|
Інтернет
|
|
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:29 | Сообщение # 26 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ПРОБЛЕМИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ІНТЕРНЕТУ НА МОЛОДЬ
Останні роки характеризуються повсюдним впровадженням у життя широких шарів населення науково-технічних досягнень в області інформаційних і комунікаційних технологій.
Це явище, що деякі дослідники називають "демократизацією високих технологій", безумовно, не можна не оцінювати позитивно. Однією з його складових виступає використання інформаційних ресурсів глобальних комп'ютерних мереж, у першу чергу - мережі Інтернет. Мережа активно розвивається, напрямки її використання розширюються. Постійно зростають обсяги інформаційних ресурсів, представлених у мережі. Щодня тут з'являється більш 3 млн. нових сторінок. Але, незважаючи на те, що можливості, надані суспільству мережею Інтернет, дійсно грандіозні, помітний і широкий спектр породжуваних нею небезпек. Одержуючи безсумнівні переваги від використання інформаційних систем, побудованих на основі глобальних комп'ютерних мереж, суспільство поступове входить у залежність від їхнього нормального функціонування. Даний факт змушує виробляти нові підходи до захисту інтересів особистості, суспільства, держави в цій сфері.
Ряд небезпек пов'язаний зі спробами певних сил використовувати інформаційні можливості мережі для формування суспільної думки, впливу на маси з метою досягнення своїх інтересів. Безумовно, інформаційному впливу найбільшою мірою піддається найбільш масова й активна частина аудиторії Інтернету - молодь. На молодих людей буквально обрушується потік інформації, значну частину якої вони просто не в змозі адекватно сприйняти. Частина матеріалів, поданих в упередженому виді, здатна привести до моральних деформацій, породити агресію, прагнення до прояву насильства.
Так, відсутність налагоджених правових механізмів впливу на інформацію, що представляється в комп'ютерних мережах, дозволяє розміщати тут матеріали відверто націоналістичного, фашистського, расистського змісту, порнографічну продукцію з елементами насильства, рецепти виробництва наркотичних і вибухових речовин і т.д. У ряді країн відзначається поява сайтів, що належать організованим злочинним угрупованням і терористичним організаціям, через які ведеться не тільки обмін інформацією, але і пропаганда відповідних ідей і способу життя.
Аналізуючи вплив мережевих інформаційних ресурсів на формування життєвих установок молоді, припускається, на наш погляд, розглядати Інтернет в якості специфічного середовища прояву суспільних відносин. У цьому середовищі представлені практично всі соціальні шари і вікові групи населення, тут знайшли втілення в тій або іншій формі більшість видів діяльності суспільства (політична, фінансово-економічна, комерційна, освітня, культурна і т.д.), на основі спільності інтересів створюються численні "віртуальні" групи територіально відокремлених суб'єктів. У таких групах складається своя внутрішня соціальна ієрархія, з'являються формальні і неформальні лідери. Тут одержують розвиток невідомі раніше форми спілкування і взаємодії людей, йде процес формування особливої субкультури.
У кримінології проблема взаємодії особистості із соціальним середовищем, впливу середовища на протиправне поводження відноситься до числа центральних. Спостереження показують, що мережеве середовище, як і соціальне середовище в цілому, впливає на особистісні характеристики людей, соціально-психологічні характеристики представлених у ній груп, породжує відповідну мотивацію поведінки, обрання конкретних засобів досягнення цілей (у тому числі протиправних). Саме тому мережеве середовище всі частіше виступає предметом досліджень, спрямованих на вивчення особливостей спілкування і взаємодії користувачів, форм самовираження особистості, характеристик особливих "віртуальних колективів". Стає очевидним, що процес становлення соціальних відносин у новому інформаційному середовищі, не підкріплений у достатній мері ні відповідними законодавчими, ні моральними установками, породжує невідомі раніше форми негативного девіантного поводження, особливо серед молоді.
Варто відзначити, що до цього моменту мережеве співтовариство відрізняється значним різноманіттям індивідів, великою соціальною і культурною диференціацією і стратифікацією, широким спектром поглядів на будь-які суспільні проблеми. Тим часом відомо, що ізоляція суб'єкта з нестандартними (у тому числі і негативними) установками від нормальних контактів у реальному мікросередовищі в більшості випадків приводить до того, що він шукає визнання в інших місцях серед подібних собі. У таких випадках мережеве спілкування може допомогти молодій людині в певній мірі перебороти внутріособистісні і зовнішні конфлікти, що виникають у сімейних відносинах, відносинах з однолітками і т.п. При цьому індивід може знайти в мережі підтримку і розуміння практично в будь-яких поглядах, що відкидаються його конкретним оточенням. Спілкуючись в Інтернет, він може не тільки на час "змінювати" стать і ім'я, з'являтися перед співрозмовником в іншому фізичному вигляді, але навіть створювати свій новий образ - реалізовувати, нехай віртуально, свої фантазії, що важко або неможливо реалізувати в звичайному світі. "Віртуальний " світ дає додаткову свободу дій і вираження думок, емоцій, почуттів, що обмежується в реальному житті.
"Закомплексована" людина, що має серйозні проблеми в щоденному спілкуванні з навколишніми людьми, у мережевому спілкуванні одержує можливість цілком розкріпачитися. Однак при цьому вона може легко виявитися втягнененою у спілкування маргінальних груп, здатних нав'язати їй негативні соціальні установки. Навіть при неглибокому пошуку в мережі Інтернет легко знайти сайти, де позитивно оцінюються такі явища, як сатанізм, педофілія й інші види сексуальних збочень, наркотизм і т.п. Молоді люди з слабкою психікою при відвідуванні подібних сайтов можуть активно сприйняти пропагандовані тут погляди і перенести їх у своє повсякденне життя.
Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість підлітка як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов'язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поводження, поводитися більш розкованно і навіть переходити деякі моральні межі. Є чимало прикладів, коли підлітки використовують мережеві можливості, щоб досаждати людям, з якими в реальному житті їх пов'язують неприязні відносини. У США одержало значне поширення явище, що називається "кіберпереслідування", коли зловмисник постійно переслідує свою жертву, направляючи їй погрози за допомогою мережевих засобів. Подібні випадки відзначаються й у вітчизняній практиці.
Аналіз літератури показує, що мережеве середовище здатне впливати навіть на психічне здоров'я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так називаної "Інтернет-залежності"). Дана залежність виявляється в нав'язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернету, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну "ідеальну особистість" відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості: "кіберсексу", віртуальним знайомствам, мережевим азартним іграм, комп'ютерним іграм або нав'язливому переміщенню по Web-вузлах. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.
Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поводження молодих людей. Так, навесні 2002 р. німецький підліток Р.Штайнхойзер убив 17 і ранив 7 чоловік у гімназії, де він навчався. При опитуваннях свідків з'ясувалося, що улюбленим його заняттям була участь у мережевих комп'ютерних іграх, що містять сцени насильства (таких як CounterStrіke). В даний час у Німеччині обмежене поширення подібних ігор. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.
Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережій Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у підлітків. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.
Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу комп'ютерних мереж. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об'єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів. І дуже важливо, щоб протиправні процеси, що відбуваються в глобальних комп'ютерних сетях, одержували адекватну протидію з боку правоохоронних органів.
(с) Анатолій Осипенко
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:34 | Сообщение # 27 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Негативний вплив на молодь телебачення та Інтернету.
В останній часом особливо актуальною для багатьох країн стає проблема посилення негативного впливу на дітей засобів масової інформації (насамперед Інтернету та телебачення).
Особливо потужний вплив на молодь чинить телебачення. За даними дослідників (І.Черезова, Д.Салюк), вітчизняний підліток у середньому проводить біля телевізора 3—5 годин на добу (для порівняння: польський підліток дивиться телевізор 2— 4 години на добу, у вихідні — до 5 годин. У США діти віддають телепрограмам більше часу, ніж навчанню. У Швеції учні впродовж 10 років навчання проводять 18 тисяч годин перед телевізором). Телевізор дає дитині більше інформації, ніж батьки, друзі чи вчителі, і часто діти довіряють їй не менше, а то й більше, ніж рідним і близьким.
Сучасне вітчизняне телебачення, щоб привабити широку публіку й отримати більше прибутків від реклами, схильне транслювати насильницькі чи еротичні сюжети, пробуджуючи ниці інстинкти людини. За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства.
Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже в 91% епізодів, які показують сексуальний зв’язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені. Якщо дорослий ще може критично оцінювати таку телепродукцію і відмежовувати вигадку від реальності, то дитина часто сприймає телевізійні схеми як план для реалізації в житті, і в неї поступово формується кримінальний стиль мислення. Якщо тебе скривдили — ти мусиш дати здачі і знищити кривдника, якщо ти розумієш, що не можеш досягти бажаного законним шляхом, — не страшно в чомусь переступити межу; якщо ти багатий і сильний — закон для тебе не писаний. Відтак маємо звикання до кримінальних сцен, засвоєння дитиною помилкової істини, що основний шлях вирішення більшості проблем — насильницький, і формування в неї досить дивних ідеалів чи взірців для наслідування (позитивний герой бойовика стріляє і вбиває вчетверо більше, ніж герой негативний). Згідно з даними соціологічного дослідження кандидата психологічних наук О. Дроздова (Інститут психології ім. Г.Костюка АПН України), 58% молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3% молоді готові вчинити протиправні дії, беручи приклад із телегероїв.
Більшість кінокомпаній, зокрема Голівуд, запевняють нас, що насильство в певних, визначених законом дозах навіть корисне для обивателя, який, споживаючи криваві сцени, вихлюпує свою негативну енергію. Але, по-перше як визначити ці певні дозволені дози (наприклад, одне вбивство чи згвалтування за півгодини фільму дозволено, а два — ні?), а по — друге, насильство на телебаченні в будь-яких дозах впливатиме на психіку людей, і особливо молоді, спотворюючи її. Деякі режисери, зокрема А.Хічкок, вважають насильницькі сцени свого роду терапією, стверджуючи, що вони «очищають розум людини від темних, часто вбивчих потягів і підсвідомих гріховних імпульсів та дозволяють насолодитися спостеріганням крамольних діянь, на здійснення яких у неї самої ніколи б не стачило духу, хоча, можливо, й дуже хотілося б…» Але все ж таки: сцени насильства очищують розум від негативних потягів — чи дозволяють втілювати їх віртуально, співпереживаючи побачене? Теорію катарсису пропагують насамперед творці фільмів з елементами насильства та жорстокості, їх підтримує ряд психологів. Проте більшість усе ж таки застерігає про небезпеку екранного насильства й не сприймає теорію катарсису як незаперечний факт. Так, Брайант Д. Томпсон стверджує: «У 1950-х і 1960-х роках C. Фешбах виявив прояви катарсису в учасників експериментів, що проводилися ним... Але слід зазначити, що всього кілька з сотень проведених експериментальних досліджень дали ті результати, про які писав Фешбах, або підтвердили механізм катарсису. Тому сцени насильства, швидше, спонукають до негативних дій».
Насилля на телебаченні – насилля в житті
Особливо небезпечно показувати фільми зі сценами насильства чи розпусти й агресивні мультфільми підліткам та маленьким дітям. Вони ще не можуть критично оцінювати побачене і намагаються реалізувати його в житті. Наприклад, коли дволітнім дітям показали «Тома і Джеррі», то після перегляду вони почали битися маленькими табуретками, копіюючи героїв. А деякі діти можуть узяти молоток чи ніж, як герої цих мультиків, і вдарити іншу дитину або навіть дорослого. Чотирирічна дитина почала бити кулачками своїх рідних після перегляду... «Матриці», оскільки побачила, що хороший Нео весь час бився з поганими «дядьками».
На жаль, багато закордонних мультфільмів сповнені агресивних або аморальних сцен. Згадаймо різних покемонів та кіборгів, які безперервно знищують одне одного. Як позитивний приклад слід згадати добрі радянські мультфільми: «Снігуронька», «Аленький цветочек», «Цветик –семицветик», «Карлсон», «Леопольд», «Козаки» та інші, що викликають позитивні емоції й виховують прагнення до дружби, взаємодопомоги, щедрості, добра, милосердя, любові. Деякі ж, навіть у цілому добродушні американські мультфільми, наприклад «Шрек», містять сцени, котрі виховують жорстокість. Мене та багатьох моїх знайомих шокувала сцена, коли Шрек, щоб сподобатися Фіоні, надуває жабку. Що ж тоді робитимуть діти, аби сподобатися? Дослідники виявили, що діти, які скоїли злочини, покалічивши інших дітей під час гри, взагалі не розуміють, що таке співпереживання, бо не можуть поставити себе на місце дитини, якій вони завдали болю: батьки їх цього не навчили, а мультфільми, навпаки, показували, як «прикольно» заподіяти болю іншій істоті чи людині, що бачимо в «Томі і Джеррі». Деякі можуть заперечити, що це дуже веселий мультик. Але постарайтеся порахувати скільки агресивних сцен у цьому мультфільму, коли Том дубасить Джері чи навпаки, хоча це нібито й виглядає дуже весело. Небезпечність таких мультиків підтверджують науковці, зокрема когнітивна теорія Альберта Бандури, яка доводить, що дитина часто копіює агресивні дії, які бачить в реальному житті чи на телебаченні, якщо їй не пояснювати, що цього робити не потрібно. Вчені проводили експеримент з лялькою Бобо. Жінка-експериментатор протягом десяти хвилин зі усіх сил б’є надувну ляльку при цьому викрикує: «Вріж йому…Вмаж по носі». Спостерігаючи за цією ситуацією, дитина йде в іншу кімнату і повторює агресивні дії.
Саме тому агресивні мультфільми не можна показувати дітям. Тим часом у нас вони транслюються щоденно, є навіть спеціальні канали, наповнені такою продукцією. Яка ж людина сформується з дитини, котра дивиться такі фільми? Згадаймо випадок із кількома старшокласниками ужгородської школи, які били й усіляко принижували кількох своїх однокласників та молодших дітей. Хулігани викручували дітям руки, використовували окремі «прийоми» армійської дідівщини, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету, на одному хлопцеві імітували статевий акт. Але вони ще й зняли все це на відео і запустили в Інтернет відеоролик під назвою «Лох — це доля», щоб усі бачили, які вони круті. Багатьох вразив також той факт, що один зі старшокласників показував відзняте відео своїй мамі, яка... лише весело сміялася, дивлячись на «приколи» сина. Думаю, згодом вона гірко плакатиме, пожинаючи плоди свого виховання, та буде пізно. Згадаймо також популярний серед підлітків серіал «Беверлі Хілз» із його вседозволеністю, що трактується як незалежність, ледь не щоденною зміною партнерів і щовечірніми пиятиками як типом культурного дозвілля.
Результати ми вже бачимо в реальному житті.
Барселона. Три підлітки вирішили повторити трюк, який бачили на телебаченні: пізно ввечері натягнули через вулицю пластиковий шнур і спостерігали, як він перерізав горло мотоциклістові.
Лондон. Два шестилітніх хлопчики повністю зруйнували будинок своїх сусідів, щоб повторити телепередачу й заслужити приз. У дитячий передачі пропонувалося в найоригінальніший спосіб зруйнувати побудований у телестудії будинок.
Осло. Група п’яти-шестилітніх дітей гралася в черепашки ніндзя й на смерть забила одну дівчинку.
Валенсія. Двадцятилітній юнак, перевдягнувшись черепашкою ніндзя, заліз у сусідній будинок і зарізав подружжя та їхню доньку.
21 січня 2009 року на Вінниччині тринадцятирічний хлопчик скоїв самогубство. Журналіст вінницької газети «33-й канал» Анатолій Мельник описав цей жахливий випадок: «Останні хвилини перед самогубством він провів перед телевізором — дивився передачу, де «реконструювали» самогубство дівчинки (йдеться про цикл журналістських розслідувань 1+1 «Поки батьки не бачать»). Ось вона приймає фатальне рішення, ось пояснює його причини, ось в’яже петлю… Стасик уважно дивився майстерно зроблені «новини», дочекався, коли з кімнати вийде мама, і зав’язав петлю з власного ременя у власній шафі». Важко сказати, що саме штовхнуло на цей вчинок: проблеми у стосунках з іншими дітьми чи порушена психіка дитини.
Якщо перегляд агресивних фільмів і телепередач і не завжди приводить до фатальних наслідків, але завдає значної психологічної шкоди дітям. Психолог Л. В. Трубіцина у статті “Засоби масової інформації і психологічна травма” наводить приклад, як дівчинка років п’яти після перегляду новин боялась залишатись сама, не відпускала від себе матір переживаючи, що з нею може щось трапитись, часто плакала, прокидалась від жахіть
На жаль трагічних випадків стає все більше, так як заради видовищності і наживи телекомпанії часто нехтують моральними нормами і переходять дозволені межі, транслюючи жахливі сцени. В США був такий випадок. 1 травня 1998 року більшість американських телекомпаній вранці перервали трансляцію дитячих передач і в прямому ефірі почали показувати самогубство на вулиці Лос Анжелеса чоловіка, який дізнався що він хворий СНІДом. І більшість дітей були змушені дивитися як цей чоловік бігав з рушницею, а потім вистрелив собі в голову, заливши власною кров’ю частину вулиці. Телекомпанії пізніше попросили пробачення у батьків, але ситуації це не міняє і наслідки ми вже спостерігаємо сьогодні, коли мало не щомісяця передають новини, що той чи інший школяр чи студент стріляє по однокласникам, вчителям чи просто незнайомим людем, так як їх образили і вони таким чином відплачують за образу.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:35 | Сообщение # 28 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Слід відзначити, що ряд наукових досліджень безззаперечно підтверджують негативний вплив телебачення на підвищення рівня злочинності. Зокрема дослідженнями В.Ролінського встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні зростає через 10—15 років після появи в ній телепередач із елементами насильства й агресії. Інший відомий експерт у галузі інформаційного простору, Борис Потятиник, наводить факти кількаразового зростання підліткової злочинності паралельно з наступом телебачення. Так, дослідження певних районів у Південній Африці та Канаді, які з політичних або технічних причин не мали телебачення аж до початку 70-х років ХХ ст., показали, що через 3- 8 років після приходу туди телебачення відбулося різке зростання підліткової злочинності (удвічі—втричі) і в цих регіонах. Дослідники Медичного центру при Колумбійському університеті провели експеримент, учасникам якого запропонували переглянули кілька уривків із популярних фільмів, які містили сцени насильства. У процесі дослідження науковці послуговувалися апаратом магнітно-резонансного сканування мозку (fMRI) . Результати показали, що перегляд «жорстоких» телешоу призводить до пригнічення активності ділянок мозку, які відповідають за контроль агресивної поведінки, тобто контроль людини за власними агресивними проявами при цьому знижується. При Міністерстві охорони здоров’я США ще 1969 року було створено Науково-консультативний комітет з метою докладнішого аналізу впливу демонстрування насильства на суспільство. Висновок комісії шокував Америку: став фактом прямий зв’язок між насильством на екрані та насильством у житті, і компанії, котрі демонструють інформацію з елементами насильства, несуть відповідальність за асоціальні дії своїх глядачів, а особливо — дітей та підлітків. У 1977 році трьом телекомпаніям США (ABS,NBS,CBS) було пред’явлено обвинувачення в «інтоксикації» через сцени насильства п’ятнадцятирічного мешканця Майямі, який убив вісімдесятитрирічну сусідку. Автори соціологічного дослідження, проведеного у 80-х роках у США серед засуджених злочинців, оприлюднили такі факти: 63% засуджених злочинців заявили, що вони скоїли злочини, копіюючи телевізійних героїв, а 22% — перейняли з телефільмів «технологію» злочину.
Щоб протидіяти негативному впливу на дітей ЗМІ, слід об’єднати зусилля батьків, громадських організацій, відповідних державних структур. Можливо, треба створювати певні просвітницькі програми, зокрема навчати дітей аналізувати побачене на екрані, порівнювати його з реальним життям, оцінювати побачене з різних ракурсів, давати кілька прочитань одного кадру. Варто також вивчати й використовувати досвід зарубіжних країн. Зокрема в США в шкільну програму введено уроки кінокритики. Над їх розробкою працювали педколективи провідних університетів, представники релігійних організацій та приватних компаній за сприянням ЮНЕСКО.
У Великобританії всі програми, які транслюються до 21 години, мають відповідати певним вимогам для перегляду їх дитячою аудиторією. У Німеччині Конституцією дозволено обмеження свободи інформації «законоположеннями про захист молоді». Ряд суспільних телекомпаній керується положеннями, які забороняють випускати програми, здатні завдати шкоди здоров’ю дітей та підлітків, перш ніж буде вжито заходів, що забезпечать низьку вірогідність перегляду їх дітьми.
Вища аудіовізуальна рада Франції, яка діє згідно із законом від 1986 року, контролює мовлення програм, здатних заподіяти шкоду дітям. Зокрема її директивою від 1989 року телекомпаніям не рекомендується транслювати еротичні сцени насильства та програми, що їх містять, до 22 години 30 хвилин, і їх рекламу — до 20 годин 30 хвилин.
Вплив Інтернету на молодь
Не менш небезпечним для дітей може бути й Інтернет. Старший науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Зоя Гаркавенко, зокрема зазначає, що Інтернет і комп’ютерні ігри (зокрема онлайнові) викликають звикання чи навіть залежність, і це звикання може виникнути досить швидко, вже через півроку сидіння перед монітором. Фахівець відзначила, що в цьому плані найбільш уразливі підлітки 11—17 років. Їм загрожують такі ризики як потрапляння у віртуальний світ, зменшення соціальних контактів, соціальна дезадаптація, що може призвести до депресії та самогубства. Інтернет-залежний не може контролювати кількість часу, проведеного перед монітором, у нього виникає сухість очей, розлади сну, зникає апетит. Психологи застерігають, що зацікавленість різного роду «стрілялками», яскраві картини крові, розривання плоті вбитих може провокувати людину спробувати таку ситуацію не «понарошку», а в реальному житті. Ігри, в яких герой стрибає з високого будинку, перелітає прірву тощо, провокують дітей робити схоже, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Якщо суспільство хоче уберегти дітей від ігрової залежності, воно мусить насамперед впливати на батьків, адже саме на родині лежить обов’язок створити умови, в яких незріла особистість зможе сформуватися і стати на ноги. Щоб уберегти дітей від комп’ютерної залежності та ігроманії, фахівці радять батькам регламентувати дозвілля дитини і не дозволяти їй проводити багато часу біля комп’ютера чи телевізора. Експерти НЕК розробили і запропонували батькам Пам’ятку «Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок», яка допоможе батькам зменшити негативний вплив Інтернету на дітей.
Експерт, начальник відділу боротьби з кіберзлочинністю МВС України Роман Пахомов, зазначив, що Інтернет в Україні законодавчо не врегульований і практично не розмежовані суб’єкти, які надають інтернет-послуги. Він наголошує на необхідності прийняття закону «Про інтернет», який дозволить на законодавчому рівні блокувати дитячу порнографію у всесвітній мережі. Бо без сильної правової бази органи внутрішніх справ залишатимуться обмеженими у своїх діях. Він також вказав на важливість регулювання контенту мобільних телефонів, оскільки діти часто закачують у свої мобільні телефони аморальні або агресивні картинки.
