все не клеїться. Якщо б я був невіруючим, якщо б я був неправославним, то навіть і питань ніяких не виникало, розійшлися б (він навіть розсміявся). З такою легкістю розійшлися би, але розумію, не можна». 
    Ось справді людина віруюча: «Не можна». І що ви думаєте? Зараз в останні кілька років у них дуже хороша сім'я. Все подолали, зуміли пристосуватися один до одного, відкрилися нові джерела любові. І зараз там і мови не може бути ні про яке розлучення. Є діти. 
    І проблеми, звичайно, виникають, як і у всіх час від часу знову і знову. Але, загалом-то, вони розуміють, що одне без одного вже не зможуть. 
    От і подивіться. Адже насправді їх стримала тільки свідомість християнського боргу: якщо тебе Господь пов'язав з цією людиною, то ти тепер відповідаєш і нікуди ти не втечеш від неї. 
    Якщо б саме таке ставлення до шлюбу було б у всіх людей! Якщо б кожен ставився до шлюбу не як до експерименту: вийде - добре, не вийде - розбіжимося! А щоб при вступі в шлюб пам'ятали приказку: «сім разів відміряй, один відріж». Але вже якщо ти відрізав, вже все. І ти знаєш, що як би не склалося - тобі жити з цією людиною завжди. І єдине, що ти можеш, - це домогтися, щоб у тебе знову з'явилася любов. Ось це і є, мені здається, єдиний правильний шлях в сім'ї. 
    Мені можуть заперечити, що люди, яких я привів у приклад, були істинно віруючими. Адже Бог випробування посилає. А якщо б вони були у вірі більш слабкими, то, можливо, і не витримали б ... 
    Тут знову потрібно згадати, що ми говоримо про сім'ю в контексті сенсу життя. Так ось найважливішою вимогою особистості до себе має бути прагнення до досконалості: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мф. 5, 48). Я думаю, що прагнути до цього має кожен з нас. 
    З багатьма молодими людьми доводиться говорити і задавати їм запитання: «А є бажання досягти досконалості?» У відповідь хлопець чи дівчина знизують плечима, вони про це навіть і не думали. Взагалі це ущербність нашого виховання. У дворянських родинах, в тих культурних сім'ях, які були до революції, нормою вважалося прагнення до досконалості і небайдужість, боязнь прожити життя і не досягти чогось великого, не зуміти розвинути в собі дійсно гарну, прекрасну особистість. Ніщо так, напевно, не лякало молодої людини, яка виховувалась в дусі дворянського часу, як загроза того, що можна прожити це життя сіро і в ній не буде чогось яскравого, справжнього. Існувала боязнь прожити як усі. 
    У такому підході можна угледіти і позитивний, і негативний момент. Звичайно, тут є небезпека гордині, марнославства. А з іншого боку, розуміння свого покликання - зробити своє життя дійсно прекрасним. З християнських позицій це означає своїм життям прославити Бога ... Коли ми повторюємо «слава Богу», скрізь Бога хвалимо, то це словесна похвала Господа. А коли в нашому житті всі дарування, які дав нам Бог, розвиваються в повну міру, то це є слава Божа. Це є прагнення до досконалості. А сім'я - чудова школа для самовдосконалення. 
    Психологи пишуть, що людина майже ніколи, за вкрай рідкісним винятком, не буває тим, що вона є насправді. Людина весь час грає якусь роль: одну з друзями, іншу на роботі і т. д. Я навіть не сказав би, що це лицемірство, тому що й перед самим собою людина теж грає роль. А яка особистість насправді часто не знають не тільки оточуючі, але і сама людина не віддає собі звіту в повній мірі. Це знає тільки Бог. І я би тут додав, що дружина і діти. Бо сім'я включає в себе такий комплекс обставин, при яких довго грати неможливо, особа проявляє, врешті-решт, справжнє обличчя. 
    Якщо ти хочеш дійсно знати, чого вартий насправді, то уважно, не дратуючись, прислухайся до слів дружини чи дітей. Вони тобі дають справжню оцінку, вони дійсно знають, чого ти вартий. Звичайно, буває дуже прикро. Кажуть, що немає пророка у своїй батьківщині і в своїй сім'ї. Це все так. Але ображається на критичні зауваження лише горда людина: для всіх він як би пророк, а в сім’ї - ні. Але якщо людина дійсно прагне до досконалості, вона якраз і розуміє, що сім'я вкаже, над чим їй працювати, навіть якщо родина несправедлива, бо, звісно ж, у тих, хто на нас дивиться, теж не все гаразд із зором, бачачи наші недоліки, не побачать наших достоїнств. 
    А хочеться, щоб і гідності бачили, не тільки недоліки. Я думаю, що для людини, яка щиро прагне до досконалості, той досвід, що вона отримує в сім'ї, просто безцінний. 
    Щоб повністю розкрити тему сенсу людського життя, потрібно згадати, що людство в тому вигляді, в якому воно є, - грішне, а наш спосіб життя - недосконалий. Пошкодженість виражається в нашій роз'єднаності, до якої призвело гріхопадіння прабатьків. Тому що в ідеалі людина повинна бути в єднанні з усіма людьми і з усім світом, а не сприймати себе як щось самодостатнє. 
    Людство повинно бути як єдиний організм, причому що включає в себе не тільки людей, але всю природу з рослинним, тваринним світом, і навіть з неживим. Виходить прекрасна антиномія: з одного боку, людина зберігає свою неповторну особистість, а з іншого - відчуває єднання з усім сущим. І, може бути, трагедія світу полягає в тому, що люди перестали сприймати себе як єдине ціле один з одним, з усім творінням і з Богом. 
    У Євангелії є слова про те, що Син Людський прийшов, щоб розрізнених Божих дітей зібрати воєдино. І знову ж таки, у Своїй молитві Господь говорить Отцю про Своїх учнів і повторює ці слова: «Щоб усі були одно, як Ти Отче в Мені і Я в Тобі» (Ін. 17, 21). Ось саме в цьому порятунок - в єднанні, не в зовнішньому, а дійсно в такому, коли чужа радість стає твоєю радістю, чужа біль стає твоїм болем. Коли ти не мислиш себе окремим не тільки від твоїх сучасників, але і від минулого, і від майбутнього. Коли ми всі з єдиної Чаші причащаємося, то в цьому таїнстві з'єднуємося з Богом та один з одним в Бозі. 
    Іноді забувають про це єднання, про те, що воно є покликанням людини. А сім’я це якраз і є першою ступінню до такого єднання. Там, де дійсно чоловік і дружина - плоть єдина. Адже ідеал кохання - це коли двоє вже стають єдиним цілим. І от саме сім'я це і є той організм, в якому дві особистості, які були спочатку чужими один одному, повинні стати єдиним цілим з єдиним серцем, єдиними думками, за образом Святої Трійці, при цьому не втрачаючи своєї особистої неповторності, але збагачуючи і доповнюючи один одного. 
    Це гармонійне ціле - найпрекрасніше, що може бути на світі. І коли в сім'ю ще включаються діти - квітка розквітає новими і новими пелюстками, і кожен з них робить всю квітку ще прекраснішою. І цим стає все людство прекрасніше, коли все складається з таких букетів квітів. 
    Інтимні відносини 
    У шлюбі дуже багато аспектів, і один з них - це інтимні стосунки. Існує думка, що у священиків або у будь-якого християнина взагалі сексу немає, є подружні обов'язки тільки для дітонародження, а секс - це належність нашої гріховної сутності. І тому треба якщо не боротися з цією справою, то, у всякому разі, до цього ставитися дуже рівно і не надавати великого значення. 
    У цілому ж, єдиної думки із цього приводу не існує, в православних церковних книгах можна прочитати різні судження з цього питання. Я висловлю свою думку, яку перевіряв читанням святоотцівської літератури та сучасних богословів. 
    Ніде в Святому Письмі ми не можемо прочитати яких би то не було суджень, з яких випливало б, що Церква в інтимних відносинах бачить щось брудне, погане, нечисте. Це, мабуть, вже було принесено пізніше, окремо. І вся трагедія полягає в тому, що будь-яка сторона життя людини може бути їм вибудувана за приказкою: для чистого - все чисто, брудному - все брудно. 
    Тому потрібно задуматися, а якими очима ми на все це дивимось. Я б сказав, що саме у фізичних відносинах між чоловіком і жінкою в людині може виявлятися і найбрудніше і огидне, і саме прекрасне і піднесене. 
    Я переконаний, що саме в цьому іноді людина може проявити себе особливо прекрасною, якщо в основі лежить любов. Тому що в інтимних стосунках можуть бути задоволення похоті і можуть бути прояви любові. 
    У першому випадку - це огидно, низько, гріховно. Людині доводиться з цим боротися, адже ні в чому порочність не проявляється так сильно, як саме в похоті, яка живе в кожному. Боротьба за цнотливість - найважча боротьба. 
    А в другому випадку, коли людей тягне один до одного кохання, коли кожен бачить в іншому не засіб задоволення своїх фізіологічних потреб, а якраз і бажає повного єднання і радості спілкування, то немає нічого в цьому гріховного. 
    І навіть більше того. Якщо б ці відносини існували лише для дітонародження, то люди були б подібні до тварин. Тому що у тварин саме так, а ось любов є тільки у людей. І, мені здається, дуже неправильно в інтимних подружніх стосунках бачити тільки засіб продовження роду. Людей тягне один до одного, перш за все, напевно, не бажання, щоб в результаті цього потягу з'явилися діти, а саме любов і прагнення бути абсолютно єдиними один з одним. Але при цьому, звичайно ж, вищим даром любові стає і радість дітонародження. Тобто любов освячує інтимні стосунки. Якщо є кохання, вони стають прекрасними. 
    Церква не тільки не засуджує ці відносини, якщо в основі лежить любов, Церква устами святих отців і навіть вустами Священного Писання користується цими відносинами як якимось чином для зображення більш піднесеної любові, любові між людиною і Богом. 
    Одна з найбільш чудових і дивовижних книг Біблії - це Пісня Пісень, в якій людей, схильних до зайвої строгості, багато що може збентежити. Може навіть бути зовсім незрозумілим, як така книга потрапила у Святе Письмо. І з одного боку, в ній дійсно змальовується любов між юнаком та дівчиною, причому з такою відвертістю, яка багатьох людей може і збентежити. 
    З іншого боку, вже здавна існує традиція розуміти цю книгу алегорично, ще старозавітні тлумачі її так розуміли, і наші святі отці. Багато про це пишеться, що в Пісні Пісень любов чоловіка і жінки є образом любові людської душі і Бога. 
    Тому будь-яка земна любов є відображенням любові божественної. І єднання і всякий прояв земної любові є, може бути, ступінь до любові досконалої, коли людина стане єдиним з Богом. Я думаю, що саме в цьому ключі треба розглядати взаємовідносини між чоловіком і жінкою, в тому числі й інтимні відносини, в яких у жодному випадку немає нічого ганебного і соромного. 
    Виховання дітей 
    На мій погляд, ідеальну формулу виховання дітей вивів Федір Михайлович Достоєвський в романі «Брати Карамазови». Він пише, що найкраще виховання - це гарний спогад, який винесла людина з дитинства. Чим більше накопичить людина за дитинство хороших і добрих спогадів, тим міцніше буде моральна основа життя у майбутньому. 
    Дійсно, людина так влаштована, що він нічого не забуває з того, що в її житті було. Просто щось запам'ятовується явним чином і зберігається у свідомості, а щось ніби випадає з пам'яті і здається, що воно і зовсім пропало. Але дослідження психологів показуює, що це не так. 
    Відомий випадок з однією малограмотною простою жінкою. З нею у вельми похилому віці трапився інсульт. Лежачи в лікарні у несвідомому стані, вона почала вимовляти якісь слова на невідомій мові. Лікарі, бувші поруч з нею, зрозуміли по ритміці мови, що вона читає вірші. Це дуже зацікавило лікарів. Стали запрошувати філологів, але ніхто з них не зміг визначити, на якій мові вона говорить. Врешті-решт вже дізналися, що це давньоєврейська і санскрит. Жінка була малограмотна і ніяких мов взагалі не вивчала, тим більш давніх, а читала величезні уривки. Стали досліджувати її біографію. З'ясувалося, що в молодості вона працювала покоївкою у професора-богослова, фахівця з санскриту та староєврейської мови. І, поки вона прибирала в його кімнаті, він ходив і декламував вірші. Вона їх, природно, запам'ятовувати не збиралася і, напевно, думала свої думи. І ось, через багато десятиліть, в старості щось з її мозком сталося, може бути, в результаті інсульту, але все це стало випліскуватися. 
    Про що це говорить? Про те, що все, що людина хоч колись чула, чи навіть не слухала, а просто почула, все залишається в ній. Що в нас ніби є магнітофон, який постійно включений і туди записується абсолютно все, кожна наша думка, кожне наше почуття, кожне наше бажання. 
    Якщо вже таке записалося! То, що говорити про повсякденні речі ... Тут, на мій погляд, трошки відкривається таємниця Страшного Суду, коли всі ці «магнітофони» включать і подивляться, що ж там було записано. 
    У деяких православних церковних співах є слова: книги совісні відкриються на Страшному Суді. І природно виникає архаїчний образ: якісь книги, куди все записується, ось вони відкриються і будуть читатися. Мені доводиться бачити у деяких скептичну посмішку, коли мова заходить про совісні книги. Зрозуміло, що це поетичний образ. Але давайте дивитися на саму суть: не подобаються «книги», назвіть це, наприклад, магнітофоном, або чимось іншим. Адже все не просто осідає в пам'яті. Кожне гріховне бажання, кожні негідні думки про якусь людину, кожні наші підозри не лише залишаються, але на підсвідомому рівні впливають на нашу поведінку у подальшому. 
    Тому, повертаючись до виховання дітей, мені здається, слова Достоєвського в цьому контексті дуже добре розуміються. Моє завдання зробити все від мене залежне, щоб у пам'яті моїх дітей, в їх свідомості і, в набагато більшому ступені, в підсвідомості залишилося якомога більше перейнятого добротою, любов'ю, істиною. Те, про що я кажу на кухні зі своєю дружиною, коли дитина в сусідній кімнаті читає книжку або грає, залишиться у ньеї в пам'яті. І, може бути, з цього потім і будуть будуватись її думки, почуття, її ставлення до всього що відбувається. Старша дитина сама не буде розуміти, звідки в неї таке ставлення, така поведінка. Хоча, подібний погляд і не має нічого спільного з офіційною педагогікою.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:37 | Сообщение # 35
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Іван Шмельов в прекрасному творі «Літо Господнє» згадує свого батька, побут їх будинку. Все його доросле життя спиралася на ці спогади. 
    Так ось, в однієї людини буде, як у Шмельова: свята, будні, скорботи - все. А в іншого таких позитивних спогадів, на жаль, може виявитися дуже мало. Адже головна роль у вихованні відводиться силі прикладу. І нам батькам самим не потрібно робити нічого поганого, щоб потім цього не зробили наші діти. Марно буде наставляти своїх чад правильними словесними формулюваннями. Тому що реально в їх пам'яті залишиться приклад - те, що ми зробили самі. 
    Ще хочеться сказати про те, що абсолютно пішло з життя сучасної сім'ї - про спільне читання. Те, що телевізор став об'єднуючим началом у родині, - це, мені здається, велика трагедія, адже він об'єднує тільки зовні, а внутрішньо, навпаки, роз'єднує. 
    Я не належу до радикально налаштованих батюшок, які говорять, що телевізору не місце в православній родині, що його треба розламати, спалити і більше ніколи не купувати. Але все-таки я думаю, що це предмет, який особливо несе в собі небезпеку підміни спілкування на псевдоспілкування. При спільному читанні члени сім'ї завжди можуть поговорити, поділитися чимось. Це якраз і має бути дуже важливим. 
    Я пам'ятаю, одного батька дуже турбувало, що син його ніяк до Церкви не долучається, а син зовсім хлопчик, дванадцяти років: «Я його до церкви і так і сяк. Ну, піде, постоїть зі мною». 
    І я тоді запропонував, щоб він не стільки намагався його до церкви затягнути. Адже в християнстві саме головне все-таки не те, що в церкві відбувається і не це є показником духовного життя. Хоча важливо все. 
    Але все-таки найголовніше в християнстві - це особистість Ісуса Христа і спілкування з Ісусом Христом. А те, що відбувається в церкві, це вже форма, в якій це спілкування відбувається. І так часто буває, що людина приходячи в храм, сприймає богослужіння як якесь магічне та естетичне дійство, а зовсім не як засіб реального спілкування з Ісусом Христом, тому що про Христа він погано знає. 
    Тому я порадив тому татові: «Ви більше турбуйтеся не про те, щоб він полюбив храм, а про те, щоб він полюбив Ісуса Христа. Для цього він повинен знати про Христа як можна більше. Тому що Ісус Христос - особистість настільки прекрасна, що людина, яка дійсно вдивиться в нього, навряд чи встоїть проти того, щоб Його не полюбити. А коли з'явиться любов до Ісуса Христа і бажання бути на Нього схожим, з Ним спілкуватися, тоді вже стане зрозумілим необхідність сповіді та участь у богослужінні». 
    Я йому запропонував разом з сином читати Євангеліє і, не кваплячись, міркувати про прочитане: як ти це розумієш? Що тут мав на увазі Господь, коли цю притчу розповів? А в нашому житті можна це зробити, як це може бути застосовано? 
    Будь-якому хлопчикові, наскільки мені відомо, дуже важливе спілкування з батьком. Незрівняну цінність будуть мати подібні розмови. Вони будуть зближувати. Адже люди прагнуть до спілкування. Але насправді тільки спілкування у Христі і з Христом, «де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я серед них» (Мф. 18, 20), коли Христос серед нас, тоді тільки спілкування зводиться до дійсної мети і не ілюзорно, а по-справжньому єднає нас один з одним. 
    Тепер хотілося б знову порушити тему інтимних відносин, але вже стосовно до виховання дітей. Коли це питання стосується взаємин чоловіка та дружини - це одне. А от коли мова йде про дітей, які підростають і потім це їх теж починає хвилювати і тривожити, це інше. 
    Ми зараз живемо в такий час, коли інформація, що отримується дітьми, незрівнянно рясніша тієї, яку отримували свого часу ми. Досить того, що дитина йде по вулиці повз ларьків з газетами і журналами, де все розкрито, все там «сяє». 
    Я не кажу вже про те, що вона може побачити по телевізору, про відеопродукцію. Я хочу сказати батькам про те, що це проблема дуже серйозна і відмахуватися від неї не можна. Тому що існує хибна думка: якщо людина хороша, то йому не зашкодить, що вона це все бачить. Мовляв, що їй ці журнали, що їй ці фільми, якщо вона нормальна дитина. А це не так насправді. Тому що в кожній людині живе похіть. І це може бути не так очевидно, тому що все це приховують. Тому що в суспільстві це сприймається як щось ганебне. І тому люди зазвичай відверто про це не говорять. Це не прийнято виявляти. 
    У людей іноді в глибині душі, у схованках серця такі побажання, такі думки виникають, що вони будуть в жаху, якщо про це хтось сторонній дізнається. Святі отці багато пишуть про те, що, ні з чим так важко боротися людині, як от саме з цією сферою. Тому в міру дорослішання дитини це в ній починає оживати. А в яку форму виллється? 
    Ми говорили про те, що інтимні стосунки між чоловіком і жінкою можуть бути прекрасними й чистими, підносити і облагороджувати, і можуть принижувати людину гіршого, ніж до скотоподібного образу. Тому що тварина не здатна на такий бруд, на який здатна людина, коли вона дасть волю своїм ницим пристрастям. 
    Зараз потік зовнішньої інформації направлений на те, щоб все бридке і нице в людині розвинути. Можливо, буде дуже ніяково говорити про інтимне життя з дітьми, але потрібно. Тому що зараз моральна проблема вирішується поза церковних стін і тема цнотливості не піднімається зовсім. 
    Іноді говорять про те, що християнський підхід до моральності в принципі нічим не відрізняється від загальнолюдського. Тобто навіть не обов'язково бути віруючим, можна і без віри бути високоморальною людиною. Добро і зло не залежать від того, вірить людина чи ні. 
    Частково з цим, звичайно, можна погодитися. Тому що існує безліч цінностей, які є такими як в очах віруючої людини, так і в очах невіруючого, зокрема: чесність, сміливість, сумлінність, працьовитість - це все майже нейтральне по відношенню до релігії. 
    Але як тільки доходить до цнотливості, ось тут я б сказав, що невіруючі суспільну свідомість цієї цінності зараз майже не знають. І людині нав'язується думка, що ніяких обмежень тут немає. Якщо вони і виникають, то бувають пов'язані не з пристрасною сферою, а чисто з фізіологічною: щоб не було небажаної вагітності, венеричних захворювань. Є такий вираз - «безпечний секс». Але небезпеки піддається не тільки фізичне тіло. Можна зробити так, що СНІД людина не захворіє, не буде ніяких небажаних вагітностей, але, тим не менш, душа, дух виявляться загубленою. Ось про це по-справжньому говорять в наш час тільки віруючі. 
    Я б назвав сучасну ситуацію катастрофічною. У кожній молодій людині, за рідкісним винятком, є ці ниці бажання, а протистояти зовнішнім впливам ЗМІ дуже важко. Ми практично стаємо безпорадними. 
    Як бути? Мене втішає думка Достоєвського, вкладена в уста Дмитра Карамазова. Він говорить яскраві слова про те, що широка людина, в одній і тій ж особі уживаються абсолютно протилежні бажання, наприклад, прагнення до Содому і поклоніння перед Мадонною. Він дивується: «Причому і те й інше щиро». Одна частина тягне людини в саму безодню гріха і в нього ж є все-таки прагнення до чистого життя. Ось це і втішає. 
    Ми, християни, можемо тільки одне протиставити розтліваючому зовнішнього впливу - вийти назустріч прагненню до чистоти. Навіть не в тому найголовніше, щоб переконувати, як Лот переконував Содом, що слідувати хибним потягам - гріх. 
    Більшість людей самі це знають, але нічого з собою вдіяти не можуть, тому що це потужна сила. Фрейда зараз багато читали. Він пише, що вся світова історія, все людське життя визначається цими інстинктами. З таким тотальним впливом статевого інстинкту ми, звичайно, не можемо погодитися. Але ми не можемо не погодитися з тим, що сексуальний потяг дійсно багато в чому диктує і визначає поведінку людини в цьому світі. Однак християни додають, що і прагнення до чистоти є в людині. 
    Ми вимовляємо у вечірніх молитвах: «Сім'я тління в мені є». Так, якась зараза живе в мені і отруює, і якщо я не буду з пороком боротися, він буде розвиватися в мені. У той же час ми пам'ятаємо, що і образ Божий живе в кожному з нас. Ми знаємо слова Тертуліана, що кожна душа за своєю природою християнка, що людина мучиться і нудиться в глибині душі своєї, коли йде на поводу своїх порочних пристрастей, і що душа його прагне до світла. 
    Мені здається, що, виховуючи дітей, батькам і вчителям треба намагатися давати їжу цьому прагненню до чистоти, до світла. Саме на цьому повинен ставитись акцент. Проклинати темряву треба, але темряву можна витіснити тільки світлом. Чим більше світла ми запалимо в душі дитини, тим менше буде в ній темряви. 
    Піст в сім'ї 
    Раніше, коли на Русі постили практично всі, не тільки меню змінювалося, але і з розвагами люди були дуже обережні. Закривалися театри, не було ярмаркових розваг та інше. Постячи намагалися читати духовну літературу. І не тільки ввечері могли почитати Писання всією родиною, а домагалися того, що все життя в цей час змінювалася, навіть у побуті. У Шмельова читаємо, що навіть парадні меблі у будинках завішували, що жінки не носили прикраси, одягалися більш суворо, ніж зазвичай. 
    Зараз це не так. Те, що описується у Шмельова - це ідеал. Але треба враховувати, що зараз дуже мало сімей, в яких вже вкоренилися православні традиції. Ми живемо в епоху, коли переважна більшість православних це не ті, які з молоком матері віру ввібрали, а ті, які відкрили для себе віру, будучи дорослими. Ідеал, який описує Шмельов, нехай залишається. Але при цьому міра ухилення від радощів, розваг і т.п., мені здається, має бути суто індивідуальною. 
    Що стосується дотримання посту дорослими, тобто загальні правила посту і кожній людині Церква пропонує дотримуватися їх у тій мірі, в якій вона здатна. Питання ребром не ставиться: виконувати строго все до кінця, хоча, звичайно, краще робити все як належить. Але якщо не вдається і неможливо все це дотримати через роботу або якесь захворювання, просто по слабкості душевній, роби те, що можеш, це краще, ніж нічого. 
    Піст у дітей - питання більш складне і серйозне. Мене завжди засмучує, підхід деяких православних батьків, які вважають, що дітям взагалі не треба постити. Одного разу під час Великого посту трапився такий епізод. Ми з однією людиною сиділи пили чай з пісним печивом, вбіг його син-школяр, взяв бутерброд з ковбасою і пішов. Його батько, видно, перехопив мій погляд, хоч я і не збирався втручатися і вчити, але стало ясно, що мене це трошки здивувало. І він каже: «Я вважаю, що дітям це не потрібно, не той вік, зростаючий організм». 
    Ця ситуація дуже характерна, і подібна думка часто зустрічається. Я з цим категорично не згоден. На мій погляд, піст дітям важливий і потрібний більше, ніж дорослим. 
    Адже що таке аскеза взагалі, аскетика в православному розумінні? Це система вправ, спрямованих на те, щоб людина навчилася підкоряти плоть духу. У вмінні керувати своїми бажаннями полягають гідність і краса людини. І не випадково в Священному Писанні про одну людину кажуть, що він був чоловіком бажань. І в наших церковних співах, тропарях на честь різних святих вживається цей вислів. 
    Що означає «улюблений»? Це людина, яка вміє керувати своїми бажаннями. Трагедія багатьох людей у тому, що бажання керують ними, а не вони керують бажаннями. І якщо ми дітей виховуємо, то, природно, найбільше, що ми можемо їм дати в нашому вихованні, - це навчити їх управляти своїми бажаннями. А одна з найважливіших цілей посту - це вироблення такого вміння. 
    Мені відомий такий випадок. Маленьку дівчинку пригостила шоколадною цукеркою знайома тьотя, дівчинка прибігає до батька і каже: «Тату, ось мені шоколадну цукерку дали, ти її прибери, зараз піст, її не можна їсти, а на Великдень ти мені її даси». І не можна не тішитися і не захоплюватися! Вона могла з'їсти цю цукерку, і ніхто не побачив би. А у дитини вже виробилося вміння утримуватися. 
    До речі, одного разу в перекладі з російської мови на англійську я зустрів слово «стриманість». Воно було передано на англійську мову як «self-control», тобто «самоконтроль». 
    Ось так іноді читання іноземною мовою допомагає краще зрозуміти сенс слів рідної мови. Я відразу з іншого боку подивився на цей предмет. Тобто акцент робиться не на відмову від чого-небудь, а на тому, що людина контролює самого себе, що людина керує самим собою. 
    У цьому і полягатиме сенс православної стриманості. Не шоколадна цукерка погана і не шматок м'яса - в них як таких нічого поганого немає. Все це на славу Божу, а погано те, що людина не вміє утриматися від спокуси, що бажання з'їсти цукерочку виявляється сильнішим за бажання внутрішньої сили і можливості управляти собою. 
    Для дітей так само, як і для дорослих не може бути єдиного рецепту, єдиних норм, як їм поститися. 
    По-перше, дуже важливо, щоб піст був добровільний, щоб дитина справді розуміла, що це треба, щоб її відмова була свідомою, щоб це було проявом її свободи. Деякі кажуть: «У мене така слабовільна дитина, вона у Бога вірить, але для нього піст це дуже важко. Він хоче і в Бога вірити, і до церкви ходити, але не хоче відмовлятися». Що тут робити? Змусити, вимагати? 
    Я звичайно пропоную спробувати поговорити з дитиною. Може бути, нічого і не вийде, тому що дійсно зустрічаються слабовільні і розбещені діти. Проте якісь кроки зробити необхідно. Наприклад, можна сказати йому: «Ну, добре. Давай ти сам вирішиш, від чого ти зможеш відмовитися. І якщо ти вибрав, то давай вирішимо, що до Великодня цього не буде ». 
    Нехай ваше чадо відмовиться не від всього списку продуктів харчування та розваг, але вибере один, два, три пункти, лише б це було те, що він любить. Це буде сама маленька відмова, але досвіду утримання буде покладено початок. Необхідно, щоб людина мала якийсь досвід подолання самого себе, а, врешті-решт, вона зможе і радість отримати від цього, тому що ніщо так не радує людину, як перемога над самим собою. І досвід цієї перемоги, цієї радості повинен спонукати його іншим разом взятися вже за щось більш серйозне. 
    Любити і не шукати любові  
    У нашому світі діють різноманітні закони. Я маю на увазі не юридичні закони, а закономірності, за якими будується все життя. Існують фізичні закони, математичні, біологічні, хімічні закони та ін. Кожна наука займається тим, щоб ці закони відкривати. Тому що таке знання допомагає людям правильно себе вести і не порушувати ці закони. Якщо я знаю, що земля притягує до себе всі предмети з п'ятого поверху і захочу піти з балкона погуляти, то ясно, що я робити цього не буду, тому що добре уявляю собі наслідки такого вчинку. Лише людина абсолютно божевільна може подумати, що цього разу закон не спрацює. Він спрацює завжди, винятків не буде. Всі ці природні закономірності відомі. 
    Але є інший рід законів - духовних. Церква їх знає, і людство не саме їх відкрило, вони були дані нам Божественним Одкровенням. Той, Хто створив землю, матеріальний світ, духовний, Він же нам і розкрив ці закони. Святе Письмо і Святе передання, крім усього іншого, є знання цих законів. А наша проповідь - спроба, зусилля до того, щоб довести духовні закони до людей. 
    Біда полягає в тому, що закономірності духовного життя не так очевидні, як хімічні, фізичні, математичні закони. Але вони точно так само спрацьовують неухильно. 
    Світ духовний - взагалі світ таємничий, і тому, по-перше, це слово не очевидне, а по-друге, не відразу. Якщо я з п'ятого поверху покрокую з балкона погуляти, то закон спрацює відразу. Якщо я порушу якийсь духовний закон, то він спрацює не відразу, і саме тому в людини може скластися ілюзія, що такого закону немає. 
    У такій ситуації людина може спертися тільки на дві речі: на віру, на довіру до Бога, Який говорить, що так буде, і напевно на досвід. Адже при уважному погляді на досвід людства, на досвід наших близьких, наших знайомих, на досвід історичних особистостей, про яких написано в книгах, можна побачити, що духовні закони спрацьовують завжди. 
    Наприклад, про один із таких законів сказано Святими Отцями, що блаженніше давати, ніж брати. Ось блаженні, тобто щасливі, хоча слова «щастя» і «блаженство» не зовсім синоніми, але «щастя» більш зрозуміло сучасній людині. Той, хто дає, щасливіший того, хто бере. 
    У більш широкому сенсі давати означає служити. Адже ще Сам Господь сказав, що Син Людський прийшов не для того, щоб Йому послужили, а щоб Самому служити (Мф. 20, 28). Він Сам умиває ноги учням, даючи їм приклад, як потрібно будувати свої відносини з іншими людьми. 
    Ми говоримо постійно, що людська природа занепала. Один з проявів цієї падшості полягає в тому, що людина часто буває егоїстичною. І вона більше налаштована, щоб їй служили, а не щоб вона служила. 
    Сім'я як раз і є той організм, в якому всі його члени служать один одному. Якщо я дивлюся на свою сім'ю як на те, що приносить мені певні зручності, переваги, комфорт, то гармонія людських відносин і єдність будуть порушені. Необхідно розуміти, що в сім’ї для збереження єдності я повинен давати, а не брати. 
    Мені згадується випадок, частково навіть кумедний. Коли мене висвячували у диякони, у мене на руці була обручка. Вже у вівтарі владика Ювеналій, вітаючи мене з прийняттям сану, вказав на кільце і сказав, що в Православній Церкві є традиція - священнослужителі не носять кілець. Я це сприйняв, звичайно. Але чомусь не здогадався відразу ж його зняти. Думаю, після служби зніму і приберу. І забув це зробити. 
    Скінчилася служба, я виходжу в підряснику, щасливий - тільки що висвятили. І як завжди буває в таких випадках, Господь нагадує про те, що було сказано. Хіротонія відбувалася в Новодівичому монастирі, який після богослужіння стає відкритим для туристів як музей. Зупиняється недалеко від мене іноземна група. Раптом екскурсовод підходить до мене і каже: «Вибачте, будь ласка, іноземні туристи побачили у вас на правій руці кільце, і вони питають, чи не католик ви. Чому у православних обручку носять на правій руці, а в них, у католиків, обручку належить носити на лівій?» Я, звичайно, внутрішньо поскаржився на себе, що не здогадався вчасно кільце зняти, але вже треба було якось викручуватися, щось придумувати. 
    І я викрутився, може бути, не найрозумнішим чином, але моя відповідь їх задовольнила. «Знаєте, - кажу, - права рука - це рука, якою ми даємо, а в шлюбі людина повинна давати. Кільце на правій руці про це нагадує». Я, природно, все це вигадав і я думав, що це не було брехнею, тому що це в якійсь мірі так і є. Хоча, здається, не тому. Вони були дуже задоволені, захопилися: «Яка правильна відповідь!» 
    І може бути, відповідь була не дуже розумна, тому що беремо ми теж правою рукою. Але на той момент мені здалося, що це все ж не сама погана думка, оскільки по суті своїй вірна. Я звичайно тут же кільце зняв, поки мені хто-небудь ще яких-небудь питань не поставив. І ось цей трішки смішний випадок нагадує про найголовніше, про те, що в сім'ї ми повинні навчитися давати. 
    Чудовому подвижнику Георгію Задонського написав жалісливий лист один чоловік про те, що його не люблять, і той йому відповів: «А в нас хіба є така заповідь, щоб нас любили? У нас є заповідь, щоб ми любили». Я думаю, що кожен з нас саме так повинен бачити своє завдання в житті: звичайно, дуже хочеться, щоб мене любили, але це як вийде, за це з мене особливо не спитається на суді Божому, а ось те, як я любив, це буде справжнім критерієм цінності мого життя. Наша біда в тому, що ми нарікаємо на нерозуміння з боку інших, ми шукаємо розради і ми хочемо любові. А Церква, Христос говорять нам, що все має бути навпаки. В одній стародавній молитві є такі чудові слова: «Господи, сподоби мене розуміти і не шукати розуміння, втішати і не шукати розради, любити і не шукати любові». 
    Священик Ігор Гагарін.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:39 | Сообщение # 36
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Чи може любов бути гріхом? 

