|
Цінність
|
|
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:06 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Цінність – це шлях, який ми вибираємо
В житті кожної людини існує певна система цінностей. Цінності в житті християнина по своїй суті відрізняються від цінностей інших людей, які не є християнами. У нашому житті постійно йде боротьба за перше місце у нашому серці. Наше серце – це поле бою, на якому борються дві різні сили: добро та зло. І від нас залежить, кого ми підтримаємо, на чий бік ми станемо, кого ми хочемо бачити на «престолі» нашого серця, кому ми хочемо вклонятись та служити. Бог чи диявол? Той, хто дає життя, чи той, хто вмертвляє? Це наш вибір, свідомий чи не свідомий, але за нього ми несемо відповідь.
Ісус Христос говорив: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24). Людина не може розірватись навпіл, вона є цілісною особистістю. Ми можемо побачити, що коли людина працює на декількох роботах одразу, вона не може бути високо ефективною і там, і там, тому що буде робити краще те, що їй більше до вподоби. В нашій країні люди звикли працювати навіть на трьох та чотирьох роботах одразу, і все це тільки по одній причині – гроші. Часто люди втрачають цінності та стають рабами грошей. Заробляючи гроші, люди навіть не помічають, як втрачають сім’ї, як діти стають наркоманами та алкоголіками, як гублять власне здоров’я та сили. А потім розводять руками і ніяковіючи питають: «За Що?» Цінності. Питання швидше не в самих цінностях, а у їх ієрархії. Адже, що ми цінуємо, те ми і маємо. Кому ми поклоняємось, на того ми і стаємо схожими. Фанати деяких естрадних зірок є точнісінькими копіями своїх кумирів і не тільки ззовні, а й внутрішньо. Вони починають так само мислити та жити, вживати навіть ту саму їжу та носити той самий одяг. І там, де є кумир, там зберуться його фанати. І той, про кого ми думаємо, тому будемо пісні співати. Христу чи Вельзевулу служить людина? Ми самі вибираємо, з ким нам спілкуватися, що дивитися, що робити. Бог дав людині вільний вибір, але за цей вибір людина несе відповідальність перед Богом. Як би це фатально не звучало, людина тут на землі обирає пекло або рай. З ким проведеш життя до смерті, з тим і будеш жити після смерті. Неможливо попасти в рай, провівши усе своє життя з дияволом, творячи його волю. Пан якого ми обираємо при житті, буде нашим паном і після смерті. Цінності, які ми обираємо в житті, приведуть нас або до вічного життя, або до пекельного вогню. Ісус Христос говорив у нагірній проповіді: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19-21).
Зі слів Ісуса ми бачимо, що скарби ми складаємо собі при житті. Те, що є для нас скарбом, до того ми прикладаємо своє серце, у те ми вкладаємо гроші та свій дорогоцінний час. Ми проводимо своє життя в пошуку змісту життя та шукаємо своє покликання, або цього не робимо. Ми можемо аналізувати своє життя або не робити цього. Завжди, як би ми не хотіли, перед нами стоїть вибір, і навіть тоді, коли ми нічого не вибираємо, – це також вибір. Нуль – це також результат, питання в тому, чи він позитивний.
Є вічні цінності і цінності, які не мають нічого спільного з вічністю. Матеріальні цінності ніколи не принесуть задоволення людині, у якої в душі порожнеча. Порожнеча у душі говорить про глибоку убогість. Незаповнена Богом душа – це велике прокляття, з яким люди живуть. Це найбільша бідність – не мати Ісуса Христа у своєму серці. Людина, яка не має своїм Господом Ісуса Христа, найнещасніша людина у світі. Господь – це найбільша цінність у житті людини. Трапляється так, що людина може втратити цю цінність, загубити, розточити, обміняти. Чомусь ми, маючи удома золото чи діаманти, кладемо їх у якусь скриньку і ховаємо, щоб ніхто їх не поцупив. То чому ж те, що дає нам Бог, ми просто розкидаємо та втрачаємо, не цінуючи дарів Божих у своєму житті? За подарунок людині буває дякуємо роки, а Богу, який дав нове життя та прощення гріхів, забуваємо дякувати та шанувати Його. Ми, люди, матеріальні особи, але справжня цінність – це не є матеріальне. Цінним є те, що ми маємо у своєму серці. Апостол Павло писав: «Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас» (2 Кор. 4:6,7). Апостол Павло, коли говорить про глиняну посудину, має на увазі нашу плоть. Щастя з Ісусом Христом є всередині нас. Ми щасливі, коли знаємо Того, Хто віддав себе за нас та наші гріхи простив. Де можна знайти більше щастя, як не в Ісусі Христі?! Щастя та цінностей немає без Бога.
Щоби знайти цінність у Господі, потрібно відвернутися від тлінних цінностей, потрібно залишити земні цінності, щоби прийняти ті цінності, про які говорить Ісус Христос: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31-33). Бог знає, чого ми потребуємо, і Він піклується про нас. Нам у свою чергу слід піклуватись про те, щоб не втратити того, що Бог дав у Ісусі Христі. Тому, у кого немає в серці Ісуса, слід запросити Його у своє серце, а тому, хто має Христа у собі, потрібно не залишити Його. Можна дуже легко втратити свою сутність християнина. Можна дуже легко, не пильнуючи, відвернутися від Божих цінностей та почати цінувати та захоплюватись «іншим паном». За свою свободу у Ісусі Христі потрібно вести боротьбу, кожного дня відстоюючи вічні цінності, які Бог так старанно та лагідно вкладає у наше серце. Слід не забувати про поле бою.
Цінність – ось що буде визначати нашу долю у вічності. Бог є цінним і ціннішого за Нього немає. «Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить» (Пс.36:3-5)
Руслан Цехмейстер
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:07 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Етичні цінності — це норми поведінки, які встановлювались на протязі всього життя людства. Це неписані правила поведінки людини. Без них не склались нормальні відносини в суспільстві.
Є етичні цінності які склались історично. Кожну дитину з дитинства виховують батьки, розповідаючи їй які повинні бути моральні норми поведінки, показують власним прикладом, як вона повинна себе вести в суспільстві, виховують вихователі в дитячому садку, вчителі в школі, та все одно, в будь яких ситуаціях вона вибирає сама, як їй поводитися, вибирає ті моральні цінності, які їй підходять, або подобаються. Людина має прагнути бути етичним, та високоморальною особистістю. Та намагатися самостійно виховувати в собі найкращі моральні якості.
На мою думку, однією із важливих етичних цінностей є поважне та чемне ставлення до людей. Терпіти їх недоліки, розуміти, що всі ми люди. Що не існує поганих людей, є люди яких ми не розуміємо. Поважати людей, які досягли професійних висот. Поважати людей похилого віку.
Наступна цінність – справедливість. Людина повинна намагатись бути чесною по відношенню до себе і до інших. Робити вірні висновки з будь-яких ситуацій, розцінювати їх. Я вважаю, що справедливість — це необхідна якість викладача, вихователя. Вчитель повинен завжди справедливо відноситись до своїх учеників, студентів. Поважати їх як особистість. Вірно оцінювати їх перемоги або поразки. Особливо у дітей молодшого шкільного віку. Велику роль в нашому житті відіграє особисте відношення до будь кого, будь чого. Але це не повинно відбиватись у професійній сфері «дружба дружбою, служба службою». Вчитель не має права виділяти «улюбленців». До всіх дітей вихователь має ставитись однаково справедливо.
Сміливість – дуже важлива якість людини, яку я прагну надбати. Це вміння не боятись відстоювати свої права, висказати свою думку. Це дуже корисна якість вміти довести свою правоту. Але при цьому сміливість не повинна перерости в наглість. Треба вміти себе поводити поважно, чемно і сміливо водночас.
Ще одна важлива цінність це самообладання. Вміти себе тримати в руках,не виходити з себе, мати ясний розум, та спокійний стан в будь-яких життєвих ситуаціях. Вміти тримати свої емоції при собі. Зробити так, щоб твій настрій ніяк не відбивався на твоїй поведінці, відношенню до інших людей, щоб потім, згодом не було соромно за свої емоції, бо вони пройдуть, ти заспокоїшся, а інша людина із-за цього може потім переживати. Це одна з важливих якостей педагога. Залишати свої проблеми, завжди бути в доброму гуморі. Та в спокійному стані. Це надзвичайно важлива якість для будь-якої людини.
Співчуття. Важлива якість для людини. Вміти вислухати, співчувати, намагатись допомогти. Мабуть без цього не існували дружні стосунки. Люди повинні допомагати один одному. У кожного повинна бути людина, якій вона може поскаржитись, а та зможе її вислухати, і при нагоді допомогти.
