„Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як ті погани, що Бога не знають. Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якій-будь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили. Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення”(1 Сол. 4:3-7).
Біблія констатує один факт стосовно того, що хоче від нас Бог. Він хоче, щоб ми освячувалися. Написано прямо:„Це воля Божа...”
Є на землі місця, в які, щоб потрапити, треба мати посвідчення чи якийсь інший документ. На деяких заводах встановлені електронні засоби перевірки особистості, і щоб зайти на територію, треба мати певну картку чи посвідчення.
Відносно вічності спрацьовує той самий принцип. Біблія констатує ще один факт, що без святості ніхто не побачить Господа. Для того, щоб бути у небесах, людям потрібна перепустка – гарант того, що ми можемо ввійти туди. Слово Боже каже нам, що це святість. Без неї ніхто не може побачити Бога. У посланні до Євреїв сказано про те, що необхідно пильнувати про мир з усіма і про святість, без якої ніхто не побачить Бога. Слово „освячення” походить від слова „святість”, це означає „бути святим, ставати святим”. Коли ми приходимо до Бога, то Він, згідно Своєї обітниці, дарує нам прощення. І з того моменту Він дивиться на нас як на Своїх дітей, називаючи нас святими. Отець дивиться на нас через жертву Свого Сина, і ми тепер не грішні, а оправдані Ним. Так само, як народжується дитина і батьки очікують, що вона буде розвиватися, рости, що вона не залишиться малою і немічною, Господь очікує від нас духовного росту, який буде тоді, коли в нашому житті матиме місце освячення. Це початок великої життєвої події, що триває усе життя. З моменту покаяння Дух Святий змінює всі бажання нашого серця. Вони стають такими, якими їх хоче бачити Бог. Якщо до покаяння людина шукала гріха, то після покаяння вона втікає від нього.
Сьогодні я мав коротку розмову стосовно переміни життя. Одна людина запитала, чи відвідуємо ми бари та інші місця, де явно чиниться гріх. І я намагався пояснити, що не роблю це тому, що стримуюся чи став віруючим, але тому, що відбулося народження згори і я маю розум Христів, я чітко бачу, що є добре, а що погано.
Отож, освячення для кожного християнина – це, насамперед, відокремлення від гріха. Власне, це і є значенням слова „святий”. Наш Бог святий, і там, де Він, немає гріха. Освячення – це життєвий процес, процес відокремлення від гріха. В посланні до Римлян апостол Павло розважає про те, яка велика благодать Божа, коли Він простив нам гріхи, і чим більше простив, тим більше ми маємо цієї благодаті. І далі запитує:„Що ж скажемо? Позостанемося в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?”(Римлянам 6:1-2). Апостол Павло говорить, що наше життя є відокремленням від гріха. Ми приходимо до Господа, і Він змінює прагнення нашої душі, але людська природа бере своє! Від моменту покаяння християнин стикається з духовною боротьбою між тілесними і духовними прагненнями. Освячення ж є духовним процесом зміни розуму. І з часом у моєму житті більше починає проявлятися духовне, ніж тілесне.
Коли ми читаємо Старий Заповіт, то бачимо, що в ті часи дуже часто посвячували Богові не тільки людей, а й тварин та предмети. У нашому ж житті ми повинні присвятити Богу самих себе. Коли ми робимо якісь вчинки чи щось говоримо і бачимо, що це є добре, в нашому житті виявляється святість і при цьому діє Сам Бог. Без освячення Бог не може діяти у нашому житті. Момент, коли ми каємося перед Ним, є проявом нашої віри. Коли ж продовжується наше християнське життя і ми ростемо, наша віра зміцнюється, вона повинна в чомусь виявлятися, а саме: в наших думках, словах і ділах.