    «Дружба» з  особою протилежної статті — хибний шлях! На жаль, це стало загальновідомим фактом, що багато молодих християн ухиляються від боротьби за чистоту й цнотливість та починають шукати собі друга чи подругу.

    Так, Біблія дуже чітко висловлюється щодо одруження, але щодо того, що називають «дружбою» чи «стосунками» ми нічого в Писанні не знаходимо. В біблійні часи з цим не було надто багато проблем, тому що юнаки й дівчата виховувалися, як правило, суворо відокремлено. Сьогодні умови життя змінилися, але саме тому мені й хотілося б переконливо застерегти молодих християн від такої дружби.
    Зрозуміло, коли юнак закохується в дівчину чи вона в нього – і вони починають відчувати потяг один до одного, у цьому немає нічого дивного. Я також не вважаю, що якщо молодий християнин прагне до такої дружби, то він з самого початку керується якимись нечистими мотивами. У багатьох випадках це пов’язано з браком інтимності, довіри, визнання, котрих часто не знайти в батьківському домі. На жаль, до такого роду стосунків молодих християн часто підштовхує атмосфера дому батьків. У більшості випадків це закінчується дуже плачевно. Дружби між юнаками та дівчатами, яка б полягала тільки в грі в шахи, розмовах та відвідуваннях кафе «Морозиво», немає. У певний момент справа доходить і до першого дотику, і першого поцілунку. Можна з упевненістю сказати,  що є велика ймовірність того, що, якщо юнак та дівчина здорові й нормально розвинені, на цьому все не закінчиться. Вважати, що такі стосунки можуть виключати секс, ні що інше як самообман.
    Як часто до мене приходили юні парочки віком від 15 до 18 років зі словами: «Бог звів нас один із одним!» Без таких благочестивих «знамень» навряд чи починалася хоча б одна дружба між молодими християнами протилежної статі. Я не сперечаюся з тим, що ці слова промовлялися цілком серйозно, але якщо є такий час, коли неможливо відрізнити волю Божу від власних бажань, то це безсумнівно юнацький період життя. У більшості випадків я відповідав молодим людям: «Ви обманюєтеся. Не Бог, а ваші власні почуття звели вас один з одним». Чи: «Якщо Бог дійсно призначив вас один для одного, то почекайте й моліться один за одного до того часу, поки не досягнете того віку, коли зможете відкрито заручитися». Звичайно, говорячи це, я чудово розумів, що всі мої слова на вітер. У таких випадках молоді християни особливо підкреслюють, яке чудове молитовне спілкування вони мають між собою, як ревно хочуть служити Богові й т. ін. Тоді мені не залишається нічого іншого, як сказати їм: «Що ж, поговоримо з вами про це через кілька років».
    Більшість подібних історій закінчується тим, що глибоко розчарована й ображена дівчина стає жертвою обману чи ж через кілька років справді доходить до весілля, якому обоє молодят не дуже вже раді, тому що взаємна повага один до одного давно втрачена. Якщо хлопець у 16-17  років переконаний в тому, що Бог ясно вказав йому на супутницю життя, то йому слід молитися за неї і просто спокійно чекати її. Якщо Бог дійсно визначив її для нього, то жодна сила у світі не змінить плану Божого. Кожній дівчині я хотів би сказати: «Коли до тебе приходить молодий чоловік зі словами: «Я тебе люблю!», ти повинна просто мати на увазі, що ці слова найчастіше означають таке: «Я люблю себе… І для цього мені потрібна ти!» У кращому випадку він буде любити твоє тіло, тому що молоді мужчини, як би благочестиво не висловлювалися, спочатку плутають любов з сексуальними стосунками і тільки з плином часу пізнають, чим, власне, є любов і з чого вона складається. Така дружба, яка розпадається зазвичай через кілька місяців, залишає шрами на все життя, особливо у дівчат. Одночасно руйнуються застережні бар’єри, дані Богом для захисту й охорони, щоб, як світлофор, застерігати нас від проїзду перехрестя на червоне світло.
    Жоден серйозний християнин не забажає собі дружини, яка вже пройшла через руки багатьох чоловіків. Та хіба не слід було й дівчині пред’являти такі ж вимоги щодо свого майбутнього чоловіка? Та, окрім того, залишаються не лише шрами та зруйновані захисні бар’єри, але й учень Ісуса з надломленим духовним хребтом, котрий відкриває ворогу широкий плацдарм для нападу. І якщо в такому християнинові Бог не звершив глибокого й ґрунтовного покаяння, він вже ніколи не зможе стати воїном на передовій в Царстві Божому.
    Вольфганг Бюне
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:40 | Сообщение # 37
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Яким має бути справжній чоловік?

    Доволі часто можна спостерігати картину, як молодий юнак, пропихаючись в натовпі старших людей, намагається першим заскочити в автобус або пройти в магазин. Він же «сильний», «мужній» і високий, знає, що, розкидавши усіх, а особливо жінок, на своєму шляху, таки досягне свого.

    «Чоловіча» етика
    Тоді задумуєшся, чи у тому полягає мужність, щоб людина, користуючись своїми фізичними даними, зневажала старших людей, слабших і менш сильних. З виду мужній, а всередині – справжнісінький егоїст, без краплинки співчуття і поваги, до того ж ще й без самоповаги. У народі кажуть: «Навчись спочатку поважати самого себе, а тоді будеш поважати й інших». Хоч прислів’я і народне, але, знаєте, претендує на правдивість. Хіба ж поважає себе юнак, який так не по-чоловічому поводиться із жінками, старшими, літніми людьми? Стикнувшись вдруге, втретє із такими випадками, усвідомлюєш, що сила – це не фізична підготовка людини, не його, на перший погляд, тренована мускулиста статура. Істинна сила полягає у високому дусі, у благородності, у незламній волі, у благочесті. Говорячи про високий дух, згадуєш біблійного Даниїла. Де вони теперішні Даниїли? Так би хотілося, аби зовнішня форма фізично загартованих і симпатичних чоловіків відповідала їх внутрішньому світові!
     
