Любовь Божья

Михайло ПАНОЧКО

«І як вони (учні) Його (Христа) вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них так й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:17-18). 
З перших сторінок Біблії ми бачимо велику Божу владу, Його потужну силу, якій ніщо не могло протистояти. Бог може творити щось з нічого. Він і нас з вами створив з нічого, щоб ми кожною клітинкою своїх тіла, душі та духа усвідомили: Він – Бог, Він – Творець, Він – Господар, Він – Цар! Бог створив людину для Себе, для слави Своєї, для того, щоб вона була щаслива, вільна, благословенна. Бог ніколи нічого не робить на зло. Але диявол часто нашіптує нам протилежне, особливо, коли в нашому житті є якісь труднощі та випробування. Він намагається посіяти в наш розум думку. Хто посіяв в серце Єви думку про те, що Бог недобрий? Сатана. Бог же сказав людині: «Пануйте над творінням!» Він хотів добра для людини. Він наділив її владою, оскільки Сам мав верховну, необмежену владу. І перші люди жили у славі Божій з печаттю вічного життя, чистоти та праведності. І сатана знав про все те благо, яке Бог дав людині, про ту владу, якою Він її наділив, тому з хитрістю підійшов до Єви і запитав: «Чи то правда, що Бог заборонив вам…» І зрештою підвів людину до думки, що все-таки Бог чогось їй не додав, чогось не доказав. Тоді людиною оволоділа цікавість і сатана задовольнив її: «Спробуй плід – дізнаєшся!» І людина, яка мала владу від Бога, захотіла більшого – захотіла стати як Бог. 

Але тільки Бог може понести повну владу. Якщо дати людині велику владу, то вона часто використовує її не найкращим способом. Уявіть собі Івана, який щойно отримав міліцейський жезл. Спочатку він дуже незручно почувається, вагається, чи спиняти машину, чи ні. Але це тільки перший-другий раз. Але згодом, бачачи, що машини реагують на його жезл, він стає дедалі сміливішим. І згодом він вже зловживає цією владою для власної користі. Він, бідний, не знає, що слухають не його, а ту владу, яку він має. І замість того, щоб використовувати цю владу на добро, людина починає нею зловживати. Бог ніколи не зловживає владою, яку він має на небі й на землі. 
Але звернімо увагу на інше. Якою владою наділив Господь нас? У Євангелії від Івана ми читаємо: «До свого Воно прибуло, – та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у ймення Його» (1:11-12). Кожна людина наділена владою прийняти чи відкинути. Цю владу мав і єврейський народ. І він відкинув Христа. Та чи на добро використали люди владу? Звичайно, що на зло. Тому ми так не робімо у своєму житті. Будьмо тими, хто вірою приймає Слово Боже. Хай Слово Боже рясно вселяється у наше серце, щоб воно стало нашою рушійною силою, оскільки часто проблемою віруючих людей є те, що вони слухають Слово Боже і знають його, але воно не рухає ними у житті. І наша духовність не досягає висот, а рухається вниз. 
Та якщо ми з вірою приймаємо Слово, воно дає нам владу дітьми Божими стати. Ось де джерело нашої духовної влади – бути тими, хто вірить у ймення Його. Часто нам хочеться мати більшу владу у духовному світі. Але, на мою думку, бути сином чи донькою Божою – це найвища влада, яку Бог дає людині. Іноді ми не цінуємо цього і не користуємося цією владою. І Бог не може наділити нас іншими проявами духовної влади, якщо ми не навчимося правильно користуватися владою бути дітьми Божими. Для того, щоб отримати владу на небі й на землі, Христос мусив пройти через Голгофу. І зробив Він це добровільно, маючи владу зберегти власне життя або ж віддати його за нас. Не думаймо, що в Ісуса відібрали життя. Ніхто не міг позбавити Його життя, але Він сказав: «Я віддаю Своє життя за них». Смерть тікала, якщо туди приходив Ісус, вона була підвладна Йому. Але на Голгофі вона обійняла Його тому, що Він дозволив їй це зробити. Коли Ісус стояв перед Пілатом, той запитав: «Чи Ти не знаєш, що я маю владу розп’ясти або ж відпустити Тебе?» Та Ісус відповів йому: «Не мав би ти наді Мною жодної влади, якби це не було дано тобі згори!» 
