Любовь Божья

Апостол Петро – учень Ісуса Христа який завжди мав особливі відносини зі своїм Учителем і часто у нас виникає питання – чому той самий Петро колись при всіх уголос заявив: «Ти Христос – Син Бога Живого» Мтф.16:16, перед служанкою говорить: «Я не знаю Цього чоловіка, про Якого ви кажете» Мр.14:71. Як сьогодні справи з нами? Чи пам’ятаємо ми своє покликання, свій день покаяння? Коли говоримо про Петра, то Слово Боже відкриває нам як  Петро зустрівся із своїм Учителем. Його рідний брат – Андрій – приводить його до Ісуса. І коли ми читаємо 5 розділ Євангелія Луки, то бачимо як Петро приходить до Господа в покорі серця і в смиренні говорить: «Господи, - вийди від мене, бо я грішна людина!». Ісус Христос говорить йому: «Не лякайсь, - від цього часу ти будеш ловити людей!» Лк.5:10. Петро був одним з трьох учнів, які мали особливі відносини із своїм Учителем. Вони були свідками воскресіння дочки Яіра, свідками преображення нашого Господа Ісуса Христа і в наслідок Петро міг проголосити: «Ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши очевидцями його величі».2Петр.1:16. Петро також був свідком страждання Господа Ісуса Христа, коли в Гефсиманії Ісус Христос вибрав його разом з Іваном та Яковом, щоб підтримати його в ці тяжкі хвилини земного життя.

Але чому так трапилось, що Петро відрікається від свого Господа? Це сьогодні яскравий приклад для нас, щоб ми пильнували і молилися щоб не впасти у спокусу. Що привело до падіння і відречення нашого брата Петра, і як він відновив свої відносини з Господом. Давайте сьогодні, роздумуючи про нашого Господа, і дивлячись на його учнів будемо дивитися на себе, і як автор послання до Євреїв говорить: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас…» Євр.12:1.

Ісус Христос зібравшись із своїми учнями звершує останню пасху. В цій благодатній кімнаті, Він починає їм відкривати ціль свого приходу на землю, що його чекає в Єрусалимі і як з ним поведуться. Ось слова Ісуса Христа: «Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: «Уражу пастиря, - і розпорошаться вівці!» По воскресінні ж своїм Я вас випереджу в Галілеї».Мр.14:27-28. Коли ми чуємо слова нашого Господа як ми реагуємо на них? Чи приймаємо ми їх до себе, чи думаємо що це комусь іншому. Подивимося на нашого брата Петра, як він зреагував на цю інформацію і на те що сказав Ісус Христос. Пам’ятаєте, як він зреагував: «Хоч спокусяться й усі, - та не я!». Господи ти що не знаєш мене? Можливо ці учні і можуть зробити таке, але я – ні! Пам’ятаєте що відповів Ісус Христос: «Петре, написано!». Як часто ми хочемо виправляти Ісуса Христа в своєму житті? Ми хочемо змінити Слово Боже тому що деякі місця священного Писання нам не підходять. Петрові також різко зазвучали слова Ісуса Христа про те, що всі залишать його в цю ніч. Але Христос процитував тільки Писання, «… а Писання не може порушене бути» Єв.Ів.10:35. Ні наш досвід, ні наше знання не  визначають наші відносини з Богом. Наші відносини з Богом визначає наша покора Йому, його Слову. Як часто в нашому життю ми схожі на Петра?

Перша сходинка до низу, до падіння – Петро був гордий тоді, коли треба було проявити послух. Він свій досвід поставив вище Писання. Він каже: «Цього не може бути». Ісус Христос повторює: «Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, - відречешся ти тричі від мене!»Мр.14:30. Петро знову не звертає увагу на те що говорить Господь, він каже: «Не може бути». Можливо в нашому житті, Бог через своє Слово, через служителів, через обставини нагадує нам про те. Як потрібно поводитись в нашому житті. Ми не реагуємо на слова Господа, і надіємося на свій розум, досвід, знання які ми маємо. Але ті знання які є в нас, вони відповідають Божому Слову чи ні? Давайте будемо обережні коли Господь звертається до нас через Слово Своє, щоб ми правильно на нього реагували.