    Чоловіки-християни є прикладом культурності для світських чоловіків
    Мова піде саме про чоловіків. Яка вона «чоловіча» етика, і особливо тих, які вже є християнами? На запитання чому, розвиваючи цю тему, обрали саме чоловіків-християн, відповім просто – тому що християни є світлом і сіллю для світу, а значить, повинні освітлювати ті сфери морального життя, про які люди не задумуються, і осолювати своїм євангельським словом та поведінкою ті ситуації, які прямо суперечать християнським принципам. Саме чоловікам-християнам необхідно показати світу приклад етичності. Але чи усі християни можуть бути таким прикладом, а точніше, чи можуть чоловіки-християни показати зразкову етику поведінки з жінками, з дітьми, зі старшими і літніми людьми для тих, які не знають Бога і ніколи не чули про Його постанови?
     
    Мужній, як справжній чоловік…
    Як приємно бачити у чоловіках галантність, чемність і мужність. Мужність – це риса, яка яскраво вирізняє чоловіків від жінок. Ця риса дана чоловікам як сильній половині людства в перевагу над жінками. Мужність – це не просто сміливість, це більш широке поняття, що поєднує силу і розум водночас. Мимоволі в думках постають образи біблійних мужів, які були наділені цією рисою. Так, уособленням такої чоловічої мужності є Ісус Навин. Коли помер Мойсей, Господь передав його служіння Ісусу Навину, давши наказ перевести народ через Йордан. «Будь сильний та відважний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм. Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, – не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити» (Нав.1:7), – так звертався Бог до Ісуса Навина. Біблійний образ цього чоловіка яскраво демонструє багатогранність такої риси як мужність. Господь закликав Ісуса Навина бути відважним і сильним, тобто не боятися перешкод, які однозначно траплятимуться на його дорозі. Також Господь говорив про те, щоб Ісус був сильним і відважним у дотриманні Божого Закона, а це означає – непохитним. Непохитний – це той, який не порушує моральні принципи навіть у найбільш скрутних обставинах, той, якого не зламати, той, який твердий у своїх переконаннях. Варто зауважити, що існує різниця між впертістю і впевненістю. Непохитність характерна впевненим людям, а не впертим. Ось в такому образі постає мужній чоловік.
    Чи ж можна розгледіти такий образ у хлопцях, які ображають дівчат, дозволяють собі кричати на них та обзивати різними неприємними словами, принижувати, грубо з ними поводитися? Чи є мужність у тих, які вриваються у двері першими, залишаючи за своїми «сильними» плечима жінок, які крокують вулицею і байдуже поглядають на стареньку бабцю, яка ледве рухається, зігнувшись під тягарем сумки? Чи відчутна мужність у чоловіках, які в тролейбусі або маршрутці без будь-яких докорів сумління не уступлять місця і спокійно споглядатимуть, як біля них стоїть жінка на руках з дитиною або літня людина?
     
    Виховуймо справжніх…
    А ось реальний приклад із життя. За великим столом сиділи молоді дівчата та хлопці, а також старші жіночки. Хлопці згуртувалися по одній стороні столу, а жінки сиділи по іншій. Настав момент, коли потрібно було, так би мовити, приступати до трапези. Оскільки страви стояли ближче до жінок, то одна з них взялася накидати кожній зі своїх сусідок. Не дочекавшись, поки вона обслужить усіх, один юнак рвучко схопив посудину зі стравою і взявся накидати собі. «Поки чекатиму, то мені не залишиться!», – можна було прочитати у його поведінці. Попри те, що біля нього сиділа старша жіночка, йому ані трішечки не було соромно. У цей час його друг спостерігав за ним і посміхався. Після такого вчинку, задавалося б, перестанеш самого себе поважати як чоловіка, але йому, вочевидь, байдуже. А чи не варто було б встати і самому обслужити інших чи принаймні старшу жінку, що сиділа поряд? Чому він так вчинив? Певно, він просто цьому не навчений. Часто хлопчики спостерігають у сім’ях за тим, як тато ставиться до мами, а дівчатка з тим, як мама – до тата, а потім наслідують їхню поведінку у власних сім’ях. Ось чому батькам варто ще з дитинства прививати своїм дітям культурні манери, а найперше особистим прикладом. Не слід забувати, що християни, як ніхто інший, несе у суспільство культуру мовлення, поведінки, манер. А усе це об’єднаємо єдиним поняттям християнська етика.
    Етика – це норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи (лікарська етика, етика держслужбовця тощо). Етика є важливим фактором свідомого підтримання правопорядку у суспільстві. Є ще схоже за назвою поняття «етикету». Етикет (від французького «etiquette») – це слово, що означає манеру поведінки, тобто правила чемності, ввічливості та толерантності, що прийняті в суспільстві. Ці норми моральності сформувалися протягом тривалого часу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе. Культурна поведінка в своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство загалом. У кожній країні народ вносить свої виправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним, суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни. Етика більше тяжіє до законів моралі, а етикет – це звід стандартних правил поведінки в конкретних ділових ситуаціях. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Знання етикету є показником інтелігентності, а знання етики – показником високоморальності, а разом узяті вони відображають моральний та інтелектуальний розвиток людини.
     
    Етика, писана на скрижалях серця
    Цікаво, що для істинного християнина етика поведінки – це не завчені правила, не вдавані стандарти, не просто манери, які він тут притримується, а там – ні. Істинний християнин вчиться етиці, першу чергу, через Боже Слово. Дух Святий пише на скрижалях його серця закони і розуміння, як правильно діяти в тій чи іншій ситуації.  Який дає у серце знання, відчуття і бачення. Можна дотримуватися етичних правил лише про людське око. Знати про них і виконувати заради підтримки власного іміджу. Це фальшива етика, не християнська, а формальна. Християнська етика не є традицією, а станом думок, які перевтілюються у вчинки і манери. Те, що глибоко в серці, знаходить своє вираження у звичайних манерах. «Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зі скарбу лихого виносить лихе», - читаємо у 12 розділі Євангелії від Матфія.
    Будь-яка етика (чи то лікарська, чи то викладацька) основана на моралі, на благородності. Виключенням не є і «чоловіча» етика, яку розтрактуємо як культуру поведінки чоловіків з жінками та літніми людьми. Господь доручив саме чоловіку, а не жінці бути главою сімї. Наділив його сильними рисами характеру. Недаремно людей розділяють на слабку і сильну половину людства. Сам Господь створив чоловіка сильним, мужнім і відважним. І коли це закладено у його природу, то важливо це розвивати і не загубити –  бути непохитним у своїй мужності, коли треба допомогти тим, хто більш слабкий і кволий, «перейти разом з ними Йордан», перевести їх на іншу сторону. А щораз роблячи так, він стверджує себе як справжній християнин, справжній чоловік і як глава сім’ї. А сімї, що тримаються за спиною такого чоловіка, є цупкими цеглинками успішної держави і морально здорового суспільства. 
    Ірина НАУМЕЦЬ
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:53 | Сообщение # 38
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Секс, СНІД істосунки
     
  • Навмисне інфікування ВІЛ
    Сюзанна
    Я хочу почати з фотографії цієї дівчини. ЇЇ звати Сюзанна, вона з Чехії,
    їй 22 роки, вона є ВІЛ+. Була інфікована в 17 років від першого хлопця, з
    котрим мала статеві зносини. Сюзанна також пропагує профілактику СНІДу. Вона
    відвідує школи і застерігає студентів про небезпеку вірусу ВІЛ.
    Але
    не кожний заражений зуміє відповідально поставитися до цієї проблеми . Як
    приклад я розкажу вам декілька випадків, які сталися насправді:
    „Дзеркало”
    Один солдат приїхав на декілька днів додому у відпустку. Ввечері він з
    друзями пішов до місцевого бару відпочити від "зелених" думок. Вони
    сиділи, випивали, розмовляли. В цю хвилину відчинилися двері, і зайшла дівчина,
    котра відразу зацікавила хлопців. І ще більше вона зацікавила їх, коли сіла за
    столик сама. Через декілька хвилин той солдат сказав своїм друзям: "Ну,
    панове, тепер дивіться!", пішов і підсів до тієї дівчини. Почав з нею
    розмовляти, замовив щось випити, потім вони разом танцювали. Друзі солдата
    дивилися і ледве вірили у блискавичний успіх свого приятеля. Той був зі своєю
    дівчиною в барі аж до закриття і тоді запросив її до себе додому, щоб показати
    колекцію марок. До марок знайшлося ще щось у холодильнику, і закінчилося все
    тим, що вони займалися коханням, мали статевий акт. Зранку солдат прокинувся і
    виявив, що дівчини вже немає.  Він подумав:
    "Ну, що поробиш, напевно, у неї автобус, або їй це ввечері не
    сподобалось..." Тоді  встав і пішов
    у ванну вмиватися, ще заспаними очима подивився у дзеркало і побачив, як на
    ньому червоною губною помадою було написано: "Ласкаво просимо у клуб
    СНІДу".
     "Який ідіотський
    жарт!", – сказав собі солдат. Але, на жаль, це не був жарт, і коли молодий
    чоловік через три місяці пройшов тест, то виявилось, що він ВІЛ+. Сьогодні у
    нього немає жодної перспективи. Якщо б цей хлопець мав змогу повернути час, то
    ніколи не поводився б так нерозсудливо.
    „Працюю на панелі, тому що ...чекаю дитину”
    Якби раніше Інночці сказали, що в 20 зруйнується все її життя через її
    ж дурість, вона б не повірила. Закінчивши Вінницьку школу вона поступила в
    престижний столичний ВУЗ. Із студентом випускного курсу Ахметом Алі із далекої
    країни Гвінеї-Бісау познайомилась на вечірці. Через декілька місяців почула від
    молодого чоловіка “будь моєю дружиною” і відчула себе найщасливішою в світі.
    Але весілля не відбулося. Одного разу Ахмет отримав довгий лист на незрозумілій
    мові. І поїхав на батьківщину, твердо пообіцявши скоро повернутись. Інночка
    зрозуміла, що коханий її залишив.
    На прийом до лікаря пішла після сесії. Лікар оглянув червоніючу
    студентку і сказав, що вона вагітна і робити аборт надто пізно.
    З інституту Інна пішла відразу і поселилася у подругу Лєри. Та і
    намовила Інночку вийти на панель. Спочатку було бридко “працювати”, потім
    охопила байдужість. Оживлялась лише тоді, коли перераховувала закордонні купюри
    ...
    ... Швидку викликав хтось із перехожих. Коли в Інни почалися потуги,
    присіла на лавочку і втратила свідомість. Що було далі, пам’ятає погано, а коли
    опритомніла тільки й запитала : “Що, вже?”. На другому тижні життя в малюка
    взяли аналіз крові на ВІЛ. Те, що він дав позитивний результат, шоку в Інни не
    викликало. Вона тут же слухняно дала перетягнути свою руку джгутом і ... більше
    в лікарню не прийшла. Малюк росте, аґукає і посміхається, протягуючи руки людям
    в білих халатах. Поки що в нього є все – ліки, турбота і опіка. Але майбутнього
    немає. А його безпутну мамашу тим часом шукають. Скількох прагнучих не
    безкоштовних пестощів вона нагородить ВІЛ?
    ВіраТкаченко, газета “Сегодня”
     
    Такий приклад не є поодиноким.
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image004.jpg[/img]На конференції про СНІД в Чехії один лікар наводив намп'ять випадків, коли ВІЛ+ люди мали далі статеві зносини зі своїми знайомими і
    таким чином могли їх заразити. Деякі жінки навіть говорили: "Я заразилася
    від чоловіка і хочу, щоб це дістали якнайбільше інших чоловіків". Не існує
    жодного обліку осіб з діагнозом ВІЛ+, і його неможливо вести.

  • ВІЛ-інфікованих не видно
    Подивіться на діапозитив:
    Дискотека
    Уважно розгляньте малюнок і скажіть мені, хто з тих людей є ВІЛ+.
    Диск-жокей? – Ні.
    Ті двоє позаду? – Також ні.
    Той, що лежить? – Це п'яний, він вже має достатньо.
    Ті, під ким чорні круги? – Це тіні.
    Суть цього малюнка у тому, що ми не можемо це розпізнати. І може так з
    вами трапитися, що, прийшовши на дискотеку, побачите її/його і скажете собі:
    «Вау! Ням-ням», але ви не знаєте...
    Не розпізнаєтеЛюдей, котрі є ВІЛ+, ви не розпізнаєте. Вони виглядають так само, як ви
    і я, і довгий час можуть і не мати жодних ознак хвороби. Подивіться на Сюзанну...  Отже, ми повинні бути дуже уважними до того,
    з ким зав'язуємо стосунки і як вони виглядають.

  • Статистика
    UNAIDS
    Як ви думаєте, яка країна на даний час є
    найбільш потерпілою? Уганда.
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image006.jpg[/img]В Уганді 1 з 8 чоловік є ВІЛ+, вгустонаселених регіонах навіть 1 з 3. Сьогодні там є сотні тисяч дітей-сиріт,
    батьки котрих померли внаслідок зараження СНІДом.  Щомісяця кількість сиріт катастрофічно
    зростає. В Уганді СНІД впливає на всю економіку, негативно впливає на всі
    галузі, тому що там багато хворих людей, котрі, звичайно, не можуть працювати,
    й інші люди повинні піклуватися про них, внаслідок цього – велика потреба
    лікування.
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image008.jpg[/img]Статистичні дані Об’єднаноїпрограми ООН по СНІДу в світі (UNAIDS)
    §  Щоденно близько 16 тисяч чоловік заражаютьсяВІЛ-інфекцією, половина з них – молодь 15-24 років.
    §  З моменту початку епідемії в світі заразилосьВІЛ-інфекцією близько 60 мільйонів чоловік.
    §  Зараз в світі 40 мільйонів чоловік живуть зВІЛ-інфекцією та СНІДом. В цілому близько 1,5 % жителів планети інфіковано ВІЛ.
    §  21,8 мільйонів чоловік померло від СНІДу зпочатку епідемії, з них 3,6 мільйони – діти до 15 років.
    §  Третина ВІЛ-інфікованих у світі мають вік від15 до 24 років.
    §  Кожної хвилини в світі 6 молодих людей вікомдо 25 років отримують ВІЛ-інфекцію.
    §  На території Східної Європи та ЦентральноїАзії (сюди входить і Україна) живе більш як 1,5 мільйони ВІЛ-інфікованих.
    §  В ряді країн приблизно половина сексуальноактивних дівчат віком від 15 до 19 років вірять, що вони не ризикують отримати
    ВІЛ-інфекцію.
    Україна
    СНІД загрожує кожному
    Сьогодні кількість ВІЛ-інфікованих в Україні щонайменше вдесятеро
    перевищує кількість офіційно зареєстрованих носіїв інфекції, й СНІД реально
    загрожує кожному українцеві. Про це повідомив УНІАН академік Національної
    Академії Наук і Медичної Академії Наук України, координатор «антиснідівської»
    тематики в системі НАНУ Сергій Комісаренко. За словами академіка, тоді як українська статистика повідомляє про 40тисяч офіційно зареєстрованих носіїв вірусу, за даними Всесвітньої організації
    охорони здоров’я (ВООЗ), темпи ураження СНІДом в Україні наближаються до країн
    африканського континенту й реальна кількість ВІЛ-інфікованих становить близько
    половини мільйона.     При цьому носії інфекції являють собою реальну загрозудля всіх оточуючих, оскільки рівень профілактичної роботи, медичне
    обслуговування не дають можливості захистити інших членів суспільства від
    загрози ураження СНІДом. Зокрема, стверджує С.Комісаренко, недосконалою є
    діагностика в цій сфері. Приміром, «діагностика на ВІЛ в Україні здебільшого
    відбувається вітчизняними препаратами об’єднання «Діапроф», яке стало
    монополістом, відтак – у хворих, у медичних працівників не існує альтернатив.
    ГазетаАКБ „Промінвестбанк” „Обрій”
    Загроза, котра завжди поруч
    Можливо, хтось із читачів “Поступу” вважає, що він може уникнути цієї
    небезпеки. Однак насправді багато людей живуть, навіть не підозрюючи, що вони
    інфіковані. Чимало із них не усвідомлювали ризику та не думали про те, як
    уберегтися від зараження ВІЛ. Сьогодні немає способу лікування СНІДу. Існують
    ліки, які продовжують життя ВІЛ-інфікованих. Але головне — знати, як уникнути
    інфекції.
    Експерти ООН стверджують, що2010 року в Україні із 49 млн. населення 1,5 млн. будуть інфікованими. За
    прогнозами світових учених, саме Україна повинна стати епіцентром поширення
    СНІДу в Європі.
    За даними Міністерства охорони здоров’я, починаючи з 1987 року, в
    Україні зареєстровано 43898 ВІЛ-інфікованих, серед них — 291 іноземець, понад
    2000 дітей, 2922 особам поставлено діагноз СНІД. Від цієї хвороби в Україні вже
    померло 1485 осіб.
    На сьогодні випадки ВІЛ-інфекції зареєстровано в усіх регіонах України.
    Найвищі показники захворюваності в Одеській (36,3 випадку на 100 тисяч
    населення), Миколаївській (32,0), Донецькій (31,2), у м. Севастополі (32,7).
    Як розповів Андрій Сороколіт, завідувач обласного відділення з
    профілактики і боротьби зі СНІДом, на Львівщині за 7 місяців 2002 року вперше
    діагноз “ВІЛ-інфекція” виставлено 77 особам, 19-м із них — у стадії розгорнених
    клінічних проявів. За цей період від СНІДу померли 5 осіб. Випадки ВІЛ-інфекції
    реєстрували в 9 містах і районах області. Щомісяця кількість інфікованих на
    Львівщині зростає в середньому на 10 осіб (за офіційними даними).
    ІринаБЖЕЗІНСЬКА  „Поступ”
    Доповідь: “Стан та шляхизабезпечення демографічної та трудоресурсної безпеки України”
    Автор: Наталя Лакіза-Сачук, кандидат економічнихнаук, Віце-президент Центру антикризових досліджень
    “В Україні найвищі в Європі темпи поширення
    ВІЛ\СНІДу. Особливу тривогу викликає те, що найбільшу частину інфікованих
    складає молодь, а серед них 15% - діти та підлітки. ВІЛ вже поширюється за межі
    груп ризику. Національні та міжнародні експерти вважають, що більш як 550тис. жителів України на сьогодні вже є ВІЛ-інфікованими. Розраховано, що, якщо невжити запобіжних заходів, то до 2010 року ВІЛ буде інфіковано близько1,5 млн. українців, і його розповсюдження стане практично неконтрольованим“.

  • Історія появи СНІДу
    1981 рік. Центром по контролю захворювань США відзначена велика
    кількість випадків рідкого раку шкіри (саркома Капоши) у молодих геїв. Це
    захворювання спочатку назвали “рак гомосексуалістів”, а потім – “імунодефіцит
    гомосексуалістів”. В 1981 році від цього захворювання в США померло не менше
    128 чоловік.
    1982 рік. Вперше використовується назва СНІД. Причини хвороби і шляхи
    її передачі поки що невідомі.
    1983 рік. Люк Монтаньє із Інституту Пастера (Франція) відкрив вірус,
    який вважають причиною СНІДу. В США за рік від СНІДу померло близько 1500
    чоловік.
    1985 рік. Були встановлені шляхи передачі вірусу. В США за рік
    зареєстровано 6972 смертей від СНІДу.
    1987 рік. В Росії зареєстрований перший випадок захворювання на СНІД.
    1989 рік. В США за рік зареєстровано 27 666 смертей від СНІДу. В Росії
    в лікарнях Елісти, Волгограду і Нижнього Новгороду інфіковано ВІЛ більше ніж
    200 дітей.
    1991 рік. 10 мільйонів чоловік у всьому світі живуть з ВІЛ-інфекцією.
    1994 рік. В Україні зареєстровано 200 носіїв смертельного вірусу.
    1999 рік. Від СНІДу в світі у цьому році померло 3 мільйони чоловік, а
    ще 5 мільйонів заразились ВІЛ.
    2002 рік. Більш як за 20 років існування “чорної смерті” в світі
    померло приблизно 30 мільйонів чоловік.
    Але це ще не кінець. Найжахливіше може чекати нас попереду.