Ти – Божа дитина – і тобі дана найвища влада згори. Тож благословляй Господа, втішайся Ним! В минулому році в Японії в імператорській сім’ї народився хлопчик. Його, кількакілограмового, показали на весь світ і сказали: «Ось нащадок імператорського трону!» Він нічого не розуміє, ніякої користі чи шкоди не може принести державі, але він уже є і наділений певною владою. Ми не імператорські сини, але маємо набагато більшу перевагу у житті. Ми не сини земних царів чи президентів, ми – діти Царя Небесного! І ця влада виборена для нас Ісусом на Голгофі, і дається нам тоді, коли приймаємо Його і віримо в Нього. 
Але в Бога є принцип: Він дарує більшу владу тим, хто впокорюється перед Його лицем. Пригадайте Мойсея в Єгипті – самовпевненого і освіченого. Але щоб наділити його тією владою, яку він мав, Бог провів його складним шляхом. Коли Мойсей вбив єгиптянина, який несправедливо поводився з рабом, він надіявся лише на власну силу. І тому Бог не тоді послав його на служіння. Він дав йому ще сорок років для того, щоб навчити покладатися не на себе, не на власні сили чи розум. Часто нам хочеться, щоб Бог діяв через нас, хочеться зайняти якесь вище місце, поважнішу посаду. Але не спішімо, це не головне. Головне – не втратити влади, яку тобі дав Бог – бути дитиною Божою. Тож зростай у цій владі і обновляйся Божою силою. Господь працює над нами, як скульптор над каменем, він відрубує все непотрібне, щоб з нас – простого нікому непотрібного каменя, утворити чудову скульптуру, яка б милувала око і була б гідною окрасою неба. Ніхто з нас не досконалий, над усіма нами працює різець Святого Духа. І він робить нас схожими не на Івана, не на Петра, не на пророків чи апостолів, а на образ Сина Його, Який сказав: «Я тихий і серцем покірливий». Тому часто, щоб наділити нас більшою владою, Бог часто змушений нас провести долиною смертної темряви. Для Мойсея, напевно, не було нічого більш принизливого, аніж пасти вівці. Він же такий розумний! Він же має такий заряд енергії! Але Бог був змушений вгамувати весь його запал. З людського боку, це може здатися глухим кутом, провалом, соромом. Але не з Божого. Коли Божого Сина вели по Віа Долороса, всі вважали: це кінець. Навіть апостоли розпорошилися. Добре було з Ісусом на горі, добре було демонів виганяти, мертвих воскрешати, піднімати хворих, але як же було їм тоді, коли їхнього Вчителя вели на Голгофу? Важко їм було збагнути це людським розумом. Вони зовсім по-іншому уявляли свою долю і долю свого Вчителя, вони хотіли праворуч та ліворуч Нього сидіти. Та Ісус показав їм славнішу дорогу, дорогу до слави і влади, яка пролягає тільки через смирення, тільки через покору. 
Бог сорок років змушений був вести єврейський народ пустелею. Для чого? Щоб вичавити з них бунтарського духа, дати їм нового духа, який би довіряв Богові. Так само й нас Господь часто проводить у житті через пустелю, щоб ми вчилися від Нього, покладалися на Нього, довіряли Йому, не хвилюючись від того, що чекає нас завтра. Я дуже стурбований тим, як народ реагує, коли чує якісь відкриття про те, що чекає нас в майбутньому. Деякі навіть за сумки хапаються, щоб втікати кудись. Але куди ти втечеш і чому втікати? Де твоя віра? Ми не повинні дивитися на ті бурі і хвилі. Коли Петро дивився на них, то почав тонути. Дивімося на Ісуса. Всі ці випробування, які чекають нас у майбутньому, тимчасові, а нас чекає нове місто – Єрусалим, чудове небо і наш Спаситель Христос, Який приготував нам там оселю. 