Деякі експерти пропонують створити «чорний» та «білий» списки вебсайтів. Але створення «чорних списків», які б забороняли певні вебсайти, — хибний шлях і марнування часу та зусиль: незважаючи на те, що сайти з небезпечним контентом постійно закривають, вони так само регулярно з’являються знову. Набагато ефективніше створювати «білий список» вебсайтів, рекомендованих для відвідання дітям. За словами автора ідеї, заступника голови правління «Інтернет Асоціації України» Олександра Ольшанського, йдеться про те, щоб визначити вебсайти, які не містять небезпечного контенту, і рекомендувати їх для перегляду дітям. До «білого списку» планується включити освітні та інформаційні ресурси. Щоб система працювала, «потрібна програма, яка стоїть на комп’ютері, і потрібен, власне, список, який підтримується й розміщений десь на серверах провайдера», — розповів Ольшанський. Про державний контроль трафіку не йдеться, адже для впровадження цього механізму обов’язково буде потрібна не лише згода, а й ініціатива батьків дитини. Тобто на власні комп’ютери користувачі-батьки повинні ставити цю програму самі.
Та хоч би як держава не забороняла фільми чи сайти з елементами насилля або розпусти, якщо батьки не приділятимуть уваги своїм дітям і в родині не пануватиме атмосфера довіри й любові, ці заборони не діятимуть. Діти, які не отримують належної уваги від батьків в першу чергу та від відповідних навчальних закладів і будуть проявляти агресію по відношенню до інших, намагаючись самоствердитись за рахунок сили, так як таку поведінку їм пропонують відповідні ЗМІ, а проявляти любов і повагу до інших їх просто не навчили батьки в силу своєї байдужості чи зайнятості та школа, яка також не завжди здійснює відповідну виховну роботу.
На жаль частина батьків не цікавиться, які телепередачі дитина переглядає чи які вебсайти відвідує. Але якщо за телепрограмами, які можуть негативно вплинути на дитину, батьки ще слідкують, то за вебсайтами чи компьтерними іграми, якими дитина може цікавитися і за межами рідної домівки не завжди встигають слідкувати. Зокрема, за даними НЕК, майже 76% батьків не цікавляться тим, які вебсайти відвідують їхні діти. Втім, експерти пояснюють такі цифри не стільки байдужістю батьків, скільки їхньою необізнаністю.
Тому головне, щоб протидіяти негативному інформаційному впливу, батьки повинні постійно займатися вихованням дітей і на власному прикладі показувати, що таке добре, а що таке погано, повинні завжди бути для дітей моральним авторитетом, тільки тоді дітей не вабитимуть заборонені речі. Але відповідні зусилля повинно прикладати також і суспільство та держава. Лише поєднавши зусилля батьків, держави і громадськості, ми зможемо досягти значних успіхів у вихованні підростаючого покоління.
Всі ми знаємо, що діти це наше майбутнє. Але якщо ми вчасно не зупинимо дев’ятий вал низькопробної й аморальної продукції, який вливається в голови наших дітей, спотворюючи їхню свідомість та душі, — то майбутнього у нас просто не буде.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:37 | Сообщение # 29 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вплив телебачення та Інтернету на моральне та фізичне здоров’я дітей
В наш час все більше уваги громадськості та науковців привертають актуальні і болючі для українського суспільства проблеми, зокрема посилення негативного впливу на дітей засобів масової інформації (і в першу чергу Інтернету та телебачення). Особливо потужний вплив на молодь здійснює телебачення. Телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації. За даними дослідників(І.Черезова, Д.Салюк) вітчизняний підліток за середньостатистичними показниками проводить біля телевізора 3-5 годин на добу (для порівняння: польський підліток дивиться телевізор 2-4 години на добу, у вихідні – до 5 годин. У США телевізору діти присвячують більше часу, ніж навчанню. У Швеції учні впродовж 10 років навчання проводять 18 тисяч годин перед телевізором ).
Телевізор розповідає чи показує дитині більше “оповідок”, ніж батьки, друзі чи вчителі і досить часто діти довіряють цим оповідкам не менше, а іноді навіть більше ніж рідним і близьким. А сучасне вітчизняне телебачення для приваблювання уваги широкої публіки та отримання більших прибутків від реклами схильне транслювати насильницькі чи еротичні сюжети, пробуджуючи самі найнижчі інстинкти людини. За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують сексуальний зв'язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені. Якщо дорослий ще може критично оцінювати всю цю телепродукцію і відмежовувати уявну реальність від дійсності, то дитина часто ці телевізійні схеми сприймає як план для реалізації в реальному житті і у неї поступово формується кримінальний стиль мислення. Якщо тебе образили — ти повинен дати здачі і знищити кривдника, якщо ти розумієш, що не можеш досягнути того, чого прагнеш законними методами, то не страшно в чомусь переступити межу; якщо ти багатий і сильний — то закон для тебе не писаний. У результаті маємо звикання до цих сцен, уявлення, що основний шлях вирішення більшості проблем – насильницький, та формування вельми дивних ідеалів чи взірців для наслідування (позитивний герой бойовика, на загал, стріляє чи вбиває учетверо більше, ніж герой негативний). Дані соціологічного дослідження канд. псих. наук О.Ю. Дроздова (Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України) зазначають що 58% молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3% молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, наслідуючи телегероїв.
Телебачення, насильство та діти
Більшість кінокомпаній, зокрема Голлівуд переконують нас в тому, що насильство в певних визначених законом дозах навіть іде на користь обивателю, який, споживаючи криваві сцени, виплескує свою негативну енергію. Але по-перше як визначити ці певні дозволені дози ( наприклад 1 вбивство чи згвалтування за півгодини фільму дозволено, а вже 2 ні), а по - друге насильство, що транслюється по телебаченню в будь-яких дозах все рівно буде впливати на психіку людей і особливо молоді, спотворюючи її.
Деякі режисери, зокрема А. Хічкок вважають, що насильницькі сцени є свого роду терапією, стверджуючи, що вони «очищають розум людини від темних, нерідко убивчих потягів і підсвідомих гріховних імпульсів та дозволяють насолодитися спостеріганням крамольних діянь, на здійснення яких у неї самої ніколи не вистачало духу, хоча, можливо, і дуже хотілося». Але все ж таки сцени насильства очищують розум від негативних потягів чи дозволяють втілювати їх віртуально, співпереживаючи побачене. Теорію катарсису насамперед пропагують творці фільмів з елементами насильства та жорстокості, їх підтримує також низка психологів. Проте більшість все ж відзначає небезпеку екранного насильства та не приймає теорію катарсису як беззаперечний факт. Так Брайант Д. Томпсон стверджує: «В 1950-х і 1960-х роках C. Фешбах (Feshbach, 1955, 1961) виявив прояви катарсису в учасників експериментів, що проводилися ним... Та слід зазначити, що всього кілька з сотень проведених експериментальних досліджень дали ті самі результати, про які писав Фешбах, або підтвердили механізм катарсису. Тому сцени насильства скоріше спонукають до негативних дій.
Особливо небезпечно показувати фільми з сценами насилля чи розпусти та агресивні мультфільми маленьким дітям. Ці діти не можуть ще критично оцінювати побачене і намагаються його реалізувати в житті. Наприклад коли двохлітнім дітям показали «Тома і Джеррі», то після фільму вони почали битися маленькими табуреточками, які були в кімнаті, копіюючи героїв. А деякі діти можуть взяти молоток чи ніж, як герої цих мультиків і вдарити іншу дитину чи навіть дорослих. Чотирирічна дитина почала бити кулачками своїх рідних після перегляду... «Матриці», так як вона побачила, що хороший Нео цілий час бився з поганими «дядьками».
На жаль значна частина зарубіжних мультфільмів наповнені агресивними чи аморальними сценами. Згадаймо різноманітних покемонів та кіборгів, які постійно знищують один одного. Як позитивний приклад слід згадати добрі радянські мультфільми: «Снегурочка», «Аленький цветочек», «Карлсон», «Леопольд», «Козаки» та інші, які викликають позитивні емоції і виховують прагнення до дружби, взаємодопомоги, щедрості, доброти, милосердя, любові. А деякі навіть в цілому добродушні американські мультфільми наприклад «Шрек», мають сцени, що виховують жорстокість. Мене та й багатьох моїх знайомих шокувала сцена, коли Шрек, щоб сподобатись Фіоні, надуває жабку. Що ж тоді діти будуть робити, щоб сподобатись іншому. Дослідники виявили, що діти , які здійснили злочин, покалічивши інших дітей під час гри, взагалі не розуміють, що таке біль живої істоти та співпереживання, бо вони не можуть поставити себе на місце тої дитини, якій вони завдали шкоди, бо батьки їх цьому не навчили, а мультфільми навпаки показували, як «прикольно» завдавати болю іншій істоті чи людині, як це показано в «Томі і Джеррі».
Тому подібні мультфільми дітям не можна показувати ні в якому разі, а в нас вони транслюються щоденно, є навіть спеціальні канали, здебільшого наповнені подібною продукцією. То якою виросте дитина, яка дивиться такі фільми. Згадаймо випадок з кількома старшокласниками ужгородської школи, які били та всіляко принижували кількох своїх однокласників та молодших дітей. Хулігани викручували дітям руки, використовували окремі «прийоми» армійської дідівщини, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету, на одному хлопцеві імітували статевий акт. Але вони ще й зняли все це на відео, да ще й запустили в Інтернет відеоролик під назвою «Лох — це доля», щоб всі бачили, які вони круті. Багатьох вразив також той факт, що один із старшокласників показував відзняте відео своїй мамі, яка... лише весело сміялася, дивлячись, як «приколюється» її син. Я думаю, що через деякий час вона буде гірко плакати, пожинаючи плоди свого виховання, але буде вже пізно. Згадаймо також популярний серед підлітків серіал “Беверлі Хілз” з його вседозволеністю, яка трактується як незалежність, ледь не щоденною зміною партнерів і щовечірніми пиятиками, як типом культурного дозвілля. Результати ми вже спостерігаємо в реальному житті.
Барселона. Троє підлітків вирішили повторити трюк, який вони побачили по телебаченню і пізно ввечері натягнули через вулицю пластиковий шнур і спостерігали як він перерізав горло мотоциклісту.
Лондон. Двоє шестилітніх хлопчика повністю зруйнували будинок своїх сусідів, щоб повторити телепередачу і заслужити премію. В дитячий передачі пропонувалося самим орігінальним способом зруйнувати, побудований в телестудії будинок.
Осло. Група 5-6 літніх дітей гралися в черепашки – ніндзя і насмерть забили одну із дівчаток.
Валенсія. 20-літній юнак, переодягнувшись черепашкою ніндзя заліз в сусідній будинок і зарізав подружжя і їхню дочку.
21 січня 2009 року на Вінничині 13-річний хлопчик здійснив самогубство. Журналіст вінницької газети “33-ій канал” Анатолій Мельник описав цей жахливий випадок: “Останні хвилини перед самогубством він провів перед телевізором – дивився передачу, де “реконструювали” самогубство дівчинки ( йдеться про цикл журналістських розслідувань 1+1 “Поки батьки не бачать”). Ось вона приймає фатальне рішення, ось пояснює його причини, ось в’яже петлю… Стасик уважно дивився майстерно зроблені “новини ”, дочекався, коли з кімнати вийде мама, і зав’язав петлю з власного ременя у власній шафі”. Важко сказати, що саме послужило причиною до цього вчинку: чи проблеми у стосунках з іншими дітьми чи порушена психіка дитини.
І таких випадків стає все більше, так як заради видовищності і наживи телекомпанії часто нехтують моральними нормами і переходять дозволені межі.В США був такий випадок. 1 травня 1998 року більшість американських телекомпаній перервали трансляцію дитячих передач і в прямому ефірі почали показувати самогубство на вулиці Лос Анжелеса чоловіка, який дізнався що він хворий СНІДом. І більшість дітей були змушені дивитися як цей чоловік бігав з рушницею, а потім вистрелив собі в голову заливши власною кров’ю частину вулиці. Телекомпанії пізніше попросили пробачення у батьків, але ситуації це не міняє і наслідки ми вже спостерігаємо сьогодні, коли мало не щомісяця передають новини, що той чи інший школяр чи студент застрелив своїх однокласників чи вчителів чи просто незнайомих людей, бо їм поставили погану оцінку чи образили і вони таким чином відплачують за образу.
Наукові дослідження підтверджують негативний вплив телебачення на збільшення рівня злочинності. Зокрема дослідженнями В.І.Ролінського встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні зростає через 10-15 років після появи в ній телебачення з елементами насильства та агресії Інший відомий експерт в галузі інформаційного простору Борис Потятиник наводить факти декількакратного росту підліткової злочинності, що відбувався паралельно з наступом телебачення. Так дослідження певних районів у Південній Африці та Канаді, які з політичних чи технічних причин не мали телебачення аж до початку 70-их років ХХ ст., показали , що через 3-8 років після запровадження телебачення відбулося різке зростання підліткової злочинності (у 2-3 рази) і в цих регіонах. Дослідники Медичного центру при Колумбійському університеті провели експеримент, учасникам якого запропонували переглянули декілька уривків з популярних фільмів, що містили у собі сцени насильства. У дослідженні науковці послуговувалися апаратом магнітно-резонансного сканування мозку (fMRI) . Результати показали, що перегляд «жорстоких» телешоу, призводить до пригнічення активності ділянок мозку, що відповідають за контроль агресивної поведінки, тобто контроль людини за власними агресивними проявами зменшується.
При Міністерстві охорони здоров’я США ще у 1969 році був створений Науково-консультативний комітет з метою більш детального аналізу впливу демонстрації насильства на суспільство. Висновок комісії шокував Америку: фактом став безпосередній зв’язок між насильством на екрані та насильством у житті, і компанії, що демонструють інформацію з елементами насильства, несуть відповідальність за асоціальні дії своїх глядачів, а особливо дітей та підлітків. У 1977 році трьом телекомпаніям США (ABS,NBS,CBS) було пред’явлено обвинувачення в «інтоксикації» через сцени насильства 15-річного мешканця Маямі, який убив 83-річну сусідку. Соціологічне дослідження проведене у 80-х роках у США серед засуджених злочинців навело дакі данні: 63% засуджених злочинців заявили, що вони здійснили злочини, копіюючи телевізійних героїв, а 22% перейняли із телефільмів «технологію» злочину.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:38 | Сообщение # 30 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Щоб протидіяти негативному впливу на дітей ЗМІ слід об’єднати зусилля батьків, громадських організацій, відповідних державних структур. Можливо варто створювати певні просвітницькі програми, зокрема здійснювати навчання дітей вмінню аналізувати побачене на екрані, зіставляння його з реальним життям, вмінню оцінити побачене якомога різноманітніше, дати кілька прочитань одного кадру. Варто також вивчати і використовувати досвід зарубіжних країн. Зокрема У США в шкільну програму введені уроки кінокритики. Над їх розроблянням працювали педколективи провідних університетів, представники релігійних організацій та приватних компаній за сприянням ЮНЕСКО.
У Великобританії вимагається, щоб всі програми, які транслюються до 21 години, відповідали певним вимогам для перегляду їх дитячою аудиторією. У Німеччині за Конституцією дозволено обмеження свободи інформації «законоположеннями про захист молоді». Ряд суспільних телекомпаній керується положеннями, по яких здатні пошкодити здоров’ю дітей і підлітків програми не повинні випускатися до вживання заходів, що забезпечують малу вірогідність перегляду їх дітьми.
Вища аудіовізуальна рада Франції, що діє згідно із законом від 1986 року, контролює мовлення програм, здатних завдати шкоди дітям. Зокрема, згідно з його директивою від 1989 року телекомпаніям не рекомендується транслювати еротичні сцени насильства програми, що містять, до 22 годин 30 хвилин і їх рекламу до 20 годин 30 хвилин .
Вплив Інтернету на підлітків
Не менш небезпечним для дітей може бути і Інтернет. Старший науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Зоя Гаркавенко зазначила, що Інтернет та комп'ютерні ігри (в тому числі он-лайнові) викликають звикання чи навіть залежність і це звикання може виникнути досить швидко, навіть через півроку. Фахівець відзначила, що у цьому плані найбільш вразливими є підлітки 11-17 років. Вони наштовхуються на такі ризики, як потрапляння у віртуальний світ, зменшення соціальних контактів, соціальну дезадаптацію, що може призвести до депресії та самогубства. Інтернет-залежний не може контролювати кількість часу, проведеного перед монітором, у нього з'являється сухість очей, розлади сну, зникає апетит. Психологи багато говорять про те, що зацікавленість різного роду «стрілялками», яскраві картини крові, розривання плоті вбитих може провокувати людину спробувати таку ситуацію не «понарошку», а в реальному житті. Так само, як ігри, в яких герой може стрибати з високого будинку, перелітати прірви тощо, провокують дітей робити щось подібне, ризикуючи своїм здоров'ям та життям. Якщо суспільство хоче уберегти дітей від ігрової залежності - воно має у першу чергу впливати на батьків, адже родина відіграє захисну функцію, що дозволяє незрілій особистості сформуваатися і стати на ноги. Аби уберегти дітей від комп`ютерної залежності та ігроманії, фахівці радять батькам регламентувати вільний час дитини і не дозволяти багато часу проводити біля комп’ютера чи телевізора.
Фахівці НЕК розробили і запропонували батькам Пам’ятку „Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок”, яка б допомогла батькам зменшити негативний вплив на дітей Інтернету. Негативний вплив Інтернету на дітей також відзначає і експерт Роман Пахомов, зазначивши, що Інтернет в Україні не врегульований законодавчо, і практично не розмежовані суб`єкти, що надають інтернет-послуги. Експерт вказує на необхідності прийняття Закону "Про інтернет", аби мати змогу на законодавчому рівні блокувати дитячу порнографію у всесвітній мережі, зазначивши, що коли у нас не буде сильної правової бази - органи внутрішніх справ будуть обмежені у своїх діях. Він зазначав також про важливість регулювання контенту мобільних телефонів, так як діти часто закачують у свої мобільні телефони аморальні чи агресивні картинки. Деякі експерти пропонують створити «чорний» та «білий список" вебсайтів. Але створення "чорних списків", які б забороняли певні вебсайти є хибним шляхом та марним витрачанням часу та зусиль, адже хоч сайти з небезпечним контентом постійно закривають, вони так само регулярно з'являються знову. Набагато ефективніше створювати «білий список» вебсайтів, які рекомендуватимуть для відвідування дітям За словами автора ідеї, заступника голови правління "Інтернет Асоціації України" Олександра Ольшанського, йдеться про те, щоб визначити вебсайти, які не містять небезпечного контенту, і рекомендувати їх для перегляду дітям. До "білого списку" хочуть включити освітні та інформаційні ресурси.
Щоб система запрацювала, "потрібна програма, яка стоїть на комп'ютері, і потрібен, власне, список, який підтримується і розміщений десь на серверах провайдера", - розповів Ольшанський. Але ні про якийсь державний контроль трафіку не йдеться, адже для запровадження цього механізму обов'язково буде потрібна не лише згода, але й ініціатива батьків дитини. Тобто на власні комп'ютери користувачі- батьки повинні ставити цю програму самі.
Але як би держава не забороняла ті чі інші фільми чи сайти з елементами насилля чи розпусти, якщо батьки не будуть приділяти значної уваги своїм дітям, і в родині не буде створена атмосфера довіри і любові, то ніякі заборони не діятимуть. Зокрема за даними НЕК майже 76% батьків не цікавляться тим, які вебсайти відвідують їхні діти. Втім, експерти такі цифри пояснюють не байдужістю батьків, а їхньою необізнаністю. Тому батьки повинні своїм власним прикладом надихати дітей на добрі справи і бути для них моральним авторитетом, і тоді дітей не буде тягнути до заборонених речей. І тільки тоді коли будуть об’єднані зусилля батьків, держави і громадськості ми зможемо досягнути значних успіхів у вихованні підростаючого покоління. І в цьому контексті слід позитивно вдзначити роботу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, яка в співпраці з Всеукраїнською асоціацією батьківської громадськості та іншими громадськими організаціями докладають максимум зусиль для висвітлення даних питань і розробці можливих шляхим вирішення даних проблем. Ми закликаємо до співпраці і обговоренню цих проблем всіх небайдужих людей. Діти це наше майбутнє. І якщо ми не зупинимо вчасно цей дев’ятий вал низькопробної і аморальної продукції, який вливається в їхні голови, спотворюючи дитячу свідомість та душі, то майбутнього у наших дітей просто не буде.
Чупрій Леонід Васильович
кандидат філософських наук, доцент,
Голова громадської організації «Демократичні ініціативи молоді»,
співзасновник Всеукраїнськох громадської організації «Чесне слово»
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:40 | Сообщение # 31 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вплив інформації на психічний розвиток особистості.
Поряд із позитивним впливом комп'ютера на розвиток учня, відомі й негативні впливи. На думку доктора психологічних наук Пасічника І.Д., подальших досліджень потребує психологічний статус віртуальної реальності та пов'язані з нею проблеми змінених станів свідомості. Важливими залишаються дослідження негативного впливу захоплення комп'ютерними іграми (особливо рольовими груповими іграми), впливу Інтернету на марґіналізацію окремих суб'єктів і груп (хакерів, "кіберпанків").
Крім того, стверджує вчений, нервова система людини, тим паче дитини, дуже чутлива до електромагнітного випромінювання, оскільки вчені довели, що найвища ступінь чутливості до нього у живих організмів виникає при інтенсивному рості. З'ясовано, що організм дитини швидше й частіше втомлюється під час роботи з ПК, у неї швидше формується психічна неврівноваженість, порушується імунна система, оскільки "... з Інтернетом проводиться більша частина денного часу, він захоплює час, відведений на сон, кошти витрачаються на здобуття програмних засобів, на модернізацію, без комп'ютера дитина розгублюється, сумує, самооцінка визначається "комп'ютерними успіхами", настрій залежить від емоційного фону спілкування з комп'ютером. Тому, якщо не запобігти цьому і не вжити відповідних захисних заходів, можливо, що до підліткового віку в дитини збереться багато проблем, і не тільки з фізичним здоров'ям" (Пасічник І.Д. Інформатизація та психічний розвиток //Наукові записки Національного університету " Острозька академія". - Острог, 2004. - Bun. 5. - С. 10).
До не менш негативних наслідків може призвести надмірне захоплення комп'ютером у зрілому віці. В результаті проведеного у Стенфордському університеті (США) лонгітюдного дослідження отримані висновки, згідно з якими інтенсивне використання Інтернету веде до звуження соціальних зв'язків аж до одинокості, зміни у сімейному спілкуванні, розвитку депресивних станів.
Таким чином, захоплення дитини комп'ютером необхідно коригувати в рамках міри. Учневі потрібно довести, що людина створила комп'ютер для того, щоб ним керувати, а не щоб усе було навпаки. Ми приречені залишатися джерелом найглибшого розуму в світі. Ніякий найскладніший пристрій не здатний замінити нас. Стосовно цього французький філософ П.Тейяр де Шарден писав: "Інформація, що закладена в машини, за самою "формалістичною" природою своєю не здатна бути точним еквівалентом мислення як такого. Мислення людини евристичне, воно часто оперує інтуїтивними категоріями, наближеннями, аналогіями, тобто виходить за межі формальної логіки. А саме таке мислення недоступне для машини" (Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М., 1987. -С. 53).
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Обґрунтуйте згідно зі стратегією підготовки вчителя до уроку логіку розгляду засобів навчання після таких компонентів дидактичної системи, як зміст освіти та її цілі.
2. Розкрийте проблему класифікації засобів навчання.
