Любовь Божья

[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: love  
Форум » Forum » Очевидное невероятное! » Как справиться со своей природой, когда все мысли (Как справиться со своей природой, когда все мысли)
Как справиться со своей природой, когда все мысли
loveДата: Вторник, 19.02.2013, 22:46 | Сообщение # 1
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Как справиться со своей природой, когда все мысли только об этом?


Что делать неженатому или разведённому, который пока ещё не может найти себе подходящую жену? Как справиться со своей природой, когда все мысли только об этом? Нужна сексуальная разрядка! И если этой разрядки нет, то мысли и желания не дают нормально работать, постоянно отвлекают и мешают изучать Тору, всё вокруг раздражает. Я пробовал отвлекаться, но только начинаю что-то учить, в голову опять забираются всякие мысли, во время молитвы тоже чувствую напряжение и не могу от этого отвлечься. На мой взгляд, неудовлетворённые желания накапливаются в подсознании и опасны психическими расстройствами, вредят здоровью. Что лучше: быть в постоянной злобе и раздражении или снять сексуальное напряжение? С уважением, М.

Отвечает Рав Ашер Кушнир

Уважаемый М.!
Вы задаёте непростой вопрос: как Вам справиться до свадьбы одному с сильным телесным желанием? Вопрос правомерный, но относится ли он только к Вам?
Вряд ли найдётся хоть один здоровый религиозный еврей в мире, во всех поколениях, которого бы это напрямую не касалось. Как же они выдержали до свадьбы? Как продолжают выдерживать периодами и в рутине обыденной семейной жизни? Все как один испортили здоровье?! Пострадали от психического расстройства? Стали недееспособны?
Надеюсь, ответ Вам известен. Подавляющему большинству молодых религиозных евреев удаётся сохранить своё мужское начало в чистоте и святости, тем самым сохранив своё здоровье, как физическое, так и психическое…
Как же они выдерживают?
Кто хочет понять, первым делом должен принять за непреложную истину, что это испытание принципиально возможно пройти! Почему? Потому что Творец изначально сотворил мужчину так, что он относительно спокойно может справиться со своими естественными физиологическими потребностями и «дотянуть» до свадьбы.
Сказано в Талмуде, что маленький орган есть у человека, «когда его кормят, он голоден, когда его держат впроголодь, он сыт». Странно… Вроде, с организмом, в целом, всё наоборот: только когда кормят — сыт, а когда не кормят — голоден. Как это понять? В чём секрет «голодной сытости»?
Пристальный и более глубокий взгляд обнаружит, что если парень будет ходить «голодным», то есть, не будет давать «пищи» своим глазам и воображению, то, в общем, он будет «сыт» — спокоен. Но если парень начнёт «кормить» свои глаза непристойным извне и не ограничит нескромные фантазии изнутри, то будет ходить всё время «голодным», в раздражении.
Другими словами, когда парень испытывает состояние «раздражённости», это значит, что он уже напоролся на какой-то «раздражитель», то есть, чего-то уже «наелся». То ли вживую, на улице или по месту работы, то ли виртуально, в интернете и на картинках… А когда поступила обильная «кормёжка» извне, то тут же пробуждается поток сладострастных фантазий — изнутри… Порядок может быть и обратным. Безделье породило непристойные «мысли», а они уже заставили глаза искать что-то «повкуснее»… Так или иначе, такая «кормёжка» извне и изнутри порождает постоянную «злобу» за «голодную жизнь». Так действительно до свадьбы не дотянешь…
Как же в теории от этого уберечься?
Дурное начало человека сравнивают мудрецы с мухой… Её свойство — назойливо, снова и снова возвращаться на тоже место. Но когда это происходит? Только при условии, что в этом месте есть грязь. А если её нет, то не возвращается! Это значит, что если парень будет держать свою фантазию «голодной», без «пищи», без «грязи», то есть шанс, что назойливые мухи непристойных картинок перестанут мелькать в голове. Таким образом, и весь организм окажется «сыт», будет пребывать в спокойствии, и не пробудится «раздражение»…
Вот и ответ, как еврейские парни «доживают» до свадьбы, а заодно проясняется, почему в иудаизме есть «странные» запреты остерегаться всяких разных «раздражителей». Есть два основных запрета в этой области.
Первый запрет называется — шмиратэйнаим, «сохранение глаз». Суть его, по-простому: не пялиться на нескромное. Это охрана от внешних «раздражителей».
Второй запрет — на «переваривание» этой нескромности изнутри, называется — хирхур, условный перевод — «эротическая фантазия». Хотя в другом контексте это слово можно перевести и как «глубокое размышление»… Суть этого запрета: поставить необузданную силу фантазии под контроль.
Два запрета. Как здорово, если бы молодой человек мог осознать, насколько важно их соблюсти, и не только чтобы спокойно «дотянуть до свадьбы», но и, по сути, для того, чтобы удостоиться Жизни.
Как правило, приземлённый взгляд на мужскую природу однозначно определяет местоположение «маленького органа». Но в наших древних книгах сказано, что он находится в… голове. Там есть особое место: «Древо Жизни». И именно оттуда исходит «капля» новой жизни, там же хранилище Торы, там же находится хирхур.
Силу хирхура называют йесод. В переводе — «основа», «фундамент». Ведь то, что человек то ли воображает, то ли, наоборот, обдумывает, о чём размышляет, строит фундамент всей его жизни, его «Я»! Поэтому от него самого зависит — то ли сама Б-жественная Тора станет его содержанием и основой, то ли «грязные мухи» будут торжествовать и заполнят его душу. То ли человек будет жить реальной жизнью Истины, то ли погрязнет в виртуальном мире Лжи…
Это самое святое место, и поэтому мы обязаны содержать его в стерильной чистоте. Как изнутри, так и снаружи. И насколько оно свято, настолько всё нечистое к нему хочет прилипнуть. В этом месте и происходит настоящая война за Жизнь… Точнее, есть те, кто воюют, а есть, кто сразу сдаются…
Так вот, те молодые парни, которые борются, делают усилия, соблюдают запреты Торы, могут сохранить свои души, своё Древо Жизни в чистоте и святости, как до свадьбы, так и после неё, как при жизни, так и после неё…
Что делать на практике?
Опасаюсь, что это объяснение Вам мало может помочь. Ведь, скорее, Ваш вопрос в том, что делать после того, как уже «наелся»? (Хотя это не единственная причина, ведь, порой, и здоровый организм может пробудиться…). Можно ли из этого выбраться? Да, можно, но надо этого сильно захотеть. Что же предпринять, когда приходит «раздражение»?
Несколько конкретных советов:
1. Как только поток нескромных фантазий пробуждается, надо тут же встать и поменять место, лучше всего выйти на воздух или омыть лицо водой. Можно также громко сказать вслух нечто порицательное в свой адрес. Если парень религиозный, то надо тут же переключиться на мысли о Торе.
2. Можно привлечь стыд. Представить, как мама, папа, духовные наставники видят всё, что на экране Вашей души мелькает…
3. Одна из многочисленных душевных сил человека — это гнев. Как правило, он наш враг. Но в данном случае можно превратить его в союзника. Если рассердиться на себя как положено, то «дух блуда» тут же улетучивается.
4. Но в конечном итоге надо знать общее правило: в борьбе со своим «дурным началом» следует делать акцент на успехи, а не на поражения. Быть настроенным оптимистично и не зацикливаться на неудачах.
Но надо предпринять все усилия ещё до того:
1. Следует избегать безделья. Наилучшее средство — себя чем-то занять: каким-то делом, физическим трудом, какой-то заботой о других, милосердием, делами в доме и т.д. Нечистые мысли приходят в момент безделья и будут крутиться, как та назойливая муха.
2. Очень важно приучить себя засыпать с чистыми мыслями. Этого можно добиться, засыпая за прослушиванием серьёзных лекций. Так, заодно, быстрее можно будет заснуть… Заодно, важно приучить себя вставать утром в течение нескольких минут. Не дать «дурному началу» успеть захватить власть…
3. Читать перед сном первые четыре псалма Давида.
4. Также можно и нужно читать в таких случаях Тикун клали. Что это и где его можно найти, спросите в синагоге или у своих наставников.
Итак, если только решите начать «голодовку» окончательно и бесповоротно, Вы, несомненно, найдёте в себе силы перебороть своё телесное начало и сохранить чистоту души и тела. Ведь кто борется — тому добавляют силы Свыше…
С уважением, Ашер Кушнир
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:35 | Сообщение # 2
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Одна з найважливіших і невід'ємних рис Бога - це Його вірність. Вірності Він чекає і від нас, Його дітей. В чому ж і як проявляється Божа вірність?



1. БОГ ВІРНИЙ ЗАВІТУ ТА СВОЇМ ОБІТНИЦЯМ



Отож, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт Свій і милість до тих, хто люблять Його і дотримуються заповідей Його - до тисячі поколінь (Вт.7:9).

Увірувавши в Спасителя Ісуса Христа ми вступили у Вічний Завіт з Богом. Обітницями Завіту є: прощення гріхів, духовне відродження, усиновлення Богом, звільнення від влади сатани, злиття Духа Святого та дар Вічного блаженства в Царстві Майбутнього віку. Бог обіцяє благословляти нас і в цьому житті. Вже тут, на землі, Він нас втішає, навчає, направляє, допомагає нам, захищає нас, зцілює від хвороб, наповнює почуттям радості і щастя, дає силу і перемогу над злом, забезпечує наші матеріальні потреби, відповідає на молитви, сповнює як наші великі мрії, так і маленькі бажання.

Моє особисте свідоцтво. «Свого часу я, юнак з простої сім'ї, просив у Бога і Він дав мені радість спасіння, зцілив мене, ніколи не залишав мене без хліба і даху над головою, посилав на мій шлях добрих людей, завжди прощав і з любов'ю підтримував у години слабкості, дав отримати три вищих освіти з відзнакою, благословив мене коханою дружиною і чудовими дітьми, забезпечує мою сім'ю, дав мені прекрасну церкву, доброго наставника, люблячих братів і сестер, Він допоміг мені захистити кандидатську дисертацію , дав роботу в медичній академії, довірив пасторське служіння, дарував можливість вчитися у духовній семінарії, далі веде мене по життю. Я свідчу - Бог вірний в моєму житті!»

Хоч Бог і не дає нам все і відразу, Він на 100 % вірний Своєму Слову і всім Своїм обіцянням. Ніхто не може звинуватити Його в невірності. Якщо ми щось не отримали з обіцяного Богом, то проблема не в Ньому, а в нас.

Нащо ремствує (нарікає, бурмоче, журиться) людина, яка живе? Кожен ремствуй на гріхи свої. Випробуємо і дослідимо путі свої, і повернімося до Господа (Плач.3:39,40).

Гріх, нечистота серця, образи, діла плоті, твердині розуму, незнання Писання, невиконання Заповідей, суєта, небажання служити Богові, непокора - все це великі перепони на шляху виконання обітниць Божих в нашому житті.

Господь щиро хоче нас благословити, однак Він не може порушити встановлені Ним Самим Духовні Закони. В Завіті є дві сторони - Бог і людина. Бог виконує Свою частину на всі 100 %, але для того, щоб обітниці Завіту у всій повноті проявилися в житті віруючої людини, слід щоб і вона виконувала свою частину. В Новому Завіті Господь часто благословляє нас за милістю, а не по наших ділах і заслугах. А якщо б ми жили по Старому Завіту, коли Бог каже «благословлю тебе, якщо... і прокляну тебе, якщо...», то жахливо уявити де б ми були і щоб з нами було сьогодні?

Також Бог не дає нам чогось, якщо ми просимо не на добро, не згідно волі Його або якщо ще не настав час і ми не готові прийняти благословення. Бог благословляє у свій, правильний час! І тому нам слід виховувати в собі здатність терпеливо чекати, довіряючи Богові часи і строки.

Бог - не людина, щоб Йому неправду казати, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? Буде говорити і не виконає? (Чис.23:19).

Але вірний Бог... Бо Син Божий Ісус Христос. Якого ми проповідували вам... не був «так» і «ні», але в Ньому було «так». Усі обітниці Божі в Ньому «так»: і в Ньому «Амінь» на славу Божу через нас (2Кор.1:18-20).

Не залишилася невиконаною жодна з обітниць (добрих слів), що Господь обіцяв дому Ізраїлевому; все збулося (Іс.Нав.21:45).

Бог вірний у всьому! Він вірний в особистому і сімейному житті, в служінні і на роботі, в фінансах і здоров'ї. На сторінках Біблії ми знаходимо багато свідоцтв вірності Божої в житті людей. Згадайте хоча б приклад Авраама, який 25 років чекав народження обітованого сина Ісака... І дочекався не тільки народження спадкоємця, але й став патріархом єврейського народу і прабатьком усіх християн!



2. БОГ - ВІРНИЙ ПОМІЧНИК У СКОРБОТАХ І ВИПРОБОВУВАННЯХ



Господь не обіцяв, що у нас не буде труднощів і проблем, однак Він обіцяв, що буде проходити їх разом з нами.

Блаженний, кому Бог Якова - помічник його; у кого надія на Господа, Бога свого... Який вічно береже вірність, творить суд скривдженим і дає хліб голодним (Пс.145:5-7).

Вас спіткало випробовування (спокуса) не інше, як тільки людське, проте вірний Бог, Який не допустить, щоб ви були випробовувані понад ваші сили, а при випробовуванні дасть вам і полегшення, щоб ви могли його перенести (1Кор.10:13).

Покличе Мене, - почую його і з ним Я буду в скорботі; визволю його, і прославлю його (Пс.90:15).

Бог ніколи не кине нас на призволяще. В лиху годину Він завжди прийде вчасно і допоможе. Іноді нам здається, що Господь покинув нас і не чує наші молитви, але, насправді, в цей момент Він поруч із нами і може навіть так близько, як ніколи раніше.

Згадаймо Притчу «Сліди на піску»:

Одного разу один чоловік побачив сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поруч з ним - Господь. На небі мелькали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один - від його ніг, інший - від ніг Господа.

Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і смутні часи в його житті.

Він сильно засмутився і став питати Господа:

- Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що у найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти залишав мене, коли я найбільше Тебе потребував?

Господь відповів:

- Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся по дорозі. Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках.



3. БОГ - ВІРНИЙ І СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ



І побачив я небо відкрите, і ось кінь білий, і Сидячий на ньому називається Вірний і Істинний, Котрий праведно судить і воює (Об.19:11).

Жодна людина не підпаде під Божий суд несправедливо. Ніколи Бог не дисциплінує нас свавільно і безпідставно, а тільки за справедливістю, по любові і задля нашого добра. Тому нам слід зі смиренням та упокоренням приймати Його картання і виправлення.



4. БОГ ВІРНИЙ В ПРОЩЕННІ ТА МИЛОСТІ



Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші. Ти виявиш вірність Якову, милість Авраамові, яку з клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших (Мих.7:19,20).

Коли ж ми визнаємо гріхи наші, то Він, вірний і праведний, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди (1Iван.1:9).

Божа милість і прощення вищі за суд. Його любов непідвладна нашому розумінню. Скільки разів ми заслуговували на покарання, а замість цього Він являв нам Своє милосердне прийняття та ніжну всепрощаючу любов.



5. БОГ ВІРНИЙ НАМ ЩОДНЯ І ПОВСЯКЧАС



З милості Господа ми не зникли, бо не вичерпалось Його милосердя. Воно оновлюється щоранку; велика вірність Твоя! (Плач.3:22,23).

Бог вірний щомиті і в кожному дні - і вдень, і вночі, і в будь-яких ситуаціях та обставинах. Він не спить, Його очі пильнують за нами постійно, щоб зберегти нас від зла.



6. БОГ ВІРНИЙ НАВІКИ, НАВІТЬ ЯКЩИ МИ НЕВІРНІ



Ну що ж? Якщо деякі і невірні були, хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу? Зовсім ні! Але Бог правдивий... (Рим.3:3,4).

Якщо ж ми невірні, то Він залишається вірним; бо не може зректися Себе Самого (2Тим.2:13).

Бо Я - Господь, Я не змінююся; тому ви, сини Якова, не знищилися (Мал.3:6).

Господь незмінний і постійний у Своїй вірності. Ізраїль часто був невірний Богові, але Бог завжди залишався вірним. Ми буваємо невірні Богові, але Він не відвертається від нас. Він залишається вірним Своєму Слову незалежно від того, що говорять і роблять люди. Наш Бог - вірний Бог! Тому і нам слід прагнути бути вірними Богові в своїй частині Завіту!

Нехай кожен розуміє нас, як служителів Христових і як доморядників таїн Божих. А від доморядників вимагається, щоб кожен виявився вірним (1Кор.4:1,2).

Помолишся до Нього, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої (Йов.22:27).

І я співатиму йменню Твоєму вічно, виконуючи обітниці мої щодня (Пс.60:9).

Тільки вірні побачать повноту Божих благословень і будуть царювати з Господом Христом у вічності.



7. БОГ ВІРНИЙ В ЗВЕРШЕННІ НАШОГО СПАСІННЯ



Який утвердить вас до кінця бути неповинними в день приходу Господа нашого Ісуса Христа. Вірний Бог, Який покликав вас до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим (1Кор.1:8,9).

Будучи впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа (Фил.1:6).

До останнього подиху людини Ісус стукає в її серце, сподіваючись, що вона відкриється для Євангелії спасіння. До останньої миті Дух Святий працює з кожним віруючим, освячуючи, зрощуючи і зберігаючи його в спасінні Божому.



Бог вірний і тому:

· Ми можемо завжди і в усьому розраховувати та покладатися на Нього.

· Ми можемо цілком довіряти Йому та вірити Його обіцянням.

· Ми можемо не переживати і не боятися, коли приходять скрутні обставини та спокуси.

· Ми можемо заздалегідь радіти і дякувати Богові за Його поміч та відповіді на наші молитви.

· Ми можемо бути впевнені в тому, що наші імена записані в Книзі Життя на Небесах, де нас чекає вічне блаженство з Господом Христом.

· Ми також повинні прагнути бути вірними Богові в усьому до самого кінця - і в житті, і в служінні, і в покликанні Божому. І тоді будемо мати спасіння і будемо благословенні у віці цьому і будучому.

Будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв! (Євр.10:23).



АМІНЬ.

 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:41 | Сообщение # 3
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
КОМУ МИ МАЄМО БУТИ ВІРНИМИ?
1) Богу
До Колосян 1:16: «Бо то ним створено все на небі й на землі , видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, – усе через нього і для нього створено».

Від Бога залежить все в нашому житті, тому Він має бути вищим за все. Духовне не суперечить матеріальному, але має бути попереду. У будь-якій нашій діяльності ми повинні бути вірними Богу, щоб Він нас вів, спрямовував, а також викривав, допомагав виправитися, бо без Нього у нас однак нічого не вийде.

2) Сім’я: чоловіку, дружині, дітям.
Станьте вірними для своєї сім’ї, дітей. Хай вірність керує всім. Живіть їх інтересами, відстоюйте їх. Буде вірність – буде і повага, і любов, і тепло.

3) Церкві, пастору.
Апостол Павло писав про свого вірного служителя Тимофія:
До Филип’ян 2:22: «Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії».

Дуже важливо бути вірним не лише Богу, але й нашим лідерам, бо невірній людині Бог не зможе допомогти, не зможе благословити її і проявитися в її житті.

4) Вірність собі.
Ми маємо бути вірними обіцянкам, які даємо Богу, іншим людям, а також обіцянкам, які даємо самі собі. Зараз так багато тих, хто говорить і нічого не робить! Але написано:
Книга Еклезіястова 5: 3–4: «Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! Краще не дати обіту, ніж дати обіт– і не сповнити».

Часто, коли приходить біда, ми обіцяємо Богу в молитвах і те, й інше, нехай лише Він вирішить нашу проблему. Але настає момент, і з’ясовується, що ми лише відсотків 10 чи 20 з обіцяного виконали! Ставтеся дуже серйозно до цього.


ВІРНІ В МАЛОМУ
Ісус казав, що вірний в малому, буде вірний і у великій справі. А я хочу спитати, а чи є у тебе хоча б щось мале , в чому ти вірний? Я виявив, що дехто з нас не бере на себе навіть маленької відповідальності в церкві, якій вони вірні. Мале – це початок, який дає поштовх чомусь більшому. Як досягти у якійсь справі більшого? Будь вірним у маленьких справах і дорученнях! Але якщо ми ні за що не відповідаємо, нам нічим довести свою вірність. Якщо немає навіть малого, то як же воно стане великим? Отже, давайте, по-перше, знайдемо цю свою малу справу, знайдемо себе в тілі Христовому і почнемо злагоджено працювати, подібно до клітин, що функціонують у кожному живому організмі. Давайте щось робити , і в цьому малому доведемо свою вірність. Тоді Бог і дасть благословення, і підніме вище.

ВІРНІ В ЧУЖОМУ
Більшість справ у нашому житті насправді – чужі справи. Ми в певну мить просто підключаємося до них. Але Бог вимагає, щоб ми обов’язково були вірними в цих чужих справах; старалися і ретельно виконували все, за що б не бралися.
Навіть у неправедній справі треба бути вірними, навіть невіруючому начальнику треба підкорятися, інакше ви і в істинному будете невірні.

І останнє, що я хочу сказати – ВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ВИНАГОРОДЖУЄТЬСЯ.

Приповісті 28:20: «Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться».

Нехай людина не має жодних видатних талантів, та якщо є вірність – вона буде благословенна! Все інше цінується менше. Якщо на вас можна покластися, вам можна довіряти, то за цим стоїть Сам Господь! Вірність відкриває небо над нами, вона будує і створює, і я хочу, щоб ви зараз зробили вибір на користь вірності – вірності своїй сім’ї, своїй справі, своїм словам і обіцянкам.

Можливо, комусь зараз доведеться покаятися, бо ви в чомусь не були вірні. Трапляється різне, але Бог вчить, щоб ми поверталися на вузький шлях вірності. Я молюся за вас і проголошую , що кожен, хто сприймає це слово, буде послідовною, вірною, надійною людиною.

«Господь, Ти вірний завжди і в усьому. Все, що Ти хотів, Ти зробив; Твоя любов постійна, і істина – незмінна! Допоможи нам бути сильними, надійними та постійними, подібно до Тебе. Бути такими, щоб разом з Тобою ми були здатні змінювати цей світ! В Ісусе Христі ми – нові творіння, і нехай ця новизна змиє з нас все старе.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:42 | Сообщение # 4
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Проповідь В. Антонюка «В глухому куті розчарування»
There are no translations available.

«Життя - не легка річ», з цією тезою погоджується більшість. І такий висновок має свою аргументацію. Адже в наш час, людина все частіше зустрічається з невиправданими надіями, мінливими перспективами, дешевими обіцянками і просто обманом. Це і приводить багатьох до переконання: в житті більше проблем ніж радощів. І виявляється прожити життя щасливо – не так і просто.
Такі твердження, на жаль не нові, і звучать досить реалістично. Люди в очікуванні кращого, але все частіше чути про зраду і нестабільність. Про лицемірних політиків, і нечесних олігархів. Про розлученні пари і покинутих дітей. Виходять що чекаємо кращого, але чомусь отримуємо гірше. Чому ж так? Невже в наш час неможливо уникнути розчарувань? Адже на перший погляд видається, що життя вирує, суспільство в русі, нам говорять про нові науково-технічні досягнення. І в котрий раз всіх переконують що завтра, буде краще ніж сьогодні. Але я все більше зустрічаю людей, які на питання: «Як життя?», відповідають якось в загальному, і чомусь у мінорному тоні. Не всі готові говорити про свої розбиті очікування і нові проблеми. Світ стомився від нестабільності і це неминуче веде до розчарувань.

Звідки ж з’являються розчарування? Можливо цьому можна якось зарадити? Я переконаний, що жоден не хоче відчувати гіркоту в житті. Нам не подобається невірність, дні коли розумієш, що все не так як думав. Саме тому навіть заходячи в глухі кути, люди намагаються вдавати з себе задоволених та щасливих. І хоча це відверта неправда, ми вдаємо щасливих і впевнених в собі. Але маска спадає, як тільки залишаєшся наодинці. Серце не обманеш.
Намагання брати від життя якомога більше не приводить більшість до омріяних результатів. «З розгону» не все виходить. І розчарування стає невід’ємною частиною життєвого досвіду. Це справді глухий кут в якому опиняється сьогодні, ще вчора переконана в собі людина.

Розчарування приходить як правило від нездійсненних, нереальних очікувань, які водночас виключають роль Бога в житті людини. Людина шукає без Бога, розраховує на себе, і тому часто не знаходить бажаного. Це «голубі мрії», які так і залишаються голубими. Хочеться вірити в нові перспективи, надіятися на краще, але життєві повороти непередбачувані. І знову потрібно починати все з початку… У свій час Леонардо да Вінчі, слушно зауважив: «де вмирає надія, там народжується пустота». А надія часто вмирає від того, що очікування були хибними вже на старті. Розлючена, а іноді і розтоптана, душа видає свою внутрішню неспроможність. Пусті очі «кричать» про духовні проблеми. Закінчилися дні очікувань та сподівань, і прийшли дні пустоти. Подивіться, як сильно розчароване старше покоління. Вони будували «світле майбутнє». Їм обіцяли райське життя. Але рай не вдалося збудувати. Сьогодні їх вожді розвінчані, ідеї виявилися міфами, і те що вже майоріло на горизонті виявилося міражем. І в результаті маємо обмануте, розчароване покоління. Ще років 20 тому, вони сподівалися, вірили і чекали.

Горді і самовпевнені, вони так і не розуміли куди крокують. Вірили вождям, а отримали зневіру. Сьогодні більшість із них у повному розчаруванні. Вони не вірять вже нікому. Комунізм не вдалося збудувати, а життя за примару віддати прийшлося. А що в результаті? Від пафосних докладів на з’їздах ЦК КПРС, і полум’яних виступів на мітингах залишилося тільки глибоке відчуття зради.
Як прикро… Але уроки з таких історій варто взяти, бо жодна політична система не гарантує стабільності. Взагалі, нічого в цьому світі не може бути гарантованим, якщо за ним не стоїть Господь. Він - Гарант стабільності. І якщо віра в Бога виявляється була «опіумом для народу», то не дивно чому «ковалі свого щастя» опинилися біля розбитого корита. Урок очевидний: без Бога розчарувань не уникнути. Їх навіть можна передбачати. З цього приводу мудрий Соломон зазначив: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа пильнує!» Читаємо у 127 псалмі. Все перетвориться у «ловлення вітру», якщо люди забувають про Бога. Це і є основна відповідь на питання: чому розчарування приходять у наше життя? За даними всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно близько мільйона людей зводять рахунки з життям і закінчують його через самогубство. В Україні це близько 12 тисяч суїцидів щорічно, а в Росії до 55 тисяч. Кожні 40 секунд хтось із мешканців Землі накладає на себе руки. Чому така жорстока реальність?
Виявляється гіркота розчарування іноді сильніша за бажання жити. Жорстоко обмануті, вони готові йти на радикальні міри. А ще статистика засвідчує що число невдалих суїцидів в світі сягає 10-12 мільйонів щорічно. Отже ми живемо в розчарованому поколінінні. Люди йдуть дорогами, які рано чи пізно приводять у кут безвиході.

Візьмемо іншу проблему, яка доводить людей до депресій і розчарування. Втрата здоров’я. І це не від важкої праці, а від бажання, як кажуть, зловити «кайф». За солодке життя приходиться дорого платити, і тому розчарування неминучі. В нашому суспільстві на жаль, ненормальне стає нормою. Для чоловіка нормально мати коханку, а жінка без вагань заводить, наприклад службовий роман. «Це нормально» - переконують нас, бо: «так живуть всі». Але чому тоді дивуватися, що пацієнтами венеричних диспансерів стає все більше молоді. Або темпи зростання ВІЛ в Україні – перші в Європі. Спотворення Божих заповідей і принципів, рано чи пізно приводить людину до зубожіння, руйнації та духовного банкрутства. Офіційно в Україні кожен другий шлюб закінчується розлученням. Уявіть, яка це армія самотніх жінок і безпритульних дітей. Як наслідок сльози і горе замінюють мрії про щасливу сім'ю та коханого чоловіка. Це загострює проблему розчарування, бо навіть самі близькі та рідні стають ненадійними. Виявляється що вірити нікому не можна, ніхто не гарантує стабільності. Вчорашні друзі виявляються брехунами, і в житті все перевертається.

«Не буду вірити людям» - таке кредо відрізняє розчарованих. Тоді починаєш всіх підозрювати, віддалятися, а серце стискається від болю. Людина в розчаруванні. Про це Біблія говорить так: «Пригноблений дух сушить кості» - читаємо в книзі Приповісті Соломона (17:22). Чекаєш любові, а зустрічаєш зраду, мріяв про щирість а знайшов лицемірство… Лікарі доводять, що ближчі десять років загалом все світове суспільство буде потерпати від сильних депресій і розчарувань. Коріння проблеми в неправильних орієнтирах людини. Її хибних цінностях і небажанні зважати на вічне.
Висновок досить простий: нехтування Божими заповідями веде до деградації: духовної, душевної та фізичної. Тоді людина, «ГОМОСАПІЄНС» (істота розумна), починає переживати етап руйнації, перетворення в істоту, яка багато чекає від інших, але не здатна брати відповідальність навіть за своє особисте життя.

Логічно виникає питання, як же не розчаруватися в житті? Як уникнути гіркоти і знати точку опори? Адже життя швидко минає і хочеться бути впевненим та стабільним. Це розумні і важливі питання. Насправді Автор нашого життя задумав наші дні дещо в іншому вимірі. Його задуми «на добро, щоб дати нам майбутнє та надію» (Єр. 29:11).

Необхідно знати декілька важливих істин, які направляють людину до вірних орієнтирів. Спочатку нам потрібно визнати, що абсолютним гарантом мого повноцінного життя є тільки Бог. Біблія говорить: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни…» (Як. 1:17). Незмінним залишається тільки Бог. І тільки Він може дати правдиву перспективу для життя. Це означає, що Господь направляє мою дорогу і гарантує опіку та охорону: «…не бійся, бо Я з тобою, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі допоможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю…» - запевняє Він. (Іс. 41:10) Творець Всесвіту настільки любить нас, своє творіння що говорить, якщо і мати забуде дитя своє: «Я не забуду тебе…» (Іс. 49:15). Життя з Богом позбавляє нас розчарувань. Бо навіть коли «ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!» (2 Тим. 2:13). Він лікує наші депресії і повертає на дорогу правди тих, хто зайшов у глухі кути розчарування.
Взамін тривогам Бог повертає впевненість не тільки в завтрашньому дні, але дає впевненість у житті після смерті. «Хто вірує в Мене, життя вічне той має»(Ів. 6:47).
Це гарантує Бог! Тому віруюча людина не здогадується, не сподівається, але твердо вірує і це позбавляє її тривог і розпачу. Життя наповнюється змістом!

Віруючи в Бога, ми по-іншому ставимося до людей, бо знаємо що надіятися на себе, або на інших більше як на Бога – це гріх. Це врешті та велика помилка яка призводить до катастроф. Нам необхідно любити людей і довіряти їм, але опорою життя важливо щоб залишався Бог. Це єдиний, правильний вибір, який робить нас впевненими та сміливими перед будь-якими викликами долі.
Дорогий друже, у світі втрачених орієнтирів, підозр і недовіри, життя багатьох опинилося в глухому куті. Можливо серед них і ти? І разом з іншими ти чекаєш кращого, шукаєш вірності, сподіваєшся на свій «щасливий випадок». Життя минає, а переміни приносять тільки сльози. Таке життя – не є Божим задумом для твого життя. Він готовий взяти твої проблеми і розв’язати життєві вузли. Тільки Ісус Христос може дати тобі те, що так потребує твоя душа. Його слово звучить до тебе: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я вас заспокою…» (Мф.11:28).
Сьогодні, економічні системи, політичні партії, загальносуспільні настрої не можуть гарантувати впевненості і процвітання. Земля занадто нестабільна, щоб її мешканці жили із впевненістю. Сучасна людина занадто стривожена, щоб бути задоволеною. Наше суспільство духовно хворе, і тому багато нових розчарувань приносить кожен день. Але людина в пошуках перспектив продовжує шукати щастя там, де знайти його неможливо. Вона вперто продовжує жити без Бога. Як результат, отримує самотність, нещасливу родину, незрозумілу країну і загалом стомлений світ.

Тільки повернення до Бога є тією дорогою, яка виводить до світла і позитивних перемін. Тільки з Ним можна не розчаруватися. І тоді не важливо, що відбувається навколо, головне, ми переконані – Господь наше уповання.
Нехай життя наповнюється змістом та впевненістю в Ньому. Взамін нестабільності та розчарування, виявляйте переконаність і мужність в Господі за всяких умов. Нехай Він буде вашою опорою, і Гарантом стабільності. Божих вам благословень.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:44 | Сообщение # 5
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
«Ви не належите собі» (1 КОР. 6:19).

ЯК БИ ТИ ВІДПОВІВ?
В чому полягали обов’язки управителів у стародавні часи?
Які обов’язки мають усі Божі управителі?
Як нам необхідно ставитись до своїх обов’язків?
1. З чим у людей асоціюється рабство?

ПРИБЛИЗНО 2500 років тому один грецький драматург написав: «Ніхто не хоче нести ярмо рабства». Чимало людей погодиться з цим твердженням. Коли вони чують про рабів, у їхній уяві постають пригноблені, поневолені чоловіки і жінки, котрі працюють на своїх жорстоких власників. Усі плоди їхньої праці дістаються їхнім панам.

2, 3. а) Яке ставлення до себе відчувають раби, або слуги, Христа? б) Які запитання стосовно обов’язків управителя ми розглянемо?

2 Ісус зазначив, що його учні будуть покірними слугами, або рабами. Але таке рабство не пов’язане з приниженням і гнобленням. Правдиві християни є рабами, які відчувають, що до них ставляться з довірою і повагою. Наприклад, проаналізуймо, що́ Ісус сказав напередодні своєї смерті про одного «раба». Христос говорив, що наділить «вірного і розсудливого раба» певними обов’язками (Матв. 24:45—47).

3 Цікаво, що в паралельних віршах цього раба названо «управителем». (Прочитайте Луки 12:42—44). Більшість правдивих християн у наші дні не належать до класу вірного управителя. Все ж Біблія показує, що у певному розумінні всі Божі служителі є управителями. Які обов’язки вони мають? Як їм слід до них ставитися? Щоб знайти відповіді на ці запитання, розгляньмо, які обов’язки виконували управителі в давні часи.

ОБОВ’ЯЗКИ УПРАВИТЕЛІВ

4, 5. Які обов’язки мали управителі в біблійні часи? Наведіть кілька прикладів.

4 У біблійні часи управителем був раб, якого пан призначав доглядати за господарством або вести його справи. Зазвичай управитель мав певну владу і дбав про майно свого пана, розпоряджався грошима та наглядав за іншими слугами. Прикладом такого управителя є Елі-Езер. Авраам доручив йому піклуватися про свій великий маєток, а також, можливо, саме його послав у Месопотамію, щоб знайти дружину для свого сина, Ісака. Це була дуже серйозна відповідальність (Бут. 13:2; 15:2; 24:2—4).

5 Авраамів правнук Йосип наглядав за господарством Потіфара (Бут. 39:1, 2). З часом Йосип уже сам мав управителя, який керував «над домом Йосиповим». Цей управитель піклувався про десятьох братів Йосипа, котрі прийшли до нього. За Йосиповим наказом він влаштував його братам випробування зі срібною чашею. Як видно, господарі багато чого доручали своїм управителям (Бут. 43:19—25; 44:1—12).

6. Яка відповідальність покладена на старійшин?

6 Століттями пізніше апостол Павло написав, що християнські наглядачі є «Божими управителями» (Тита 1:7). Їх призначено пасти «Божу отару», і вони беруть провід у зборі (1 Пет. 5:1, 2). Звісно, обов’язки старійшин різняться. Приміром, більшість старійшин дбає лише про один збір, роз’їзні наглядачі — про багато зборів, а члени комітету філіалу — про збори цілої країни. Однак від усіх старійшин очікується, що вони виконуватимуть свої обов’язки якнайліпше; кожен з них «має дати звіт» Богові (Євр. 13:17).

7. Звідки нам відомо, що в певному розумінні всі християни є управителями?

7 А що сказати про велику кількість вірних християн, які не є наглядачами? Апостол Петро, звертаючись до всіх християн, написав: «Якою мірою кожен з вас отримав дар, такою і використовуйте його, служачи одні одним як сумлінні управителі Божої незаслуженої доброти, що має багато різних виявів» (1 Пет. 1:1; 4:10). Бог виявив кожному з нас незаслужену доброту, давши нам здібності, таланти та інші дари, які ми можемо використовувати на благо одновірців. Тож усі Божі служителі є управителями. Бог довіряє нам, поважає нас і очікує відповідального ставлення до того, що він доручив.

МИ НАЛЕЖИМО БОГОВІ

8. Про яку важливу істину нам слід пам’ятати?

8 Тепер обговорімо три важливі істини, про які нам, як управителям, варто пам’ятати. По-перше, всі ми належимо Богові і підзвітні йому. Павло написав: «Ви не належите собі, бо вас куплено за високу ціну» — жертовну кров Христа (1 Кор. 6:19, 20). Оскільки ми належимо Єгові, то зобов’язані слухатися його наказів, які не є обтяжливими (Рим. 14:8; 1 Ів. 5:3). Крім того, ми стали рабами Христа (Фил.1:1). Як і управителям у стародавні часи, нам дано багато свободи. Але ми не можемо робити все, що заманеться. Нам треба додержуватися вказівок. Хоч би яке становище ми мали в Божій організації, всі ми є служителями Єгови і Христа.

9. Як Ісус пояснив, чого пан очікує від свого раба?

9 Чого пан сподівається від свого раба? Якось Ісус розповів учням історію про раба, який повернувся додому після важкого робочого дня. Чи пан скаже йому: «Мерщій ходи сюди і сідай за стіл»? Навряд чи. Скоріш за все, він скаже: «Приготуй щось повечеряти, вдягни фартух і прислуговуй мені, поки я не наїмся і не нап’юся, а потім можеш сам їсти й пити». Який урок Ісус хотів подати своїм учням? Він пояснив: «Так і ви, коли виконали все доручене, говоріть: “Ми — нікчемні раби, бо зробили те, що повинні були зробити”» (Луки 17:7—10).

10. З чого видно, що Єгова цінує наші зусилля у служінні йому?

10 Безсумнівно, Єгова цінує наші зусилля у служінні йому. Біблія запевняє нас: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку виявляли ви до його імені» (Євр. 6:10). Єгова не очікує від нас чогось неможливого. Його вимоги йдуть нам на добро і ніколи не обтяжують нас. Все ж, згідно з Ісусовою розповіддю, раб не догоджає собі, а дбає передусім про інтереси свого пана. А хіба ми, подібно до цього раба, не вирішили ставити волю Бога на перше місце, коли присвятились йому?

ЧОГО ЄГОВА ВИМАГАЄ ВІД УСІХ НАС

11, 12. Які риси нам, як управителям, слід виявляти і чого необхідно уникати?

11 По-друге, будучи управителями, всі ми підкоряємося однаковим головним вимогам. Щоправда, певні обов’язки виконують лише деякі члени збору. Але більшість вимог однакові для всіх. Скажімо, як Свідки Єгови та учні Христа, ми маємо любити одні одних. Ісус сказав, що любов буде розпізнавальним знаком правдивих християн (Ів. 13:35). Проте ми любимо не тільки братів, а й тих, хто не поділяє нашої віри. Кожен з нас може і повинен це робити.

12 До того ж Бог очікує, що ми будемо поводитись правильно та уникатимемо злих учинків, які засуджує Боже Слово. Павло написав: «Ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні чоловіки, яких використовують для неприродних статевих зносин, ні чоловіки, які сплять з чоловіками, ні злодії, ні пожадливі люди, ні п’яниці, ні лихослови, ні здирники Божого царства не успадкують» (1 Кор. 6:9, 10). Слід визнати, що не завжди легко дотримуватися праведних норм Бога. Але результати варті зусиль. Коли ми слухаємось Божих наказів, то черпаємо пожиток: маємо ліпше здоров’я, добрі стосунки з іншими і схвалення Єгови. (Прочитайте Ісаї 48:17, 18).

13, 14. Яке завдання доручено всім християнам і як нам слід ставитися до нього?

13 Пригадаймо, що управитель мусив також важко працювати. Ми теж отримали певне завдання. Бог наділив нас дорогоцінним даром — знанням правди — і сподівається, що ми будемо ділитися цим знанням з іншими людьми (Матв. 28:19, 20). Апостол Павло написав: «Нехай на нас дивляться як на підвладних Христу та управителів священних таємниць Бога» (1 Кор. 4:1). Павло розумів, що йому доручено «священні таємниці», тобто біблійні істини, і він повинен розкривати їх іншим. Саме це завдання дав йому Господь, Ісус Христос (1 Кор. 9:16).

14 Коли ми ділимося з людьми біблійними істинами, то засвідчуємо, що любимо їх. Звичайно, в кожного з нас різні обставини. Не всі християни в змозі робити в служінні стільки, скільки роблять інші. Єгова це розуміє. Важливо робити все, що в наших силах. Так ми виявляємо безкорисливу любов до Бога та ближніх.

Вірно виконуймо доручені нам обов’язки

ВАЖЛИВО БУТИ ВІРНИМИ

15—17. а) Чому управитель має бути вірним? б) Як Ісус проілюстрував наслідки невірності?

15 По-третє, ми повинні бути вірними та надійними; цей принцип тісно пов’язаний з двома попередніми. Управитель може мати багато здібностей і добрих рис, але всі вони нічого не варті, якщо цей раб безвідповідальний і невірний своєму панові. Щоб догодити пану і добре виконувати свої доручення, управитель повинен бути вірним. Павло написав: «Чого очікується від управителів? Щоб вони були вірними» (1 Кор. 4:2).

16 Ми можемо бути впевнені, що отримаємо нагороду, якщо залишимось вірними. Якщо ж ми невірні, то втратимо Боже схвалення. Це чітко видно з Ісусового прикладу про таланти. Вірний раб, який «пустив в обіг» гроші свого пана, отримав похвалу і рясні благословення. А раба, який виявив непослух, пан назвав «злим», «ледачим» і «нікчемним». Він звелів відібрати в нього талант, а його самого прогнати. (Прочитайте Матвія 25:14—18, 23, 26, 28—30).

17 В іншому прикладі Ісус показав, які наслідки тягне за собою невірність. Він сказав: «Якось одному багатому чоловікові донесли, що його управитель марно витрачає його майно. Тож він покликав його і сказав: “Що то я чую про тебе? Здай звіт про своє управління, бо ти більше не керуватимеш домом”» (Луки 16:1, 2). Оскільки управитель розтринькав майно свого пана, той вигнав його. Який же це урок для нас! Ми хочемо завжди бути вірними, виконуючи все, що Бог від нас очікує.

ЧИ МУДРО ПОРІВНЮВАТИ СЕБЕ З ІНШИМИ?

18. Чому не слід порівнювати себе з іншими?

18 Кожному з нас варто запитати себе: «Як я ставлюся до своїх обов’язків управителя?» Відповідаючи на це запитання, немудро порівнювати себе з іншими. Біблія радить: «Хай кожен перевіряє власне діло. Тоді йому приноситимуть велику радість власні досягнення, а не порівнювання себе з іншими» (Гал. 6:4). Замість того щоб порівнювати свої досягнення з досягненнями інших, ліпше проаналізувати, в чому ми особисто можемо покращитися. Тоді ми не відчуватимемо гордості чи знеохочення. Слід пам’ятати, що обставини змінюються. Скажімо, через погане здоров’я, похилий вік чи додаткові обов’язки ми вже не в стані присвячувати служінню стільки часу і сил, скільки раніше. Або ж, можливо, обставини дозволяють нам робити більше, ніж дотепер. Якщо так, чому б не розширити свою християнську діяльність?

19. Чому не варто розчаровуватись, якщо ми не отримуємо певних обов’язків?

19 Крім того, не треба порівнювати себе з тими, хто виконує обов’язки, яких ми прагнемо. Наприклад, брат хоче служити старійшиною в зборі або виголошувати промови на районних та обласних конгресах. Добре, коли він докладає зусиль, щоб відповідати вимогам для виконання таких обов’язків. Але йому не варто розчаровуватись, якщо він довго не отримує їх. З певних причин, яких ми можемо не розуміти, деякі обов’язки ми отримуємо пізніше, ніж сподівалися. Згадаймо Мойсея. Він, очевидно, вважав, що вже готовий вивести ізраїльтян з Єгипту, проте мусив чекати 40 років. За цей час Мойсей розвинув риси, необхідні для того, щоб брати провід серед впертого і бунтівного народу (Дії 7:22—25, 30—34).

20. Чого ми можемо навчитися з прикладу Йонатана?

20 Деякі обов’язки ми можемо ніколи не отримати. Так трапилося з Йонатаном. Він був сином Саула і мав би царювати над усім Ізраїлем. А втім, Бог обрав царем Давида, набагато молодшого за Йонатана. Як відреагував Йонатан? Він погодився з рішенням Бога і підтримував Давида, навіть ризикуючи своїм життям. Йонатан сказав Давидові: «Ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником» (1 Сам. 23:17). Чого ти вчишся з прикладу Йонатана? На відміну від свого батька, Саула, він правильно сприйняв ситуацію і не заздрив Давидові. Не слід заздрити тим, хто наділений обов’язками, яких не маємо ми. Значно краще від усього серця виконувати те, що нам доручено. А в новому світі Єгова неодмінно задовольнить усі належні бажання своїх служителів.

21. Як нам, будучи управителями, необхідно ставитись до своїх обов’язків?

21 Пам’ятаймо, що, будучи Божими управителями, ми не є рабами, які зазнаю́ть гноблення і страждань. Навпаки, Єгова високо шанує нас, доручивши важливу працю, яка ніколи не повториться,— проповідування доброї новини в останні дні цієї системи. Ми маємо багато свободи в тому, як виконувати довірені нам обов’язки. Отож, будьмо вірними управителями і дорожімо честю служити найвеличнішій Особі в усесвіті!
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:45 | Сообщение # 6
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Що має спільного вірний з невірним?
23.08.2011
ОПУБЛІКОВАНО В РОЗДІЛІ: СТАТТІ
Хіба не знаєте, що ті, що на змаган­нях біжать, усі біжать, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли! Кожен же, хто змагається, той від усього стримується. Ті ж, щоб тлінний вінець прийняти, а ми — нетлінний.
ІКор. 9:24-25.

Дійсно цікаве питання: “Що має спільного вірний з невірним?” або іншими словами: “Чи може бути щось спільне у вірного з невірним?” Одно­значно, що віруючі відроджені христи­яни не можуть мати чи набувати чогось світського, брудного, входячи у що­денні контакти з оточуючими нерозка­яними людьми. Адже у посланні св. апо­стола Якова написано: “Ото віра чиста і непорочна перед Богом і Отцем, — щоб… держати себе неоскверненими від світу” (Як. 1:27). Як же досягти отієї “чи­стої та непорочної віри перед Богом”, як не осквернитись? Чи взагалі це є мож­ливо?

Правду кажучи, переді мною було поставлене зовсім інше завдання: дослі­дити проблему сімей, де чоловік, дру­жина або інші близькі рідні не служать Богові. Однак, добре поламавши голо­ву над тим, чого я сама ніколи не пере­живала, бо від самого народження ви­ховувалася у сім’ї, де всі служили Богові, я повністю переконалася, що ця тема “не для мене”. І у той момент мені Бог по­слав думку: я ж можу поділитися тим, чого Бог навчив саме мене. А навчив Він мене тому, що, живучи серед невірного світу і маючи багато-чого спільного з ним, ми у той же час не повинні НІЧО­ГО брати від нього. Ми ніколи і ні при яких обставинах не повинні йти з ним на компроміс. І тоді ми побачимо диво­вижні речі — нас будуть поважати, до нас будуть прислухатися, а головне — через таке наше поводження буде про­славлятися ім’я Боже. Назвавшись хри­стиянами, ми беремо на себе величезну відповідальність, як зберегти цей титул чистим і незамплямованим.

Багато-кому здається, що якщо дити­на виховується в повноцінній христи­янській сім’ї, де шанується ім’я Боже, то в неї не може виникати проблем щодо цьогосвітніх спокус. Однак, це досить хибне уявлення. Звісно, така дитина є більш захищена від усяких світських похотей, і це — завдяки беззупинним молитвам батьків. Але рано чи пізно кожна людина зустрічається з ситуаціями, коли їй приходиться вирішувати, до якого табору при­єднатися — до табору дітей світла чи слуг сатани. Іноді здається, що ситуація зовсім несерйозна, і можна трошки схи­бити. Але, як правило, така похибка ча­сто стає причиною припинення Божих благословінь у нашому житті.

Я особисто часто страждала від усві­домлення того, що я “не можу бути як всі”. Іноді дуже кортіло нічим не відрізнятися від навколишнього середо­вища. Це я відчула вперше, мабуть, у першому класі, коли всі мої одноклас­ники вступили у “жовтенята”. Ще вчо­ра ми були всі однакові, а сьогодні — у них всіх зірочки, а в мене — нічого. На мене посипалися запитання, здивовані погляди. А що могла відповідати я, се­мирічна дитина? У той час я розуміла одне: так хоче Бог (про якого мені роз­повідали у Недільній школі й Якого вчили любити), а також цього хоче тато і мама, а вони для мене були беззапереч­ним авторитетом.

Я безмежно вдячна моєму Господу, що Він мені дав дуже хорошу і мудру вчительку Алевтину Володимирівну, яка ніколи мені не дошкуляла, а навпа­ки робила якісь неприпустимі у той час речі. Через дуже короткий час після прийому всіх моїх однокласників у жовтенята, вона призначила мене “зірковою”, тобто тією, яка відповідає за своїх п’ять жовтенят, яка повинна бути у всьому прикладом і боротися за те, щоб її “зірка” була завжди попере­ду. Таким чином я не відчувала себе об­діленою.

Коли прийшов час вступати у піоне­ри, я знову відчула свою “непов­ноцінність”. У той час ми були вже до­сить дорослими, і я сама свідомо розуміла, на що йду, не вступаючи у ряди молодих наступників комуністів. Правда, у моєму класі зі мною вчилися ще троє християн. Однак, у них це пи­тання так принципово не стояло. Один з них, мій хороший друг і “соратник”, з яким ми пізніше “євангелізовували” школу, спробував також піти проти течії, але, не маючи підтримки зі сторо­ни батьків, спасував. Він не прийшов до школи у день прийому у піонери, але пізніше все-таки вступив у ту “секту”. Тепер я усвідомлюю, наскільки є важли­вою підтримка і авторитет батьків для дітей саме у такому підлітковому віці, коли ще сам повністю не можеш відпов­ідати за свої вчинки. Пригадую, що цей період мого дитинства таки був досить важким для мене. Коли всі прийшли з яскраво червоними галстуками і хизувалися один перед одним, я і далі залишалася у своєму простому шкільному коричневому платті, яке так хотілося чимось прикрасити, щоб не кидалося всім у вічі: “Он сидить ота баптистка”.

Пригадую ще один досить яскравий момент, який врізався у мою пам’ять. Одного разу на урок української мови прийшла вчителька (вона ще й була за­вучем школи) і повідомила: “Сьогодні ми будемо писати твір: Я — піонер”. Я відчула якийсь холодок страху, але підняла руку і запитала: “А що мені писати, я ж — не піонерка”? Вона мені відповіла досить різко: “Отже, пиши я — не піонерка”. Я сіла, подумала, і зваживши, що іншого виходу не маю, почала писати: “Я не прийшла до шко­ли, коли приймали у піонери, я не всту­пила у лави піонерів, отже, я — не піо­нерка. Я — християнка. Бути піонером — справа добровільна. Наш класний керівник Альбіна Петрівна дуже хотіла нас переконати, що хрис­тияни — погані люди, і тому водила нас у музей історії релігії та атеїзму, де ми бачили експозицію, що зображала, як віруючі під час молитви впадають в ек­стаз. Я нічого подібного не бачила на наших зібраннях. Отже, це — неправ­да”. Не пам’ятаю, що я ще писала, але добре пам’ятаю, що це був не твір, а якийсь згусток того всього, що наболі­ло всередині, і про шо не можна було у той час говорити. Я дуже переживала, яку оцінку отримаю. Я була майже впевнена, що буду мати “2″. Яким же було моє здивування, коли побачила там “4″. Бог не міг допустити, щоб по­сміялися над Його дитиною.

Звичайно, не завжди і не у всіх так глад­ко вирішувалися подібні проблеми. На­приклад, мій старший брат Саша у школі пережив дуже багато потрясінь, пов’я­заних із тим, що наші переконання йшли врозріз із тогочасними загальноприйня­тими поглядами. Його вчителька довела до того, що він панічно боявся йти до школи, і відправлявся туди кожен раз зі сльозами.

Поступивши в універ­ситет, я також постійно відчувала якусь при­гніченість, коли надхо­див час моїх екзамена­ційних сесій (я вчуся заочно). Працюючи і живучи серед своїх одновірців, і практично майже зовсім не стикаючись із зовнішнім брудним гріховним світом, мені спо­чатку було надзвичайно важко кожен раз зустрічати колючі принизливі по­гляди моїх однокурсниць лише через те, що я одягаюся не так, як вони, не курю, не п’ю. Я відчувала, що моя поведінка є чомусь зовсім інакшою, ніж у них. Іноді дуже хотілося це якось згладити. Я весь час задавала собі питання: “Чому я так вільно почуваю себе на роботі (се­ред віруючих), у Церкві, а тут мене ніби щось зв’язує. Ніхто зі мною не рахуєть­ся, ніхто не хоче навіть вислухати мене до кінця”. Пізніше я зрозуміла, що при­чиною цього була насамперед їхня без­межна гордість — факультет інозем­них мов вважається одним із найпрестижніших в університеті, а тут якась “відстала баптистка” зі своєю за­старілою моралю затесалася. Але і тут Бог подав мені Свою руку допомоги: через тиждень після початку занять я по­мітила, що одна дівчинка також “якась не така”. Після декількох днів спостере­ження за нею я була вже переконана, що вона — відроджена християнка, і одно­го разу, йдучи поряд із нею, я почала на­співувати мелодію християнської пісні. Яке ж благословіння я отримала, коли вона підхопила цю мелодію. Так ми і про­вчилися з нею вже майже 6 років разом.

Нещодавно у нас з Галею (так звати мою віруючу однокурсницю) зайшла мова саме про те, наскільки повинен бути чистим і стійким християнин, незважаю­чи ні на які обставини. Часто дуже хо­четься “трошки-трошки розслабитися”; іноді здається, що якщо я зроблю ту чи іншу поступку, вона не буде гріхом пе­ред Богом, але… Але пізніше виявляється, що це “маленьке” виливається у щось дуже “велике”. Якщо ми один раз спасу­вали перед лицем ворога, то навіть якщо це не дуже щось значне, подібна ситуа­ція обов’язково повториться. Якщо ми одного разу дозволили собі лише пригу­бити “за здоров’я іменинника” (що ж тут такого, я ж не сп’яніла), то будьмо пере­конані, що ми просто “провалили екза­мен” перед Богом. І якщо ми хочемо ду­ховно зростати і переходити “з віри в віру”, то нам обов’язково потрібно буде “перездати” цей екзамен. Тобто Бог нам неодмінно влаштує ще раз подібну ситу­ацію, в якій нам цього разу буде набага­то важче встояти — нам прийдеться по­яснювати, чому ми тоді поступили так, а сьогодні — зовсім по-іншому. Ми відчує­мо набагато сильніший тиск і набагато більшу спокусу здатися.

Тому дорогі християни, царське свя­щенство, будьмо готові завжди “пово­дитися гідно покликання, що до нього покликано нас” (Еф. 4:1), щоб ми могли сказати разом з апостолом Павлом: “Оце ж я так біжу, не якби на непевне; борюсь не так, щоб тільки повітря бити. А морю тіло моє і підневолюю, щоб, іншим про­повідуючи, самому іноді не бути недо-стойним” (ІКор. 9:26-27).

Тетяна Бурда
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:50 | Сообщение # 7
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Слова апостола Павла: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших». (Еф.4:29)

Що таке лихослів’я, нікому пояснювати не треба. Це поняття, як ніяке інше, характеризує кричущу мо­ральну деградацію нашого покоління. Якщо раніше лихослів’я було, головним чином, специфічною мовою злочинців, п’яниць, жінок легкої поведінки та інших осіб, що опустилися, то тепер все докорінно змінилося. У сім’ях, де не має належного виховання, батьки вільно лихословлять навіть в присутності дітей. Вживання бруталь­них слів стало звичним явищем. Малі діти, чуючи лайливу сварку батьків, зас­мічують і свою мову. Всяка шкід­лива залежність спрямована на тілес­не і духовне руйнування, особ­ли­во дітей і молоді. Тому про шкід­ливі наслідки лихослів’я повинні знати не тільки дорослі, але й діти.

Лихослів’я має пряме відно­шен­ня до духовного світу темряви. Воно вкоренилось в поганських культурах з дохристиянських часів.

Лихослів’я завдає шкоди всім, хто його чує. Тут ми маємо справу з си­лою слова. Кого кличеш, той і при­ходить. Називаєш людину по імені – вона відгукується, кличеш Ім’я Боже в молитві – Господь відповість, якщо буде Його воля.

Коли вимовляються імена демонів, відзивається нечисть і супроводжує людину, яка лихословить. Понад усе на світі диявол старається утримати людей від спілкування з Богом через Біблію і молитву. Бог являє Себе людям в Своєму Слові – Біблії.

Необхідно бути обережним у словах і знати, що людина, яка проклинає іншу, насправді накликає прокляття на себе. «Обернеться зло на його голову» (Пс. 7:17). За Божим законом ми отримуємо те, чого бажаємо іншим. Ісус Христос сказав: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).

Усе це знайшло підтверд­жен­ня у науці. Сімнадцятилітнє дослід­жен­ня доктора біології І.Б. Белявського, до якого приєдналася велика група вчених, увінчалося не просто успі­хом, але справжнім відкриттям. Уче­ним випало довести, що кожне ви­мовлене лихе слово дуже виразно впли­ває на людські гени. Ре­зультатом дії сили слова через пев­ний час відбувається зміна власного генетичного коду людини, який стосується темпів старіння і терміну жит­тя, і видозмінені гени переда­ються нащадкам. Дослід­жен­ня до­вели, що у тих, хто лихословить дуже швидко виявляються зміни на клітинному рівні, що ведуть до різних захворювань.

У ході експерименту було доведе­но, що лайливі слова зав­дають шкоди оточуючим. Вплив ли­хослів’я подібний до радіаційного опромінення, коли рвуться лан­цюжки ДНК, розпадаються хромо­соми. Тобто лайливе слово викли­кає мутації аналогічні впливові радіації.

Не лише слово, але й лихі дум­ки діють руйнівно. Заподіюючи зло нав­колишнім, лихослівник може не зна­ти, що найбільшу шкоду він зав­дає собі й своїм нащадкам. Людські ге­ни “чують” думки і слова, сприймають їх і фіксують у гене­тичному коді. Огидні слова негатив­но впли­вають на генетичний код ли­хослова, стаю­чи прокляттям, що визначає погану спадковість.

Таку ж руйнівну дію на людину та її генетику мають блуд, пияцтво, тютю­но­паління, наркоманія, брехня, злодійство, насильство і жор­стокість у всіх її проявах, включа­ючи аборти, тобто все те, що Біблія іменує словом ГРІХ. Якщо злість руйнівна, то, навпаки, просте добре слово, вимовлене з любов’ю, лікує.

Чи не говорить про це Біблія? «Дехто, говорить, мов коле мечем, язик же премудрих – то ліки» (Пр. 12:18).

Особливо ж цілюще впливає на організм молитва: силою Божої благодаті виправляються дефекти спад­кового матеріалу, від­нов­лю­ються пошкоджені мутаціями ДНК, відбувається зцілення людини.

Ось чому християнин, чуючи лихі слова чи відчуваючи чийсь агресивний настрій, захищає свою душу молитвою, просить Божого захисту від сил темряви.

Біблія ствер­джує: кожен, хто вживає брутальні сло­ва, зневажає Бога і себе самого, руйнуючи своє єство від здоров’я до долі. Лихослів’я є тяжким гріхом. Апос­тол Павло конкретизує цей пос­тулат і попереджує, що руйнується не тільки тимчасове земне життя, але й віч­не, оскільки людина народжується за Божим непо­рушним планом для життя вічного. Смерть тіла – перехід душі в вічне життя. (Екл. 12:7) Необ­хід­но пам’ятати, що у вічності тільки два місця: або з Ісусом в Святих Небе­сах (Фил. 3:20), або з дияволом в пеклі (Мт. 25:41-46). Вибір – за кож­ним.

Так говорить Біблія.

Слова апостола Павла: «Бо му­симо всі ми з’явитись перед Судовим Хрис­товим Престолом, щоб кожен прий­няв згідно з тим, що робив, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).

«Не об­ма­нюйте себе: ні роз-пусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блу­додійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (І Кор. 6:9-10).

«Усяке подратування, і гнів, і лю­тість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас з усякою злобою» (Еф. 4:31).

«А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!». (Еф.4:32).

«Місця дияволу не давайте» (Еф.4:27).

Отже, генетична наука підтвер­джує те, чого навчає Біблія.

Від будь-якого гріха, і від лихо­слів’я в тому числі, може звільнити Бог, треба лише покаятися перед Ним і жити, виконуючи заповіді Ісуса Христа. Деградація нації і народу починається з нехтування Божих Заповідей. Бог є джерелом перемог, щас­тя, радості, миру. Тільки у спіл­куванні з Богом ми отримуємо Його силу. «Господь дає мудрість, з Його уст – знання і розум» (Прип. 2:6).

«Боже Слово живе та діяльне». (Євр. 4:12)

Мова людини не є чимось випадковим, це її вибір (свідомий або несвідомий), що відображає стан душі. І яка людина, такі її думки, слова, вчинки і все її життя. І кінець її буде відповідним.

Вислови класиків української літератури:

«Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова». М. Рильський

«Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова». Леся Українка

«Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її». О. Гончар

Отож, будемо зберігати куль­туру рідної мови.

Практикуйте говори­ти з любов’ю і ввіч­ли­во. Важливо на­вчитися думати й го­ворити про гарне, пам’ятаючи, що на­ші слова матеріалізуються, а дум­ки – реалізуються. Використовуйте у сво­їй мові якнайбільше позитивних слів: благословення, похвалу, заохочення, подяку, ви­слов­лен­ня добрих позитив­них почуттів і думок.

Там, де ворожнеча, сійте мир. Там, де образа, сійте прощення. Там, де сумнів, сійте віру. Там, де безнадійність,сійте надію. Там, де смуток, сійте радість. Там, де темрява, сійте світло.

«Не обманюйтесь, Бог осмі­яний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7).

Отже, з чистоти думки і слова по­чинається будь яке істинне зці­лення хворої гріхом людської душі.

Будемо пам’ятати слова Ісуса Христа: «Зо слів своїх будеш вип-равданий, і зо слів своїх будеш засуджений». (Матв. 12:37)

Підготувала Марія Походжай
Християнська місія «Добрий самарянин»
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:50 | Сообщение # 8
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
В Библии читаем: «Веселись, юноша, в юности твоей, и да вкушает сердце твоё радости во дни юности твоей, и ходи по путям сердца твоего и по видению очей твоих; только знай, что за всё это Бог приведёт тебя на суд». (Эккл. 11:9)

Многие молодые сегодня считают, что служение Богу – удел стариков, а молодым нужно всё увидеть, всем насладиться, всё попробовать, а в старости можно будет подумать и о спасении души. Однако сама жизнь доказывает, что игнорирование Богом в юности неизбежно принесёт горькие плоды. Мне часто вспоминается мой одноклассник С. В. Даже в младших классах он ни к чему путному не стремился, после восьмого класса попал в колонию для малолетних. После колонии попробовал наркотики, потом опять тюрьма… Только к сорока годам человек одумался, попытался начать новую жизнь: женился, у него родились два сына близница. Казалось, что всё дальше должно было быть хорошо, но в возрасте 43-х лет он умер. У него была сердечная и почечная недостаточности – результат наркомании, пьянства, курения, и туберкулёз – результат проведённых на зоне лет. Или вот ещё один пример. Я работаю в американской больнице. В наше отделение время от времени попадает один пациент с сердечной недостаточностью и аритмией. Ему всего тридцать восемь лет. Он бездомный, но, как видно, старается подняться со дна. Он учится в колледже. Но доживёт ли он до окончания колледжа со своим больным сердцем, которое он «посадил» на кокаине? А ведь всё могло было быть в жизни этого человека по-другому, если бы он поставил перед собой правильные цели лет на двадцать пять раньше… Так люди в зрелом возрасте начинают ценить жизнь, но их тянут на дно грехи юности: Бог привёл их на суд за то, что начали свою жизнь «с хождения по путям сердца своего и видению очей своих».

Кто-то, быть может, скажет, что я привожу в пример людей из той категории, которые пытаются стать хорошими самостоятельно, без помощи Бога, а с Богом всё может быть иначе, потому что он имеет силу и власть прощать грехи и исцелять. Да, это так и аминь, и можно найти немало примеров людей, которые поднялись со дна в среднем возрасте и были полностью восстановлены, как будто и не было десятилетий, прожитых без Бога. Однако так бывает не всегда. Бывает, что Бог прощает и возрождает человека духовно, но при этом человек до конца своих дней должен нести бремя приобретённых распутной жизнью болезней и проблем. Вот пример из Библии. Два человека в своё время выбрали неправильный путь. Они стали разбойниками. За свои беззакония они были приговорены к смертной казни и были распяты. Один был распят по правую сторону, а другой – по левую сторону от Иисуса Христа. Один из разбойников, как мы знаем, покаялся на кресте, признав справедливость своего наказания, и попросил Иисуса помянуть его в Царстве Своём. Иисус ответил ему: «Истинно говорю тебе, ныне будешь со Мною в раю». (Лук. 23: 43) Один разбойник пошёл в погибель, а другой – в жизнь вечную. Но раскаявшемуся разбойнику уже не было дано что-либо исправить в своей земной жизни, ему не было дано испытать радости праведной жизни тут, на Земле, хотя и была дарована вечная жизнь.

История спасения разбойника на кресте – замечательный пример Божьей милости к опустившемуся на дно общества человеку. Этот пример хорошо использовать для проповеди тем людям, кто находится в местах лишения свободы с призрачной перспективой освободиться под старость. Но сегодня я обращаюсь к молодым, которые только начинают жизнь с чистого листа, кто ещё не наделал горьких ошибок, у которых вся жизнь впереди: «Бог приготовил вам не только жизнь вечную, но и чашу благословения в земной жизни, и чтобы одержать эти благословения в полной мере, нужно встать на путь служения Богу с юности.

Некоторые молодые люди из верующих семей, к сожалению, проявляют нездоровый интерес к образу жизни и мыслей своих неверующих сверстников, подражают им. Таким хочу напомнить слова Иисуса: «И вы будьте подобны людям, ожидающим возвращения господина своего с брака, дабы, когда постучит, тотчас отворить ему. Блаженны рабы те, которых господин, пришед, найдёт бодрствующими…» (Лук.12:37) Иисус хочет найти нас бодрствующими, поэтому напоминает: «Будьте же и вы готовы, ибо, в который час не думаете, приидёт Сын Человеческий». Лук. 12:40) Иисус также говорит о награде для бодрствующих: «Блажен раб тот, которого господин его, пришед, найдёт поступающим так; истинно говорю вам, что над всем имением своим поставит его». (Лук.12:43,44)

Что касается тех, кто не желает бодрствовать, то о них Иисус сказал, что они будут подвергнуты одной участи с неверными. (См. Лук.12: 46) При этом отмечено, что мера наказания будет разной. «Раб же, который знал волю господина своего, и не был готов, и не делал по воле его, бит будет много; а который не знал и сделал достойное наказания, бит будет меньше. И от всякого, кому дано много, много и потребуется; и кому много вверено, с того больше взыщут». (Лук. 12: 47, 48)

Вы вырастали в христианских семьях, вам с детства знакомы христианские истины – это значит, что вам дано значительно больше, чем вашим неверующим сверстникам, многие из которых, возможно, вырастали в неблагополучных семьях, не посещали воскресных школ, не были научены духовным истинам. Вашей миссией в жизни должно стать желание показать свет Евангелия погибающим людям, а не подражать им в их образе жизни. Запомните: за греховный образ жизни с вас спросит Бог в большей мере, чем с тех, кто родился в неблагополучной семье и кого воспитала улица.

Более того, в Иисус сказал, что никто, возложивший руку свою на плуг и озирающийся назад, не благонадёжен для Царствия Божия. (См. Лук. 9: 62) Поэтому верующий человек, который по выходным ходит в Церковь и даже, может быть, принимает участие в жизни церкви, а вне церкви, пусть даже изредка, находит удовольствие в грехе, – такой человек рискует потерять не только временное благословение в этой временной жизни, но и жизнь вечную. Это короткое наставление хочу закончить словами Апостола Павла: «…свергнем с себя всякое бремя и запинающий нас грех, и с терпением будем проходить предложенное нам поприще». (Лук. Евр. 12:1)

Леонид Каночкин
8 октября 2012
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:52 | Сообщение # 9
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
ЩО ТАКЕ ХРИСТИЯНСЬКА ВІРНІСТЬ?

Вірність цінують усі, а особливо Бог. Вірності вимагається від тих, на кого накладені обов'язки. "Ще. ще вимагається від доморядників, щоб кожен виявився вірним" (1 Кор. 4:2).
Людина може бути вірною комусь, або чомусь. Така людина є лояльна, їй можна довіритися. Вірність наказує людині виконувати свій обов'язок без огляду на обставини, навіть, коли б вони були важкі або й неприємні. На таку пюдину можна цілком покладатися.
Видатним біблійним прикладом вірності є Йосип. Потіфар доручив йому все що мав (Бут. 39:6) Бог назвав Мойсея "Раб Мій... довірений" (Чис. 12;7; Євр. 3:5). Калеб був вірний Богу й Єгошуї. Даниіл не перестав молитися, хоч цар заборонив йому це робити (Дан. 6:4). Апостол Павло згадує про вірність Тимофія (1 Кор. 4:17). Ті, що слідували за Агнцем Божим, названі "Покликані, і вибрані, і вірні" (Об'яв. 17:14).

Бути вірним Богу:
Ми загубилися, але Він нас знайшов. Ми були пропащими, але Він нас спас. Ми були знівечені, але Він перемінив нас. Ми втратили надію, але Він вселив в нас божественну надію і віру. Нам годі сказати про все добро, яким Він нас обдарував. Отож, нашим обов'язком тепер є бути вірним Йому, якнайближче бути при Ньому.
Він нас любить і бажає мати з нами вічну спільність (Лук. 22:15). Він просить: "Прийдіть... слідуйте за Мною... перебувайте в Мені". Нам обов'язково треба бути вірним Йому.

Ми повинні бути вірними:

1. В щоденному спілкуванні з Богом. "Треба молитися завжди, і не занепадати духом" (Луки 18:1). "Безупинно моліться" (1 Сол. 5:18). Нам треба мати з Ним часто розмову, проте також ми мусимо прислуховуватися до Його голосу, коли Він говорить до нашого серця.
2. В читанні і слуханні Слова Божого. "Я в серці Своїм зберіг Твоє Слово, щоб мені не грішити проти Тебе" (Псал. 119:11). Нам треба розмірковувати Слово Боже розважливо, з молитвою повсякчасно. "В Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує" (Псал. 1:2). Бог сказав до Ісуса, сина Навинового:(Кн.Іс.Нав.1:8), "Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень і вночі, щоб додержувати, чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги твої, і тоді буде щастити тобі".
3. В слухняності до Божого Слова. "Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими" (Яків 1:22). "Послух ліпший від жертви... бо непокірність як гріх ворожбитства" (1 Сам. 15:22,23). Нашим обов'язком є не тільки обіцяти Богові, але й виконати обіцяне. "Коли зробиш "обітницю Богові, то не зволікай її виповнити" (Екл. 5:3,4).
4. В благовістуванні Божого Слова. Ми мусимо правдою Божою ділитися з невіруючими й свідкувати їм про Боже спасіння. "Я не соромлюся Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує" (Рим. 1:16). "Які гарні на горах ноги благовісника, ще звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає" (Ісаї 52:7).
5. В користуванні Біблією, як нашим щоденним підручником. Що ж Бог нам говорить? Яку пораду дає Він нам в час наших щоденних клопотів? Цар Давид зізнався:"Для моєї ноги Твоє Слово світильник, то світло для стежки моєї" (Псал. 119:105). Соломон радить всім: "Пізнавай Його на всіх дорогах своїх, і Він випрямить Твої стежки" (Прит. 3:6).

6. У вдячності і хвалі ГосподевІ. "Увійдіть в Його брами з подякою, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім'я Його благословляйте" (Псал. 100:4). "Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі" (1Сол. 5:18).
Бути вірним Церкві

Говорити про те, що бути вірним Богові, означає теж, що ми мусимо бути також вірними Церкві. Церква, це "Тіло Христа" (1 Кор. 12:27), і всі віруючі є членами того Тіла. Задля правильної діяльності того тіла ми мусимо співпрацювати, ми один одному потрібні (1 Кор. 12:12,25).
Апостол Павло вчить: "Не покидаймо збору свого, як то звичай у деяких" (Євр. 10:25). Бог чекає, щоб всі ми разом поклонялися Йому. Це можемо робити тоді, коли разом сходимося в молитовному домі. В ньому ми поклоняємося Богу, втримуємо спільність з братством, учимося зі Слова Божого й таким чином отримуємо більше віри, надії і благословення для душі. Це є також живим свідоцтвом для світу, що ми становимо прекрасне духовне братство.
Ми повинні побуджувати себе до добрих діл, помагати один одному, як віруючі, і спитати в себе: Чим і яким способом я міг би помогти йому? Прийдуть такі часи, коли невіруючим буде потрібна наша допомога. Поможімо їм, таким чином ми зможемо показати любов і спасти якусь душу для Христа. "Плід праведного дерево життя, і мудрий душі набуває" (Прит. 11:30).
Може статися, що й в церкві виникне якась потреба, потрібна чиясь поміч чи в хорі співати, чи займатися з дітьми, провідувати хворих чи бідних. Іноді треба, щоб хтось поприбирав у молитовному домі, інколи треба зробити невеликий ремонт, а навіть взяти участь у побудові тощо. Часто, отже, трапляється, що церкві потрібні добровольці до якихось робіт. Церква, церковна громада в таких випадках може надіятися тільки на вірних.
Бути вірному Церкві означає: Я люблю й дбаю за Церкву, бо вона складається з Божих людей. Церква Божа, отож вірний дбає про неї. Бути вірним означає не тільки працювати фізично й духовно, але й фінансово підтримувати Церкву десятиною.
Апостол Павло пише до Церкви: "А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для церков галатійських. А першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як кому ведеться"(1Кор.16:1,2).
"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці... і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваоф, чи небесних отворів вам не відчиню та не виллю вам благословення аж надмір?" (Мал. 3:10).

Бути вірним собі

Ми обов'язково мусимо бути вірними Богові і Церкві. Але й,дуже важливим у житті кожного віруючого, є бути вірним собі. Шо ж це таке?
Віруючий мусить правильно поводитися і правильно розпоряджатися своїм життям. Він належить до Бога, він є куплений Богом. І в очах Божих він має дорогу ціну, бо куплений він чимось дорожчим від срібла чи золота. Він є спасенним від вічного рабства й від страшного суду через кров Ісуса Христа. "Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти" (1 Пет. 1:18,19).
Дорожімо тим, що Христос для нас зробив, і цінуймо свою власну душу. Пильнуймо, щоб сатана нас не спокусив, як спокусив Єву (1 Тим. 2:14). Біблія нас вчить, щоб ми „зростали" в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа (2 Пет. 3:18). Апостол Павло вчить: "Зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння" (Фил. 2)12). "Не занедбуй благодатного дару в собі" (1 Тим. 4:14). Треба годувати свою душу Словом Божим щоденно. Наша душа також матиме потребу пити з живого джерела Духа Святого. Ми будемо примушені систематично виробляти наші сили й здібності добрими ділами.
Бог вимагає: "Будьте святі, бо Я святий" (1 Пет. 1:16). Отож, "Пильнуйте... про святість, без якої ніхто не побачить Господа" (Євр. 12:14). Це означає, що ми мусимо силкуватися за тим, слідувати за святістю, "Бо це воля Божа, освячення ваше" (1 Сол. 4:3). "Стережіться лихого у всякому вигляді" (1Сол.5:22). "Здержуйтесь від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі" (1Пет. 2:11).
"Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтеся нечистого, і Я вас прийму" (2 Кор. 6:17,18).
Віруючі повинні духовно зростати. Бог сподівається від нас багато добрих результатів. Ісус сказав: "Отець Мій прославляється в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої"(Івана 15:8).
Нам тепер не годиться жити так, як ми колись жили, коли ми були невіруючими. Бог також не є вдоволений, коли ми не зростаємо духовно. Він дивиться за проявленням „плоду Духа" в нашому житті.
"А плід духа: любов, радість, мир, довготерпеливість, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість" (Гал. 5:22,23). Ці складові частини всього плоду появляться у нашому житті, коли ми піддамося під провід Святого Духа. Він поможе нам виростити цей плід. Піддаймося Йому! Сягаймо вперед, щоб отримати повне здійснення нашого життя в Господі. Павло свідчив: "Я женуся до мети за нагородою високого покликання Божого в ХристІ Ісусі" (Фил. 3:14).

Вірність нагороджена

Вірний слуга відчуває задоволення. Під кінець свого життя апостол Павло сказав: "Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний: і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив" (2 Тим. 4:7,8).
Велике задоволення є в тому, коли ми знаємо, що були вірні Богові. "Побожність Із задоволенням - це справді велике надбання" (1 Тим. 6:6). Диякон Степан був вірний Богові аж до смерті. Вмираючи, він бачив Христа стоячого, готового прийняти мученика (Дії 7:55). "Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінець життя" (Об'яв. 2:10).
Наша вірність вельми вдовольняє Бога. "Гаразд, рабе добрий і вірний... увійди до радощів пана свого" (Мат. 25:23).
Церква Ісуса Христа зростає, копи її члени є вірними. Вірні, здорові члени, це ознака, що „Тіло" буде здорове й зможе виконувати волю Голови Ісуса Христа!
Бог радується тими, хто лояльні, вірні Йому. Він їх щедро винагородить. "Страждання теперішнього часу нічого не варті супроти слави, що має з'явитися в нас" (Рим. 8:18).
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:56 | Сообщение # 10
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Вірність - це пригода, дорога, якою йдеш, але дорога вибрана життям, що розвивається, як живе і розвивається любов закоханих;
це любов у русі;
вона є щоденним хлібом любові, вином її радості.

Любов не завершена: її створюють щодня.

Вона - не готовий одяг, а полотно, що треба різати, складати, шити.
Вона - не помешкання "під ключ", а хата, яку треба спланувати, збудувати, упорядкувати й часто лагодити.
Вона - не досягнута вершина, а вихід з долини, захопливий підйом, болюче падіння в холодні ночі або опік сліпучого сонця.
Вона - не надійна якірна стоянка у пристані щастя, а піднесення якорів і подорож по широкому морю в легіт або бурю.
Вона не є тріумфальним ТАК, величавим кінцевим акордом симфонії, що виконується з усмішками й під оплески,а безліч "так", що позначають життя, між безліччю "ні", що топчуться в дорозі.
Вона не є раптовою появою нового життя, досконалого від самого народження, а джерелом й довгим пробігом ріки з численними рукавами, деколи сухими, переповненими, але завжди спрямованими до безконечності моря.

Вірність не є досконалою:як і любов, вона твориться, бо є її правдивою товаришкою.

Бути вірним не означає
не помилитися,
не боротися,
не падати.

Це - завжди підводитись і завджи йти вперед.
Це - виконати аж до кінця проект, разом задуманий.
Це - довіряти іншому.
Це - підтримувати один одного.
Це - мати віру в Любов всемогутню, більшу за звичайну любов.

Вірність - це вірність Ісуса, що, прибитий до хреста, з тілом і серцем, пошарпаним людською невірністю,
самотній,
покинутий,
зраджений,
лишається вірним аж до смерті,
прощається, віддає себе,
і своїм пожертвуваним життям рятує назавджи любов.

 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:57 | Сообщение # 11
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
До Своїх служителів Бог висуває одну вимогу – вірність. І якщо цього вимагає Бог, то це дуже серйозно! З чого ж складається вірність, що означає «виявитися вірним»? Це означає бути відданим, стабільним, чесним, надійним, непохитним у своїх принципах і стійким від початку до кінця.

Є багато красномовних, обдарованих помазаників, але не так багато вірних. Я хочу, щоб ми зараз заглянули у свої серця і постарались відповісти собі: «А чи вірний я? Чи можна покластися на мене? Чи можна довірити мені фінанси, якусь важливу справу? Наскільки я постійний і стабільний у стосунках з людьми?»

Я не випадково заговорив про вірність – вона є вершиною Божих цінностей. Саме на вірності будується сім’я, дружба, будь-які колегіальні стосунки. Для мене вірність важливіша ніж знання, соціальний статус, багатство, помазання, краса – будь-яка сила. Я вважаю, що краще мати бідного, але надійного друга, ніж впливового і багатого, який може зрадити у важку хвилину. Краще мати не престижний, але справний автомобіль; надійного, хоча не такого вже й освіченого чи красномовного помічника. І хай краще дружина не буде загальновизнаною красунею, але буде вірною, ніж невірна дружина, яка має статус «Міс Всесвіт».

Всі знають, як багато емігрантів в Америці, і що люди з усіх континентів прагнуть потрапити туди. Причина цього – це ідеальні умови та можливість менше працювати. Просто там є певна стабільність – один із проявів вірності.

Там, де є вірність, можлива любов, але там, де непостійність, зрада – не може бути любові. Немає вірності – немає любові, немає сім’ї, немає дружби, немає успіху у справах. Вірною є слухняна і чесна людина. Вірна людина «пускає коріння», чим би вона не займалася. Вона укорінюється у своїй діяльності, і тому виростає і приносить плоди. Ось чому лише вірні люди успішні по-справжньому.

Вірність лежить в основі всього життя. І в основі церкви також. Якщо ми вірні, відповідальні, чесні, добросовісні – це зробить церкву впливовою і дієздатною. «Посольство Боже» – світовий рух. Воно більше, ніж просто церква. Це величезна кількість реабілітаційних центрів, навчальних закладів, соціальних проектів, дитячих будинків, і я бачу, що «Посольство Боже» входить в «дорослу стадію». Для того, щоб іти далі і робити більше, нам не обійтися без вірності, бо ще Ісус дуже жорстко ставився до невірних людей. Пам’ятаєте, Він казав: « рід невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки буду терпіти вас»? Ось Його ставлення!

Чому ми, віруючі, маємо бути вірними? Дуже просто– тому що вірний наш Бог. Вірність – Його сутність. Він постійний і незмінний, і коли ми приймаємо Його своїм Господом і Спасителем, Його сутність, Його дух починають жити в нас. Божі якості починають виявлятися і розвиватися в нас, тому люди, приймаючи християнство, стають новими Божими творіннями.

Хтось крав, але після покаяння все, що було в ньому від диявола – відмирає. Божа сутність стає його новою сутністю. Оскільки Бог праведний – і ти прагни бути праведним. Він вірний – і ти маєш бути вірним. Бог живе в тобі, отже, всі Його якості належать тобі! Працюй над собою, ставай кращим і кращим стане світ навколо тебе.

Є Бог, і є сатана. Той, хто зрадив – сатана. Зрада, обман, брехня – якості диявола, і цей дух зараз рознесений по всій землі. Подружня невірність сьогодні подається як перевага, як відповідність часу, як сильна сторона. Однак, насправді, все якраз навпаки. У вірності – сила. Зрадити легко. Для цього сила не потрібна. Так чинить більшість, майже всі йдуть шляхом найменшого спротиву і приходять до спустошення й туги. Проте вседозволеність – доля слабких. В нас живе Господь, Дух Святий, Любов. В нас закладена вірність, і ми повинні розвивати цю якість в собі, щоб любов не охолонула, щоб бажання жити не зникало.

КОМУ МИ МАЄМО БУТИ ВІРНИМИ?
1) Богу
До Колосян 1:16: «Бо то ним створено все на небі й на землі , видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, – усе через нього і для нього створено».

Від Бога залежить все в нашому житті, тому Він має бути вищим за все. Духовне не суперечить матеріальному, але має бути попереду. У будь-якій нашій діяльності ми повинні бути вірними Богу, щоб Він нас вів, спрямовував, а також викривав, допомагав виправитися, бо без Нього у нас однак нічого не вийде.

2) Сім’я: чоловіку, дружині, дітям.
Станьте вірними для своєї сім’ї, дітей. Хай вірність керує всім. Живіть їх інтересами, відстоюйте їх. Буде вірність – буде і повага, і любов, і тепло.

3) Церкві пастору.
Апостол Павло писав про свого вірного служителя Тимофія:
До Филип’ян 2:22: «Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії».

Дуже важливо бути вірним не лише Богу, але й нашим лідерам, бо невірній людині Бог не зможе допомогти, не зможе благословити її і проявитися в її житті.

4) Вірність собі.
Ми маємо бути вірними обіцянкам, які даємо Богу, іншим людям, а також обіцянкам, які даємо самі собі. Зараз так багато тих, хто говорить і нічого не робить! Але написано:
Книга Еклезіястова 5: 3–4: «Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! Краще не дати обіту, ніж дати обіт– і не сповнити».

Часто, коли приходить біда, ми обіцяємо Богу в молитвах і те, й інше, нехай лише Він вирішить нашу проблему. Але настає момент, і з’ясовується, що ми лише відсотків 10 чи 20 з обіцяного виконали! Ставтеся дуже серйозно до цього.

ВІРНІ В МАЛОМУ
Ісус казав, що вірний в малому, буде вірний і у великій справі. А я хочу спитати, а чи є у тебе хоча б щось мале , в чому ти вірний? Я виявив, що дехто з нас не бере на себе навіть маленької відповідальності в церкві, якій вони вірні. Мале – це початок, який дає поштовх чомусь більшому. Як досягти у якійсь справі більшого? Будь вірним у маленьких справах і дорученнях! Але якщо ми ні за що не відповідаємо, нам нічим довести свою вірність. Якщо немає навіть малого, то як же воно стане великим? Отже, давайте, по-перше, знайдемо цю свою малу справу, знайдемо себе в тілі Христовому і почнемо злагоджено працювати, подібно до клітин, що функціонують у кожному живому організмі. Давайте щось робити , і в цьому малому доведемо свою вірність. Тоді Бог і дасть благословення, і підніме вище.

ВІРНІ В ЧУЖОМУ
Більшість справ у нашому житті насправді – чужі справи. Ми в певну мить просто підключаємося до них. Але Бог вимагає, щоб ми обов’язково були вірними в цих чужих справах; старалися і ретельно виконували все, за що б не бралися.
Навіть у неправедній справі треба бути вірними, навіть невіруючому начальнику треба підкорятися, інакше ви і в істинному будете невірні.

І останнє, що я хочу сказати – ВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ВИНАГОРОДЖУЄТЬСЯ.

Приповісті 28:20: «Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться».

Нехай людина не має жодних видатних талантів, та якщо є вірність – вона буде благословенна! Все інше цінується менше. Якщо на вас можна покластися, вам можна довіряти, то за цим стоїть Сам Господь! Вірність відкриває небо над нами, вона будує і створює, і я хочу, щоб ви зараз зробили вибір на користь вірності – вірності своїй сім’ї, своїй справі, своїм словам і обіцянкам.

Можливо, комусь зараз доведеться покаятися, бо ви в чомусь не були вірні. Трапляється різне, але Бог вчить, щоб ми поверталися на вузький шлях вірності. Я молюся за вас і проголошую , що кожен, хто сприймає це слово, буде послідовною, вірною, надійною людиною.

«Господь, Ти вірний завжди і в усьому. Все, що Ти хотів, Ти зробив; Твоя любов –постійна, і істина – незмінна! Допоможи нам бути сильними, надійними та постійними, подібно до Тебе. Бути такими, щоб разом з Тобою ми були здатні змінювати цей світ! В Ісусе Христі ми – нові творіння, і нехай ця новизна змиє з нас все старе.


 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 13:59 | Сообщение # 12
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Зберігати вірність своїй «другій половині» — це чудово, це привабливо, це «сексі». У цьому переконані польські студенти, які розгорнули широку суспільну кампанію, що популяризує традиційні сімейні цінності. В рамках кампанії відбуваються дискусії, семінари, концерти. Акцію підтримали відомі в Польщі люди, про неї говорять провідні медіа країни, а один із популярних музичних гуртів присвятив їй свою пісню.

Плакат, який рекламує незвичну кампанію «Вірність — це сексі» спершу дивує. Це фотографія чоловічого кулака з піднятим середнім пальцем, на якому шлюбна обручка. Дехто сприймає такий недвозначний жест як особисту образу. А дехто широко усміхається й каже, що якби не провокаційний жест, то не звернув би на плакат уваги.
Один із організаторів резонансної акції, варшавський студент Міхал Ґродзький твердить, що автори плакату навмисне вдалися до мистецької провокації. Інакше, каже він, важко було б привернути увагу пересічного, особливо молодого поляка до кампанії, яка пропагує вірність.
Ідея незвичайної кампанії виникла як реакція на нав’язливу пропаганду шоу-бізнесом подружньої зради. Спершу кампанія «Вірність — це сексі» розгорталася в інтернеті в соціальній мережі Facebook. Група приятелів розповсюджувала за допомогою інтернету матеріали, які пропагували чесність у стосунках між закоханими і в подружжі. Та дуже швидко ця кампанія перейшла з інтернету в реальний світ.
«До акції долучилися студенти Варшавського університету, а також з інших столичних університетів, — каже Ґродзький. — Нас підтримала католицька студентська організація «Солі Део», а також багато пересічних людей, передусім молодих. Вони допомагають нам тим, що, наприклад, роздають листівки кампанії. Можна сказати, що цей рух охопив широкі кола суспільства». У рамках заходу відбуваються дискусії та концерти, а в телесюжетах, присвячених незвичайній акції, беруть участь психологи і сексологи.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 14:00 | Сообщение # 13
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
кільки вже було написано статусів, цитат і афоризмів про вірність, але все одно кожен день з'являються нові. А все тому, що у кожного своє розуміння вірності. Якщо ти хочеш поставити собі оригінальний статус про вірність, то скористайся нашою добіркою "Статуси про вірність".

Статуси про вірність
Якщо довго зберігати вірність, у неї просто вийде термін придатності
Вірність протягом усього життя - це ідеал, який у наш час недосяжний.
Я можу бути вірною двом чоловікам одночасно.
Вірність - це як релігія, я вірю, але ритуалів не дотримуюся.
Вірність і повагу не можна диктувати, їх потрібно заслужити.
Вірність дружини - це гідність її чоловіка. Вірність чоловіка - це всього лише збіг обставин.
Знаєте що таке ВІРНІСТЬ? Це вміння собі забороняти.
Дівчина зберігає вірність у 2 випадках: коли вважає, що її хлопець ні на кого не схожий або коли вважає що всі хлопці однакові.
Вірність - як повітря, можна відчути тільки її відсутність.
Чому чоловіки можуть все життя вболівати за один футбольний клуб, але не в змозі зберігати вірність єдиній жінці? !
Зберігати вірність некоханій людині - значить змінювати самому собі.
Щоб зберігати вірність, необхідний талант.
Майже кожна жінка хотіла б зберігати вірність, труднощі лише в тому, щоб знайти чоловіка, якому можна було б зберігати вірність.
Вірність - проміжок між двома зрадами.
Міра вірності - вчинок, а не час.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 15:07 | Сообщение # 14
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Про вірність складаються легенди, про неї знімають фільми, засновані на реальних подіях, її цінують навіть у наш час вседозволеності, тому що вірність – це опора, надія, яка стає реальністю для тих, хто залишається вірним собі, коханій людині, вірі і своїм поглядам на життя.

З якого б боку не розглядалося дане поняття, воно завжди грунтується на тому, що було раннє вкладено в людину, на те, що він вклав в себе сам через своє оточення в особі рідних і близьких, друзів і знайомих. А також за допомогою книг, які прочитав і читає зараз, наповнюючи себе новими знаннями. Вірність складно назвати поганою якістю та станом людини, звичайно, якщо те, чому або кому він залишається вірним, не несе в собі зла. Вірністю утримують себе від пороків, зживають із себе тваринні інстинкти, плекаючи в собі тим самим людину, здатну їм протистояти. Вірність, як почуття обов’язку не можна віддати до кінця, але й розгубити до кінця неможливо. Головне, щоб вірність не була обтяжливою, не ставала приводом для гордості і не була грою на публіку для похвали з боку оточуючих.

Вірність – це щось особисте, навіть інтимне, те, що залишається між тобою і ще однією людиною тим, кому ти цю вірність зберігаєш. Важливо, щоб вірність йшла від серця людини, а не була нав’язана кимось зі сторони. Якщо є вірність, значить, не буде приводу для ревнощів або недовіри, а якщо привід є, то вірності немає. Значить, про неї говорять, не розуміючи, що під цим прийнято на увазі.

Вірність – це антипод розпусти і прагнення до чогось хорошого, світлого, доброго. Вірність – це подвиг, який не всім зрозумілий і тому не всі його схвалюють. Вважається, що так людина позбавляє себе новизни і радощів життя, але мало хто з нерозуміючих замислюється над тим, що людина здобуває, залишаючись вірним. Вірність – це ж не тільки спокій і впевненість у собі, але і в іншій людині, а значить і в завтрашньому дні з ним. Це відсутність страху, гніву і злоби поряд з ревнощами. Це прагнення рости і розвиватися один для одного в усіх відношеннях. Так, щоб і думки не було зрадити вірність і проміняти її на зраду.

Відсутність вірності і прагнення до неї веде до брехні, втрати себе як особистості. Невірність стирає межі між добром і злом, вирощуючи ще більше зла. Негативні сторони невірності на відміну від її, здавалося б, позитивних сторін, видно краще тільки тоді, коли людина сама особисто стикається з невірністю, яка спрямована в його бік. Адже люди так влаштовані, що вчаться тільки на своїх помилках і розуміють когось краще тільки в тому випадку, коли стикаються з подібним самі. Кому буде приємно, якщо йому змінять або обдурять? Правильно, нікому. Тоді варто почати з себе і не рити іншому яму, тим більше, що завжди є ймовірність впасти в неї самому.

Вірність ж є вічним супутником справжньої любові. Адже якщо є любов, то немає приводу для зради. Любов і породжує в людині прагнення до вірності. Вірність – це відсутність сумнівів в своєму виборі, визначеність. А любов – це прагнення до компромісу, спрямованого на благо для того, до кого людина відчуває це почуття. Значить спочатку треба побороти в собі егоїзм, гординю і самолюбство і через це прийти до розуміння про те, що потрібно любити інших більше, ніж самого себе. А це допоможе знайти стежку до коханої людини і через любов до нього, поглянути на вірність іншими очима, побачити в вірності якийсь ідеал добра і самопожертви, який в свою чергу веде до виникнення між вірними один одному людьми, ще більших благ. Значить, вірність – це благо, яким потрібно дорожити, його потрібно цінувати і берегти.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 15:08 | Сообщение # 15
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде? (Пр.20:6)

6 Many a man proclaims his own loving-kindness and goodness, but a faithful man who can find? AMP

Много людей провозгалашают (расхваливают публично) себя преданными добру, но верного (стойкого, добросовестного и честного) кто может найти?

Проголошувати себе кращим перше ніж це можна побачити в реальному житті – улюблена справа тих людей, які хочуть вразити інших собою. Отже всі зусилля направлені на створення позитивного образ, або по сучасному гарного власного іміджу. Але Боже Слово багато говорить саме про ВІРНІСТЬ і НАДІЙНІСТЬ! Якості, які є плодами правдивого життя людини з Богом! Вони на мою думку зростають непомітно і є обов’язковими складовими процесу освячення і уподібнення людині Святому Богу. Коли цей процес завершиться звичайно така людина не знає, тому в покорі може вказати лише на свою недосконалість. Таких людей не чути, але саме вони визначають правдиву картину про «істину на ділі»!
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 15:10 | Сообщение # 16
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
У березні 1974 року, через 29 років після виходу Японії з війни, на одному з Філіппінських островів закінчив свою війну один із японських воїнів — підпоручик Онода. У кінці 44-го він отримав завдання від майора Танігуті, а також наказ воювати до того часу, доки Танігуті особисто не дасть команду «відбій». Подальші події перевершують будь-яку фантазію.

У 1946 році в нетрях острова Лубанг (місця, де відбувалися події) у супроводі американських солдат ходить японець із мегафоном і сповіщає джунглям звістку про капітуляцію Японії. На його заклик скласти зброю з лісу виходять розрізнені групи японських солдат. Оноди з підлеглими серед них немає.

Чисельність його групи зменшується. Один солдат здався в полон у 1951 році. Через три роки у перестрілці гине другий. Ще через вісімнадцять (!) років гине останній соратник Оноди. Але підпоручик продовжує виконувати наказ. Одна за одною острів відвідують делегації з Японії. У їх складі родичі Оноди — батько й брат. Батько вигукує рядки хайку:

Вкільки спогадів
Ви розбудили в душі моїй,
О вишні старого саду!

Син чує голос батька, але наказ продовжує виконувати. Нарешті до підпоручика, що продовжує воювати, приїздить його безпосередній командир. Серед філіппінських джунглів майор у відставці Танігуті віддав наказ про відміну бойового завдання Оноді, який стояв виструнчившись з гвинтівкою біля ноги. Війна для Оноди закінчилася.

Ось унікальний приклад вірності обов’язку, присязі, імператору. Вважаю, якби Онода був християнином і йому судилося б потрапити до рук катів, що вимагали зректися Господа, то Церква мала б у святцях ще одне ім’я — мученик Онода. Вірність і твердість в одному неминуче виявилася б і в інших сферах життя.



Як правило, говорячи про вірність, ми торкаємося однієї з декількох головних тем. Це вірність Богу, вірність у шлюбі та вірність Батьківщині. Всі три типи вірності тісно пов’язані між собою. Причому вірність релігійна є немов сполучною ланкою між двома іншими. Це тому, що вірність Батьківщині найчастіше має релігійний вимір. Це любов до святинь вівтарів, до «батьківських могил», до священної історії своєї країни і готовність за все це віддати життя.

З іншого боку, вірність сімейна наскрізь містична і є прямою подібністю вірності Богу. У пророка Осії євреї, котрі поклоняються ідолам, уподібнюються до блудливої жінки, яку кохає чоловік і яка, проте, постійно зраджує йому. І апостол Павел уподібнює глибину подружніх стосунків відносинам Христа і Церкви.

Таким чином, у центрі поняття вірності розміщені Бог і людина у своїх взаємостосунках один із одним. Потім, поблизу цієї серцевини знаходяться вірність шлюбна і громадянська. Далі йдуть вірність сказаному слову, взятим на себе зобов’язанням та інші види вірності, які плавно перетікають у те, що ми звемо чесністю, надійністю, порядністю.



Чим вище дерево, тим глибше і міцніше його коріння. Кажуть, що дерево знизу так само глибоко укорінене, наскільки високо воно на поверхні піднімається стовбуром і гілками. Має бути коріння й у вірності. Це релігійне і моральне виховання. У поручика Оноди і багатьох подібних до нього таким корінням був і лишається дух бусидо — моральний кодекс самураїв, що став одним із основ японської культурної традиції. Очевидно, у нас має бути своє коріння, що дає подібні плоди. Це — віра в Бога.

Найгрубіший слух не може не вловлювати кореневий зв’язок між двома цими поняттями — вірою і вірністю. Я чув колись від однієї глибоко освіченої людини, що в давній іудейській традиції віруючим називали не того, хто вірує, що Бог існує. Подібний «дозвіл» Богу «бути» ще нічого не означає. На подібну «віру», як каже апостол Яків, здатні навіть біси. Віруюча людина — це людина вірна, людина, яка через виконання заповіді доводить свою відданість Господу. Звідси непохитна твердість трьох отроків у Вавилоні. Звідси ж мужність Соломонії та її сімох синів, чия мученицька смерть описується у книгах Маккавейських.

Лише Бог абсолютно відданий Самому Собі й усьому, що Він сказав. Людина завжди прагне до вищих ступенів вірності та інших чеснот. Таким чином, виховання вірності — це шлях уподібнення Богу. І подібно найдовшій дорозі, що починається з першого кроку, виховання вірності починається з малого. Якщо ти сказав «я зроблю», значить, слід зробити. Якщо ти сказав «прийду о восьмій», прийди за п’ять восьма, а ніяк не о пів на дев’яту. Вірність, як і витривалість, виховується, тренується. Кажуть, купецьке слово цінилося більше, ніж будь-які гербові папери з печатками.

У наш час людей понад усе хвилює вірність родинна, шлюбна. Ще б пак! Віра у Бога вважається справою приватною і надто відстороненою. Тема Батьківщини розмивається з кожним роком, і щось, а може, хтось прагне перетворити людину в аморфну істоту, мешканця Землі без гімну і прапора, і, звичайно, без честі й совісті. Аби мала добрий рівень прибутку. Залишається родина, залишаються труднощі взаємин. Це ще пече, і біль цієї теми добрий. Він доводить те, що людина жива. Якщо і цією темою вона не переймається, якщо байдужість поширюється і на цю сферу життя, значить, людину час ховати. Вона вже вмерла.

Маючи слабкість до повторів, скажу ще раз: без вірності Богу вірність в особистих стосунках — це всього лише сентиментальна мрія або рідкісний виняток.

Але ж як її в собі розвинути, виховати, виростити?

Вважаю, треба носити в душі правильні думки. «У світі немає жінок, окрім моєї дружини». «У світі немає чоловіків, окрім мого благовірного». «Я не повинен (не повинна) цього робити. Господи, допоможи мені!» Чим це не захист? Людина, яка так мислить, схожа на лицаря, вдягненого в лати.

Слово «блудити» означає не просто тілесні дії відомого типу. «Блудник» — це людина «блукаюча». Вона, немов неприкаяна, вештається туди—сюди, вона не знайшла ні себе, ані свого місця в житті. Під час цього броунівського, тобто безцільного, руху вона стикається і тимчасово контактує з такими ж приблудами, як вона сама. Людині необхідно мати якір. Потрібний ясний розум і тверда земля під ногами.

І вірність Богу, і вірність людська випробовуються. Тобто спокушаються. Доросла віра — це «Осанна», що пройшла крізь горнило страшних сумнівів. І глибокі, вірні стосунки — це два життя, вогнем випробувань сплавлені воєдино. До цього слід готуватися.

Якщо воїн іде на бій, йому не можна слухати жалісних або хтивих пісень. Його дух не можна розслабляти. Нехай лише удари мечем по щиту і мужні звуки військових пісень сягають його слуху. Життя — це також битва, і лихо тому, хто увійде в її гущу в солом’яному капелюсі та у капцях на босі ноги.

Заберіть у людини сім’ю, віру, Батьківщину. Що від неї залишиться? Щось дивне, подібне до людини. Щось схоже на манекен із вітрини. Можна натягати на неї будь-які сорочки і піджаки — вона не зігріє їх своїм теплом, не передасть їм свій запах. У неї немає ні тепла, ні запаху. У ті рідкісні хвилини, коли вона захоче бути відвертою, ви можете почути сумну оповідь про те, як у неї вкрали віру, відібрали Батьківщину і зруйнували сім’ю. Співчувайте їй і жалійте її, але знайте, що це лише мала частка правди. Насправді вона сама загубила віру, сама залишила Батьківщину і сама зруйнувала сім’ю. І все тому, що була самозакоханою і дріб’язковою, поверховою і неуважною. І ще — вона не була вірною. Ані Символу віри, ані військовій присязі, ані шлюбній клятві біля вівтаря.

Вибачте мені ті, хто шукав у моїх словах про вірність конкретних порад і рекомендацій, але не знайшов їх. Я і сам хотів би знати більше про цей священний предмет. Але витягнути з капелюха зайця, котрого туди не поклали, не зможе навіть найвеличніший із фокусників. Мені, як і вам, ще належить довго вчитись і самовиховуватись, аби досягти мети і насолодитися плодами великої чесноти — вірності.

Богу, сім’ї, Батьківщині.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 15:11 | Сообщение # 17
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
З чим асоціюється слово "вірність" у сучасному світі? Ми звикли чути такі словосполучення, як "лебедина вірність", "вірний пес", "вірність голубів". У нашій уяві постає картина двох білих лебедів, що до сьогодні залишаються символом подружньої вірності. Найкращим другом людини вважається собака, адже найголовнішою чеснотою цієї тварини є відданість своєму господареві. Ці милі створіння, звісно ж, заслуговують нашої поваги й захоплення. Але коли йдеться про вірність як про людську чесноту, чи можемо ми похвалитися наявністю цієї риси? І взагалі, чи актуальне це поняття у наш час?
На жаль, сучасне суспільство все частіше намагається витіснити поняття вірності, обминути його, мовляв, це вже не модно і потрібно жити, "створюючи свої правила". Стало популярним шукати вигоди й задоволення лише для себе, не звертаючи уваги на інтереси оточуючих, часто навіть близьких людей; завжди слідувати тільки своїм бажанням і забаганкам, не зважаючи на те, чи відповідають вони нормам моралі. Зберегти подружню вірність, бути відданим другом, залишитися вірним своєму покликанню, – все це, як не сумно, перестає вважатися актуальним у нашому прогресивному світі. Свобода стосунків призвела до того, що зрада, непокірність, підлість, обман, недовіра стали нормою людських відносин. Це вже стало небезпечною проблемою сучасності.
Незважаючи на таку ситуацію, кожен очікує по відношенню до себе відданості, чесності, порядності й вірності. Я думаю, що кожному з нас хотілося б, щоб йому довіряли. Кожен бажає усвідомлювати себе цінним, заслужити визнання з боку інших. Улаштувавшись на роботу, потрібно проявити відданість своїй справі, відповідальність у виконанні отриманих завдань. Безсумнівно, у цьому виявляється наша вірність, і це неодмінно буде поціновано керівництвом. Коли одружуються молоді люди, вони обіцяють бути вірними один одному "в радості й у печалі". Мабуть, ніхто із них не планує зраджувати чи пережити зраду від іншого. Але кожен з них сподівається на вірність "доки смерть не розлучить їх". Навіть найблагородніша справа у світі, що не була доведена до кінця, залишена на півдорозі, не зможе принести успіху. Можна бути вірним своїй країні, своєму покликанню, бути відданим другом, вірною дружиною чи вірним чоловіком, надійним працівником, вірним служителем. На запитання "Які риси ви найбільше поважаєте в людях?" найчастіше відповідають, називаючи вірність однією з найцінніших чеснот. Отже, ніхто не відміняв її у наш час. Навпаки, зважаючи на зрадливість, аморальність і непостійність, які притаманні сучасному світу, потрібно ще більше прагнути до такої якості, як вірність, не боячись стати білою вороною. Імовірно, чим більше буде таких білих ворон, тим світлішим стане наше суспільство.
Дехто може сказати, що ідеала не існує і немає на кого рівнятися, тому можна створювати свої правила поведінки. Хто ж є еталоном вірності і як можна навчитися цій чесноті? Звісно, жодна людина не може бути цим еталоном. Та й самотужки навчитися цьому практично неможливо. Треба шукати джерело вірності.
А по-справжньому вірним є лише Той, Хто нас створив. Наш Творець – Бог, про Якого говориться в Біблії: "Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь" (Повторення Закону, 7 розділ, 9 вірш). У другому посланні святого Апостола Павла до Тимофія, 2 розділі, 3 вірші сказано: "А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!". Наш Бог дотримується Свого Слова завжди. Навіть після гріхопадіння людей Він пропонує нам спасіння через смерть і воскресіння Свого Сина: "Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне". У всіх Своїх вчинках Господь виявляє вірність, незалежно від того, чи приймаємо ми її. Тому нам є чому навчитися у Нашого Творця. Для цього лише треба зробити крок назустріч Богові, перестати ворогувати з Ним, перейти на Його сторону. Лише прийнявши Божу любов через жертву Ісуса, визнавши Його своїм Господом і Спасителем, ми відкриваємо для себе шлях, по-перше, до життя вічного, яке обіцяє нам Бог, по-друге, до змін нашого характеру, адже тільки Сам Господь навчить бути такими, як Він –Вірним та Незмінним. Церква – це те місце, де Бог являє Себе. Тож будемо шукати Господа, поки це можливо, прагнути вчитися вірності у Того, Хто є насправді на всі 100% і в усі часи Вірним.
 
loveДата: Вторник, 26.03.2013, 15:15 | Сообщение # 18
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
Вірність
1 Що таке вірність? Риси вірного.
2 Нагорода вірного, покарання невірного.
3 Як зберегти вірність.

Історія про Цезаря і Брута.

Що таке вірність?
1) Перші асоціації з вірністю - постійність, відсутність зради.
42 А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
43 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
44 Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
45 А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
46 то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
(Лук.12:42-48)

Виконати більше ніж вимагається (Верность - свойство, определяющее характер поведения по отношению к объекту, при котором субъект ставит интересы объекта выше своих собственных.
Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
(Лук.16:10-12)

14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.
21 Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
23 казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...
26 І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!
(Матв.25:14-30)

2)Виконати покликання.
3)Це те з чим ти погодився по мірі сили.
4)Вірність і віра.
5)Через деякий час потребує підтвердження.
6)Вірність не оцінюється, оцінюється невірність.
7)Невірний у 1 невірний у всьому.
8)Невірність Бог прощає але не буде так як було.

Винагорода вірних та покарання невірних.
1)Вірні сміливі - невірні боязливі.
2)Вірні трудолюбиві - невірні ліниві
3)Вірні приймають правильні рішення - невірні помиляються
4)Місце вірних з Христом
14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні.
(Об.17:14)

А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!
(Об.21:8)

20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
(Пр.28:20)

Як зберегти вірність.
Вірність зберігають з вірними.
Не мати нічого спільного з невірними.
Думати перед рішенням
4) Сердце развращенное будет удалено от меня; злого я не буду знать.
5) Тайно клевещущего на ближнего своего изгоню; гордого очами и надменного сердцем не потерплю.
6) Глаза мои на верных земли, чтобы они пребывали при мне; кто ходит путем непорочности, тот будет служить мне.
(Пс.100:4-6)

Підсумок
Нагорода вірного
Покарання невірного
Віддалятись від невірних, шукати вірних, думати перед рішенням:
 
Форум » Forum » Очевидное невероятное! » Как справиться со своей природой, когда все мысли (Как справиться со своей природой, когда все мысли)
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск: