| Чи так говорить Господь?
«Бо ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі повстануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою» (Дії 20:29-31).
Застереження на адресу Церкви
Павло вважав за свій обов’язок не тільки вчити, але й застерігати нас (див. Кол. 1:28). Вчення будує нас, а застереження захищає. Якщо нас будуть лише вчити, не попереджуючи про небезпеку, ми втратимо все те, що набули в процесі навчання. Це правда незалежно від того, наскільки здоровим та великим є вчення. Соломон, найбільш мудрий та найбільш великий із вчителів, перестав прислухатися до Божих застережень і звернувся до ідолів.
У своєму останньому зверненні до старійшин в Ефесі Павло підкреслив, що необхідно постійно попереджувати отару про небезпеку. Він приводить в приклад себе: «Пильнуйте, пам’ятаючи, що кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки» (Дії 20:31). Зверніть увагу, що попереджувати потрібно постійно і всіх, а не тільки новонавернених. Це настільки важливе завдання, що протягом трьох років Павло не пропускав жодного дня, не попереджаючи своїх овечок про небезпеку.
Сьогодні в церквах можна спостерігати тенденцію лише злегка зачіпати серйозні та спірні питання, бо служителі не бажають викликати в людях почуття тривоги та занепокоєння. Таким чином вони піддають свою репутацію ризику, а в той час вовки витягують овець з церкви, бо їм не вистачає необхідного захисту.
Два джерела зваблювання
Ісус говорив про два джерела обману: це лжехристи, чи антихристи, і лжепророки. Лжехристи чи антихристи — це ті, хто відрікся від Христа як Сина Божого, Який прийшов у світ у тілі.
Друга категорія звабників, про яких говорив Ісус, включає в себе лжепророків. Цих неправдивих пророків, у свою чергу, можна розділити на дві групи. В першу входять ті, хто проголошує іншу дорогу до Бога, Якого здебільшого називають Вищою силою. Вони пропонують шлях до Бога в обхід Ісуса Христа. Велика частина віруючих не зверне уваги на цю явну дорогу обману. Але другу групу лжепророків розпізнати набагато важче. Вони перебувають всередині Церкви і, якщо не проявити пильності, можуть обманути навіть вибраних. Ісус казав, що ці лжепророки прийдуть з чудесами та знаменнями, «щоб звести, якщо можна, і вибраних» (Мт. 24:24). Вони є серед нас, носять такі ж Біблії, володіють надприродними дарами, але вони зваблюють віруючих тим, що приваблюють людей до себе, замість того, щоб вести їх до Бога. Павло попереджує про це у своєму зверненні до ефеської церкви: «Бо ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі повстануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою» (Дії 20:29-31).
Зверніть увагу, Павло говорить, що вони прийдуть як вовки. Ісус говорив про лжепророків як вовків в овечих шкурах. Зверніть увагу, Він не говорив про одяг пасторів, тому вони можуть мати, а можуть і не мати публічного служіння. Важливо, щоб ми не обмежували лжепророків колом людей, які несуть якесь публічне служіння.
Лжепророки виглядають як звичайні віруючі. Вони можуть говорити, вчити, проповідувати, співати і діяти, як будь-хто з нас. Але їхні мотиви та бажання зовсім інші. Справжні віруючі знаходять радість у виконанні волі свого Господа, вовки ж думають тільки про себе. Якщо покора не заважає виконанню їхніх планів та намірів, вони будуть підкорятися, і тоді їх важко відрізнити від справжніх віруючих. В основі бажання лжепророків лежать неправильні мотиви. Вони служать Христу заради того, щоб щось отримати, а не ради Нього Самого. Це самозванці, і їх можна викрити тільки тоді, коли будуть викриті їхні істинні мотиви.
Вовки в овечій шкурі
Ісус велів нам берегтися лжепророків. Чому ж Він про це говорить так гаряче та часто? Причина проста: неправдиве пророцтво — дуже тонка, малопомітна і дуже обманлива річ. Дуже важко відрізнити істинне від неправдивого. Ісус сказав, що лжепророків буде багато, а не декілька, і що вони, якщо можна, зваблять навіть вибраних своїми надприродними даруваннями. Ісус сказав, що нам слід дивитися на плоди. Але потрібно знати та пам’ятати, що плід має на увазі не тільки точність сказаних слів чи передбачення майбутнього. Хоча неточність також може служити ясним доказом того, що ці слова не від Бога (див. 5 М. 18:21-22). Бог чітко та ясно сказав, що якщо слова пророка не виконаються, його не варто вважати за пророка. Але одного цього критерію для відділення істинного від неістинного недостатньо, бо і лжепророки можуть бути точними. Господь пояснив, що пророк може промовити слово, і воно може виконатися, але його тим не менше потрібно відкинути, якщо він в результаті веде до ідолопоклонства, самолюбства чи нарікання (див.: 5 М.13:1-5; Кол. 3:5). Таку людину Бог називає лжепророком згідно його плодів. Ви робите серйозну помилку, якщо будете вважати точність єдиною ознакою істинного пророка, і цю помилку насправді роблять багато хто. Нам потрібно розрізняти по плодах. Ось декілька прикладів.
Валаам — корумпований пророк з користолюбним серцем. Він пророкував точне слово над Ізраїлем і передбачив народження Месії. Його слова записані в Писанні. Але хоча ці слова були точними, його плоди були поганими. Ісус сказав, що він навчив Балака ввести в спокусу синів Ізраїля. Валааму було запропоновано велике багатство, якщо він прокляне Ізраїля, але він не міг проклясти те, що Бог благословив. Зрозумівши це, він навчив Балака як ввести у гріх ізраїльтян, і прирік їх на прокляття. Він зробив це, щоб отримати обіцяну нагороду. Його плоди привели людей під осуд. Двадцять чотири тисячі загинули від гніву Господнього. Пророцтва Валаама були точними, але плоди виявилися нечестивими. Він змішав дорогоцінне з нечистим.
