|
про любов
|
|
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:43 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов в основі всіх законів – це добрі закони
Євангелія від Матея 22:35-40
35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: 36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” 37 Він же сказав до нього:
“Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38 це найбільша й найперша заповідь. 39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
Дорогі браття і сестри у Христі, у цю неділю цей уривок із Євангелії нам пригадує про існування в цьому світі законів. Сам Ісус говорить: я прийшов не усунути а доповнити закон. Де закон, там порядок! – так каже прислів’я, але це при тій умові, коли буде повага до цього закону і виконання його. Та все ж не тільки повага і виконання закону є умовою для доброго життя. Адже закони бувають різні.Закон дається для того, щоб був загальний порядок. Закон визначає, що можна і не можна, що буде корисно, а що може бути шкідливим. Коли дотримуємося закону, тоді творимо чи зберігаємо порядок, а недотримання закону дає початок різним непорозумінням, конфліктам, хаосу, труднощам.
Ми є живими свідками того, коли люди творять закони, додатки до законів і потім пояснення до них. Ми знаємо, що за якийсь час приходять до влади інші та й змінюють те, що раніше було основою порядку.
Отож, що є, або що має бути в основі творення закону і його зміни?
Коли є диктатор, тоді він все робить для утримання своєї влади, коли є демократичне суспільство, тоді все вирішує більшість задля своєї користі. В першому випадку і в другому є і будуть ті, для котрих закон є утисненням їхньої свободи і обмеженням щасливого життя. Ось тому ніякий людський закон не може бути універсальним, ідеальним та підходити усім.
Єдиним законом, який несе в собі доброту для людини є закон любові.
Ми створені з любові і лише любов буде нас утримувати. Любов є основою життя. І всі інші закони, якщо мають в основі цей закон, тоді він буде прийнятним для усіх. Заповідь любові до Бога – це є відповідь на Його любов, яку Він першим показав людині. Ось тому любити Бога – це природній закон, не виконання якого несе загрозу життя, щось подібно до: дихати, їсти, пити….
Коли любиш Бога, тоді не зможеш жити і діяти всупереч Його любові. Заповідь любові стає явною, видимою у ділах людини. Тут виявляється пошана до всього, що є Божим: задум Творця, природа і весь світ, людина і все, що її оточує.
Заповіді любові до Бога і до ближнього є основою для всіх інших законів як у Церкві, так і поза Церквою. Ці заповіді мають бути в основі життя християнської сім’ї.
Ось тому, коли до нас приходить трудність: як поступити в тій чи іншій ситуації, то найперше маємо пригадати дві заповіді любові і вже зробити так, щоб виявилась Любов до Бога і ближніх.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:47 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ЗАКОН ЛЮБОВІ
Легко сказати: потрібно любити. А як? От як це – узяти та полюбити того, кого любити начебто і потрібно, але не хочеться; і навіть якщо захотіти по велінню обов’язку, скажімо, або по навіюванню совісті, то невже можливо себе змусити любити?
І через що саме, яким чином примножується в людині любов? Ми говоримо зараз не про те відчуття симпатії або закоханості, яке виникає як би саме по собі і захоплює людину в «піднесений», романтичний світ, незважаючи на її зусилля. Ні, про такі відчуття – розмова окрема.
Ми говоримо зараз про ту християнську любов – про відчуття, як правило, тісно пов’язане з подоланням труднощів, з примушуванням себе, про яке оповідає Євангеліє, та й уся церковна література, що відображає реальність іншого, – духовною – життя. Як нам полюбити ближнього – незручного, шкідливого, нудного та неприємного іноді просто до неможливості?
Відповісти на це питання нам допоможе «метод від протилежного», а саме та вказівка Нового Завіту, де говориться про причини зубожіння любові в людях взагалі, та і в кожній людині зокрема. Так от, як це не здасться дивним, любов в людському суспіль¬стві убожіє від безлічі здійснюваного в цьому суспільстві беззаконня (Мф. 24:12).
Дивно це чути, чи не так? Якось ми звикли вважати, що любов і закон жодним чином не пов’язані. І навіть, що любов в деякій мірі робить людину вільною від закону, і вчинки, здійснені по любові, мають оцінюватися з якоїсь іншої, відмінної від звичайного права, точки зору.
Це частково правда, і ми знаємо від Самого Господа, що тим, хто полюбив багато, прощається безліч гріхів. І вчинки Самого Господа та Його святих впродовж всієї історії християнства часто виходили за рамки «актуального законодавства». Але про яку любов тут йде мова? Чи про ту, яка пов’язана тільки з приємними і сентиментальними переживаннями, із зворушливими обіймами, зворушливими сльозами, захопленими поцілунками, неважкими подарунками та необтяжливими позиками?
Саме про таку любов прийнято у нас зараз говорити найчастіше, саме до такої любові закликати та її вихваляти. Але на перевірку така любов зовсім не відповідає євангельському уявленню про любов – про ту, що тісно пов’язана з відчуттям обов’язку та з необхідністю виконання Закону Божого.
Більш того, якщо від безлічі беззаконня любов убожіє, то логічно припустити, що від прагнення ретельно цей Закон виконувати, вона повинна примножитися. І ось тут дуже цікаво прослідкувати, як це, яким саме чином, виконання Закону Божого стає причиною примноження в людині любові.
