Розглянемо такі питання: наскільки цінна наша мова? Яку роль відіграє мова в житті людини, яка говорить і до якої говорять? Чи впливає мова батьків на дітей, а мова дітей на батьків? Чи ми можемо чи не можемо впливати на своїх ближніх своїми словами? Євангелія ховає в собі науку про те, якою має бути наша мова. Прочитаймо деякі поради Духа Святого щодо того, якою має бути мова християнина. «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф.4:29). Ось які чудові настанови дає Дух Святий щодо того, якою має бути наша мова. Ось ще одна порада: «Слово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол.4:6). Радує те, що Господь Бог, Який живе у святилищі, цікавиться нашим життям. Він не стоїть осторонь нашого життя. Він бачить наші діла, шкалу наших пріоритетів, наші великі, наші малі цілі. Він бачить все. Але Він також настільки уважний до людей, а особливо до Своїх дітей, що навіть слідкує за їхніми словами. Він дав настанови через Ісуса Христа, щоб люди пильнували, що говорити. В Євангелії від Матвія Ісус Христос сказав, що люди будуть давати відповідь за всяке пусте слово. Тобто на небесах пишуться пам’ятні книги не лише наших справ, а й книга нашої мови. І коли там будуть пусті слова, про які сказав Ісус Христос, то людині потрібно буде дати відповідь, чому вона говорила ці слова. Я раджу тим, у кого в житті були такі слова, ви сьогодні ж дайте за них відповідь, покайтесь перед Богом за ці слова, щоб ви були чистими перед Ним. Також Ісус Христос в Своїй Нагірній проповіді сказав, що коли людина каже на ближнього свого безумний, то вона вже підлягає суду, геєні вогненній. Дуже радує, що Господь не залишив нас сиротами, не лишив нас самотніми, що Він дуже уважний до нашого життя. Навіть за нашою мовою Він уважно слідкує. І слова, приправлені сіллю, слова, з благодаттю, які будують і наставляють інших, приємні для Нього. Вони Його радують. А слова гнилі, пусті, які ображають, — неприємні для Нього і можуть навіть викликати Його гнів. «Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (Пр. 18:21). Автор під натхненням Духа Святого таку істину нам відкрив. Навіть в наших словах може бути смерть і може бути життя. Тобто людина в своїх словах може ховати смерть, і її слова нестимуть смерть тому, до кого вони звернені. І людина в свої слова може покласти життя, і вони нестимуть життя тим людям, до яких звернені. Ось на скільки сильна мова людини. Всі ми створені за образом і подобою Божою. І невіруюча людина, і віруюча може нести в своїх словах і життя, і смерть. Ось яка відповідальність на нас за нашу мову, за наше спілкування. Апостол Яків наводить деякі приклади, які стосуються язика. Він говорить про великого коня, яким керує вуздечка. Маленька вуздечка, але має велику силу. Ще він говорить про кермо корабля. Який величезний корабель, сильний, могутній, але маленький руль керує всією цією машиною. А ще язик — це маленький вогонь. Маленький вогонь може принести багато благословень. Він може обігріти помешкання, може дати енергію автомобілю і для руху. Цей самий маленький вогонь може принести багато прокляття. Коли з ним поводитися необережно, неуважно, то він може спалити будинок, спалити автомобіль, він може принести смерть і розруху. Один і той самий маленький вогонь. Але він ховає в собі і життя, і смерть. Те, як ти будеш себе поводити з ним, наскільки ти будеш уважним і обережним, так і вогонь буде служити тобі. Ось яка сила в нашому язиці. Не даремно ж він фізично найсильніший член тіла. Бабуся старенька, дідусь старенький, фізичні сили слабенькі, але язик в них може чудово працювати. І в житті ми бачимо, що найменше хворіє в людини язик. Він без кісток, сильніший за всіх. Так само і в житті, і у взаємостосунках він найсильніший. З Послання Якова цікаво відмітити те, що Яків говорячи про досконалість людини, підкреслює: якщо людина справилася зі своїм язиком, то цій людині легко справитися зі всім своїм тілом. «Бо багато ми помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Як.3:2). Цей вірш підтверджує те, що язик зі всіх членів тіла — найсильніший. Чому? Яків говорить, що коли людина може приборкати язик, то їй легко приборкати й будь-який інший член тіла. Тоді їй легко контролювати руку, ногу, легко контролювати око, легко контролювати думки, щоб вони були чисті й Богу приємні. Коли людина приборкала язика, то все тіло тоді їй піддається. Тому що язик — це вуздечка коня, це кермо великого корабля. Язик — це вогонь, і коли він контрольований нами, ми можемо керувати всім своїм життям спокійно. Хочеться ще відмітити, що коли людина контролює свою мову і її мова догідлива Богу, то це найбільша чеснота духовно досконалої людини. Духовно досконала людина — людина свята, повна плодів Духа, людина повна добрих справ, і людина, яка контролює свою мову. Ось які таємниці відкриває нам Священне Писання стосовно нашої мови. Прочитаймо інші уривки зі Священного Писання, які чітко показують нам, що наша мова може нести в собі і життя, і смерть в нашу сім’ю, в наше здоров’я, в нашу самооцінку, в наш успіх, в наші взаємостосунки один з одним. Наша мова має величезний вплив на ці сфери нашого життя. «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Пр.12:18). Ось як Писання говорить про наші слова. Людина, яка говорить пусте, слова без сенсу, необдумані слова, то може свого ближнього поранити мов мечем. Душа тієї людини отримає велику рану, вона буде кровоточити, і та людина буде дуже страждати. Від одного слова безумної людини. «Язик же премудрих — то ліки». Це люди, які в словах своїх мають життя. Їхня мова — як бальзам на рани. Вона несе підтримку, лікування, благословення. І все це один і той самий язик. Ось яка велика відповідальність перед нами за свою мову. Яка наша мова? Чи підконтрольний нам наш язик? Чи ми його загнуздали, чи ми його приборкали? Він служить нам, чи несе смерть перед нами й нам самим? Цей вогонь нас гріє, допомагає готувати їжу, цей вогонь дає нам тепло й світло чи палить все наше життя? Який наш язик? «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Пр. 15:1). Ось що ще може робити наш язик. Перед тобою стоїть людина, переповнена великим гнівом, вона у гніві, її хтось роздратував, вона зла. Але твоя відповідь, лагідна, правильна, тиха може вбити в твоєму ближньому гнів. Нема різниці, хто перед тобою стоїть, чи дружина, чи чоловік, чи твої діти, чи, можливо, це твої батьки, чи співробітники — це не важливо. Коли вони у гніві, роздратовані, у них якась проблема, тоді твій язик може їх заспокоїти, ти можеш допомогти їм знайти рівновагу. А друга частина вірша говорить: «... А слово вразливе гнів підіймає». Люди спокійні, тихі, а коли хтось говорить їм образливе слово — втрачається мир, спокій, піднімається гнів, злість, починається сварка, а за нею йде біда, горе. Один і той самий язик може нести смерть і може нести життя. Як написано в Священному Писанні, життя і смерть у владі язика. Одним і тим самим словом можна заспокоїти людину, принести мир і спокій, одним і тим самим словом можна розізлити людину, запалити гнів, можна викликати людину на якісь необдумані вчинки, про які може потім дуже жаліти. Один і той самий язик! Що він робить? Сьогодні Дух Святий, коли ми досліджуємо цю тему, ставить нам таке питання. Що робить наш язик? Наведу приклади зі Священного Писання про те, як лагідний язик відводив гнів, і як слово вразливе гнів підіймало. У книзі Суддів ми читаємо: «І сказали йому (тобто Гедеонові — ред.) мужі Єфремові: «Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном?» І вони сильно сперечалися з ним» (Суддів 8:1). Тобто вони прийшли з ним сваритися і говорили йому образливі слова. Але їхнє щастя, що вони натрапили на людину, яка вже духовно виросла. У людини, яка духовно міцно стоїть в Господі, а ще коли вона пильнує, образливе слово не викликає гніву. А тепер зверніть увагу на відповідь Гедеона: «Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградники Єфремові від авіезерового винобрання? У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, — Орева та Зеева, — і що міг я зробити, як ви?» Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово» (Суд. 8:2-3). Люди прийшли до нього в гніві й люті, і дуже з ним сварилися. Але Гедеон був людиною мудрою і знав цей закон життя, що лагідна відповідь відвертає гнів, і їм смиренними словами відповів: «Ви князів спіймали, ви щасливіші за нас, ви навіть зробили більше ніж ми, ми не змогли зробити стільки, як ви... » І заспокоївся їхній дух. Ось як чудово вчинив муж Божий Гедеон, і його вчинок вартий уваги. «Лагідна відповідь гнів відвертає...» Другий приклад. Люди приходять до другого судді Ізраїлю, до Їфтаха. «І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ, та й сказали до Їфтаха: «Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо вогнем твій дім із тобою». Знову ці люди прийшли в гніві, знову вони прийшли зі сваркою. Їфтах був, як бачимо, людиною духовно не зрілою. Образливе слово викликало в ньому гнів. Він не повівся за тим принципом, який використав Гедеон: лагідна відповідь відвертає гнів. І що робить Їфтах? «І сказав їм Їфтах: «Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки. І коли я побачив, що ви не спасете, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зі мною?» І зібрав Їфтах усіх гілеадських людей, та й воював з Єфремом. І побили гілеадські люди Єфрема...» (Суд. 12:2-4). Їфтах став жорстоким до єфремлян і пішов проти них війною. Образливе слово збуджує лють, і він став виливати цю лють. Найстрашнішим є те, що сварка ніколи не йде на збудову. Сварка ніколи не несе благословення. Сварка ніколи не збудовує ближнього нашого і навіть тих, хто просто чує неї. Сварка завжди несе лише збиток, проблеми, приносить смерть, а не життя і благословення. Найсумнішим в цій історії є те, що єфремлян в цій сварці загинуло 42 тисячі людей! Це жахливо! Скільки лишилося вдів, сиріт! Маленькі діти, дочки, сини чекали своїх батьків, що вони повернуться з війни, а вони не повернулися. Мами чекали своїх синів, жінки чекали чоловіків, коли вони повернуться з війни, а вони не повернулися. Яка велика проблема, коли ми не пильнуємо й не слідкуємо за своєю мовою, даємо волю своєму язику і дозволяємо йому ображати інших людей, дозволяємо сваритися! Писання говорить, що початок сварки — як прорив води, і ти полиши її ще перед тим, як вона почнеться. Коли вода прориває, то вона дуже швидко біжить, так само, як наші дії в сварці, їх вже тоді не можна контролювати, і вони мчать з великою швидкістю, завжди в напрямку збитку, смерті. І ось 42 тисячі загинуло. Через те, що Їфтах не стримався. Ну, нехай вже вони, нерозумні, розгнівані, зі своїми претензіями, але ж ти, Їфтах, згадай Гедеона, навчись смиренно відповідати. Але він, як ми бачимо, дав волю своїм емоціям — і ось яка з цього стала біда. Дорогий друже, чи ти часом не робиш великих проблем своїм язиком в своїй сім’ї, серед друзів? Переглянь своє життя за допомогою Господньою.