В Новому Заповіті Павло і його супутники зустрілися з однією служницею, яка мала віщунського духа (див.: Дії 16:16). Передбаченням майбутнього вона заробляла для своїх панів багато грошей. Звичайно ж, вона була точною в передбаченнях. Вона була абсолютно права, коли говорила про Павла і його супутників, що «оці люди — це раби Всевишнього Бога». Те, що вона говорила, відповідало істині, але вона говорила не під помазанням Святого Духа. Вона була точною, але її плоди були поганими!
Мотиви лжепророків
Під час молитви Бог заговорив до мене і дав таке визначення неправдивого пророка в Церкві в повній згоді з тим, що ми читаємо в Писанні: «Неправдивий пророк — це той, хто приходить в ім’я Моє, але зі своїми планами». Плани такої людини можуть бути зосередженими на служінні, але основним мотивом є корисливість, кар’єра чи нагорода. Ці приховані мотиви здатні обманути не тільки інших, але й самого пророка. Павло попереджав: «А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши» (2 Тим. 3:13). Зверніть увагу, Він сказав, що вони матимуть успіх і посиляться. Останнім часом, дійсно, стався ріст чисельності лжепророків і грань між скверною та святістю розмита. Ми наближаємося до жнив, коли буде зібраний не тільки добрий врожай, але й врожай поганого.
Бог сказав мені: «Неправдивий пророк буде використовувати дари, якими Я наділив його для виконання власних намірів». Так, вони будуть використані для того, щоб прихилити до себе інших людей і досягати власних цілей – чи то фінансових прибутків, влади, визнання і впливу. Лжепророк буде обманювати себе, перекручуючи Писання, щоб задовольнити свої бажання.
Ціль лжепророків
Ісус порівнював лжепророків з вовками в овечій шкурі. Що ж таке вовки? Під час полювання вовки перш за все намагаються ізолювати жертву від отари. Таким чином вони позбавляють її захисту, який би вона мала, перебуваючи в отарі. Потім вони нападають на неї і намагаються покалічити, щоб вона не змогла втекти, і – з’їдають її.
Соломон попереджував: «Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного» (Пр. 18:1). Примхливий, свавільний буде чинити по-своєму, ізолює себе від отари і залишиться без захисту з боку пастиря. Без захисту Тіла Христового такі одинаки стають легкою здобиччю. Найлегше всього відбиваються від отари слабкі, молоді та ображені. Саме вони найбільш сприятливі до неправдивих пророцтв. Молоді легко відділяються, бо в них немає зрілості та стійкості і вони не навчені Слову Божому. Їм ще варто вчитися розпізнавати добро та зло. Ми, як Церква, повинні захищати їх. Чисте Боже Слово береже молодих віруючих і захищає їх від розставлених пасток із обманливих та вкрадливих слів.
Слабкі овечки теж легко відділяються від отари, бо їм не вистачає сили слова правди (див. Євр. 5:13).
Але я зрозумів, що найлегша жертва лжепророків — це люди поранені або ображені. Вони найбільш вразливі, тому що ізолюють самі себе від інших віруючих. У Приповістках (18:19) сказано: «Розлючений брат неприступніший за твердинне місто». Ображені люди будують захисні стіни навколо своїх сердець. Вони можуть сидіти в зібранні в оточенні тисяч людей – і в той же час бути зовсім одинокими. Вони можуть бути членами великої сім’ї, але в серці своєму перебувати в ізоляції. Вони з усіх сил намагаються захистити себе самі, не здогадуючись, що надзвичайно вразливі для дій лжепророків.
Образа робить людину особливо сприйнятливою до ворожбитства. Часто лжепророки з великою точністю говорять про минулі образи та біль – і тим самим лестять почуттям ображених людей. Такі дії притуплюють здатність до розрізнення і зосереджують увагу людини на її внутрішньому світі. Їхні слова не закликають людей простити кривднику і взяти свій хрест. Перед такими «пророчими» словами поранені люди на короткий час виходять з-під захисту своїх камінних стін, і цього достатньо, щоб отрута неправди проникла в жертву. Такі люди будуть втікати від кожного, хто не згоджується з отриманим словом, і будуть намагатися зблизитися з тими, хто його дав. Вони часто залишають своїх пасторів та друзів.
Любов до істини
Павло пояснює сприйнятливість багатьох людей до обману в останні дні тим, що вони «не прийняли любові, правди, щоб їм спастися» (2 Сол. 2:10). Любов до правди загострює нашу здатність розрізняти правдиве та неправдиве і береже від помилок. Той, хто розвиває у собі любов до правди, ніколи не стане підносити дарування (наприклад, пророчий дар) вище Божої мудрості. Любов до істини завжди вибирає підпорядкування та слухняність навіть у тому разі, коли в підпорядкуванні немає ніякої вигоди. Така позиція збереже від будь-якої неправди чи зваблювання, на які наклеєний ярлик «Так говорить Господь».
Від редакції. Ми подаємо тільки короткі уривки з книги Д. Бівера «Чи так говорить Господь?» Книга варта того, щоб прочитати її повністю. Автор аналізує цю тему не лише як теоретик, але як людина, що сама має пророчий дар. І разом з тим, як служитель, він бачить небезпеку, яку несуть Церкві численні лжепророки і ненавчені люди, які приймають будь-яке пророцтво, не роздумуючи над ним. Для нас було важко підготувати цей матеріал, бо книга написана, як кажуть, «на одному диханні», і було нелегко вибрати якийсь окремий уривок. Тому пропонуємо читачам знайти цю книгу та ознайомитися з нею.
|
