«Улюблені... я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим… А я хочу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Господь визволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував. І Анголів, що не зберегли початкового стану свого (російською мовою – достоинства), але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юди 1:3, 5-6).
Господь вибрав нас і дав нам благодать Святого Духа, але ми повинні бути вірними в тому, до чого покликав нас Бог. Зберегти своє достоїнство перед Богом дуже важливо. Як приємно дивитися на братів, яких Бог покликав на певну справу, якщо вони зберігають своє достоїнство. Мене надихає приклад Єлисея, який починав з того, що подавав воду своєму духовному батькові Іллі, але він прагнув більшого. І тому недаремно, коли Ілля запитав перед своїм відходом, що Єлисей хотів би отримати, той відповів: «Те, що ти маєш, але удвічі більше». І цей чоловік отримав те, що просив, можливо, тільки тому, що був вірним в тому, що йому було довірене перед тим. Нашим прикладом є Ісус Христос. Він умів косити комбайном, кажучи сучасною мовою, Він умів жати махом – тисячі людей йшло за Ним. Він легко нагодував п’ять тисяч чоловіків, а жінок, як зазвичай, там було, напевно, удвічі більше, а ще й діти – всього не менше вісімнадцяти тисяч чоловік. Та, крім того, Ісус вмів підбирати й колоски. Одного разу, коли Ісус нахилився, щоб підняти один колосок, з Його уст вийшла одна з найбільших доктрин всієї Біблії про поклоніння Богові в дусі та істині. І тим колоском була самарянка. Вдруге Він нахилився над ще одним колоском, це було вночі, – і з його уст вийшла головна доктрина Нового Заповіту, істина про народження згори. І тим колоском був фарисей Никодим. Тож і ми повинні наслідувати приклад Христа і не цуратися ні малих, ні великих діл. Бог хоче, щоб ми зберегли достоїнство у тому, до чого Він нас покликав. Адам і Єва, хоча мали первозданну святість, не зберегли її, Люцифер – краса творіння Божого – не зберіг свого достоїнства, Рувим – старший син Якова – не зберіг свого достоїнства, Саул не зберіг, Юда Іскаріотський – не зберіг. І до чого все це привело? Це пересторога для всіх нас, щоб ми зберігали своє достоїнство. Наша людська природа любить задоволення. Задоволення є різні – є чисті й нечисті, та найбільшим з усіх задоволень є задоволення служити Богові. І поки ви не знайдете істинного задоволення у служінні Богові, ви не будете Йому служити на всі сто відсотків. Та коли Бог нас використовує, ми отримуємо найбільше задоволення від життя і пізнаємо його найглибший смисл. Ми не є якимись великими, сильними, мудрими людьми, але Бог доручив нам нести Свою Добру Новину. І тому, якщо ми вірні Богові, якщо ми зберігаємо своє достоїнство і знаходимо істинну радість у Бозі, – ми є маленькими людьми з великою вісткою. В цьому наша невичерпна сила, мудрість та благословення.
