Не будіть сплячої красуні
Можливо, назва вас трохи здивувала, але я хочу говорити саме про цю казку й про ті образи і паралелі, що виникають у моїй свідомості щодо цієї казки. Бог — єдиний Цар Всесвіту, а Його Син Ісус — Принц-спадкоємець — Відкупитель усіх красунь. Будь ласка, дозвольте мені трохи пофантазувати і побачити в цій казці нашого Принца.
Казка про сплячу красуню
Існує багато версій цієї казки, але більшість з них починаються з урочистості, на якій король і королева святкують довгождану появу на світ єдиної доньки. Але батьки мимоволі забули запросити злу фею. Незважаючи на виявлену неповагу, фея все-таки з’явилася на святі. Поки всі гості обдаровували новонароджену подарунками, вона виголосила прокляття. Це прокляття мало виконатися не одразу, воно чекало свого часу, кидаючи зловісну тінь на майбутнє. Згідно прокляття, у день п’ятнадцятиріччя дівчинка вхопиться за веретено, вколе палець і помре. Одна з присутніх на святі фей заступилася за дівчинку і сказала, що вона не помре, але засне на багато років. Король і королева дуже злякалися і одразу ж видали закон знищити всі прядки у королівстві.
Але прокляття, які довго не виконуються, є найбільш згубними, оскільки з плином часу починають здаватися менш загрозливими. Минуло п’ятнадцять років, і королівська пара почала вірити, що їх доньці нічого не загрожує. Цікаво, що б сталося, якби замість поспішного знищення прядок і видання закону проти їх використання король з королевою просто спробували б ретельно проінструктувати свою доньку про те, як треба обходитися з прядкою? Зрештою, в самих же прядках немає нічого поганого, вони корисні. А що якби їхня донька також навчилася майстерно прясти? Їм не довелося б боятися, що вона необдумано вхопиться за прядку, тому що вона б уміла обережно поводитися з нею. Що б тоді сталося? Заборонений плід втратив би свою привабливість і загадковість. Але вони не зробили цього, оскільки прислухалися до почуття страху, а страх не може служити мудрим і добрим порадником. Коли страх керує нашими рішеннями, він завжди змушує людей йти на дивні, навіть крайні заходи, замість того, щоб діяти мудро й помірковано.
Донька виросла, стала красивою, розумною дівчиною. Її батьки були впевнені, що навіть у час їхньої відсутності вона буде слухняною їм. Маючи таку впевненість, вони стали неуважними і не дали наказу обшукати всі віддалені кімнати замку: чи немає там прядок. У день п’ятнадцятиріччя своєї доньки батьки прийняли запрошення сусіднього короля і поїхали в гості. До того принцеса ще не залишалася наодинці з собою, тому вона вирушила оглядати замок. Зрештою вона зайшла у віддалену кімнату, де літня жінка сиділа за веретеном. Вона спостерігала за тим, як воно крутиться. Її неймовірно вабив цей дивний пристрій, тому старенька запросила дівчину підійти ближче. Вона підійшла, торкнулася до веретена і вколола собі палець. Дівчина різко відсмикнула руку, але було вже пізно: тіло охопила неприродна слабкість, вона відчула, що засинає…
Минуло багато років. Принц, який випадково почув дивну легенду про сплячу красуню, вирушив у старий замок, щоб з’ясувати, чи це правда, чи ні. Його шлях був довгим і складним, злий ворог постійно спокушував його, навіюючи відчай і пропонуючи їжу, а потім престол темного царства в обмін на відмову продовжувати подорож. Але принц не здавався і, зрештою, добрався до замку, а згодом і ввійшов у кімнату, де лежала дівчина. Він ніжно обійняв її, торкнувся до її губ своїми устами і — завмер у чеканні. Раптом дівчина розплющила очі. Вона слабко посміхнулася, бо була поряд з тим, про кого мріяла. Потім молоді люди вирушили в королівство принца, де дівчину представили королю, який благословив їх шлюб.
Казки про принца популярні в усі часи. Ісус — наш чудовий Принц, і в глибині душі всі прагнуть Його любові. Він — єдиний, величний, вірний, істинний Господь, Який залишив Своє Царство Небесне і вирушив на пошуки Своєї нареченої, яка перебуває під прокляттям.
