Любовь Божья

Михайло Паночко, єпископ Церкви ХВЄ України

Погляд людський часто помилковий. Погляд Божий завжди істинний. Коли Ісус подивився й сказав – це була істина стовідсоткова. Якщо ж люди подивилися – й сказали, тоді можна було вірити, а можна й ні. Нас Господь покликав на дорогу правди, вивів нас із цього світу, дав нам народження згори, дав нам вічне життя, Він наші імена записав в книзі життя. Ми особливий народ. Не тому, що ми добренькі або святенькі, а лише тому, що ми увірували, що Ісус Господь – наш особистий Спаситель. Ісус хоче Своєму народові дати все нове. Нове серце, бо старе не годиться, бо воно старе, камінне, і Господь каже через свого пророка: «...І вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із плоті». Нам Господь дав нове серце заради Ісуса Христа, дав нам нові думки, дав нам нові почуття, нові цілі й, взагалі, дав нам нове життя. Ми зрозуміли нові цінності, й Біблія каже: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор. 5:17). І дуже важливо, щоб ми, як нове творіння, мали бачення Боже. 

Мати духовні очі – це дуже цінно. Бо як ми маємо звичайні очі, то бачимо, де яма, де небезпека – і минаємо. Чому люди віруючі падають? А тому, що вже зір втратили, осліпли. Бережімо свої очі, щоб ми правильно бачили. Ісус бачив правильно. Він побачив стовідсоткову правду – тільки один Він правильно оцінив вдовицю. На вдовицю ніхто уваги не звертав – це погляд цього світу. В очах цього світу ми не значимі, бідні, нещасні люди. Але в очах Божих – ми новий народ, ми церква Христова, спадкоємці святі. 
Ісуса погляд побачив, що ця вдовиця клала найбільшу інвестицію, найбільший дар. Того ніхто не бачив, і якби цього не було записано в Біблії, до сьогодні про це ніхто б не знав. 
Вдовиця горіла любов’ю до Бога. Підкреслюється – вона поклала все. «Навіщо ти, жіночко, це робиш? Навіщо ти прожиток денний свій кладеш? Що твоя лепта допоможе золотому храму? Нехай багатії жертвують – вони можуть допомогти». Але це людський розум, людська позиція і людське бачення. Скажіть, шановні сестри і брати, як часто ми так думаємо? Признаймося чесно, що таки думаємо, правда? І таке наше мислення не правильне. Для того ми ходимо в зібрання, читаємо Біблію, молимося, щоб надбати нове бачення й нове мислення. Господи, де взяти тих очей, щоб я бачив так, як Ти бачиш? І ви знаєте, чудово мати очі Господні в серці своєму, так легше прожити, так інакше дивишся на ті ж самі речі. 
Візьмімо приклади з Біблії. Що б ви сказали, коли б побачили Йосипа, якого ведуть в рабство в Єгипет. «Який бідний, що ж вони зробили, ті брати, зі своїм рідним братиком?» Ви би оплакували Йосипа, ви би думали, яка гірка доля чекає його в рабстві. Шановні сестри й брати, над Йосипом було око Господнє. І там, де люди бачили недобре, негативне, Бог бачив добре. Звичайно, Йосип і сам цього не розумів. Для нього це була тайна, але він довірився Господові. Сестри і брати, якщо у вашому житті є щось незрозуміле, не падайте духом, довіртеся Ісусу. Не бийтеся, як рибонька об лід: «Ой, чому так сталося, чому на мене так наговорили, а чого мені так повелося?» Якщо ми діти Божі, над нами є око небесного Отця. І око Боже було над Йосипом. І Йосип надбав інше бачення. Йосип не розумів, але довіряв. Саме правильне бачення народжує в людині довіру до Бога. Коли людина довіряє Богу, в неї з’являються очі Божі. Невірство – це сліпота. 
«Я знаю в Кого я вірую», – сказав Павло, якого чекала смерть. Якби нам сказали, що нас завтра засудять і стратять, то, напевно, було б багато плачу. Всі церкви підняли б на ноги – моліться, бо взавтра мене стратять. Але Павло каже: «Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа, через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі мої, чи то життям, чи то смертю. Бо для мене життя – то Христос, а смерть – то надбання» (Филип. 1:19). Стоп, Павле, де ти цього навчився? Він мав духовні очі, які дав йому Христос. До навернення Павло був сліпий, лише дуже добрий забіяка – мав повну пазуху злості. Але коли зустрівся з Ісусом – прозрів. Коли познайомився з Ісусом – полюбив. Коли він увірував у Христа – життя змінилося, ціль змінилася. Те, що він колись цінував, тепер вважає за сміття. Дорога церкво, як сьогодні ми дивимося на речі, що нас оточують? Якщо в нас правильне бачення, ми будемо дякувати Богу за крихту хліба й за стакан води. Якщо в нас немає духовних очей, то дай нам тисячі грошей – і все одно ми будемо незадоволеними. 
