Любовь Божья

Олександр Шевченко.

Через музику, через касети, які ми слухаємо, в наш мозок входить певна інформація. Зрозуміло, що світська естрада відрізняється від християнської. Є музика, яка спонукає людське серце до розпусти. Я колись дуже любив музику Ігоря Талькова. В мене навіть десь був збірник всіх його віршів. Одного разу в Костромі на базарі я купив його касету. Коли я приїхав в Каліфорнію, то їхав у машині і слухав ці пісні. Хоче це вже окрема бесіда про творчість, але дух і стан автора чи виконавця повністю передається слухачеві. Людина, яка виконувала цю пісню, створила свою атмосферу, свою ауру в моїй машині і в моєму мозку. І коли я слухав його «Ностальгію» та інші пісні, цей дух просто охоплював мою свідомість. Я це розумів, і Дух Святий говорив мені: «Це не Моє, це не Боже, це не Дух радості, свободи і слави, який ти переживаєш, коли спілкуєшся зі Мною, викинь цю касету». Але мені було приємно її слухати. В моїй душі дух противився, але моїй душі була близька ця ностальгія. Ми ще недавно приїхали з України в Америку, я сумував за батьківщиною. Я довго мучився. Але потім одного разу я їхав зі своїм братом в машині і слухав цю мелодію. Тоді він сказав: «Викиньмо цю касету, щось мені так неприємно всередині». Я кажу: «Викидай». І ми на ходу відчинили вікно і викинули касету. Коли ми приїхали додому, а їхали ми маленьким траком, то побачили, що ця касета вилетіла з вікна і потрапила в кузов. Брат Володя взяв цю касету і сказав: «Ти бачиш, диявол! Він знову нам її підкидає». Тоді розламав її на шматки і викинув у сміття. Через декілька місяців я знову в Костромі, знову на тому ж ринку, і знову біля того ж ларка співає Ігор Тальков. Я знову мучуся і знову купую. Потім повертаюся в штати, знову слухаю і знову Дух Святий говорить, що я повинен викинути її. Але я починаю відчувати, що все це увійшло дуже глибоко. Я не слухаю касету день, а на другий — знову слухаю. Я наважуюся її викинути, але не можу, я відчуваю, що коріння запущено глибоко. Це все переважило мою волю, і я не можу викинути касету. Якщо ви думаєте, що так просто щось викинути, що ви любите, спробуйте. Я починаю молитися. Одного разу об 11 годині вечора я під’їхав додому (я тоді ще не був одружений і жив з батьками). Це був хороший район, в якому ніколи не було розбоїв, у дворі в батьків велика собака і світло, яке автоматично вмикається перед гаражем, в моїй «Хонді» хороша сигналізація. Я сидів у машині, опустивши голову на кермо, і сказав: «Господи, я попався. Я не можу викинути касету, я не можу звільнитися від цього, тому я віддаю цю ситуацію Тобі. Господи, допоможи мені! Я дозволяю Тобі робити все, що Ти хочеш, але я прагну Твоєї свободи в моєму дусі». Ця касета залишилася в магнітофоні до завтрашнього дня. Я поставив машину на сигналізацію і пішов спати. Вранці я встав, пішов у гараж. Ні собака не гавкав, ні світло не засвічувалося, ні сигналізація не спрацювала, ніяких слідів злому не було, ніяких подряпин. Знімаю сигналізацію, сідаю в машину, в машині немає магнітофона з касетою Ігоря Талькова. Я дуже здивувався і не міг збагнути, як це могло статися, але сказав: «Господи, я вдячний Тобі, що Ти такий урок мені дав. І добре, що Талькова не з машиною забрали, а тільки з магнітофоном». 
Тому я переконався і переконую вас, що якщо ви щиро бажаєте звільнитися від зла, Бог вам допоможе. Якщо ж ви будете лукавити, хай ви навіть плачете і просите Бога звільнити вас від цього, але реально не хочете цього, то Бог не матиме з вами справи. 
Тому будьте вільні в ім’я Ісуса. Не дозволяйте дияволу щось пронести у ваше серце. 
Навіть наше відчуття смаку має здатність привести людину до гріха.