  • Пояснення термінів
    Слова ВІЛ та СНІД чув, мабуть, кожен. Але не кожен знає чи є між ними
    суттєва різниця. ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) – це мікроорганізм, який при
    попаданні в людський організм вражає імунну систему1 (1Імунна система об’єднує органи і тканини,які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин і речовин, що
    поступають ззовні або утворюються в організмі.)    та викликає інфекцію, якаотримала назву ВІЛ-інфекція. ВІЛ – скорочено з англійської назви вірусу -Human Immunodeficiency Virus
    В.
    Це вірус
    І. Означає, що вірус атакує імунну систему і руйнує її. За хвилину ми
    це детальніше пояснимо на діапозитивах.
    Л.
    Означає людський. Чи є тут якісь людські істоти? Бачу що підняли руку один,
    двоє, інші невпевнені, але, я гадаю, що всі ми є людськими істотами, і це
    означає, що всі ми у небезпеці.
    Те, що ВІЛ - це вірус - це велика проблема, тому, що протягом
    всієї  історії медицини лікарям дуже
    важко вдається активно боротися з вірусами.
    С- синдром
    Н – набутогоІ – імунного
    Д - дефіциту
    СНІД – це хвороба, яка розвивається в людини, зараженої вірусом ВІЛ. Не
    кожен, хто заражений вірусом ВІЛ, має СНІД, але, рано чи пізно, вірус настільки
    виснажить його імунну систему, що у нього виявлять ознаки захворювання.
    СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це прояв ВІЛ-інфекції і, як
    правило, заключна стадія захворювання.
    Медицина виділяє п’ять основних стадій ВІЛ-інфекції:

  • Стадія інкубації – період від моменту інфікування людини до вироблення організмом антитіл. В середньому
    цей період становить від 3 тижнів до 3 місяці. Варто пам’ятати дві
    страшних істини: ще з моменту зараження ВІЛ-інфікований є переносником
    хвороби (тобто, може заражати інших) і він вже невиліковний. Рано чи пізно
    в нього з’явиться СНІД.

  • Стадія первинних проявів – це період реакції організму на ВІЛ-інфекцію. Може протікати безсимптомно або
    із загостреннями. Тривалість стадії – до трьох тижнів.

  • Стадія латентна – період повільного прогресування імунодефіциту. Ця стадія може продовжуватись (за
    різними даними) від 2 до 20 років.

  • Стадія вторинного захворювання – у людини розвивається СНІД. Поступово організм вражається інфекційними та
    онкологічними захворюваннями. На початку, ці хвороби можуть проходити самі
    або піддаються лікуванню. З часом проблеми із здоров’ям у ВІЛ-інфікованих
    стають більшими. Тривалість стадії – в середньому 2 роки. Ось список
    хвороб, які можуть вражати хворого на СНІД:
    • Пневмонія
    • Токсоплазмоз і сторнгілоідоз мозку та легень
    • Кандіоз ротової порожнини і стравоходу
    • Криптококкоз центральної нервової системи
    • Туберкульоз
    • Сальмонельоз
    • Зараження вірусом звичайного герпесу
    • Фурункули
    • Лімфотоми
    • Грибкові захворювання та лишаї
    • Саркома Капоши



  • Термінальна стадія – заключна. Відбувається важке враження організму. Будь-яке лікування стає
    неефективним. Хворий помирає протягом декількох місяців.
    Заматеріалами www.aids.ru
    Найновіші ліки (які називаються
    інгібітори протеази) здатні знизити кількість вірусу в крові і, таким
    чином, сповільнити рух хвороби. Але вони не можуть вилікувати людину. І хоча
    деякі результати дають надію, все ж, лікарі застерігають від надмірного оптимізму,
    бо швидше, ніж з'являються подібні засоби, напр., ліки ЗІДОВУДІН, вірус міняє
    властивість, він чинить опір, і через деякий час ліки перестають діяти. Ці
    найновіші методи тимчасово виявляються дуже активними (діючими),тобто, вони
    виразно сповільнюють розвиток захворювання, але знову ж таки, тут є велика
    проблема – ЦІНА. Річне лікування
    одного пацієнта коштує приблизно 12-18 000$ (24-З6000 грн.). Такої суми вам не
    дасть жодне страхове товариство.
    Вірус ВІЛ здатний до засихання
    – витримує лише короткий час в рідинах поза тілом. Його знищують усі
    дезінфекційні препарати, а також
    температура +60 °С. Вірус буде знищений і тоді, коли через холодильне
    обладнання повернемо здорову кров знову до організму.

  • Рідина, в яких міститься ВІЛ
    В 1985 році вченими була виявлена одна особливість ВІЛ: те, що він
    передається лише через кров, сперму, піхвенні речовини та материнське молоко.
    Ні через піт, ні через сечу, ні через слину або інші речовини заразитися
    неможливо (Наприклад, щоб заразитися ВІЛ через слину потрібно випити щонайменше
    4 літри цієї речовини)
    Про що це говорить? Не дивлячись на те, що ВІЛ-інфіковані можуть
    знаходитися поряд, що в Україні існує епідемія ВІЛ/СНІДу, все-таки не всі
    ризикують в однаковій мірі. Існує так звана “група ризику”, попавши в яку
    людина стає обличчям перед “чорною смертю”. Це гомосексуалісти, повії,
    ін’єкційні наркомани, “плейбої”, які часто змінюють партнерів, любителі
    подружньої зради та активні прибічники “вільного кохання”.

    •  
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 13:53 | Сообщение # 39
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
  • Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.
    • Неможливо заразитись через:


    Рукостискання та дотик. 
    Велику помилку роблять ті люди, які відносяться до ВІЛ-інфікованих, як
    до прокажених. Не потрібно боятися цих людей. Дотик до їх руки не стане для вас
    смертельним. Тисячі лікарів та медсестер присвячують своє життя догляду за
    хворими на СНІД і ніхто з них не заразився через дотик до шкіри.
    Укуси комах. 
    Навіть, якщо припустити, що кліщ чи комар вкусив ВІЛ-інфікованого і
    відразу сів та вкусив вас, то ви нічим не ризикуєте.
    Донорство. 
    Якщо ви здаєте кров у пункті переливання крові або у лікарні, то ви
    нічим не ризикуєте. Там використовують стерильні голки та шприци.
    • Небезпечно!


    Від матері до дитини. 
    ВІЛ-інфекція може передаватися від інфікованої матері до дитини під час
    вагітності (через плаценту), при родах (через контакт із кров’ю матері) або при
    кормлінні грудьми (через материнське молоко). Це називається вертикальна або
    перинальна передача ВІЛ-інфекції.
    І снують деякі фактори, які впливають на ризик передачі ВІЛ від матері
    до дитини: стан здоров’я матері, умови проживання (харчування, відпочинок,
    вітаміни), наявність попередніх вагітностей, поношеність дитини, наявність
    запалень або передчасне розірвання навколоплідної оболонки, тріщини слизової
    оболонки піхви, кесаревий розтин та кормління грудьми.
    Як показують дослідження, плід може бути інфікований ВІЛ вже на 8-12
    тижні вагітності. Але в більшості випадків зараження немовлят відбувається під
    час пологів.
    Ризик народження дитини з ВІЛ складає 15-25% в Європі та США і 30-40% в
    Африці. Необхідне і своєчасне лікування може знизити цей ризик майже 2/3, але
    ліквідувати його поки що неможливо.
    Наркоманія.
    Людмила С. живе в Києві, їй 22 роки. ВІЛ-інфікована з1999 року.
    Заразилась, як вважає, від “ширки”, а вживає наркотики з 19 років. Батьки не
    знають про залежність Людмили. Більш за все її засмучує не хвороба, а те, як до
    цього поставляться батьки. Боїться, що це їх вб’є. У сім’ї вона – єдина дитина.
    Батьки щосили стараються, аби дати Людмилі хорошу освіту. Зараз вона вчиться на
    3-му курсі комерційного університету.
    “Українаі світ сьогодні” (всеукраїнський тижневик народно-демократичної партії)
    ОлександрМельничук
    Така історія не поодинока. Наркоманія – це основний шлях передачі
    ВІЛ-інфекції на Україні. Достатньо крові на кінчику голки, щоб мати ВІЛ. А що
    вже говорити про одноразові шприци багаторазового використання. Коли потрібно
    “розкумаритись”, ніхто не думає про СНІД.
    Один лікар наркодиспансеру сказав: “У нас є два списки пацієнтів. Один
    – це список “смертників” – ВІЛ-інфікованих наркоманів, другий – список
    неінфікованих наркоманів, хоча вони також смертники”.
    Запам’ятайте: наркоманія не починається з голки та ВІЛ-інфекції. Все
    починається з цигарки, склянки горілки та косяка плану. А далі – далі йде
    система, ломка і СНІД.
    Гомосексуалізм
    Сьогодні вже нікого не здивуєш поняттями “сексуальна меншина” або
    “гей-культура”. Чоловіки та жінки з гомосексуальною орієнтацією виступають
    відкрито по телебаченню, про них пишуть в газетах та журналах, у них свої бари,
    клуби та сторінки в Інтернеті. До списку “блакитних” та “рожевих” світових
    зірок добавились вітчизняні імена: Сергій Пєнкін, Борис Моїсеєв, Шура, “Тату”
    та інші. Один співак навіть пожартував: “Для того, щоб виділятись серед
    сучасних музикантів мені доводиться спати з жінками”. Що це: вроджена вада,
    виховання чи данина моді?
    Гомосексуалістами не народжуються. Ними стають. Не існує жодного
    підтвердження того, що це передається спадково. Майже до середини 20-го
    століття гомосексуалізм стояв у ряді психічних порушень, поки рух сексуальних
    меншин не добився перегляду цього списку. Можливо, ця проблема не так сильно
    турбувала б суспільство, якби не СНІД. Практично до кінця 80-их ця хвороба була
    виключно хворобою гомосексуалістів. Мимоволі задаєш собі запитання: чи це не
    Божа кара? В Біблії чітко та конкретно говориться про гріховність таких взаємовідносин.
    “Вони Божу правду замінили на неправду, і служили створінню більше, як
    Творцеві, що благословенний навіки. Через це Бог їх видав на пожадливість
    ганебну, - бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й
    чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю
    пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вониприйняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові”
    (Біблія,Послання до Римлян 1:25-27)
    Якщо ти гомосексуаліст, лесбіянка або бісексуал, то ти стоїш перед
    страшним ризиком. Бог пропонує тобі зупинитись і змінити своє життя.
    Вільне кохання
    Із ростом популярності гурту “Beatles” та поширенням руху хіпі в середині 20 століття, до нас увірвалося
    поняття, яке широко пропагується сьогодні – вільне кохання. По-простому кажучи,
    з ким хочеш, коли хочеш, як хочеш, де хочеш, скільки хочеш. Віра в цей
    аморальний ідеал є на сьогодні однією з причин швидкого зростання ВІЛ/СНІДу.
    Багато хлопців обманюють себе, думаючи, що секс їх зробить дорослими
    або справжніми чоловіками. Дівчат також обманюються, коли вважають секс
    способом проявити свою вірність та кохання. Подружня зрада та статеві відносини
    до одруження ставлять вас перед небезпекою зараження ВІЛ. Важливу роль у рості
    вільного кохання відіграють мас-медіа. Президент Національного інституту по
    вихованню та освіті молоді в Каліфорнії Джім Бернс в своїй книзі “Гормони в
    гармонії” писав: “Нещодавно я бачив майку з написом: “Шоколад – це супер, але
    секс тобі зуби не зіпсує!”. Можливо, що зуби не зіпсує, але може зіпсувати
    набагато більше! Ви ніколи не задумувались над тим, як часто засоби масової
    інформації використовують нашу сексуальність для того, щоб продати нам
    різноманітну продукцію? По телебаченню ви часто зможете побачити рекламу, у якій
    дівчина подібна до Міс Всесвіту, продає пінку для гоління, або м’язистий
    красень з бронзовим загаром своїм глибоким голосом намагається переконати, що
    ви також можете виглядати так, як він, якщо користуватиметесь вірним
    одеколоном. Але найгірше, що ми даємо спіймати себе на цей трюк”
    Будь-який вид сексу: анальний, оральний чи вагінальний є небезпечним,
    коли хтось із є партнерів ВІЛ-інфікованим. Проте пропагандисти “безпечного
    сексу” вважають, що СНІД можна перехитрити. 

  • Безпечний секс.
    Фраза “безпечний секс” включає в себе три різних поняття:

  • Секс із використанням презервативу

  • Використання “непроникаючого” сексу (петінг,  взаємна мастурбація, оральний секс)

  • Утримання від статевих стосунків до одруження та  зберігання подружньої вірності
    І як не дивно, із цього списку найефективнішим методом профілактики
    СНІДу вибрали секс із використанням презервативу. Часом ми чуємо рекламу
    “непроникаючого” сексу. Але всі добре розуміють: якщо двоє молодих людей лежать
    голі в одному ліжку і займаються петінгом, то рано чи пізно вони дійдуть до
    “проникаючого” сексу. І тоді знову починається мова про використання
    презервативу, як єдиного методу захисту. Про третій спосіб безпечного сексу –
    утримання – нам майже нічого не говорять.
    Які ж аргументи висовують прихильники сексу із презервативом в захист
    свого методу?
    –        Молоділюди не здатні контролювати свої сексуальні потяги і тому будуть вести
    сексуальне життя до одруження
    –        Якщосексуальність молоді неможливо контролювати, то багато людей постають перед
    загрозою зараження ВІЛ
    –        В такомувипадку презервативи є найбільш ефективним засобом захисту від СНІДу
    –        Проблемарозповсюдження СНІДу заключається не в рекламі презервативів (а разом з тим і
    статевих відносин), а в невикористанні їх для особистого захисту
    Здавалося б здорові аргументи. Але чомусь відчувається якесь
    нав’язування чужих ідей та поглядів. Складається враження, що молоді люди – це
    дикі тварини, які не в силах контролювати свої інстинкти. Та ось знаходяться
    турботливі “директори зоопарків“, які милостиво кидають здичавілій від сексу
    молоді в’язки презервативів, щоб експонати зоопарків були цілі та здорові і щоб
    чергова перевірка не звинуватила “директора” в поганому догляді.
    Тоді хочеться закричати: “Ми не тварини. Ми люди і можемо себе
    контролювати. Скажіть нам лише правду і ми зуміємо її використати на користь.
    Ми самі можемо приймати рішення”.

  • Презервативи
    Якщо вірити пропагандистам вільного кохання та безпечного сексу, то
    презерватив – це надійний засіб для захисту від небажаної вагітності,
    венеричних хвороб та СНІДу. Але чи так є насправді?
    Презервативи виготовляють із вінілу, поліуретану, шкіри та кишок
    тварин, але найбільш надійними та популярними є презервативи із латексу. Латекс
    – це сік каучукового дерева гевея. Саме з цієї речовини, використовуючи що різні
    синтетичні домішки, виготовляють засоби сексуального захисту.
    Займатися сексом із латексним презервативом майже безпечно. Майже. Хоча
    він і дає високий, в порівнянні з іншими презервативами, відсоток захисту, але
    все-таки в багатьох випадках дає маху. Коли розглядати латекс під мікроскопом,
    то він не є суцільним, а має пористу структуру. Часом ці пори мають таку
    величину, яка дозволяє проходити через них сперматозоїдам разом з ВІЛ. Навіть,
    якщо презерватив підводить в одному випадку зі ста, то чи варто йти на цей
    смертельний ризик? Нажаль, відсоток неефективності у латексних презервативів
    набагато вищий.
    “Дослідження за дослідженнями показують неефективність презервативу, як
    засобу контролю над народжуваністю, яка коливається від 13% до 27%. Як спосіб захисту
    від хвороб, що передаються статевим шляхом, презервативи показали серйозні
    обмеження, оскільки 30% презервативів можуть пропускати частинки розміром, як
    ВІЛ. Крім того, в 15,1% випадків презервативи рвуться або зісковзують.
    В 1997 році в США проводились дослідження пар, де один партнер був
    ВІЛ-інфікований. Не дивлячись на постійне використання презервативів, 17%
    раніше здорових партнерів заразились ВІЛ на протязі 18 місяців”
    Заматеріалами “Уральського вісника” (№3, 1999) та “Московського комсомольця” (03.
    09. 1999)     
    Чи є гарантія, що:
    -         фірма,виробник презервативу, відома на Заході і її продукція пройшла перевірку на
    надійність;
    -         пристатевому акті презерватив на порветься і на зісковзне;
    -         презерватив,який ви придбали, не є підробкою;
    -         дотриманівсі умови зберігання та перевезення;
    -         презервативбув захищений від попадання сонячних променів;
    -         божевільнийпродавець не проколов всі презервативи голкою.
    Що говорять про надійністьпрезервативів самі виробники?
    Дешеві презервативи по ціні 1,5 гр. За три штуки (виробник Dalian Latex Factory, КНР):
    “Презервативи є єдиним ефективним засобом захисту від СНІДу та іншихзахворювань, що передаються статевим шляхом”.
    Думка про надійність презервативів підтверджена. Але давайте
    прочитаємо, що пишуть на своїх товарах інші фірми, більш відомі та шановані.
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image010.jpg[/img]Contex,Великобританія: “Презервативи,у випадку правильного використання, служать надійним захистом віднебажаної вагітності і знижують небезпеку зараження хворобами, щопередаються статевим шляхом, в тому числі і СНІДом”.
    Primeros,Чехія: “Презервативи ...знижують небезпеку зараження і розповсюдження венеричних хвороб, СНІДу. Хоча з
    їхньою допомогою неможливо повністю усунути ризик, як і при використанні
    будь-якого засобу захисту”.
    Що виходить: на дешевих презервативах пишеться, що це надійний захист,
    а на дорогих – що ризик все-рівно є. Чому такі розбіжності? Кому вірити?
    Логіка та здоровий глузд підказує, що солідна і шанована фірма не буде
    використовувати неправдиву інформацію для збуту свого товару. А фірма, яка
    робить неякісний дешевий товар, зацікавлена в його збуті і тому не погребує
    жодним способом, щоб заробити гроші. Якщо ж фірма один раз обманула, то не
    виключно, що вона обмане ще раз. Тому не варто купуватись на фрази: “Надійний
    захист”, “Найкращий натуральний латекс”, “Перевірено електронікою” і т. п.
    Потрібно просто згодитись із тим, що презерватив не дає 100%-ву гарантію
    захисту і ризик все-одно є.
    Один оргазм не коштує людського життя.
    Уявіть, що ви хочете здійснити подорож, наприклад в Сан-Франциско.  Ви йдете в касу якоїсь авіакомпанії, платите
    гроші, даєте свій паспорт і очікуєте видачі квитка. Касир виконує всі
    процедури, дає вам ваші папери і, чемно посміхаючись, говорить: “Наша
    авіакомпанія дуже солідна і відома. Ми хочемо, щоб наші клієнти летіли з комфортом
    та спокоєм в серці. Тому ми зобов’язані вас попередити: кожен наш десятий літак
    не долітає до пункту призначення. Щасливої вам дороги”.
    Чи ризикнули б ви летіти? Якщо ви не божевільний, не камікадзе і не
    Бетмен, то, мабуть, чемно повернули б квиток і провели вихідні в себе вдома. 
    Доктор Тереза Креншоу, в колишньому – президент Американського
    Товариства сексуальної просвіти, на міжнародній конференції, в якій брали
    участь 800 діячів сексуальної просвіти, запитала: “Якби людина вашої мрії була
    ВІЛ-інфікована, хто з вас погодився б вступити з ним в статеві відносини,
    довірившись захисту презервативу?”. Жоден з учасників конференції не підняв
    руки. Можна зробити лише один висновок: пропагандисти безпечного сексу із
    презервативом самі не вірять у його ідеальний захист і, хоча й закликають
    молодь ризикувати, самі на цей ризик не йдуть. Хіба це не обман та лицемірство?
    Сьогодні сотні тисяч молодих людей роблять божевільні вчинки, йдучи на
    секс до шлюбу. Це пояснюється тим, що одного разу вони повірили в байки про
    “безпечний секс із презервативом”. Одні на цьому наживаються, а інші за це
    розплачуються.
     