Храм. Учні приводять Ісуса подивитися на храм. Гарний, біле каміння, чудова архітектура. Це – шедевр, і всі вони в захопленні. А Ісус був в захопленні, чи ні? Ісус бачив долю цього храму іншою. Вони в захопленні, а Ісус – плакати хоче. Вони захоплюються храмом, а Ісус сказав, що каменя на камені від нього не залишиться. Ісус щось бачив, правда? Я вірю, Він хоче, щоб всі Його діти були зрячими. В Царство Боже не ввійде ні один духовний сліпець. Чому Бог оздоровив Женю Поліщук? Тому що вона, будучи в важкому стані, не нарікала й мала силу в своєму серці славити Бога. Ми сьогодні не каліки й не скручені, але спробуй так славити Бога! Нам потрібно щось таке, щоб нас потрясло, витиснуло з нас цю хвалу. А тут лежить каліка, скручена, а співає пісню: «Я скарби маю не цього віку, вони є скриті на небесах». Дорога церкво, ти ніколи не осоромишся, якщо на всі обставини й всі речі будеш дивитися очима Господніми. 
Якщо ми, земні батьки, дбаємо за своїх дітей, то скажіть: невже за нас не буде дбати Той, Хто Свого Сина не пожалів, а віддав на жертву заради нас? І Він хоче, щоб церква в ці останні дні мала очі духовні, і Він каже: «Я раджу тобі купити в Мене мазь, щоб очі намастити». 
Коли очі відкриті – людина радіє, вона бачить менше негараздів, вона тішиться Богом, вона бачить небо відкритим. Ви пригадуєте з Писання, як в ті дні побивали Стефана, і там можна було розвести великий плач і велику жалобу: такого доброго диякона та й вбивають. Стефан не нарікав, Стефан щось бачив. Він побачив Ісуса, Який стояв по правиці Отця. Це давало Йому силу, наснагу – і він знав: ще трошки – і буде в небесах. Таке бачення має велику силу й відіграє велику роль. 
За часів корейського великого гоніння одного пастора разом з дружиною і чотирма дітками привели на розстріл. Останній раз попередили: відречетеся від Ісуса – залишитесь жити, якщо ні – то смерть. Іншого виходу немає. І коли цей чоловік, стоячи перед викопаною ямою, подивився на своїх діток – його батьківське серце стиснулося і йому стало жаль дітей. Він став хитатися у вірі, дивлячись на дітей очима страху й тривоги за їхню долю. І це помітила його дружина, яка мала інші очі, й сказала: «Тримайся, чоловіче! Ще одна хвилина – і ми будемо в Господа Ісуса Христа». Вона бачила вірою небо відкрите. 
Ви скажете: а де їх придбати, до якого лікаря-окуліста піти, щоб дав нам такі очі? Є цей окуліст, він дає мазь. Ви пригадуєте, як оточило військо місто, і коли слуга Єлисея побачив це, то злякався й сказав: – «Ох, пане мій, що будемо робити? А той відказав: «Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними». І молився Єлисей і говорив: «Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив: аж ось гора повна коней та огняних колісниць навколо Єлисея!» (4 Цар. 6:15-17). 
Очі Господні можна придбати в два прийоми. Перший – повірмо святій Біблії, читаймо її, любімо її. І тоді наш зір буде кращий і кращий, і кращий. І другий – молитва, яка зближає нас з Богом, вона дасть нам гостроту зору.
Віруючі люди мають високу ціль – вона на небесах. Новий Єрусалим – це місце приготував нам Господь, і я хочу бути там разом з вами. Цього ми не бачимо нашими фізичними очима, але Біблія говорить нам, що апостол Іван на острові Патмос мав відкриті очі й побачив Нове Небо й Нову Землю. 
Нехай Господь допоможе, щоб церква сьогодні мала відкриті очі. Щоб ми бачили, чим живе біля тебе й біля мене сусід. Маючи відкриті очі, ми будемо побуджені до нової молитви й нових стосунків. Коли людина має відкриті очі, вона на все готова, вона любить ближнього й рада робити добро як та вдовиця, яка все віддала. Коли нема в нас тих очей, ми все тримаємо міцно в своїх кулаках. 
І я бажаю вам й собі цих очей. Щоб ми, коли прийде Господь, його зустріли й сказали: «Оце Той, в Кого ми увірували, Кого ми любили, до Кого приносили свої молитви й подяки». Хай твоє бажання буде таким: «Допоможи мені, Господи, дивитися Твоїми очами!»