Не будіть улюбленої
У Біблії йдеться ще про одну сплячу красуню. Це ділянка, в якій нас закликають зберігати спокій і перебувати у стані сну до часу пробудження. Це ділянка нашого сексуального бажання. Вона має спати й дозрівати до настання правильного часу. Не нам вирішувати, коли прозвучить заклик пробудитися. Нашу сексуальність чи чуттєву відповідь на любов можна порівняти зі сплячою красунею. Звичайно, ця красуня не дрімає під впливом злого прокляття, але спить у чеканні свого часу. Якщо ми довіряємо Господу, то можемо бути впевненими, що в потрібний час Він пробудить нас до радості. Щоб краще зрозуміти це, звернімося до мудрих слів, що написані в Пісні над піснями Соломона: «Заклинаю я вас, доньки єрусалимські, щоб ви не сполохали, не збудили кохання!» (Пісн. 3:5). Зверніть увагу на те, що жінок закликають не пробуджувати любові від сну. Не ми маємо будити її, а Принц. Я вірю, що коли ми пробуджуємо любов раніше від визначеного часу, її краса виявляється непостійною. Щоб отримати справжнє сексуальне задоволення і при цьому не злякати любові, потрібне терпіння.
Бог хоче, щоб у нас все склалося ідеально. Він хоче, щоб ідеальним був і час для пробудження, щоб ми, коли прокинемося, увійшли в досконалі стосунки заповіту, щоб вільно насолоджувалися садом задоволення, без вини й сорому.
Розгляньмо пильніше, як вперше прокинулася любов у чоловіка до жінки. Для цього повернімося в Едемський сад, де Адам старанно шукає поміж тварин супутницю життя. Вибившись з сил і переживаючи нестерпну самотність після невдалих пошуків, Адам отримує запрошення від Бога увійти у спокій.
Розповідається, що Бог навів на Адама глибокий сон, і поки той відпочивав, з’явилася Єва. Адам мріяв, і його мрія втілилася в життя. До того він не знав любові, але був упевнений, що впізнає її, як тільки побачить. Бог втішив Адама: «Спи глибоким сном, тому що ніколи не зможеш знайти того, що так старанно намагаєшся відшукати. Спи, мрій, відпочивай і довіряй Мені. Я виконаю твоє найзаповітніше бажання, давши йому втілитися з твого ребра».
Адам заснув і мріяв про те, що має статися, тому що любов завжди починається з мрії. І щоб мрії могли з нічного мороку перейти в денне світло, ми маємо передусім підкорити їх Богу. Мрії здійснюються тоді, коли ми приносимо їх до вівтаря. Адам схилив голову, і разом з цим припинилися його пошуки. Тому й для вас настав час заспокоїтися й виношувати Божу мрію в ділянці пристрасті й сексу. Бог — вірний і виконає Свою обітницю. Він просить нас довіритися Його любові.
Коли я побачила у своєму синові пробудження ідеї любові, то вирішила в котрий раз поговорити з ним про це: «Ти саме в такому віці, коли починає пробуджуватися любов. Але тобі доведеться зробити вибір. Ти можеш в собі культивувати свої романтичні переживання і в найближчі п’ять-вісім років переживати розчарування, поки не зустрінеш дівчину, з якою одружишся. Але можеш поставити перед собою мету — пробудити інший тип любові — палку любов до Бога. Ти маєш зробити вибір між двома типами любові, тому що прийшов час пробудитися одній з них».
Соломон знав про це, тому написав пораду для юнака, яка актуальна в усі часи: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця!» (Екл. 12:1). У роки юності почуття любові пробуджується в нашому серці й починає пред’являти свої права. Так і має бути. Але ми маємо активно контролювати і визначати самі, який тип любові прокинеться в нас і почне керувати нашими діями. Щоб наші природні бажання перебували у спокої, ми маємо дозволити романтичній любові дрімати доти, доки не настане час пробудження від цього сну. Але в той же час ми маємо розбудити палку любов до Бога. Чи можливо відчувати велику любов в одній сфері й одночасно свідомо бути пасивними в іншій? Я вірю, що так. Це досягається таким же способом, яким ми розбудили б природну романтичну любов. При цьому змінюється тільки центр уваги. Ми можемо любити Бога, тому що спочатку Бог полюбив нас і дав нам відчути себе з Ним впевнено. Божу любов не порівняти з підлітковими захопленнями, які приходять і минають з настанням кожного нового навчального семестру чи появою нової учениці. Ми можемо бути впевненими в Його любові, тому що Він полюбив нас ще до того, як ми глянули в Його бік. Щоб всі могли прочитати про Його любов, Він навіть записав це в книгу, а не просто надряпав нам записку на маленькому клаптику паперу.