Виконуючи заповіді Божі, людина свідомо, в міру своєї немочі, прагне уподібнюватися Христу. Це прагнення преклоняє, якщо можна так сказати, Христа на милість, привертає до людини Божественну благодать, так що вона стає причасником Духу Христового, без Якого ніхто не може бути християнином. Цей Дух є Джерело справжньої любові. Більш того, Бог Сам є Любов, як ми знаємо з Євангелія. Отже, послух Його волі є головний засіб єднання з Ним і здобування любові.
Про любов до Бога теж часто говорять, маючи на увазі душевні переживання, самовідчуття. Говорять: «Я Бога люблю!» – тому що в душі знаходять якесь відчуття до Бога, яке називають любов’ю. Дивно, але це переживання, це самовідчуття може бути помилковим, якщо воно не спонукає нас до реальних вчинків, до поведінки, згідної із Законом Божим.
Більш того, саме це відчуття може присипляти людську совість, тому що людині здаватиметься, що якщо вона Бога «любить», то одного цього вже досить для згоди з Ним, що це і є вже духовне життя. Але можна з впевненістю сказати:відчуття душевного розташування, «симпатії» до Бога якщо і добре, то недостатнє для повноцінного духовного життя, яке складається саме зі свідомого послуху Богові, проходження за Ним.
Апостол Іоанн Богослов говорить: «Бо то є любов до Бога, щоб ми дотримували заповіді Його; заповіді Його ж не тяжкі» (1 Ін. 5: 3). Очевидно, дійсна любов, будучи даром Божим, все-таки тісно пов’язана з нашим розташуванням, з нашою доброю волею дотримувати та виконувати Закон Божий. І в цьому сенсі людина стає причасником Божої любові. І зростає саме в цій любові і лише тоді, коли прагне чинити у всіх обставинах життя так, як чинив та заповідав чинити Господь.
Якщо ми гарненько вникнемо в суть заповідей Христа, то побачимо, що більшість з них говорить про те, як ми повинні ставитися до людей, що оточують нас, як ми повинні відчувати себе з ближніми, причому незалежно від того, при¬ємні вони нам чи ні, доброзичливо настроєні чи вороже. Дивовижним чином саме в любові до ближнього і проявляється переважно наша любов до Бога. Або бажання любові, якщо ми говоримо про те, як стати причасником любові, як відчути її, як виростити і примножити в серці.
Закон Божий як би має дві сторони – зовнішню та внутрішню, і обидві вони важливі в рівній мірі.
Преподобний Амвросій Оптинський говорив: «Якщо ти знаходиш, що в тобі немає любові, а бажаєш її мати, то роби справи любові, хоча спочатку без любові. Господь побачить твоє бажання та старання і вкладе в серце твоє любов».
Тобто, якщо людина свідомо почне чинити по-євангельски заради Христа, заради Його правди, то вона поступово, по непомилковій обіцянці Божій, стане причасником та відчуття любові, яке служить основою духовного життя. Цьому навчає нас Євангеліє, до цього закликає нас Господь.
Вчинки любові здійснювати непросто. Особливо, коли в серці мла та озлоблення, холодність та ворожнеча. Але і в цих відчуттях, посеред них, як в серцевині урагану, завжди залишається в людини недоторканне «місце тиші» – його вільна і не зв’язувана нічим воля.
Отже, і посеред буревіїв, тривог та сумнівів, якщо тільки людина захоче, вона може, за допомогою Божою, і думати, і чинити по-доброму, і в цьому поміщена велика таємниця людської свободи – свободи, яку подарував нам Христос; свободи, що була викуплена для нас дорогоцінною ціною Його страждань та смерті.
Інша справа, що міра цієї свободи може бути наймінімальнішою, якщо людина свідомо і повсякденно підкорялася гріху, якщо добровільно та довго служила пристрастям. Але і тоді в людини залишається нехай маленьке, але невід’ємне її право на свободу, хоч маленька, але особиста воля. І якщо ця воля буде звернена до Бога, якщо людина почне себе, хоч би і в маленькій степені, примушувати до виконання Закону Божого – «територія» її свободи милістю Божою обов’язково збільшуватиметься і ростиме.
Пам’ятатимемо про це. І які б не охоплювали нас похмурі, тривожні та неприязні відчуття, старатимемося свідомо, всупереч їм чинити по-євангельськи, і за цю вірність Закону Божому, за це через силу здійснюваного виконання Його заповідей, Господь обов’язково – надасть нам відчути і справжню любов до Нього і до наших ближніх.
Але, говорячи про дотримання Закону Божого, про те, що це тверда основа та шлях придбання і примноження любові, потрібно сказати і ось про що. Закон Божий відрізняється від закону людського тим, що останній розповсюджується тільки на справи та вчинки, Закон же Божий, в першу навіть чергу, звернений до серцевих глибин, до відчуттів та думок, діє в частині віри і в цій незримій, але виразній області встановлює свої правила.
І можна сказати, що вчинки, відпо¬відні до Закону Божого, хоч і важливі, безумовно, але не мають сили без дотримання закону внутрішнього, зверненого до глибини відчуттів, тому що саме цей Закон визначає стосунки людини з Творцем в частині віри, вільної совісті та волі.
