|
воля Божа
|
|
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 14:43 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Як я можу пізнати Божу волю стосовно мого життя?
Запитання: Як я можу пізнати Божу волю стосовно мого життя?
Відповідь: Є два ключі до пізнання Божої волі щодо конкретної ситуації: переконайтеся, що те, про що ви просите, або що збираєтеся зробити
1) не заборонено Біблією;
2) прославить Бога і допоможе вам зростати духовно.
Якщо ці два аспекти присутні, але Бог не дає того, про що ви просите, – імовірно, Божа воля не в тому, щоб ви отримали те, про що просите, або ж вам просто слід почекати трошки довше. Людям іноді складно пізнавати Божу волю. Ми хочемо, аби Бог конкретно вказував нам, що робити – де працювати, де жити, з ким одружуватись і т.д. У Римлян 12:2 написано: «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, щó є Божа воля: добре, приємне і досконале».
Бог рідко дає людям таку безпосередню і конкретну інформацію. Бог дозволяє нам самим приймати рішення. Єдине рішення, яке Бог не хоче, щоб ми приймали, – це гріх або спротив Його волі. Бог бажає, щоб ми приймали рішення, які відповідають Його волі. Отже, як ми можемо знати Божу волю щодо нас? Якщо ви в близьких стосунках з Богом і справді прагнете виконувати Його волю у вашому житті – Бог закладатиме Свої бажання у ваше серце. Ключ – бажання виконувати Його волю, а не свою. «Хай Господь буде розкіш твоя, – і Він здійснить тобі твого серця бажання!» (Псалом 37:4). Якщо Біблія не забороняє того, про що ви просите, і це дійсно вдосконалить вас духовно, тоді вона дає вам «дозвіл» приймати це рішення.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 14:46 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Перемінюйтеся обновленням вашого розуму
Що ми повинні робити, щоб могти розпізнати, якою є Божа воля, що є добре, приємне Богу і досконале?
Апостол пише в посланні до Рим. 12, 1-2: «Благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».
Як ми повинні перемінити наше мислення, щоб приймати Боже слово, щоб мати досвід з Богом, щоб Йому довіряти і жити з віри? Наша душа має розум, волю і серце, тобто відчуття. А якщо між ними є дисгармонія, погані і грішні відчуття почнуть маніпулювати людиною, поневолювати її, а воля і розум повинні їм підкоритися. А це кінець! Людина стає рабом гріха – розпусником, наркоманом, кар’єристом… Або живе в ненависті, в заздрості, відкриється духу зла, що за ними прихований, а розум тоді вже не діє.
Над цими трьома областями в нашій душі – серцем, розумом і волею, має панувати світло віри. Віра вносить гармонію, а не дисгармонію. Потім розум робить те, що повинен робити: поважає Божі закони і розумно, гармонійно керує цілим нашим життям. До серця приходить рай і мир, який розливається і на ближніх навколо нас. Але якщо не маємо віри, все руйнується і обертається догори ногами. Тому апостол Павло говорить: «Віддайте тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».
Однак не тільки наша душа і наш розум має перемінитися обновою мислення, але і наше тіло має бути освячене. На іншому місці Боже слово говорить, що наше тіло є храмом Божим, храмом Святого Духа. Храм Божий святий, а ним є ви.
«Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, – каже, – двоє одним тілом.» Хто ж пристає до Господа, є один дух з Ним. Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла. Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор.6,16-19).
Коли є гармонія в душі, Бог також захищає нас від різних хвороб. Наприклад, сьогодні поширилась хвороба СНІД. Скільки тисяч людей помирають від нього! А ця хвороба є карою за гріхи, хоча й багато інфікованих людей сьогодні вже захворіли не з власної вини.
Ми відкуплені високою ціною, кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Ми вже не належимо собі. «Господи, моє тіло, здоров’я і, взагалі, життя я маю від Тебе і хочу служити Тобі».
Так, приходять спокуси, і я мушу проти них боротися, або приходять страждання, хвороби, біль. Кожну дрібницю – коли мені, наприклад, холодно, або прийде втома, або не було часу виспатися… – це все я повинен з’єднувати з Ісусовим терпінням, з Його болем. Все це маємо жертвувати Господу. «Господи, це моє чистилище. Моє тіло належить Тобі, не хочу, щоб воно вело мене до гріха. Ти дав мені здоров’я, Ти дав мені здорові очі, щоб бачити, дав мені руки і ноги, щоб я ходив. Скільки людей є паралізовані, скільки є сліпих, скільки людей є інвалідами, на колясках і не можуть рухатися. Але Ти дав мені здоров’я». Треба усвідомити ту гідність, що в цьому слабкому тілі я ношу Ісуса, що моє тіло є живим храмом, храмом Святого Духа. Я повинен усвідомлювати свою гідність. Я не хочу віддати своє тіло гріху і стати його рабом.
«Віддавайте тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. Не вподібнюйтеся до цього віку…» (Рим. 12,1)
Ця доба – це інвазія нечистоти, збочення, коли публічно пропагується порнографія – це все людині нав’язують, створюють на неї тиск. Сьогодні в світі запанував моральний розклад, а з цим духом ми повинні боротися. Ми повинні зайняти радикальну позицію: «Це обман, я навіть не хочу цього всього знати, ані того, що до цього веде. Не хочу мати нічого спільного з думанням світу, яке гріх розпусти вважає нічим, а також і те, що після цього слідує – аборти і т.д., – з таким думанням не хочу мати нічого спільного». Але ця боротьба не така проста. Ми всі будемо стояти перед Божим судом. А тому, коли Бог дає нам здоров’я, хочемо служити Богу, щоб і це здоров’я, яке маємо, використовувати на служіння Богу, щоб виконувати свої обов’язки, до яких Бог нас призначив. Маю здоров’я не для того, щоб бігти за гріхом і зі свого тіла зробити іграшку демонів. Не йдеться тільки про нечистоту, але і про різні інші залежності. Хто сіє для свого егоїзму, пожне загибель – хто, однак, сіє для Духа, пожне життя вічне (пор. Гал 6,8). А апостол Павло говорить, що це справжня богослужба. Не як жертви Старого Завіту, коли люди жертвували ягнят. Ісус пожертвував своє тіло на хресті за кожного з нас, а ми також повинні і тілесні терпіння (чи холод, чи хворобу) приймати і приносити як жертву живу, святу і приємну Богові, богослужбу від нас розумну. І щоб ми не уподібнювалися до цього віку, але перемінювалися обновою розуму. Коли це робимо, то, як каже Боже слово, потім пізнаємо, якою є воля Божа. Тобто якщо своє тіло не віддамо гріху, але віддамо на службу Богові, і коли такою буде наша богослужба, коли і наш розум будемо перемінювати згідно правди – тоді пізнаємо, що є Божа воля, що є добре, приємне Богу і досконале. Отож треба робити ці кроки, бо без них ми не будемо здатні розпізнати Божу волю. А все це питання нашого мислення, ми повинні змінювати наше мислення і наше ставлення, щоб сприймати справжні цінності, бо коли приймаємо філософію світу, збочуємо з дороги. Як, наприклад, дехто в спокусі скаже: «Курили – померли, не курили – також померли. Пили – померли, не пили – також померли». Таке мислення нікуди не заведе. Так, померли, але що потім? Куди пішли? Ми повинні бути мудрими, а не безумними, ми повинні у всьому рахуватися з Богом.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 14:49 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Як пізнати волю Божу.
Як пізнати волю Божу.
Як пізнати волю Божу.
Еф.5:17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
Писання закликає нас, щоб ми розуміли, що є воля Господня. Розуміння волі Божої дає нам направлення в нашому житті. Воно забезпечує нас місією та ціллю. Адже ми покликані до якихось цілей в Тілі Христовому. І хоча Бог в Своєму Слові забезпечує нас загальними цілями, але виходячи з того, що ми повинні мати тісні стосунки з Господом, і з того, що ми є членами Тіла Христового, кожен з нас повинен виконати те, для чого його Господь призначив. В Бога є свої плани на рахунок кожного з нас. Мужі біблійних часів усвідомлювали важливість знання волі Божою, та її виконання. Зокрема, цар Давид, молився: « Пс.142:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!»
Він не тільки усвідомлював цю важливість, але він і бажав виконувати волю Божу: «Пс.39:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.»
Усвідомлення того, що Господь є нашим Богом, викликає в нас бажання виконувати волю Божу.
Приведемо деякі аргументи на користь важливості виконання волі Божої.
В Новому Заповіті, ми бачимо, як Сам Ісус підносить виконання волі Божої людиною, на досить високий рівень.
- Матв.7:21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
Ми бачимо, що не просто слова, відкривають нам вхід в Боже Царство, а виконання волі Божої.1Iван.2:17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
Ми бачимо, ще одну цікаву річ ,вона полягає в тому, що виконання волі Божої, робить нас близькими, рідними, приємними Господу.
- Матв.12:50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!
Коли ми хочемо духовно рости, ми повинні виконувати волю Божу. Без цього духовний ріст не можливий. З початку свого увірування, ми можемо зрости, до якогось духовного рівня, а саме до того, щоб чинити волю Божу, і якщо ми прагнемо дальше розвиватися ми повинні зрозуміти що є воля Божа, прийняти її, та виконувати.
- Iван.4:34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
- Iван.6:38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Ці слова повинні стати для нас ключовими, стати взірцем. Ми не просто так, спасенні. Бог наблизив нас до Себе, щоб ми перебували в тих ділах, які Він ще від закладин світу для нас приготував.Еф.2:10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.
В Господа є план на рахунок кожного з нас.
Виконання волі Божої дає нам відвагу наближатися до Бога, та звертатися до Нього.
- Iван.9:31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
Готовність виконувати волю Божу, робить нас дітьми по-серцю Божому.
- Дiї.13:22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
Писання відкриває нам, що ми покликані виконувати волю Божу.
Як пізнати волю Божу?
Ми повинні прагнути виконати волю Божу. А для цього потрібно знати її.
Існує загальна воля Божа, та індивідуальна.
Загальну волю Божу для всіх віруючих, ми знаходимо на сторінках Писання.
- Iван.6:40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
- 1Сол.4:3 Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
- 1Сол.5:18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.
- 1Петр.2:15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
В чому полягає наша загальна місія?
Дiї.1:8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
Наша місія полягає в свідоцтві. Ми є свідками Ісуса Христа.
Читаючи дальше Дії Апостолів 22 розділ.
Дiї.22:15Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
Свідок повинен відповідати двом важливим вимогам,
-а) Він повинен був бачити своїми очима те, про що він говорить,
-б) Він повинен бути абсолютно чесним і точно повторювати те, що він чув і бачив.
Що означає бути свідком?
Бути свідком, це не те саме, що бути проповідником. Проповідник викладає загальні істини, а свідок говорить на основі особистого досвіду, про те, що сталося в його житті. Не всі християни покликані бути проповідниками, але всі покликані бути свідками. Ми не можемо бути свідками Божими, не маючи особистих стосунків з Богом.
Ми бачимо приклади загальної волі Божої щодо всіх нас. Ми повинні вивчати Писання, щоб знати волю Божу по відношенню до нас. Часто в християнстві існує така тенденція, щодо знання загальної волі Божої. Існують християни, які напамять знають Писання. Вони з памяті можуть цитувати будь-який вірш з Писання. Вони знають волю Божу яка викладена для всіх в Писанні, і їм більше нічого не потрібно. Але в більшості випадків такий однобічний підхід до волі Божої, не приносить відчуття повного задоволення в Христі Ісусі. В більшості це приводить до законництва.
Істинне задоволення приносить розуміння та виконання повноти волі Божої. Тому розглядаючи питання «волі Божої»,ми знаходимо не тільки загальну для всіх волю Божу, але і індивідуальну.
Індивідуальна воля Божа, вміщає в себе два аспекти. Перший:
- це конкретне Боже ведення, для життя в Христі, та для різних життєвих ситуацій.
Приклад цьому, це книга Діяння Апостолів.
Дiї.18:21 але(Павло) попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
Ми бачимо випадок, коли апостоли бажали звіщати Слово в Азії, але на це не було волі Божої.
Дiї.16:6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.7Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до
Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Другий:
- це Божий план для нашого життя. Це та місія, та покликання, яке ми повинні виконати в своєму житті.(можливо, функціональність в Тілі Христовому)
Коли загальну волю Божу ми пізнаємо з Писання, то виникає запитання: як пізнати індивідуальну волю Божу?
Розглянемо деякі кроки на шляху до пізнання індивідуальної волі Божої.