  • Утримання
    Утримання  – це не відмова від
    сексу взагалі. Це просто прийняття розумного рішення, уникнення ризикованого
    способу життя. Секс в шлюбі благословенний Богом. Секс поза шлюбом є гріховним
    і ніколи не може бути оправданий. Часто люди прикриваються словом “любов” для
    того, щоб задовольнити свої егоїстичні бажання. “Це нічого, що вони
    гомосексуалісти, головне, щоб була любов”. “Це нічого, що він її “підсадив на
    голку”, головне, що він її любить”. “Це нічого, що вона зробила аборт, а другу
    дитину віддала іншим людям, головне що вона повна любові”. В наш час любов є
    синонімом слова секс. Але насправді любов і секс це різні поняття.
    Ось що говорить Біблія про любов: “Любов довго терпить, любов
    милосердствує, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не
    шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди,
    але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе
    терпить. Любов ніколи не перестає!”.
    Утримуватись від сексу до шлюбу – означає виконувати Божу волю, берегти
    себе для свого єдиного чи своєї єдиної. Це означає любити по-справжньому. Від
    утримання ще ніхто не помер. А ось секс до шлюбу щодня поповнює список своїх
    жертв.
    Молодь відчуває сильний тиск: друзі, телебачення, реклама, преса тощо.
    Всі вони говорять, що в житті потрібно спробувати все: секс, наркотики і т. п.
    Але коли ти попадаєш в рабство алкоголю або опіуму, “залітаєш” або стаєш
    ВІЛ-інфікованим, то крім тиску ти почнеш відчувати ще й приниження, зневагу та
    зраду. Це набагато гірше.
    Навчіться не піддаватися на нерозумні поради, приймати свідомі рішення
    та говорити “ні”, коли потрібно це сказати.
    У нас кажуть, що дівчина губить незайманість. Я признаюся вам, що цього
    не розумію. Як може дівчина загубити незайманість? Поясніть мені це. Ви ідете
    по вулиці і раптом вам це випаде з кишені. Ой, моя незайманість, як шкода. Я
    вже не є панною. Насправді це не так.
    Дівчата, ви не губите незайманість, а самі її пропонуєте.
    Скільком людям ви її можете дати? Лише одному. Це дуже винятковий дар.
    Історія про дівчину
    Я знаю одну дівчину (її звати Катя), котра вирішила залишитися панною
    аж до заміжжя. Всі її однокласники і однокласниці знали про це. Спочатку вони
    говорили їй; "Катю, це безглуздо. Хлопці до тебе самі летять, чому ти не
    хочеш насолоджуватися? Бери від життя якнайбільше, поки ти молода." Катя
    нічого не відповідала і залишалась при своєму рішенні. Коли однокласники
    побачили, що нічим її не переконають, то почали з неї кепкувати. І вони різними
    способами насміхалися з неї: "Ти монашка. Дивіться, ось іде сексуально
    байдужа і т.д." Це тривало довгий час і, нарешті, вона не витримала,
    повернулася до них і каже:
    "Подивіться. Я можу віддати комусь свою незайманість будь-коли.
    Будь-якого дня, тижня, місяця я можу стати такою, як ви. Але ніхто з вас вже не
    може бути таким, як я." Катя дещо зрозуміла. Це необхідно і для нас, якщо
    ми хочемо розуміти.
    Але незайманість - це не лише те, що стосується тіла, просто мати
    дівочу плівку чи ні, це швидше те,  що
    стосується внутрішньої чистоти.
    Може трапитись, що чоловік зґвалтував якусь дівчину, ця дівчина вже не
    є панною, але має чисте серце. В колишній Югославії живе сестра одного з
    орденів, котра називається Лусія. Цій Лусії говорили жінки, що ходили біля
    монастиря: "Вам, монашкам, добре живеться за стінами монастиря. Ви не
    знаєте, що таке ганьба, зґвалтування, війна." Лусії було дуже важко
    слухати ці закиди. Але через кілька тижнів прийшли сербські міліціонери і зґвалтували
    всіх сестер у цьому монастирі. Лусія завагітніла і народила дитину. Насправді
    вона вже не є панною, але має чисте серце.
    Якщо дівчиною хтось позловживав, то ніхто від неї не забере її
    внутрішньої чистоти. З іншої сторони, деякі дівчата той капітал, що мають, не
    зважують і розтрачають навколо себе, як дрібницю. Це справді прекрасно –
    залишитись панною чи паничем і чекати свого єдиного коханого з вірністю.
    Можливо, ти кажеш, що для тебе вже запізно. Це просто вже сталося і
    нічого не поробиш. Гадаю, що ніколи не є пізно. Ти завжди можеш прийняти
    рішення, що з цієї хвилини хочеш почати знову і краще. Це важко, але можливо.
    Незайманість - як перлина. Вона вам могла впасти у болото, але її можна
    підняти, вичистити, і вона знову матиме свою вартість. Отже ще раз: це добре
    залишитися незайманим, але це важко.
    Дівчатам, особливо тоді, коли довкола є хлопці. Наприклад, ідучи з
    вечірки чи  дискотеки, хлопець обійме
    дівчини, вкаже на зоряне небо. Скаже: "Бачиш ці тисячі зірок? Бачиш, які
    вони прекрасні? Але жодна з них не є такою прекрасною, як ти. Я кохаю тебе. На
    віки вічні. І якщо ти кохаєш мене, то докажи мені це. Ось там є кущ}." Чи
    це кохання? Це вимагання.
    Чому хлопці роблять це? Часто вони хочуть лише одного і зловживають
    прагненням дівчат до любові, задля того, щоб отримати фізичне задоволення.
    Це повинна бути лекція про СНІД, а я вже деякий час говорю про
    незайманість і кохання. Я роблю це тому, бо гадаю, що відповідальним за СНІД є
    справжнє кохання. Справжнє кохання зуміє почекати.
    Студенти часто запитують: "Як довго чекати? Коли настає цей вірний
    момент, щоб почати статеве життя?"
    Ви хочете почути відповідь, яка б була простою і сподобається вам? Чи
    відповідь також просту, але непопулярну, яка здатна  зробити ваші стосунки і ваше сексуальне життя
    повноцінним? Я дам вам обидві:
    Перша відповідь: "Чекати зі статевими зносинами заради справжнього
    кохання".  Це, звичайно, краще
    рішення, ніж роздавати це кожному, хто трапиться. Але тут є певні труднощі: як
    дізнатися , хто є цей справжній? Як я дізнаюсь, що цій людині можна довіряти,
    вона справді цікавиться мною, як особистістю, а не як об’єктом сексуального
    задоволення? Крім того, коли людина закохається, то її партнер, зрозуміло,
    здається їй омріяним ідеалом, але дослідження показують, що протягом підліткового
    віку є нормальним закохатись, а потім розлюбити. І якщо ви не зможете чекати і
    маєте з кожним із своїх партнерів статеві зносини, то це може мати такі
    наслідки, про які ми сьогодні говорили.
    Друга відповідь: "Чекати на того справжнього, ту справжню, але
    повністю йому(їй) віддатися аж у подружньому житті." Це важче, але це
    створює значно кращі умови для повноти сексуального життя. Період знайомства і
    зустрічей дає вам можливість пізнати один одного як особистість. Це не є період
    перевірки сексуальної сили. Крім того, такі відносини є певною перевіркою того,
    чи ваш партнер зацікавлений передусім вами чи задоволенням свого бажання.
    Якщо людина мала сексуальний досвід до шлюбу, то це не означає, що їй пощастить
    з цим у шлюбі, і, так само, якщо людина не жила до шлюбу статевим життям, то це
    не означає, що Їй це не вдасться.
    Історія про три запитання
    Під час подібної лекції озвався одного разу один хлопець: "Я
    гадаю, що це нормально - мати сексуальні стосунки з дівчиною, котру я кохаю.
    Адже зараз 20-те століття!"
    На запитання: "Чи ти кохаєш її?", він відповів: "Авжеж!
    Якби ти тільки побачив як!". Цілий клас засміявся. Там була і його
    дівчина, котра також сміялася. Його запитали далі: "Що ти робитимеш, коли
    твоя дівчина завагітніє?" Цей хлопець задумався на мить, і тоді сказав:
    "Як що, піде на аборт!" У цю хвилину його дівчина вже не сміялась, а
    чоловік, котрий читав лекцію, запитував далі: "Можливо, вона на це не
    погодиться, що ти робитимеш тоді? Залишиш школу? Знайдеш собі роботу, будеш
    піклуватися про неї і про дитину?"
    Хлопець відповів: "Ні, це зруйнувало б мою кар'єру, моє
    життя." В цю хвилину в класі запала мертва тиша. Ніхто вже не сміявся,
    тому що всі усвідомили, що десь є помилка. Цей хлопець казав, що кохає свою
    дівчину. Чи було це кохання? Я переконаний, що він мав до не? сильні почуття,
    але це ще не е коханняю. Справжнє кохання іде значно далі. Це не лише емоції,
    але також воля і відповідальність.
    Один мудрий чоловік, котрий називався Ісусом і був не лише людиною, але
    також Божим Сином, сказав: "Оце любов: коли ти хочеш для ближнього лише
    найкращого". Отже я не хочу найкращого для себе: я, я, я,  лише я. Але для цього іншого. Але що є тим
    найкращим для іншого:
    1. ВІЛ?
    2. Статева хвороба?
    3. Небажана дитина?
    4. Емоційний біль?
    ВІЛ - це твій вибір. Ніхто не може вирішити за тебе. Ніхто. Ні батьки,
    ні вчителі, ні однокласники. Тільки ти сам.
    Президент Уганди ГОВОРИТЬ сьогодні; Нашому краю вже не допоможе ніяка
    антиконцепція, Збереже його лише те, коли дівчина одружиться хлопцем, вони
    залишаться вірні одне ОДНОМУ і матимуть дітей, КОТРІ зроблять так само.
    Вислів доктора Дж. Добсона
    “Якщо неінфікована людина не має статевих стосунків до шлюбу, не вживає
    наркотиків, вступить в шлюб з неінфікованою людиною і обоє зберігатимуть
    подружню вірність, то така людина зводить ризик зараження СНІДом та венеричними
    хворобами, практично, ДО НУЛЯ.”
    (ДокторДобсон)
     

  • Жертви СНІДу
    Офра Хаза
    Смерть двічі підходила до відомої єврейської
    співачки Офри Хази. В лютому 1987-го невеликий літак з нею на борту впав на
    півдні Ізраїлю. З того часу вона святкувала 3 лютого як свій другий день
    народження. В квітні 1994-го в літак, в якому вона летіла з Лондону в Ізраїль,
    вдарила блискавка. 23 лютого 2000-го року смерть до Офри прийшла третій раз. Це
    був її останній прихід до співачки.
    Офра Хаза народилась в 1958 році в бідному
    кварталі на півдні Тель-Авіву в сім’ї вихідців із Ємену. Історія співочої її
    кар’єри схожа на казку. Звичайна дівчина із великої сім’ї в 12 років прийшла
    додому до менеджера Бецелалю Алоні і сказала, що вміє співати. Почувши її
    чарівний голос, він взяв Офру у свій музичний театр, в якому вона до 19 років
    співала тільки головні партії.
    За своє життя вона видала 16 альбомів, які
    розділилися на “золоті” та “платинові”. В 1983 році одна з її пісень зайняла
    друге місце на конкурсі “Євробачення”. Через декілька років Офру Хазу помітили
    в Голівуді. Велику популярність отримав її дует з групою Sisters of Mercy і
    участь в саундтрекові до фільму “Дика орхідея”. В 1993 році її альбом “Kiriya”
    був номінований на премію “Греммі”. Однією з останніх робіт Офри стали пісні до
    мультиплікаційного фільму Стівена Спілберга “Принц Єгипту”.
    Казка закінчилась у лютому 2000 року, коли
    Офра Хаза була госпіталізована в лікарню Шеба в Тель ха-Шомер. Вона майже не
    могла дихати. Через деякий час відмовили нирки. Натовпи її шанувальників весь
    час знаходились біля лікарні, молились за її здоров’я і співали її пісні. В
    середу ввечері 23 лютого 2000 року до них вийшов замісник директора лікарні і
    оголосив, що в 19.40 за ізраїльським часом серце Офри Хази зупинилось. Це був
    удар для всього Ізраїлю. 
    Причиною смерті Офри Хази став СНІД. Ні
    слава, на гроші, ні визнання шанувальників не змогли зупинити суворий та
    нещадний вирок.
    Як Рудікс, Алік Порт
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image012.jpg[/img]Фреді Меркюрі
    Назва групи – “Queen” – в словниковому
    перекладі означає “Королева”. Але цим словом в побуті англійці часто називають
    людину із сильною “голубизною” та явним потягом до жіночого одягу. Якщо
    подивитись на перші платівки Queen, то там можна побачити подібні заявки:
    помада на губах, нафарбовані чорним лаком нігті та інше. Якщо про трьох
    учасників групи можна було сказати: “Це прості, хороші і сімейні хлопці”, то у
    Фреді Мерк’юрі явно були задатки, які відрізняли його від інших. Шість років
    він зустрічався з однією дівчиною на ім’я Мері Остін, а в 1975 році порвав з
    нею відносини по причині своєї гомосексуальності. В кінці кінців
    гомосексуаьність його і привела до СНІДу та передчасної смерті.
    Народився Фрейді Меркюрі 5 вересня 1946 року
    на острові Занзібар, що знаходиться в Індійському океані. Був він перської крові,
    за метрикою – Фредерік Бульсара. Фреді навчався в Бомбеї, в школі-інтернаті
    імені Святого Петра, після закінчення – поступив в Коледж Мистецтв у Британії,
    куди в 1959 році переїхала його сім’я. З семи років брав уроки фортепіано. 
    Фреді непогано співав, тому дуже рано почав
    думати про те, що утворити власну групу і стати рок-зіркою. В 1971 році його
    мрія збулася: утворилася група, яка була названа “Queen”, а її соліст –
    Фредерік Бульсара – взяв собі прізвисько Меркюрі (Меркурій). Два роки вони не з’являлись
    на публіці, постійно проводили репетиції та готувались до серйозного прориву. В
    1973 році вони підписали договір із лондонською студією Trident, випустили свій
    перший однойменний альбом і... вилетіли на вершину слави, на якій вони
    тримались майже два десятки років. Queen дали сотні концертів, виступали перед
    королевою Англії, випустили десятки платівок, займали перші місця в
    хіт-парадах, перші використали відео кліп. Але наслідки розкішного, проте
    гріховного життя, змусили “зірок” опуститися на землю.
    Холодним лютневим ранком 1991 року, коли
    Фреді Меркюрі з’явився в телестудії в Уемблі, щоб почати роботу над новим відео
    кліпом, знімальна група була в шокові. Від колишнього м’язистого Фрейді нічого
    не залишилось. Він був більше схожий на привида. Одяг на ньому висів, сіре
    обличчя було вкрите плямами. Йому залишалося жити 9 місяців. Співробітників
    студії попередили, що зйомки будуть часто перериватись і переноситись, проте
    слово “СНІД” ніхто не вживав. Сказали лише, що у Меркюрі проблеми з коліном.
    П’ять років Фреді Меркюрі жив з думкою, що
    він хворий СНІДом, але публічно це визнав лише за день до смерті. Про хворобу
    знали лише дехто з найближчих друзів. Помирав Фреді помалу і в сильних муках,
    як і звичайно всі жертви СНІДу. Він був схожий на скелета, обтягнутого шкірою.
    І хоча він намагався не здаватися, працював до кінця, все ж хвороба взяла своє.
    24 листопада радіослужба Бі-Бі-Сі повідомила про те, що сьогодні ввечері у віці
    45-ти років помер вокаліст групи “Queen” Фреді Меркюрі.
    В кінці свого життя Меркюрі зізнавався, що
    стурбований небезпекою, яка чатує на багатьох молодих людей: “Потрібно, щоб всі
    знали про СНІД і могли себе захистити. Кожен, хто веде хаотичне статеве життя,
    повинен пройти перевірку. Секс був важливою частиною мого життя. Зараз я майже
    монах, але не сумую про колишнє життя”.
    За матеріалами: 
    Сєва Новгородцев “Queen”
    Рік Скай “Фреді Меркюрі. The Show Must Go On”
    [img]file:///C:/Users/Anatoliy/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image014.jpg[/img]Мейджик Джонсон
    «Магічний Джонсон». Це був найкращий спортсмен Америки, він мав кличку
    «Король баскетболу». Меджік у 1991р. шокував увесь світ тим, що публічно перед
    телевізійними камерами визнав, що є зараженим ВІЛ+.
    Він дізнався про це через два місяці після весілля, 7 тижнів по тому,
    як його дружина сказала, що є вагітною. У книзі, яку він написав, Меджік
    описує, як він боявся того, що заразив свою дружину і дитину, котра мала
    народитися. Меджік розповідає:
    «Я гадав, що захворіти на СНІД - це щось таке, що є проблемою десь
    далеко в Африці. А якщо це є у нас, то це стосується гомосексуалістів і
    наркоманів. Зі мною, знаменитим спортсменом, це не може трапитися».  Але це сталося. Меджік довідався про хворобу,
    коли хотів застрахуватися. Сьогодні страхові товариства при укладанні
    страхового полісу життя вимагають підтвердження того, що ви є ВІЛ-негативним,
    бо вони знають, чого би їм коштувало оплатити ваше лікування.

  • Висновок
    Знаєте, для чого я читав цю лекцію? Моєю мотивацією є приблизно це:
    Уявіть собі водія, котрий мчить автострадою зі швидкістю 200 км/год, а
    ви знаєте, що перед ним є прірва. Що ви зробите? Хтось йому помахає: "Бай-бай.
    Їдь собі." Але, можливо, хтось намагатиметься зупинити його. Це йому
    вдасться. Водій опустить вікно: "Що таке? Чому ти мені заважаєш? Що там ?
    Прірва? Не затримуй мене, хіба не бачиш, яке в мене авто? Які я маю чудові
    гальма, повітряні подушки! Не набридай, відійди." Натисне на газ, увімкне
    на 1-шу, 2-гу, 5-ту і впаде до тієї прірви. Що ви подумаєте? У нього було добре
    авто, але він був ідіот.
    Там само і сьогодні багато людей мчать з великою швидкістю в авто, на
    ЯКОМУ написано: вільний секс, героїн, гомосексуалізм. Перед цією машиною є
    прірва: ВІРУС ВІЛ. Кожних декілька секунд до неї хтось падає. Від тебе
    залежить, що ти зробиш : натиснеш на газ, увімкнеш 1,2, 3, 4. Поїхали! “Браво”
    каже, що секс чудовий! Так само друзі, все інше – дурниці, нам залишилось дві
    години, їдемо далі. Я ХОЧУ насолоджуватись, поки молодий.
    Це ваш вибір. Якщо б хоча одному з вас ця лекція допомогла, це буде для
    нас найбільшою нагородою. Бажаю вам зустріти своє справжнє кохання і не
    зустрітися з вірусом ВІЛ!
    •  
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 14:12 | Сообщение # 40
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Щасливе подружнє життя - а ви вже підготувалися? 

    Посмішки, радість,симпатія, почуття, кохання, відповідальність за іншого... Це все про вас?

    Посмішки, радість,симпатія, почуття, кохання, відповідальність за іншого... серйозні наміри? Тоді саме час задуматися над своїм майбутнім спільним життям.
    Головне управління у справах сім’ї, молоді та спорту реалізує в Києві соціальну програму підготовки молоді до подружнього життя "Щаслива сім’я".
    Мета програми – навчити молодь будувати сімейні стосунки, долати конфліктні ситуації в родині, відповідально ставитися до планування сім’ї, зменшити кількість розлучень.