3. Охарактеризуйте підручник як навчальний засіб, який найповніше відображає зміст освіти, що піддягає засвоєнню учнем.
4. На які групи ділять прості візуальні (наочні) засоби навчання?
5. Які роль та місце в структурі уроку аудіозасобів або засобів слухової наочності?
6. Що нового у зміст та форми навчання вносять аудіовізуальні навчальні засоби?
7. У чому полягає комплексність використання технічних засобів навчання?
8. Яких проблем дозволяє уникнути паспортизація навчального кабінету?
9. Розкрийте суть стратегії комплексного використання аудіовізуальних засобів.
10. Яка роль комп'ютера та інформаційних технологій у навчальному процесі?
11. Що передбачає формування інформаційної культури учнів?
12. Розкрийте дидактичні можливості комп'ютера.
13. У чому суть дидактичного програмування?
14. Охарактеризуйте навчальні комп'ютерні програми.
15. Розкрийте суть понять "мультимедіа" та "медіатека".
16. За яких умов вплив інформації на психічний розвиток учня стає шкідливим?
Завдання для самостійної роботи
1. Ознайомтесь із думками відомого в історії педагогіки теоретика і практика педагогічної роботи В.І.Водовозова (1825-1886) щодо використання наочності у навчальному процесі. Для цього самостійно опрацюйте його матеріали "Бесіда і наочне навчання" (Див., ВодовозовВ.И. Избранные педагогические сочинения. -1958. - С. 251-256 або Водовозов В.І. Бесіди і наочне навчання // Педагогіка: Хрестоматія. - К., 2003. - С. 291-294).
2. На основі конспекту підготуйте виступ на семінарське заняття.
Рекомендована література
1. ВільямсР., Маклін К. Комп'ютери у школі: Пер. з англ.. / За ред. В.Б.Распопова.-К., 1988.
2. Волкова ИЛ. Педагогіка. - К., 2003. - С. 303-312.
3. Гороль П.К. та ін. Обчислювальна техніка і технічні засоби навчання. - Вінниця, 1999.
4. Дидактика современной школы І За ред. В.А.Онищука. - К., 1987. -С. 116-174.
5. Концепція програми інформатизаціїзагальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл / проект/ //Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2000. - №3.
6. Мойсеюк НС. Педагогіка. - К., 2003. - С. 327-347.
7. Пальчевський С.С. Сугестопедагогіка: новітні освітні технології. - К., 2005.-С. 133-135.
8. Пасічник І.Д. Інформатизація та психічний розвиток // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". - Острог, 2004.-Вип. 5.-С. 8-16.
9. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - С. 143-146.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:41 | Сообщение # 32 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Негативний вплив на дітей телебачення та Інтернету
Останім часом громадськість та науковці все більше відзначають посилення негативного впливу на дітей засобів масової інформації (і в першу чергу Інтернету та телебачення). Особливо потужний вплив на молодь здійснює телебачення. Телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації. За даними дослідників (І. Черезова, Д. Салюк) вітчизняний підліток за середньостатистичними показниками проводить біля телевізора 3-5 годин на добу (для порівняння: польський підліток дивиться телевізор 2-4 години на добу, у вихідні – до 5 годин. У США телевізору діти присвячують більше часу, ніж навчанню. У Швеції учні впродовж 10 років навчання проводять 18 тисяч годин перед телевізором. Телевізор розповідає чи показує дитині більше “оповідок”, ніж батьки, друзі чи вчителі і досить часто діти довіряють цим оповідкам не менше, а іноді навіть більше ніж рідним і близьким. А сучасне вітчизняне телебачення для приваблювання уваги широкої публіки та отримання більших прибутків від реклами схильне транслювати насильницькі чи еротичні сюжети, пробуджуючи самі найнижчі інстинкти людини.
За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують сексуальний зв´язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені. Якщо дорослий ще може критично оцінювати всю цю телепродукцію і відмежовувати уявну реальність від дійсності, то дитина часто ці телевізійні схеми сприймає як план для реалізації в реальному житті і у неї поступово формується кримінальний стиль мислення.
Якщо тебе образили — ти повинен дати здачі і знищити кривдника, якщо ти розумієш, що не можеш досягнути того, чого прагнеш законними методами, то не страшно в чомусь переступити межу; якщо ти багатий і сильний — то закон для тебе не писаний. У результаті маємо звикання до цих сцен, уявлення, що основний шлях вирішення більшості проблем – насильницький, та формування вельми дивних ідеалів чи взірців для наслідування (позитивний герой бойовика, на загал, стріляє чи вбиває учетверо більше, ніж герой негативний). Дані соціологічного дослідження канд. псих. наук О. Ю. Дроздова (Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України) зазначають що 58% молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3% молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, наслідуючи телегероїв.
Особливо небезпечно показувати фільми зі сценами насилля чи розпусти та агресивні мультфільми маленьким дітям. Ці діти не можуть ще критично оцінювати побачене і намагаються його реалізувати в житті. Наприклад, коли двохлітнім дітям показали «Тома і Джеррі», то після фільму вони почали битися маленькими табуреточками, які були в кімнаті, копіюючи героїв. А деякі діти можуть взяти молоток чи ніж, як герої цих мультиків і вдарити іншу дитину чи навіть дорослих. Чотирирічна дитина почала бити кулачками своїх рідних після перегляду... «Матриці», так як вона побачила, що хороший Нео цілу годтину бився з поганими «дядьками».
На жаль значна частина зарубіжних мультфільмів наповнені агресивними чи аморальними сценами. Згадаймо різноманітних покемонів та кіборгів, які постійно знищують один одного. Як позитивний приклад слід згадати добрі радянські мультфільми: «Снегурочка», «Аленький цветочек», «Карлсон», «Леопольд», «Козаки» та інші, які викликають позитивні емоції і виховують прагнення до дружби, взаємодопомоги, щедрості, доброти, милосердя, любові. А деякі навіть в цілому добродушні американські мультфільми наприклад «Шрек», мають сцени, що виховують жорстокість. Мене та й багатьох моїх знайомих шокувала сцена, коли Шрек, щоб сподобатись Фіоні, надуває жабку. Що ж тоді діти будуть робити, щоб сподобатись іншому. Дослідники виявили, що діти, які здійснили злочин, покалічивши інших дітей під час гри, взагалі не розуміють, що таке біль живої істоти та співпереживання, бо вони не можуть поставити себе на місце тої дитини, якій вони завдали шкоди, бо батьки їх цьому не навчили, а мультфільми навпаки показували, як «прикольно» завдавати болю іншій істоті чи людині, як це показано в «Томі і Джеррі».
Тому подібні мультфільми дітям не можна показувати ні в якому разі, а в нас вони транслюються щоденно, є навіть спеціальні канали, здебільшого наповнені подібною продукцією. То якою виросте дитина, яка дивиться такі фільми? Згадаймо випадок з кількома старшокласниками ужгородської школи, які били та всіляко принижували кількох своїх однокласників та молодших дітей. Хулігани викручували дітям руки, використовували окремі «прийоми» армійської дідівщини, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету, на одному хлопцеві імітували статевий акт. Але вони ще й зняли все це на відео, та ще й запустили в Інтернет відеоролик під назвою «Лох — це доля», щоб всі бачили, які вони круті. Багатьох вразив також той факт, що один із старшокласників показував відзняте відео своїй мамі, яка... лише весело сміялася, дивлячись, як «приколюється» її син. Я думаю, що через деякий час вона буде гірко плакати, пожинаючи плоди свого виховання, але буде вже пізно. Згадаймо також популярний серед підлітків серіал “Беверлі Хілз” з його вседозволеністю, яка трактується як незалежність, ледь не щоденною зміною партнерів і щовечірніми пиятиками, як типом культурного дозвілля. Результати ми вже спостерігаємо в реальному житті.
Барселона. Троє підлітків вирішили повторити трюк, який вони побачили по телебаченню і пізно ввечері натягнули через вулицю пластиковий шнур і спостерігали як він перерізав горло мотоциклісту.
Лондон. Два шестирічних хлопчика повністю зруйнували будинок своїх сусідів, щоб повторити телепередачу і заслужити премію. В дитячий передачі пропонувалося самим орігінальним способом зруйнувати, побудований в телестудії будинок.
Осло. Група 5-6 літніх дітей гралися в черепашки – ніндзя і насмерть забили одну із дівчаток.
Валенсія. 20-літній юнак, переодягнувшись черепашкою ніндзя заліз в сусідній будинок і зарізав подружжя і їхню дочку.
21 січня 2009 року на Вінничині 13-річний хлопчик здійснив самогубство. Журналіст вінницької газети “33-ій канал” Анатолій Мельник описав цей жахливий випадок: “Останні хвилини перед самогубством він провів перед телевізором – дивився передачу, де “реконструювали” самогубство дівчинки (йдеться про цикл журналістських розслідувань 1+1 “Поки батьки не бачать”). Ось вона приймає фатальне рішення, ось пояснює його причини, ось в’яже петлю… Стасик уважно дивився майстерно зроблені “новини”, дочекався, коли з кімнати вийде мама, і зав’язав петлю з власного ременя у власній шафі. Важко сказати, що саме послужило причиною до цього вчинку: чи проблеми у стосунках з іншими дітьми чи порушена психіка дитини.
І таких випадків стає все більше, так як заради видовищності і наживи телекомпанії часто нехтують моральними нормами і переходять дозволені межі. В США був такий випадок. 1 травня 1998 року більшість американських телекомпаній перервали трансляцію дитячих передач і в прямому ефірі почали показувати самогубство на вулиці Лос Анжелеса чоловіка, який дізнався що він хворий на СНІД. І більшість дітей були змушені дивитися як цей чоловік бігав з рушницею, а потім вистрелив собі в голову заливши власною кров’ю частину вулиці. Телекомпанії пізніше попросили пробачення у батьків, але ситуації це не міняє і наслідки ми вже спостерігаємо сьогодні, коли мало не щомісяця передають новини, що той чи інший школяр чи студент застрелив своїх однокласників чи вчителів чи просто незнайомих людей, бо їм поставили погану оцінку чи образили і вони таким чином відплачують за образу.
Наукові дослідження підтверджують негативний вплив телебачення на збільшення рівня злочинності. Зокрема дослідженнями В. І. Ролінського встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні зростає через 10-15 років після появи в ній телебачення з елементами насильства та агресії. Інший відомий експерт в галузі інформаційного простору Борис Потятиник наводить факти декількакратного росту підліткової злочинності, що відбувався паралельно з наступом телебачення. Так дослідження певних районів у Південній Африці та Канаді, які з політичних чи технічних причин не мали телебачення аж до початку 70-их років ХХ ст., показали, що через 3-8 років після запровадження телебачення відбулося різке зростання підліткової злочинності (у 2-3 рази) і в цих регіонах. При Міністерстві охорони здоров’я США ще у 1969 році був створений Науково-консультативний комітет з метою більш детального аналізу впливу демонстрації насильства на суспільство. Висновок комісії шокував Америку: фактом став безпосередній зв’язок між насильством на екрані та насильством у житті, і компанії, що демонструють інформацію з елементами насильства, несуть відповідальність за асоціальні дії своїх глядачів, а особливо дітей та підлітків. У 1977 році трьом телекомпаніям США (ABS,NBS,CBS) було пред’явлено обвинувачення в «інтоксикації» через сцени насильства 15-річного мешканця Маямі, який убив 83-річну сусідку. Соціологічне дослідження проведене у 80-х роках у США серед засуджених злочинців навело такі данні: 63% засуджених злочинців заявили, що вони здійснили злочини, копіюючи телевізійних героїв, а 22% перейняли із телефільмів «технологію» злочину.
Щоб протидіяти негативному впливу на дітей ЗМІ слід об’єднати зусилля батьків, громадських організацій, відповідних державних структур. Але як би держава не забороняла ті чи інші фільми чи сайти з елементами насилля чи розпусти, якщо батьки не будуть приділяти значної уваги своїм дітям, і в родині не буде створена атмосфера довіри і любові, то ніякі заборони не діятимуть. Зокрема за даними НЕК майже 76% батьків не цікавляться тим, які вебсайти відвідують їхні діти. Втім, експерти такі цифри пояснюють не байдужістю батьків, а їхньою необізнаністю. Тому батьки повинні своїм власним прикладом надихати дітей на добрі справи і бути для них моральним авторитетом, і тоді дітей не буде тягнути до заборонених речей. І тільки тоді коли будуть об’єднані зусилля батьків, держави і громадськості ми зможемо досягнути значних успіхів у вихованні підростаючого покоління. Діти це наше майбутнє. І якщо ми не зупинимо вчасно цей дев’ятий вал низькопробної і аморальної продукції, який вливається в їхні голови, спотворюючи дитячу свідомість та душі, то майбутнього у наших дітей просто не буде.
Чупрій Леонід Васильович
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:42 | Сообщение # 33 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| «ПОЗИТИВНЕ І НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ МЕРЕЖІ INTERNET НА ПІДЛІТКІВ»
Зміст
1. Введення
2. Що ж таке Інтернет: добро чи зло?.
2.1 Позитивні риси впливу Інтернету
2.2 Негативні риси впливу Інтернету
3. Інтернет очима підлітка
4. Інтернет очима батьків
5. Що обіцяє спілкування через Інтернет?.
6. Як боротися з негативом? Що нас чекає в найближчому майбутньому?
7. Висновок
8. Додаток № 1
10 Додаток № 2
1. Введення
Я вибрала цю тему, тому що мене хвилює проблема «зомбування» сучасної молоді як комп'ютерними іграми так і Інтернетом в цілому. У даній роботі провела дослідження серед старшокласників нашої школи і відкрила багато нового для себе, дізнавшись думку своїх однолітків з даної проблеми.
Мета роботи:
Простежити вплив Всесвітньої глобальної комп'ютерної мережі Інтернет на світогляд підлітків. Розкрити позитивні і негативні сторони впливу Інтернету на підростаюче покоління. Відобразити вплив окремих складових Інтернету на психіку підлітків.
Завдання роботи:
З'ясувати: позитивно або негативно впливає Інтернет як на підлітків так і на суспільство в цілому.
Перший раз я дізналася, що таке Інтернет зовсім недавно, три роки тому, але ближче з ним познайомитися вдалося тільки рік тому, коли я вчилася в десятому класі. Перше моє враження про Інтернеті було позитивним: ми працювали в пошуковій системі, відвідували пізнавальні та освітні сайти та web-сторінки, але познайомившись з Інтернетом ближче я зрозуміла, що не все те що здається добром ним і є! Адже я думаю, багато хто зі мною погодяться, що в Інтернеті багато інформації яку не те що читати, а навіть бачити не можна, особливо подростает поколінню! Але не все так бонально і жахливо, у всьому можна знайти позитивні сторони. Безумовно Інтернет-це найбільше і дивовижний винахід минулого століття, за допомогою якого людство зробило величезний стрибок у майбутнє. Дало стимул до прогресу. Інтернет спрощує наше життя, відкриває перед нами все великі можливості! Так само це велика допомога в навчанні і роботі. Зараз в один момент можна отримати будь-яку цікаву для нас інформацію на задану тему. Зв'язатися з будь-якою точкою світу за лічені секунди. ІНТЕРНЕТ - ВЕЛИКЕ ДИВО, відкриває перед нами ВСІ ВЕЛИКІ ТА НОВІ МОЖЛИВОСТІ. Але все таки проаналізувавши інформацію отриману мною з різних джерел (у тому числі з Інтернету) можна сказати, що негативного впливу дуже багато. Наприклад, діти перестають читати книги; скорочується коло спілкування підлітків: вони обмежуються віртуальним спілкуванням в чатах і форумах; у молоді стрімкими темпами росте агресивність яка викликана надмірним, а іноді і болючим, захопленням комп'ютерними іграми. Все це призводить до поступової деградації особистості.
.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:43 | Сообщение # 34 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 2. Що ж таке Інтернет: добро чи зло?
Що таке Інтернет? "Інтернет це глобальна комп'ютерна мережа, мережа, що надає величезні свободи користувачам" - одна з офіційних формулювань. Добре звучить - АЛЕ - чи так це? Комп'ютерною мережею Інтернет був у той час коли їм користувалися чи 100000 чоловік. Зараз це вже щось більше ніж Мережу. Такі чи свободи вона дає? Та спочатку давала, відгомін свободи є і зараз, але за часів зародження Інтернету її було багато більше. Інтернет став джерелом, через який терористи організовують теракти, через який продають наркотики, через який продають дітей. В Інтернеті є притулку тисяч збоченців і психічно неповноцінних особистостей. Свобода. Усі кинулися туди, але є люди, у влади, які зрозуміли - якщо пустити на самоплив - Інтернет знищить людство - і з'явилися органи контролю - які попереджають, спостерігають, забороняють і створюють правила.
Понад 54% користувачів Інтернету в США і Канаді впевнені, що мережа надає позитивний вплив на їхнє життя, але 22% відчувають негативний вплив Інтернету. Такі результати дослідження, проведеного міжнародною дослідницько-консалтингової компанією Forester Research. В опитуванні взяли участь кілька десятків тисяч інтернет-користувачів з Північної Америки. Їх середній «стаж» в Інтернеті складає вже близько 6 років, і абсолютна більшість цих людей відчувають сильний позитивний вплив Інтернету - особливо у своїй професійній та суспільного життя. Однак частина користувачів побоюються негативного впливу «мережевого способу життя» на своє здоров'я і фізичну форму. Респонденти найчастіше відзначали негативний вплив Інтернету на стан їх рук і пальців, на режим сну, зір. У загальній складності такі скарги висловили від 17% до 30% опитаних різних вікових груп. Цікаво, що скарги на шкідливий вплив Інтернету значно частіше висловлювали жінки, ніж чоловіки. А молодь у віці від 18 до 34 років, яка більш схильна бачити в Інтернеті сильний позитивний фактор, при цьому значно частіше скаржиться на псування зору і постави через тривале сидіння за комп'ютером. У цілому ж шкідливість Інтернету для здоров'я найчастіше відзначають люди старшої вікової групи - від 55 років і старше. Дослідники вважають, що отримані ними дані слід взяти до уваги всім виробникам офісного та комп'ютерного обладнання, а також інтернет-дизайнерам, які повинні якомога більше думати про ергономічність своєї продукції і зручності користувачів.
2.1. Позитивні риси впливу Інтернету
Розглянемо плюси Інтернету. З'явилися такі можливості, як заробіток в мережі, спосіб показати, проявити себе, розмістивши свою власну сторінку, написані програми та інше. Також через Інтернет можна знайти роботу, старих друзів, яких давно втратив. А як приємно поспілкуватися з людьми з твого міста, якщо ти, наприклад, поїхав звідти, а можливості повернутися немає!
У Internet кожен прокладає свій власний шлях. Ти сам вирішуєш, якими послугами мережі скористатися. Хочеш - відправиш електронний лист хоч на край світу. Хочеш - залишиш повідомлення для групи новин: так називається тематичний електронний бюлетень, службовець своєрідною дошкою оголошень. Можливості мережі воістину безмежні. Потреби і запити подорожуючих по Internet найрізноманітніші. Одні хочуть роздобути нове програмне забезпечення. Інші шукають ті чи інші документи, необхідні їм для професійної діяльності. Треті підключаються до мережі, щоб отримувати електронну пошту. Internet допомагає всім. Всесвітня комп'ютерна мережа надає безліч різноманітних послуг. Тут працюють програми, кожна з яких вирішує певне коло завдань. За допомогою Internet можна навіть дзвонити по телефону. Звичайно, тут є свої незручності: про час такої розмови в мережі потрібно домовлятися заздалегідь, та й якість зв'язку часто залишає бажати кращого. Однак телефонувати через Internet набагато дешевше! Звичайний телефонний дзвінок в іншу країну доводиться оплачувати з міжнародного тарифом. Якщо ж для телефонної розмови використовується комп'ютерна мережа, то обидва співрозмовника дзвонять лише своїм провайдерам, що знаходяться, як правило, неподалік, і платять за це за місцевим тарифом. Для того щоб дзвонити по Internet, потрібен доступ в мережу, а також мультимедійний комп'ютер з мікрофоном і динаміками і відповідна програма, що дозволяє вести телефонну розмову. Та ж сама програма повинна бути у вашого співрозмовника. Бесіда в Internet можлива за умови, що викликається вами абонент знаходиться в мережі. Упевнившись у цьому, ви вводите його IP-адресу або електронну поштову адресу, а якщо такий вам невідомий, знаходите його в телефонному каталозі, в якому перераховані всі користувачі, що знаходяться в даний момент в мережі. Після цього слід клацнути мишею в тому місці, де зображений телефон. На комп'ютер вашого співрозмовника надійде сигнал, і якщо він вирішить вам відповісти, він теж клацає кнопкою миші. Тепер зв'язок встановлена, і ви можете розмовляти, використовуючи мікрофон. В даний час через Інтернет можна робити практично все - робити покупки, замовляти авіаквитки та номери в готелях, рекламувати свої товари і фірми, спілкуватися самими різними способами, знайти там можна абсолютно все, а якщо чогось там немає, значить, цього немає взагалі , можна дружити і навіть закохуватися, і це далеко не все. Можливості Інтернет практично безмежні, єдине, чого глобальна мережа ніколи не зможе замінити - це принади живого спілкування, принади листів, написаних рукою одного або коханої людини, сидячи перед мерехтливим екранів ніколи не можна буде сходити погуляти з друзями в «реалі». Це, звичайно, великий недолік мережі, але разом з тим і велика перевага, тому що не можна навічно переселятися у віртуальну реальність, все-таки ми живі люди, а не машини.
Також мільйони інвалідів отримали можливість реальної віддаленої роботи, можливість спілкуватися з друзями. В Інтернеті існує величезні бібліотеки різноманітної літератури, в першу чергу цінна наукова література - тому що звичайні книги коштують великих грошей, багато вчених, як це не сумно, не в змозі забезпечити себе необхідною літературою, Інтернет дає їм таку можливість. Так само Інтернет є воістину самим величезним збіркою інформації, Інтернет дає можливість багато чому навчиться, отримати професію або підняти свої навички на інший рівень. Так само в Інтернеті можна завжди отримати найсвіжіші новини вузької або широкої тематики.
Форуми - найкраща розробка людства, і, один з найбільш важливих аспектів Інтернету - форуми дозволяють спілкуватися тисячам, мільйонам людей. Вони дозволяють розділити спілкування на теми і категорії, таким чином, кожен спілкується там, де йому цікаво. Чати і ICQ дають можливість спілкуватися в реальному часі, таким чином, два, і більше, людини перебувають у різних точках світу розмовляють так, як ніби-то вони стоять поруч. Інтернет це благо!
2.2. Негативні риси впливу Інтернету
Інтернет дає ілюзію вседозволеності, витягаючи з нас найгірше що в нас є, а що? Адже все можна! В Інтернеті існують клуби самогубців, клуби наркоманів, клуби навчальні початківців терористів. У таких клубах можна замовити власну смерть, купити пару шашок динаміту, навчиться правильно підбирати і колоти наркотики.
В Інтернеті повно порнографії. Більшість молодих людей купують модем лише для того, що б зайти на порносайт. В Інтернеті легко знайти сайти, де вільно продаються відеоматеріали з дитячою порнографією. На жаль обчислити авторів цих сайтів практично неможливо, навіть для спецслужб, так як ці нелюди реєструють сайти на підставних осіб. У реальності цього істотно менше. Адже на подібний сайт може зайти будь-яка людина, і діти в тому числі 13-16 років - і що вони побачать? Їм кажуть говоримо - секс з дітьми - це нормально! Від себе скажу - що потрібно боротися з цим! Боротися, не зволікаючи! Якщо не можна захистити дітей та підлітків від доступу до цієї інформації, то необхідно шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Шукати авторів цих сайтів. Усувати не наслідки, а причину!