Саме у цій таємничій частині і зароджується в згоді людини з Божественною волею любов, розповсюджується на всю повноту людської природи та проявляється неминуче у вчинках та в зовнішньому дотриманні Закону. Але без віри сокровенної, без живого і свідомого стремління до Бога, без наполегливого шукання Його – неможливий навіть початок виконання Його Закону.
Отже, початок любові в людині – любові в дійсному та вищому значенні цього слова – розпочинається в чуйному та уважному зверненні до Бога, в прагненні пізнати та виконати Його святу волю.
А в міру нашої наполегливості у виконанні Закону Божого – наполегливості не зовнішньої тільки, але і внутрішньої, всецілої – буде неодмінно і в нас самих, і в суспільстві нашому зростати і примножуватися любов. В усякому разі, саме до цього прагнутимемо, якщо тільки ми називаємо себе християнами.
І хоч ми знаємо, що беззаконня на цьому світі лише примножуватимуться, та не стане це причиною нашого зубожіння в любові. І в морі гріха можливе з Божою допомогою творення та побудова доброго життя. Це можливо в тому випадку, якщо кожен з нас, не дивлячись на важкі обставини, тривоги та смути, буде твердий і з постійністю в серці своєму і в думках та вчинках дотримуватися закону любові Христової.
Священик Димитрій Шишкін
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:48 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Даруй любов!
Даруй любов
П'ятий секрет любові - навчись дарувати любов.
Усі люди хочуть, щоб їм щось постійно дарували, робили приємно, поважали і, особливо, любили. І забувають дарувати любов іншим. А це так важливо!
Є навіть така народна і дуже влучна думка: "Ми ненавидимо людей, за те зло, яке приносимо їм. І любимо людей, за все те хороше, що їм робимо."
Якщо хочеш отримувати любов, потрібно просто дарувати її. Чим більше ти даруєш любові, тим більше отримуєш її.
Любити - означає дарувати частину себе, просто так, без будь-яких умов.
Постійно практикуй прояв доброти просто так.
Перед тим, як розпочинати нові дружні чи любовні стосунки, спитай себе не про те, що інша людина може дати тобі, а про те, що ти зможеш їй дати.
Любов близько! Щасти!
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:50 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| чуда – свідчення Божої любові
В побожної жінки була нечемна дитина, яка була капризною, постійно набридала і робила збитки. Витримати було неможливо. І одного разу дитя попросило в мами чергову забаганку. Мати відмовила. У дитини з’явились сльози і вона заявила: «Ти мене не любиш!»
Мама аж здивувалась. Але дитя продовжувало: «Не дивися на мене так, ти не виконуєш моїх прохань і все.»
Мама, сумуючи, залишилась на одинці з собою у роздумах над своїм материнством. Ввечері вона почала молитись такими словами: «Боже, вислухай моє прохання. Зміни мою донечку і зроби її чемною …».
Почався наступний день. Нічого не змінилось. Мати далі не задовільняла забаганки малечі, а малеча знову вередувала. Пройшли роки. Мати пишалась дитиною, а дитина постійно всім говорила про велику материнську Любов.
Коли би чуда були основою нашої віри, то Бог би перетворився на фокусника і на нашого слугу! А що би було з нами? Ким би ми стали, коли би Бог виконував всі наші забаганки? Дехто каже: «Ну, ми би відчували межу і до Бога зверталися би дійсно в крайніх випадках…»
А що ми називаємо крайніми випадками? Для кожного вони є різні…
Та врешті чуда не є для полегшення нашого життя, вони – свідчення Божої любові.
Між іншим дихати повітрям – це також чудо…
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:52 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вибір любові
Ісус вибрав любов. Саме такий висновок можемо зробити після прочитання цього уривку, де розказано як Ісус вигнав бісів із людини(Лук. 8.26-39). Ту місцевість всі обминали, того бідного біснуватого всі обходили. Це місце стало місцем проклятим. Воно було придатним лише для випасу свиней. Вартує зауважити, що свині вважалися нечистими тваринами. Отож, можемо тепер собі уявити наскільки та місцевість була опущена.
І тут приходить Христос. Першим ділом зціляє людину і посилає бісів у стадо нечистих тварин, яке потім кидається в море.
Мабуть, у цій місцевості моментально все змінилось. І небо стало яснішим і природа набула більш яскравих фарб. Ісус зробив справжнє чудо – повернув життя там, де була смерть.
Так все і було би гарно у цій історії, якби не насунулась хмара людей, котра попросила Ісуса віддалитися від них.
Чому? Що поганого в тому, що Ісус дав життя?
Можемо робити багато припущень: жаль за свинями, що загинули? Страх перед змінами? А може передбачення того, що Ісус зможе багато кого зцілити? Але при цьому може бути матеріальна шкода.
Точної причини не знаємо, чому саме? Але факт залишається фактом – люди відкинули Христа-цілителя. Ми можемо осудити тих людей: як вони могли таке вчинити? Але не вартує. Це було колись. А сьогодні?
Сьогодні кожен з нас може себе запитати: чи завжди з радістю сприймаю Христа? Чи завжди, коли стою перед вибором між добром і злом, можу вибрати те, що Боже?