Що робити, якщо прокидається сексуальна любов?
А що, коли ці бажання вже пробудив хтось інший, і вони рвуться назовні? Що, коли пристрасть противиться сну? Якщо ви перебуваєте в такому стані, то, напевно, вже усвідомили, наскільки важко повернути пробуджене бажання в стан сну, особливо якщо це пробудження було несподіваним, раптовим, передчасним.
До цього слід додати ще й той факт, що буває важко зануритися в сон, коли всюди, куди не глянеш, одні спокуси й гучні сигнали, які закликають не пропустити чергової чуттєвої насолоди! Для того, щоб повернутися в стан напівдрімоти і блаженства, атмосфера навколо нас повинна бути приглушеною. Тоді ми зможемо забезпечити собі тишу і спокій. Ми самі виховуємо в собі пристрасті й бажання. Ми зможемо збільшити чи зменшити їхній вплив, якщо самі будемо визначати їхню роль. Ми з більшим задоволенням підгодовуємо своє бажання замість того, щоб заспокоїти його — воно ж приносить нам стільки задоволення й змушує почуватися живим, бажаним і на певний час повноцінним. Але у всьому цьому є й інша складова: якщо не настав час для любові, сексуальне бажання завжди буде неприйнятним, якими б приємними не були відчуття. Якщо бажання розбудити не в свій час, воно перетвориться в пожадливість, а пожадливість не знає спокою і завжди обертається соромом. Любові потрібен спокій. Тоді у свій час вона пробудиться, і не у вигляді похоті, а у призначеній їй благородній формі.
Глибина Божої любові спонукує нас наблизитися до Бога, дати йому можливість заспокоїти всі наші бурі, з якими ми самі не можемо впоратися. Бог пропонує нам відпочинок і спокій. Радість в Господі стає нашою фортецею, а Його сила допомагає нам подолати власні пристрасті. Як Естер, ми маємо призначити час для посту, маємо залишити свої бажання і готуватися до торжества Йому на радість. Ми приносимо до Нього страви з наших бажань і обмінюємо наші задоволення на Його благу волю. Є лише один надійний спосіб нейтралізувати бажання, пристрасть, апетит — треба його заморити голодом до смерті. Ви маєте позбавити його сили, обмеживши постачання їжі. Вам треба подивитися в очі своїй душі й дати їй зрозуміти, хто тут командує. Приємний Богові піст розриває пута несправедливості, розв’язує вузли, які тримають ярмо, звільняє пригнічених, а потім розбиває кожне ярмо — не тільки найлегше, але будь-яке (див. Іс. 58:6). Жодне ярмо не зможе встояти перед силою посту. А сексуальний гріх і пристрасть — це також ярмо, яке спрямовує й обмежує рухи та дії того, хто його несе. Воно змушує в’язня йти туди, куди він не хоче. Під вагою тягаря ми позбавляємося сил. Але коли ми одягаємося в одяг хвали Богові замість духу тягаря, ми починаємо відчувати полегшення, оскільки Бог дає нам Свою силу, щоб ми могли впоратися і вирватися на волю!
Коли ми підкоряємося й ховаємося під покровом Його крил, ворог намагається відшукати нас, але бачить лише Бога, тому що ми надійно сховані в Ньому. Під покровом Його крил немає недостатку у владі та силі. Коли ми не сприяємо розвитку бажань власного серця, то почнемо відчувати спрагу та голод за Його присутністю. Бог змінює наші пристрасті й годує нас Свою милістю та добротою, що набагато приємніше від земних радощів.
Ліза Бівер,
з книги "Поцілунок без сліз"
|