Дуже важливими є етична поведінка на роботі. Особливо етичних норм повинні дотримуватись керівні посади. Керівник не має права підвищувати свої повноваження, не справедливо ставитись до працівників. Вимагати від них більше, ніж є у працівника в обов’язках. Робити зауваження привселюдно не завжди є вірно, так як це може зіпсувати стосунки в колективі, особливо коли йде річ про викладача. Неможна робити зауваження викладачу при дітях. Так як вчитель може втратити свій авторитет в їх очах. Це треба робити особисто.
Важливо бути доброю людиною. Намагатись робити добро. Не відповідати злом на зло. Тому що багато чого може повернутися. Намагатись щиро співчувати та допомагати батькам, родичам, друзям.
Теж важливою якістю є цілеспрямованість. Людина повинна мати певну ціль, мету і впевнено йти до неї. Те заради чого буде хотітись щось робити, що буде являтися сенсом життя. Людина повинна розвиватись духовно, інтелектуально, морально та фізично. Розвиватись все своє життя, намагатись досягти своєї цілі. Але робити це треба згідно морально-етичним нормам. При досягненні своєї мети, не перестати бути етичною людиною. Не заважати іншим людям досягти своєї мети, навіть якщо у вас вони однакові. А прагнути навпаки допомогти.
Є важливим дотримання етичних правил в суспільстві. Це норми, які склались історично. Вітатись з знайомими людьми. Завжди відповідати взаємністю, коли привітались з тобою. Знімати головний убір у приміщенні. Поводити себе в транспорті, за столом, на роботі по правилам гарного тону.
Як сказав А.П.Чехов «в человеке должно быть все прекрасно». Людина має досягти успіху та розвитку в усіх аспектах свого життя: в духовному, моральному, професійному, сімейному. Людина повинна бути успішною та розвиненою в усіх цих сферах життя, ніколи не зупинятися на осягненому, а постійно розвиватись, цікавитися новими світовими тенденціями в різних галузях, а на сам перед у своїй професії, навчатись чомусь, бути обізнаною. І звісно вона завжди, в будь яких життєвих ситуаціях повинна залишатися етичною. Знаходити для себе якості які подобаються в інших людях, книжкових або кінематографічних героях. Удосконалювати вже набуті якості. Бути соціальною людиною. Вірним другом, цікавим співрозмовником, розвинутою особистістю. І завжди йти вперед.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:10 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 5 лучших историй с моралью:
1. Однажды мышь заметила, что хозяин фермы поставил мышеловку. Она рассказала об этом курице, овце и корове. Но все они отвечали: "Мышеловка - это твои проблемы, к нам она никакого отношения не имеет!"
Чуть позже в мышеловку попалась змея - и укусила жену фермера. Пытаясь ее излечить, жене приготовили суп из курицы. Потом зарезали овцу, чтобы накормить всех, кто приехал навестить больную. И, наконец, закололи корову, чтобы достойно накормить гостей на похоронах.
И все это время, мышь наблюдала за происходящим через дырочку в стене и думала о вещах, которые ни к кому никакого отношения не имеют!
Мораль: Если Вас что-то не касается напрямую, не думайте, что это что-то не ударит Вас по голове
2. Орел сидел на дереве, отдыхал и ничего не делал.
Маленький кролик увидел орла и спросил:
- "А можно мне тоже сидеть, как Вы, и ничего не делать?"
- "Конечно, почему нет", - ответил тот.
Кролик сел под деревом и стал отдыхать. Вдруг появилась лиса, схватила кролика и съела его.
Мораль истории: чтобы сидеть и ничего не делать, Вы должны сидеть очень, очень высоко.
3. На ферме заболел конь.
Ветеринар:
- Если утром он не встанет, я его усыплю.
Утром конь не встал. Рядом лежал баран:
- Ну давай вставай или ты умрёшь!
Конь встал.
Фермер:
- Это чудо! Это надо отпраздновать! По такому случаю мы зарежем барана!
Мораль: Никогда не лезьте не в своё дело (но не забывайте об истории с мышеловкой).
4. Три человека ворочали камни. Одного из них спросили: – Что ты делаешь?
Он вытер пот со лба и ответил: – Горбачусь.
Подошли ко второму и спросили: – А ты что делаешь?
Он закатал рукава и деловито сказал: – Деньги зарабатываю.
Спросили у третьего: – А что делаешь ты?
Он посмотрел вверх и сказал: – Храм строю.
Мораль истории: жизнь наполнена смыслом только у того, кто преследует великую цель.
5. Таксист подвозит известного в городе миллионера. Тот расплачивается ровно по счетчику.
Таксист:
- Я вчера вашего сына подвозил, так он мне 100 долларов на чай оставил.
- Ну так что вы хотите: у него папа - миллионер, а я - сирота.
Мораль: только тот, кто сам заработал свои деньги, по-настоящему знает им цену.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:12 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Життя найголовніша цінність
Життя - це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше .
На мою думку, вдосконалюватися потрібно завжди. Адже ще ніхто не народився сформованою особистістю. Зазвичай, усі вміння та навички, особливості характеру людина наживає з часом.
Як на мене, кожен має право самостійно обрати свій життєвий шлях. Рухатися вперед чи залишатися на місці - особистий вибір кожної людини. Але, не зважаючи не це, характер продовжує змінюватися, можливо, не завжди на краще, адже він "запам'ятовує" усі події людського життя.
Підтвердженням тези може бути те, що деякі люди нізащо не погодяться повторити вчинки, які здійснювали раніше. На це може бути будь-яка причина, але, на мою думку, головна - та, що характер людини вдосконалився. І перш ніж щось робити, вона ретельно думатиме.
Яскравим прикладом може слугувати Степан Радченко - головний герой роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. По-перше, як на мене, у цьому творі дуже вдало зображено розвиток людського характеру і залежність від нього життя героя. По-друге, читач розуміє яким щирим, можливо довірливим, простим приїхав Степан до великого міста та ким він став у кінці роману. По-третє, автор у романі неодноразово підкреслює, що будь-яка ситуація, у яку потрамила людина, повністю заледить від її характеру. Тому характер потрібно постійно виховувати, розвивати хороші риси та намагатися "приглушити" погані.
Ще одним прикладом може слугувати історія мого хрещеного Олега. Його мама розповідала, що в дитинстві Олег був шибайголова. Він бився з товаришами у дворі, приносив зауваження зі школи, розбивав вікна та стріляв з рогатки. Але зараз мій хрещений працює в престижному офісі, він дуже врівноважений, завжди спокійний та зосереджений. Важко навіть повірити, що в дитинстві він був хуліганом! На мою думку, така звичайна життєва історія вкотре доводить, що характер потрібно виховувати протягом усього життя, тоді можна змінитися на краще і досягти поставленої мети, як зробив це мій хрещений.
Можна зробити висновок, що кожна людина є господарем свого характеру та життя. І якщо характер виховувати, викорінювати злі риси та докладати зусиль для розвутку хороших, то можна досягти будь-якої мети. Але для цього потрібно діяти, а не сидіти склавши руки
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:14 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Життя людини - найвища цінність. Інтегроване заняття
Розширити знання учнів про життя В. Сухомлинського, його твори; збагачувати активний словник учнів, розвивати вміння, формувати ціннісні судження про гармонійне життя; виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією Великого Кобзаря, Ліни Костенко, Матері Терези, Леонардо да Вінчі; виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети.
Пам'ятай! Життя є дар, великий дар.
І той, хто його не цінує, його дарунка не заслуговує.
Леонардо да Вінчі
План
Твоє життя, неначе квітка, що пелюсточки ніжно обсипа.
Для чого ти живеш на землі? (Світ твоїх інтересів, прагнень, захоплень.)
Ти - будівник свого життя, творець свого щастя.
Конституція про цінність життя. Закони й суспільство на захисті життя.
Народна мудрість про цінність людського життя.
Вступне слово вчителя
Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»... (Пісня стихає.)
Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».
Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Тому тема нашої сьогоднішньої зустрічі «Життя - це мить, зумій його прожити». Ми повинні з'ясувати такі питання: для чого людина живе на землі? Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?
Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.
Підлітковій вік - особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе в небо, де живе казка, де панує мрія. Як часто ми - дорослі, ваші вчителі, батьки, не розуміємо вас, не розуміємо, які емоції охоплюють чисте поле ваших уявних подвигів, як тривожно б'ється серце в кожного з вас у передчутті нового (майже дорослого) світосприйняття.
І тому інколи дивимось на легкий вибух непокори, суперечок, неслухняності як на загрозу власного розуміння добропорядності й чеснот, котрі, на нашу думку, повинні збігатися з нашими критеріями «позитивної поведінки в суспільстві».
Юність - це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе - найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожний може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити та використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити та зуміти оцінити. А це й дасть можливість будувати, творити своє «Я».
Вдумаймось у слова Леонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».
Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча би пом'якшити.
Щодня перед кожним із вас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.
Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.
Бесіда з учнями
Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, вольових зусиль. Для того щоб жити так, як хочеш, треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)
А що складніше й важливіше - будувати життя чи пристосовуватись до нього? (Звичайно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосуватись - легше та простіше, але це нецікаво...)
Чи хочеш стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров'я та великого щастя.)
А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»? (Жити щасливо - це коли тебе поважають люди, коли в тебе є вірні друзі, коли на землі панують любов і злагода між людьми...)
Коли ж судилось нам всім жить в одному світі,
Єднаймось всі разом у радості й біді.
Давайте, щоб душа жила у щастя світлі,
Щоб людства рід зберігся на землі.
В. Сухомлинський
Який слід повинна залишити людина на землі?
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю.
А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.
Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима - ніхто не пам'ятає такого.
- Що ж ти лишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?
- Немає в мене ні сина, ні дочки.
- Може, ти дуба посадив?
- Ні, не посадив я дуба...
- Може, ти поле випестував?
- Ні, не випестував я поля...
- То, мабуть, ти пісню склав?
- Ні, й пісні я не склав.
- То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий, відбиток хлопчикової ніжки.
- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж малою, дуже мало...
Не так треба жити...
Знайомлячись із вами, аналізуючи ваші анкети, я дізналась, що в кожного є улюблені заняття, мрії, захоплення. Про це ми зараз і поговоримо.
Деякі учні розповідають про свої захоплення.
Слухаючи ваші щирі розповіді, бачимо, що в кожного з вас є те, чим можна пишатися, те, для чого варто жити на землі.
А зараз послухаємо повідомлення, яке, беручи інтерв'ю в людей різного віку, підготував учень вашого класу.
Учень розповідає про захоплення людей різного віку.
Хочу сьогодні сказати, що й серед наших учнів є такі, які мають свої захоплення. Деякі діти захоплюються спортом, дуже люблять футбол, відвідують футбольну секцію, інші, особливо дівчата, захоплюються музикою, танцями, вихованням. А є й такі, які люблять літературу, самі пробують писати вірші. Тому ми і вирішили створити збірку, яку назвали «Проба пера». У цю збірку ми вміщуємо фотографії юних літераторів, деякі штрихи їхньої біографії і, звичайно, їхні вірші. Ось, наприклад...
Зачитує біографію одного з учнів і вірш.
Напевне, кожен з вас захоплюється чарівною красою природи. Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древнім жителям нашої планети і на думку не могло таке спасти. Вони захоплювалися природою, схилялись перед нею, але ніхто й не передбачав, що доведеться боротися за збереження природних багатств. Грецька міфологія зберігає образ богині природи Афродіти Анадіомени - красуні з великими крильми. Її зображували в польоті, вона височіла і над землею, і над людьми - могутня, велична й недосяжна. Так, природа сильна, але дехто з людей намагається стати сильнішим за неї, нищить її. Тому завдання кожного з нас - не тільки захоплюватись чарівною красолю природи, а й боротися з тими, хто завдає їй шкоди.
Ось послухайте лист учня, уміщений в одній із газет, подумайте над його змістом: «...Нині всі взялися за охорону природи. Не зірви квітку! Не зламай гілку! Не спіймай метелика! А хіба все це існує не для людини? Не для того, щоб ми милувалися красою? І чого ми повинні оберігати природу, вона ж сильніша за нас?.. Нещодавно я нарвав у парку троянд, щоби привітати зі святом учительку. Що тут поганого? Не для себе ж старався. А мене звинуватили...»
Як ви думаєте, чи тільки любові до природи не вистачало хлопцеві? Чого ще йому бракувало?(Звичайно, вихованості, такту, культури і, врешті-решт, людяності. Бо вихована, культурна людина ніколи не зможе зробити подібне. А вчителю приємно буде, коли про його учня скажуть: це справжня людина!)
Про захоплення ми можемо говорити ще і ще. Бо, як бачимо, немає жодної людини, яка би чимось не захоплювалась. Але хочу застерегти вас, щоб ви вдумливо ставились до своїх захоплень.
Не всі ті, хто захоплюється моделюванням, створюватимуть машини; не всі, хто захоплюється спортом, стануть спортсменами; не всі, кому подобається музика, стануть співаками... Але головне - мати якусь мету в житті, до чогось прагнути. Бо людина, яка знайшла зміст свого життя та прожила у відповідності з ним, помирає тільки фізично. Вона залишається жити в результатах своєї праці, у людях, яких вона виховала, в ідеях, які вона виробила, навіть, якщо не встигла їх здійснити. У свій час відомий педагог К. Ушинський писав: «Задовольніть усі бажання людини, але відніміть у неї мету життя - якою нещасною буде вона. Не задоволення потреб, а мета життя являється серцевиною».
Щодня змінюється панорама життя, змінюється й коло інтересів, прагнень. І будь-яка дрібниця сьогодення не повинна замінювати усвідомлення того, що є багатством кожної людини - я маю на увазі знання, інтелект, різноманітність захоплень.
Так, різноманітність захоплень, саме на це я хочу звернути вашу увагу. Бо якщо людина в житті чимось захоплюється, плекає, мріє, до чогось прагне, то й життя для неї не буде сірим, буденним, і вона не буде лише спостерігачем, а, навпаки, творцем свого життя.
А як ви думаєте, коли в людей з'являються захоплення? (Звичайно, у дитинстві, коли дитина починає гратися й усвідомлює, що їй найбільше подобається. Недарма в народі кажуть: «У що ти граєш, тим і захопишся».)
Головне - мати якесь улюблене заняття, щось робити. Бо, як писав відомий педагог В. Сухомлинський: «Ти не завжди будеш дитиною. Ми з'являємося на світ і спочатку буваємо маленькими дітьми для того, щоб, ставши дорослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудівником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом з тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Батьківщини».
То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.
Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!
Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.
Бо як забудеш - всохнуть ріки, на світ народяться каліки,
А опромінені тополі підуть собі степами голі.
Бо якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,
Бо віра вмре, надія згасне, своє ім'я забудеш власне.
Забудеш ім'я свого роду, і ім'я батька і народу,
Забудеш знати, і уміти, і рідну мову розуміти.
ЖИТТЯ - ЦЕ МИТЬ, ЗУМІЙ ЙОГО ПРОЖИТИ
Фізкультхвилинка
Учні імітують рухи за змістом вірша.
Добре те, що сонце світить!
Добре те, що віє вітер!
Добре те, що цей ось ліс
Разом з нами ріс і ріс!
Добре те, що в нашій річці
Синя - не брудна вода!
І мене матуся рідна
Після школи зустріча!
Добре гратися надворі!
Добре вчитися у школі!
Добре плавати в ставку!
Добре те, що я живу!
Розповідь учителя з елементами бесіди
Я хочу ознайомити вас ще з одним твором-притчею. Нехай кожен з вас спробує самостійно продовжити речення, яке є назвою цієї притчі.
Життя людини - це найвища цінність
В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.
Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.
Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.
Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.
З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.
Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.
А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.
Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)
Кого ж із синів люди й досі пам'ятають, а про кого і згадки не лишилось? Чому? (Пам'ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)
Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?
А яку цінність має життя старшого сина? Чому?
На кого ви б хотіли бути схожими?
Що для цього необхідно?
Наведіть приклади життя таких людей - наших сучасників.
Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо...» (Діти виконують завдання письмово.)
Робота з Конституцією України
А в Конституції - Основному Законі нашої держави - ось що говориться про життя.
Розділ І, стаття 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»...
Розділ ІІ, стаття 27: «Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».
Тести за твором «Людина принесла життя»
1. Де знаходилось Мертве поле?
а) у глибокій долині;
б) у зеленому степу;
в) у дрімучому лісі.
2. Що принесла Людина на Мертве поле?
а) корчину чорнозему;
б) відро торфу;
в) кошик добрив.
3. Що посіяла Людина?
а) квіти;
б) пшеницю;
в) жито.
4. Хто заспівав над Мертвим полем?
а) соловейко;
б) дрізд;
в) жайворонок.
5. Хто слухав жайворонкову пісню?
а) дівчата;
б) жайворонок;
в) люди.
6. Чим був перенасичений ґрунт на Мертвому полі?
а) сіллю;
б) вибухонебезпечними речовинами;
в) камінням.
Вікторина за творами В. Сухомлинського
1. «Ні квітка не могла б жити нічиєю». («Дівчинка і Ромашка».)
2. «Він розкопав пісок, утамував спрагу і пішов до людей, щоб негайно розповісти їм, де ховається джерело життя». («Людина незламна».)
3. «Добре ти прожив життя. Нехай залишається по тобі вічна слава». («Перед Справедливим Суддею».)
4. «Про щось гомонять. Мабуть, про те, як сумно жити одному і як добре жити в гурті». («Тополі в степу над шляхом».)
5. «Що дає життя спраглій землі?» («Тепер ти станеш Учнем Людським».)
Що таке здоровий спосіб життя
Спосіб життя людини залежить від того, як вона відпочиває та працює, чим захоплюється, що їсть і п'є.
Людина веде здоровий спосіб життя, якщо вона не палить, не вживає алкогольних напоїв і наркотиків, щодня робить фізичну зарядку, стежить за чистотою свого тіла, доброзичливо ставиться до інших людей.
Ми вибираємо здоровий спосіб життя. Будемо дотримуватись режиму дня, правильно харчуватись, займатися фізкультурою, уникати стресів.
Автор: Н. Пинка
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 15:17 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Велика цінність проблем у житті
Ідея: Не бійся проблем і біди.
Основне місце: Як.1:2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, 3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. 4 А терпеливість нехай має чин досконалий
Проблеми, біди, горе приходить в життя кожної людини. Як сприймати це? Чому це в моєму житті - часто задаєш питання сам в собі.
Проблеми виникають зачасту внаслідок твоїх помилок, гріхів.
Проблеми, труднощі існують як супровід руху твого вперед, правильним напрямком.
Проблеми виникають по причині вибрання цілі і руху до неї.
Проблеми приходять з допуску Божого для підготовки тебе до наступног єтапу життя
Мф.6:13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого.
Мр.1:12 І зараз повів Його Дух у пустиню. 13 І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною.
- З одної сторони Христос навчає нас молитись щоб Бог не заводив нас у випробовування, а з ішої Бог сатану допустив до Ісуса Христа для випробовування.
Закінчивши проходження випробовувань Христос увійшов у служіння із доказом що Він має право навчати. Він дійсно є той що про себе Він говорить.
Лк.4:13 І скінчивши усі спокуси, диявол відійшов від нього до часу. 14 І вернувся Ісус у силі Духа в Галилею - Така правильна закономірність відбувається завжди коли ти не зломившись, не розчарувавшись, не зрікшись проходиш випробовування.
Причинність спокус і випробовуваність,проблем в житті як в Ісуса так і в твоєму житті одинакова!!! - зробити тебе успішним. Тільки ті хто здається, зрікається стандартів - не розуміють що в їхньому житті відбувається.
Сама притча говорить про проблеми в житті людини, кожної.... З точки зору згори, з неба, - це випробовування.
Лк.8:13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
А це портрет тих, хто не мають глибокого, близького, відданого єднання з Богом.
Питання важливе: А для чого мають приходити проблеми? Чому в житті посвячених Богу і не посвячених Богу людей приходять спокуси????
1Кор.11:19 Бо мусять між вами й поділення бути, (це випробовування), щоб виявились між вами й досвідчені. Проблеми в житті виявляють хто ти насправді.
І моліть Бога щоб в проблемах ви побачили що є в Вас, чого ви маєте позбутись, де стежка Ваша, яких рішень чекає від Вас Бог? Чому Вас посягнуло те чи інше? І якщо не розумієте як Йов чому посягнули Вас випробовування, всерівно перебувайте в правді. Краще померти вірним правді до кінця, ніж зрадити істині і вижити?
1Кор.10:12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! 13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
Євр.2:18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
Як.1:12 Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. 13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. 14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
Кожен не досконалий. Любий праведний має міру своєї праведності, силу своєї праведності. Має недоліки і пожадливості, котрі є приборкані і обмежені самою людиною і умовами життя.
Тому Бог, коли має що до вас наміри, хоче вас підняти, Він розуміє що приховані пожадливості при піднятті твоєму вивільняться і ти з ними не справишся. Вони тебе подолають. Тому Бог допускає обставинам вивільнити завчасно твої пожадливості щоб ти був спокушуваний і або попався і покаявсь, перетерпів плату за свої недоліки і їх зрікся через біль, або переміг спокуси, що буває рідко. Але в любому випадку - спокуси, це милість Божа завчасна на твоє життя. Радій!!!!
1Петр.4:12 Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. 13 Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з'явленні слави Його раділи ви й звеселялись.
На це в Божих очах є причина. Бог знає що буде після випробовувань в твоєму житті, а ти не можеш цього бачити.
Но можете бути впевнені. Тільки Бог допускає випробовування в твоє життя, Він має план і бачення на тебе після тих випробовувань.
Авраам був нормальним віруючим, щирим для Бога, відданим Йому. Навіщо несподіваний виклик Бога в його життя? Він ж усе робив правильно. Вийшов із міста за Божим повелінням в невідоме, вірою отримав за багато років обіцяного сина, праведний був у всьому.... І тут на тобі.... Принеси в жертву свого сина....?
Буття 22:1 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! 2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.
Повторення Закону 8:16..., щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостанку, 17 щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. 18 І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта
Це відбувалось в житті Давида. Це для підбадьорення вам!!! Коли Бог проводить тебе - кінець їх очевидний!
Пс.66:10 бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється... 11 Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна, 12 Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів! 13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями..
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 16:17 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Тема 2. Людське життя як найвища цінність у сучасному світі.
У чому цінність життя
1. Чому людське життя є найвищою цінністю в сучасному світі.
2. Навіщо ми живемо.
3. Що таке духовна краса.
4. У чому виявляється сила людського духу.
Після цього уроку ви зможете:
- пояснювати, у чому цінність людського життя;
- розповідати про прояви духовної краси;
- наводити приклади вчинків людей, сильних духом.
Поняття, які треба вміти застосовувати: сенс життя, внутрішній світ, духовна краса, сила духу, духовні потреб
Чи доводилось вам спостерігати літніх людей, розчарованих власним життям? Що, по-вашому, може бути причиною цього розчарування? Як, ви розумієте вислів «любити життя»?
І. Чому людське життя є найвищою
цінністю в сучасному світі
За багатовікову історію людство пережило безліч потрясінь: війни,природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле 20 століття. Лише одна подія - Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн осіб, більш як 90 млн стали інвалідами. Ця моторошна цифра спонукає до роздумів: хіба можна світ, у якому гине стільки людей, уважати за добрий? Чому моральні правила, відомі тисячі років, виявилися безсилими проти різноманітних проявів зла?
Якщо добре поміркуєте, то самі зможете знайти відповіді на ці непрості запитання. Річ у тім, що мало знати правила моралі, потрібно чинити за ними й у великих справах, і в буденних дрібницях. Тож, переживши жорстокість і несправедливість, люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останнє десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони. Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасній світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким й можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою пізнання гідності кожної особи є повага до її життя.
Прочитайте уривок з твору давньої української літератури «Повчання Володимира Мономаха» та поміркуйте. Яка головна думка поданих уривків? Що, на вашу думку, князь уважав за найвищі ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ?
З «Повчання Володимира Мономаха»
Найголовніше - убогих не забувайте, а по змозі годуйте подавайте милостиню сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодної людини. Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів. У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого. Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше шинуйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний чи посол. Якщо не можете пошанувати його дарами, то їжею і питвом: бо мимохідь прославлять чоловіка по всіх краях або добрім, або злим.
З якого сенсу в поданому уривку набуває настанова «Не вбивай»?
Чому лихе слово злі думки про когось є виявом лиходійства? Чи є людське життя цінністю для християн?
З нагірної проповіді Ісуса Христа (з Євангелія від Матвія)
Ви чули, що було давнім наказано:
Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.
А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові.
А хто скаже на брата свого «ледащо», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєні огненній.
Тому, коли принесеш ти до жертовника свій дар, та тут і згадаєш, и брат твій щось має на тебе, запиши отут дар свій перед жертовником піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свій дар.
Зі своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя, щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.
2. Навіщо ми живемо
Що означає вислів «марнувати час»? Як ви вважаєте, хто більше встигає: той, хто поспішає, чи той, хто цінує час? Чому багато людей вважає, що, марнуючи час, ми марнуємо життя?
Напевно, вам доводилося чути настанову «Життя прожити –не поле перейти». У цьому крилатому вислові втілено одвічне питання про сенс життя. «Навіщо я живу?» - запитує себе людина, пригадуючи минуле або розмірковуючи про майбутнє, розчарувавшись чи зневірившись, або коли відчуває втому чи сумує... Більшість із вас, шановні шестикласники, щоб відповісти на це запитав замислиться над майбутнім. Це й зрозуміло у вашому віці. Проте чи так мало ви знаєте про життя, щоб лише мріяти про нього? Некваптеся відповідати.
Спершу заповніть таблицю, пригадавши всі свої плани та задуми, які не змогли втілити впродовж трьох останніх днів.
Мої щоденні заняття (за останні три дні)
Проаналізуйте таблицю за запитаннями.
- На що ви витратили найбільше часу (відкинувши час на школу та сон ) ? Чи могли б ви робити ці справи швидше ?
- На що витратили найменше часу ? Як досягли такої моторності?
- Чи можете сказати про себе, що марнуєте час ?
- Чи хотіли б ви щось змінити ?
Вчені -філософи дійшли висноновку, що прийнятної для всіх відповіді на запиті «Навіщо ми живемо?» - не існує. Так само, як немає єдиного рецепта щастя. Для когось сенс життя полягає у власному щасті родини. Інші сенс життя вбачають у безкорисливому служінні загальному благу. Чимало й таких, хто всі думки та енергію спрямовує на досягнення добробуту або на сходження кар'ерними сходинками. Отже, кожна людина, обираючи собі мету, утверджується як особистість лише тоді, коли чинить відповідно до цієї мети. Втім, розмірковую про сенс життя , слід дослухатися до думок інших. Щоб не помилитися, варто співвідносити свої роздуми з моральними постановами. Ось деякі з них: «Багатійте добрими ділами», « Кожен одержить нагороду за свій труд», «Не будуйте дім свій на писку» , « Якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам». Дотримання цих правил допомагає уникати ситуацій, коли людина під тиском життєвих обставин починає оцінювати свої попередні вчинки як дріб'язкові або й, взагалі, як хибні, через що почувається вкрай розчарованою, спустошеною.
Прочитайте бувальщину. За допомогою уявного мікрофона обміняйтеся думками про те, у чому, по-вашому, вбачав сенс життя давньогрецький філософ Діоген.
Славнозвісній полководець Александр Македонський розмовляв з Діогеном коло його бочки і, захоплений відповідями мудреця, сказав:
- Проси що хочеш!
- Відійди трошки,-попросив Діоген полководця, - ти мені заступаєш сонце.
3. Що таке духовна краса
Уявить що ви довідалися через Інтернет про міжнародну акцію «Ми - діти планета Земля». Щоб узяти в ній участь, потрібно стисло й вичерпно розповісти про себе. Як ви гадаєте, яким характеристикам варто віддати перевагу в такій розповіді? Чи зацікавила б організаторів проекту така інформація: «Склад: приблизно 28 кг кисню; 9 кг вуглецю; 1,9 кг азоту; 700 г кальцію; 445 г фосфору;110 кг калію; 88 г натрію»? Річ у тому, що саме таким є енсом життя люди замислювалися хімічний склад людини. Проте чи ці речовини визначають цінність кожного з нас? Звісно, ні. Більшості з людей навіть на гадку не спадає оцінювати когось за такими ознаками.
В усі часи люди прагнуть осягнути людську душу, внутрішній світ, які визначають особистість кожного. Маючі лише зовнішні характеристики, ми не можемо твердити, що знаємо людину. Натомість часто трапляються випадки , коли люди стають друзями, спілкуючись листами, навіть не бачачи одне одного. Отже, саме внутрішня сутність людини визначає наше ставлення до неї: що багатшим є внутрішній світ людини, то досконалішою вона нам видаеться. У здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими люди споконвіку вбачали красу душі.
Життя людини, як будь-якої іншої живої істоти, можливе з, певних умов: аби бути здоровими, ми мусимо харчуватися, спати рятуватися від спеки чи холоду. Задоволення цих необхідних для життя умов називають фізичними потребами. Проте життя кожного з нас, як ви переконалися, має внутрішній вимір. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов'язкової умовою є можливість здобувати нові знання, для когось -
творчість. Ми не уявляємо себе щасливими без спілкування з рідними друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та багато інших потреб називають духовними потребами людини «Не хлібом єдиним житиме людина» - навчає Біблія, і ми повсякчас переконуємося, що духовна жага може бути дошкульнішою, ніж голод чи спрага.
Внутрішній світ - усе, пов'язане з людською душею, а саме: почуття, думки, бажання, прагнення, інтереси досвід тощо.
4. У чому виявляється сила людського духу
Прочитайте оповідання про долю української поетеси Лесі Українки. У чому, по - вашому, виявилася сила Лосиного духу? Яку людину називають сильною духом? Які якості, на вашу думку, притаманні сильній духом людини?
«Я в серці маю те, що не вмирає»
Пізно прокинувся осінній день. Блідим променем визирнув із-за сивого запинала й посипав на землю холодною мжичкою. Ні вітру, ні сонця. Тільки мряка. «Ранок такий, як вечір», - подумки зауважила дівчина й згорнула книжку. Через хворобу Лесі Українці доводилося багато подорожувати. Крим, Італія, Єгипет, Грузія…
«Море стелиться чорним важким оксамитом...» - як майстерний художник зауважує поетеса, знаходячи безліч нових відтінків морської стихії. Та ні сонце, ні море, ні екзотична природа не могли замінити Лесі Українці млистих поранків рідної землі, які кликали її, мов пташину з вирію:
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Ще з дитинства в Лесиній уяві жили Мавка й Перелесник, Русалка й Водяник, Марище й Доля, Той, що греблі рве й Лісовик. Якось, слухаючи казку про лісову дівчину Мавку, маленька Лариса Косач дивувалася: виявляється, лісові істоти не знають смерті; наче дерева, вони взимку засинають, а навесні - знову прокидаються.
- Якби люди малу таку долю, - мріяла дівчинка.
- Людям у житті дається велике випробування, - пояснювала мама. - Хто, як Мавка, пронесе іскру любові через усі перешкоди й зваби, не зміняє її ні на які коштовності, той отримає в нагороду те, що не вмирає. Але для цього людина мусить бути сильною.
Як часто потім дівчинка згадувала мамині слова. Яким же важким виявилося її випробування! Нестерпний біль, що запускає пазурі в саме серце... Та коли біль і відчай стискали горло й ось-ось мали впасти сльози, з'являлася Мавка, а з нею - усміх на блідому личку:
Як дитиною, бувало,
Упаду, собі на лихо,
Та хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» - мене питали,
Але я не признавалась -
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я сміялась.
Ціле життя, несучи в серці Мавчину пісню, складала Леся Українка вірші й мелодії, своєю поезією розширювала обрії українського слова, збагачувала рідну культуру, перекладаючи українською мовою найкращі твори світового письменства, прямувала разом з Мавкою на вершину слави -у безсмертя.
CONTRA SPEM SPERO!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумні перелозі
Буду барвисті квітки,
Буду сіять квітки, на морозі
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть і настане
Ще й для мене весела весна
Я на гору круту крем'яну
Буду камінь важкий підіймать
І,несучи вагу ту страшную,
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! – Геть думи сумні!
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 19:58 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Проповідь п. Сергія Убогова "Найвища цінність на землі" 15.01.2012
Що на цій землі є найвищою цінністю в очах Бога?
І що повинно бути найвищою цінністю для нас, людей?
Великий Бог Творець створив небо і землю, моря і ріки, корисні копалини і прекрасні краєвиди, рослинний і тваринний світ, а також людей, які відрізняються один від одного за національністю, статтю, кольором шкіри, зовнішністю, фізичними і внутрішніми якостями. Бог також дав людині творчі й інтелектуальні здібності, внаслідок чого земна цивілізація пережила науково-технічний прогрес і увійшла у 21 століття – вік постіндустріального (інформаційного) розвитку. Комп’ютерні, аерокосмічні, телекомунікаційні та інші промислові технології стають потужнішими з кожним роком. А економіка, фінанси та ринкові відносини офіційно визнаються головними складовими розвитку громадянського суспільства.
Але при всьому цьому повстає запитання – чи не губиться у всій цій високотехнологічній і фінансовозалежній суспільній машині той, заради кого увесь цивілізаційний прогрес і відбувався? Хто ж цей суб’єкт? Звісно, це ЛЮДИНА – людина як частина природи, суспільства і держави, а також людина як індивід, особа, особистість, відображення образу і подоби Божої.
Так, сучасна філософія гуманізму підносить людину, її прагнення та бажання на вищій п’єдестал. Але сьогодні ми бачимо наскільки перекручене і збочене поняття любові і пошани до людської особи. Людині, якби поважаючи її права, офіційно або за мовчазною згодою чи через закривання очей практично дозволено вільно, демонстративно і безсоромно грішити – пити, курити, блудити, злословити, вживати наркотики, вести себе пішло і брутально, займатися гомосексуалізмом та усякими іншими збоченнями. І, водночас, ми бачимо як у багатьох країнах, зокрема в нас, в Україні злісно порушуються економічні, соціальні, культурні й демократичні права людини… Невеличка частка людей захопили у свої руки владу і переважну частину матеріальних благ, а решту – більшість людей розглядають просто як рабсилу, ресурс або електорат, який вони використовують задля власної вигоди. Ці люди бачать себе ферзями, панами життя, а на інших дивляться просто як на пішки в їхній грі або як на гвинтики в їхній фінансовій імперії. Вони думають, що стали богами, які вічно будуть при владі, і зовсім забули, що над усіма нами є Бог Вседержитель, перед Великим Судом Якого у свій час предстане кожна людина.
Дійшло до того, що навіть в деяких сучасних християнських церквах ми можемо спостерігати зловживання духовною владою, коли літургія або реалізація бачення і досягнення стратегічних цілей стали важливішими за людей – їх нагальних потреб та індивідуальності. Такі духовні лідери палко проповідують з кафедри про любов до ближнього як вищу чесноту, насправді ж вони, сподобляючись цьому світові, відносяться до людей, може часто і самі цього не усвідомлюючи, як до вільних вух, рук, ніг, або статистичних одиниць та гаманців.
(Єз.34:2-4)
Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі? Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, а отари не пасли. Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев'язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.
Не повинно так бути в Царстві Божому, ні в Церкві Христовій, ні в країні, особливо тій, яка позиціонує себе як християнська!
Ісус Христос, Син Божий, віддавши Своє святе життя за нас, показав, що для Бога немає більшої цінності на цій землі, ніж Його діти – люди. Саме для нас, людей була створена земля і все, що на ній. Саме задля людей наш Господь зійшов з небесного трону на цю грішну землю і послужив нам.
(Матв.20:25-28)
А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
Своїм земним життям, усіма вчинками і словами Господь залишив приклада усім нам як слід відноситися до свого ближнього і дальнього, і до усіх людей. І тепер після Бога цінність № 1 для нас – це люди і ще раз – люди, в першу чергу наші рідні, близькі, свої по вірі, а потім і всі решта.
(Мар.12:30,31)
Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
Безкорисливе служіння іншим людям, а не власній персоні і своїй утробі, не особистим похотям та амбіціям – от те, що завжди було найвищою людською чеснотою в очах Господа. Чого варто згадати приклад служіння Матінки Терези Калькутської, яка усе своє життя без останку присвятила тому, що опікувалася сиротами, бідними та хворими людьми.
Так, навіть серед земних професій завжди найбільше цінувалися ті, що допомагали людям у задоволенні їх основних нужд і потреб – в харчуванні, одязі, крові над головою, здоров’ї, навчанні, духовності. З давніх-давен у великій пошані були лікарі, які лікували хворе тіло, вчителі, які формували молоді душі, та священики, які турбувалися за дух людини.
Християнський світогляд високо цінує будь-яку людину у всій її цілісності – і дух, і душу, і тіло. Так, у церквах людям допомагають прийти до Бога і духовно зростати, моляться за зцілення від тілесних хвороб і внутрішніх душевних проблем, наставляють і вчать з питань особистого і сімейного життя, надають матеріальну і духовно-психологічну допомогу соціально незахищеним верствам населення. Сучасним пасторам в якісь мірі приходиться поєднувати в собі роль і священика, і благодійника, і вчителя-вихователя, і психолога-консультанта, і навіть лікаря. Але, в той же час, християнство визнає, що самим важливим з усього цього є духовне спасіння людини та отримання нею дару вічного життя.
(Лук.10:20)
Однак не радійте тому, що духи вам підкоряються, але радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
От, чому на пастирів, які несуть духовне служіння людям, Бог поклав найбільшу відповідальність, і, водночас, саме для добрих і вірних пастирів, Своїх співробітників, Він приготував найвищу небесну нагороду.
(1Петр.5:2-4)
пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір. А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.
Сьогодні, Бог, як ніколи, шукає працівників для роботи на Своєму полі. У церквах, в тому числі і нашій церкві, катастрофічно не вистачає наставників, душеопікунів, посвячених молитовників, ревних благовісників, служителів домашніх груп, які б турбувалися про новонавернених, шукали заблукалих, підкріплювали і наставляли слабких, молилися за спасіння загиблих, палко проповідували Євангелію неспасенним.
(Єз.34:5,6)
І порозбігалися вони (вівці) без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому. Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.
На превеликий жаль, більшість сучасних віруючих зациклені на своїх особистих проблемах – сім'я, огород, дача, робота, бізнес. І в них зовсім не залишається часу, сил та бажання служити Богові і людям… Хоча, при цьому, часто вони знаходять можливість весело проводити дозвілля і займатися своїм улюбленим хобі – вилазка на природу і шашлики, рибалка, полювання, спортивні ігри, подорожі, телевізор, театр тощо. У всьому цьому нема нічого поганого і для цього треба знаходити час. Але якщо для цього час є, а для служіння Богові і людям зовсім не має, то це є явною проблемою серця людини. Таке життя і мислення називається егоцентричним, що абсолютно суперечить суті християнства. В такому варіанті на троні серця людини воссідає власне ЕГО, а не Господь Христос. І тому якщо християнин веде такий спосіб життя, то виникає закономірне питання чим він відрізняється від синів цього світу, і чи є він християнином взагалі?
Тому нам дуже важливо пам’ятати, що справжнє служіння Богові проявляється в нашому щирому служінні людям в їх нуждах, бідах і проблемах.
(Матв.25:40)
Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
А зараз я хотів би більше приділити уваги одному з найважливіших служінь в Тілі Христовому, а саме служінню душепіклування, що призначене допомагати людям в їх духовному зростанні, внутрішньому зціленні та вирішенні різних проблем.
В питанні служіння душепіклування сьогодні в церкві існує дві дуже серйозні проблеми:
1) Нестача служителів, які готові нести служіння душепіклування.
2) Недостатня компетентність служителів, які взяли на себе відповідальність нести служіння душепіклування.
Про причини першої проблеми ми вже говорили. Але важливість другої проблеми в церквах стали розуміти тільки нещодавно, після того, як ми явно побачили гіркі і страшні наслідки неправильного пастирства, антибіблійного вчення та нерозуміння особливостей людської істоти.
Людська душа – дуже складна, тонка і ніжна структура. Вона не є полем для духовних і психологічних експериментів, а тим більш зловживань, бо за зроблені помилки і "поломки" потім прийдеться дуже дорого розплачуватися. І в першу чергу, страждатиме не служитель-експериментатор – великий духовний лідер і поводир, а об’єкт його експерименту – "піддослідні кролики", тобто звичайні люди, християни, які похитнулися в вірі або ще гірше – духовно й емоційно зламалися, спокусилися на служителях, церкві та відступили від Господа.
Наприкінці ж віків Бог буде дуже суворо судити таких експериментаторів, бо написано:
(Мар.9:42)
А хто спокусить одного з малих оцих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорновий камінь на шию і кинули його в море.
Буває і таке, що служителі, які щиро служать, також допускають помилки, дають неправильні поради своїм підопічним у своїй душпастирській праці, бо чогось не знають або неправильно розуміють, бо свого часу самі були неправильно навчені. Бог, Який бачить серце служителя, за милістю Своєю покриє такі помилки. Однак, це буде тільки до часу, так як на пастирях все ж таки залишається відповідальність за особистий духовний стан та рівень пастирської і в тому числі душеопікунської підготовки.
Саме тому хороші пастори і служителі церков постійно вчаться – у школах, семінаріях, на курсах, читають спеціальну літературу, проглядають відеосемінари. Не є виключенням і наша церква, в якій періодично організовуються різні навчальні курси та семінари. Так, у «Найсвятішій святині» проводилися Молитовна школа, Школа служителів, Школа наставників, Школа «Викуплення», семінари з питань внутрішнього зцілення та інше. А з наступного місяця в нас відкривається Школа душеопікунів…
На завершення ж проповіді давайте підведемо основні висновки:
1) Найвищою земною цінністю для Бога є людина та її душа.
2) Найвищою цінністю в очах людей після Бога повинні бути інші люди.
3) Справжнє служіння Богові проявляється в служінні людям.
4) Найбільш відповідальним і водночас найбільш благословенним є служіння пастирської опіки над душами людей.
5) Сьогодні Бог як ніколи шукає служителів, які візьмуть на себе турботу за душі людей в помісних церквах та у цьому світі.
6) Духовні служителі зобов’язані систематично і старанно вчитися для того, щоби бути успішними і плідними в справі опіки над душами людей.
Всі ці речі ще дві тисячі років тому добре зрозумів апостол Петро, навчившись від Самого Господа:
(Iван.21:16)
Симоне, сину Йонин! Чи любиш ти Мене? Петро сказав Йому: Так, Господе! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус сказав йому: Паси овець Моїх.
Якщо ми справді любимо Господа, ми обов’язково відгукнемося на Його заклик присвятити своє життя служінню духовної опіки над людьми, за яких Божий Син пролив Свою святу Кров.
АМІНЬ.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 22:51 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вартість часу
З початком матчу на стадіоні включається табло із зворотнім відліком, що вказує час до фінальної сирени. В нашому житті все так само. Годинник життя відраховує час у зворотному напрямку і колись ми помремо. Годинник відраховує постійно. Єдине, що не відомо – це скільки часу залишилося.
Одне знаємо певно – відлік включено, і тільки вам відомо, як використаєте свій час.
Богу знані миті початку нашого життя: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...»(Пс.138:16).
Біблія порівнює життя до пари: «…Яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!»(Як.4:14); до цвіту рослин: «Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде»(1Петр.1:24);
Бог знає коли ми помремо: «А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий…»(1Кор.7:29); «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» Євр.9:27 ; «Між мною і смертю – один крок»1Сам. Перебування людини на землі обмежене часом. Після закінчення часу розпочнеться вічність - «…Часу вже не буде» От.10.6.
В книзі Йони є розповідь про добре використання часу жителями Ніневії. Почувши попередження, проповідь Йони ніневітяни «…ввірували в Бога, і оголосили піст», цар міста, що був відомий своєю жорстокістю, зішов з трону і закликав: «Нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства!» як наслідок покаяння народу: «побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йона.3:10).
Сучасники Ноя теж були попереджені, багато років Ной будував ковчег, але народ не покаявся і продовжував грішити, аж поки «води потопу линули на землю» Бут.6.10.
Сучасний світ спішить жити. Все швидке: іжа швидкого приготування, швидкісний транспорт, швидкі стосунки. Разом із тим, люди не цінять часу, витрачають його не обдумано, віддають не потрібним, а часто і гріховним речам. Можна повернути втрачені речі. Втрачені кошти, але ніколи не вернути втрачений час.
Коли ви покинете цей світ у вас буде необмежена кількість часу. Ваша душа буде жити цілу вічність у певному місці. Іван Златоуст говорив: «Не роздумуй, де знаходиться пекло, а думай як туди не потрапити». Небо і пекло дуже близько. Наступної секунди ми можемо бути вже там! Вже сьогодні сотні тисяч людей будуть у вічності.
Час проходить не залежно від нашого бажання і способу життя. Ніхто не може повернутися на початок життя і прожити його спочатку, але можемо почати нове життя зараз, негайно. Кожен може прийти до повноти життя вже сьогодні і провести вічність з Богом після смерті - «Використовуючи час, дні бо лукаві!»(Еф.5:16).
Розумна людина сьогодні виконує те, що повинна зробити. Не розумний все відкладає на завтра. Люди, які не відкладають на завтра мають успіх в цьому житті і у вічності: ті, котрі відкладають, терплять трагедію тут і там. Бог кличе до покаяння:«сьогодні». Людина в нерозумі серця говорить: «завтра». Життя без вибору - змарноване життя. Яким буде твій вибір? Цінуй час, прийди з покаянням до Бога негайно, сьогодні. «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні» (Повт.11:26-28).
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 01.05.2014, 22:54 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Оновлена юність
Швидко минають дні і роки нашого життя. У дитинстві воно виглядає дорогою без кінця, у роках юності найчастіше здається, що молодість ніколи не пройде. Та коли скроні посріблить сивина, із сумом згадуємо час юності, запалу, можливостей. Святе Письмо говорить, що наша молодість має здатність відновитися. У сто другому псалмі юність порівнюється до орла:«…оновляється, як орел,твоя юність». Орел регулярно міняє старе піря на нове. Адже з часом старе піря втрачає свої властивості і орлові важко піднятися вгору, а коли покривається новим пірям – він відновляє свій вигляд, сили, здатність літати. Ми також отримали від Бога можливість постійно відновлювати своє духовне життя, скидати тягарі попереднього життя, щоб як орел, обновлялася наша юність, незалежно від кількості прожитих років і допущених помилок. Папа Іван Павло !! говорив, що «старість наступає тоді, коли спогади переважають над планами».Давайте, приглянемося до властивостей орла, адже саме до цієї птиці Біблія порівнює юність, що відновлюється. В орлі є щось, чого не знайдемо в інших птахів.
1.Орли зграями не літають. Люди натовпами ідуть на розваги, п’янку, забаву, але чи іти за Христом- кожен вирішує особисто і відповідати за прожите життя буду сам. До кожного Ісус звертається по імені: «…іди за мною»!
2. Орли живуть постійними,моногамними парами, ціле життя. Не так, як у мусульман, або в курей- один півень і двадцять курок. У християн «що Бог злучив- людина нехай не розлучає», один шлюб, з одною людиною на ціле життя.
3. Орли не міняють своїх гізд. У гнізді, що побудоване на високому , міцному дереві, або скелі, орли можуть проживають постійно, все життя, не шукають кращого місця і не відлітають у вирій перед наступом холодів. Християни віддані Христу і Церкві, вони спалили мости назад. Назад дороги не має. Ящо ви з Христом- залишайтеся з Ним навіки. Ми живемо в цьому світі, але ми- громадяни неба.
4.Орел не боїться висоти. В християнстві потрібно сміливості. Постійно переживаємо загрози і спокуси. Загроза зі сторони диявола,світу, гріха, людей. Важко себе зберегти, потрібна сміливість. щоб відстоювати свої переконання. Сміливість, щоб розповідати іншим про Христа, запрошувати до Церкви. «Все я можу в укріпляю чому мене Ісусі Христі».
5.Орел не стерв’ятник, він не живится мертвячиною, гнилизною гріха. Євхаристія, Боже Слово і молитва – наша щоденна пожива. Люди є продуктом того, що читаємо, дивимось, про що розмовляємо.
6.Орел –птах вільний. Бог наділив нас свободою вільно іти за Христом.У нас є вибір грішити чи не грішити і ми вибираємо – не грішити, вибираємо свободу, правдиве життя. Якщо ми прив’язані до якогось гріха- ми не вільні, а раби цього гріха. Христос хоче, щоб ми були вільними.
7.Тільки літаючий орел- справжній орел. Щоб злетіти над світом, гріхом- потрібна допомога Бога. Пригадуєте притчу про індійця, що знайшовши орлине яйце поклав його під куркою? Орля, що виросло так і залишилося з курами порпатися на городі в пошуках черв’ячків, бо йому говорили, що воно- курка. В кожного є можливість відновити свою юність, можливість стати орлом, піднятися до неба, щоб дивитись на життя і світ очима Бога, реалізовуючи свої таланти, поширювати Царство Боже на землі.
Злет орла кидає виклик, Він піднесений, швидкий, невтомний і недосяжний. Його зір здатен дивитись на сонце і споглядати водночас повноту краєвиду, яку пропонують вершини хмар. Грається з вітрами, планерує, кидається стрімко вниз і піднімається зі швидкістю. Зі своєї висоти моря виглядають калюжами. І озера, і ріки відкривають для нього свої таємниці, роблячи прозорими свої води для нього. Це птах полювання і боротьби. Це символ душі, яка відчувається скутою на землі і вільною в небі. Таким ви покликані ставати. Орел- це символ душі, яка потребує далекої і тяжкої мети, душі, яка може зіткнутися віч-на-віч з перешкодами і терпінням не без розчарування, але з почуттям радості. Це душа, яка прагне до героїзму і до святості – такою вона створена Богом - Ваша душа!
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 02.05.2014, 00:25 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| П”ЯТЬ „ВЕЛЕТНІВ”, ЯКИХ НЕОБХІДНО ПЕРЕМОГТИ
Скажіть, як на Вашу думку, що символізують собою велетні у нашому житті? */цими велетнями можуть бути проблеми, гріхи, звички, страхи та ін./
Чи існують такі „велетні” у Вашому житі, та чи хотіли б Ви їх перемогти?
1. Перший велетень – Ґоліят (ім”я Ґоліят означає „сором”, „непристойність”. Він був тим, хто завжди говорив брудні слова про інших) – 1 Самуїла 17:1-10 (Рос. 1Цар.)
• Скажіть, якого „велетня”, який говорить погано про інших, ми можемо побачити в наш час? */”Велетень” пліток, осудження та сварливості/
• Якова 3:1-18 – Скажіть, чи здолали Ви цього „Ґоліята” у Вашому житті? Поясніть, як саме.
• Наведіть інші місця з Писання про наші уста.
• Запитайте себе, в якому положенні знаходяться Ваші уста та чи живий ще цей „велетень”?
2. Другий велетень – Сіппай (ім”я Сіппай означає „посміховище, лукавство, нещирість, лукавство”) -1 Хронік 20:4 (Рос.1 Пар.)
• Скажіть, якого „велетня”, який лукавить та лицемірить, ми можемо побачити в наш час? */”Велетень” нещирості, лукавства, та лицемірства/
• Проаналізуйте себе, наскільки щире Ваше християнське життя? Наскільки чесно Ви живете?
• Пр.4:24 та Пр.8:7 – Чи мертвий „велетень” нещирості та лукавства у Вашому житті?
3. Третій велетень – Лахмі (ім”я означає „повний їжі” – прообраз того, коли людина повна світської „їжі” – похоті, розбещеності, заздрощів, егоїзму і т.д.) - 1 Хронік 20:5
• Як Часто Ви зустрічаєте цього „велетня”?
• Наведіть інші місця з Слова Божого про цього „велетня”.
• Чи мертвий він у Вашому житті?
4. Четвертий велетень – той, який мав по шість пальців (прообраз ненаситності та черезмірності) - 1 Хронік 20:6
• Скажіть, як часто Ви бачите цього „велетня” в наш час?
• Наведіть інші місця з Писання, де Біблія закликає нас буди задоволеними та вдячними за те, що маємо.
• 1 Тим.6:6-10 - Як Ви гадаєте, яка є небезпека того, коли людина є ненаситною та завжди шукає з усього вигоду та збагачення?
5. П”ятий велетень – Ішбі (ім”я Ішбі означає „моє життя у моєму зрості” – гордощі, зухвалість, самонадіяність) – 2 Сам.21:15-16 (Рос. 2 Цар.)
• Скажіть, чи помічали Ви коли-небудь у собі „велетня” гордині та зухвальства?
• Як.4:6 - Як Ви перемагаєте цього велетня?
• Наведіть інші місця з Писання про цього „велетня”.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 02.05.2014, 00:37 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
|
ЯК ТИ ВИКОРИСТОВУЄШ СВІЙ ЧАС? (Еф.5:14-17)
• Скажіть, чи вистачає Вам часу на саме головне у житті?
• Чи вистачає у Вас часу на те, що матиме результати у вічності?
• Як часто Ви говорите, що не вистачає часу для молитви, Слова Божого чи служіння іншим людям?
1. Щоб правильно використовувати свій час, потрібно „встати зі сну„ – Еф.5:14
• Як Ви розумієте вираз: „Якщо тобі не вистачає часу для духовних речей, мабуть, що ти духовно заснув”?
• Скільки раз Ви стикалися з тим, коли людина не хоче йти до Ісуса, але говорить, що в неї немає на це часу?
• Чи було у Вас таке, що Вам потрібно було вибрати, догодити Богу чи собі, і Ви догодили Богу і Він благословив Вас? Засвідчіть.
2. Щоб правильно використовувати свій час, потрібно цінувати часом Еф.5:15-16
• Проаналізуйте Себе, чи дійсно Ви цінуєте часом та уважні, як Ви його використовуєте?
• Скажіть, що означає вираз „бо дні лукаві”? Чому наші дні Біблія називає лукавими?
3. Щоб правильно використовувати свій час, потрібно розсуджувати про волю Божу – Еф.5:17
• Скажіть, як часто Ви будуєте свої плани разом з Богом? Чи важко це для людини?
• Мт.6:33 – Що означає слово „найперш”?
• В чому є небезпека, коли людина ставить волю Божу на другий план? Наведіть приклади з Біблії або зі свого життя.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 02.05.2014, 00:40 | Сообщение # 13 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 5 твердих позицій, які повинен зайняти християнин
В нашому житті є поняття, які є природні (банальні, самі собою розуміються) і для нас вони прості. Проте чи зустрічались ви з людьми, які не розуміють цих понять? (наприклад: в громадських місцях не можна палити, оскільки це впливає на здоров'я інших людей, проте є люди, які цього не розуміють і для них це не правило...) Часто в житті християн є 2 розмежування: наша поведінка в церкві (коли ми приходимо на служіння, поклоняємось, молимось...) і поза церквою (це наша поведінка на роботі, в сім'ї...). Але чи можемо ми поєднувати наше життя поза Домом Молитви і в ньому. Чим відрізняється хто ми: християнин чи просто релігійна людина? Якщо християнин не вміє жити в повсякденному житті так як поводить себе на богослужіннях, то чи може він назвати себе християнином?
Розглянемо 5 твердих позицій, які повинен зайняти християнин:
1. Позиція Вдячності. Як ми повинні проявляти свою вдячність? (не лише на словах, але й на емоціях, на ділах) Часто християни все сприймають як належне, буває що люди привикають до того, що їм допомагають і починають сприймати, ніби їм хтось щось винен. Чи бувало у вашому житті, коли ви починали сприймати щось як належне від людей, або від Бога, або можливо вам приходилось зустрічатись з такими християнами? Що нам говорить про це Слово Боже - 1Сол.5:18? За що ми повинні дякувати людям і Богу? (за все, навіть можливо це дрібниці в наших очах)
Еф.5:4 Що є найкращим? (дякування, вдячність) Чи можемо ми розвивати вдячність і як?
2. Позиція Дії. Чому книгу Дії святих апостолів назвали - Дії? (тому що ці люди діяли, щось робили) Як повинен поводитись кожен християнин? (він повинен діяти, а не бути пасивним) Часто християни живуть по 2 формулах: 1). я буду діяти тільки тоді, коли Бог дасть відкриття і направить; 2) я буду діяти, а Бог на править. Як поводились апостоли і як поводитись нам? (апостоли діяли і так і так: було коли вони чекали відкриття від Бога, а був час коли вони йшли, а Дух Святий їх направляв і або дозволяв, або зупиняв; нам також потрібно інколи чекати від Бога відкриття, а інколи потрібно себе пробувати, починати служити, а Дух Святий вкаже наше місце...)
Дан.11:32 Що повинні робити справжні християни? Чому в нашому суспільстві почали розвиватись інші релігії, меншини, які вводять людей в гріх (гомосексуалізм, моральна вседозволеність)? (тому що почало слабнути християнство)
3. Позиція Співчуття. Що означає поняття співчуття, співчувати людям? (це нести з кимось його тягар настільки, наскільки можеш) Буває, що ми готові співчувати, допомагати комусь до тих пір, поки це не перешкоджає нашому комфорту, але що хоче Бог насправді від нас? Наведіть приклади, коли ви служили, навіть коли це суперечило вашому комфорту.
2Кор.9:11 В чому проявляється багатство про яке тут написано?
Імператор Юліан говорив, що християнство росте за рахунок благодійності і святого життя його прибічників. Чи можемо ми про себе так сказати?
4. Позиція Прощення. Мф.18:21-35 Що зробив цар? З чим Христос порівнює 10 тисяч талантів, які простив цар? (з гріхами, які простив нам Бог) Чому людям важко прощати інших? (тому що вони самі не пережили сили прощення) Як ми прощаємо іншим людям?
5.Позиція Простоти. Чому ми, або інші люди часто не сприймаємо зауважень, критики? (тому що не готові змінюватись) В основному чому люди йдуть з церкви? (вони не хочуть виправлятись)
2Кор.11:3 Від чого ми не повинні відхилятись? (від чистоти та простоти в Христі) Іс.5:21 Якими ми повинні бути?
Нам потрібно навчитись сміятись над собою разом з іншими (це не означає висміювати гріх, в цьому потрібно виправлятись, плакати перед Богом, просити допомоги)
Що трапляється з людьми, які не вміють над собою сміятись? (такі люди закриті від інших і вони просто втрачатимуть друзів, так як всі кругом будуть боятись їх образити)
Дії.26:22 З ким спілкувався Павло? (як з великими, так і з простими людьми)
Ми також повинні навчитись спілкуватись з іншими людьми, а особливо з невіруючими, не говорити з ними недоступними словами (християнським жаргоном) і тоді будемо бачити плоди.
Ми повинні бути достатньо смиренні, щоб ділитися Євангелієм з простими людьми, і мудрими та підготовленими, щоб говорити з великими людьми.
|
|
|
| |