Бог бажає використовувати нас, для того щоб досягнути через нас Своїх цілей. Дванадцятий розділ послання до Римлян, це практична частина, тієї теорії яка викладена в
попередніх одинадцятьох розділах.
Рим.12.1-2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Звернемо увага на слово «Тож»(итак),воно означає підсумок всього сказаного раніше. Тобто, як практично використовувати все сказане раніше. Коли ми беремо в руки стакан з водою, ми беремо - стакан, і воду. Ми не беремо окремо спочатку стакан, а потім воду. Ми беремо все разом. Зі слів послання, ми бачимо, що Бог бажає що б ми віддали йому, і сосуд, наше тіло, і те що наповняє цей сосуд, наше серце. Ми не можемо дати Богові своє серце, не віддавши свого тіла.
1)Наше тіло повинно стати живою жертвою.
Що це означає. Слово «жертва»,в нашому розумінні асоціюється з старозаповітніми жертвами, коли тварин вбивали на жертівнику. Але Бог говорить, що Він хоче щоб наше тіло так само стало жертвою, але різниця в тому що ця жертва повинна бути, живою жертвою. Бог хоче наше тіло. Коли Бог отримує наше тіло в жертву живу, Він отримує нас повністю.
В євангелії від Матвія, Ісус говорив з фарисеями, Він пояснював їм, про те, що дійсно мало значення в вірі в Бога.
В євреїв були зміщені цінності, вони говорили, що жертва була більшою чим жертівник.
Але Ісус їм говорив: Матв.23:19 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
Слова Ісуса, в цьому випадку, мають дуже глибоке значення. Жертівник освячує жертву, яка на ньому. Тобто, жертва ставала святою тоді, коли вона лягала на Божий жертівник. Теж саме ми можемо вжити для свого тіла. Якщо ми прагнемо святості, не тільки душі, та духа, але і тіла, то без жертівника ми не можемо зробити його святим. Коли ми кладемо своє тіло на Божий жертівник, воно освячується. Освячується для Бога, відділяється. Зробити це, можемо тільки ми самі, рішення за нами.
Як це можна зробити на практиці?
Найперше, це наше рішення, яке виражається в молитві до Господа. «Боже я віддаю своє тіло, в жертву живу, і святу, і приємну Тобі. Від сьогодні я більше не володію своїм тілом, воно повністю належить Тобі!»
Від цього часу, ми повинні робити все, що Бог від нас хоче. Йти туди, куди б Він нас не послав. Щоб Він нам не пропонував, ми повинні на все згоджуватись, не зважаючи на протиріччя в своєму розумі. Все це ми повинні приймати, тому що ми представили своє тіло в жертву Господу.
Християни повинні покінчити повністю з гріхом в своєму житті. Повинні перестати жити з гріха в гріх, а почати жити з віри в віру, від слави в славу. В нас повинні закінчитися молитви такого роду, як прости мене Боже за вчинені сьогодні гріхи, та помилки. Що деколи повторяється щоденно. Ми повинні навести порядок в своєму житті, щоб наші молитви наповнилися зовсім іншим змістом. А саме: я бажаю виконувати волю Твою. Навчи мене виконувати волю Твою. Для цього потрібно віддати Богу своє тіло.
2) перемінитися відновою нашого розуму
Рим.12.1-2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Коли ми представимо своє тіло Господу, то в нашому розумі, в нашому образі мислення відбудуться зміни. Ми почнемо думати, та дивитися на різні речі, зовсім по іншому. Святе Письмо говорить що наш розум обновиться. А коли він обновиться, то ми пізнаємо, що є воля Божа.
Апостол Павло оприділяє та описує волю Божу за допомогою трьох слів: добра, приємна та досконала.
Ми бачимо тут цікаву послідовність:
- коли ми починаємо шукати волю Божу, ми починаємо розуміти що вона добра. Все що Бог хоче для своїх дітей воно – добре. Бог бажає для нас тільки добра.
- Коли ми рухаємось далі виконуючи волю Божу, ми починаємо розуміти, що вона ще й приємна. Тобто, це ще й те, що нам подобається. Ми отримуємо від цього задоволення.
- І далі ми приходимо до повного розуміння Божої волі ,- досконалості. І ми бачимо що ця воля покриває всі сфери нашого життя. Вона задовольняє всяку потребу в житті.
Ми повинні пам’ятати, що тільки тоді, коли наш розум обновлюється ми можемо пізнавати волю Божу.
Кол.1:9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,
Чому так відбувається? Чому Бог відкриває свою волю тим, в кого обновлений розум?
До того як Бог оновлює наш розум, наш тілесний розум не здатний зрозуміти волю Божу.
Послання до Римлян показує нам, що :
Рим.8.7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
Розум який не кориться Богові, який знаходиться в ворожнечі проти Бога, не може прийняти відкриття від Бога. Тому, це вороже відношення нашого розуму, повинно бути зміненим оновленням нашого розуму. І тільки тоді оновленим розумом, ми можемо пізнати волю Божу. Тілесний розум, являється плодом емоцій, які отримує бунтарська людська душа. Тілесний розум - егоїстичний, та егоцентричний, він обертається навколо свого власного «Я». Він виражається в таких словах, тілесна воля говорить: «Я хочу».Тілесний розум говорить: «Я рахую, так думаю». Тілесні почуття говорять: «Я відчуваю». В своєму невідродженому стані, людина керується цими трьома висловами: «Я хочу», Я рахую, так думаю». «Я відчуваю». В такому стані людина не відкрита для розуміння Божої волі. Ці три форми відношення до різного роду речей, повинні піти з нашого життя.
Ісус говорить:
Матв.16.25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
В грецькому оригіналі, говориться саме про «душу»,як про «життя душі»,не життя в цілому. Говориться про власне «Я».Що означає погубити «життя своєї душі»? Це означає відректися від свого «Я».Щоб воно більше не контролювало нас, та не командувало нами. Ми повинні жити по інших стандартах, та мірках. Тобто, ми повинні отримувати керівництво для життя, від Святого Духа, а не від своїх власних почуттів, відчуттів, емоцій. Не від того, що ми бачимо та чуємо. Ми повинні відректися від всякого егоїзму, та егоцентризму. Ми повинні загубити своє старе життя, щоб знайти нове.
Ми бачимо що оновлений розум, являється ключем для пізнання волі Божої. З цього може виникнути запитання: Як розпізнати оновлений розум, та чим він характирезується?
Чотири признаки оновленого розуму.
Рим.12:3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
-1)він не егоцентричний, він мотивується Божими цілями, цінностями, та стремліннями, а не власними відчуттями.
1Кор.10.31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
Остання фраза «все робіть на славу Божу», являється мотиватором оновленого розуму, а саме його стремління та ціль робити все що прославляє Бога. Такий розум не питає, чи він щось отримає з цього, він не шукає свого власного, не шукає задоволення для себе. Його хвилює, чи одержить щось з цього Бог.
Ісус навчає нас молитися такими словами:
Мат.6.10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Коли ми молимось такою молитвою, ми словами відрікаємось від своєї волі, своїх власних бажань. Це признак оновленого розуму.
«Нехай прийде Царство Твоє».Оновлений розум завжди направлений на встановлення Божого Царства на землі.
-2)він не шукає свого і не підноситься.
Матв.20.25-28 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
Це ще один признак оновленого розуму. Це не пошуки захопити все в свої руки, а пошуки можливості послужити. Це шукання можливості віддати, а не отримати. Оновлений розум бере приклад з Ісуса, Який прийшов , щоб послужити. В нашій культурі ідея бути слугою не популярна, кожен хоче бути самому собі начальником, кожен настоює на своїх правах, кожен хоче добиватися своїх власних інтересів. Це не оновлений розум. Оновлений розум шукає можливості віддати та послужити. Оновлений розум - смиренний.
-3)він тверезий та реалістичний.
Рим.12.3 Павло говорить, щоб ми думали про себе скромно
Ми повинні бути тверезі в своїй самооцінці. Оновлений розум не любить крайностей. Він дружить з реалізмом.
Одне з значень слова «скромно»- озн.бути стриманим.
В нашій самооцінці ми повинні бути стриманими.Не величатися,не мати себе більного за когось.
-4) він знаходиться в рамках віри.
Рим.12.3 у міру віри, як кожному Бог наділив.
Міра віри яку Бог нам дає, це та міри віри, яка потрібна нам в нашому житті.
Віра – перекладається як: вірність, довіра, переконаність.
Найбільше в цьому місці підходить слово «переконаність».Тобто, ми повинні думати в міру того, в чому ми впевнені, переконані.
Таким чином через ці чотири признаки ми оприділяємо, до якої міри наш розум оновився. Коли якогось з цих немає, ми повинні працювати далі над тим, щоб це оновлення відбулося.
Ми бачимо що представлення свого тіла в жертву живу і святу на Божий жертівник, та оновлення свого розуму, відкривають нам «двері»,до розуміння волі Божої. Ці два кроки, особливо перший, говорять про християнина, що він хоче служити Богові, що він повністю віддав своє життя в руки Божі та готовий до посвячення себе на служіння. Ці кроки говорять також про те, що християнин повністю розв’язався від світу, йому спротивились різного роду світські задоволення, він не хоче ні в яких сферах дружити зі світом. Він хоче виконувати волю Божу. Він бажає знайти себе в Тілі Христовому.
Як виконати волю Божу.
Коли ми знаємо волю Господню стосовно себе, розглянемо що потрібно нам для того щоб її виконати.
Біблія відкриває нам суть покликання Богом людини.Cаме те, що вміщає в собі покликання Боже. Це не просто покликання в Церкву, але воно сягає набагато дальше. Ми памятаємо покликання апостола Павла. Коли він наближався до Дамаску, його осяяло велике світло з неба. Він впав на землю, а потім почув голос: « Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» ,Павло запитав: « Хто Ти, Господи? А Він йому відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...»
Після цієї події, Павло осліп, і до Дамаску його вже повели «під руки».Далі Павло сам розповідає:
Дiї.22:12-14 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Тут ми знаходимо три цікавих твердження, які і являються суттю покликання. А саме:
1)щоб ти волю Його зрозумів.(познал волю Его)
2)щоб бачив ти Праведника.
3)почув голос із уст Його.
Ці три твердження, являються важливими аргументами для подальшого виконання своєї місії. Спочатку потрібно пізнати, в чому наша місія полягає. Ми бачимо, що обрання Павла, не полягало тільки в тому, що він мав належати до якоїсь помісної церкви. Павло мав розширювати межі церкви Христової. В цьому і полягала місія апостола. Бог отців вибирає нас для «чогось».Після вибрання нас Отцем Небесним, на нас лежить відповідальність, - «щоб волю Його ми зрозуміли».В дану випадку, волю, яка стосується особисто нас. Найперше після нашого покликання, ми повинні зробити крок зі своєї сторони, це слова Апостола Павла, після зустрічі з Ісусом : Господи! Що накажеш мені робити?
Причина того, що безліч християн не знають свого покликання в Тілі Христовому, це не те що вони не бажають знати, а те, що вони не навчені цьому. Після покаяння, більшість християн через відсутність науки в Церкві, не знають що вони мають робити. І з часом цей вогонь, який був запаленим на початку увірування,- вгасає.
Коли ми знайшли волю Божу, Божий план на своє життя, нам потрібна сила та ведення Боже щоб його виконати. І згідно писання Бог нам дав силу та ведення. І деколи ця сила та ведення залишається тільки на сторінках Біблії. Ми тільки знаємо про це, але реально в житті, ми можемо не переживати цього. Для того щоб нас супроводжувала сила та ведення Боже, на потрібно зробити два кроки, які відкриті нам в Діях Апостолів.
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
- Перший крок полягає в тому, що ми повинні бачити Ісуса, в своєму житті.
Щоб виконати волю Божу нам потрібна сила. Силу та відвагу ми переживаємо за допомогою підтримки. Коли хтось сильний та відважний стоїть біля нас, ми наповняємось його силою та відвагою ми маємо впевненість що він нас захистить. Коли наша опора, далека від нас, яка б сильна вона не була, вона не принесе нам сили та впевненості. А тільки надію. Нам потрібна надія, але всьому своє місце.
Давид говорить: Пс.15:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці
моїй, й я не буду захитаний!( Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь.) 9 От того возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и
плоть моя успокоится в уповании,
Давид усвідомлював те, що Господь біля нього, і був спокійним.
Iс.50:8 Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!
Ісая говорить слова повні сили та відваги, через те, що він відчував присутність Божу, і це надихало його.
Про Мойсея написано:
Євр.11:27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
Як ми можемо бачити Бога?
Відповідь одна: вірою.
Віра являється нашим духовним баченням.