Друге, що ми бачимо – Петро спить коли потрібно молитися. «Бере Петра, Якова та Івана і говорить: Пильнуйте тут і моліться зі мною».Мр.14:34. Що робить Петро? Пам’ятаєте, повертається Христос і говорить до нього: «Симоне, ти спиш?»Мр.14:37. Коли ми з вами не реагуємо на Божу пересторогу, ми не здатні виконувати волю Божу в нашому житті. Замість того щоб діяти згідно Слову Божому, ми діємо згідно своєї плоті. Ми забуваємо, що Господь нагадує нам. Звертаючись до своїх учнів Ісус Христос сказав їм: «Пильнуйте, моліться». «Симоне, ти спиш?» - сьогодні ці слова до кожного з нас – Іван, Василь, Петро – ти спиш? Подивіться що знову роблять учні. «І вернувся, і знайшов їх що спали»Мр.14:37 Коли людина не звертається до Слова Божого як до світильника, коли вона ігнорує Божими пересторогами, вона нездатна  слухати Бога. Вона завжди діє згідно своїх людських бачень, згідно своїх знань і тим як вона рахує, що це буде краще. І ми читаємо Ісус знову закликає їх: «пильнуйте і моліться щоб не впасти у спокусу, дух сильний, плоть – немічна» - подивіться на учнів,  третій раз приходить і знаходить їх що вони сплять і говорить їм: «Ви ще далі спите й спочиваєте?» Мр.14:41. Як ми сьогодні ведемо християнське життя, сонне, напівсонне? Нам все рівно як звершується Божа справа, що просить нас Господь через служителів, Своє Слово? Ми задрімали… І це слово сьогодні до нас.

Після того як прийшов Юда з багатьма воїнами, первосвящениками та книжниками, подивіться де наш брат Петро, який колись клявся своєму Учителю: «Якщо і всі залишать тебе, я не залишу».Мр.14:29. Петро здалеку слідує за Ісусом, тоді, коли він повинен бути близько. Коли ми не реагуємо на Слово Боже тоді між нами і нашим Господом встановлюється дистанція. Яка дистанція сьогодні, між мною і Господом? Людина, яка дистанціює себе від Ісуса Христа, не спроможна правильно орієнтуватися в обставинах. Той Петро який колись говорив: «Господи, я з Тобою», тепер здалеку йде за Ісусом і дивиться. Можливо й ми колись мали близькі стосунки з нашим Господом, але деякі обставини нашого життя призвели розділення між нами і Богом, і сьогодні ми маємо час, щоб зупинитися на наших дорогах.  . Дорогий брат і сестра подивися на ту відстань, яка присутня між тобою і Богом. Якщо ти далеко відійшов, якщо ти здалеку слідуєш за своїм вчителем і Богом – зупинися, зверни свій погляд на Голгофу. Наш Петро слідуючи здалеку за Ісусом опинився у дворі первосвященика – на ворожій території. Людина, яка  здалеку слідує за Ісусом не спроможний правильно орієнтуватися на  чужій території. Ми читаємо, що Петро грівся біля вогню, разом із своїми ворогами. І там він відрікся від свого Господа.

Ісус Христос, незважаючи на всі свої страждання, обертається, і своїми очима знаходить очі Петра. «І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє… гірко заплакав …». Петро не згадав свої слова, слова інших учнів. Коли зустрічаємо нашим поглядом погляд Ісуса Христа, ми завжди згадуємо Його слова.

Що згадав Петро? Що очі Господа нагадали йому? По-перше він усвідомив своє відступництво, він згадав те про що сказав йому Христос: «Перш ніж заспіває  півень двічі, - відречешся ти тричі від Мене» Мр.14:30. У Господа достатньо півнів, які інколи нагадують нам, про що говорить Слово Боже, і Бог використовує їх для того, щоб зупинити нас на цьому шляху відступництва. І погляд Ісуса Христа зупинив Петра. Він згадав те положення яке йому дав Ісус Христос: «Ти Петро, і на скелі цій побудую Я Церкву Мою…» Мтф.16:18. Чи пам’ятаємо ми свій статус?

Він згадав всі перестороги Господа, які Ісус нагадував своєму учневі. Як сьогодні полягає справа з нами, чи нема сьогодні гріха в нашому житті. Ми можемо сьогодні прийти, під очищуючу струю крові Ісуса Христа. Погляд Господа нашого Ісуса Христа, зупинив Петра на шляху відступлення, і Петро зрозумів що він мусить зробити: «І вийшовши звідти…гірко заплакав»Лк.22:62. Він упокорився перед Господом, він смирився перед Його величчю і Його словом. і ось Ісус Христос воскрес, він переможець, і говорить до жінок: «…Йдіть і скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї.»Мр.16:7. І знову зустріч Ісуса з учнями, і звертаючись до Петра Ісус говорить:» Симоне сину Йонин, чи ти любиш Мене?...»Єв.Ів.21:15. Сьогодні Господь задає це питання нам. Якщо ми любимо Господа, тоді наша відповідь буде звучати так: «Ти все відаєш Господи, - відаєш Ти, що кохаю Тебе!» Єв.Ів.21:17.