Погодьмося, що у нас часто народжується думка: «скільки матиму, а скільки втрачу?». Часто вона стає центральним критерієм: чи йти до церкви? Чи зробити милосердне діло? Чи ….
Не секрет, що однією із причин наших молитов є користолюбство! Ми молимось, щоб нам було добре. Ми віримо в Бога, бо нам так вигідно. Бог нас може вберегти від нещастя, може нам допомогти у біді, може дати нам здоров’я. А що стається, коли людина не отримає від Бога того, що хоче. Віра побудована на користолюбстві, може рухнути.
Бог нас повчає сьогоднішньою історією: ніколи матеріальне не можна ставити вище духовного, більше добра самої людини!
Коли формулюється питання життя, здоров’я людини чи матеріальні багатства, то треба завжди вибирати добро для людини.
Сьогодні хотілось би подякувати всім тим, котрі у своєму житті виконали заповідь любові і не завагалися, коли потрібно було комусь допомогти!
Сьогодні хотілось би застерегти тих, хто будує свої відносини на матеріальному користолюбстві, бо такі відносини довго не триватимуть.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:54 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Зморшки матері – це пам’ять про любов
Дочка, знаючи про ювілей матері, довго думала про дарунок для неї. Він мав бути такий, щоб приніс радість і був незабутнім на ціле її життя. Порадилась із подругами, посиділа в інтернеті, почитала оголошення і рішилась запропонувати найкращий варіант.
- Мам, … давай тобі зробимо “Ліфтинг” (це це косметична операція, націлена на ліквідацію зморшок і надлишків шкіри, утворених у результаті вікових змін.) Можеш себе уявити без зморшок? Будеш молоденька і ніхто тобі вже не дасть всіх цих ювілейних років. Всі витрати я покрию сама, ось, це і буде подарунок для тебе.
Мама лагідно усміхнулась, мило подивилась в очі доньки, а потім стрімко відвела погляд. Донька зрозуміла, що пропозиція викликала трудність, тому мовчала. За якусь мить тремтячий голос матері перервав натягнуту тишу:
- Пробач, що не зможу прийняти твій дарунок. Я ніколи не соромилась своїх зморшок і не хочу їх позбутися. Вони для мене – це пам’ять про ті недоспані ночі, які провела біля тебе у дитинстві і також тоді, коли виглядала тебе із пізніх розваг. Зморшки – це пам’ять про операцію, коли була небезпека смерті, а також переживання про твоє поступлення. На моєму обличчі відбилась вся історія твого життя і моя участь в ньому. Якщо добре придивитися, то можна запримітити також морщини від радості і сміху, від підморгувань і уважного вислуховування твоїх історій життя. Пробач, але я не хочу це все стерти із свого обличчя. А ще, кожного ранку, коли дивлюся у дзеркало, то згадую тебе і, навіть, якщо тебе немає поруч ти завжди є в мені.
Дочка несміливо підійшла до матері, зігнулась на коліна і поглянула в материнське обличчя, яке було зволожене, немов росою, краплями сліз. Одна сльозинка відірвалась від щоки літньої жінки і впала на долоню молодої. Та в свою чергу її притиснула до грудей, до серця і прошепотіла:
- Матусю, прости за мою недотепність. Але аж тепер я зрозуміла, чому ти інколи так довго тримаєш фотографію нашої бабусі і вдивляєшся в її обличчя, а потім згадуєш про своє життя. І мабуть, я щойно зрозуміла, що за подарунок ти очікуєш від мене.
Дуже часто по своїй наївності шукаємо якусь оригінальну новизну і при цьому забуваємо, що є те, що випробувано вже віками, а зараз на жаль забуте, хоч дуже потрібне, бо не заміниме.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:58 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Заповідь любові була і завжди є в середині нас
Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю Матея 22:34-46
У нашому людському житті ми можемо зауважити те, що ми є оточені різними заповідями: на рівні соціальному і юридичному, державному і сімейному, в роботі і у відпочинку, у здоров’ї і харчуванні і т.д. Може скластися враження, що наше життя повністю наповнене різними правилами, дороговказами, порадами, вказівками, законами та обов’язками. Кожне порушення може мати негативні наслідки, а виконування їх може гарантувати успіх.
Хтось із розумних зауважив, що скільки є людських видумок, стільки має бути законів. Зауважмо, що правила і закони постійно змінюються, доповнюються і виправляються. Адже, все передбачити неможливо, а якесь рішення має бути, щоб все проконтролювати і врегулювати.
Ми, коли приходимо у цей світ, де кожний різний у характері, поглядах, талантах, можливостях, маємо мати бодай якусь спільну основу, однакову для всіх. У якісь мірі ми не любимо закон, бо він в дечому може нас обмежити. Тому люди, зрікаючись і приймаючи разом, творять можливість спільного життя. Дають один одному гарантію на що можна розраховувати і в чому може бути цілковита довіра. Коли немає основ, є безлад і хаос, постійна напруга, тоді перемагає закон: сильніший виживає. А перед заповіддю всі рівні!