Євр.11:1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
Віра в те, що Господь біля нас забезпечує нас силою та відвагою, для того що ми могли виконати Божу місію.
-- Але крім сили, нам потрібно ще й керівництво, ведення.
Без ведення, ми не здатні виконати волю Божу. Без ведення ми сліпі, ми не знаємо куди ми йдемо. Писання застерігає нас:
Ос.4:6 Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!
Російський текст говорить: «Истреблен будет народ Мой за недостаток ведения: так как ты отверг ведение, то и Я отвергну тебя»
Ми бачимо яка небезпека за цим стоїть. Написано, «ты отверг ведение» . Слово «отверг»- озн. одне із значень-«знехтував». Знехтувати - озн. поставитися до кого-, чого-небудь з погордою, зневажливо, без належної поваги. 2. Залишити без уваги, не взяти до уваги що-небудь. 3. Зробити ні до чого не придатним, зіпсувати.
Загибель приходить від несерйозного відношення до ведення Божого.
Що таке ведення Боже?
Слово «ведення» в Писанні означає: знання, ведення, вміння, розуміння .
Це слово можна віднести до двох категорій, а саме: людське ведення, та Боже ведення.
Людське ведення говорить про те, що людина сама набула якісь знання, якісь вміння по відношенню до тієї чи іншої справи. Вона діє згідно того як вона вміє чи розуміє.
Боже ведення, говорить про те, що людина не покладається на свої знання та вміння, а керується тим, що Бог їй особисто сказав та показав.
Як ми отримуємо Боже ведення?
Ми розуміємо що загальна Божа воля, відкрита нам у Слові Божому. І зі слів Писання, ми пізнаємо загальну волю Божу для нас. Але коли мова йде про індивідуальну волю для нас, то нам потрібно Боже відкриття.
Вище ми розглядали, наші кроки, які приносять в наше життя силу та Боже ведення, для того щоб виконати волю Божу. Кроком що приносить силу, є бачення Ісуса в своєму житті.
Кроком що приносить ведення,- «чути голос з уст Його»
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Для того щоб виконати індивідуальну волю Божу, нам потрібне розуміння, вміння, знання як діяти, куди йти, що робити. І це все нам потрібно отримати безпосередньо від Господа.
Ми повинні навчитися чути голос Божий.
Писання описує нам пророка, який має ведення Боже:
Чис.24:16 говорит слышащий слова Божии, имеющий ведение от Всевышнего, который видит видения Всемогущего, падает, но открыты очи его.
Тобто, той хто має ведення, він чує слова Божі.
Ми покликані не тільки читати, а й чути Слово Боже.
Гарний опис ведення Божого відкриває нам Євангелія від Івана.
Iван.10:1-6 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.А хто входить дверима, той вівцям пастух.
Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
Тут ведення Боже виражається в тому, що вівці чують Його голос, та йдуть за Ним. Звернемо увагу на вираз: «свої вівці» .
Хто являється Його вівцями?
Це ті хто знає, та чує Його голос, та іде за Ним.
Але коли ми розглянемо, ці місця Писання, ми побачимо, що здатність знати, та чути Його голос, вони набули від стосунків з Ним. Про це свідчать слова: «він кличе по йменню»
Це означає, що Він знайомий з своїми особисто.
Сьогодні поняття «слухання голосу Божого», знаходиться в занедбанні. Більшість християн тішуть себе тим, що вони читають Писання, і навіть знають його напамять.
Це не є погано. Причина холодності багатьох християн, це те, що вони на початках мали справу тільки з написаним Словом. Але це привело багатьох до законності та релігійності.
Слово без Духа, це буква яка вмертвляє.
В Писанні ми бачимо, боротьбу Ісуса в пустелі. І хитрість диявола полягала в тому, що він використовував написане слово. Він говорив : « написано». Але ми бачимо Ісуса, який також використовував слово «написано». Але яка різниця, між тим «написано», що говорив диявол, та тим «написано»,що говорив Ісус. Різниця полягає в тому, що диявол цитував мертву букву, яка могла погубити Ісуса, коли б Він її прийняв. Ісус говорив слова, які були повні Духа та життя, і це було мечем який наносив удару ворогові. (Приклад. жінка яка прийняла Ісуса, а потім відійшла, і впала в гріх. Диявол нагадав їй місце Писання : Євр.10:29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто
потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив Вона зрозуміла, що прощення їй вже немає. І чуть не загинула)
Ми повинні водитися Духом, щоб на диявольське «написано»,вміти відповісти Божим «написано».Коли ми будемо рубати один одного буквою, ми вбємо один одного.
1Петр.4:11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова
Ми повинні в цьому наслідувати Ісуса.
Iван.5:30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Цікавий приклад для наслідування.
Дух Святий посланий в наше життя, не тільки як сила для свідоцтва, але Він являється нашим провідником .Він прийшов до нас, що нас вести та керувати нами.
Рим.8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
Дух говорить в нашому серці, слово Ісуса
Iван.3:8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
Віра яка нам так потрібна, приходить не від читання, а від слухання Слова Ісуса. Рим.10:17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
Слово Боже в більшості загальне, а голос Божий індивідуальний. Слухання-це ведення Боже. Відсутність ведення-це незнання шляху.
Голос Божий це відкриття. Слово Біблії для розуму, Голос Божий для серця.
Матв.4:4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
Тут йде мова про живе слово відкриття.
Ісус вчив: Iван.6:63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
Слово яке ми чуємо в своєму серці, воно оживлює нас, приносить в наше життя свіжість.
Нам потрібно навчитися чути голос Божий.
Бог говорить в нашому серці.
Написано в Обявленні, що Дух промовляє Церквам. Церква це люди. Дух говорить до людей.
Тобто, для того щоб виконати волю Божу, ми повинні пізнати її. Коли Господь нам відкрив Свої плани по-відношенні до нас, ми старатися постійно шукати Його Лиця, щоб чітко усвідомлювати Його реальність біля нас, це принесе силу та відвагу в наше життя.І ще однією важливою потребою, є ведення нас Богом. Ми повинні навчитися слухати голос Божий.
1Петр.4:2 щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.
Ми покликані Богом для того, щоб жити для волі Божої.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:25 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Що можна зробити для вгоди Богові.
І кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого сформував та кого Я вчинив. Цей народ Я Собі сформував,— він буде звіщати про славу Мою.
Ісаї 43:7, 21
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
Івана 4:23, 24
І було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господові, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: «Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!»,— то дім Господній наповнився хмарою!.. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий!..
2Книга хронік 5:13, 14
І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого.
1Петра 2:5, 9
Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять. Не забувайте ж і про доброчиність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
Євреям 13:15, 16
«Достойний ти. Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!»
Об явлення 4:11
Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, він дає нагороду.
Євреям 11:6
Щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога.
Колосянам 1:10
Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя,— повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що є воля Божа,— добро, приємність та досконалість.
Римлянам 12:1, 2
Отож, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові. Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.
1Тимофію 2:1, 3, 8
Уста мої будуть звіщати славу Господню і благословлятиме кожне тіло святе Його Ім'я.
Псалом 145:21
Я ж буду устами своїми вельми прославляти Господа; і між багатьма Його славити буду.
Псалом 109:30
Усі народи плещіть у долоні з радості; вигукуйте Богові голосом радості
Псалом 47:1
Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
Псалом 147:11
Алілуя! Заспівайте Господеві пісню нову; Йому слава на зборах святих!
Нехай радіє Ізраїль Творцем своїм; нехай діти Сіону тішаться Царем своїм! Нехай з радістю славлять Ім'я Його; нехай грають Йому на тимпані і гуслях! Бо Господь втішається Своїм народом; Він прославляє смиренних спасінням.
Нехай радуються святі у славі, нехай звеселяться на ліжках своїх. Славослов'я Бога нехай буде на їхніх устах.
Псалом 149:1—6а
І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас.
Римлянам 8:8, 9а
І чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.
1Івана 3:22
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:31 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| "Місце безпеки"
В усі часи для людей було важливо знайти безпечне місце для себе і близьких людей. Але як його знайти? Світ пропонує тільки зовнішню тимчасову безпеку.
Де ж місце безпеки? Місце безпеки - це воля Божа для вашого життя. Якщо ви у Божій волі, ваше життя протікає згідно Божого плану. Які б не були зовнішні шторми, ваше життя в Божих руках, Господь піклується про вас.
Псалом 90. Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього! ...
Хто знаходиться в тіні Божій, під Його покровом той в справжній безпеці.
Молитва Отче наш, всім нам відома з дитинства. Її третє утвердження: "Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі".Напевно, Богу не сподобається якщо ви будете молитися про волю Божу на всій землі, а у власному житті вона буде невпорядкованою, невідомою, невизначеною.
Біблія розповідає про старозавітніх царів. Поки вони були в волі Божій в їхньому житті все було добре. Як тільки вони робили крок від волі Божої нічого не мінялося, зовні і далі все було добре. Рідко на когось відразу сходило покарання. Але при тому ці царі вступали в зону темряви, небезпеки.
Яка різниця між гріхом і між життям не в волі Божій? Гріх - це як початкова стадія захворювання. Захворювання з початкової стадії може розвиватись до хронічного і невиліковного. Просто зроблений гріх - початкова стадія хвороби і смерті. Життя не в волі Божій - це свідоме або несвідоме перебування в грісі. Слово гріх в єврейській мові означає "мимо цілі". Якщо ти проходиш мимо цілі, мимо волі Божої - це гріх.
Батьки не можуть влізти в душу своїх дітей і забезпечити їм безпеку. Вони шукають різні способи зробити все що можуть для своїх дітей і часто хочуть замінити все матеріальним забезпеченням. Але матеріальне не принесе вкладу в духовну безпеку дітей. Якщо ви батько і самі не знаєте на якій території стоїте, чи ви у волі Божій, то ви не зможете донести до своїх дітей потребу бути в волі Божій. Необхідно спочатку самому бути на правильному місці щоб завести і дітей на безпечну територію.
Що значить Божа воля? Як її знати? Є загальні вимоги для кожного християнина. (Не вбий, не вкради, не чини перелюбу) Але кожен з нас індивідуальний. І ми створені не для того щоб чогось не робити, але щоб щось зробити. Ви створені для конкретної цілі. На цьому етапі ми часто занурюємось в якийсь непроглядний туман.
Ми чекаємо пророків, щоб Бог говорив через них. Ніхто точно не скаже вкладати туди гроші чи не вкладати, їхати кудись або не їхати, одружуватися чи не одружуватися. Відповідальність за ваші рішення тільки на вас. Нам часто хочеться щоб хтось дав точну інструкцію для нашого життя. Але за цим криється ні що інше як лінь. Наше небажання працювати. Скільки часу і зусиль ми тратимо на те, щоб дізнатися волю Божу для свого життя? Ось що говорить Біблія про це:
1. Допевнятись. Єф.5:10 Допевняйтеся, що приємне для Господа.
Проведений в пошуках час не є лишнім.
2. Рим 12:1,2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Серйозна підказка для кожного:
- не стосуйтесь(грецьке - формуватися, формувати) до віку цього. Не будьте сформовані так, як сформований цей вік. Нехай вас формує Божа система цінностей;
- перемініться відновою вашого розуму. Світський, плотський розум не зрозуміє волі Божої. Через це стається як з фарисеями, які відкинули волю Божу про себе. Відразу, поки розум не оновлений ви не попадете в десятку. Будьте вірні в чужому. Пошук не означає бездіяльне очікування. Пошук - це спроби старання, вклад в чуже;
- віра. Коли ви почнете наближатися до моменту в якому будете розуміти в чому полягає воля Божа про вас. Часто Бог хоче не того від нас, про що ми собі думаємо і плануємо. Коли це прийде треба буде вірити.;
- довготерпіти, стояти, утримувати те положення яке вам Бог відкрив. Не проміняти волю божу, своє перворідство за миску борщу як Ісав.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:40 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ЩО ТАКЕ БОЖА ВОЛЯ?
Перед тим як говорити про важливість пізнання та виконання волі Божої потрібно передусім дати дефініцію (означення) волі Божої. Отже, що означає вислів воля Божа?
В Старому Заповіті ми знаходимо два єврейські слова, які вживаються для того, щоб передати поняття воля Божа. Єврейське слово (расон) означає бажання, приємність. (Пс. 40,9; 143,10; 103,21). Отже там, де автор псалму просить Господа, щоб він виконував волю Божу, можна перекласти, як виконувати те, що Богу є приємне, те, що Йому подобається. Також Бог виконує бажання (волю) тих, які ходять в благоговінні перед Ним (Пс. 145,19).
Інше єврейське слово, яке вживається по відношенні до волі Божої є (хефес). Слово (хефес) мало чим відрізняється від терміну (расон), та на відміну від (расон) (хефес) має елементи планування, наміру, інтенції. В такому значенні воно вживається в розповіді про царя Кіра, який «виконував плани Божі» (Іс. 44,28).
Автори Нового Заповіту вживають декілька слів, які перекладаються як воля. Найпоширеніше є грецьке слово θέλημα (тгелема), що означає воля. Цим грецькім словом в LXX перекладалися єврейські слова (расон) та (хефес).
Апостол Павло говорячи про намір, плани, ведення Боже вживає слово θέλημα (тгелема) (1Кор. 1,1; 2Кор. 1,1; Єф. 1,1)
Важливе місце зі Святого Писання, яке краще допомагає порозуміти виразу воля Божа і яке ще досить часто буде основою подальших роздумів над нашою темою знаходиться в листі апостола Павла до римлян:
«не пристосовуйтесь до віку цього, але перемініться обновою вашого розуму, щоб вам пізнати, що є воля Божа, - добро, приємність та досконалість»
(Рим. 12,2)
Говорячи про волю Божу апостол Павло в зазначеному тексті не лише дефінує (дає означення) даного поняття, але і вказує на властивості (якості) Божої волі, яка є добра, приємна та досконала .
Отже, воля Божа - це завжди позитивні, досконалі та найкращі бажання, плани та наміри Божі по відношенню до Своїх дітей.
Воля Божа - це завжди позитивні, досконалі
та найкращі бажання, плани та наміри
Божі по відношенню до Своїх дітей
БОЖА ВОЛЯ ДЛЯ БОЖИХ ДІТЕЙ – Є ЦЕ НАЙКРАЩЕ
В першому розділі була дана дефініція терміну Божа воля, тобто було сказано, що означає даний вираз. Тепер я би хотів вказати на властивості Божої волі, тобто дати опис яка є Божа воля.
Якщо ми подивимось на вище згадану дефініцію, то окрім відповіді на те, що є Божа воля ми знайдемо там також і короткий опис властивостей волі Божої. Та давайте розглянемо дану тему у трошки ширшому ракурсі.
Для цього знову процитуємо другий вірш з дванадцятого розділу листа апостола Павла до римлян:
«не пристосовуйтесь до віку цього, але перемініться обновою вашого розуму, щоб вам пізнати, що є воля Божа, - добро, приємність та досконалість»
(Рим. 12,2)
Грецьке слово αγαθον (агатгон), яке в даному вірші перекладається як добро, має й інші значення. Прикметник αγαθος (агатгос) по відношенні до особи означає здібний, мужній, хоробрий, відомий, доброзичливий, щедрий а по відношенню до речей, понять та представ – врожайна (земля), здорове (дерево), відмінний, повний довіри, щасливий (день), придатний, корисний (подарунок).
Слідуюче слово ευάρεστον (еуарестон) перекладається, як мило, приємно.
Слово досконалість (грец. τέλειον (телейон)) походить від грецького прикметника τέλειος (телейос), що означає докінчений, досконалий (стан), зрілий, повнолітній (по відношенні до живої істоти).
Отже, широка палітра значень даних слів, які вжив апостол Павло на опис волі Божої допомагає нам краще порозуміти мультидімензійність (багаторозмірність) цього поняття, що в свою чергу допомагає усвідомити, що воля Господа є корисна, позитивна, найдосконаліша та найкраща для нас як дітей Божих. Про Божу волю по відношенні до християн можемо завжди говорити лише в суперлативі (найвищий ступінь порівняння). Тим ми визнаємо, що Бог хоче для Своїх дітей те НАЙкраще.
Про Божу волю по відношенні до християн можливо
завжди говорити лише в суперлативі
Говорячи про позитивність Божої волі треба сказати, що даний факт є платний у випадку християн, тобто людей, які пізнали Ісуса Христа як свого особистого Спасителя та повністю посвятили себе Господу. Батько Небесний має ті найкращі наміри зі своїми дітьми. Нажаль це не завжди відноситься до невіруючих людей.
Дані твердження можна наглядно проілюструвати на прикладі страждання. Знаходячись в будь-які важкій ситуації, людина (це стосується як віруючої так і невіруючої людини) може мати істоту в тому, що Боже верховенство, справедливість та милість є фундаментом для Божого наміру з тією людиною, яка переживає страждання. Це означає, що страждаюча людина може бути впевнена, що біль, яку вона відчуває є під контролем справедливого та милостивого Бога. Та у випадку невіруючої людини даний факт не завжди є позитивним. Якщо йдеться про Боже верховенство, справедливість та милість, які є направлені на те, щоб навчити, застерегти а потім привести до спасіння страждаючу людину – тоді йдеться про той кращий випадок. Але дуже часто стається, що справедливий Господь, як кару за гріх, залишає людину один на один зі жахливими наслідками її злих вчинків (Амос 5,3; Мт. 8,12; 24,51; Рим. 2,1-11). В цьому випадку страждання невіруючої людини закінчуються не лише фізичною смертю, але і духовною.
Та дитя Боже знаходяться в зовсім іншій позиції, аніж невіруюча людина. На відміну від людини, яка не пізнала Господа, християнин має привілей істоти, що Божа воля для нього є завжди позитивна! Це означає, що у випадку страждання праведника, намір Господа завжди сфокусований на досягнення добра для страждаючої особи.
Слово Боже говорить:
«Бо я знаю наміри, які маю з вами – є слово Господнє – наміри на благо а не на нещастя; дати вам майбуття та надію»
(Єр. 29,11)
Також Дух Святий через апостола Павла прокламує такі слова:
«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, все діє на добро»
(Рим. 8,28)
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:41 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Пізнавайте волю Божу
«Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня». (Еф.5:15-17)
Що значить
пізнавати?
Це означає вивчати, досліджувати, розважати. Пізнання волі Божої не дається за один день – це є справою усього нашого життя.
Що таке воля, взагалі?
Чи то Божа, батьківська, людська чи сатани? Воля, яка б вона не була, вона завжди проявляється в яких-небудь діях.
Розум – роздумовує.
Серце – переживає радість чи сум.
Воля – діє. Якщо воля не діє, то вона залишається або думкою, або почуттям.
Як ми можемо пізнати волю Божу?
1. Через Біблію.
В Слові Божому ясно і чітко виражена воля Божа. Деякі віруючі моляться так: «Це є Твоя воля». Це не зовсім правильне прохання, тому що апостол Павло пояснює так: «Бог що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». (1Тим.2:4) А Христос говорить так: «Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих». (Матв.18:14) Глибоке вивчення Слова Божого веде до ясного пізнання волі Божої. Савл вірив в Бога, мав ревність по справі Божій, але переслідував віруючих. Чому? Бо не знав волі Божої. Але коли Христос з’явився йому і відкрив йому істину, він став великим працівником на ниві Божій, почав чинити волю Божу.
2. Через обставини життя.
Дiї.16:9,10. Апостол Павло і Сила мали намір йти і благовістити про Ісуса, а Дух Святий став їм на перешкоді. Вони йдуть в інше місце, і там знову перешкода від Духа Святого. Вони не розуміють чому так. А коли муж Македонянин у видінні їм з’явився і просив їх прийти, і допомогти їм, вони зрозуміли, що це є воля Божа, щоб вони пішли в Македонію і там свідчили про Христа.
3. Через Духа Святого.
«Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили». (Дiї.13:2,3) Варнава і Савл мали великий успіх.
Що ми маємо робити, щоб пізнати волю Божу?
«І не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість». (Рим.12:2) Апостол Іван дає пораду: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Iван.2:15-17)
Читаючи книгу Буття про Йосипа, бачимо, що він утікав від зла і гріха, прагнув жити по волі Божій. І йому було незрозуміло чому Бог допустив, що брати продали його в Єгипет, чому потім потрапив у в’язницю. Але пізніше, все зрозумів. На те була воля Божа.
Що слово Боже говорить, відносно волі Божої?
1. Воля Божа, щоб ми робили добро. (1Пет.2:15) Був один чоловік на ймення Закхей, начальник митників. У нього була ціль – мати велике багатство. Але коли він зустрівся з Ісусом, то у нього все змінилось. Він сказав так: «Пів мого маєтку роздам бідним, а кого я скривдив, віддам вчетверо». Слово Боже говорить: «…покажіть у вашій вірі чесноту…» (2Петр.1:5) Бідна вдова пожертвувала на діло Боже дві лепти. А Христос сказав, що вона дала більше за всіх, тому що віддала все, що мала.
2. В слові Божому написано: «Бо це воля Божа, освячення ваше». (1Сол.4:3) Що таке освячення? Це наше духовне зростання і переображення в образ Ісуса Христа.Апостол Іван пише так: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він». (1Iван.3:1-3)
3. Іван дає таку пораду, відносно волі Божої: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю». (Євр.10:36)Ми живемо на цій грішній землі, де так багато горя, зла, переживань. І для того, щоб щоб жити по заповідях Божих, потрібне велике терпіння. Христос сказав: «Мене переслідували. І вас будуть». Перші християни пережили десять великих гонінь. Йов пережив велике випробування віри, але не нарікав, а терпеливо переносив все. «Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете». (Лук.21:19) Багато, навіть віруючих, не бажають терпіти.
4. «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі». (1Сол.5:18) За все дякуйте. І за добре, і за зле, за радість і смуток, за все дякуйте.
Апостол Павло і Сила йшли в синагогу на молитву, а потрапили до в’язниці. Що вони там робили? Вони співали і прославляли ім’я Господнє, а в’язні слухали їх. Навіть, в таких важких умовах, вони виконували волю Божу і прославляли Бога.
Хто спасеться? Хто ввійде у Царство Боже?
Христос сказав так: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі». (Матв.7:21) Не всі віруючі спасуться, а тільки ті, котрі виконують волю Божу. Наше спасіння залежить від того, як ми виконуємо волю Божу. В свій час ми дали обітницю Богу жити по Його заповідях. А як ми виконуємо волю Божу?
Є застереження. «А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий». (Лук.12:47)
Відносно спасіння, апостол Павло так відкриває волю Божу: «Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». (1Тим.2:3,4) Але, на жаль, багато людей гинуть, бо не слухають Господа і не хочуть чинити волю Божу.
Чому деякі віруючі не мають Божого благословення або чому втрачають ці благословення? Тому що не пізнають і не виконують волю Божу.
Яка воля Божа,
відносно нас?
«Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття». (2Петр.3:9)
Той, хто бажає отримати Божі благословення, хто хоче, щоб діти каялися і отримали Божі благословення, то слово Боже відкриває волю Божу, щоб усі навернулися до каяття. «Та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лук.13:3)
Хай Господь допоможе кожному з нас пізнавати, розуміти і виконувати волю Божу.
«Як раби Христові, чиніть від душі волю Божу». (Еф.6:6) Таку пораду дає всім нам апостол Павло.
Ярослав БОРСУК
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:43 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| З якого серця Бог приймає подяку
Перший в історії людства день подяки відбувся, коли Каїн і Авель – діти Адама і Єви – принесли жертву перед Боже лице.
«І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось. І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки» (Бут. 4:1-11).
Жахливо, що найперший день подяки закінчився трагедією: брат убив брата. Цей день виявив усю зіпсутість людини, яка відпала від Бога, він вивів із серця людини монстра на ім’я гріх і показав його демонічну силу, що перемагає здоровий глузд, родинні зв’язки і навіть страх Божий. Подяка Богові фактично розділила людей на два табори, як Господь перед цим казав (Бут. 3:15): насіння жінки і насіння сатани.
Приносячи жертву Богові, брати усвідомлювали, що все – від Бога. Обидва принесли те, що мали, над чим трудилися. Чому ж Господь прийняв жертву Авеля, а жертву Каїна не прийняв? Можливі різні варіанти відповіді, мовляв, «Каїн давав не з добрим серцем», «Авель приніс кровну жертву», «Каїн приніс не найкраще» тощо. Особисто для мене найприйнятніше тлумачення наступне: Каїн приніс від проклятої землі, і серце його не було в цій жертві. Авель, як написано в Євр. 11:4, приніс кращу жертву через віру, він зрозумів свою гріховність, він зрозумів, що він винний, що має пролитися кров, і в жертву було принесено найкраще – перворідна вівця. Отже, нашу подяку визначає стан нашого серця.
Каїн нічого поганого не зробив під час жертвоприношення, він теж приніс подяку Богові. Але Господь не прийняв його жертви і просто не звернув на неї уваги. Чому? Бог дивиться на серце того, хто приносить Йому подяку, і наша подяка показує наше серце. Вдячність без віри, тобто, якщо я насправді не вірю, що Бог є, що Він чує і знає все, що це все від Нього, – це просто лицемірство. Справжня вдячність, приємна Богові, має походити, найперше, з нелицемірного серця, а тоді тільки з вуст або з рук людини.
Виходить, що Бог «перебирає» подяками? Ні, Бог випробовує наші серця і дуже уважно дивиться на кожне серце, чим живе людина взагалі, як вона ходить перед Ним, чи є в її серці справжня віра. Усе Писання говорить про те, що не всяку подяку від людей Бог приймає. Через пророків Ісаю, Єремію, Єзекіїля, Амоса Бог дає зрозуміти, що лицемірна подяка Йому бридка.
«Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!» (Єр. 6:20).
Вони все правильно робили, в храмі була розроблена чітка система жертвоприношення, одна біда – серце їхнє було далеко від Бога.
«Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів… І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну… Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх, і хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік!» (Ам. 5:21-24).
Знову ж Бог каже, що Його взагалі не цікавить їхнє служіння, Він дивиться на їхні серця.
«А ви, Ізраїлів доме, так говорить Господь Бог: Кожен ідіть, служіть своїм божкам! Але потім ви напевно будете слухатися Мене, і святого Ймення Мого ви вже не зневажите своїми дарунками та своїми божками…» (Єз. 20:39).
«Нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!.. Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх… Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров’ю… Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» (Іс. 1:11-20).
Через пророка Ісаю Бог сказав про Свій народ:
«…народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається» (Іс. 23:13-14).
Ці ж самі слова повторює Ісус Христос:
«Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Мт. 15:8).
Висновок дуже простий: вдячність – це наближення до Бога серцем, а вже потім устами, ділами, жертвами, служіннями. Тому для нас усіх важливими є питання: з чим ми сьогодні наближаємося до Бога, з чим ми приходимо перед Його лице, врешті, з якого серця Бог приймає подяку?
У листі до Тимофія апостол Павло пише: «Великий же зиск – то благочестя із задоволенням» (1 Тим. 6:6). Задоволення – це дефіцит сучасності. Але ж незадоволене й ображене серце не може принести гідної подяки Богові!
Подивіться на приклад Каїна, який викриває справжній стан його серця. Бог попереджає його, Бог бачить, що лежить перед дверима його серця, Він знає, чим усе це закінчується, Він бачить наміри його серця, тому каже: «Каїне, зупинись!» А що ж Каїн? Зверніть увагу на тон його розмови з Богом. Чи був Каїн задоволений Богом? Звичайно, ні, у світогляді Каїна Бог був злим і жорстоким. «Як Він так міг зі мною вчинити?»
Каїн був злий не лише на Бога, але й на безвинного Авеля. Подивіться на його ставлення до Авеля. Замість радості за успіх брата, він переповнився заздрістю. Каїн незадоволений Авелем, і в серці своєму виношує страшний план. Він почав шукати задоволення в помсті. Крім того, Каїн був незадоволений обставинами, він не захотів змиритися з тим, що сталося, і почав здійснювати свій підступний план. Його не задовольняла ситуація, в якій він опинився, він був незадоволений Богом, Авелем (людьми), обставинами навколо себе. Причиною незадоволеного серця є ненаситне людське «я».
Є багато речей, які можуть викликати в нас незадоволення Богом. Наприклад, Він не здійснює мої плани, не чує молитви, Бог робить усе, що Він хоче, мені це не подобається. Ми часто незадоволені людьми, які нас оточують. «Як так можна чинити?» – часто обурюємося ми. Коли людина фокусується на недоліках інших і цим починає жити, вона ніколи не буде задоволеною і щасливою, ніколи. Якщо людина живе всім тим поганим, що бачить у людях, вона просто нещасна. У нас багато обставин, які викликають незадоволення: хвороби, низька зарплата, відсутність власного житла, сімейні негаразди. Є безліч речей, яких ми не маємо, але які нам потрібні. А у когось вони є. Чому така несправедливість? Ісус Христос сказав Своїм учням:
«Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його…» (Мт. 6:33).
Справжня, приємна Богові подяка виходить лише з благочестивого і задоволеного серця. Запитаймо себе: чи я – задоволена людина? чи задоволений я своїм життям? своїм достатком? своїм рівнем життя й усім, що маю? Апостол Павло радить: «Як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того», а перед тим вказує причину: «Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести» (1 Тим. 6:7-8). Якщо Бог дав нам їжу й одяг – слава Богові. А якщо Він щось більше дав, ніж те, що обіцяв, – це вже взагалі «благодать на благодать» (Ів. 1:16), це примноження Його милості і турботи, це повинно викликати в нас благоговіння і трепет.
З іншого боку, ми маємо розуміти, від чого наше задоволення походить. Ніяка річ на землі не здатна нас задовольнити. Ніяка. Якщо у когось є мрія, що саме ця річ зробить його щасливим, повністю задовольнить, знайте: нічого в цьому світі вас не задовольнить, ні хороша машина, ні будинок чи квартира, ні престижна робота. Рано чи пізно ви відчуєте розчарування.
Чи задоволений я людьми довкола себе і як я ставлюся до них? – Це дуже серйозне запитання. Це важливий елемент нашої віри: як я настроєний стосовно людей навколо мене. Я постійно помічаю і підкреслюю їхні недоліки чи я вчуся бути задоволеним тими, кого Бог послав мені на шляху, і благословляю навіть негідних людей? Лише серце, яке вміє благословляти, може про інших говорити добре, а не осуджувати. Незадоволення людьми завжди веде нас до «подвигу» Каїна. І хоча до фізичного вбивства зазвичай діло не доходить, але як часто люди смертельно ранять одне одного словами, ставленням своїм, псують їхнє життя своїм жорстоким серцем і гниллю своєї душі!..
Чи може християнин дозволити собі про когось говорити з насмішкою або ставитися до когось зверхньо? Чи можу я собі дозволити бути насмішником над іншими? Ніколи. Ми просто не маємо права цього робити. Задоволене серце, серце, наповнене Богом, не дає нам права так чинити. Благочестиве і задоволене серце приймає різних людей без осуду і критики.
У Першому посланні до коринтян, 13:7, апостол Павло висловлює дуже цікаву думку: «Любов вірить у все, сподівається всього». Якась вона така дивна, ця любов Божа! Можливо, занадто романтична. Можливо, так не можна дивитися на життя, потрібно більш реалістично.
Але в Писанні сказано, що «любов вірить у все». Нехай сотні раз просить прощення – вона ж вірить, бо вона – любов, це ж Боже серце, по-іншому просто неможливо.
Проте варто пам’ятати, що ніхто з людей ніколи нас повністю не задовольнить. І коли чоловік думає, що ота жінка, друга, третя, п’ята, нарешті його задовольнить, це – омана. Коли жінка думає: «Може, цей чоловік підійде мені і буде справді мені задоволенням», – це неправда. Ніколи ніхто з людей не може іншу людину повністю задовольнити. Біблія ще сильніше говорить:
«Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає» (Єр. 17:5).
Якщо ми шукаємо в людях фундамент для задоволення, рано чи пізно наша будівля зруйнується. Ми маємо у своєму серці «виробляти» задоволення, а не в людях задовольнятися. І це дуже велика і важлива різниця. На черзі найважливіше запитання: чи задоволений я Богом? Кожен з нас може запитати: «Господи, чи я задоволений Тобою Самим? Чи наповнює моє серце Твоя краса, Твоя сила, благодать Твоя, Особа Твоя? Чи достатньо мені Твоєї любові для щастя, Твого прийняття для повноти і спокою? Чи достатньо мені того, що Бог мене любить, про мене турбується, і я не хочу нічого шукати в людях?» І якщо я в Богові незадоволений, моя віра, моя подяка буде лицемірною, тому що тільки Він один наповнює нас цим життям, духом життя, силою дивитися на життя по-іншому. Тільки від Нього наше серце наповнюється небом, і ми розуміємо, що все, що пропонує Земля, – обман, це просто шлях в нікуди, шлях до розчарування, до краху моєї сім’ї, моїх надій і мрій. Тільки Він один є справжнім джерелом моєї насолоди, мого життя, моєї радості! Чи задоволений я тим, як Бог до мене зараз ставиться? Чи задоволений насправді я тим, що Його Син дві тисячі років тому піднявся на хрест, страждав, умер за мене? Чи задовольнила, чи заспокоїла моє серце Його кров, Його смерть? Чи ті краплі крові, які на хресті проливалися, дали моїй душі спокій? Чи й досі я живу з тягарем гріха на плечах? Чи справді я повірив Євангелії Сина Божого, що Божий Син усе зробив і тільки через віру Бог звільняє мене від гріха, і я знаю, ні смерть, ні зустріч з Богом – це не щось жахливе? Для всякого віруючого, хто Богом задоволений, смерть – це надбання, і Царство Боже – це мета, заради якої ми живемо, куди ми взагалі прагнемо. Немає кращого серця, ніж у Нього, ніхто не може вас більше любити, приймати, прощати, як Він. Не існує іншої особи, яка б так знала вас. Давид говорить: «Ти виткав мене в утробі матері моєї» (Пс. 138:13). Він захоплений цією думкою! Бог ткав його… Ми народилися, зробили свій перший подих, ми дихаємо цим повітрям, ходимо по землі, п’ємо воду, яка нам не належить, ми з собою нічого в світ не принесли… Як Його не любити? Усе створіння, все, що нас оточує, свідчить про те, що Бог нас любить. І, звичайно, найголосніше про Божу любов говорить нам хрест, хрест Його Сина. Якщо я у цю любов не вірю, не вірю, що на хресті відбувся доказ цієї любові, я просто Бога ігнорую. Найстрашніший гріх – це коли я байдужий до того, що відбулося на хресті. І Бог у вічності каратиме людей за те, що вони, проживаючи своє життя, були байдужими до Євангелії. Чули, знали, відвідували, були знайомі, але Христос був поза їхнім серцем. І в цьому трагедія всього людства. Чи зцілює Бог моє незадоволення Своїм Сином Ісусом Христом? Чи заспокоює мене Ісус, Який у мені живе, від моїх незадоволень? Чи запалює моє серце та істина, що Царство Боже наблизилося?
Багато поколінь вважало, що їхній час – останній. Так думали християни в епоху Нерона та інших імператорів, так думали, коли приходив до влади Гітлер або Сталін. Події нашого часу – глибока економічна криза, ідея створення єдиного світового правління, єдиного правителя, який має забезпечити нам безпеку від нас самих, – також наштовхують на думку, що живемо в останній час. Люди не знають, як світ з усього цього вибереться, а у Біблії сказано, що антихрист прийде на тлі безладу і хаосу і буде встановлювати порядок. Сьогодні слушний момент замислитися над нашим життям. Через такі події Бог говорить, що все близько: і Царство Боже близько, і кінець усім проблемам теж близько. Те, що Бог учить нас завжди бути задоволеними і дякувати Йому своїм серцем, не означає, що у нас завжди буде добрий настрій і повне бажання дякувати Богові. Буває подяка через біль і наперекір почуттям, тому що не завжди воля Божа для нас приємна і легка. Пам’ятаєте Слова Христа в Гефсиманії, коли з Його чола стікав піт як краплі крові, коли у Ньому відбувалась величезна боротьба. Для Нього було природно зберегти Своє життя, але Він розумів, що лише через смерть і взяття на Себе гріхів усіх людей Він може виконати волю Божу. І воля Батька була саме у тому, щоб Він там, у Гефсиманії, прийняв рішення. А далі Він абсолютно спокійно продовжував Свій шлях на Голгофу.
Друзі, ми повинні приймати рішення дякувати Богові через своє «не можу» і «не хочу». Нам багато чого не подобається, ми хочемо, дуже-дуже хочемо, але Бог каже: «Ні». «Ну, Боже, але ж тоді буде так добре». – «Я знаю, Я знаю, чим усе це для тебе закінчиться. Ти краще подякуй Мені зараз за те, що ти маєш, подякуй Мені й упокорися переді Мною, і Я тебе благословлю». У Біблії написано, що духовне зростання відбувається з подякою, що ми ростемо і стверджуємося у Христі з подякою. Як ви думаєте, а чи дякує Бог людям? Чи є у Біблії місця, де було б сказано, що Бог людям дякує? Чи можливо це? Адже, усе – Його: земля – Його, ми – Його, все, що у нашому серці, – теж Його, усяке хороше бажання в нас – теж від Нього. Нам немає чим хвалитися. Написано, що в небесах 24 старці зняли свої вінці і поклали перед престолом, бо вони знали, що ця нагорода – це не справа наших рук. То чи дякує Бог людям? Так. Бог дякує нам тоді, коли ми діємо проти існуючих законів світу і показуємо Його характер і серце для інших. Задоволене Богом серце виявляє себе у наступних речах:
«А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить, подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!» (Лк. 6:27-35).
Подяки і нагороди від Бога заслуговує той, хто любить своїх ворогів і робить їм добро, як Бог для нас. Хто благословляє тих, хто його проклинає. Хто молиться за тих, хто його ображає, а не йде усім про це розказувати, не жаліється. Він каже Богові: «Мені дуже боляче, але благослови його». Подяки і нагороди від Бога заслуговує той, хто підставляє другу щоку і не мстить образникам, і в цьому велика сила християн. Як підставити другу щоку? Це неможливо! Можливо, і в цьому справжня християнська сила, точніше, сила Христа. Подяки і нагороди від Бога заслуговує той, хто на нахабство, на вимогливість реагує подвійною жертовністю і віддає більше, ніж у нього забирають і вимагають. Це так не по-людськи, зате так по-Божому! Краще мати подяку і нагороду від Бога, корячись Його слову, і бути нерозумним в очах людей, аніж, тримаючись за земне, бути нерозумним перед Богом. Подяки і нагороди від Бога заслуговує той, хто дає, коли його просять, і не чекає повернення, демонструючи цим свою свободу від речей і майна та висоту своїх мрій і надій. Хто тримається принципу доброго сіяння: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12), хто сіє любов і жертовність, хто сіє прийняття і прощення, навіть у ворогів своїх сіє, – той пожне благословення. Якщо ми робимо добро, не очікуючи нічого від людей, – це відображає характер Бога, це робить нас Його синами. Адже Бог благословляє і тих, хто Йому невдячний, хто Його не помічає. Скільки людей у світі сміються з Бога, різні дурниці про Нього пишуть, книжки видають жахливі, брехливі, а Бог їх благословляє, у них здорові діти, у них самих до смерті здоров’я хороше, Він їх благословляє достатком, тому що Він добрий навіть до злих і неправедних, і невдячних. І саме таке серце Він вклав у нас, і саме такого Він від нас чекає, і саме за прояви і ствердження у житті цих істин Бог нам подякує. Він радий бачити Своїх дітей слухняними, які справді вільні від світу.
Отже, Бог приймає подяку з благочестивого і вірного серця, бо таке серце має віру і бачить Його. Що ми несемо сьогодні на Божий жертовник? Вдячне через віру серце чи гарно нафарширований язик, сердечну вдячність чи релігійні слова? Почнімо свою жертву з чистого агнця, як Авель, почнімо з подяки за Сина Божого, Який узяв на Себе наш гріх і, проливши кров, став мостом між нами і Богом, подякуймо Богові за достатність Його любові і турботи про нас, які роблять нас благочестивими і задоволеними. Визнаймо, що не наша освіта, не міць наших рук, не добрі люди, а саме Бог, саме Він є причиною всіх наших благословень, всього доброго, що є в нашому житті. Бог – центр нашого життя, початок, причина і кінець усіх наших подяк. Отож, підходьмо до престолу з гідною жертвою – хвалою і подякою від серця.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:46 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Воля Божа – святість наша
Святе Письмо навчає, щоб ми не уподібнювалися до цього світу, але перемінювалися оновленням свого розуму, щоб завжди переконуватися, що то є воля Божа, що є добре, що є угодне і що досконале.
Апостол Павло, у «Посланні до Солунян», закликає до ще більшого поступу і стриманості. Одночасно він виразно звертає увагу на наше тіло, щоб ми не надуживали ним і не впадали у пристрасті, щоби нікого не кривдили, любили один одного, були чесними, проводили час у молитві. Ми, як діти світла, мусимо жити у мирі між собою, бути переконливими і вміти прощати.
Звичайно, перші кроки є нелегкі. Пригадаймо собі малу дитину, яка вчиться ходити. При старанні, кожний її наступний крок є впевненішим. Так само і в духовному житті, ми мусимо йти до святості крок за кроком.
«Тілесні не можуть подобатись Богові, – навчає нас Євангелія. – Бо коли живите за тілом, то помрете, якщо ви духом умертвляєте тілесні вчинки – будете жити». То що є добром? Добро – це сам Господь; добро ми повинні бачити в усьому та в усіх, у ньому повинні жити. Вміти бачити добро у своєму ближньому навчає нас преподобний Доротей на прикладі свого життя. Таким ставленням до когось ми даємо підтримку і заохочення, щоби розвивати добро. Апостол Павло навчає: «Я бажав би, щоб усі люди були, як і я, та кожний має свій особливий дар від Бога – один такий, а другий інший».
Через те воля Божа – це чудова міра. Ми завжди можемо подумати: Бог цього хоче, чи ні? І лише тоді, через таку призму бачення, здійснювати свій дар у житті. Божий Син – Ісус Христос, теж покладався на Божу волю і теж був послушним їй до кінця.
Хто візьме верх: душа чи тіло
У нашому випадку, щоби чинити Божу волю, треба найперше зректися себе, і ця боротьба в нас буде тривати протягом усього життя. Хто візьме верх: душа чи тіло, Боже чи земне? Земне завжди буде нас притягати до себе, забирати наш час на пусті речі, присипляючи нас лінивством і байдужністю, віддаляючи нас від Бога. Оправдуємося, що багато працюємо, втомлені, бракує нам часу. А хто це все нам дає – здоров’я для праці, сили для відновлення, час нашого життя? Це все походить від Бога, а в нас для Нього часу нема?
Воля Божа у тому, щоб спасти наші душі, а ми самі цього не хочемо, відштовхуємо від себе Творця непослухом, зарозумілістю. Зовнішня боротьба у світі тісно пов’язана з боротьбою внутрішньою. Йдеться тут про духовні скарби, про їхні вартості, про чесноти. У цьому наша сила. Не втомлюйтеся робити добро, наповнювати серця любов’ю. Потрібно робити все без нарікання і мудрувань, щоб у всьому бути бездоганними і щирими, бути непорочними Божими дітьми. Тоді ми будемо віддзеркалювати Господню славу і преображуватися у Його образ і Його подобу, згідно з діянням Господнього Духа. «Навчіться від Мене, бо Я – лагідний і сумирний серцем, і знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11, 29).
Боголюбні люди старалися своїм покірним життям поєднати себе з Богом. Лагідність у людині випромінює добролюб’я, і ми відчуваємо приємність та спокій. Смиренномудрість ламає всі стріли ворога, бо початок її – це стриманість, завдяки якій ми володіємо собою. У цьому є гостра потреба – без гніву, без амбіцій, без упередження і людських хитрощів – приймати Божу волю. Гідність Божої дитини означає виконувати Божу волю із щирістю і любов’ю, і в цьому – наша святість, наше спасіння. То чи потрібно нам про щось мудрувати? Господь подбає про все. Ми ж найперше шукаймо Царство Боже, а все інше нам додасться.
о. Олег Юрика,
сотрудник парафії Св. Отця Миколая, Торонто.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:47 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Воля Божья - Место безопасности, успеха и Его благоволения
1. Как узнать волю Божью?
1 Петра 4:19 Итак страждущие по воле Божией да предадут (вверять, приносить) Ему, как верному Создателю, души свои, делая добро.
Доверить себя полностью Богу и делать добро
Матфей 6:10 да приидет Царствие Твое; да будет воля Твоя и на земле, как на небе;
Молиться, просить о Его воле для нас
Псалтирь 1:2 но в законе Господа воля его, и о законе Его размышляет он день и ночь!
Исследовать писания, чтобы видеть Его волю
Ефесянам 5:17 Итак, не будьте нерассудительны, но познавайте что есть воля Божия.
Познавать – что есть Его воля, и что не является Его волей из писания
Римлянам 12:2 и не сообразуйтесь с веком сим, но преобразуйтесь обновлением ума вашего, чтобы вам познавать, что есть воля Божия, благая, угодная и совершенная.
Чтобы понимать Его волю, необходимо не думать, как этот мир, но преображать свой разум
Итак, нам нужно доверить Отцу все, и жить по Его воле, нам необходимо молиться, чтобы она совершалась, искать Его волю в писании, понимать ее и жить по ней.
2. Что уже известно о Его воле?
Матфей 18:14 нет воли Отца вашего Небесного, чтобы погиб один из малых сих.
Матфей 10:29 Не две ли малые птицы продаются за ассарий? И ни одна из них не упадет на землю без воли Отца вашего; у вас же и волосы на голове все сочтены.
Иоанн 6:40 Воля Пославшего Меня есть та, чтобы всякий, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и Я воскрешу его в последний день.
1 Фесс. 5:18 За все благодарите: ибо такова о вас воля Божия во Христе Иисусе.
1 Петра 2:15 ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей,
1 Петра 3:17 Ибо, если угодно воле Божией, лучше пострадать за добрые дела, нежели за злые;
Итак, воля Божья для нас есть (Рим. 12:2):
- благая (хорошая, полезная), - угодная (приятная, приемлемая) - и совершенная (законченная, полная).
3. Можно ли изменить Его волю?
Даниил 4:35 И все, живущие на земле, ничего не значат; по воле Своей Он действует как в небесном воинстве, так и у живущих на земле; и нет никого, кто мог бы противиться (помешать) руке Его и сказать Ему: „что Ты сделал?"
Римлянам 9:15-19 Ибо Он говорит Моисею: кого миловать, помилую; кого жалеть, пожалею. Итак помилование зависит не от желающего и не от подвизающегося, но от Бога милующего … Итак, кого хочет, милует; а кого хочет, ожесточает. Ты скажешь мне: „за что же еще обвиняет? Ибо кто противостанет воле Его?" А ты кто, человек, что споришь с Богом? Изделие скажет ли сделавшему его: „зачем ты меня так сделал?
Мы можем не поверить Ему, не принять Его волю, не согласиться с ней и жить по-своему. Но у Отца есть определенные планы и сроки для всего, и Он будет все делать так, как сам решит нужным.
4. Если я не живу по Его воле?
Лука 12:47 Раб же тот, который знал волю господина своего, и не был готов, и не делал по воле его, бит будет много;
Матфей 12:50 ибо, кто будет исполнять волю Отца Моего Небесного, тот Мне брат, и сестра, и матерь (близкий Иисусу).
Матфей 7:21 Не всякий, говорящий Мне: „Господи! Господи!", войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного.
5. Без Его воли что-то происходит?
Иов 1:12 И сказал Господь сатане: вот, все, что у него, в руке твоей; только на него не простирай руки твоей. И отошел сатана от лица Господня.
Лука 22:31 И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил (упросил), чтобы сеять (просеять) вас как пшеницу.
2 Коринфянам 12:7 И чтобы я не превозносился чрезвычайностью откровений, дано мне жало в плоть, ангел сатаны, удручать меня, чтобы я не превозносился.
Как мы видим, Бог позволил этому произойти и без Его разрешения, сатана не смог бы того сделать сам.
6. Совершенная воля и наш выбор
Совершенная Божья воля ... И заповедал Господь Бог человеку, говоря: от всякого дерева в саду ты будешь есть, а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь.
Выбор человека … и увидела жена, что дерево хорошо для пищи, и что оно приятно для глаз и вожделенно, потому что дает знание; и взяла плодов его и ела; и дала также мужу своему, и он ел. Совершенная Божья воля ... если делаешь доброе, то не поднимаешь ли лица? а если не делаешь доброго, то у дверей грех лежит; он влечет тебя к себе, но ты господствуй над ним.
Выбор человека … И когда они были в поле, восстал Каин на Авеля, брата своего, и убил его. Совершенная Божья воля ... Мирись с соперником твоим скорее, пока ты еще на пути с ним,
Выбор человека … чтобы соперник не отдал тебя судье, а судья не отдал бы тебя слуге, и не ввергли бы тебя в темницу; истинно говорю тебе: ты не выйдешь оттуда, пока не отдашь до последнего кодранта.
……………..
Этот список можно продолжать очень долго.
Бог дал творению свободу выбора, принимать Его волю или отвергать. Он не хочет, чтобы мы отвергали Его волю, но он разрешает нам это сделать.
7. Заключение
Бог Отец имеет определенную волю для своего творения; солнца, звезд, земли, зверей, птиц, рыб, Ангелов и людей.
Эта воля всегда - благая, угодная и совершенная (Рим. 12:2) для всех и для всего.
Все по Его воле сделано: ибо Ты сотворил все, и все по Твоей воле существует и сотворено (Откр 4:11)
Свою волю Он открывает нам через Священные писания и личное общение с Ним.
Несмотря на Его совершенную волю для всего, Он все же оставил творению право выбора. (Бытие)
Принимая Его волю и исполняя ее, мы живем по Его плану.
Он дает нам все необходимое для исполнения Его воли.
Он охраняет нас, благословляет и сопровождает нас всю жизнь до того момента, пока мы не войдем в вечность (на это есть Его воля). И мир проходит, и похоть его, а исполняющий волю Божию пребывает вовек. (1 Иоанна 2:17)
Отвергая Божью волю и выбирая свой путь, человек начинает жить по своим законам.
Ему позволяется делать почти все. Конец такой жизни погибель. Не всякий, говорящий Мне: „Господи! Господи!", войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного (Матф 7:21)
О рожденных с выше верующих.
Божья воля выражается во многих аспектах нашей жизни, поэтому где-то мы можем поступать и жить по Его воле, а где-то нет. Потому писание нам рекомендует: просить, узнавать, понимать, применять Его волю. Соответственно то, что по Его воле в нашей жизни – будет благословенно, а то, что мы делаем по-своему, это не будет для нас благо, угодно и совершенно (Рим. 12:2)
7. Итог
Иер.29:11 Ибо [только] Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду.
Рим.12:1-2 Итак умоляю вас, братия, милосердием Божиим, представьте тела ваши в жертву живую, святую, благоугодную Богу, [для] разумного служения вашего, и не сообразуйтесь с веком сим, но преобразуйтесь обновлением ума вашего, чтобы вам познавать, что есть воля Божия, благая, угодная и совершенная.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:49 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Людське розуміння і Божа Воля в Законі Взаємодії
Якщо говорити про людське розуміння та людські погляди, якими керується і земний суд, то ми не маємо права очікувати, що вони рівнозначні Божественній Справедливості або хоча б приблизно відповідають їй. Навпаки, на жаль, треба сказати, що в більшості випадків вони відрізняються одне від одного як небо від землі. При цьому зіставленні популярний вислів «як небо від землі» вжитий у істинному значенні. Цю різницю почасту можна було б пояснити зв’язаністю в просторі та часі звуженого людського інтелекту, який у своїй обмеженості не спроможний розпізнати справжню неправду і відрізнити від правди, тому що вона зрідка виразно виходить назовні, навпаки, винятково перебуває в глибині душі кожної людини, виносити судження про як таку не годиться, спираючись на параграф закону і шкільне знання. А тому, на жаль, так багато вироків земних судів прямо суперечать Божественній Справедливості.
Тут йдеться не про часи середньовіччя, не про похмурий час жахливих тортур, не про спалення так званих відьом та інші злочини юстиції. Так само це не стосується численних спалень, катувань і вбивств, провина за які лягає на релігійні громади, і за це взаємодії з подвійною жахливістю повинні уразити виконавців, бо вони зловживали Ім’ям Досконалого Бога при цьому, в Його Ім’я вчиняли усі ці злочини, як начебто приємні Йому, і таким чином на Нього перед людьми поклали за це відповідальність. Зловживання і страхіття, про які так швидко забувати ніхто не має права, проте як застереження вони повинні завжди закликати пам’ятати про це, коли сьогодні виносять вироки, тим паче, що тодішні виконавці перевищували свої повноваження з видимістю дотримання повного права і ревного відстоювання віри.
Багато що вже стало іншим. І все ж, певна річ, настане час, коли на сьогоднішнє правосуддя оглядатимуться з таким же жахом, з яким ми сьогодні дивимося на щойно згадувані часи, які з огляду на теперішнє знання несуть у собі стільки несправедливости. Такий плин світових подій, і в цьому є певний поступ.
Але зазирнувши глибше, маємо зазначити, що уявно великий поступ між тогочасним і сьогоденням проявляється виключно у зовнішніх формах. На все буття досить багатьох людей надто рішучий вплив того ж таки всевладдя окремої особи, яка не несе за це відповідальности на Землі, існує й досі. Та й люди самі і спонукальні причини їхніх вчинків не дуже змінилися. А де внутрішнє життя ще те ж саме, там і відповідні взаємодії, які несуть у собі Божественний Суд.
Якби людство щодо цього раптом прозріло, то наслідком став би єдиний зойк відчаю. Жах запанував би над усіма народами. Ніхто не зміг би з докором указати на свого ближнього, бо кожен сам будь-яким чином змушений був би відчути однаковий тягар провини на собі. Він не має жодного права докоряти іншому, бо досі кожен помилково судив лише за зовнішнім і всього справжнього життя не помічав.
Багато хто зневірився б у собі, якби перший промінь Світла зненацька освітив їхнє приховане єство, тоді як інші, які досі ніколи не мали часу на роздуми, мусили б відчути безмежну гіркоту через те, що так довго спали.
Тому є спонука для спокійних роздумів і розвитку в собі здатности виносити власні справедливі судження, щоб відмовитися бездумно приєднуватися до чужих думок і тільки за власним відчуттям сприймати, думати, говорити і чинити!
Ніколи не має права забувати людина, що тільки одна вона цілком і сповна має відповідати за все, що вона відчуває, думає і робить, навіть якщо беззаперечно перейняла це від інших!
Добре тому, хто досяг цієї вершини і хто, перевіряючи, не визнає нічиїх суджень, щоб потім діяти за власними відчуттями! Він таким чином не долучається до багатотисячного натовпу тих, які почасту через необдуманість і жагу сенсації, через сприймання забобонів та наклепів звалюють на себе тяжку карму, яка приведе їх у край страждання і болю, з якими їм ніколи не довелося б спізнатися. Вони через це вже на Землі часто перешкоджають багатьом проявам справжнього добра і втрачають таким чином не лише багато чого для самих себе, а, можливо, й ставлять на карту все, тобто своє сукупне буття.
Так сталося й тоді, коли спалахнула безглузда ненависть проти Ісуса з Назарету, справжня причина якої була відома лише небагатьом крикунам, тоді як інші, зайшовши в повну невіглаську і сліпу затятість, кричали разом з ними, хоча особисто з Ісусом не зустрічалися. Не менше заслуговують на загибель і всі ті, хто на підставі хибної думки інших відвернувся від нього і ні разу не чув його слів, до того ж ще менше доклавши зусиль для об’єктивної перевірки, причому вона насамкінець все-таки допомогла б пізнати справжню суть справи.
Лише таким чином могла визріти безумна трагедія, коли Синові Божому в богохульстві висунули обвинувачення і прибили його до хреста! Єдиного, хто сам безпосередньо від Бога прийшов і проголосив їм Істину про Бога та Його Волю!
Подія настільки ґротескова, що у ній з повною виразністю проявилась уся обмеженість людей.
І людство відтоді до сьогодення анітрохи в сенсі внутрішнього розвитку не пішло вперед, навпаки, саме в цьому, незважаючи на всі відкриття та винаходи, воно посунулося далеко назад.
Завдяки зовнішнім успіхам пішла вперед лише зарозумілість всезнайства, яку породжує і плекає обмеженість, а зарозумілість, власне кажучи, є яскраво вираженою ознакою обмежености.
І протягом двох тисяч років на цьому все більш страхітливому ґрунті виросли погляди теперішнього людства, впливаючи вирішально та спустошливо; тим часом самі люди, не здогадуючись, все більше заплутувалися в них, прирікаючи себе на жахливу долю.
Хто через хибні погляди почасту з добрими намірами накликає на себе впливи лихих зворотних течій, тобто порушує Божественні Закони, той досі рідко коли це усвідомлював. Їхня чисельність велика, і багато з них у недбалій зухвалості навіть горді за себе, доки, зрештою, зазнавши болісних мук, будуть змушені розгледіти Істину, яка є зовсім іншою, ніж уявлялася в їхніх переконаннях.
Тоді, правда, буде вже занадто пізно. Провину, яку вони звалили на себе, доведеться спокутувати часто впродовж десятиліть тяжкої боротьби із самим собою.
Шлях до пізнання далекий і тяжкий, якщо людина втратила сприятливу нагоду земного буття і до того ж навіть навмисно або через необізнаність обтяжила себе новою провиною.
Виправдання при цьому ніколи не беруться до уваги. Кожен може це зрозуміти, якщо захоче!
Хто після цього постарається в ході взаємодій розпізнати різницю між Божественною Справедливістю і людськими поглядами, той спробує розглянути який-небудь приклад із земного життя та перевірити, на чиєму боці справжня правда, а на чиєму неправда. Таких прикладів він щодня спостерігає доволі багато.
Незабаром його здатність відчуття посилиться і стане живою, щоби врешті-решт усі завчені забобони неповноцінних поглядів відпали. Таким чином з’являється відчуття справедливости, яке цілковито зможе покластися на себе, бо в пізнанні усіх взаємодій воно сприймає Божу Волю, у Ній пробуває і діє.
|
|
|
| |
| love | Дата: Пятница, 05.12.2014, 15:51 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| У старанності не лінуйтеся; палайте духом; служіть Господеві (Рим.12:11).
Слово Боже через видатного служителя Божого Павла закликає нас палати духом і ревно та старанно служити Господеві. При цьому, служіння Богові згідно контексту 12 розділу Послання до Римлян – це служіння, що розглядається як в рамках помісної церкви, так і в масштабах усього нашого християнського життя. Ми проповідуємо Євангеліє невіруючим, служимо своїм даром в церкві Христовій, і ми являємо Бога та Його любов у себе в сім'ї, на роботі, в суспільстві. Саме так жив апостол Павло. Все його життя було служінням Господу. Він віддав себе Христу без останку і, ставлячи себе за приклад, умовляє християн Риму і в їх обличчі віруючих всіх народів та поколінь віддати себе в жертву живу, угодну і приємну Богові.
Тож благаю вас, браття, милосердям Божим повіддавайте тіла ваші в жертву живу, святу, приємну Богові, як розумне (духовне) служіння ваше (Рим.12:1).
Після приходу в наше життя Ісуса Христа на вівтарі наших сердець був запалений духовний вогонь – вогонь істини, віри і любові, який, згідно закону священиків і левітів, ніколи не повинен згасати.
08_12_01.jpgВогонь безперестану (завжди, постійно) хай горить на жертовнику, і не згасає (ніколи) (Лев.6:13).
Однак, якщо бути щирим, то для ревного і самовідданого служіння Богові у більшості сучасних християн часто не вистачає ні сил, ні бажання, ні внутрішньої мотивації. І, відповідно, такі люди по суті не служать Богові (ні в церкві, ні в світі), а просто живуть своїм життям, своїми власними меркантильними, а не Господніми інтересами.
Є багато людей, які починають служити, але духовне служіння, що передбачає постійність, дисципліну і підзвітність, швидко їм набридає, стає нецікавим або тягарем, і вони його просто без докорів сумління, кидають, маючи на це свої цілком людські, а не біблійні аргументи.
І в цьому криється велика небезпека! Бо за таких умов людина не може духовно зростати і не може бути ні корисною, ні плідною для Царства Божого. Вона майже втрачає спроможність виконати Божий задум, Боже покликання на своє життя. А найжахливіше, що шанси спастися, потрапити на Небо у такої людини також зменшуються. А якщо вона і спасеться, то буде мати величезну втрату – всі її справи згорять і сама вона буде наче вся обпалена і осмалена вогнем, – як писав апостол Павло:
А в кого діло згорить, той буде мати втрату, але він спасеться, тільки так, ніби через вогонь (1Кор.3:15).
Хто ж витерпить до кінця – спасеться (Мт.24:13).
Всі ми добре знаємо притчу про смоківницю, що не давала плоду, – Ісус прокляв її і вона назавжди усохла (Мт.21:18,19). Пам’ятаємо ми і розповідь про лукавого і лінивого раба, який замість того, щоб принести своєму господарю прибуток, зарив свій талант у землю і внаслідок цього втратив усе і був «вкинутий в темряву кромішню, де плач і скрегіт зубів» (Мт.25:14–30). Я думаю, ніхто з нас не бажає мати таку долю, і такий жахливий кінець…
Щось подібне ми читаємо в останній книзі Мойсея:
За те, що ти не служив Господові, Богові твоєму, з веселощами і радістю серця, при достаткові всього. Будеш служити ворогові твоєму, котрого пошле на тебе Господь, у голоді і спразі, оголений і в щоденних нестатках; він накладе на шию твою залізне ярмо, так що замучить тебе (Повт.28:47,48).
Тому питання ДЕ ВЗЯТИ І ЯК НЕ ВТРАТИТИ бажання та натхнення для богоугодного життя і служіння є дійсно важливим й актуальним для нас, християн, які живуть у цьому егоцентричному і лукавому світі.
*****
Всі ми знаємо, що для досягнення успіху в будь-якій справі, а тим більш в служінні Богові слід багато працювати. Якщо працювати без натхнення і мотивації – ККД такої праці буде вкрай низький. Але де брати це саме натхнення, щоб служилося і працювалося легко та в радість?
Щоб відповісти на це питання давайте спочатку розберемо саме слово натхнення і що воно означає. Слово "натхнення" (по рос. – вдохновение) походить від латинського слова "інспірація", де "in" – це в або всередині, "spiritus" – дух.
08_12_02.jpgОсновні значення слова "інспірація" стосовно людини такі:
На фізичному рівні інспірація – це фізіологічний вдих – вдихання повітря легенями.
На психологічному рівні інспірація – це емоційне натхнення – особливий стан людини, який характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з іншого боку – величезним підйомом і напругою сил людини. Натхнення є типовою рисою та складовим елементом творчості.
Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна та емоційна сфери поєднані і спрямовані на вирішення творчого завдання. Стан натхнення характеризується глибокими переживаннями, легкістю руху думки й образів, їхньою ясністю і повнотою. На фоні стану натхнення всі пізнавальні процеси протікають особливо продуктивно. Людину в стані творчого натхнення може нібито нести «потік». Вона може навіть не все усвідомлювати у своїх діях, не завжди може сказати скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко перебуваючи у стані творчого натхнення людина отримує осяяння, внутрішнє бачення, що настає раптово, без свідомих зусиль, особливо в художній творчості.
Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Таку особистісну властивість називають харизмою.
Стан натхнення виникає в тієї людини, яка творчо підходить до справи і яка прагне досягнути мети. І, як писав Петро Ілліч Чайковський, «натхнення – це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих».
Люди шукають натхнення із різноманітних джерел. Ним може бути: кохана людина, сім'я, діти, успіх, визнання, музика, поезія, кіно, література, видатні люди, живопис, витвори архітектурного мистецтва, гарні краєвиди, якісь незвичайні явища, спорт, хобі, психотренінги, спілкування з цікавими людьми, красномовні промови, можливість кар’єрного чи фінансового росту тощо.
А що може приносити позитивні емоції і надихати нас, християн?
урочисті хвалебні гімни і глибоке поклоніння;
палка і полум’яна проповідь;
ревна і пристрасна молитва у церковному зібранні;
проникливе Біблійне вчення;
свідчення про дива та дії Божі в житті людей;
хороші християнські фільми, театральні вистави і мюзикли;
незвичайні фізичні прояви ("мурашки по тілу", "падіння", "конвульсії", "святий сміх", "мимовільні рухи", "танці в дусі");
сни і видіння від Бога;
отримання одкровення з Біблії;
читання надихаючих Псалмів;
сокровенна сповідь або надихаюча бесіда з пастором чи духовним наставником;
приклад життя і служіння героїв віри;
розуміння того, що особисто я записаний в Книзі Життя і обраний Богом для виконання певної місії;
бачення того, як Бог спасає, зцілює, звільнює людей та вирішує їх проблеми;
зібрання великої кількості віруючих людей на християнських конференціях або на церковних богослужіннях.
Будь-яке натхнення, якщо воно походить не з гріховного джерела, діє нам на користь. Живі істоти природно наділені емоціями. Коли у нас немає ніяких емоцій, ми є мертвими. Тому наша емоційність є нормальним і дуже добрим явищем.
08_12_03.jpgАле тут є одна проблема… Натхнення на рівні емоцій є дуже короткочасним.
Виникаючі в нас такі позитивні емоції як радість, ентузіазм, веселість, інтерес, мрійливість і задоволення дуже благотворні для душі і тіла. Вони покращують наш настрій і самопочуття, спонукають нас до правильних рішень і добрих справ, дають сили для виконання якоїсь роботи. Однак такі емоції дуже швидко згасають і їх знову треба шукати. І що найголовніше, емоції часто бувають поверхневі і не торкаються нашої особистості, тобто не впливають на наше «Я»…
Біблія ж закликає нас до внутрішньої трансформації, глибоких змін нашої особистості.
І не пристосовуйтесь до світу цього, але перемініться відновленням розуму вашого, щоб ви пізнали, що є воля Божа добра, приємна і досконала (Рим.12:2).
Щоб ви відкинули попередній спосіб життя старої людини, яка зітліває в звабливих пожадливостях, а обновилися духом розуму вашого, та зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, в справедливості та святості істини (Еф.4:22–24).
Християн, які прийняли рішення слідувати за Христом і служити Йому чисто на емоційному рівні, на довго не вистачає. Такі віруючі напряму залежать від зовнішніх джерел натхнення. Їх постійно, роками хтось повинен штовхати, мотивувати, втішати, підбадьорювати, запалювати. Будь-яка ситуація, де духовно незріла людина не доотримала позитивних емоцій: «Не таке прославлення!», «Не така проповідь!», «Не так пастор подивився!», «Не те брат сказав!», відразу ж пригашає в них всяке бажання не те що служити, а взагалі – ходити до церкви. І рано чи пізно, якщо в цій людині не відбудеться внутрішніх перемін на краще, вона покине служіння і – що найжахливіше – може зовсім відійти від Господа і стати відступником.
*****
Говорячи про натхнення нам важливо згадати таке поняття як "почуття". На відміну від емоцій, які швидко приходять і також швидко уходять, почуття мають більш стабільний, стійкий і довготривалий стан. Відомими нам позитивними почуттями є: любов, дружба, симпатія, патріотизм, почуття обов'язку, совість, повага, вдячність, почуття власної гідності, працелюбність, творче захоплення роботою, глибоке задоволення від виконаної справи, спрага до знань, бажання нового, допитливість, радість відкриття істини, упевненість в судженнях, гумор, почуття прекрасного.
08_12_04.jpgПочуття є основою для формування особистості та характеру людини.
Вищесказане напряму свідчить про те, що головне джерело нашого натхнення повинно знаходитися не зовні, а всередині нас самих. Бо саме внутрішній характер, серце, дух людини направляє його життєву силу, силу його бажання.
Емоції породжуються розумом, а сильне почуття виходить із серця людини… «Самі високі думки підказує нам серце», – писав Люк де Клапьє Вовенарг.
08_12_05.jpgПочуття і характер формуються на базі емоцій при взаємодії з розумом протягом усього життя людини в умовах суспільства. Відповідно суспільство, соціум безпосередньо впливають на формування особистості людини та на її здатність сильно і глибоко надихатися від правильних речей. Але тут є одне велике АЛЕ. Суспільні цінності постійно змінюються. І, як ми бачимо сьогодні, часто не в кращій бік…
Плюс ми, люди, в переважній своїй більшості, з великим зусиллям засвоюємо духовні, морально-етичні та інші чесноти. До нас, на превеликий жаль, скоріше чіпляються якісь гріхи, згубні звички та погані риси характеру.
Тому повинно бути Щось або Хтось, Хто стоїть над суспільством, над історією, над немічною людською натурою – Вічне Незмінне Вище Джерело Істини і Творчого Натхнення, з Якого ми, незалежно від суспільних установок, зовнішніх обставин та інших людей, могли би черпати правильні бажання, цінності і творчу направляючу силу для їх реалізації.
І це джерело – БОГ!
*****
І от, нарешті, розглянувши значення слова "інспірація" на фізичному та психологічному (душевному) рівнях, ми підійшли до вищого – духовного рівня. З християнських позицій інспірація на духовному рівні – це натхнення згори, Боже натхнення, коли Бог Творець вдихає в людину Свій Животворний Дух.
08_12_07.jpgІ утворив Господь Бог чоловіка із тліну земного і вдихнув в обличчя його дихання життя, і став чоловік душею живою (Бут.2:7).
Дух Божий – це Святий Дух – Третя Особа (Іпостась) Бога, Яка сьогодні перебуває на землі і живе в тілах віруючих людей – християн. Відповідно, Боже натхнення – це наповнення людини Духом Святим, про що і писав апостол Павло в Еф. 5:18, закликаючи нас «сповнюватися Духом».
Таким чином, сповнитися Духом і отримати Боже натхнення можливо тільки через відносини з Богом Духом Святим. І чим більш близькими, особистісними будуть ці відносини, тим більш сильним, тривалим і продуктивним буде наше натхнення для істинно християнського життя та служіння Богові.
Які дії звершує Дух Святий в людях?
Оживляє, зцілює і воскрешає фізично.
Животворить, підкріплює, втішає, підбадьорює і заспокоює морально.
Відроджує, хрестить, звільнює, зміцнює і освячує людину духовно.
Зливає любов Божу в наші серця і зрощує в нас плід духа – характер Христовий.
Дає розуміння Слова Божого, відкриває Божі таємниці, вчить і наставляє на нас всяку істину.
Дає спонукання, силу і здатність звіщати Євангеліє.
Наділяє духовними дарами.
Вводить в Божу присутність, допомагає, вчить, керує і дає силу в молитві, хвалі та поклонінні.
Закликає, посилає і ставить людей на служіння.
Щоденно керує нашим життям.
08_12_08.jpg
Звідси ми бачимо, що Дух Святий діє на всіх трьох рівнях людини – на рівні тіла (фізична інспірація), на рівні душі (психологічна інспірація) і на самому важливому і глибинному рівні – рівні духа (духовна інспірація). Дух Святий приносить дух життя і міцності в наше тіло. Дух Святий оживляє нашу душу і дає нам творче натхнення. Саме Дух Святий запалює наш дух, відкриває нам волю Божу і наповнює нас силою й бажанням йти за Ісусом та звершати служіння у славу Ймення Його.
Та ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і ви будете свідчити про Мене в Єрусалимі, по всій Іудеї та Самарії, аж до краю землі» (Дiї.1:8).
08_12_09.jpg
Тому нам усім бажано більше читати в Біблії та духовній літературі про Духа Святого – про Його Особу, Його характер та Його служіння. Нам слід практикувати щоденне ходіння в Дусі, спілкування з Ним, послух Йому та співслужіння із Ним. Бо саме Дух Святий є Джерелом Божого Життя, Божої Сили і Божого Натхнення, без Якого ми не в змозі ні жити християнським життям, ні проповідувати Благу Звістку невіруючим людям, ні служити Богові в церкві. Чим більш близькі відносини з Духом Святим має християнин, – тим менше він стає залежним від людей і зовнішніх обставин, – і тим більше в ньому з’являється сили і бажання служити Господу Богу.
Так, Бог піднімає в церкві свої дари – братів і сестер, які особливо помазані на служіння втішення, підбадьорення і моральної підтримки інших. Ці служителі мають сильно виражену здатність умовляти, переконувати і закликати людей до служіння та духовного росту. Дар цей, описаний в Посланні до Римлян, 12 розділі, називається даром увіщання (на грецькій мові "паракалео"):
коли втішитель – утішай... (Рим.12:8)
Але, при цьому, нашим Головним та Основним "Параклетом" – Наставником, Утішителем і Натхненником завжди був і залишається Дух Святий, Який перебуває з нами і в нас.
І Я вблагаю Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб перебував з вами повік. Духа істини, Котрого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви ж знаєте Його, бо Він перебуває з вами і буде у вас (Iван.14:16,17).
І що найважливіше – Дух Святий не тільки наповнює і надихає нас для виконання певної дії та місії. Він змінює наше серце і зрощує в нас нову людину, створену для добрих справ і подібну Ісусу Христу.
І зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними, і станеш іншою людиною (1Сам.10:6).
Давайте же не переставати наповнюватися Духом Святим! І давайте дозволимо Йому без перешкод діяти в нас і формувати в нас серце благочестивого християнина, ревного благовісника і старанного служителя Божого!
У старанності не лінуйтеся; палайте духом; служіть Господеві (Рим.12:11).
АМІНЬ!
МОЛИТВА: Нехай Бог Дух Святий оживить і освіжить Вашу душу, якщо в ній є сильний смуток, порожнеча і пустинна посуха. Нехай Дух Святий укріпить і зцілить Ваше тіло, якщо його долає слабкість, хвороба і неміч. Нехай Дух Святий запалить і наповнить Ваш дух, щоби Ви знов із натхненням, веселим і радісним серцем йшли за Ісусом та ревно служили Йому, зростаючи духовно і приносячи рясні плоди в Царстві нашого Бога.
І нехай Бог явно поблагословить Вас згідно Свого Слова:
Служіть Господові, Богові Вашому, і Він благословить хліб Ваш і воду Вашу; і відверне від Вас хвороби. Не буде у Вас таких, що передчасно народжують, і безплідних на землі Вашій; число днів Ваших Бог зробить повним. І оберне Господь до Вас потилицею усіх ворогів Ваших (Вих.23:25−27).
|
|
|
| |