Діти дивляться на дорослих, діти вбирають інформацію як губка - і що вони отримують з Інтернету? Досить зайти на деякі сайти і ви самі все зрозумієте.
В Інтернеті з'явилися хакери гробящіе все на своєму шляху заради задоволення свого защемленого самолюбства, вони не можуть створити, можуть тільки зруйнувати. Та це специ екстра-класу - але давайте подумаємо що їх сподвигло на руйнування вся і все в Інтернеті? Не прогулянка по ньому? Я часто бачу сайти які хочеться знищити. На жаль негативна інформація в Інтернеті на даний момент переважає. Тривала робота за комп'ютером негативно позначається на багатьох функціях нашого організму: вищої нервової діяльності, ендокринної, імунної та репродуктивної системах, на зорі і кістково-м'язовому апараті людини ... Що це може означати для простої людини? Все що завгодно! Від зіпсованого зору до варикозного розширення вен на ногах. Чесно кажучи, все це Ви можете "заробити" і без комп'ютера, просто ведучи незбалансований спосіб життя. Комп'ютер є лише ще однією ланкою в тій ж ланцюга: недостатній відпочинок, малорухливий спосіб життя, неорганічно харчування і т.д.
Якщо зір, слух можуть зіпсуватися допомогою клавіатури, "миші" або монітора, то на психіку в першу чергу впливають більш, так би мовити, віртуальні речі - ігри та інтернет. Це те що "затягує", те, від чого неможливо відірватися, то, без чого багато більше не уявляють свого життя - це маніакальна залежність від інтернету або від ігор. Перш за все необхідно відразу сказати, що мова йде про багатогодинному сидінні за комп'ютером. Друге, ми маємо на увазі людей, які проводять свій час у чатах, форумах, за іграми, а не займаються роботою в інтернеті (збором інформації тощо). До речі, вони складають близько 90% від всіх "долгосідящіх" в мережі. Звідси випливає третє положення: портрет цієї аудиторії. Власне він-то і є основна причина подібного проведення часу, з витікаючими з цього наслідками. Людям, які проживають своє життя в інтернеті часто необхідна соціальна підтримка, у них великі труднощі в спілкуванні, вони відчувають незадоволеність, низьку самооцінку, закомплексованість, сором'язливість і т.п. Всі ці проблеми "вирішує" Інтернет! Інтернет як ніби каже їм: "Ідіть у чат, представляєтеся ким завгодно, задовольняйте будь-які свої бажання і нічого не бійтеся!" І люди поспішають піти у безпечне для них середовище, ні до чого не зобов'язує життя. Таким чином, вони, по-перше, посилюють ті свої риси характеру, від яких хотіли б позбутися, а також набувають нових: відхід від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, віртуально змінюючи свою стать, вік ... Безумовно, поступово такий спосіб життя, спосіб мислення, просочує всі рівні їхнього життя. Людина починає діяти і думати по-іншому. Він по-іншому вирішує побутові питання, сімейні, особисті, професійні, партнерські і т.д.
Ось які психологічні симптоми може почати відчувати людина, якщо він відноситься до групи ризику інтернет-залежних людей:
· Гарне самопочуття або ейфорія за комп'ютером;
· Неможливість зупинитися;
· Збільшення кількості часу, проведеного за комп'ютером;
· Нехтування сім'єю і друзями;
· Відчуття порожнечі, депресії, роздратування не за комп'ютером;
· Брехня роботодавцям або членам родини про свою діяльність;
· Проблеми з роботою чи навчанням.
Небезпечними сигналами є також:
· Нав'язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту;
· Передчуття наступного сеансу он-лайн;
· Збільшення часу, проведеного он-лайн;
· Збільшення кількості грошей, витрачених он-лайн.
Інтернет це інша реальність?
Багато хто з нас живуть тут. Часто пари знайомляться один з одним в ICQ, на форумах в чатах і тому подібне, потім одружуються в реальному житті. Тут у нас у всіх є друзі, є коло спілкування, є своя модель поведінки. І в багатьох із нас друзів тут набагато більше, більше ніж насправді. Чому так? Чому багато що б поговорити з одним запускають ICQ або Mail.ru Agent, а не йдуть до нього в гості? Саме тут у багатьох вийшло реалізувати себе як фахівців, знайти розуміння і заслужити визнання. Інтернет це інша реальність, світ усередині світу. Але чому багато хто з нас вважають за краще реальності - Інтернет? Або Інтернет це і є реальність сьогоднішнього дня? Уявіть собі, що всі ми одного разу зберемося в життя в одному місці. Ну не всі тисячі людей. У кожного форуму є база, своя команда однодумців, друзів. Ну, припустимо я можу виділити людина 40-50 з усіх відвідувачів, які складають основу форуму. Ось ми всі 50 чоловік зібралися. Я гарантую, що через тиждень спільного проведення часу ми пересваримося. А тут - ніколи. Чому так?
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:44 | Сообщение # 35 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 3. Інтернет очима підлітка.
Так, що ж таке Інтернет з точки зору підлітка?
Перш за все - це засіб розваги, а вже потім джерело знань і помічник у навчанні. Та й, чесно кажучи, не все друге взагалі застосовують. Дуже малий відсоток підлітків використовують комп'ютер та Інтернет в навчальних цілях.
Більша частина підлітків проводять величезну кількість часу в різноманітних чатах і форумах, що, на їхню думку, розширює їх кругозір і світогляд. Але ж насправді це зовсім не так! Від цього вони стають тільки тупіший і обмеженішими - у спілкуванні, і свободі в цілому. Це вже в деяких випадках переростає в залежність. Але на жаль довести це самому підліткові неможливо! Він повинен сам це зрозуміти і усвідомити - тільки тоді можливо все змінити!
Для більшості підлітків Всесвітня мережа - це чергова іграшка для отримання цікавить його інформацією, корисною з його точки зору, але ніяк не з точки зору дорослих.
Мільйони людей перебувають у своєрідній залежності від Інтернету, і це не тільки підлітки, це і цілком дорослі чоловіки і жінки. Інтернет допомагає багатьом заміняти спілкування в реальному житті, але хіба це добре, тут же заперечать багато читачів. Природно це не дуже добре, але багатьом просто дуже важко спілкуватися в реальності. Просто буває так, що тебе не розуміють, вважаєш себе ізгоєм у цьому суспільстві, а в Інтернеті знаходиш людей, у яких з тобою однакові погляди, і жити стає легше!
Але не все втрачено. Не все так жахливо як здається на перший погляд. Є й ті, для кого Інтернет - це не замінний помічник для отримання знань. А хтось, взагалі до цих пір просиджує в бібліотеках і отримує інформацію «по старинці». Маже це і не так уже й погано? Так, безсумнівно, Інтернет набагато спрощує нам життя. Одним натисканням клавіші, ми отримуємо інформацію, у пошуках якої ми могли б витратити «купу» часу. А тут усе як на долоні: будь-яка енциклопедія, довідник, рідкісна або дорога книга, яку можливо ви ніколи і не купили б.
Інтернет поганий тим, що він не має меж! Тобто, він не убезпечує підлітків від не нормативної інформації, яку їм зовсім нема чого знати. З усього вище сказаного випливає те, що, остається сподівається тільки на свідомість самих дітей, на їхню чесність. Чесність перед самим собою. Було б здорово, якби кожен задумався, замислився про себе, про свої вчинки, і, що взагалі він зробив для того, що б світ став кращим. Про те, скільки дорогоцінного часу він втрачає, просиджуючи в Інтернеті за безглуздим заняттям. Підлітковий період і наша молодість - це саме чудове час, який потрібно заповнити яскравими моментами і провести його з користю - по максимуму! Що б потім не було боляче за безцільно і марно прожиті роки!
Споконвіку, кожне покоління дорослих бачить в нових технологіях їх тенденцію руйнування. Платон попереджав (і цілком справедливо): «Писемність і читання знищать ораторське мистецтво». Автомобіль відняв у нас здатність до споглядальності. Телефон привів до занепаду епістолярний жанр. Місце ораторського мистецтва зайняла література. На зміну споглядальності прийшла драма. А епістолярний жанр був відроджений в електронній пошті.
Розглядаючи цю проблему, я провела соціальне опитування серед старшокласників нашої школи. Результати опитувань можна побачити у додатках до цього реферату. На жаль, результати невтішні. В опитуваннях брало участь від 38 до 49 респондентів.
4. Інтернет очима батьків.
Тепер давайте подивимося, як ставляться до цього батьки. "Інтернет-це залежність, і мені б хотілося захистити свою дитину від цього. Інтернет - це підміна віртуальним реального, маса інформації без цензури, безкарність. В Інтернеті люди творять, що хочуть. Я не хочу, щоб мою дитину обманювали, або він сам обманювався. Я думаю, що це не нормальне спілкування, а пародія на нього. Раніше моя дитина сидів там через те, що йому не було чого робити. Я намагалася його позбавити від цієї залежності, але: "В основному батьки вважають, що це велике зло. Інтернет для багатьох є засіб спілкування - щось на зразок розмови по телефону (випадки чатів та ICQ і т.д.), до того ж електронна пошта працює набагато швидше, ніж звичайна, хоча ніщо не замінить листів від руки. Вважається, що Інтернет псує психіку і заважає вчитися. Щодо психіки - все в житті негативно на неї впливає (постійні стреси в школі, інституті, на роботі): і Інтернет тут ні при чому, важка музика, до речі, теж. "Ти став (а) гірше вчитися. Це все Інтернет" - правда? "А може, мені просто стало складніше? Або просто мені ліньки? Або мені не цікаво те, що мені викладають у школі? Багато відповідей, багато причин, а звинувачують у всьому глобальну мережу. Батьки відключають Інтернет вдома. Наївні люди. По всьому місту існують Інтернет клуби, кафе. Перекриваючи його будинку, батьки ускладнюють життя і собі і своєму чаду. Інтернет звинувачують в тому, що він заважає нормально розвиватися (вчитися зокрема) ; важку музику в основному звинувачують в тому, що вона негативно впливає на психіку і т.д. Давайте продовжимо: попсу (поп-музику) можна звинуватити в тому, що вона розпусна (більшість текстів досить-таки вульгарного змісту); книги можна звинуватити в тому, що вони відволікають від творчої праці та навчання (іноді такі бувають книжки, що читаєш і не можеш відірватися .. буквально і їж і спиш з книжкою, природно, уроки залишаються "на потім"). Прикладів маса. Цю проблему потрібно вирішувати по іншому: наприклад, запитати у своїх дітей, чому їх успішність впала, і стиль одягу різко змінився (не в кращий бік) і не треба робити поспішних висновків. Різкими і жорсткими діями можна тільки озлобити проти себе, робіть демократично і намагайтеся зрозуміти своїх дітей або просто поставити себе на їхнє місце. Але добре, що зараз, в основному, батьки не мають нічого проти Інтернету.
Провівши опитування серед вчителів нашої школи, задавши їм таке запитання: «Які з сайтів ви вважаєте корисними для підлітка?», Я отримала результати які показані в Додатку № 2.
5. Що обіцяє спілкування через Інтернет
Досвід показує, що на сайти знайомств люди звертаються з кількох причин, і ці причини постаралися сформулювати творці цих сайтів у вигляді цілей знайомства: романтичних, сексуальних, для листування, серйозних і т.д. Спочатку, вас може залучити сюди інтерес, очікування нової пригоди або конкретна мета завести собі друга. Ті, хто приходять задовольнити цікавість, швидко досягають мети й зникають.
Завсідниками сайту знайомств залишаються люди, які віддають перевагу спілкування у Віртуальному світі спілкуванню у світі реальному, повсякденному. Для них не стільки важливо знайти партнера, щоб потім продовжити з ним зустрічатися "реально", скільки сама "тусовка", спілкування з новими людьми через Інтернет. І треба сказати, що цю мету вони реалізують цілком, так як саме тут ви можете зустріти людину, з якою, можливо, ніколи б не зустрілися у своєму житті, не кажучи вже про міжнародні масштаби знайомств. У цьому сенсі ви отримуєте унікальну можливість і переживаєте новий цікавий досвід. Перевага спілкування через Інтернет полягає в анонімності, в тому, що Вам не обов'язково бути самим собою.
Ви можете вибрати для себе будь-яку роль, надягти будь-яку маску й ваш співрозмовник можливо ніколи не дізнається, хто за цією роллю, маскою. Ви можете стати улюбленим позитивним героєм або лиходієм, програючи позитивні або негативні якості своєї натури. І ви будете з'являтися і зникати в будь-який момент часу, який визначите Ви самі. Таким чином, Ви починаєте відчувати себе більш розкуто й безпосередньо, ніж в реальному житті, де Ви скуті певними соціальними ролями.
Комусь така гра буде до душі, але навряд чи вона сподобається людині, яка хоче знайти реальний об'єкт для знайомства. Якщо Ви хочете зустріти супутника життя, то якийсь час Вам доведеться вести листування як у стародавніх романах, тільки замість модного дівочого альбому Вам доведеться відповідати на запитання анкети, не завжди зрозумілі.
Якщо чесно відповідати на всі ці питання, то виявляється, що ти розповідаєш про себе незнайомим людям, яких ти не бачиш, і ці незнайомі люди будуть приймати рішення писати тобі чи ні, знайомитися чи ні. І ще не відомо, хто з тобою зв'яжеться і чи сподобається тобі ця людина. Трохи простіше, якщо ви обираєте партнера самі по вже існуючій базі анкет (краще робити і те, й інше: заводити свою анкету і проглядати вже введені). Тут вам необхідно прийняти рішення про критерії пошуку: що важливіше колір очей і волосся або вік, сімейний стан та інше. Для того щоб правильно визначити важливість цих критеріїв, потрібно задуматися про власну систему цінностей. У якій ієрархії перебувають ваші ціннісні критерії: матеріальна спроможність партнера, його привабливість, кар'єра, вік і так далі. Наприклад, якщо колір волосся не так важливий порівняно з кар'єрою і сімейним станом, то в потрібній графі можна вказати "будь-який" (поставити прочерк або взагалі не ставити).
Потрібно мати на увазі, що чим більше цих критеріїв Ви вводите, тим більше вузький пошук, тим менше результатів Ви отримаєте. Менша кількість критеріїв передбачає велику свободу вибору, більше випадковостей. Графа "хобі, захоплення" передбачає вашу сумісність з партнером. Так, якщо дівчина любить дискотеку, а молодий чоловік - риболовлю, то їй, імовірно, подобається товариство, а йому - самота. А це вже привід для конфлікту. Крім внутрішніх і зовнішніх якостей, які Ви очікуєте побачити в своєму новому другу, а також проблемі Вашої з ним сумісності, доведеться задуматися про його психологічному і фізичному здоров'ї. Також як і в реальному житті, знайомлячись з людиною, Вам буде не дуже зручно питати в нього довідку про відсутність СНІДу, сифілісу та інших хвороб. Хоча, деякі шлюбні агентства передбачають цей варіант і вводять в своїх анкетах графу про захворювання, в тому числі венеричних.
Як і в реальному житті, Вам доведеться розраховувати на чесність свого партнера. Крім того, ні для кого не секрет, що за знайомствами в Інтернет дуже часто звертаються люди, які мають проблеми у спілкуванні в реальному житті. Наприклад, може виявитися, що Ваш новий знайомий страждає комплексом невпевненості в собі і високим рівнем тривоги в кращому випадку, а в гіршому - може бути алкоголіком, наркоманом чи страждати важким психічним розладом, типу шизофренії. З часом, дізнавшись про це, Ви опинитеся перед вибором: кинути його і завдати йому тим самим ще одну травму або намагатися допомогти впоратися з цією проблемою. Можна навести приклад одного знайомства в Інтернеті і його наслідки.
Одна дівчина познайомилася по листуванню, і її партнером став колишній алкоголік і наркоман, а на момент їхнього спілкування страждав від важкої депресії. Це не заважало йому бути розумним, чарівним і симпатичним чоловіком. Потрібно сказати, що їхня перша зустріч була сильним стресом і для неї, і для нього. До зустрічі вони спілкувалися по телефону, вона знала який у нього голос, але не уявляла собі як він виглядає, хоча можна було подивитися фотографію в Інтернеті. Здавалося, що при зустрічі буде зрозуміло чи та це людина, що їй потрібен, чи ні. І справді, виявилося, що вони зовсім різні люди: у них різні цінності, життєвий досвід, освіту і так далі. Навіть фізично він був нижче її ростом. З проблемою депресії їм вдалося впоратися. І після декількох місяців спілкування вони вирішили розлучитися, залишившись хорошими друзями. Вона дуже вдячна цьому досвіду, так як зустріла людину не схожого на коло її знайомих. Я не думаю, що буде голосно сказано, що ця зустріч змінила їхню долю.
Цей досвід, а також досвід інших людей показує, що якщо Ви наважилися зустрітися зі своїм обранцем реально, то реальність, яку Ви побачите і відчуєте в особі нового партнера може сильно відрізнятися від віртуального. Щоб ця зустріч не виявилася для вас стресом або навіть шоком, постарайтеся як можна більше дізнатися про партнера, спілкуючись у віртуальному просторі. Якщо ви не можете підключити мікрофон або відеокамеру, які дають значно більше інформації, ніж просто текст, то в якийсь момент спробуйте спілкуватися по телефону.
Як відомо, людина сприймає навколишню дійсність через 5 органів сприйняття: зір, слух, смак, нюх і дотик. Текст і людська мова вторинні і засновані на первинних образах, створюваних цими почуттями. Тому можливості безпосереднього сприйняття партнера сильно обмежені в Інтернеті. Він хороший, скоріше, для ділового листування або для лицедійства в костюмах і масках, що приховують справжнє обличчя. Можливо, саме тому для деяких людей, що мають певні проблеми у спілкуванні, у сфері пов'язаної з емоційним контактом, Інтернет як наркотик, тому що в ньому, і, зокрема, на сайтах знайомств такі люди знаходять багато корисної інформації і безболісно для себе розширюють коло свого спілкування. Для багатьох Інтернет став свого роду екологічної нішею.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:44 | Сообщение # 36 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 6. Як боротися з негативом? Що нас чекає в найближчому майбутньому?
Яким же виросте це нове покоління? Примітивними варварами або якимось новим типом людини? Відповісти на це питання вкрай складно, адже ми не знаємо, ми можемо тільки припускати, що буде потім. Але одне можна сказати точно, що слід від впливу Інтернету відбитися на нашому «завтра». Оскільки діти - це наше майбутнє.
Ну а на запитання: «Як боротися з негативом?» Я постараюся відповісти. Хоча це теж досить не просто, так як легше і краще попереджати, ніж «лікувати».
На даний момент у всіх загальноосвітніх школах підключений безкоштовний доступ в Інтернет. І поставлені спеціальні «фільтри», які не дозволяють заходити на сайти не навчального характеру. Це тільки один із способів боротьби держави з негативним впливом Інтернету на підлітків.
Так само можна обмежити вік підлітків, які відвідують Інтернет-кафе та Інтернет-клуби. Але цього не робиться, тому що переважна більшість відвідувачів - це підлітки. І якщо перекрити доступ цьому контингенту відвідувачів, то подібні заклади просто-напросто збанкрутують.
Можна піти на крайні заходи і заборонити Інтернет взагалі, як це зробили в Північній Кореї. Або обмежити доступ до нього, як це зроблено в Китаї. Але як цього можна домогтися, якщо Інтернет настільки міцно ввійшов у наше життя за незначний період часу (12 - 16 років у Росії)? Адже якщо заборонити Інтернет взагалі, то збанкрутує більшість великих заводів і підприємств і як наслідок цього завалиться економіка нашої країни. Для того, що б це зробити необхідні великі кошти. Адже що замінить «швидкісну пошту», завдяки якій відбувається миттєва передача документів, зв'язок з іншим кінцем світу. Це дуже зручно, чи не так?! Інтернет - це геніальне досягнення сучасності.
У найближчому майбутньому Інтернет розшириться на стільки швидко, що замінить не тільки пошту, але і телебачення, бібліотеки, магазини і так далі. В наслідок цього люди перестануть відвідувати театри, виставки, музеї, і таким чином перейдуть до віртуального сприйняття світу. Звичайно люди не можуть повністю перейти до віртуального спілкування і замінити ним повсякденне «живе» спілкування. Тим не менше проблема досить наболіла.
Інтернет з кожним днем все більше розвивається, сфера його послуг розширюється. А такими темпами, якщо не придумати радикальних методів з контролю за тими, хто його відвідує, то наше суспільство почне деградувати. На мій погляд, цей процес вже почався, а що буде далі, залежить тільки від нас самих. Безконтрольне відвідування Інтернету - це, насправді дуже велика проблема, яка вимагає її негайного розв'язання.
А чи впевнені ви, що це ми населяє Інтернет, а не він Нас? Може бути, вже з'явився Він, ще не усвідомлює всього, але усвідомив своє буття? Ви уявіть собі сумарну обчислювальну потужність Інтернету та його інформаційні бази даних. Не хочеться, що б так сталося. Чи не правда?
7. Висновок.
В даний час Інтернет є «світ» паралельний нашому, в якому досить багато корисного для користувачів, але також в мережі дуже багато негативного. Людина, «входить» у перший раз в мережу зазвичай отримує хороше враження про Інтернеті. Але перше враження оманливе! І розумієш це з часом. Чим більше працюєш в Інтернеті, тим більше бачиш у ньому не тільки плюси, а й мінуси. Але на жаль не всі можуть зрозуміти і усвідомити, як Інтернет заповнює нашу свідомість. І відрізнити те що добре, а те, що погано, вже не можемо.
У процесі написання цього реферату, я використовувала спеціальну літературу, провела багато часу в мережі Інтернет. Що й допомогло, як мені здається, розкрити тему, висвітлити всі проблеми і питання. Все це виявилося досить захоплюючим і пізнавальним процесом. Я відкрила для себе багато нового не тільки в області Інтернету, а й про своїх однолітків.
Так само мною були проведені два соціологічні опитування, серед старшокласників та вчителів нашої школи. В опитуваннях взяли участь 11 вчителів та 38 учнів. Результати своїх опитувань я висловила в таблицях і діаграмах. Результати цих опитувань наочно показують, то чим більшою мірою цікавляться наші старшокласники, і що вони хочуть бачити в мережі Інтернет. Так само тут можна побачити, що думка вчителів та учнів, щодо корисності та шкідливості інформації в Інтернеті, різниться.
Я відповіла на такі питання як: «Що таке Інтернет?», «Що обіцяє спілкування через Інтернет?», «Як боротися з негативом?», «Що нас чекає в найближчому майбутньому?».
У своєму рефераті я познайомилася з самим поняттям Інтернет. Що ж він вдає із себе насправді. Я зрозуміла, що в мережі дуже багато негативу, боротьба з яким просто необхідна. На сьогоднішній день існують методи боротьби з негативом у мережі, але на жаль вони малоефективні. Необхідно, щоб вже в найближчому майбутньому були вжиті більш радикальні і дієві методи боротьби. Шляхи вирішення цієї проблеми залежать як від дій держави, так і від свідомості нашого суспільства.