Через освячення ми переображуємося в образ Христа. Апостол Павло у 2 посланні до Коринтян 3:18 пише:„Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього”.Наше освячення має кінцеву мету. Є певний духовний стандарт, до якого прагне кожен християнин, - це Господь. На хресті Він довів, що людина може жити в людському тілі, будучи святою, і це наша мета – переображуватися в образ Ісуса. Один проповідник розповів приклад. При народженні малюків батьків часто запитують, на кого ж дитинка схожа. Бувають різні відповіді: на тата чи на маму, на брата чи сестру, на бабусю чи дідуся. Якщо про це саме запитати у християнина, напевно, відповідь буде дуже схожа. Але як би було приємно чути, що християнин схожий на Христа, тому що наше освячення – це переображення в образ Христа, це наше прагнення бути такими, як Ісус Христос.
Хочу звернути увагу ще на деякі думки, які стосуються людей, що не примирилися з Богом, можливо, ви ще тільки уявляєте, як прийдете до Нього. У світі побутує думка про те, що для того, щоб прийти до Бога, спочатку треба стати більш святими, треба щось змінити у своєму житті, треба залишити погані звички, змінити свій характер. Але Слово Боже стверджує зовсім інакше: освячення – це не причина, а наслідок оправдання грішника через віру. Ми приходимо до Бога й отримуємо спасіння не тому, що стали святими, а навпаки – ми стаємо святими тому, що Бог прощає нас. Це унікальна річ християнства. Жодна релігія світу не пропонує такого, всі вони сходяться до одного: людина повинна вдосконалити себе, щоб десь потім досягнути Бога. А Христос хоче, щоб ми прийшли до Бога такими, як є. Христос хоче, щоб ми зрозуміли своє становище перед Ним, розкаялися, отримали прощення, яке є наслідком нашого оправдання через віру. Але люди чомусь важко приймають такий простий шлях спасіння і починають вирішувати питання не з того кінця. Вони намагаються спочатку змінити себе, а потім іти до Бога. Стосовно цього мені пригадується одна історія. В одному населеному пункті зовсім не було доріг, і коли йшов дощ, на вулиці було таке місиво бруду, що люди не могли дійти до магазину. Вони писали скарги в різні інстанції. Влада вирішила проблему: вона закрила магазин, щоб люди туди не ходили. Аналогічно люди підходять до проблеми спасіння. Але Бог хоче, щоб прихід до Нього став стартом у вашому житті. Освячення здійснюється Богом, але за участю людини. Ця думка також тривожить людей, які вперше чують, що християни називають своїх братів та сестер святими. Хочу вам сказати, що цю святість дає Бог, вона не є заслужена. Єдине, що вимагається від людини, - це сила дозволити Богу змінювати своє життя. Якщо людина намагається вмертвляти свої старі гріховні звички, тоді Бог буде освячувати її. Якщо ми не хочемо освячуватися, то Бог не буде цього робити. Але Ісус Христос у Євангелії від Матвія 5:48 говорить:„Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”– це ще одне повеління стосовно нашого життя.
Християни потребують постійного освячення протягом усього життя. Адже спокуси і можливість згрішити будуть постійно. Якщо ми не будемо умертвляти в собі якісь бажання, вони будуть вилазити назовні. І тому освячення потрібне постійно. Апостол Павло радить кожному християнину пильнувати, бути на сторожі свого серця, щоб не пропустити той момент, коли гріх приходить у наше життя. Це те, з чим ми зустрічаємося щодня, це те, що потрібно кожному з нас. Якщо ми не прагнемо, щоб Боже проявлялося у нашому ходженні перед Ним, ми грішимо. Якщо щойно народжена дитина не розвивається, не росте, - це трагедія. Якщо у нашому духовному житті взаємини з Христом зупинилися на тому, що ми просто отримали спасіння і прощені Ним, а освячення немає, це трагедія. Тому наш обов’язок – освячуватися. Хто цього не прагне, він просто грішить, адже „це воля Божа, освячення ваше... бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення” – саме цими словами Бог закликає нас освячуватися. Це освячення повинне бути у всіх сферах нашого життя, і Бог закликає, щоб ми прагнули до освячення і до повноти тієї святості, яка є в Ісусі.
Освячення у нашому житті – це наше відокремлення від гріха, наша посвята у служінні, наша посвята себе Богові, переображення в образ Ісуса Христа. Давайте завжди прагнути бути такими, якими Господь хоче бачити нас і до чого закликає у Своєму Слові, тому що воля Божа для нас є освячення в Ньому.