    Статеве виховання і підготовка до сімейного життяАктуальність статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевій основі, поширенням порнографії, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що нерідко спричинює розлучення.
    Статеве виховання - складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.
    У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності - сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства.
    У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками й жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність вважати вторинні статеві ознаки перевагами зовнішності саме представників іншої статі.
    Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка. У цей період починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, статевий потяг породжує відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому акті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.
    В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й закоханістю. На цю пору припадають завершення первинної соціалізації, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.
    Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно вибудовувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.
    Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а розклад родини - до розкладу держави ". Важливо зосередити увагу дітей на формуванні моральних "гальм ", які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а також на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.
    Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати "чоловіче виховання" (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: "Ти чоловік" сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати "жіноче виховання". При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. "Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок - це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини".
    Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише представницю біологічно протилежної статі. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статями. Досить продуманою і делікатною має бути виховна робота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрівають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За несприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.
    Доцільним є і серйозні бесіди (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці - з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати "статеву мораль". Приводом до них можуть бути цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба, неповага до представників протилежної статі.
    Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може спричинити трагедії майбутньої сім'ї.
    Особливо актуальною проблемою, яку має враховувати статеве виховання школярів, є стрімке поширення СНІДу. їх необхідно ознайомлювати з ризиком зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через взяті у вірусоносія біологічні препарати; від зараженої матері (дитині). Вони мають знати і перебіг хвороби, її симптоми і наслідки.
    Паралельно повинна відбуватися загально соціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економічна й естетична підготовка молоді до сімейного життя.
    Загально соціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослості, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства. Одночасно відбувається формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань, бережливо ставитися до свого здоров'я, піклуватися про здоров'я інших, вести тверезий спосіб життя, усвідомлення важливості виховання дітей в сім'ї.
    Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності та обов'язковості); гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, споживацька, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.
    Психологічна підготовка до сімейного життя покликана сформувати спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися. Цій меті підпорядковано і розвиток психологічної привабливості особистості, її здатності до контактів з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати. Для цього учнів ознайомлюють з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовність долати конфліктні ситуації у міжстатевих стосунках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.
    Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки подружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і дітьми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а також причини, правові основи, соціальні, економічні, психологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених. В останні роки їм розкривають особливості шлюбного контракту й адекватного ставлення до цього правового акту. Не варто обходити увагою і положення кримінального права щодо кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконного здійснення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті неприродними способами.
    Господарсько-економічна підготовка до сімейного життя покликана виробити психологічну установку на необхідність ведення домашнього господарства, домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадливість, економність.
    Естетична підготовка до сімейного життя спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьому), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому міри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироблення навичок раціональної організації дозвілля та відпочинку.
    У процесі підготовки до сімейного життя молодь має опановувати знання щодо попередження кризових ситуацій в сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Найчастіше чвари між чоловіком і дружиною зумовлюють:
    1. Незадоволена потреба рівності, оскільки кожен партнер хоче домінувати, вирішувати всі важливі сімейні питання.
    2. Неадекватна самооцінка одного чи обох з подружжя.
    3. Незадоволена потреба у спілкуванні.
    4. Несумісність партнерів. Вона може бути наслідком різних умов проживання, перебування під впливом різних колективів, сімей, що формує протилежні життєві цінності.
    5. Недоліки і дефекти виховання, які породжують споживацтво, егоїзм, надмірну критичність.
    6. Нерівномірний розподіл обов'язків.
    7. Незадоволені матеріальні потреби. Як свідчать дослідження, незгоди в сім'ї часто (42% випадків) породжує гонитва за грішми.
    8. Порушення сімейної етики (найбільше проявляється у зраді й ревнощах).
    9. Незадоволення сексуальних потреб.
    10. Різне ставлення до виховання дітей.
    11. Несправедливе ставлення до родичів шлюбного партнера.
    Статеве виховання школярів передбачене і в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти пізнають, що таке сім'я, права і обов'язки у ній, взаємодопомога, сімейні традиції, материнство і батьківство, статеві відмінності в природі та суспільстві, розподіл обов'язків під час виконання роботи, чоловічі й жіночі професії. Вивчення навчальних предметів у середніх і старших класах дає широкі можливості для поглиблення й розширення цих знань учнів. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства - зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.
    Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони отримують уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.
    У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкультури не лише сприяють формуванню фізичних якостей особистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей, послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.
    Шкільний компонент базового навчального плану передбачає вивчення в 10 класі курсу "Етика і психологія сімейного життя", який систематизує, поглиблює і доповнює набуті учнями під час вивчення інших предметів знання зі статевого виховання.
    Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної статі, виконання громадських доручень, організація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).
    Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірцями і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.
    У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме "шпигування" за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.
    Ефективність статевого виховання учнів залежить від дотримання таких умов:
    - необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігти формуванню у них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві стосунки між людьми;
    - обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків;
    - диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;
    - використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя, не зловживаючи ілюстраціями з творів мистецтва, оскільки це може скласти враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи кіно;
    - дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя успішно можуть лише компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.
    Якими б системними, цілеспрямованими й результативними щодо цього не були виховні впливи, важливо пробудити в дитині прагнення до самовиховання, опанування культурою шляхетної статевої поведінки у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 16:33 | Сообщение # 41
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Шлюб і сім'я«Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, - і стануть обоє вони одним тілом», тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує».   Мт.19:5-6Усе наше життя проходить у сім’ї, тому це має великий вплив на кожного з нас. Щоби сім’я стала  благословенням, а не прокляттям, дуже важливо знати основи і правильні принципи її побудови. Єдиним істинним джерелом цього пізнання є Слово Боже.        Як вибрати дружину (чоловіка)?                                                     Шлюб - прекрасна форма відносин, задумана Богом, спільнота, заснована на взаємній любові і самопожертві, яка повинна продовжуватися все життя. Але якщо хтось із вас думає, що шлюб вирішить усі проблеми або якимось чином перетворить вашого обранця (обраницю) в досконалу людину, значить ви живете в уявному світі. Слово Боже закликає нас бути мудрими і добре обдумувати свої кроки.Пр.14:8  «Мудрість розумного – то розуміння дороги своєї, а глупота дурних – то омана».Після прийняття Христа шлюб є другою за значенням подією в нашому житті і потребує від нас обдуманого рішення. Тому цей вибір необхідно робити керуючись  тільки Божими принципами і користуючись Його допомогою.Бог благословляє і охороняє лише те, що Сам будує (Екл.3:14). Принципи вибору нареченого (нареченої):1. Ваш вибір - лише християнин (християнка), народжений згори. Господь забороняє одружуватись з людиною зі «світу».2Кор.6:14  «… бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою».   2. Ви повинні молитися про це, запитуючи у Бога3. Терпеливо чекайте на Божу відповідь (підтвердження) (Євр.6:12).Бог відкриває нам Свою волю Духом Святим через наш дух. Повинна бути радість і мир у вашому серці, а також праведність (тобто відповідність Божим принципам і стандартам).4. Не сплутайте тілесну пристрасть зі щирим коханням (2Сам.13:1-15)5. Відповідність.1М.2:18  «І сказав Господь Бог:«Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього».6. Очікуйте відповідного часу, не поспішайте.Перш, ніж зробити безповоротний крок і укласти завіт, для того щоб з’єднатися в шлюбі на все життя, потрібно вияснити і відповісти на деякі фундаментальні питання, а також дізнатися якомога більше про свого майбутнього обранця, про себе, і найголовніше - про Божий задум щодо цього шлюбу.
    • Чи ця людина віддано любить Бога і має страх Божий?

    •   Чи хоче вона духовно рости через пізнання Бога і служіння у церкві?

    •   Чи поважаю я його/її?

    •   Чи можна з ним/нею чесно спілкуватися?

    •   Чи відповідальною і вірною є ця людина?

    •   Чи вміє він/вона радіти і цінувати  життя, яке йому/їй дав Бог?

    •   Чи поважає ця людина своїх батьків?

    •   Чи гнучкий він/вона і чи здатний змінюватися?

    •   Чи готовий/а я розділити з ним(нею) усе своє життя? (дороги назад не буде).

                 Заручини                                                                                                                                                             «Заручини» - це засвідчення перед людьми відносин між юнаком і дівчиною, яке є важливим як для них самих, так і для оточуючих. «Заручини» - це також відповідальний етап, коли відбуваються певні події, а саме:
    •  остаточне переконання в правильності вибору у відповідності із волею Божою;

    •  спілкування, пізнання один одного;

    •  спільні молитви і пошук Божого плану-проекту для майбутньої сім’ї;

    •  підготовка до вступу у шлюб.
     
    Небезпеки:        Головна небезпека у відносинах до шлюбу і в шлюбі - переступити межу чистоти - Божий стандарт.Блуд - це сексуальні стосунки до шлюбу.Перелюб - зрада в шлюбі. Розпусне життя приносить прокляття.Євр.13:4  «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.».         Шлюб та сім’я                                                                                        Метою шлюбу не може бути задоволення тільки своїх особистих потреб, це насамперед єдність духа, душі і тіла. Християнський шлюб - це спільнота, в якій чоловік і жінка, присвячені Ісусу Христу, законно, фізично і духовно об'єднуються.В основі шлюбу повинно бути бажання принести славу Богу через виконання Його плану для сім’ї:
    •   спільно служити Господу;

    •   беззастережно любити і задовольняти потреби один одного;

    •   народити і виховати  благочестивих дітей.

     Шлюб - це завіт  «Завіт» - це спілка або ж домовленість між двома (або більше) людьми, які об’єднані згодою. Кожен із них зобов’язаний виконувати ті чи інші умови договору (в усній формі чи зафіксованого і підписаного ними). Люди, які вступають у завіт, стають як одне.Шлюб - це завіт між чоловіком та жінкою.Мт.19:5,6а  «І сказав:«Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, - і стануть обоє вони одним тілом».Умови завіту Кожний завіт складається з певних умов, вимог, обов’язків і обіцянок.    а) «Завіт» -  це чіткі зобов’язання і вірність один одному до смерті.     б) «Завіт» - це кінець незалежного життя. Немає незалежних фінансів, планіві т.п., але є одне ціле. Двоє тепер залежать один від одного, а те, що поза ними, а саме  незалежність - не існує.    в) «Завіт» - це спільне життя (спільні справи, спільні інтереси і т.п.), життя вдвох, а не окремо.    г) «Завіт» - це коли інтереси чоловіка (жінки) ставляться вище, ніж власні, тільки в такому випадку буде гармонія. Це здатність віддавати, а не лише брати.              Біблійний погляд на розлучення                                                                                                  Розлучення у християнстві - недопустиме:Мт.19:6б  «Тож, що Бог спарував, - людина нехай не розлучає !»            Винятки:
    •  невіруючий чоловік (дружина) не бажає жити разом (1Кор.7:15);

    •  чоловік (дружина) живе в перелюбі (Мт.5:32;19:9).

           Висновок                                                                                      Прийміть рішення: від сьогоднішнього дня будувати ваше майбутнє або теперішнє сімейне життя з Господом на основі Слова Божого - і приготуйтеся отримувати Божі благословення!
    • Тільки в Христі ми можемо мати все те, що Бог передбачив для шлюбу.

    • Без Ісуса шлюб буде лише імітацією того, що призначив Господь.

    •  Кожна людина егоїстична за своєю природою, і для того, щоб чоловік і жінка могли по-справжньому любити і служити один одному, як цього бажає Господь, потрібно «народитися згори».

    •  Ті сім’ї, в яких є Боже бачення шлюбу і де застосовуються принципи Слова Божого, стають оазами миру, любові і гармонії на всіх рівнях людського єства.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 16:50 | Сообщение # 42
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline


    В прошлый раз мы обсудили вопросы о физических и эмоциональных различиях парней и девушек, о влиянии порнографии и отношениях молодых христиан в церкви. Сегодня мы ответим на следующие вопросы:
    • почему Библия запрещает добрачные сексуальные отношения;
    • на что обратить особое внимание при выборе спутника жизни; 
    • какова степень близости уже обрученной пары;
    • насколько важно благословение церкви;
    • почему Бог запрещает развод?

    Почему Библия запрещает добрачные половые отношения?

    Последние социологические исследования показали, что в 21 веке большинство молодых людей считает нормальным иметь 10 партнеров до брака. Так думают 64% юношей и 54% девушек из всех опрошенных. Они не видят ничего плохого в том, что девушка теряет невинность до 15 лет. Священное Писание однозначно и прямо говорит: «никто из тех, кто предается блуду… не наследует Царство Божье». То, что добрачные отношения парня и девушки сегодня почти узаконены, показывает, насколько глубоко пало общество. 

    В книге Бытие (34 гл.) нам показана встреча Сихема и Дины, дочери Иакова. Они полюбили друг друга и как можно быстрее хотели пожениться. Сихем явно не был научен воздержанию и вступил с Диной в интимную связь. Братья Дины посчитали, что этот парень обошелся с их сестрой, как с блудницей, то есть переспал с ней, не дождавшись свадьбы, и отомстили за это очень жестоко. 

    Противоположна история любви Иакова и Рахили. Жених ждал и работал на тестя 7 лет, чтобы взять его дочь в жены. Он очень любил Рахиль, но мог ждать. Его любовь имела терпение. 

    В книге 2 Цар.(13 гл.) можно прочитать, как Амнон, сын Давида, влюбился в свою сестру (по отцу) Фамарь. Она удерживала его не делать «бесчестья» и просила подождать свадьбы, но он не послушался и соблазнил ее. Результатом этой украденной любви стало то, что «возненавидел ее Амнон величайшею ненавистью, так что ненависть, какою он возненавидел ее, была сильнее любви, какую имел к ней». За свой поступок Амнон был убит братом обесчещенной девушки. 

    В Новом Завете мы видим Марию и Иосифа. Хотя еврейская помолвка больше значила, чем правила наших дней, однако Мария могла сказать ангелу: «...мужа я не знаю». Нарушение Божественных норм неизбежно влечет за собой тяжелые последствия. Это подтверждают психологи, не имеющие отношения к христианству. Доктор Кинзи пишет: «Мой опыт общения с невротическими и душевно травмированными людьми привел меня к выводу, что добрачная сексуальная связь всегда оставляет у девушек сильный след в психической сфере. При этом возникают значительные душевные конфликты». 

    Молодые спрашивают: «Почему мы не можем нашу любовь выразить физически? Должны ли мы брать для этого разрешение в ЗАГСЕ? Неужели брак возникает через свидетельство о браке?» 

    Безусловно, нет. Это утверждение так же неверно, как и то, что жизнь человека возникает через свидетельство о рождении. И, тем не менее, свидетельство о рождении нечто большее, нежели кусочек пустой бумаги. Оно правомерно поддерживает человеческую жизнь. То же самое можем сказать и о брачном свидетельстве. Оно поддерживает брак юридически. 

    Статистика показывает, что пары, имеющие связь до брака, расходятся в 2 раза чаще, чем те, которые воздерживались. Это данные наблюдений за 50-летний период. Сожительство дает неблагополучные и неустойчивые союзы. Почему? Психологи установили, что люди, вступившие в интимную связь до брака, позже жалели о том, что «нарушили моральные нормы» и лишили себя возможности в случае необходимости «выйти из игры». Оказывается, что путь, указанный Богом, – не только единственно верный, но и единственно здоровый для всех. 

    Однажды к христианскому психологу на консультацию пришли муж и жена. В их жизни царила неразбериха. Не взирая на то, что они много раз анализировали свои проблемы и посетили множество консультаций, в их семейной жизни был полнейший беспорядок. К концу консультации психолог вдруг спросил: «Вы вступали в интимные отношения до брака?» Они ответили положительно. Затем жена заплакала, потом зарыдала. Целый поток эмоций хлынул при упоминании об этом случае, произошедшем несколько лет назад. 

    - Вы когда-нибудь просили у нее прощения за это? – спросил психолог у мужа. 
    - Нет.
    - Теперь самое время это сделать.
    Эта пара больше не приходила на консультацию. В их доме воцарился мир.

    Говорят: «Нервные клетки не восстанавливаются». Можно перефразировать это выражение, сказав: «Потерянные чувства не восстанавливаются». Растраченные впустую чувства на случайных людей не восстановятся, чтобы излиться в полноте на вашего супруга. 

    Кто-то сказал: «Семья – это следствие брака. Без вступления в брак не бывает семьи». 

    На что следует обращать особое внимание при выборе спутника жизни?

    Прежде всего, молодой человек, не женись на девушке, с которой, как ты считаешь, проживешь всю жизнь. Женись на той, без которой не сможешь жить. 

    Не выходите замуж за человека, некоторые качества характера которого для вас нетерпимы. Если уже в период дружбы проявляются черты, вызывающие недоумение, в будущем они могут искалечить всю жизнь. Например, если он или она неразумно тратит деньги или в состоянии раздражения становится неуправляемым, крайне эгоистичным – все это красные флажки, призывающие быть внимательным. То, что вы видите перед собой в малой дозе, получите в будущем умноженным в несколько раз. Разумеется, все мы с недостатками, и я совсем не имею в виду, что всякий кандидат в супруги обязан быть совершенным. Просто решите для себя, собираетесь ли вы в течение всей жизни терпеть эти качества характера. Говорят: «До свадьбы смотрите в оба - и сквозь пальцы потом». 

    Не выходите замуж и не женитесь импульсивно (т. е. под влиянием первого побуждения – ред.). Нельзя придумать ничего лучшего, чтобы испортить жизнь, как принять такое серьезное решение без должного размышления и молитвы. Нужно время, чтобы познакомиться и пройти первые процессы соединения. 

    Помните, что взаимоотношения в период свиданий только скрывают информацию, а не предоставляют ее. Оба партнера надевают свои лучшие маски, чтобы понравиться. Они тщательно сберегают тайны, которые могут навредить им. По этой причине многие новобрачные получают большие сюрпризы в первый год супружеской жизни. Не пожалейте времени, чтобы заглянуть «за фасад» и присмотреться к внутреннему миру вашего партнера. 

    Если вы христианин, то не вступайте в брак с неверующим. Вы, конечно, можете надеяться в будущем привести своего супруга к Богу, и такое иногда действительно происходит. Но рассчитывать на это в лучшем случае рискованно, а в худшем – безрассудно. Билли Грэм сказал, что «тот, кто вступает в брак с неверующим, получает в качестве свекра или тестя самого дьявола». 

    Не вступайте в брак слишком рано. Те, кто женятся или выходят замуж в 15-17 лет, разводятся в 2 раза чаще, чем те, кто ждут еще несколько лет. Создание семьи требует таких качеств, как самоотдача, постоянство, самодисциплина, которые приходят только со зрелостью. 

    И, наконец, универсальный секрет любви на всю жизнь. Если вы хотите вступить в брак, то входите в этот завет с твердым намерением оставаться преданным друг другу всю жизнь. Никогда не бросайтесь угрозами развода. Не позволяйте даже мыслям о разводе посещать ваше сознание. Знайте, Бог всегда за семью, и Он поможет вам преодолеть все трудности. 

    Дома и деньги приходят от родителей, но хорошая жена – подарок от Господа, – сказано в Притчах (19 гл.). Поэтому будьте внимательны, чтобы не пропустить того, кого Бог предназначил для вас. 

    Какова степень близости уже обрученной пары?

    Отвечу на этот вопрос историей о королеве, которая искала кучера. У первого она спросила: 
    - Как близко ты можешь на своей карете подъехать к краю обрыва, не рискуя при этом упасть в него? 
    Мужчина гордо ответил: 
    - До одного метра. 
    Второй претендент на должность услышал тот же вопрос и уменьшил расстояние до полуметра. 
    Третий выслушал вопрос и испугался: 
    - Как? Где обрыв? Обрывы я объезжаю. 
    Этот человек и был принят на работу. 

    Да, вы уже обручены, вы – жених и невеста. Чем меньше остается времени до дня свадьбы, тем труднее удерживать себя. Это как костер, которому нужно лишь немного ветра, и он разгорится в пламя. Поэтому, если вы допускаете объятия, поцелуи, то где гарантия, что вы не переступите черту, которую можно переступить только в брачную ночь? 

    Не рискуйте, как те два кучера, которые хвалились умением останавливать карету перед пропастью. Не допускайте близости, за которую вас будет мучить совесть. Проявите самообладание, и вы будете вознаграждены. 

    Я не буду перечислять, что можно и чего нельзя делать обрученной паре, скажу одно: не разжигайте огня. Лесной пожар оставляет после себя необитаемую землю, а огонь в камине дает тепло. Пламя любви дано нам Богом, и чтобы оно было благословением, дождитесь времени, определенного Богом. 

    Почему важно для молодой пары благословение церкви?

    Общеизвестно, что Церковь основана Иисусом Христом и не является делом человеческих рук. Она имеет и хранит Божью истину, записанную в Библии. Поэтому Иисус наделил Церковь определенными полномочиями, сказав апостолу Петру: «Истинно говорю: когда вы будете судить на земле, то это будет суд Божий. И когда вы обещаете прощение здесь на земле, то это будет Божье прощение». 

    Из этого следует, что церковь может выносить суждения о том, что является истиной в духовном и нравственном плане. Если молодая пара руководствуется принципами Библии в жизни, она получает благословение церкви и через это – Божье благословение. 

    Если же пара пренебрегает какими-то библейскими принципами, церковь уполномочена вынести суждение и взыскание от имени Бога. 

    Игнорирование мнения церкви является пренебрежением наставлениями Самого Бога и влечет за собою отлучение и дисквалификацию молодых людей как служителей в будущем. 

    Церковь и ее служители стоят за духовную, нравственную и физическую чистоту своих членов и защищают их от посягательств на эти достоинства. Поэтому церковь имеет право накладывать церковное наказание (вплоть до исключения из членства) на тех, кто пренебрегает и нарушает библейские принципы построения семьи. 

    Почему Бог запрещает развод?

    Несмотря на то, что сегодня количество разводов в нашем обществе растет, как снежный ком, явление это не новое. Во время земного служения Иисуса Христа «приступили к Нему фарисеи и, искушая Его, говорили Ему: по всякой ли причине позволительно человеку разводиться с женою своею? Он сказал им в ответ: не читали ли вы, что Сотворивший вначале мужчину и женщину сотворил их? И сказал: посему оставит человек отца и мать и прилепится к жене своей, и будут два одною плотью, так что они уже не двое, но одна плоть. Итак, что Бог сочетал, того человек да не разлучает. Они говорят Ему: как же Моисей заповедал давать разводное письмо и разводиться с нею? Он говорит им: Моисей по жестокосердию вашему позволил вам разводиться с женами вашими, а сначала не было так; но Я говорю вам: кто разведется с женою своею не за прелюбодеяние и женится на другой, [тот] прелюбодействует; и женившийся на разведенной прелюбодействует. Говорят Ему ученики Его: если такова обязанность человека к жене, то лучше не жениться» (Мтф.19:3-10) 

    В глазах Бога брак является пожизненной связью, которая никогда не должна нарушаться действием человека. В книге пророка Малахии сказано, что Он, Господь, ненавидит развод. Воля Божья состоит в том, чтобы общество и будущие поколения сохранялись через нерушимость семьи. 

    В крайнем случае, существуют всего лишь два основания для развода. Это супружеская неверность и если неверующий супруг оставил верующего. 

    Кроме этих причин, Библия не признает никаких других оснований для развода, в том числе не оправдывается развод по причине несовместимости или недостатка любви. 

    В заявлениях, которые подает разводящаяся пара, часто указывается причина: «Не сошлись характерами». Это хитрая дьявольская ложь. Ведь нормально и естественно, что ваши характеры разные. В мире нет двух одинаковых людей. Красота как раз в разнообразии. Найдите друг в друге те качества, которых нет у вас, и дополняйте ими друг друга. 

    Поэтому, если супруг, не имея указанных в Библии причин для развода, вступает в повторный брак, он совершает грех прелюбодеяния. 

    Помните, что «Развод как ампутация: ты остаешься в живых, но тебя стало меньше». 

    В завершение нашей темы еще один момент.

    Не будьте похожи на человека, который на приглашение хозяина пира сказал: «Я женился и не могу прийти». У многих молодоженов есть тенденция после свадьбы просто исчезать из церкви. По этому поводу сложилась даже пословица: «Был брат, да женился». То есть до свадьбы был активным, деятельным, энергичным, а после женитьбы как будто его подменили. Молодые супруги переходят в категорию «женатиков», оправдывая этим свои непосещения молодежных общений, библейских разборов и других молодежных мероприятий. 

    Друзья мои, да не будет с вами так. Помните, что «полная отдача себя Христу – это самая сильная связь, объединяющая человеческие сердца». Условие счастливого брака – это подчинение Богу и Его заповедям, а также совместный труд для Него. Любите Бога, любите вашу церковь. Пусть ваша нынешняя или будущая семья будет в благословение всем, кто встретится с вами на жизненном пути.
     
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 17:13 | Сообщение # 43
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Вопрос: Какие семейные ценности являются базовыми?
    Ответ: В понимание этого вопроса важна мировоззренческая позиция.   Я как христианин, исповедую убеждение, что мир не случаен.  Земля в космосе не случайна. Жизнь на Земле не случайна.  Человек в мире живой природы не случайность. Мир создан Богом!  Бог, как Он открылся нам в Библии, есть начало всех начал. Бог, открывшийся  нам в Библии, Творец видимых и невидимых миров. Бог создал человека, по образу Своему и подобию Своему. «И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душою живою». Быт.2:7;  Бог внушил человеку высочайшие духовные и душевные дарования.  Он наделил человека высоким интеллектом. Он дал ему волю. Он дал ему откровение смысла.  «И сказал Бог: сотворим человека по образу Нашему по подобию Нашему, и да владычествуют они над рыбами морскими, и над птицами небесными, и над скотом, и над всею землею, и над всеми гадами, пресмыкающимися по земле. И сотворил Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину и женщину сотворил их. И благословил их Бог, и сказал им Бог: плодитесь и размножайтесь, и наполняйте землю, и обладайте ею, и владычествуйте над рыбами морскими и над птицами небесными, и над всяким животным, пресмыкающимся по земле».  Быт.1:26-28;  Образ и подобие Божье при всей непостижимости Бога, мы понимаем в том,  чточеловек троичен.  Человек есть дух,  душа и тело.
    Бог создал брак.  Именно в браке, мужчина и женщина, обретают полноту, и цельность, для исполнения Божьего предназначения.  В браке совершается тайна единения. «Будут двое одна плоть»!   Быт: 2: 24;
     Единство духовное.  Единство душевное   Единство физическое.
      Именно в браке, в этом гармоничном единстве, единстве всех трёх составных личности,  человек обретает счастье.  В браке,  в союзе любви, человек исполняет важнейшее предназначение: размножение.  В браке, в  единстве,  в счастье деторождения,  человек достойно прославляет Творца.
  • Бог есть Бог семьи!  Фундаментальная ценность в браке – Признание Бога,  Богом семьи.   Семья – как домашняя церковь. Семья подотчётна Богу и служит Богу.  В это понятие я включаю совместное поклонение Богу, как образ жизни.   Совместная молитва. Изучение Писания. Активная жизнь в поместной церкви.
  • Брак нерасторжим!  Что Бог сочетал, то человек да не разлучает.  Слово развод исключается из словаря и мужа и жены. «Возлюбленный мой принадлежит мне, а я ему»; Песн.2:16;  Верность друг другу в данном пред Богом обещании сохраняется до конца дней жизни.
  • Глава в семье муж. Он обеспечивает духовный комфорт для жены. Он священник домашней церкви. Он обеспечивает душевный комфорт для жены. Он обеспечивает безопасность для жены. Сюда относятся  материальная обеспеченность, здоровый образ жизни, эмоциональная безопасность. Всё это выражается словом – Любовь!
  • Жена почитает своего мужа. Почитает, значит, выказывает ему уважение. Почитает  как мужчину, как главу, и как священника семьи. Жена почитает мужа как отца детей.  Библейское учение:     «Жены, повинуйтесь своим мужьям, как Господу»  Еф.5:22;
  •  Плодитесь и размножайтесь!   Библейское назначение брака в рождении и воспитании детей. Когда муж и жена отказываются исполнять это предназначение – они отказываются от Божьих принципов в браке. Все другие аспекты в браке неизбежно  будут в кризисе.
  • Воспитание детей – обязанность отца! «И вы, отцы, не раздражайте детей ваших, но воспитывайте их в учении и наставлении Господнем». Еф.6:4;  Оказывать внимание каждому ребёнку. Быть для детей примером, строгим учителем и другом.
  • В единстве, в уважительном отношении друг ко другу, жена и муж, родители  и дети,  решают вопросы жизненного устройства. Семейный бюджет. Планы на отдых. Приоритеты в семье. Интересы родителей. Интересы детей. Интересы церкви. Открытое обсуждение таких вопросов формирует благоприятный климат в семье и воспитывает детей более эффективно, нежели нотации и наказания.
    •  
    loveДата: Понедельник, 17.02.2014, 17:17 | Сообщение # 44
    Генералиссимус
    Группа: Администраторы
    Сообщений: 4499
    Репутация: 12
    Статус: Offline
    		Ценность брака

    Эксперимент газеты Вашингтон Пост в 2009 году вызвал бурное обсуждение в интернете. Вот его суть: холодным январским утром на станции метро Вашингтона остановился мужчина, достал из футляра скрипку и начал играть.За 45 минут он сыграл 6 произведений. Был час пик, и сотни людей проходили мимо него, спеша на работу.
    Через три минуты игры мужчина средних лет обратил внимание на музыканта. Он замедлил свой шаг, остановился на несколько мгновений и поспешил далее по своим делам. Минуту спустя скрипач получил свой первый заработок: женщина бросила деньги в футляр и поспешила по своим делам.
    Прошло еще несколько минут. Мужчина остановился на мгновение, облокотился о стену и стал слушать, но вскоре взглянул на часы и продолжил путь.
    Больше всего внимания музыканту досталось от трёхлетнего мальчика. Его мама в спешке вела его за собой, но мальчик остановился, чтобы посмотреть на скрипача. Мама потянула чуть сильнее, и мальчик был вынужден пойти за ней, постоянно оглядываясь. Похожая ситуация повторялась с несколькими другими детьми, но никто из родителей не дал им задержаться ни на минуту.
    За 45 минут игры только 6 человек ненадолго остановились и послушали, ещё 20, не останавливаясь, бросили в футляр деньги. Заработок музыканта составил 32 доллара. Никто из прохожих не знал, что скрипачом был Джошуа Белл — один из лучших музыкантов в мире. Играл он сложнейшие и прекрасные произведения, а в его руках была скрипка Страдивари стоимостью 3,5 миллиона долларов. За два дня до выступления в метро состоялся его концерт в Бостоне, где был аншлаг, хотя средняя стоимость билета составляла 100 долларов. Цель этого эксперимента заключалась в том, чтобы выяснить: способны ли мы ощущать красоту в будничной среде, в «неподходящий» момент, сможем ли распознать талант в неожиданной обстановке?
    Выводы из этого эксперимента неутешительные. Если мы не можем найти время на то, чтобы ненадолго остановиться и послушать выдающееся музыкальное произведение в исполнении одного из лучших музыкантов планеты; если темп современной жизни стал настолько стремителен, что мы становимся слепы и глухи к таким вещам, неужели это настоящая жизнь? Зачем нам непрестанная погоня за чужими навязанными ценностями? И что еще мы теряем в этой безумной гонке?  Ответ один: мы теряем саму жизнь.
    Эта история может служить хорошей иллюстрацией к теме брачных отношений. Точно так же, как люди не оценили игру великого маэстро,  они не ценят благословения брачных отношений. Основная причина краха института семьи в том, что люди считают брак сугубо личным делом и в случае неразрешимых проблем поступают по методу Тараса Бульбы: «Я тебя породил, я тебя и убью».  Без библейского учения невозможно ни  оценить по достоинству брак, ни  сохранить его в строптивом мире. Обратимся к учению о браке в евангелии от Матфея 19:1-10.
    Когда Иисус окончил слова сии, то вышел из Галилеи и пришел в пределы Иудейские, за Иорданскою стороною.  За Ним последовало много людей, и Он исцелил их там. И приступили к Нему фарисеи и, искушая Его, говорили Ему: по всякой ли причине позволительно человеку разводиться с женою своею?
    Евангелист Матфей связывает вопрос фарисеев о браке с предыдущими поучениями Христа  о ценности человеческой личности, которую  нельзя подвергать соблазнам, унижениям, терзать непрощением (Мф. 18).  Фарисеи решили опровергнуть слова Христа о милосердном сердце, показав их непрактичность в сфере семейных отношений.  Они знали слабое место,куда нужно ударить: семейные отношения – те рифы, на которых чаще всего разбивается вдребезги человеческое милосердие. Чтобы в этом убедиться, достаточно посмотреть новости. В Ростове-на-Дону кандидат физико-математических наук расстрелял бывшую супругу при дележе имущества. Житель Хакасии, когда его жена подала на развод, застрелил ее и двух малых детей, а потом покончил с собой. А ведь ее руки он добивался семь лет!..К счастью, настолько страшные события происходят не каждый день. Но сплошь и рядом люди морально пытают и уничтожают друг друга за причиненные в браке унижение, горечь и разочарование.   То, что на 1000 браков приходиться 700 разводов,  показывает, какой трагедией может обернуться семейная жизнь.
    Вопрос фарисеев готовил ловушку для Христа. Если бы Иисус подтвердил греховность развода, они объявили бы Его противником Моисея. Если  бы сказал, что разводиться можно, Он отрекся бы от Своих слов в Нагорной проповеди о недопустимости развода. В любом случае, авторитет Христа был бы подорван. Но в своем  ответе фарисеям Спаситель обратился не к проблемам несовместимости характеров, а к Божьему замыслу о браке и  призвал слушателейпомышлять о  сохранении  брака, а не о его разрушении.  Мы защищаем то, что представляет для нас ценность. И если мы осознаем ценность брака, мы будем бороться  за его  благополучие, как врачи сражаются за жизнь больного.
    I. Брак ценен, ибо он — дело Бога!
    «Он сказал им в ответ: не читали ли вы, что Сотворивший вначале мужчину и женщину сотворил их?»
    Брак — не человеческое изобретение, но творение Бога. Человек ни за что не додумался бы  до такого прекрасного союза.  И в самом деле, разве Адам  считал трагедией свое одиночество? Прошло всего несколько часов после его сотворения,  и он был переполнен  счастьем  открытия необыкновенных  красот райского мира. Ему было некогда скучать – Бог поручил дать имена всем тварям, и он справился блестяще с этой задачей. Его не тяготили плотские заботы и помыслы, он был безгрешным существом и смотрел на себя и на мир чистыми глазами. Адам был здоров и не нуждался в посторонней помощи. Он  не имел перед глазами примера счастливых супружеских пар, чтобы пожелать и себе семейной идиллии.
    Бог первым увидел нужду Адама в браке: «И сказал Господь Бог: не хорошо быть человеку одному; сотворим ему помощника, соответственного ему» (Быт.2:18). Сказано – сделано! Бог погрузил Адама в наркоз,  изъял у него ребро и сотворил ему прекрасную Еву, которую Адам сразу признал за самого близкого и любимого человека. Вся операция заняла несколько минут!
    Бог любит символику! Кто-то из святых сказал: «Создал помощницу не из головы, чтобы  не господствовала и не из пяты, чтобы не была рабой, но из  ребра, чтобы была помощницей». Первые люди  были созданы равными, но разными!  И Бог определил цели, ради которых сотворен брак.
    • Развитие дара управления

    «И сказал Бог: сотворим человека по образу Нашему по подобию Нашему, и да  владычествуют они над рыбами морскими, и над птицами небесными, и над скотом,   и над всею землею, и над всеми гадами, пресмыкающимися по земле. И сотворил             Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину и женщину сотворил их.  И благословил их Бог, и сказал им Бог: плодитесь и размножайтесь, и наполняйте землю, и обладайте ею, и владычествуйте над рыбами морскими и над       птицами небесными, и над всяким животным, пресмыкающимся по земле»  (Быт.1:26-28).
    • Развитие взаимной любви и поддержки


    И создал Господь Бог из ребра, взятого у человека, жену, и привел ее к человеку.
    И сказал человек: вот, это кость от костей моих и плоть от плоти моей; она будет называться женою, ибо взята от мужа. Потому оставит человек отца своего и мать свою и прилепится к жене своей; и будут одна плоть. И были оба наги, Адам и жена его, и не стыдились.(Быт.2:22-25)
    «Двоим лучше, нежели одному; потому что у них есть доброе вознаграждение в труде их: ибо если упадет один, то другой поднимет товарища своего. Но горе одному, когда упадет, а другого нет, который поднял бы его. Также, если лежат двое, то тепло им; а одному как согреться?  И если станет преодолевать кто-либо одного, то двое устоятпротив него: и  нитка, втрое скрученная, нескоро порвется (Еккл.4:9-12).

    • Взаимное  наслаждение


    Источник твой да будет благословен; и утешайся* женою юности твоей, любезною ланью и прекрасною серною: груди ее да упоявают тебя во всякое время, любовью ееуслаждайся** постоянно.(Прит.5:18,19)

    9 Наслаждайся жизнью с женою, которую любишь, во все дни суетной жизни твоей,     и которую дал тебе Бог под солнцем на все суетные дни твои; потому что это — доля твоя в жизни и в трудах твоих, какими ты трудишься под солнцем.(Еккл.9:9)

    * евр. радоваться, веселиться, торжествовать.
    ** этим словом обозначается опьянение
    • Обретение  потомства

    «Но не сделал ли того же один, и в нем пребывал превосходный дух? что же         сделал этот один? он желал получить от Бога потомство. Итак берегите дух ваш, и никто не поступай вероломно против жены юности своей» (Мал.2:15)

    После грехопадения добавились еще две цели брака:
    • Предупреждение аморальности

    «А о чем вы писали ко мне, то хорошо человеку не касаться женщины. Но, [во избежание] блуда, каждый имей свою жену, и каждая имей своего мужа» (1Кор.7:1,2).
    Но если не [могут] воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться» (1Кор.7:9).

    • Уподобление Христу

    Жены, повинуйтесь своим мужьям, как Господу, потому что муж есть глава жены,как и Христос глава Церкви, и Он же Спаситель тела. Но как Церковь повинуется Христу, так и жены своим мужьям во всем. Мужья, любите своих жен, как иХристос возлюбил Церковь и предал Себя за нее, чтобы освятить ее, очистив банею водною посредством слова; чтобы представить ее Себе славною Церковью, не имеющею пятна, или порока, или чего-либо подобного, но дабы она была свята и непорочна. Так должны мужья любить своих жен, как свои тела: любящий свою жену любит самого себя. Ибо             никто никогда не имел ненависти к своей плоти, но питает и греет ее, как и Господь Церковь,  потому что мы члены тела Его, от плоти Его и от костей Его.  Посему оставит человек отца своего и мать и прилепится к жене своей, и будут двое одна плоть. Тайна сия велика; я говорю по отношению ко Христу и к Церкви. Так каждый из вас да любит свою жену, как самого себя; а жена да боится своего мужа. (Еф.5:22-33)
    Если вы будете расценивать свой брак какуникальное Божье творение, вы будете хранить его!  Почему в музее Лувра хранят безголовую скульптуру Ники Самофракийской? Или Критоса без носа, губ и подбородка? Почему они считаются шедеврами, несмотря на серьезные повреждения? Ответ простой – они были сделаны величайшими мастерами древности, и, даже будучи поврежденными,  сохраняют отблеск их гения. Брак остается Божьим творением, хотя из-за грехопадения в нем многое нарушено, хотя он полон конфликтов и трагедий. Но даже в поврежденном состоянии он остается Божьим шедевром, который нужно охранять. Разве не было ошибок в семейной жизни отца всех верующих Авраама? Были! Но, тем не менее, он считал брак делом Божьим и прилагал усилия его сберечь. Будем же подражать славному патриарху!
    II.  Брак ценен, ибо дает человеку больше, чем могут дать отец  и мать.Отец и мать дают детям свою любовь, кров над головой, одежду, питание, образование, за что их следует всегда благодарить. Однако человеку требуется нечто большее, что способен подарить только брак.
    • Брак дает человеку его дом.


