Обітниця Божа Господь Бог, як справжній Творець і Покровитель людського роду, впродовж усієї багатовікової історії, незважаючи на численні повстання проти Нього та зрадливість людської натури, ні на мить не відрікався від Свого віковічного плану навернення Свого найвищого творіння до Отчого Дому та повернення людині її первозданної духовної природи. А це духовне воскресіння та відродження можливе тільки за однієї умови: домінуючим началом людської психології та практичної поведінки мусить стати Дух Божий, Який єдиний здатний подолати й навіки звільнити людину від влади сатани у найрізноманітніших її проявах. Багато пророків говорило про злиття Святого духа, але пророцтво пророка Йоіла ніби підсумовує численні Божі обітниці про масове злиття благодаті Духа Святого в останні часи, коли буде відбуватися особливо жорстоке протистояння між безбожними народами світу і коли почне виливатися гнів Божий на людство та напередодні справедливого Божого суду над людством: «І буде по тому, — виллю Я Духа Свого на кожне тіло, — і пророкуватимуть сини ваші та дочки ваші, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші будуть бачити видіння. І також: на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. І дам Я ознаки на небі та на землі, — кров та вогонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць — на кров перед приходом дня Господнього — великого й страшного. І станеться: кожний, хто кликати буде Ім'я Господнє, — той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як говорив Господь, та для тих позосталих, що Господь їх покличе» (Йоіл 3).
З плином історії, через декілька століть, коли згадане пророцтво Йоіла точно збудеться в Єрусалимі, у день П'ятидесятниці, апостол Петро слово в слово процитує це пророцтво у своїй першій знаменитій проповіді. А слова Йоіла: «всякий, хто кликатиме Ім'я Господнє, спасеться» теж чудово перегукуються зі словами апостола Павла: «Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим»... Бажаємо наголосити на найголовнішому: нормальне та ефективне спілкування людини з Богом без наявності в ній та всебічного сприяння Духа Святого - неможливе! Отож, у цілій Біблії Дух Святий розглядається як єдина, дарована нам Богом, цементуюча сила, що споріднює нас з Ним та надає нам Божественні властивості у вірі та діяннях. Про цю дивну обітницю Отця Ісус Христос нагадував не раз за Свого земного життя, але з повним правом та гарантією Він повторив її після Свого Воскресіння. Ось як ці події передав нам очевидець і учасник апостол Іван: «Того ж першого дня тижня, ввечері, як двері були замкнені, де зібрались учні через страх перед юдеями, прийшов Ісус та й став посередині, і сказав їм: «Мир вам!» І це сказавши, показав їм Свої руки і бік Свій. Зраділи тоді учні, побачивши Господа. І говорив до них Ісус знову: «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас». – І оце промовивши, дихнув і сказав: «Прийміть Духа Святого» (Ів. 20:19-23).
Чому людині потрібен Дух Святий? Про персональне значення і цінність Духа Святого у житті кожної окремої людини ми найкраще довідуємось з пророчих слів Ісуса Христа щодо Духа Святого. Беручи до уваги те, що всі основні обітниці щодо Духа Святого Христос проголосив напередодні Своєї хресної смерті та перед Вознесінням, їхнє значення набуває для нас ще більшої актуальності та цінності. Нагадаємо собі ці обітниці згідно євангельського тексту, без коментарів: «Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує в Мене, той діла, що Я роблю, і він робитиме, бо Я до Отця Мого йду. І що попросите в Мене в Ім'я Моє, —Я зроблю, щоб прославився Отець у Сині. Коли чого проситимете в Ім'я Моє, — Я зроблю. Коли любите Мене, то виконуйте Заповіді Мої. І Я вблагаю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб пробував з вами повік, — Духа правди, Котрого світ не може прийняти, бо не бачить Його, ані знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами перебуває і в вас буде» (Ів. 14:12-17). «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в Ім'я Моє, Той навчить вас усього та пригадає усе, що Я говорив вам» (Ів. 14:26). "Тільки ж Я правду кажу вам: Краще вам, щоб Я пішов: бо як не піду, то Утішитель не прийде до вас; а коли піду, то пришлю Його до вас. А Той, прийшовши, докорить світові за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – що не вірують у Мене; за правду – бо Я до Отця Мого йду, й більше не побачите Мене; за суд – бо князь цього світу осуджений» (Ів. 16:7-11). «Коли ж прийде той Дух правди, то приведе вас до всякої правди, бо говоритиме не від себе, а все, що почує, буде розказувати і майбутнє звістить вам. Той Мене прославить, бо з Мого прийме і звістить вам» (їв. 16:13-14). Ось у цих 4-х пророчих текстах нашого Спасителя якраз розкрита уся глибина Духа Святого для людини, для правильного формування її сьогодення та тверезої підготовки до вічності.
П'ятидесятниця - всесвітній день Христової Церкви Як і колись на Хориві (Синаї), у день передачі Богом Свого Закону Ізраїлю через Мойсея Господь робив це гласно при наявності та у супроводі небувалих природних катаклізмів (хоч цього ізраїльтяни далеко не розуміли), так само Господь вчинив у День П'ятидесятниці - при зісланні Духа Святого на апостолів та учнів Христових. Щоб закрити уста невігласів та скептиків, Господь зіслання Духа Святого супроводжував двома важливими явищами: 1.Надприродним, що не піддається людському аналізу: «...Несподівано зчинився шум із неба, мов би від бурхливого вітру, та сповнив увесь дім, де вони пробували. І явились їм розділені язики, ніби вогненні, і осіли на кожному із них. І сповнились усі Духом Святим і почали розмовляти іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Дії 2:2-4). 2. Зіслання Духа Святого Господь Бог особливо приурочив до Дня П'ятидесятниці, коли в Єрусалимі збирались люди з різних народів, з різних куточків землі,— щоб цей День став справді всесвітнім Днем слави Господньої, і щоб під впливом Духа Святого самі ці різні представники численних народів свідчили про велич Господню у цьому дійстві та стали безпосередніми учасниками Божої слави. Якщо перше явище близько нагадує явлення Бога на Хориві, то різницю між цими подіями неважко замітити: біля Хориву людський загал був відокремлений від Господньої слави і дуже боявся Божої присутності, а в День П'ятидесятниці присутні не були бездіяльними спостерігачами цієї слави, а безпосередніми її учасниками. Це було історичне здійснення Божих обітниць про перенесення місця Божого перебування і Його престолу у людське серце: «вселюся в них», «виллю Духа Мого на кожне тіло», «будуть наповнені пізнанням Бога, як море водою». А тому День П'ятидесятниці не був тільки сенсацією чи небесним феєрверком, — це був момент у людській історії, коли, започаткувавши надприродними явищами, Дух Святий показав цілому світу перші Свої практичні позитивні наслідки та впливи на людське життя. Це виразилося у двох аспектах: 1. Через проповідь апостола Петра міжнародна спільнота переконалася, якою надзвичайною силою впливу та авторитетності наділяє Дух Святий будь-яку пересічну людину. Адже Петро у той день не говорив іншими мовами, не пророкував і не творив чудес, а «підвищив свій голос»! У Дусі Святому в кожної людини її власний голос має всі можливості стати Божим голосом. Саме в цьому людський рід і донині переживає найбільший дефіцит. 2. Присутність і дія Духа Святого у той день вчинила те, що найважче здобувається в народах світу і навіть в одній однорідній нації: вони спричинилися до особливої солідарності та консолідації представників 18-ти національностей, які туди збіглися. Після першої богонатхненої проповіді апостола Петра вже ніхто не глузував з апостолів, не насміхався, ніхто не сперечався: численний натовп людей був підкорений силою та владою Духа Святого, а тому для тих насмішливих людей залишалося єдине запитання: «Що робити, мужі-браття, щоб спастися?» (Дії 2:37). Пізніше ми почуємо від апостола Павла дещо загадкові слова: «Мови є ознакою для невіруючих, а не для віруючих, а пророцтво не для невіруючих, а для віруючих» (1 Кор. 14:22). Що це означає? Дія Божа через інші мови є переконанням для невіруючої людини, що Бог справді є Всемогутнім та чудотворним, вона, як дзвін небесний, переконує в Божій присутності кожну людину, яка одержує благодать Духа Святого, а також сторонніх людей позбавляє від духа невірства. Але остаточну дію увірування людини в Бога та приєднання її до Божої природи робить дар пророцтва, тобто коли людина через цей надприродний дар Святого Духа пізнає свою гріховність, розкаюється та через віру стає односутньою з Христом. Так було у День П'ятидесятниці: шум з неба, вогненні язики, говоріння на інших мовах апостолів зробили велику ознаку в серцях численних людей - відірвали їх від віковічного ярма невірства, змусили їх уважно слухати проповідь апостола Петра. Вони ще не стали віруючими, але вже не були невіруючими: чудесні явища Духа Святого нанесли перший нищівний удар по імперії невірства диявола та його рабів. Про цю першу дію Духа Святого говорив Ісус Христос: «А Утішитель Дух Святий докорить світові за гріх – що не вірують в Мене» (Ів. 16:8-9). А другу стадію спасіння людей і прилучення до Церкви Христової виконала Богонатхненна пророча проповідь апостола Петра. Ось саме тут міститься перша –біблійна відповідь численним безвірникам та фальсифікаторам, які глумляться над чудесними діями Духа Святого і вважають найбільшою сенсацією проповідь Слова Божого. А Біблія неупереджено спростовує цю людську фальшивку: без помазання і наповнення Духом Святим неможлива Богонатхненність і пророча сила проповіді з надприродною впливовістю на людей. Адже в День П'ятидесятниці перше явище, яке зробило Петра неприродно впливовим, було: «І сповнились усі Духом Святим, і почали розмовляти іншими мовами, як Дух давав їм промовляти». І тільки після цього надприродного явища проповідь Петра набула надприродної сили та впливовості: «Тоді Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос та й промовив до них» (Дії2:4, 14). Такої послідовності притримується Дух Святий впродовж усієї історії Христової Церкви. Ці та інші чудесні діянні Духа Святого ні на мить не спинялись в історії Церкви – від П’ятдесятниці і до наших днів – всупереч усім критикам та духовним невігласам, які своїм неуцтвом хотіли б погасити Сонце Божої благодаті у праці Духа Святого серед людей і особливо – в лоні Церкви Христової.