У своїй роботі я зробила акцент на проблемах Інтернету та шляхи їх вирішення. Мені здалося це найбільш важливим.
Я сподіваюся, що прочитавши мою роботу багато задумаються ... Причому не тільки підлітки, а й їхні батьки. Достукатися до людей - ось найголовніша для мене завдання, що б вони зрозуміли, що про свої вчинки і дії потрібно замислюватися. Необхідно розуміти, що всі наші дії чреваті наслідками, а проявляться вони не сьогодні, не завтра, а через покоління. І те, якими виростуть наші діти, залежить тільки від нас самих! У людини завжди є вибір, навіть якщо, здається, що його немає.
Додаток № 1
Опитування № 1
Питання: «Добре чи погано Інтернет впливає на підлітка?»
Усього брало участь 38 респондентів
Загальна таблиця та діаграма результатів опитування:
добре
погано
і те й інше потроху
23
2
13
Результати опитування з поділом на класи:
11 «А» клас (брало участь 14 чоловік)
добре
погано
і те і інше по немногу
9
1
4
11 «Б» клас (брало участь 9 осіб)
добре
погано
і те і інше по немногу
6
1
2
10 клас (брало участь 15 чоловік)
добре
погано
і те і інше по немногу
8
0
7
Додаток № 2
Питання: «Які з сайтів ви вважаєте корисними для підлітка?»
11 А клас (брало участь 15 чоловік)
1. Сайти віртуальних знайомств 6
2. Сайти з готовими доповідями і рефератами 13
3. Сайти містять музику та відео 11
4. Сайти ЗМІ 9
5. Патріотичні сайти 2
6. Ігрові сайти 3
7. Сайти містять фото і відео еротичного утримання 1
8. Пошукові системи 6
9. Освітні сайти 8
10. Чати і форуми 7
11. Віртуальні музеї 5
12. Віртуальні енциклопедії та книги 11
11 Б клас (брало участь 10 чоловік)
1. Сайти віртуальних знайомств 4
2. Сайти з готовими доповідями і рефератами 9
3. Сайти містять музику і відео 8
4. Сайти ЗМІ 4
5. Патріотичні сайти 2
6. Ігрові сайти 4
7. Сайти містять фото і відео еротичного змісту 5
8. Пошукові системи 5
9. Освітні сайти 7
10. Чати і форуми 4
11. Віртуальні музеї 4
12. Віртуальні енциклопедії і книги 6
10 клас (брало участь 13 чоловік)
1. Сайти віртуальних знайомств 6
2. Сайти з готовими доповідями і рефератами 10
3. Сайти містять музику і відео 8
4. Сайти ЗМІ 5
5. Патріотичні сайти 2
6. Ігрові сайти 4
7. Сайти містять фото і відео еротичного змісту 5
8. Пошукові системи 6
9. Освітні сайти 9
10. Чати і форуми 3
11. Віртуальні музеї 4
12. Віртуальні енциклопедії і книги 6
Вчителі (брало участь 11 чоловік)
1. Сайти віртуальних знайомств 1
2. Сайти з готовими доповідями і рефератами 3
3. Сайти містять музику і відео 6
4. Сайти ЗМІ 4
5. Патріотичні сайти 4
6. Ігрові сайти 2
7. Сайти містять фото і відео еротичного змісту 2
8. Пошукові системи 4
9. Освітні сайти 10
10. Чати і форуми 2
11. Віртуальні музеї 7
12. Віртуальні енциклопедії та книги 9
8. Список використаної літератури:
1. Браун С. "Мозаїка" та "Всесвітня павутина" для доступу до Internet: Пер. c англ. - М.: Світ: Маліп: СК Пресс, 1996. - 167c.
2. Гілстер П. Новий навігатор Internet: Пер з англ. -Київ: Діалектика, 1996. - 495 c.
3. Ігер Б. Робота в Internet / Под ред. А. Тихонова; Пер. c англ. - М.: БІНОМ, 1996. - 313 c.
4. Кент П. Internet / Пер. c англ. В.Л. Григор'єва. - М.: Комп'ютер, ЮНИТИ, 1996. - 267 c.
5. Колесніков О.Е. Інтернет для ділової людини. - M.: МЦФ. Издат. фірма "Яуза", 1996. - 281 c.
6. Крол Ед. Усі про Internet: Керівництво та каталог / Пер. c англ. С.М. Тімачева. - Київ: BNV, 1995. 591 c.
7. Левін В.К. Захист інформації в інформаційно-обчислювальних cистемах та мережах / / Програмування. - 1994. - N5. - C. 5-16.
8. Нольде М. Ваш перший вихід в Internet: Для початківців пльзователей Internet і широкого кола користувачів PC / Гол. ред. Є.В. Кондукова; Пер з нім. К.А. Шиндер. - Спб.: ІКС, 1996. - 238 с.
9. Продукти року / / LAN - російське видання. - Квітень 1995. - Том 1. - Номер 1. - C. 6-25.
10. Фролов А.В., Фролов Г.В. Глобальні мережі комп'ютерів. Практичне введення в Internet, E-mail, FTP, WWW, і HTML, програмування для Windiws Sockets. - Діалог - МІФІ, 1996. - 283 c.
11. Хонікат Д. Internet Windows 95: Керівництво користувача / Пер. з англ. В. Неклюдова. - М.: БІНОМ, 1996. - 334 с
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:56 | Сообщение # 37 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| УДК 316.3 ПИЛИПЕНКО Д.
ІНТЕРНЕТ У СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА
У статті висвітлено вплив Інтернету на соціальну структуру
суспільства. Інтерпретовано поняття Інтернету в категоріях соціологічної
науки. Визначено рівень доступу до Інтернету та трансформацію на цій
основі користувачів у певні категорії соціальних груп. Здійснено порівняння
характеристик усталених соціальних груп та Інтернет-груп. Визначено роль
Інтернету в трансформації соціальної структури.
В предложенной к рассмотрению статье освещается проблема
влияния Интернета на социальную структуру общества.
Интерпретируются понятия Интернета в категориях социологической
науки. Определяется уровень доступности Интернета и трансформация на
этой основе груп пользователей в определенные категории социальных
групп. Сравниваются характеристики социальных групп и Интернет-групп.
Определяется роль Интернета в трансформации социальной структуры.
In the suggested article where is a problem of Internet influence on social
structure of society. The notion of Internet structure is interpreted in categories of
social science. There is an available level to Internet and transformation on this
basis into special social groups. It is compared the characteristics of social groups
and Internet-groups. The special role of Internet is transformation of social
structure.
Мережі Інтернет належить особливе місце в розвитку сучасного
суспільства. Слід зауважити, що поряд з поняттям “Інтернет”
використовуються такі: “Всесвітня мережа”, “Глобальна мережа”,
“Глобальне павутиння”, “Мережа мереж” [4]. Інтернет утворює глобальний
інформаційний простір через доступ до веб-сайтів і багатьох систем передачі
даних. Він розуміється як всесвітня система добровільно об’єднаних
комп’ютерних мереж, побудована на використанні протоколу ІР і
маршрутизації пакетів даних. Завдяки цьому вони поєднується в єдине ціле
через безліч комп’ютерних мереж, що працюють за єдиними правилами. З
технічної точки зору, Інтернет – це лише система передавання й зберігання
інформації в місцях їх знаходження. Такі місця можуть бути спеціально
визначені (наприклад, на сервері чи стаціонарному персональному
комп’ютері), а можуть переміщуватись разом з користувачем (наприклад, на
ноутбуці). Утім, комп’ютерна мережа – це не тільки об’єднання комп’ютерів,
що забезпечує обмін інформацією, ліній зв’язку між ними й програмами [3], а
й об’єднання людей, які безпосередньо включені в процеси обміну.
Оскільки світовою мережею щодня користуються близько сотні
мільйонів осіб, і їх кількість постійно зростає [2], то відбувається значне
збільшення ролі Інтернету в усіх соціальних процесах.
Багато дослідників справедливо зазначають, що Інтернет здійснює не
тільки кількісний, але й якісний вплив на формування соціальної структури інформаційного суспільства. Проте найпомітніша його роль у формуванні
умов для перерозподілу соціальної структури.
Серед вітчизняних соціологів вплив Інтернету на соціальні процеси
досліджує Н.Л. Бойко, серед російських – С.В. Бондаренко. Останній
розробляє теоретичну модель соціальної структури віртуальних мережевих
співтовариств користувачів Інтернету. Відповідно до його висновків,
соціальна структура суспільства подібна до структури мереж в Інтернет-
просторі. Серед зарубіжних дослідників теорію соціальної структури
суспільства в епоху Інтернету досліджує Е. Кастельс, який активно
використовує поняття “мережева структура” для опису стану сучасного
соціуму [14–16].
Трансформації соціальної структури під впливом Інтернету
безпосередньо торкаються таких питань, як уточнення соціологічних понять і
категорій, зокрема особливостей усталених соціальних груп і груп Інтернет-
користувачів. Актуальним є питання про те, які ролі можуть відігравати ці
групи в соціальному просторі, зокрема в конструюванні нових субкультур. У
розумінні тенденцій інформаційного суспільства, яке уособлює Інтернет,
вкрай важливе значення має встановлення рівня його доступності, зокрема в
Україні. Безумовно, зазначені проблеми – це лише частина питань, оскільки
система глобальних інформаційних мереж дає змогу не тільки підготувати
умови для глибоких переосмислень соціологічних понять, а й впливати на
світогляд.
Мета статті – висвітлити роль Інтернету в сучасному соціальному
просторі.
Постановка завдання:
– описати характер відображення Інтернету в соціальній структурі
суспільства;
– порівняти особливості усталених соціальних груп та груп Інтернет-
користувачів;
– визначити рівень доступу до Інтернету в Україні порівняно з Росією
та світом.
Розглядаючи Інтернет як соціальний феномен, слід згадати визначення
Б. Докторова: “Інтернет – це, насамперед, сукупність електронних мереж, що
створені та використовуються глобальним співтовариством вільних людей з
метою всебічного обміну соціальною інформацією” [7]. І хоча на
початковому етапі Інтернет заявив про себе як технічна система, що дає
змогу вирішувати технологічні завдання, ця система виявилася дуже зручною
для соціальних комунікацій (наприклад, ідея електронної пошти). Розвиток
Інтернету відбувся завдяки забезпеченню дуже зручного способу для
спілкування й взаємодії людей. В Інтернет поступово поринає вся розмаїтість
життя людства: дозвілля, спілкування, інформаційний сервіс і всі види
професійної діяльності. Складно назвати те поле людської діяльності, у
якому не спостерігалося хоча б спроб входження в середовище Інтернету.
Перспективи обміну сучасними інформаційними технологій, знаннями,
можливість проводити глобальні опитування та референдуми в режимі “он-лайну”. За Великим Стаффордширським соціологічним словником, щодо
поняття “соціальна структура” немає єдності думок учених [1, с. 242], ми
приєднуємося до позиції Е. Гіденса, згідно з якою соціальна структура
відображає “схеми взаємодії різних осіб або груп” [5, с. 668].
Зі свого боку, структура суспільства включає в себе такі поняття, як
соціальні групи та спільноти. Працюючи як сукупність взаємопов’язаних і
взаємодіючих спільнот, вона відображає суспільно-системний простір, у
якому кордони окреслюють межі суспільства в цілому. Завдяки їй стають
прозорими соціальні кордони для різновікових груп та професійних груп, а
отже, Інтернет впливає на структуру суспільства. При цьому соціальна
структура характеризує спільноти, пов’язані порівняно стійкими
взаємодіями, де системоутворювальним чинником виступає спільна
діяльність. Специфіка Інтернету породжує більш складну систему соціальних
зв’язків, ніж у традиційному значенні, на основі перебування в Мережі,
ведучи не тільки діяльність, але й спосіб життя, наприклад, віртуальний
спосіб життя, віртуальні сім’ї, віртуальні вчинки. Соціальні групи
користувачів Інтернету мають як загальні ознаки, так і специфічні для їх виду
діяльності, спілкування та оцінювання явищ. Наприклад, за кількісним
складом; і серед соціальних груп, і серед Інтернет-груп виділяють локальні
(взаємодія двох людей – мала соціальна група) і світові (нараховують десятки
мільйонів – спільнота); за тривалістю існування: такі, що тривають недовго;
такі, що можуть існувати протягом невизначено довгого часу; за щільністю
зв’язків між індивідом: від різного ступеня згуртованих і структурованих
груп до слабоструктурованих. Водночас групи користувачів Інтернету
можуть виникати за рахунок спонтанних інтересів до структурно і
функціонально організованих груп, які, у свою чергу, можуть набувати
статусу соціальних об’єднань і рухів. Такі групи можуть бути анонімними чи
зареєстрованими, формальними й неформальними. Завдяки Інтернету вони
відрізняються широтою взаємодій, що утворює мережеві взаємодії різних
моделей. Виступаючи характеристикою соціальної структури, вони
відповідають певному рівню розвитку соціальних процесів. Дослідження
Р. Мертона щодо особливості трансформації соціальної структури в період
трансформації суспільства має цілком очевидну причетність до аналізу явищ,
які визначають цілі та засоби адаптації соціальних груп. Це випливає з теорії
референтно-групової поведінки, механізмів взаємодії ролей у рольових
наборах [6], для груп, які працюють у мережах Інтернету. Інформаційний
простір дає змогу по-новому розглянути соціальні структури, що мають набір
різноманітних взаємодій. Інтернет трансформує соціальний простір у так
звану соціальну мережу, яка є відображенням звичного для нас поняття
“соціальна структура”. Очевидно, що вплив на структуру суспільства й
особливостей статусно-рольового оформлення груп користувачів Інтернету в
ньому має свої особливості, оскільки Інтернет також являє собою взаємодію
відкритих і латентних (прихованих) чинників впливу. Вони, зокрема,
будують уявлення про місце індивідів і соціальних спільнот у Мережі,
наприклад, розмежовують “профі” та “чайників”. Інтернет оперує поняттям соціального контролю, яке трансформується в громадянський контроль.
Наприклад, для людей, які мають професійні чи етичні провини,
практикують відмову в доступі до спілкування, виключення зі спільнот
певного сайта тощо.
Важливою характеристикою для оцінювання динаміки змін у
соціальній структурі є часові характеристики. Завдяки Інтернету такі умови
відображають рівні з’єднання часових і географічних просторів, швидкість
встановлення соціальних контактів, способи реагування на комунікаційний
стимули та перешкоди, якість отримання та обробки інформації. Динаміка
розвитку соціальних мереж в Інтернеті зумовлює не тільки розмаїття типів
груп, моделей їх поведінки, а й особливість та динаміку їх розвитку. У
понятті “соціальна структура” доби Інтернету також відображена швидкість і
якість перебудови соціальної структури та її характеру. Позитивним
моментом є здатність розширювати доступ до інформації всім соціальним
групам. Рівні спілкування, які забезпечували стабільність соціальної
структури, під впливом Інтернету стали більш розгалуженими. З появою
Інтернету людина одержала можливість вступати в контакт з іншою
людиною, незалежно від місця свого народження, проживання, знаходження.
Завдяки активному впровадженню мережевих та комп’ютерних технологій у
соціально-політичну сферу життя суспільство забезпечує зворотний зв’язок
між владою та спільнотою. У позитивному плані в користувачів
підвищується ступінь відповідальності за власні слова та вчинки, формується
нова самооцінка – більш висока та стійка.
З іншого боку, Інтернет зменшує час на якість підготовки до
спілкування, дотримання усталених мовних норм, продумування стратегії
встановлення контакту з урахуванням місця та значущості людини в
соціальній структурі.
Негативним моментом є поширення провокаційної інформації,
здатність змінити соціальні та психічні характеристики людини. Потенційно
повна анонімність спілкування в Інтернеті, “розчинення” себе в
електронному просторі, де індивід – це набір технічних даних, зафіксованих
в IP-адресі, спричинила тенденцію до втечі в мережу від реального життя,
самовиключення із соціального життя, заміни реальної мобільності на
віртуальну. Завдяки Інтернету кожна людина може грати ту роль, яку вона
хоче. Вона може випробовувати нові особисті й суспільні цінності. На
сьогодні досить поширені “віртуальні біографії”, “віртуальні сім’ї” тощо.
Такі новітні “рольові набори” мають біографічну перспективу, іноді до
драматичних. На систему управління соціальної структури можуть впливати
негативні інтервенції – “комп’ютерні віруси”, що можуть здеформувати
виконання функцій установами й організаціями на всіх рівнях, порушуючи
їхні функції, структуру та взаємодію.
Отже, Інтернет – віртуальна модель суспільних відносин, яку можна
розглядати в традиційній для соціології системі категорій і понять, законів і
закономірностей, методів і механізмів її розвитку. Усе, взяте у цілому,
відіграє вирішальну роль у трансформації соціальної структури.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 17:56 | Сообщение # 38 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Породженням доби Інтернету стала субкультура “флешмобів”.
Незнайомі користувачі отримують час та сценарій зібрання. Така група
учасників анонімна – ніхто точно не знає, але з боку вона виглядає як
організована, оскільки натовп здійснює спільні дії. Таке зібрання характерне
короткочасною комунікацією (зазвичай до 5 хвилин). І хоча така спонтанна
група діє за наперед розробленим планом дій, кожна людина поводиться так,
ніби опинилася тут випадково і нічого про флешмоб не знає. Інструкції про
те, що робити в певному місці в певний час продумують і передають іншим
через Інтернет або SMS. Вважається, що вперше флешмоб був організований
у Нью-Йорку в червні 2003 р., коли кілька сотень чоловік заходили в дорогий
меблевий магазин, підходили до найближчого дивана й говорили: “Оце
диван!” І йшли далі. І хоча такий хепінінг має жартівливий характер, така
група відображає особливість її знаходження в соціальній структурі –
мобільній групі. Після видовища – “хепінінгу” всі швидко розходяться,
розчиняючись у натовпі так само швидко, як і з’явилися.
Інтернет-групи мають ознаки, які змінюють або підтверджують
усталене уявлення про територіальні, етнічні, демографічні показники.
У таблиці 1 подано порівняльну характеристику соціальних груп та
користувачів Інтернету.
Таблиця 1
Характеристика соціальних груп і груп Інтернет-користувачів
Критерій
порівняння
Усталені соціальні
групи
Групи Інтернет-
користувачів
Учасники - спільноти - соціальні мережі
Культура - культура - Інтернет-культура/
субкультура мереж
Мова - спільна - специфічна
(сленгова)
Територіальний
простір
- граничний - безмежний
Мобільність - нормативна - швидка
Доступ до
комунікації
- закритий - відкритий
Час - нормативний - Інтернет-час
Обмін
інформацією
- відносно повільний - швидкий
Як видно з порівняльної таблиці, ряд ознак залишаються без змін, а
деякі трансформуються під впливом Інтернету.
Користувачі Мережі не тільки “беруть” інформацію, але й постійно
обмінюються “еквівалентами” – різними інформаційними ресурсами.
Користувачі Мережі вважають нормальним явищем віддати свою
інформацію, свої знання іншим. Етичними нормами для користувачів
Інтернет є вислів: “Прийшов час, коли вже немає сенсу приховувати
інформацію, навпаки, набагато корисніше й ефективніше вільно
обмінюватися нею”. На цьому новому стандарті й побудовані безмежні
інформаційні можливості Інтернету в побудові нових відносин та соціальних структур. Наприклад, Інтернет сприяє виключенню проміжних ланок в
управлінні – менеджерів середнього рівня. Б. Ісаєв зазначає:
“Комп’ютеризація і в цілому розвиток оргтехніки зменшують кількість
керівників середнього ланцюга; комп’ютери беруть на себе таку функція, як
підготовка інформації для прийняття рішень, передача рішень у нижчий
ланцюг” [13, с. 138].
Один з визначальних критеріїв соціальної структури – рівень знань –
стає визначальним фактором соціальної диференціації. Розподіл на “замож-
них” та “незаможних” набуває принципово нового характеру соціальних
статусів і ролей: привілейований шар утворять поінформовані, а
непоінформовані – це “нова біднота”. Як наслідок, характер соціальних
конфліктів зумовлюється інформаційними чинниками. Результатом боротьби
й розв’язання конфліктів є зміна соціальної структури.
Отже, можемо передбачати, що соціальна структура під впливом
інформаційного суспільства перестає бути інфраструктурою в класичному
розумінні, відображенням класичних теорій соціальних структур [8]. Воно
стає більш динамічним і неврівноваженим, оскільки в ньому відбуваються
швидкі оновлення “когнітивних”, “інтелектуальних”, а не “механічних”
взаємодій.
Таким чином, можемо передбачати, що соціальна структура під
впливом інформаційного суспільства перестає бути інфраструктурою в
класичному розумінні, відображенням класичних теорій соціальних структур
[8]. Суспільство стає більш динамічним і неврівноваженим, оскільки в ньому
відбуваються швидкі оновлення “когнітивних”, “інтелектуальних”, а не
“механічних” взаємодій.
Отже, Інтернет – це глобальна комп’ютерна мережа, яка об’єднує
велику кількість мереж, мільйони комп’ютерів на планеті з метою обміну
даними і доступу до спільних інформаційних ресурсів.
До Інтернету мають доступ десятки мільярдів користувачів. Зростання і
розвиток Інтернету триває, на наш погляд, очікується значне збільшення ролі
Інтернету в усіх соціальних процесах.
Унікальна роль Інтернету в трансформації соціальної структура
полягає в тому, що він створює широкі соціальні групи та локальні
співтовариства в альтернативному значенні існуючій, на думку користувачів,
соціальній структурі. Він безпосередньо породжує явище самоорганізації та
самокерування, що, у свою чергу, може виступати моделлю змін у соціальній
структурі та дає змогу стати учасником інформаційної структури людині з
будь-якого соціального рівня. Завдяки Інтернету людина здатна виконувати
різноманітні соціальні функції та програвати різні соціальні ролі, “ламати”
соціальні бар’єри.
Одна із суттєвих характеристики Інтернету – доступ до інформації.
Здатність Інтернету до розширення набору різноманітних послуг збільшує
аудиторію користувачів. Завдяки цьому створюються Інтернет-групи
користувачів з різними соціальними ролями, функціями та статусами. Дані дослідження кількості Інтернет-користувачів, які опубліковало,
“Уніан” свідчать, що в Україні Інтернет-простір швидко наповнюється. Так, у
підсумковому документі Держзв’язку “Галузь зв’язку” наведено данні про
кількість користувачів Інтернету станом на 01.07.2008 р. [9]. Порівнюючи ці
дані з російськими [11] та світовими [10], можна обрахувати відносний
показник представлення Інтернет-спільноти в структурі населення (табл. 2).
Таблиця 2
Місце Інтернет-спільноти в структурі населення
Демографічні показники В світі Україна Росія
Кількість користувачів Інтернету, осіб 1,1 млрд 10 млн 18 млн
Чисельність населення, осіб 6,6 млрд 46 млн 142 млн
Рівень доступу до Інтернету, % 16,6 21,7 12,6
За рейтингом кількості користувачів на першому місці Київ. Його
частка становить 58,82% від загальної кількості користувачів в Україні. Далі
– Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Запоріжжя, Крим. Їхня
сумарна частка становить 30,89%. Найменша активність користувачів
Інтернету зафіксована в Чернівецькій і Житомирській областях – 0,17%. На
решту регіонів припадає 9,95% користувачів. Показово, що такі дані
корелюють з процесами перерозподілу соціальної структури в регіонах [9].