    И сказал: посему оставит человек отца и мать…
    Оставит не ради жажды приключений, а ради собственного дома.  Родительский дом -  очень дорогое для человека место, в нем он ощущает себя любимым, принятым, защищенным. Однако слишком долго находиться в нем опасно – мужчина превращается в иждивенца! В Германии проживают 39,9 миллиона мужчин. При этом 10,6 миллиона из них, способные создать семьи, все еще живут  в родительском доме. Отцы и матери переживают о них – они упускают золотое время своей жизни,  ибо  собственный дом лучше родительского.  Собственный дом – это не стены и не крыша над головой. Родители могут подарить сыну или дочери квартиру, но не могут подарить дома в библейском смысле этого слова. Собственный дом – это семья, обогащающая человека  опытом любви и единения. Опытом  освоения новых для себя «профессий»: поэта, оратора, певца, музыканта, архитектора, душепопечителя,  строителя, электрика, охранника, адвоката, следователя,  учителя, няни…  Это, поистине, жизненный университет!
    • Брак дает человеку новый статус!


    ….и прилепится к жене своей
    Мужчина обретает статус  главы. Это великая ответственность! Быть главой жены  при том, что она лучше всех на свете знает недостатки своего мужа и одержима навязчивым желанием их искоренить, — это так же сложно, как быть президентом страны, где оппозиции дана свобода для критики  и демонстраций. В этих непростых условиях нужно уметь сохранить выдержку, мудрость и не позволить людям и обстоятельствам «раскачать лодку».
    Быть главой – значит,  научиться понимать жену с полуслова, или вообще без слов, а иногда и вопреки ее словам.Зачастую у женщин разница между смыслом сказанного и тем, что на самом деле имелось в виду, достигает значения «до наоборот».  Поэтому иногда понимать слова жены буквально – большая ошибка. Когда жена говорит «ты никогда меня не любил», это может значить всего лишь: «ты не сказал мне «доброе утро».
    Но самая главная обязанность мужа – быть в подчинении Христу. «Хочу также, чтобы вы знали, что всякому мужу глава Христос, жене глава — муж, а Христу глава – Бог» (1Кор.11:3).  Пожалуй, это самая важная часть мужских обязанностей. Семейные проблемы чаще всего имеют духовную природу и должны решаться духовными методами. Бог обещал: «Если ты будешь слушать гласа Его и исполнять все, что скажу, то врагом буду врагов твоих и противником противников твоих» (Исх.23:22). Когда мужчина не знает Бога, он абсолютно не способен справиться с изощренными искушениями, либо отказывается от статуса главы семьи: пусть жена командует, а мне и на диване неплохо. Духовный авторитет – вот что помогает жене принять главенство мужа.
    Жена получает от Бога  статус помощницы. Короля создает свита,  мужа мужчиной делает жена. Это очень тонкое искусство — поощрять его принимать решения,  позитивно оценивать их,  переносить безропотно его провалы и продолжать доверять ему.  Клайв Льюис с огромным уважением вспоминал свою умершую помощницу: «…хорошая жена соединяет в одном лице  всех,  кто тебе  необходим на жизненном  пути.  Кем  она для меня  не была? Она  была  мне  дочерью и моей матерью, моей  ученицей и моим учителем, моей  слугой  и моим  господином. И всегда, соединяя в себе все эти качества, она еще была мне верным товарищем, другом, спутником,  однополчанином. Моей  возлюбленной; и в то же время  она давала  мне все то, чего мне не могла дать  никакая мужская дружба (а у меня было немало  друзей).   Меня все  время тянет сказать о нашем браке: это было  слишком  хорошо, чтобы продолжаться  вечно…»
    Брак дарит  родительский статус. Иметь детей — великое счастье! Я часто думаю: «Если бы Адам и Ева не согрешили, то никто и никогда не задал бы вопрос: «Сколько иметь детей!», потому что с каждым ребенком в дом входило бы новое счастье. Родители стремились бы приобретать этого счастья больше и больше. Во время тысячелетнего царства именно такой будет жизнь: «Не будут трудиться напрасно и рождать детей на горе; ибо будут семенем, благословенным от Господа, и потомки их с ними» (Ис.65:23).
    Воспитание детей — огромный  труд, и в нем главную роль играет пример родителей.  Мой сын Вадим однажды признался: «Если я буду жениться, то только на такой, как мама».Пример отношений воспитывает больше, чем слова! Основное призвание родителей — помочь детям увидеть ценность служения Господу.У моего друга пастора Владимира З.  из четверых сыновей трое приобщены к служению  Господу. Причем, брат призывал своих сыновей занять священное место не словом, а собственным примером. Имея большую семью, он активно служил в Церкви — сначала регентом и проповедником, а затем и пастырем.Когда появилась возможность зарабатывать большие деньги, жертвуя при этом посещением богослужений, он остался при малой зарплате. Но Бог щедро воздал ему Своими благословениями.

    III. Брак ценен, ибо учит настоящей любви.…и будут два одною плотью

    Речь идет в первую очередь о душевной привязанности супругов, за которой последует и физическое единство. Польская журналистка Блоньская Ванда не без основания заметила: «Только Адам и Ева могли бы быть идеальной парой.  Адаму не приходилось слушать рассказы о мужчинах, за которых Ева могла бы выйти замуж, а Еве — о том, как хорошо готовила его мама»! Все остальные семейные пары далеко не идеальны и если бы не «клей любви», люди ни за что не создавали бы семьи.
    Однако «клей любви» бывает двух сортов: непрочный и прочный. Непрочный — это плотская любовь,  которая ищет симпатичного, здорового, умного, доброго, — словом идеального партнера. Основной ее мотив — «попользоваться» другим для собственного блага. Но проходит время, красота приедается или вянет, доброта теряет терпение и уходит, здоровье исчезает, и  человек остается со своими немощами и пороками, которые режут, колют, мешают жить.  Плотская любовь делает, в конце концов, несчастным и одиноким. Вот почему Чехов предупреждал: «Если боитесь одиночества — никогда не женитесь».  И все больше людей  следуют этому совету.
    Глава института Семьи и Воспитания  Великобритании Катерина Рейк считает, что традиционная семья умрет в ближайшие 10-20 лет. Уже сейчас каждый четвертый ребенок в Британии живет в семье, где есть только один родитель (в начале 70-х годов прошлого века в неполных семьях жил каждый 14-й ребенок). Половина сегодняшних британских детей рождается вне брака, тогда как в 70-х это был один из десяти.
    В 2007 году 32% из 22 миллионов детей в США жили с одним из родителей, обычно с мамой. Это троекратный рост по сравнению с 1970 годом. В 1985 году в США 22% детей были рождены вне брака, в 2006 — 39%.
    По данным Федеральной службы государственной статистики за 2008 год, в России было зарегистрировано 1 млн. 178 тыс. браков и 703 тыс. разводов. Таким образом, можно сказать, что 60% браков распадается.
    У ориентированных на плоть людей иначе и быть не может. «Клей» плоти – самый ненадежный в мире. Кто принимает вспышку  страсти за любовь, еще не знает любви. Поэтому недалеко от правды ушлапоговорка: «Мужчина как загар, вначале пристает, потом смывается». Божий «клей любви» (а любовь должна быть от Бога, ибо Он есть любовь!) соединяет супружеские узы навсегда, и «приклеенный» им мужчина «смыться» не может.
    Любви нужно учиться. Джошуа Белл несомненно имел задатки музыкального таланта и мог бы стать дворовым музыкантом. Но он захотел большего и  долго и прилежно учился.  В конце концов, он стал мастером, игра которого приносит наслаждение тысячам любителей музыки. Так и в браке: можно не учиться любви и тоскливо прозябать всю жизнь. Но можно научиться любить по Божьему замыслу, и тогда брак станет песней. Только в этом не помогут популярные книжки психологов. Единственным наставником в любви  является пример Иисуса Христа. Его имел ввиду апостол Павел, наставляя мужчин в Ефесе.
    • Мужчина учится выражать любовь жертвой


    «Мужья, любите своих жен, как и Христос возлюбил Церковь и предал Себя за нее (ЕФ.5:25).
    Христос любил до самопожертвования.  Он возлюбил людей, несмотря на их грехи, умственную и душевную убогость,  ужасную нищету. Он принес Себя в жертву, чтобы грешник мог очиститься и освятиться. Господь способен долго ждать отклика и снисходить к бессилию человека ответить Ему той же мерой.  Муж должен подражать жертвенной Христовой любви. И совсем необязательно ожидать особого случая для проявления героизма.  Афорист Лешек Кумор заметил: «Кто готов принести жертву, всегда найдет подходящий алтарь. Брачную клятву о любви и верности, надо заменить клятвой о готовности мыть посуду и выносить мусор».
    Многим мужчинам такие жертвы не под силу! А их нужно приносить каждый день. Подумайте о мужах Библии. Авраам пожертвовал привязанностью  к Измаилу ради Сарры. Если даже предположить, что Исаак молился о том, чтобы Ревекка стала матерью,  всего пять минут в день, получится, что он пожертвовал примерно 600 часов на молитвы о супруге! Пророк Осия пожертвовал своим временем для неверной жены: «не будь с другим; так же и я буду для тебя». Иосиф, не ведавший о беременности Марии от Духа Святого, был готов пожертвовать репутацией благочестивого человека, но только не предать ее суду.
    И только вслед за жертвой следует освящающее, поддерживающее слово мужа. Так было у Христа,  принесшего жертву, «чтобы освятить ее, очистив банею водною посредством слова; чтобы представить ее Себе славною Церковью, не имеющею пятна, или порока, или чего-либо подобного, но дабы она была свята и непорочна» (Еф.5:26-28).
    Не станем и мы, мужчины, менять Христов порядок в науке любви:  сначала жертва, а потом слово!
    • Женщина учиться любить повиновением


    «Жены, повинуйтесь своим мужьям, как Господу,  потому что муж есть глава жены, как и Христос глава Церкви, и Он же Спаситель тела. Но как Церковь повинуется Христу, так и жены своим мужьям во всем (Еф. 5:22-24)
    Любой мужчина жаждет внимать этому языку любви. Когда женщина говорит на нем, он уверен, что она его любит. Но как нелегко женщинам освоить этот язык! Кому-то легче выучить двадцать иностранных языков, чем один язык повиновения!  Когда их желания совпадают с просьбой мужа: «Пойди, купи себе новое платье!», повиноваться легко. Но если муж  просит о  чем-то неприятном, к примеру: «не говори плохо о моем друге», повиновение сразу куда-то исчезает. Современные женщины стали менее покорными и более эгоцентричными. Социолог Сергей Белановский считает причиной разводов «рост индивидуализма (читай эгоизма – ВС) в обществе, ослабление сдерживающих факторов, которые раньше держали семью».Инициатива 68% разводов (а в Москве – 80%) идет по преимуществу от женщин. Только треть браков распадается из –за алкоголизма мужей, а 2\3 от психологических причин.  Женщины больше  любят себя, чем своих мужей. Они не видят в них глав, поставленных Богом, и пытаются создать свою модель брака, в которой нет места подчинению. Древнее искушение в Эдеме отлично срабатывает и в 21 веке: «Будете, как боги, знающие добро и зло». Женщина «знает», как наводить порядок в семье и… пожинает разруху. Выходя из подчинения Богу, она лишается Его защиты и становится жертвой  сатанинского обольщения.
    В 1620 г. раввин из Познани Ицхак бен Эльяким написал для своей дочери книгу «Доброе сердце», в которой, среди прочего, содержались «10 заповедей хорошей жены». Эти заповеди не потеряли своей актуальности и в наше стремительное время и вовсе не грех женщинам освежать их в памяти регулярным прочтением.
    1. Будь осторожна, когда твой муж сердится. В этот момент не будь ни весёлой, ни сварливой — улыбайся и говори тихо.
    2. Не заставляй своего мужа ждать еду. Голод — отец гнева.
    3. Не буди его, когда он спит.
    4. Будь осторожна с его деньгами. Не скрывай от него свои денежные дела.
    5. Храни его секреты. Если он хвастает, держи и это в тайне.
    6. Не одобряй его врагов и не ненавидь его друзей.
    7. Не возражай ему и не утверждай, что твой совет лучше, чем его.
    8. Не ожидай от него невозможного.
    9. Если ты будешь внимательна к его просьбам, он станет твоим рабом.
    10. Не говори ничего такого, что задевало бы его. Если ты будешь обращаться с ним, как с царём, он будет относиться к тебе, как к царице.

    Последний совет особенно хорош. Следуя ему, женщина порадует Бога и сохранит свой семейный очаг.

    IV. Брак ценен, ибо он скрепляется Богом!
    … так что они уже не двое, но одна плоть. Итак, что Бог сочетал, того человек да не разлучает.
    Мудрый Соломон, говоря о браке, привел хорошую аналогию: «…и нитка, втрое скрученная, нескоро порвется» (Еккл.4:12).  Бог — это третья нить брака.  Он дает силы его созидать. Человеческие нити сами по себе непрочны, но Божья нить скрепляет их. Примечательно, что Христос не говорит о церковном браке, в который вступают возрожденные люди. Он говорит о браке в израильском обществе, состоявшем по преимуществу из невозрожденных людей. Даже такие браки Бог благословляет и скрепляет державной волей.
    Дорожите браком, потому что Сам Бог принял участие в его создании и не огорчайте Его  неправомерным разводом! Брак – Божья собственность и только Он имеет право его расторгнуть через смерть или через греховный произвол неверующего человека: «Если же неверующий [хочет] развестись, пусть разводится; брат или сестра в таких [случаях] не связаны; к миру призвал нас Господь» (1Кор.7:15). Попуская неверующему оставить свою половину, Бог избавляет верующую от постоянных скандалов и нервотрепок.
    Однажды на церковный совет пришла женщина и попросила служителей разрешить ей развод. Ее муж пьянствовал с 15 лет, и родители, представив его верующим, сосватали его и женили, чтобы он прекратил пить. Прошло несколько лет тяжелой семейной жизни, народилось четверо детей, но пьянство не прекратилось. Денег он в дом не приносил, съедал все, что жена приготовит и ему и детям, поднимал руку на членов семьи и требовал супружеских отношений. Служители сказали женщине: «Слово Божие учит: «жена, которая имеет мужа неверующего, и он согласен жить с нею, не должна оставлять его» (1  Кор.7:13). Согласие жить с женой означает содержать семью и не применять физического насилия.  Ваш муж не исполняет этих требований. Он хочет жить для себя, но не для семьи, поэтому мы не имеем права осуждать вас за развод».
    V. Брак ценен, потому что он открывает человеку глаза на порочность собственного сердцаОни говорят Ему: как же Моисей заповедал давать разводное письмо и разводиться с нею?  Он говорит им: Моисей по жестокосердию вашему позволил вам разводиться с женами вашими, а сначала не было так;
    Вопрос о разводе подняли учителя закона, самые святые люди в глазах общества. Будучи сведущими в тонкостях Писания, они разбирались и в некоторых тайнах человеческих отношений. Женщина никогда не соответствовала их критериям порядочности и праведности, а потому с ней было не грех и развестись. Они смотрели на  нее с точки зрения своего права на  счастье.  Если женщина не делает мужа в чем-то счастливым, ее можно оставить.  Комментатор Библии У. Баркли дает важную   историческую справку, объясняющую суть мужского жестокосердия:
    «Во-первых, по иудейскому закону женщина была вещь. Она была собственность отца или мужа и потому у нее, практически, не было вообще никаких прав. Большинство иудейских браков устраивали родители или профессиональные сводники. Девушку могли помолвить еще в детстве, и часто с мужчиной, которого она никогда не видела. Но у нее была одна гарантия — когда ей исполнялось 12 лет, она могла отказаться признать отцом выбранного мужа. Но в вопросах развода общее правило и закон давали всю инициативу мужу. Закон гласил «Жена может быть разведена со своего согласия или без оного, но муж — только со своего согласия».
    Жена могла принудить мужа развестись с ней, если он имел какую-нибудь отвратительную болезнь, как, например, проказу, или, если он был дубильщиком кож, что было связано с собиранием собачьего помета, или, если он предлагал ей покинуть Святую землю. Но, в общем, закон гласил, что у женщины нет законных прав, и что право требовать развод полностью принадлежит мужу.
    Во-вторых, сам процесс развода был чрезмерно прост. Весь процесс был основан на том самом отрывке Моисеева закона, к которому относится вопрос Иисуса. «Если кто возьмет жену и сделается ее мужем, и она не найдет благоволения в глазах его, потому что он находит в ней что-нибудь противное, и напишет ей разводное письмо, и даст ей на руки, и отпустит из дома своего…» (Втор. 24,1). Разводное письмо представляло собой простое заявление в виде одного предложения гласившего, что муж отпускает свою жену. Иосиф Флавий пишет: «Тот, кто хочет развестись со своей женой по какой бы то ни было причине (а такие случаи встречаются среди мужчин), пусть он в письменной форме даст заверение, что впредь никогда не пользует ее как свою жену; потому что таким образом она будет свободна выйти замуж за другого мужа». Единственной гарантией против такой простой процедуры развода было то, что женщине нужно было возвратить приданое.
    Одна из важных проблем развода у иудеев связана с Моисеевым законом. В этом законе сказано, что муж может развестись со своей женой, если «она не найдет благоволения в глазах его, потому что он находит в ней «что-нибудь противное». По поэтомувопросу среди иудейских раввинов существовали ожесточенные разногласия, и именно здесь хотели втянуть Иисуса в дискуссию, задав Ему вопрос.
    Школа Шаммая определенно считала, что выражение «что-нибудь противное» значит блуд, внебрачные связи, и только по этой причине можно развестись с женой и отослать ее. Если даже женщина непослушна и вредна, как сама Иезавель, ее нельзя отослать прочь, если она не нарушила супружеской верности.
    Школа Гиллеля, напротив, толковала выражение «что-нибудь противное» самым широким образом: она считала, что муж может развестись со своей женой, если она испортила ему обед, если она ходила непричесанная, если она говорила на улице с мужчинами, если она неуважительно говорила в присутствии мужа о его родителях, если она была сварливая женщина, чей голос был слышен в соседнем доме. Раввин Акиба даже доходил до того, что фраза «если она не найдет благоволения в глазах его» значит, что муж может развестись со своей женой, если он находил женщину, которая нравилась ему больше и которую он считал более красивой. Вся трагедия заключалась в том, что, как и надо было ожидать, предпочтение отдавали школе Гиллеля; брачные узы не были прочными, и разводы по самым банальным поводам стали, к сожалению, обычным делом».
    Итак, жесткое сердце требует самоублажения и почтения,  любит мстить,  выискивать оправдания разводу. Оно не хочет подражать Божьему  отношению к человеку: «А Я говорю вам: любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас, да будете сынами Отца вашего Небесного, ибо Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных. Ибо если вы будете любить любящих вас, какая вам награда? Не то же ли делают и мытари? И если вы приветствуете только братьев ваших, что особенного делаете? Не так же ли поступают и язычники?  Итак, будьте совершенны, как совершен Отец ваш Небесный» (Матф.5:44-48).
    Когда человек обнаружит свое жестокосердие, он поймет, что больше всех виноват в  крушении брака. Ведь настоящая любовь обуздывает собственный эгоизм и принимает другого таким, какой он есть, переносит его недостатки и ищет наполнения Божьей любовью. Только Бог может помочь преодолеть этот страшный грех. Вот тогда слово о Христовом искупительном подвиге становится желанным, вот тогда надеждой и радостью отзовется сердце на обещание Христа: «Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим;  ибо иго Мое благо, и бремя Мое легко» (Матф.11:28-30).  Склонись же душа перед Спасителем и проси в глубоком смирении:
    «Научи меня, Боже, любить
    Всем умом Тебя, всем помышленьем,
    Чтоб и душу Тебе посвятить,
    И всю жизнь с каждым сердца биеньем.
    Научи Ты меня соблюдать
    Лишь Твою милосердную волю;
    Научи никогда не роптать
    На свою многотрудную долю.
    Всех, которых пришел искупить
    Ты Своею пречистою кровью, -
    Бескорыстной, глубокой любовью
    Научи меня, Боже, любить!
    Бога может восстановить брак из пепла, когда ваше сердце будет исполнено Его любовью!
     
    Форум » Forum » Духовні роздуми » Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти (Цікава порада тим,котрі шукають собі пари і не можуть знайти)
    • Страница 2 из 2
    • «
    • 1
    • 2
    Поиск: