“Віра – це єдиний шлях до праведності”. Коли з людьми говориш про праведність і спасіння, то багато з них кажуть, що намагаються жити праведно для того, щоб отримати спасіння.
Одного разу з одним селянином сталася така пригода. Цей чоловік, провівши цілий день на полі, повертався додому і не мав часу з’їсти свій бутерброд. Йдучи вулицями свого селища, він зайшов в одну корчму для того, щоб зручно, з комфортом з’їсти цей бутерброд. Він дістав його з клуночка і почав їсти. Мимоволі селянин насолоджувався запахом смачних смажених кур, які готувалися на вогні. Він доїв свій бутерброд і збирався виходити з корчми, коли господар підійшов і сказав, щоб селянин платив йому гроші. Почувши таке, чоловік обурився і здивувався: “За що?” Господар каже: “За те, що ти під час споживання свого бутерброда насолоджувався запахом моїх курей.” Між ними зчинилася суперечка. З натовпу, що спостерігав за ними, пролунав голос якоїсь людини: “Давайте вийдемо надвір і запитаємо думку першого перехожого про цю ситуацію!” Недовго думаючи, вони так і зробили. Чоловік, якого вони зупинили, попросив у селянина декілька монет. Селянин здивувався. Перехожий, взявши монети, з усієї сили кинув їх на стіл, вони розлетілися, після цього він їх зібрав і ще раз кинув. І так він зробив декілька разів. Потім він віддав їх селянинові. Повернувшись до господаря корчми, він сказав: “Як цей бідний селянин насолоджувався запахом твоїх смажених кур, так само ти мав можливість насолоджуватися дзвоном його монет.” Всі вирішили, що це правильний вчинок.
Кожен із нас хоче бути праведним, і в мене постають такі запитання: 1. Чи можна скрізь і завжди бути праведним? 2. Чи можливо бути праведним перед Богом? 3. Чого вартує праведність?
Давайте подивимося на історія Тераха, батька Авраама, яка записана у Біблії у книзі Буття 11:27-32:„А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота. Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці - Сара, а ймення Нахоровій жінці - Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися. І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані”.
Свій план щодо Авраама Бог почав з його батька, коли дав йому думку залишити родину, маєтки і піти за сотні кілометрів в землю ханаанську, в Ур-Харан. Буття 12:1-3:„І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!”– в цих словах Бог відкриває Свій план для Авраама. Авраам є вірний, він слухає Слово Боже і йде в Хеврон. Побувши якийсь час у Хевроні, через голод він змушений відправитися до Єгипту. Але Бог каже, що йому потрібно повертатися на місце призначення – в Ханаан. Авраам слухає голос Божий - він поселився в Хевроні. Під час усіх цих подорожей Авраам дещо знайшов. Він довіряв Богу. Історики говорять, що на кожному місці свого таборування Авраам вів кочове життя, але скрізь він будував великі жертовники, на яких приносив жертву Богові. Бог дещо зробив для Авраама, про це записано у книзі Буття 15:5-6:„І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність”. Бог дає йому обітницю, подарунок – те, що Авраам матиме велике потомство, хоча дружина Сара на той час була неплідною. І до того ж, вони були люди похилого віку.
Ось що ми читаємо у посланні Римлянам 4:1-3:„Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність”– упродовж усього цього розділу 8 разів звучить фраза:“…праведність – через віру…”. Авраам набув праведність через віру.
Бог має плани для нашого життя. Карта, яка перед вашими очима, розповідає про вірність Аврааму, його подорожі, про те, як йому Господь говорив – “іди”, і він ішов.
Бог для нашого життя також має маршрут. І тільки від нас залежить, чи скористаємося ми ним. Ми не можемо набути праведність ні гірким життям, ні добрими вчинками, ні удаваною праведністю, ні відвідуванням церкви, ні роблячи добрі справи за своїх рідних. Рим. 4:23-24:„... залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого”– не тільки Аврааму залічиться віра у праведність, а й нам, якщо ми віримо в Ісуса Христа як свого Спасителя, Який помирав за нас. І наслідок нашої праведності, того, що ми приходимо до Бога і просимо в Нього, щоб Він дав нам праведність. Бог дає спасіння, праведність. І, більше того, Бог дає нам обітницю. Малюнок 2 – це карта нашого життя. І тут намальовано, що Бог дарує нам обітницю вічного спадку. Гал. 3:29-19 – говориться про деякі принципи Аврамової віри, які ми можемо взяти для себе. Авраам не мав сумніву, зміцнився у вірі, віддав славу Богу. Авраам вірив в Бога. Повіривши в Бога і Богові, ми отримуємо праведність і обітницю! Авраам просто йшов, він не запитував у Бога, скільки йому йти, куди йому йти. Бог має план для нашого життя. Авраам робив все, що йому говорив Бог. Нам Бог пропонує зробити один крок. І Він готовий сьогодні кожному з нас подарувати праведність, обітницю вічного спадку. Щастя в небі, вічність, яку ми проведемо з Ісусом Христом. “І тоді про нас, як і про Авраама зможуть сказати: повірив________ Богові і зарахувалося йому це в праведність”.