Можна заплутатися серед багатьох заповідей
Євреї крім 10 заповідей мають ще різні приписи, які поміщаються у книзі Талмуд. Всіх запам’ятати неможна і мабуть прослідкувати, щоб все буде згідно вказівок, також. Отож, люди можуть попасти в трудність, коли перед ними постане вибір: що ж робити? Це буде згідно заповідей чи ні?
Заповіді – це початок
Христос показує джерело Премудрості, з якого витекло все, що є у цьому світі: Любов.
Як пише Апостол Павло: “Любов є виконання закону”. Тому що з любові все почалось і задля самої Любові все було створено. Таким чином, Божі заповіді – це не обмеження, а пригадка початку, Буття. Це основа нашого життя.
“Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю” і “Люби ближнього твого, як себе самого” – це початок всього людського: наших думок, слів, вчинків, планів і виборів. Ці заповіді не є лише ціллю, дороговказом, законом. Вони є найперше пригадкою про те найважливіше для існування ЛЮДСТВА. Любити потрібно продовжувати!
Любов була основою всього і тому все, що є в світі буде існувати до того часу, поки заповідь Любити буде виконуватися правильно.
Заповідь любові була і завжди є в середині нас
Якщо ми були створені із Любові і є частиною Любові, то вона перебуває в нас. Тоді звідки береться зло?
Як і колись, злий дух нас обманює і з цього обману виходить гріх, знищення самої любові. Багато чого було знищено в цьому світі і далі продовжується через причину обману.
Людина ніколи не може зробити відразу зло. Вона поступово вводиться в обман і поступово засліплюється злом. Наприклад: вистачає замінити поняття “Бога” на якогось божка, і людина, виконуючи заповідь любові, буде любити ідола і цим буде знищена. А ще: поняття “любов” можна замінити на якусь пристрасть, захоплення, ідеалізування. Така любов приведе до розчарування і блуду. Скільки гріхів було зроблено в ім’я такої “блудної любові” Чим далі ми відходимо від Бога, ти дальше ми відходимо від правдивого поняття “Любові” і “Бога”
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються
Коли все, що в нас і довкола нас, буде мати за основу Любов Божу, то спасіння ми будемо мати вже тут на землі, яке виявиться у своїй повноті у Небі.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 12:59 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Наївність Доброго Батька чи Любов, яка змінює і уподібнює
У притчі “про Доброго батька” можемо ще раз подивляти Велику Любов батька до сина. Можливо на перший раз виглядає, що батько був дуже наївний, бо дозволив синові розтратити все своє майно, але дивлячись на завершення притчі, побачимо, що батько хотів лише одного – показати свою жертвенну любов, що є безкорисливою, нематеріальною, безумовною. Правдива любов, котра вміє чекати, прощати і, навіть, втрачати. Любов, котра хоче одного – добра для іншого, щоб той був наповнений любов’ю. батько хотів, щоб син любив так, як батько.
Про таку любов не оповісиш і не прочитаєш у книзі, не переконаєш і не докажеш. Таку любов потрібно відчути на собі.
Послідовники Учителя із Назарету повинні пам’ятати, що наш Небесний батько хоче, щоб кожен з нас був наповнений Його любов’ю.
”Бути поруч” не означає “бути таким самим”
Діти виростали і були постійно біля батька, але ще, на жаль, не були подібні до нього, не любили так, як він любить. Тому молодший син віддалився без великих вагань, знаючи, що буде так, як він вирішить і знаючи також, що батько пошанує його свободу, його вибір.
Цінуємо тоді, коли втрачаємо?
що ж це не секрет, що найдорожчі речі ті, котрі дорого нам коштують. Це визначаємо по наших потребах. Потрібніша річ – дорожча для нас. Коли втрачаємо і розуміємо, що це було нам потрібно, то дуже шкодуємо, бо оцінюємо наскільки було необхідно.
Тому краще цінувати відразу, ніж чекати до того часу, коли вже ніяк не можливо буде повернути.
Найгіршим буде тоді, коли ми втратимо небо! Щось подібно до старшого сина, котрий ніби був в домі батька, а водночас був чужим, не подібним до Батька. Був сам в собі!
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 13:00 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов не полонить, вона завжди залишає можливість вибору
Одного разу мале ягня побачило діру у загорожі, через яку могло пролізти тільки воно. Не довго думаючи, вистрибнуло і опинилося на волі. Радості не було меж: ягня підстрибувало, співало, глибоко вдихало повітря, вказуючи, що вдихає свободу. “Яке гарне відчуття бути вільним!” – так сказавши, воно побігло у незнаний край і зникло у далині.
Поволі день схилявся до заходу, наставала темрява, приходила ніч і глибока темінь, нічого не було видно. У цій темряві воно на нещастя заплуталось у тернині і після багатьох намагань не змогло визволитись. Враз із цим прийшло почуття страху і потреба опіки. В одну мить, десь зовсім недалеко, ягня відчуло якесь гарчання і важкий, лякаючий подих. Промінь світла, що відходило від місяця, стрімко прорізав цю темряву і вже стало видно якусь постать із страшними обрисами, зеленими очима і виблискуючими зубами.
“Небезпека!” – усвідомило ягнятко і почало намагатись утікати що було сил, але все намарно. Воно здійняло крик помочі і благало про допомогу. Небезпека насувалась все ближче і ближче. Прийшла думка про кінець свободи, більше того, вже наблизився кінець життю.
На превеликий подив “небезпека” враз відступила, а натомість ягня відчуло чиїсь міцні, але ніжні руки, що взяли і пригорнули міцно до теплих грудей. Це був пастир, його кликали “Добрим Пастирем”. Він нічого не питав, не домагався пояснень, не сварив, лише міцно притиснув до грудей, передаючи тепло, враз із ним також почуття безпеки і спокою.
Незабаром були в дома. Пастир положив спляче, втомлене ягня у стайні, а сам далі сів біля вогню на сторожі.
Наступного ранку усі просили, щоб Добрий Пастир залатав дірку у загорожі, але на превеликий подив усіх він цього не зробив.
Багато потім наближувалось до діри, багато заглядало крізь діру, щоб побачити щось інше, а може вдихнути іншого повітря? Ягня дивилось на них і не відповідало нічого, от лишень час від часу дивилось на свого Доброго пастиря, бажаючи переконатися, що воно біля нього.
Незабаром вони всі вийдуть із кошари і будуть поза огорожею, будуть на свободі. Та все ж будуть почуватися у безпеці, дивлячись час від часу за пастирем і переконуючись, що є близько нього.
Любов не полонить – вона завжди залишає можливість вибору. А якщо і ставить якусь загорожу, то для того, щоб вберегти і захоронити від небезпеки.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 13:02 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Божественна Сила і Любов, що не проминають
Дорогі браття і сестри, у сьогоднішньому Євангелії (Матея 8:28-34) Христос показує свою Божественну Силу і Любов. Це прекрасне поєднання могутності і любові відкриває справжній образ Спасителя.
У розповіді про біснуватих Ісус дає ще одне одну відповідь на запитання апостолів: Хто є Ісус? Ще мить тому вони бачили як він втихомирив море і тепер йде у місце, яке оминали всі, бо мали страх перед злими духами. На великий подив усіх ці духи слухаються наказу і двом опанованим повертається лик Божої дитини.
Після подібних подій Ісус возвеличився в очах своїх учнів і вже стало ясно, що його можна називати ГОСПОДОМ, володарем, паном, адже явно проявляє свою могутність над природою і над злими духами.
Людина ціле життя відчуває свою слабкість перед явищами природи і перед вищими силами, тому природнім є визнавати за вищого від себе того, хто сильніший. Але ця вищість довго не протривала…
Всемогутній повинується своєму творінню
По-людськи незрозуміла поведінка Христа, коли повинується людям, які його попросили відійти від них. Тут не проявляє свою всемогутність над слабшими, не конфліктує, не доказує, але виявляє свою велику Любов. Любов, яка “довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає.” (апостол Павло)
Любов не переминає, навіть тоді, коли тобі не віддячили, а вигнали, коли замість похвали отримуєш приниження. Учитель показує учням, що любов не проминає і не перемінюється на зло, вона бажає добра завжди.
Від любові до ненависті є один лише крок. Який же він? Егоїзм?
Це прислів’я ми пережили на прикладі інших і на собі також. Маємо багато прикладів, коли друзі ставали ворогами, добрі відносини переходили і ненависні, відкритість серця перед іншим – у не бажання бачити і чути взагалі про ту особу. Бажання добра переходило у бажання зла.
Вистачає якогось непорозуміння, розчарування, елементарного очікування і все може змінитися на протилежне.
Правдива любов не проминає, не перемінюється.
Адже правдива любов є від Бога. Людська симпатія – від людини. Як смаки, подобання змінюються так змінюється і симпатія, яку чомусь плутаємо із любов’ю. Зауважмо, що із багатством, із силою впливу, славою поступово слабнуть і потім згасають благородні почуття милосердя. Якщо людина не сприймає любов, як дар Божий, а як свою власність, тоді вона і сама вирішує: любити чи не любити.
Ісус любив і тих, хто приймав його, і тих, хто виганяв, хто благодарив і хто виявляв своє незадоволення.
Матея 8:28-34
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 13:04 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов вічна! Але Любов буде жити в нас, доки ми будемо любити! Хіба Любов може закритися в собі?
Дорогі браття і сестри у Христі, у цю неділю ми слухаємо про великі цінності людського життя. ЛЮБОВ – це найбільша цінність у цьому створеному світі.
Людське життя виникло з любові і далі з любові продовжується. Саме любов дає зміст нашому існуванню! “Чому живу, задля чого?” – так часто запитуємо себе, бо не раз приходить сумнів доцільності нашого існування … А відповідь проста: Щоб любити! І хто відійшов від цієї цілі, той не відчуває повноти життя. Саме любов наповнює життєвістю наші мрії, любов утримує в єдності наші сім’ї та родини, любов через прощення і примирення зближує віддалених через гріх. Коли відійдемо від любові, перестанемо любити, відчувати від інших любов, щось тоді ми втратимо бажання жити і дарувати життя іншим! Любов як вода, як повітря, як тепло потрібно нам, людям, для життя. Зникне любов – перестане існувати життя.
Любов потрібно берегти
Люди придумали для Любові різні символи: серце, троянда, поцілунок… Ці символи нам допомагають пам’ятати про те, що нас люблять, що ми любимо інших Символи говорять більше ніж слова.
Для нас християн найбільший символ любові є хрест! На хресті Ісус показав у найвищий спосіб Божу любов, яка покрила людське зло. І ймення їй – МИЛОСЕРДЯ. Божа любов МИЛОСЕРДНА і тому здатна перемінювати зло у добро, ненависть у любов. Любов не має страху! Вона як сонце, що не боїться темноти. Зігріває інших, не очікуючи нічого назад.
Християни, котрі наслідують Христа, не бояться грішників – вони їх люблять.
Люблять не за те, хто є ким, а за те, що вірять у те, що любов може перемінювати. Лише той, хто пережив на собі Божу любов, лиш той може засвідчити про її необхідність.
Любов є вічна, бо вона походить від Бога.
Бог не вмирає і тому любов не зникне. Ми можемо лише її затримати в собі, але тоді це вже не буде любов…
Щось подібно до чоловіка, що не хотів поділитися із яблуком і сховав його, а воно зігнило…а насправді це яблуко показало гнилість його душі. Може не потрібно злитися на те, що речі самі псують, чи міль і хробаки точать? Може потрібно почати жити в любові та ділитися?
Сподіваюсь, що у тебе нічого не псується?
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 13:05 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Жертвенна любов у Христі
Дорогі в Христі браття і сестри, читаючи цю історію про паралітика та його добрих друзів (Євангелія від Матея 9:2), зворушуємося від самого факту підтримки віруючих друзів, адже завдяки їхньому заступництву, носінню тягара розслаблений отримує духовне і тілесне зцілення.
“І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”
Важливо мати добрих друзів довкола себе, які у слушний час візьмуть твій тягар на себе та докладуть зусиль, щоб допомогти тобі! Важливо бути самим добрим другом, щоб побачити трудність іншого і допомогти йому. Без зв’язку дружніх відносин ми станемо тільки діловими партнерами по життю, де відносини між людьми будуть мати виключно ділових характер. Це не реально? Як що ви заперечуєте, значить ви ще живете духовними цінностями, якщо маєте лише сумнів, значить мали вже досвід, коли друзі стали елементом вигоди, були використані у власних цілях і потім забуті. Найгірше – це тоді, коли дійсно почнемо жити у вигідній дружбі, де не буде жертвенності.
Добрих друзів єднає жертвенна любов, яка в теперішній час може бути в небезпеці
У теперішній час дивимось у телевізор, переглядаємо газети, заглядаємо у Однокласники, Файсбук і вже звикаємо, що ознайомившись з новинам перегодимо до простої реакції: зітхнути, або ж зрадіти, виразити співчуття чи поставити “подобається”, а далі? … а далі перейти до іншої теми. Ми стаємо зовнішніми спостерігачами і часто бездіяльними. Знаємо багато про інших, але залишаємось при цьому в стороні.
Спостереження за людською неміччю зі сторони, будучи бездіяльним, це один із кроків до знищення правдивої дружби, яку ми легко пропонуємо і потверджуємо у соціальних сітях.
Увага! Така віртуальна дружба може поступово перекинутися і на наше щоденне “живе життя”.
Ми, християни, маємо пам’ятати про те, що Христос нас учить жертвенної любові, жертвенної дружби. Ми покликані нести тягарі один одного. А бути бездіяльним спостерігачем, що шукає постійні оправдання, що не може нічим допомогти, а потім у звичайному житті стояти в стороні – це стиль християнського життя. Зайві труднощі, штучні проблеми, які викликані сучасним псевдорозвинутим суспільство змушують людину закритися у собі, при цьому закрити очі на дійсні труднощі у ближніх.
Пригадується сум і розпач одного бізнесмена, який призупинив свою благодійність через те, що мав утиски зі сторони податкової інспекції та інших структур. Вирішував накинуті кимось проблеми в той час, коли інші страждали від не можливості прогодувати свою сім’ю.
Мабуть і у вас були такі ситуації, коли допомогти чужому стало неможливо, бо хтось тобі створював штучні труднощі.
Пошуки щастя в легкому, безтурботному житті, де тільки все веселе і гучне, – це все більше цікавить молодь, а це означає, що таким буде майбутнє суспільства. Майбутнє без жертвенної любові, яка щодня буде приносити себе в жертву. Яким буде воно?
У такому середовищі для духовних осіб нелегко проповідувати і свідчити жертвенну любов.
Деколи до нас приходять спокуси залишити цю жертвенну любов. Оосбливо це стається тоді, коли ми перестаємо жити Єванлією і перестаємо памя’тати про євангельскі історії. Якщо ж ми, християни, залишимо цю жертвенну любов і підемо за прикладом вигоди, зручності, то це буде самогогубство для суспільства і знищення людства.
І навіть у такий час, при таких умовах ми не можемо зупинити цю жертвенну любов, адже живучи нею, даруючи її, ми проповідуєм її, даємо їй продовження.
Доброта не тільки на свої плечах, довіритись Христу
Поряд і людською з байдужістю і егоїзмом, яку подекуди ми зустрічаємо у сьогоднішньому суспільстві ще можемо спостерегти інших людей, які змішали доброту із власним егоїзмом. Їх можна легко зауважити в часі творення доброти. Напочатку вся увага зосереджена на них самих і на їхніх силах, а коли приходить виснаження, тоді приходить втома від добра.
Історія із розслабленим нагадує нам, щоб ми пам’ятали про Христа і наближували людей до Нього, бо Він є правдивий лікар душ і тілес наших. Що в наших силах – те робимо, що ні – віддаємо і довіряємо Христу.
Послання апостола Павла до Римлян 12:6-14
Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю. Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте. В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.
|
|
|
| |
| love | Дата: Воскресенье, 30.03.2014, 13:10 | Сообщение # 13 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Любов… є Любов…. Бог є любов!
Одного дня я відкрив Біблію і мої очі спочили на слові Любов. Не сміливо підкреслив його.
Любов – це важливо! Без любові життя немає сенсу. З любов’ю все набуває цінності. Любов є початок і любов є результат, але любов ніколи не може бути кінцем, адже любов завжди продовжує, завжди живе. Любові немає мертвої, вона або є, або її немає. Ми потребуємо любові… я потребую любові… Яке милозвучне це слово любов. Як хочеться його частіше чути, як хочеться його частіше говорити, як хочеться його відчувати на собі…
Наступного дня знову відкриваю Біблію і знову мої очі спочивають на цій же сторінці. Читаю … в моїх роздумах знову крутиться минуле слово, але поруч з іншим: є любов. Так! Слово любов без цієї букви “Є“- це просто термін, філософське поняття, ідея, невгамовне бажання і потреба. Любов є!
Якщо би її не було, то не було би мене і тебе! Вона є! Цей світ би не встоявся без любові. Любов є в цьому світі. Люди зустрічаються і думають один про одного. Люди народжують дітей і опікуються ними. Життя продовжується, бо “є Любов“. Без любові життя людей би зупинилось, усе би загинуло.
Ми живемо значить є Любов!
Пройшло багато часу від натхнення і глибокого переконання про існування любові. Жити любов’ю і любити інших, робити добро і продовжувати його – це було ціллю життя і змістом усіх думок, слів і діянь. Але щось ще бракувало…
Справа в тому, що зустрівся із протилежними до любові явищами: заздрість, невдячність, обурення, злоба, ненависть, мстивість, невдоволеність та ще багато іншого. Це вводило мене в кризу…
Любов є, але звідки взяти її?
У цьому світі все скінченне.
Кожний рух зупиняється і рух любові також, кожне джерело тепла виділяє свою енергію і потім холоне… Скільки бачив добрих людей і в них також опускались руки, щоправда не у всіх …
Ні…, Я не сумнівався, що Любов є, але вона згорає, любов віддається, любов відходить від серця і ….. нажаль … ох так, важко це сказати: але не завжди повертається.
Серце спорожнене, виснажене, знесилене потребувало любові. Потребувало джерела любові.
Я знову відкрив книгу книг. Тепер окрім слова любов, окрім слова є, я ще прочитав інше слово, що надає зміст обом. Цим словом було слово “БОГ“. Тепер це звучало так: Бог є любов ! Тепер я підкреслив всі три слова.
Ось в чому таїнство доброти, милосердя і любові. Бог є джерелом любові. Він єдиний є Творцем її. Любов – це подих Його. Нею Він надихає нас, дає нам життя у ній, нею Він нас зігріває, через любов ми пізнаємо Його присутність. Саме любов Його є причиною і суттю людського життя. Саме Його любов безкорислива і вічна, непроминаюча і невичерпуюча.
Хто перебуває у Його у любові, у тому і Бог перебуває, і той перебуває в Бозі.
Все, що робиш є натхненням Бога, є Його силою і є Його діянням, а ти лише є знаряддям дії Божої Любові.
Сама любов без Бога, це не любов. Це копія любові, Як і копія відблиску, який ми можемо побачити у дзеркалі. Є багато людей, що віддзеркалюють любов. Це віддзеркалення є видним і яскравим, але дочасним і проминаючим. Такі люди живуть заради великої ілюзії: Доброта заради доброти, любов заради любові, .. А світло світить заради світла? У цьому закритому колі, коли станеться тріщина, все зупиниться. Це в історії підтвердили великі “добродії”, що благими намірами вдались до великого зла, замаскованого фальшивою добротою. Тому жити в ідеєю заради ідей, це ще одна ідея.
Віруючі у Бога живуть заради конкретної особи, яку ми кличемо Отець Небесний, котрий у Синові і Дусі Святому показав Свою Святу Волю: Любіть, як я полюбив вас!
Відчувши на собі Любов і прийнявши її, ми стаємо носіями Божої Любові. Стаємо свідками того, що БОГ Є ЛЮБОВ. Це не ідея! Це ознака конкретної Особи – Бога. Це Його обличчя, відбиток якого несемо ми, Його створіння.
Любов жива, Любов вічна і Любов безкорислива, коли – це є Божа любов.
Біблія дає відповідь на запитання життя. В різних періодах життя маємо різні запитання. Читаємо Біблію і той же текст, а звертаємо увагу на ту відповідь, яку ми в силі зрозуміти.
Минає час і нам відкривається повніша відповідь.
Головне не зупинятися на частковому, а шукати і знаходити, просити і буде дано, стукати і буде відчинено.
|
|
|
| |