Доступ до Інтернету дає необхідні передумови для формування
відкритого суспільства, яке вимагає трансформації соціальної структури
суспільства. Він характеризує процеси не тільки у сфері людської
інформаційної комунікації, але й відображає динаміку людського
спілкування в соціологічних категоріях соціальної мобільності.
Оскільки мережа є відкритою системою, то вона долає комунікаційні
бар’єри, якими насичений соціальний простір. Інша особливість полягає у
тому, що час створення комунікаційних мереж залежить від технічних
характеристик самого комп’ютера та його периферії – модема. Технічні
характеристики постійно вдосконалюються, отже, мережева система
постійно зазнає впливу інновацій.
Висновки. Особливістю є те, що Інтернет забезпечує механізм реалізації
соціальних потреб, інтересів, соціальних орієнтацій значно швидше, ніж за
звичайних умов. Ознаки її очевидні: інформація та знання набувають все
більшої соціальної значущості, інформація стає владою й виступає проти
влади.
Через Інтернет відбувається трансформація соціальної структури. При
цьому динаміка перебудови соціальної структури має більш динамічний
характер, оскільки нівелює соціальні бар’єри й упередження; створюються
нові групи (Інтернет-користувачів), які здійснюють перерозподіл у
соціальній структурі суспільства. Завдяки доступу до Інтернету підвищується
соціальна мобільність, стираються інформаційні бар’єри, формуються нові
цінності, окреслюються принципи ділової активності, оформлюється
Інтернет-субкультура тощо. Слід зазначити, що соціологічні аспекти впливу Інтернету на суспільство
потребує вдосконалення теоретичної, методологічної та практичної складових
соціології. Зокрема, актуальними можуть бути дослідження перетворення груп
тематичних користувачів у соціальні групи. Потребує вивчення феномен
самоорганізації в соціальних межах, принципи розвитку культури та
толерантності в тематичних групах; розширення соціальних функцій і ролей
завдяки Мережі; соціолінгвістичні дослідження субкультур користувачів;
здатність соціальних мереж об’єднати людство в єдиний інтелектуальний
організм тощо.
Література
1. Большой толковый социологический словарь (Collins) : пер. с англ. – М. : Вече ; АСТ, 2001. –
Т. 2 (П-Я). – 544 с.
2. Агенство “Мониторинг РУ” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.monitoring.ru/
world/.
3. Internet World Stats. Cвітова статистика користувачів мережі Інтернет -internetworldstats.com.
4. Вільна енциклопедія “Вікіпедія” [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.
org/wiki.
5. Гіденс Ентоні. Соціологія / Ентоні Гіденс ; наук. ред. О. Іващенко; [пер. з англ. В. Шовкун,
А. Олійник]. – К. : Основи, 1999. – 726 с.
6. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р. Мертон. – М. : АСТ : АСТ МОСКВА :
ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 873 с.
7. Докторов Б.З. Российский Интернет: новое русское чудо [Электронный ресурс] / Б.З. Докто-
ров. – Режим доступа: http://www.socio.ru/public/doktorov/Chudo.doc.
8. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій : підручник /
М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К. : Каравела, 2008. – 544 с.
9. Відділ освіти Ярмолинецької МДА [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://
yarmeducation.at ua/news/2008-09-13-41.
10. Internet World Stats. Cвітова статистика користувачів мережі Інтернет -internetworldstats.com.
11. Чесноков С. Аудитория российского Интернета: измерения и реальность / С. Чесноков
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.socio.ru/public/chesnokov/doc.
12. Личностно-ориентированая социология. – М. : Академический проект, 2004. – 608 с.
13. Исаев Б.А. Социология / Б.А. Исаев. – СПб. : Питер, 2007. – 224 с.
14. [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.dialog-21.
15. Бойко Н.Л. Нова “Інтернет-реальність” – нові можливості реалізації соціального контролю /
Н.Л. Бойко // Життєтворчість: концепція, досвід, проблеми. – Запоріжжя : Центрікон, 2004. – С. 216–270.
16. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture: End of Milenium. Malden (Ma.) –
Oxford: Blackwell Publ., 1998.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:17 | Сообщение # 39 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Интернет и христианское мировоззрение
Сеть интернет распространяется по миру все быстрее. Сегодня интернет получил преимущественное развитие на западе и севере планеты, но в ближайшем будущем рост сети будет ощутим и в развивающихся странах. На сегодняшний день христиане Северной Америки способны оценить, какое влияние оказывает интернет на общество и культуру. При всех его многочисленных преимуществах существуют и негативные последствия существования сети. Может быть, оценка интернета с точки зрения церкви Северной Америки поможет другим странам быть бдительными и смягчить этот "негатив".
Сегодняшняя ситуация
Без сомнения, век информации - и интернет, как его составная часть - ворвались в нашу жизнь стремительно и интенсивно. Согласно данным 2000г., произведенным Советом Интернета США и ITTA Inc. (см. далее), количество пользователей сети увеличится с 3 млн. в 1994г. до 300 млн. в 2001г., а в 2005 их число составит приблизительно 1 млрд.. Таким образом, сегодня интернет широко распространён во многих развитых странах.
Соответственно, столь широкое использование сети привело к увеличению количества доступной всем информации. В связи с большим количеством web-страниц - с 70 млн. в 1996 г. до более чем 1.500 млн. в конце 1999 г. - поисковым системам становится все сложнее справляться с растущим потоком информации. В то время как в 1997 году эти системы охватывали более 30% информации в сети, сегодня лучшие системы не способны проверить даже 20% (Pegasus Research International, 2000). Действительно, сбылись предсказания Насбита, сделанные несколько лет назад: обрабатывать информацию становится гораздо сложней, чем получать.
Быстро растет и электронная коммерция. Подсчитано, что на сегодняшний день web-бизнес приносит ошеломляющий доход в сумме 176 млрд. долларов США, и сумма эта, по предварительным оценкам, увеличится в семь раз в ближайшие четыре года (Pegasus Research International, 2000).
Сегодня большинство американцев используют интернет для получения электронной почты (90%); общую информацию черпают в сети 70% пользователей; 69% просто просматривают сайты; 67% их читают; 63% используют сеть для развлечений (Stanford Institute for the Quantitative Study of Society, 2000).
Конечно же, такие внушительные достижения идут на пользу отнюдь не каждому; между пользователями сети и людьми, не имеющими доступ к интернету, образовалась огромная пропасть. Начиная с 90-х годов, когда деятельность сети стала приобретать все большую популярность, США и другие развитые страны доминировали в пользовании интернетом. Однако из приблизительно 100 млн. новых пользователей в 2000 году, 3/4 живут за пределами США, а по предварительным подсчетам, за ближайшие 4 года число пользователей в Северной Америке сократится с 45% (по данным 1999 года) до 29% (The U.S. Government Working Group on Electronic Commerce, 2000, p. v.). На африканском континенте, где живет почти 13% населения мира, количество пользователей интернетом составляет менее 1% мирового охвата, причём большинство этих пользователей - граждане ЮАР (United States Internet Council, 2000, p. 15).
Тем не менее, хотя и медленно, интернет получает распространение и в развивающихся странах. В докладе, представленном в начале этого года на координационном собрании по технологии информации и связи в рамках ООН, сообщалось, что потенциальный рынок пользователей интернета в Украине составил 1,5 млн.человек (UN System In Ukraine, 2000). И хотя это составляет лишь 3% населения Украины, 70% этих пользователей - молодые образованные люди, которые в скором времени будут играть важную роль в развитии страны.
Так же, как и в случае с другими технологическими достижениями за последние 10 лет, возможности сети настолько быстро выросли, что разработчики не успевают изобрести определенные правила этики работы в интернете. В интернет-бизнесе и индустрии внедрение каких-либо правил и установлений (которые, возможно, и будут однажды приняты в мире информации и технологий) становится весьма затруднительным.
Сейчас многие американцы, особенно христиане, осознают не только огромный потенциал интернета, но и едва ощутимую, если не скрытую, ответственность, ложащуюся на американское общество по мере того, как оно привлекает к интернету все больше и больше людей. Могут ли те тревожные сигналы и уроки, которые сейчас извлекают для себя пользователи Интернета в США, каким-то образом помочь другим странам, находящимся на начальной стадии развития сети, позволить им решить некоторые неизбежные проблемы пользования интернетом?
Великое благословение и проклятие
Многие члены христианской общности в Америке признают, что интернет, как и многие технологии, может приносить не только пользу, но и вред. Давайте рассмотрим влияние Интернета, от позитивного до безобразного.
Положительное влияние
Электронная почта: несмотря на идущие споры о негативных последствиях "эпохи электронной почты", многие признают, что она улучшила и расширила сферу общения, как внутри страны, так и за её пределами.
Электронная коммерция: покупки в сети экономят время, которое потребитель тратит на дорогу и поиск какого-то определенного товара.
Новости и информация: к 2000 году 1/3 американцев получала информацию в сети (Brunner, 2000, p.567).
Исследования: многие пользователи выбирают сегодня для этой цели интернет благодаря доступности широкого диапазона поисковых систем. У потребителей также есть возможность оценить качество покупок.
Распространение моральных ценностей и Евангелия Иисуса Христа: сегодня христианская церковь активно распространяет в сети Благую Весть об Иисусе; многие поместные церкви сегодня имеют собственные web-сайты с информацией о своих миссиях и программах (служениях). Как сообщает Pew Internet and American Life Project, 20% пользователей Иитернета в США получают информацию на религиозные и духовные темы через сеть (газета "Christianity Today", 2000)
Посредственное влияние:
Вторжение на ранее охраняемые территории: с одной стороны, обилие интересных фактов, статистических данных, новостей, историй и образов, предлагаемых в Интернете, может быть положительным в развитии сети, с другой стороны, реальный результат состоит в том, что многие факты, ранее считавшиеся недопустимыми с точки зрения морали и этики, сейчас в открытую демонстрируются в Интернете. Действительно ли мировой общественности нужно знать все пикантные подробности супружеской измены президента США, которая так подробно описывалась в сообщениях о судебных разбирательствах на web-сайте? Пресса, а также СМИ (газеты, радио и телевидение) десятки лет горячо боролись с этим; но теперь, учитывая влияние интернета, последствия публикации или не публикации той или иной информации становятся еще острее.
Впустую потраченное время: 69% пользователей интернета в Америке просто гуляют по сети (Stanford Institute for the Quantitative Study of Society, 2000). "Гулять" означает наугад пролистывать web-страницы (whatis?.com, 2001). Таким образом, люди проводят значительное время на web-сайтах без какой-либо определенной цели, то есть, используют интернет в качестве развлечения, для приятного времяпрепровождения: а вдруг в конце концов наткнёшься на интересный сайт. Учитывая, что американцы считают себя занятыми людьми, остается загадкой, как они могут так много времени проводить в интернете. Американцы признают, что чем больше времени они проводят время в сети, тем меньше времени у них остается на семью и друзей (Stanford Institute for the Quantitative Study of Society, 2000).
Негативное влияние:
Подача серьезных событий как малозначимых: еще в эпоху, предшествующую внедрению интернета в нашу жизнь, Фор (1986, стр.130), выразил глубочайшую озабоченность: новые СМИ приведут к сведению всех новостей до обыденных, когда к любым событиям будут относиться поверхностно, не пытаясь понять действительной сути проблемы и смысла происходящего. И хотя в интернете представлен глубочайший анализ текущих событий, пользователь может быстро пролистывать крайне важные сообщения о "жизни и смерти", просто нажимая на кнопку мыши. Непрерывный поток видеоматериалов является в некотором роде даже развлечением, зачастую за счет других людей, находящихся не в столь благополучных обстоятельствах. Недавно на сайте новостей был показан видеоматериал, снятый на Ближнем Востоке, когда люди неожиданно падали и умирали во время свадебных церемоний. Остается только предположить, каково было людям, имеющим непосредственное отношение к этим событиям, узнать, что пережитое ими было показано на потребу всему миру.
Личные отношения между людьми заменяются отношениями посредствам интернета: 74% американских подростков (согласно исследованиям Pew Research Center 2001) постоянно переписываются друг с другом через сеть. Возможно, с этической точки зрения в этом нет ничего плохого, но, тем не менее, возникает вопрос, как сегодняшняя молодежь общается друг с другом. Смогут ли они развить навыки личного общения, или всё больше и больше будут полагаться на технологии, которые позволяют общаться, при этом самому оставаясь "в тени".
Виртуальная культура, несущая обман, ложь и иллюзии: несколько лет назад я разговаривал с одним пользователем интернета о своих сомнениях, подключаться или нет к бесплатному обслуживанию - мне не хотелось открывать свои личные данные. Тот человек сразу же ответил: "А я просто обманываю". Меня несколько смутило такое легкомысленное отношение. Исследования, проведенные среди американских подростков, подтверждают, что обман и утаивание в интернете стали свирепствующей болезнью. 24% респондентов признаётся, что им приходилось притворяться, 33% давали ложную информацию о себе, а 15% лгали относительно своего возраста с тем, чтобы иметь доступ к определенному сайту (Pew Internet and American Life, 2001). Пользователи могут оправдываться тем, что прибегли к обману в целях самозащиты. А я утверждаю, что мы сами ставим их в такие условия, постоянно уча их не давать понапрасну никакую информацию о себе - и одновременно открыв им доступ к системе, где необходима вся информация подобного рода. Я не настолько наивен, чтобы поверить, что вне интернета, в повседневной жизни, лжи и утаивания нет. Тем не менее, меня глубоко волнует, что культура интернета побуждает людей ко лжи; это ведёт к разрушительному воздействию на общество в целом.
Безобразное влияние:
Засилье порнографии в сети: распространение интернета даёт возможность беспринципным распространителям порнографии все шире расширять сферу своего бизнеса. Любителям порнографии уже не нужно украдкой бежать в книжный магазин для взрослых, чтобы удовлетвориться: сейчас с помощью Интернета они могут получить мгновенный результат, причем, строго конфиденциально и не выходя из дома или офиса. Согласно одному из исследований, ежемесячно секс-сайты посещают 20 млн. пользователей; более чем 200 тыс. человек проводит по 11 часов в неделю, рассматривая порнографические снимки. Другое исследование представляет следующие данные: оборот секс-индустрии в интернете в 1999 году составил 1,4 млрд. долларов США, что превысило оборот книжных распродаж (1,3 млрд. долларов США) и продаж авиабилетов (800 млн. долларов США) (Gardener, 2001, p.45-46). Последствия этого очень сильно сказываются на обществе; отношения между супругами разрушаются из-за пристрастия мужа к интернет-порнографии. Этот страшный монстр неконтролируем, ежедневно его жертвами становятся тысячи людей.
Азартные игры: индустрия азартных игр широко представлена в Интернете. Как и в случае с порнографией, любители азартных игр могут удовлетворить свои желания, не выходя из дома. В некоторых странах азартные игры и подобный бизнес могут быть под строжайшем контролем, в других странах - игорный бизнес разрешен; таким образом, страна с низкими нравственными принципами, разрешая размещение азартных игр на серверах в пределах своих границ, сможет негативно воздействовать на пользователей сетью в стране с более высокими нравственными и этическими принципами. Журнал "Barna and Hatch" (2001, p.131) называет это явление "всеобщим применением правила наименьшего общего знаменателя".
"Хищники" и диверсанты: зло и преступность вторгаются в жизни людей через интернет. Двумя простейшими примерами могут быть развратники, которые хищно стремятся сексуально развратить подростков, и диверсанты-хакеры, которые с помощью вирусов выводят из строя компьютеры и сети. Родителям стоит опасаться этого. Сообщается, что среди американских подростков 60% получали сообщения по электронной почте от того, кого они никогда не знали, а 50% переписывались с неизвестными им людьми (Pew Internet and American Life, 2001).
Таким образом, несмотря на то, что интернет приносит всё больше пользы, он все же остается одной из технологических инноваций, которые, как и все творение, испорчены грехом человека, враждующего с Богом.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:17 | Сообщение # 40 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Христианский взгляд
В США интернет продолжает стремительно развиваться. Если в 1995 году в Штатах к сети были подключены лишь 10% семей, подсчитано, что к 2003 году эта цифра увеличится до 60% (Pegasus Research International, 2000). Церковь в Америке столкнулась с необходимостью выработки правильного отношения к такому всепоглощающему развитию интернета, учитывая одновременно его позитивное, посредственное, негативное и безобразное влияние.
Некоторые могут предложить отказаться от пользования сетью вообще. Такой подход напоминает мне староверов, живущих недалеко от нас, которые отказываются пользоваться технологиями современного мира, автомобилями и электричеством (хотя, чтобы выжить в современном обществе, им приходилось иди на определённые уступки - например, ездить на автомобилях в качестве пассажиров). И хотя такой подход может быть, заслуживает аплодисментов, для многих людей он, вероятно, останется нереалистичным.
Однако, будучи христианами, мы должны противостоять греху и злому влиянию. Так, нам необходимо всегда высказываться против негативных последствий пользования интернетом и пытаться приложить максимум усилий, чтобы изменить настоящую ситуацию.
Позвольте мне предложить несколько практических советов.
1. Подчеркивайте важность настоящих межличностных отношений в сегодняшнем мире.
Мы никогда не должны утрачивать в нашей культуре ценность личных отношений в традиционном смысле этих слов. Совместные завтраки и обеды, совместная молитва Богу, прогулки вместе - всё это ни в какое сравнение не идёт с общением по интернету в уединении своей комнаты или офиса. Именно личные отношения являются истинной ценностью, к которой нам постоянно нужно стремиться. Необходимо планировать регулярно уделять время семье и друзьям.
2. Контролируйте время, которое вы затрачиваете на пользование технологическими системами, - это не должно происходить за счет времени, проводимого с людьми.
В некоторых семьях существует контроль времени просмотра телевизора; возможно, нам следует так же контролировать время работы в интернете.
3. Ограничьте доступ в Интернет.
Сегодня есть возможность очистить систему от продукции некоторых поставщиков, чтобы уменьшить количество ненужных сайтов. Хотя очистка не дает 100% гарантии успеха, во всяком случае, она является первой защитой. Один из моих коллег дал своей жене возможность использовать пароль, который играет роль информационного фильтра.
4. Размещайте монитор так, чтобы другие могли его видеть.
Если возможно, экран монитора располагается так, чтобы не только пользователь, но и другие люди, проходя мимо, имели возможность их видеть. Они могут увидеть изображение на экране, но текст останется конфиденциальным.
5. Введите подотчетность.
У каждого из нас должен быть человек, которому мы подотчетны в плане пользования интернетом - кто-то, кто может задать такие важные вопросы,: "Сколько времени ты проводишь в интернете?", "Не заходил ли ты на прошлой неделе на сайт с плохой репутацией?"
Подводя итог, я хотел бы предоставить вам следующие христианские этические принципы для пользователя интернетом, взятые по адресу www.NazNet.com (1999). Будем стремиться соблюдать эти правила, когда пользуемся сетью:
Христианские этические принципы для пользования Интернетом
Пользуясь интернетом, я как христианин обязуюсь придерживаться следующих правил поведения:
Я буду беречь свои отношения в интернете;
Я не буду посещать те web-сайты, которые могут скомпрометировать мою жизнь во Христе;
Я буду прилагать все усилия, чтобы в своих письмах свидетельствовать о Христе;
Я буду контролировать время, которое провожу в интернете, чтобы оно гармонировало с остальной моей жизнью.
1. Barna, G., & Hatch, M. (2001). Boiling point: Monitoring cultural shifts in the 21st century. Regal Books: Ventura, CA.
2. Brunner, B. (Ed.) (2000). The World Almanac & Book of Facts 2001. Family Education Company: Boston, MA.
3.Christianity Today. 2001. Whole lot of clicking going on. February 19, 2001. p. 17. Carol Stream, IL.
4.Fore, W. F. (1986). Communication and religion in the technological era. In M. Traber (Ed.), The myth of the information revolution: Social and ethical implications of communication technology (pp. 126-137). Sage Publications: London.
5.Gardner, C. J. (2001). Tangled in the worst of the web. In Christianity Today, March 5, 2001, pp. 42-49. Carol Stream, IL.
6.NazNet.com (www.naznet.com). (1999). Christian Internet code of ethics. NazNet.com.
7.Pegasus Research International (www.pegasusresearch.net). (2000). Internet stats.
8.Stanford Institute for the Quantitative Study of Society (www.stanford.edu/group/siqss/). (2000). Internet and society: A preliminary report. Stanford, CA.
9.Pew Internet & American Life (www.pewinternet.org). (2001). Teenage life online: The rise of the instant-message generation and the Internet's impact on friendships and family relationships.
10.The U.S. Government Working Group on Electronic Commerce (www.ecommerce.gov). (2000). Leadership for the new millennium: Delivering on digital progress and prosperity. Washington, DC.
11.United States Internet Council & ITTA Inc. (2000). State of the Internet 2000. Washington, DC.
12.UN System in Ukraine (www.un.kiev.ua). (2000). IT development in Ukraine, a table contained in Donor coordination meeting: Information communication technologies for development (February 14, 2001. Kiev, Ukraine.
13.whatis?.com (whatis?.techtarget.com). (2001). www.TechTarget.com
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:20 | Сообщение # 41 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Сколько бы ни звучали темы, связанные с интернетом, одной из самых популярных остается тема влияния интернета на людей.
Более всего интересна степень, с которой пользование интернетом приводит к нежелательным психосоциологическим результатам, таким как депрессия и одиночество.
Данные предполагают, что определенные мотивации для онлайн-общения могут иметь негативные последствия, поскольку сам интернет для некоторых может служить объектом навязчивого использования.
Навязчивое использование интернета человеком связано с неспособностью контролировать, сокращать или останавливаться. Чрезмерное пользование интернетом — это степень, с которой человек чувствует, что проводит слишком много времени онлайн или даже теряет счет времени, используя интернет. Для тех, кто не может ограничить себя, итоги могут быть весьма печальными, например, депрессия, одиночество и ограничение общения с людьми лицом к лицу.
Мазер и Эндрю Ледбеттер из Техасского христианского университета опубликовали статью в издании Southern Communication Journal, которая исследует, как определенные модели поведения онлайн могут предупредить навязчивое пользование и неблагополучие. Ученые установили, что тенденция к самораскрытию и созданию социальных связей онлайн вынуждает людей навязчиво использовать интернет. Если человек не имеет должных навыков общения вживую, то ему с большей вероятностью понравится коммуницировать онлайн.
Предшествующее исследование предполагает, что социально тревожные люди чувствуют себя в онлайне под меньшей угрозой и, в итоге, чаще прибегают к интернет-общению. Результаты исследования Мазера и Ледбеттера не совсем совместимы с этими данными: они установили, что навязчивые пользователи онлайн также испытывают тревожность в интернете.
Степень, с которой социально тревожные люди привлечены к интернету, стимулирует навязчивое, но не обязательно чрезмерное использование. Скорее у чрезмерных пользователей существует более реалистическое восприятие онлайн-общения как удобного, но иногда ограниченного с точки зрения эффективности нехваткой социальных реплик метода коммуникации. Другими словами, тревожность людей мотивирует навязчивое использование интернета, а эффективность мотивирует чрезмерное его использование.
Мазер и Ледбеттер установили, что люди с навязчивым, но не чрезмерным использованием интернета, чаще чувствуют себя неважно. Учитывая растущую популярность, особенно среди младших возрастных групп (здесь важно влияние интернета на детей), социальных сетей, последние представляют важную среду для поддержания социальных связей. Их существование поднимает важные вопросы относительно личностных черт, которые могут влиять на частоту онлайн-общения, а также на тему того, как чрезмерное использование социальных сетей может способствовать навязчивому и чрезмерному использованию интернета.
Категория: Интернет и сеть
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:21 | Сообщение # 42 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Пастор Рик Реннер: «Интернет изменил мир и изменил меня».
Известный священнослужитель, телевизионный проповедник, пастор Московской церкви «Благая весть», заместитель Начальствующего епископа Российского объединенного Союза христиан веры евангельской по инновациям в методах благовестия Рик Реннер дал пресс-службе РОСХВЕ интервью о роли интернета в современной жизни, о том, где место церкви в условиях современной гонки технологических достижений, а также поделился собственным опытом и планами по развитию интернет-проектов.
- Пастор, поделитесь вашим мнением о том, насколько серьезно повлияло на общество появление интернета и вообще технологическое развитие? Как должна относиться к «гонке технологических достижений» церковь, насколько это затрагивает её?
- Интернет изменил мир и продолжает его изменять еще больше. Из-за интернета изменяются отношения, изменяется то, как люди ищут информацию, как они общаются, кому доверяют. Изменяется работа и школ, и правительств. Интернет влияет на всё, и мы просто должны учиться использовать возможности, которые он предлагает.
Появление интернета можно сравнить с изобретением печатного станка. Когда это произошло, изменился ход истории. Примечательно, какова была в разное время роль церкви по отношению к технологическому развитию. Во время изобретения печатного станка церковь была в авангарде. Первое, чему служил станок – сделать доступным Библию. Но со временем церковь сдала свои позиции в авангарде общества. В сороковые годы прошлого века, когда только появилось телевидение, церковь выступила против этого изобретения. Известные и авторитетные служители говорили что «это от плоти», «телевидение - зло». Но Орал Робертс заявил в ответ: «Телевидение существует, оно пришло и вопрос в том, кто будет его использовать». Именно Орал Робертс был первым, кто по-настоящему использовал силу телевидения для проповеди евангелия.
Мы находимся в подобном положении. Нравится нам это или нет, независимо от того, что мы думаем по этому поводу, интернет уже есть. Вопрос в том, сможет ли церковь эффективно использовать открывающиеся возможности. Конечно, плохо, что в интернете нет контроля, а соответственно, нет и ответственности: кто угодно может разместить что угодно. Но для церкви важно другое: благодаря использованию интернета можно достичь большое количество людей. Мы имеем уникальнейшую за мировую историю возможность донести благую весть до огромнейшей по своей численности интернет-аудитории.
- С чего началось интернет-служение Рика Реннера, каким был первый проект?
- Первое, что мы сделали, был сайт нашего служения. Это было двадцать лет назад, и тогда я не очень разбирался в том, что делал. Наше служение было среди первых, кто стал использовать интернет. И я даже не знал, кто-нибудь вообще будет на этот сайт заходить или нет. Разумеется, наш первый сайт был очень-очень простым, но мы с тех пор всё время активно используем интернет для служения.
Однажды, около трех лет назад, я смотрел онлайн трансляцию одного мероприятия и обратил внимание на цифры, которые показывали размер аудитории: 10 тысяч, 250 тысяч, более полумиллиона человек. Все одновременно смотрели одно и то же событие, все могли комментировать то, что они видят. Когда я это увидел, то сказал себе: «Рик Реннер – вот, где будущее». Люди будут смотреть то, что хотят и с того момента до сегодняшнего дня у меня в голове постоянно размышления на эту тему. Я сегодня целый день посвятил развитию интернет-проектов, как общаться через социальные сети. Будущее сокрыто в этом.
- Каково на сегодняшний день интернет-служение Рика Реннера? Расскажите о тех проектах, которые стоят на повестке дня.
- Сегодня у нас шестнадцать различных сайтов, русскоязычных и на английском языке. Есть специальный сайт для пасторов, он призван помогать им в служении. Более двух тысяч пасторов открывают его хотя бы раз в месяц, со многими из них я никогда не встречался, но я рад возможности служить им. Некоторые служители порой просто не знают, к кому обратиться за помощью и, хотя мы не встречались, они обращаются ко мне. Сейчас это – англоязычный ресурс, но мы планируем сделать его еще и на русском, это необходимо. У нас есть церковный сайт, сайт служение Рика Реннера, сайт служения «Медиамир», сайт «Реннергрупп» объединяет все русскоязычные сайты. Недавно стартовал новый, очень интересный проект – портал «Аминькафе.ру».
- Расскажите немного об этом проекте: каковы его цели и с чего он начался, что послужило стартовым толчком?
- Не помню уже, с чего все началось. Я просто видел, что необходимо сделать информационный ресурс для русскоговорящих христиан, чтобы в одном месте можно было найти информацию по самым различным вопросам с библейских позиций. Например, мужчины могли почитать статьи или посмотреть проповеди о том, как быть главой семьи. Для женщин - полезные и практические советы как о воспитании детей, так и о красоте, здоровье, увлечениях. Специальные разделы для молодежи и детей, для одиноких и пожилых. Также для меня было важно, чтобы там не было сплетен, соответственно на сайте нет форума, нет раздела знакомств. Я долго размышлял над этим проектом, представлял его, но на тот момент существовавшие технологии не позволяли полностью реализовать замысел. Однако, когда пришло время, сайт был сделан всего за полтора года, хотя отмечу, что мы очень плотно работали над созданием «Аминькафе.ру». Более того, мы продолжаем эту работу, есть многое, что хочется улучшить, развить. Но начало уже получилось очень хорошим: сейчас в день сайт посещают порядка 3000 человек, уверен, что в будущем посещаемость еще больше вырастет.
- Наверное, такой объем работы требует большой команды?
- Отнюдь, всего в эту работу вовлечено десять человек, причем для каждого из них работа над интернет-проектами, это только часть их должностных обязанностей, в среднем процентов тридцать рабочего времени. Наверное, если говорить о полном рабочем дне, можно сказать, что интернет-проектами в служении Рика Реннера занимаются три с половиной человека.
- Все проекты рождаются таким же образом, как и «Аминькафе.ру»: после длительных размышлений – интенсивная работа в сжатые сроки?
- Думаю, да. Если посмотреть на мою жизнь, то именно так начинаются все проекты. Я долго размышляю и долго продумываю. Например, моя книга «Драгоценные истины». Я на протяжении двадцати лет прокучивал в своей голове замысел этой книги. Как-то я был на служении Кеннета Коупленда в Техасе, это был январь месяц. И прямо во время служения я почувствовал, что больше ждать нельзя, время пришло. И я начал писать первого марта, а в декабре книга уже была в магазинах. Для столь объемного издания это очень быстро. Я всегда вначале размышляю, продумываю проекты. Потом наступает прорыв, и я говорю: «Всё, хватит ждать, делаем!» Когда я решаю что-то сделать, обычно всё осуществляется очень быстро.
- Насколько изменились задачи, которые решаются посредством интернета? Что привнесло появление социальных сетей таких, как фэйсбук, одноклассники?
- Прежде всего, я сам в процессе всех этих действий изменился. Я лично изменился даже больше, чем проекты. Я очень рад тому, как пошло служение в социальных сетях. Результат полностью превзошел мои ожидания. Это – отличный пример того, что нужно менять мышление. Изначально, я вообще не верил в успешную работу на фэйсбуке, считал его глупым изобретением, и был уверен, что люди зря теряют там своё время. Но потом я стал глубже изучать интернет-ресурсы и, в том числе социальные сети. Я начал практически жить в глобальной сети и только тогда понял, какой потенциал и в интернете, и, в частности, в фэйсбуке. Подумайте об этом, у меня на фэйсбуке 25 тысяч друзей, тех, кому интересно мое мнение, кто хочет читать мои записи. Я могу отправить одно сообщение, и если хотя бы сто из них поделятся со своими друзьями, аудитория еще больше умножится. Я просто напечатал несколько строк и этим прикоснулся к большему количеству людей, чем я встречусь за год на разных служениях, даже разъезжая по всему миру! Это кажется невероятным, но я могу послужить всем этим людям, сидя дома.
За два года служения в социальных сетях, их пользователям было отправлено около ста тысяч писем с ответами на вопросы, словами поддержки, ободрения. У тех, кто работает в социальных сетях, должно быть понимание, что надо быстро реагировать на нужду человека. Никто не хочет ждать две недели, пока ты ответишь, все хотят получить ответ прямо сейчас. Этим нужно жить и это требует нового мышления.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:21 | Сообщение # 43 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Я пересмотрел много страниц различных служений в социальных сетях и обнаружил, что, как правило, там происходит одностороннее общение. Но если 25 тысяч человек со мной дружат, как я могу сделать ближе этих людей, узнать о них побольше, чем-то послужить им? И недавно мы реализовали новую идею в фэйсбуке. На моей странице мы разместили специальные кнопки. Одна из них - «письмо», вторая - «молитва», еще одна кнопка – «пожертвовать». За две недели две тысячи человек попросили, чтобы мы присылали им наше обучающее письмо. Две тысячи абсолютно новых людей. Почти три тысячи попросили, чтобы им прислали мою книгу. Эти люди раньше никогда со мной не связывались, теперь они мне дали мне их контактную информацию, я могу им даже «смс-ки» рассылать. Две тысячи новых людей еще глубже вошли в мою жизнь через письма, через книги. Когда я только высказал идею о размещении подобных кнопок, сотрудник, который занимается соцсетями в нашем служении, сказал: «Это невозможно». На что я ответил: «Если ты не станешь этого делать, я сделаю это сам!» В итоге мы специально пригласили на работу специалиста, и теперь моя ответственность, как мы будем отвечать на письма, просьбы о молитвах и т.д. Такое служение должно осуществляться на личном уровне. Сейчас мой американский офис ежедневно отправляет мне молитвенные нужды, которые ежедневно приходят через фэйсбук. И все их я читаю лично. Сегодня, когда я приеду домой, они уже ждут меня. В среднем приходит сорок обращений в день.
- Вы делитесь своим уникальным опытом в этой сфере. Есть ли заинтересованность со стороны других пасторов в развитии интернет служения?
- Я готов служить пасторам, для меня это привилегия. Например, в марте этого года назад мы провели силами нашей церкви прекрасный семинар «Внедрение и эффективное использование инновационных технологий» для Российского объединенного Союза христиан веры евангельской. Тогда около пятидесяти епископов и старших пасторов со всей страны приехали, чтобы узнать, как и какие современные технологии можно эффективно использовать в служении. Мы тогда рассказывали об организации душепопечения в большой церкви, о создании и ведении базы данных, об использовании социальных сетей и call-центра. Например, через социальные сети в нашей церкви осуществляется рассылка видеопосланий, молитвенная поддержка, кризисное консультирование. Есть примеры восстановленных семей, людей, удержанных от самоубийств.
Пасторы узнали, как использовать возможности видеослужения в сочетании с новыми интернет-сервисами такими, как Youtube. Естественно было уделено время и сайту, а даже тому, как можно использовать I-pad для служения. Ведь помимо подготовки к проповеди, в качестве текстового редактора, с его помощью можно вести весь ход служения, управлять светом, звуком, видеопроектором. Об этом отлично рассказал мой сын Павел.
Подобный семинар у нас запланирован на первого декабря этого года, но в этот раз он будет проходить в онлайн формате. Часть тем будет аналогичной предыдущему с поправкой на формат мероприятия, но будут и новые темы, например, как организовать «Живой эфир» или провести вэб-семинар. Тема вэб-семинаров особенно актуальна сегодня и в условиях мегаполисов, и в регионах с учетом российских расстояний особенно за Уралом. В таком формате епископы и региональные пасторы могут проводить лидерские встречи. Конечно, непосредственное общение не заменит ни вэбинар, ни живой эфир, но это все же лучше, чем ничего, и позволит священнослужителям не тратить дополнительное время на дорогу.
Также в частном порядке ко мне часто обращаются известные служители с просьбой о консультации, обмене опытом. При возможности, я всегда открыт для встречи и общения, единственное, что меня огорчает – колоссальная инертность пасторского сообщества. То, чему мы учим, стоит само по себе целое состояние, но за всё это время единицы служителей использовали всё, чему научились у нас. Многие приезжали перенимать опыт. Как правило, люди воспринимают новые знания с энтузиазмом, но потом, зачастую, ничего не делают.
- Скажите, а как вы вообще столько успеваете? Вы проповедуете в церкви и по всему миру, пишете книги, уделяете внимание и семье, и своей команде, неужели у Вас в сутках больше времени, чем у других?
- Надо просто очень практично относиться к жизни и правильно распределять время. Я часто сталкиваюсь с пасторами, причем многие из них хорошо известны, которые не могут, а порой и не хотят быть эффективными. Они постоянно заняты, но заняты они бывают не тем, что должен делать пастор, и в результат служение имеет низкий КПД.
В этом году мне исполняется 55 лет. Я чувствую, что во мне происходит некоторый процесс реформации, и я отов к новым вызовам. Нужно научиться бросать вызов своим мыслям, своему мышлению. И нужно быть готовым в своем разуме, в своих мыслях пойти дальше, пойти туда, куда ты никогда еще не ходил. Именно такой проект – интернет-церковь.
- Скажите, Вы верите, что интернет-церковь может заменить настоящую церковь? На кого рассчитан этот проект, и какие Вы видите перспективы?
- Вот, во что я верю по-настоящему. В России около 35 тысяч деревень и маленьких населенных пунктов, в которых вообще нет никаких церквей. Еще в бытность свою Президентом, нынешний премьер Дмитрий Медведев многое делал для того, чтобы интернет пришел во все населенные пункты России. Можно годы и годы готовить миссионеров, чтобы донести туда евангелие, а можно начать служить уже сейчас.
Я уверен, что наша интернет-церковь коснется или затронет людей в разных уголках России. Я в это верю. Люди будут настоящими членами церкви. И мы будем делать для них всё, что должна делать настоящая церковь. Мы стараемся даже детскую воскресную школу через интернет людям предоставить и, разумеется, будут молитвенная поддержка, консультации. В будущем проект «Аминькафе.ру» также будет связан с интернет-церковью.
Некоторые говорят интернет-церковь – плохая идея, и я отчасти согласен. Да, это не самый лучший выход, но так будет. Конечно, поместную церковь невозможно заменить. Поместная церковь – настоящая сила. Но именно интернет дает нам возможности, которых раньше не было. Кроме того, если мы увидим, что в каком-то регионе есть много прихожан интернет-церкви, то мы отправим туда миссионера и откроем там настоящую церковь.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:22 | Сообщение # 44 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Топ-5 возможностей/опасностей интернета для христианина
Мы решили собрать воедино все опасения, страхи, возможности и бонусы, которые дает нам сеть. Наша цель — дать объективную картину, чтобы каждый здраво подходил к использованию онлайн-ресурсов во благо себе и окружающим.
Топ-5 возможностей для христианина в интернете
1. Быть вместе с Церковью
Христианство – религия глобальная. Так было всегда, но только сейчас практически каждый христианин может с лёгкостью войти в контакт со своими братьями и сёстрами по вере по всему миру. В наши дни практически каждая религиозная общность стремится обзавестисть собственным веб-сайтом, а то и целым интренет-порталом. Особенно полезен интернет для тех христиан, которые по разным причинам удалены от своей церкви или же находятся в меньшинстве. Всемирная паутина помогает им преодолевать одиночество и поддерживать общение с единоверцами.
«Что действительно воодушевляет, так это то, что пасторы, церкви и евангельские организации используют эти сети, чтобы наставлять и информировать всемирную Церковь. И хотя это никогда не заменит настоящее ежедневное общение в местной церкви, социальные сети… могу давать огромные возможности для Божьего дела» — пишет в своём блоге на SBC Voices Брэндон Смит. С ним могут согласиться не только протестанты, но и католики, ведь даже Папы теперь используют Twitter – на твиттер-канал Бенедикта XVI подписалось 2,5 миллиона человек, а сообщение об избрании папы Франциска вызвало, по словам Дэвида Голдмана, резкий скачок мирового интернет-траффика (см. статью «Pope Francis causes Internet traffic spike »).
2. Самообразование
Образованность нужна христианину не меньше, чем смирение и любовь к ближнему, ведь сказано в Библии: «Будьте мудры, как змии, и просты, как голуби» (Мф. 10:16). Интернет в этом плане – весьма хорошее подспорье. Достаточно взяглянуть на список самых популярных ресурсов для самообучения, чтобы оценить масштаб спроса и предложения (смотри статью «12 Dozen Places To Educate Yourself Online For Free »).
Из Гарварда в Стэнфорд: топ бесплатных online-университетов
Кроме того, широко распространены методики онлайн-консультаций со специалистами, интерактивные средства обмена опытом (семинары, конференции и т.д.). Отдельного внимания заслуживают электронные библиотеки, обеспечивающие доступ к новейшей научной литературе и периодике в самых отдалённых уголках мира.
Бесплатные образовательные онлайн-инструменты
3. Благотворительность
Жертвование – одна из главных обязанностей христианина. «Во всем показывал я вам, что так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам показал: блаженнее давать, нежели принимать» — сказано в Библии (Деяния, 20:35). И здесь на помощь христианину приходит всемирная паутина.
Оперативность распространения информации в социальных сетях, возможность непосредственной коммуникации с просителем и удобство проведения денежных операций (через платёжные системы WebMoney, PayPal и др.) иногда позволяют сделать невозможное. Например, собрать средства на лечение двухмесячного Вовы Поникаровских помогли волонтёры и социальные сети – необходимые для операции €116.400 были собраны в кратчайшие сроки и у ребёнка появился шанс. Этот случай, не прецедент – всемирно известные благотворительные организации и проекты уже давно используют интернет (см. статью «Как технологии мобилизуют массовое участие в благотворительности»).
4. Евангелизация
Хорошо, если в пределах досягаемости проводятся курсы катехизации или читаются лекции. Но если таких возможностей нет, на помощь может прийти интернет. «Международные границы больше не препятствуют распространению христианской литературы и образовательных материалов… Эта новая технология (то есть интернет – М.В.) позволяет христиананм повсюду общаться друг с другом, учиться друг у друга и укреплять веру» — размышляет Грегори Рикмэр в своей статье «Важность интернета для христианства ». Не малую роль в интернет-евангелизации играют онлайн-консультации со священниками, а наличие электронных библиотек позволяет оперативно верифицировать сомнительную информацию или прояснить назревший вопрос.
5. Быть в курсе
Ни для кого не секрет, что Интернет стремительно движется к лидирующей позиции в качестве источника информации, оставляя позади телевидение, газеты и радио. Ещё в 2003-м издание Science Daily констатировало, что для 70% американских интернет-пользователей именно всемирная паутина является главным источником информации. Как сообщило через 6 лет издание Reuters , тенденция не изменилась. Не находится в стороне и Украина: по данным Internet World Stats , в прошлом году интернет-пользователями стали уже почти 35% украинцев. Для христиан это имеет особое значение, поскольку наша религия глобальна, а значит нас касается всё, что происходит в мире, в особенности – судьбы наших братьев и сестёр в других странах.
Топ-5 опасностей для христианина в Интернете
Получая благодаря Интернету новые возможности, христианин в то же время подвергается и весьма серьёзным трудностями и испытаниями.
1. Агрессия
Одним из главных источников проблем является агрессивное поведение, распространённое среди интернет-пользователей. Ещё в 2008-м учёные из Йельской медицинской школы установили, что детям, подвергающимся травле и запугиванию, мысли о самоубийстве приходят от двух до девяти раз чаще (см. статью «Bullying-Suicide Link Explored in New Study by Researchers at Yale »). Также киберагрессия может вызывать у жертв депрессию, снижение самооценки и прочие негативные последствия (см. статью Kelly M. Lister, Eric F. Dubow, Ph.D. «Aggression and Victimization in Instant Messaging, Blogging, and Face-to-Face Interactions »). О массовости и серьёзности явления красноречиво свидетельствует тот факт, что в ряде стран (например, в США) киберагрессия становится уголовно наказуемой.
Что касается христиан, они рискуют не только стать жертвами агрессии, но и поддаться искушению и самим стать агрессорами. Большинство людей по своей природе конформисты и склонны использовать те модели поведения, которые приняты в данном сообществе. «Мы смеёмся, что этими людьми манипулируют, как куклами на невидимых ниточках, но этот сценарий заставляет нас нас осознать, в скольких ситуациях мы бездумно следуем диктату групповых норм и ситуативных обстоятельств» — пишет на своём сайте стэнфордский профессор Филлипп Зимбардо. Кстати, свою книгу о влиянии группы на личность Зимбардо красноречиво назвал «Эффект Люцифера »…
Кроме конформизма, существует и другой фактор риска, а именно желание отплатить агрессору той же монетой. И снова речь идёт о фундаментальных принципах человеческого взаимодействия. Ещё в конце 1960-х группа исследователей из унивеситетов Миннесоты и Висконсин экспериментально доказала, что месть является своеобразным средством восстановления справедливости, регулятором общественных отношений (см. статью Berscheid E., Boye D., Walster E. «Retaliation as a means of restoring equity »). Но что бы там ни диктовала социальная природа, мстить христианину никак нельзя. «Любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас» — сказано в Евангелии от Матфея.
2. Распущенность
«И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его и брось от себя: лучше тебе кривым войти в жизнь, чем с двумя глазами быть ввергнутым в геенну огненную» — передаёт нам слова Христа евангелист Матфей. Если бы христиане восприняли эти слова буквально, то членовредительство стало бы таким же обыденным, как сломанный ноготь или насморк. Согласно статистике 2010-го года, 12% интернет-сайтов являются порнографическими, а это почти 25 миллионов (!!) штук. Каждую секунду около 30 тысяч пользователей интернета смотрят порнографический контент и на него же приходится 35% всех закачек из Сети. Смотрите сами:
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:23 | Сообщение # 45 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Американские социологи выяснили, что будет, если исчезнет интернет
Американские ученые заинтересовались тем, как отреагировали бы люди, "подсевшие" на общение в социальных сетях и других социальных медиа, если бы в их стране вдруг навсегда запретили доступ в интернет.
Исследователи опросили 4 тыс. человек (2 тыс. мужчин и 2 тыс. женщин), тесно связанных с интернет-деятельность. 67% опрошенных в случае исчезновения глобальной Сети поменяли бы место жительства, переехав туда, где проблем с интернетом нет. Для них гораздо важнее всегда оставаться на связи в Facebook, Twitter и т.д., чем патриотизм и привязанность по отношению к своей стране.
14% говорят, что, скорее всего, впали бы на неопределенное время в депрессию, т.к. растерялись бы и не знали, чем себя занять.
11% были бы рады такому исходу событий, т.к. осознают свою интернет-зависимость, жалуясь на нехватку времени и разногласия с близкими из-за этого.
6% заменили бы интернет на компьютерные игры. По крайней мере, это помогло бы отвлечься на первое время и способствовало бы подавлению интернет-зависимости в дальнейшем.
Наконец, еще почти 2% опрошенных заявили, что покончили бы свою жизнь самоубийством, поскольку все важные события в их жизни происходят именно онлайн. Без интернета и возможности виртуального общения они даже не представляют своего дальнейшего существования. Примечательно, что среди потенциальных самоубийц преобладают женщины (64 из 78 человек).
Руководитель исследования считает, что полученные данные подтверждает то, насколько масштабно развиваются интернет-технологии и какую опасность они могут представлять для людей. Особенно это касается подрастающего поколения, больше всех подверженного интернет-зависимости.
Категория: Научные открытия и исследования
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:26 | Сообщение # 46 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
|
Нужен ли христианам Интернет? Джош МакДауэлл сомневается
Для протестантов Джош МакДауэлл – не просто человек. На постсоветском пространстве он единственный, чья небольшая книжка «Не просто плотник» оказалась достойной быть размещенной на обратной стороне Евангелия.
Безусловный авторитет в христианской апологетике, МакДауэлл на днях выступил в Центре имени Билли Грэма в г. Эшвилле, штат Северная Каролина. Выступление не было ни скандальным, ни вызывающим, в общем, обычная официальная речь. Она, однако, обратила на себя внимание аналитиков: апологет сильно расстроен интернетом в его нынешнем виде в целом, его негативным влиянием на американскую нацию в частности. «Интернет дал атеистам, агностикам, скептикам, людям, которые хотят уничтожить все, во что верим мы с вами, почти такой же доступ к вашим детям, какой имеете вы и молодежный пастор вашей церкви… нравится вам это или нет», – цитирует слова МакДауэлла Christian Post. Эти довольно предсказуемые тезисы сопровождались статистикой, согласно которой в Америке процент верящих в существование объективной истины упал до 9 %, а распространяемая через всемирную сеть порнография является причиной 50% разводов американских семей.
“Плачь, детка!”
Выступление известного американца важно, откровенно говоря, не само по себе. Посыл и форма подачи информации свидетельствуют о растущей обеспокоенности части американских христиан об интернете, контроль над которым они продолжают терять. Репортер Эньюгра Кумар, написавший горячую статью по следам события, резюмировал МакДауэлла скандальными словами: «Интернет ослабляет влияние христиан». Очередной козел отпущения?
Обвинения всемирной паутины в способствовании разрушения ценностей и христианских традиций были бы понятными со стороны ультра- и среднеконсервативных частей в любой христианской конфессии. Тем не менее, на фоне динамичных и современных посланий Папы Римского ко Дню социальных коммуникаций и документов Папской комиссии по делам социальных коммуникаций подобные выступления кажутся, мягко говоря, ретроградскими и «бьющими в молоко». «Мир медиа, однако (жалко, что он часто вообще не отвечает христианской идее), открывает уникальные возможности для провозглашения спасающей правды Христа всему человечеству», – подчеркивает позитивную роль интернета Иоанн Павел II. Взять, например, … полезные возможности сетей интернета в распространении религиозной информации и христианского учения вне зависимости от границ и преград» (послание Папы Римского ко Дню социальных коммуникаций в 2001 году).
Шаг назад
Экстериоризация проблемы (в данном случае – перенос поиска причины на внешние рубежи) – именно так можно подумать о подоплеке выступления МакДауэлла, чьи идеи вызвали определенный резонанс в американской среде. Более либеральные христиане вменили ему скрытую тенденцию к цензуре и смену акцентов, что было замечено одним из ведущих комментаторов на сайте Christian Post Энн Пиплз: «Христианство поступает плохо, когда перестает контролировать все учение и позволяет людям свободно обмениваться мыслями? Что за ерунда!».…
Жалко осознавать, что для немалого числа евангельских христиан в США именно интернет становится олицетворением адских сил, действующих против Бога. Хотя вначале было ровно наоборот: превращение военной сети в паутину для взаимного обмена информацией и идеями было воспринято как шанс для проповеди с «кровли» (Мт.10:27) и более активного миссионерства. В результате цифровой экспансии возникло такие сугубо американское явление, как интернет-церковь. И даже сейчас градус качественного присутствия американского христианства остается – в сравнении с украинскими потугами – обжигающе высоким. Для иллюстрации – официальный сайт евангельских христиан-баптистов (ВСЦ ЕХБ) расположен по крайне неясному адресу ecbua.info, запомнить который можно только на конкурсах для любителей мнемоники. Правда, Валентина Крицкая, пресс-секретарь Союза баптистов, уверяет: «Конечно, в наших ближайших планах – переход на другой адрес и наполнение сайта качественным контентом. Это вызывает определенные сложности: обучение новых людей, поиск материалов по крупинкам».
Не тот путь
Нужно честно отметить, что среди авторитетных служителей МакДауэлл явно не одинок. Судебный иск к интернету с обвинением его в разложении основ христианства является прямым результатом невнимательности к фундаментальной истине теории коммуникаций: канал коммуникации нейтрален, его облик формируется в результате столкновения интересов разных групп. Тогда почему часть «христианской» нации, всегда по-авангардистски пользовавшаяся преимуществами интернета, начала бить тревогу и говорить о сети как о проблеме?
«Сыны века сего догадливее сынов света в своем роде», – сказал в Евангелии от Луки Иисус. У Харви Милка, первого американского политика-гомосексуалиста карьера пошла вверх только после того, как в его предвыборном штабе появилась Энн Кроненьерг, имевшая хорошие отношения с СМИ. Христиане в плане сотрудничества с СМИ отстают, что вскрылось, когда виновника недавней норвежской трагедии назвали «христианским фундаменталистом».
В 2009 году фиксировали4,2 миллиона порносайтов. Эксперты прогнозируют, что даже выделение отдельной порно-зоны. XXI век не создаст безопасного для христиан и их детей пространства в интернете. Что объединяет все вышеперечисленное? Объединяет то, что интернет становится все менее христианским или моральным по меньшей мере. Впрочем, как недавно отмечалукраинский социальный философ Михаил Черенков, и «христианства будет все меньше». И именно христианство в свое время прошло через Index Librorum Prohibitorum – позор католицизма и козырь светского материализма – желая ограничить верующим доступ к популярной литературе того времени. Налицо также конфликт поколений, уверен Денис Кондюк, магистр богословия: «То, что дети рано взрослеют – это, к сожалению, факт, но воспитывать их все равно вменяется в обязанности родителей. МакДауэлл предлагает прятать детей от общества, выключить телевизор, это нигде не срабатывало».
Стигматизация интернета ни к чему хорошему не приведет, но запустит древний механизм запрещенного яблока, где в качестве яблок, по мнению МакДауэлла, могут выступать страницы с нехристианским содержанием. Истории религиозных поисков таких людей, как Кристофер Хитченс, демонстрируют, что именно запреты и необоснованные заграждения перед источниками информации могут иметь разрушительные последствия. Теоретически, конечно, можно «выключить» интернет, но тогда МакДауэлл должен предложить «идеальное» христианство, без примесей временного и американского. Насколько это возможно, следует спросить у американских христиан.
P.S. В конце выступления МакДауэлл предложил христианам быть примером истины, работать над укреплением взаимоотношений и использовать свои знания для ответов на вопросы детей. Не было сказано ни слова про главный объект угроз – интернет. Что ж, от себя добавим, что после вышеупомянутых трех шагов, когда истина продемонстрирована, взаимоотношения напоминают слаженную работу смазанных деталей в коробке- «автомате», а дети спят и во сне обдумывают мудрые ответы родителей, христианам остается самое малое – садиться за свой Мак и отвоевывать интернет назад.
Алексей Гордеев, risu.org.ua
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:30 | Сообщение # 47 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Христиане и Интернет
На Рождество 42-летняя британка Симона Бек обновила статус в Facebook : «Я приняла смертельную дозу таблеток, и прощайте все». Из 1048 виртуальных друзей Симоны ни один не поинтересовался, как у нее дела. Она умерла на следующий день. После этого случая администрация Facebook попросила пользователей сообщать ей о людях с суицидальными настроениями. Всю информацию администрация социальной сети передавала в полицию и в благотворительные организации , представители которых оказывают психологическую помощь потенциальным самоубийцам. В Британии и Ирландии партнером Facebook стала благотворительная организация Samaritans («Самаритяне»). Социальная сеть также сотрудничает с аналогичными организациями в США и Норвегии. Это случай проиллюстрировал необходимость использования социальных медиа религиозными организациями в служении обществу и в проведении своей миссионерской деятельности.
© Ben Ehmke
На Западе использование социальных медиа давно перестало быть дискуссионным вопросом. В США уже не первый год проводятся исследования, пишутся диссертации и ведутся поиски наиболее удачных методов миссионерской деятельности посредством социальные медиа (Sparks, Jessica.Redesigning Missionary Outreach Support Services: An Integration of Web-Based Technology [Dissertation]. Virginia Beach, VA: Regent University, March 2009).
Крестовый поход католиков
Католическая церковь как никто другой поняла важность и актуальность использования современных медиа. В ноябре 2009 года во время Европейской конференции католических епископов, Ватикану удалось собрать экспертов , чтобы помочь церкви улучшить взаимоотношения с обществом, используя новейшие СМИ (с учетом специфики поиска в интернете, загрузки данных, кибер-безопасности и социальных сетей). На конференции присутствовали представители Google, Facebook, YouTube и Wikipedia. Во время встречи французский епископ, монсеньор Жан-Мишель ди Фалько отметил: «Если вас нет в интернете, вы вырезаете себя из жизни большей части людей. Церковь должна способствовать христианскому присутствию в интернете».
Ещё Папа Римский Бенедикт XVI обращал внимание католиков на служение в цифровом мире. По мнению Святейшего Отца , чтобы нести Евангелие в современных культурных реалиях, к которым особенно чувствительна молодежь, необходимо обязательно использовать новые медиа-технологии.
В Послании к 45-му Дню (2011 года) понтифик сказал , что священнослужителям уже недостаточно просто присутствовать в сети, им следует проповедовать Евангелие с помощью всех имеющихся технических средств, в том числе блогов и аудио- и видеоподкастов . Тем самым, священники сохранят за собой роль моральных лидеров общества.
Об эффективности использования социальных медиа свидетельствует динамика развития официального канала Ватикана на YouTube , который с 2005 года собрал более 5,2 млн просмотров и 32 тыс. подписчиков.
Русская Православная Церковь решила последовать примеру католиков и в октябре 2010 года в Храме Христа Спасителя открыла собственный видеоканал на YouTube . Как отметили представители РПЦ, открытие канала на YouTube — лишь один из шагов в направлении к укреплению позиций церкви в СМИ.
Интернет-церкви
Всемирная паутина стала местом, где свободно создаются церковные общины. Как писал USA Today , на сайте церкви Flamingo Road посетители могли поговорить о вере с другими «прихожанами», принять участие в работе группы по изучению Библии, помолиться вдвоем с пастором, используя сервис мгновенных сообщений, а также причаститься (участники используют свои собственные хлеб и вино). Посетителям также задают вопрос «Принимаете ли вы Христа, как своего спасителя?», на который они могут ответить, нажав кнопку «да» или «нет».
Отдельные протестантские пасторы считают церковные сайты «форпостами» своей проповеди, которые помогают создавать настоящие, а не виртуальные церкви. Они также считают своим долгом использовать возможности, которые предоставляет всемирная сеть, для проповеди.
Уже на многих сайтах протестантских церквей можно покаяться в своих грехах, прикрепив виртуальную записку к кресту, на некоторых других ресурсах прихожане могут просматривать ссылки на страницы других верующих в социальных сетях, таких как Facebook или Twitter.
Церковь из Лас-Вегаса Central Christian Church занимается разработкой вирусных видеороликов, готовит проповеди в соответствующем формате для интернет-аудитории. Главная ее задача — актуализировать христианские ценности через ненавязчивое и качественное вирусное видео, которое затем распространяется в интернете.
Одной из старейших онлайн-церквей считается LifeChurch.tv из Оклахомы, запущенная в 2006 году (к тому моменту эта «мегацерковь» уже имела несколько реальных храмов в различных городах США). Эта община уже в 2009 году проводила более 25 интернет-служб в неделю, которые посещало до 60 000 пользователей из 140 стран. LifeChurch.tv привлекала посетителей вовсе не духовными запросами, а контекстной рекламой Google и баннерами на экранах людей, набравших в поисковике слова «секс» или «голые женщины». Пастор Бобби Грюневальд утверждал, что задача LifeChurch.tv — не подменять реальную церковь, а привлечь людей к богослужению в реальной жизни, что зачастую и происходит.
Интернет все чаще используется для проповеди не только американскими евангеликами, но и более традиционными деноминациями. В частности, 4 ноября 2009 года католическая епископская конференция Австралии провела онлайн-конференцию по изучению Евангелия от Луки.
А пастору из маленького шотландского пресвитарианського прихода в деревне Ласс интернет-технологии помогли увеличить количество прихожан в 50 раз всего за несколько месяцев. Сначала преподобный Дейн Шеррард хотел транслировать в сети венчания, чтобы его увидели родственники жениха и невесты, которые не смогли приехать в деревню. Но потом к Шеррарду обратился бывший капеллан военно-морской базы, который попросил пастора разрешить транслировать воскресную службу на военные корабли, где нет священника. Впоследствии трансляции стали популярны не только среди военных, но и среди многих шотландцев, живущих в отдаленных селах, где нет своих церквей. За трансляциями служб следят уже не только в Шотландии, — они собирают более 10 000 «прихожан» со всех концов планеты.
Интернет-активность пастора не просто сделала популярным его приход, но и позволила увеличить численность общины. К трансляции она насчитывала около 200 человек, а за несколько лет выросла до 400.
Блоги священнослужителей
С появлением Twitter почти все ведущие западные протестантские служители успели создать себе аккаунт и регулярно поддерживают связь со своими «фолловерами». Известный баптистский пастор церкви Saddleback Рик Уоррен не понимал сначала, зачем нужен Twitter, но весной 2009 года завел себе аккаунт и уже имеет более миллиона последователей. В декабре 2010 года американский пастор даже попал в рейтинг журнала Forbes , как один из двадцати наиболее влиятельных пользователей Твиттера . Сам список из 20 пользователей включал в основном звезд шоу-бизнеса, спорта, политики: Леди Гагу, Паоло Коэльо, Барака Обаму и других.
На постсоветском пространстве лучше всех освоили виртуальные просторы представители РПЦ. Согласно подсчетам руководителя пресс-службы Московской Патриархии о. Владимира Вигилянского (данные на июль 2009 года ), на постсоветском пространстве функционирует более 500 блогов священнослужителей. Самым известным является настоящий сетевой миссионер протодиакон Андрей Кураев , блог которого занимает место между первой и второй сотней в рейтинге Яндекса и имеет более 15 тыс. подписчиков.
Но не стоит ограничивать православную блогосферу лишь священнослужителями. Здесь проявляют активность миряне, которые смогли достичь определенного внимания аудитории. Среди них: Егор Холмагоров ,Кирилл Фролов , Вадим Булатов и др. Православная блогесфера имеет довольно высокий уровень организации и институционализации. В частности, она имеет собственный рейтинг православных блогов . Это позволяет не раствориться в среде, сохранить свою идентификацию и координировать совместные усилия в продвижение нужных тем (контента).
Мусульмане и социальные медиа
В исследовании Pew Forum on Religion & Public Life «Мусульманские сети и движения в Западной Европе» отмечается, что многие мусульманские движений активно используют инструменты, созданные новыми медиа, включая веб-сайты, Twitter, блоги, онлайн-видео и социальные сети с целью распространения своего учения и привлечение новых последователей. Такие ресурсы, как Facebook и YouTube, изобилуют контентом мусульманских групп и охватывают широкий идеологический спектр. Послания в группах часто имеют формы хип-хоп музыки, графических романов, спортивных программ и другие форматов попкультуры, которые рассчитаны на молодых мусульман Западной Европы.
Радикальные группы вроде Аль-Каиды используют веб-сайты для распространения учения о джихаде и, по мнению некоторых аналитиков, для вербовки потенциальных активистов (См. Див. Weimann, Gabriel (2006). Terror on the Internet. The New Arena, the New Challenges. Washington, DC: United States Institute of Peace Press).
Другие группы (такие как Таблиги Джамаат и традиционные суфийские ордена , цель которых поощрения личной преданности) используют интернет для рекламирования своей продукции, загрузки видео своих конференций и создания страниц, посвященных ключевым духовным лидерам. В чужой среде европейским и североамериканским мусульманам социальные сети позволяют наладить между собой контакты, найти ближайшую мусульманскую общину и обсудить важные духовные вопросы.
Религиозные сети
Выше освещалось использование церквями технологий, предлагаемых светской среду. Однако наблюдается тенденция, когда религиозной общины пытаются создать собственные сети. Например, мусульмане России имеют несколько сетей (полный список ). Есть международные мусульманские сети MuslimSocial ,Naseb (800 тыс. пользователей на 2010 год), Salam , Muslimix .
В январе 2010 года католики создали свою международную сеть Zoogle . Администраторы не требуют указывать конфессиональную принадлежность при регистрации, а в личных данных можно выбрать широкий спектр религиозных течений. Ресурс по своему инструментарию почти ничем не отличается от светских сетей, кроме требования указывать больше личной информации (что минимизирует количество ненастоящих и анонимных эккаунтов) и ресурс Pray (молитва). Хотя авторы и ставили перед собой амбициозные задачи : «…такие старые социальные сети как Facebook и MySpace теряют свое влияние на пользователей… Целью авторов Zoogle является помощь католикам в социализации и евангелизации интернет-пространства».
Евангельские христиане на постсоветском пространстве создали две свои сети: «Церковные люди » и «Дети Бога ». Православные имеют свою сеть «Соборное дело », но она только для «своих» (при регистрации надо поставить галочку, что вы православного вероисповедания).
Христианские сети является фактической калькой светских. Они в лучшем случае копируют все сервисы существующих сетей, в худшем — предлагают ограниченный инструментарий. Отсутствие концептуальных различий делает их непривлекательными.
Как показывает зарубежный опыт, результативность и эффективность социальных медиа зависит не столько от технического совершенства, сколько от открытости. В том числе, открытости к критике и дискуссии.
Микола Малуха
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:31 | Сообщение # 48 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Интернет-зависимость вызывает психические расстройства
Зависимость от Интернета может привести к развитию депрессии и абстинентного синдрома, согласно результатам нового исследования, опубликованного в журнале PlOS One.
В исследовании приняли участие 60 взрослых людей, которые постоянно пользуются Интернетом. Специалисты обнаружили у некоторых из них значительные расстройства настроения, а также состояние, схожее с синдромом отмены или абстинентным синдром, характерным для людей, страдающих наркоманией.
Всем добровольцем было предложено пройти ряд психологических тестов, с помощью которых специалисты определяли следующие показатели: уровень тревожности, наличие депрессии и ряд других характеристик, связанных непосредственно с настроением. Отдельное прохождение специального теста помогло установить их уровень интернет-зависимости. Оказалось, что у активных интернет-пользователей уровень негативных эмоций значительно возрастает, как только они выключают компьютер.
Такое негативное влияние на настроение, как отмечают авторы исследования, должно рассматриваться как явление, родственное абстинентному синдрому. «В течение последних десятилетий, в виду множества публикаций на данную тему, специалисты стали рассматривать интернет-зависимость как новую психопатологию, подвергнуться которой могут многие люди», — заключают исследователи.
Напомним, что по учению Православной Церкви любая зависимость, пристрастие к кому-либо или чему-либо – греховны.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 25.11.2013, 18:33 | Сообщение # 49 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Молодёжь и интернет: роль Церкви и церковного прихода Преподаватель богословия Афанасиос Колиофутис
Одной из причин, по которым данная проблема попадает в компетенцию современных пастырей, является тот факт, что продолжительное и неизбирательное использование интернета существенно влияет на человеческое общение, ведь безличное общение с компьютером заметно ухудшает взаимодействие различных социальных институтов, призванных к сосуществованию и сотрудничеству.
Межличностные отношения и общение начинают ослабевать [1]. Даже члены одной семьи предпочитают проводить свободное время раздельно, тяготея к индивидуальной деятельности. Так был сформирован термин bedroom culture, который подразумевает закрытую деятельность подростков в их комнатах. Так мы теряем личностный контакт с другими людьми. Это может привести к тому, что в будущем мы можем перестать их понимать, так как постепенно потеряем опыт языка тела и выражений человеческого лица.
Человеческие сообщества становятся менее прочными, и вместе с этим развивается социальная изоляция. Согласно недавним исследованиям, наиболее стеснительные, одинокие и наименее харизматичные представители современного общества, которые вместе с тем являются неотъемлемой частью общества и подтверждают его многосторонность, имеют тенденцию к упразднению межличностных контактов, довольствуясь лишь социальными сетями. Асоциализация этих людей, которые вместе с остальными членами общества являют собой образ Божий и обогащают общество своими индивидуальными особенностями, становится ударом по свободе человеческой личности и ставит под сомнение современную демократию относительно присутствия новых технологий в жизни человека [2].
Интернет-зависимость молодежи не только отрывает ее от традиционных общественных институтов, таких как семья, но и от социальной жизни прихода, являющегося ячейкой церковной жизни. А если общинная жизнь членов тела Церкви являет собой суть подлинной христианской жизни, предполагающей общение между верующими, то зависимость подростков от интернета становится силой, разрушающей это нерушимое общение, развитие которого имеет своей целью Церковь.
Общественный дух церковного прихода не может быть заменен никаким видом интернет-сообществ, так как прежде всего он имеет под собой евхаристическую основу – причастие верующих тела и крови Христа, которое нерушимыми и нерасторжимыми узами связывает верующих в единое тело. Чаша жизни является началом и одновременно концом общинной жизни Церкви. Без нее эта жизнь упраздняется и теряет свое значение.
В рамках духовной и общинной жизни каждый верующий входит в церковь как личность, где он встречает и других личностей, прежде всего – самого живого Христа. Человек не скрывает ни одну из черт своей личности, которые делают его уникальной и неповторимой индивидуальностью. Он применяет свои таланты – дары божественной благодати, и в то же время откладывает свои слабости и страсти, чтобы излечить их в духовной церковной жизни.
«Каждый из нас призван возложить на святой престол свой дар. Один красиво поет, другой обладает даром молитвы, третий – человеколюбия. Если человек хранит свой талант для себя, он заблуждается. Наш талант создан не для нас, а для окружающих нас людей. Бог видит, применяем ли мы свои таланты в Церкви и на благо Церкви, и тем самым делает нас участниками общей церковной жизни» [3].
В рамках церковного прихода верующие призваны пережить в Духе Святом таинство Церкви. Они встают на путь преодоления своей независимости и переживания бескорыстной любви по примеру Спасителя Христа. Они стремятся к общению друг с другом, взаимной поддержке, гармоничному сотрудничеству, которые являются живыми доказательствами существования общинного духа, который охватывает верующих и направляет их по пути духовного совершенствования. Отсюда следует, что интернет-зависимость молодежи, тормозящая, прекращающая и заменяющая верующим встречу с Христом и другими членами церковного тела, становится важной проблемой, требующей пастырского подхода и лечения.
Примечания:
1. Φραγκουλίδου Φ., Έφηβοι και Διαδίκτυο: Μελέτη των Επιδράσεων του Διαδικτύου στους Έφηβους Χρήστες. С 28.
2. Согласно недавним исследованиям, проведенным британскими учеными, опубликованными на сайте BBC, интернет меняет жизнь человека таким образом, что человеческие сообщества постепенно становятся менее прочными. См.: http://www.nooz.gr/tech/pos-to-diadiktuo-allazei-ti-zoi-mas.
3. Выдержки из приветственной речи блаженнейшего архиепископа Афинского и всей Греции, состоявшейся на выступлении в синодальном дворце по случаю пятилетней годовщины со дня его избрания на архиепископскую кафедру: http://www.amen.gr/article12361.
Перевод с новогреческого: редакция интернет-издания “Пемптусия”.
|
|
|
| |