Звичайно, уроки впокорення для нас є чи не найважчими. Бути слухняним, коритися Богові – це велике досягнення нашої душі. Часто нам хочеться зробити щось велике, але Бога ми нічим не здивуємо. Він лише хоче, щоб ми вчилися використовувати ту владу, якою Він наділив нас. Передусім, це влада бути дітьми Божими та вірити в Нього, потім – влада, що дає нам право нести вістку спасіння всім народам. Замислімося, як ми користуємося нею? Бог дав нам владу прощати, кажучи: «Прощайте і проститься вам!» Та інколи ми ходимо в зібрання і довгий час не можемо простити братові, що сидить з нами на одній лавці. Але якщо ти дитина Божа – користуйся цією владою, як би сильно тебе не образили. Подивися на Голгофу, на терновий вінок та кров, що стікала з лиця Христа. А це був Володар Всесвіту, і Він пройшов шляхом зневаги, думаю, більшої, ніж будь-хто з нас. 
Через Нього ти маєш владу приходити до Батька Свого, маєш владу наступати на всяку силу ворожу. Ти маєш право стояти в проломі і протистояти ворогу. Але будь мужнім, не лякайся, не уникай труднощів, зростай у вірі. 
Люди світу цього прагнуть отримати владу над людьми. І вони іноді отримують її, але тільки на певний час. Але нам дана влада, якої ніхто не може відняти від нас. Та вона отримується іншим шляхом, ніж у світі цьому. Сатана передусім дає вінець слави, але кінець її часто буває плачевним. Христос же каже: «Візьми хрест свій і йди за Мною… І дам тобі вінець!» Часто нам, людям, хочеться отримати цю славу одразу, і сатана, знаючи цю людську особливість, навіть підійшов до Ісуса в пустелі саме з такою пропозицією: «Ти отримаєш все, якщо виконаєш одну просту умову – поклонишся мені!» Слава і влада за один тільки поклін – це тактика сатани. І якщо ти хочеш легко здобути перемогу, то ти ступаєш на хибний шлях. Істинна перемога легко не здобувається, це показав нам своїм прикладом наш Вождь і Начальник – Ісус Христос. 
Нам хочеться все отримувати легко. В одній зі своїх книг відомий проповідник Муді писав: «Я хотів мати велику віру і молився про це до Господа. Але віра моя не росла». Він запитав у Бога, чому так? І Господь відповів, що йому треба читати Слово Боже і молитися. Муді почав це робити – і з цього часу Його віра почала зростати. Христос сказав: «Якщо ваша віра буде, як гірчичне зерно…» Не важливо, велика вона чи маленька, віра має бути живою. І тільки маючи живу віру, ми можемо звершувати великі справи для Божої слави. Тож стійте у вірі, стійте в тій владі, якою наділив вас Господь. Звіщайте людям про Божу любов, самі любіть їх, прощайте один одному, як і Христос простив вам. І тоді Бог даватиме вам ще більшу владу, яку ви зможете використовувати для слави Його імені, і тоді ми бачитимемо чудеса зцілення душі. Зцілення тіла – це чудо, але не настільки велике, як зцілення безсмертної душі. Зміна нашої натури – гріховної і впертої – це істинне чудо. Зростання від віри у віру, від сили в силу – це істинне чудо, це справжнє повне життя християнина. Якщо думки Христові вселяються в серце людини – це чудо. І Бог хоче звершити це чудо через нас, Він хоче діяти через нас, говорити через нас, робити через нас добро, бо Він дав нам владу і хоче, щоб ми користувалися нею. Та остерігаймося, щоб не використати цю владу на зло. Пам’ятаєте, як Мойсей, якому Бог звелів сказати скелі, щоб дала воду, двічі вдарив по ній палицею. І що сталося? Вода потекла? Потекла! Але саме через це Мойсей не увійшов в Обітовану землю, тому що не явив святості Божої. Тож влада і святість – це те, на чому має будуватися наше життя, якщо ми дійсно хочемо називатися і бути дітьми Божими.