|
Вчення про хрещення Духом Святим
|
|
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 17:38 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| І. ВСТУП
В наш час серед різних християнських деномінацій, особливо в євангельських колах, відмічається велика зацікавленість Особою і служінням Третьої Особи Трійці – Святого Духа. Ця зацікавленість знову відродилась в останні століття після того, як 31 грудня 1900 року в біблійній школі Чарльза Пархама (США) студентка Агнеса Осман отримала хрещення Святим Духом і заговорила на інших мовах, коли Пархам помолився над нею з покладанням рук. Після цієї події на протязі століття мільйони людей пережили в своєму житті подібний досвід. Дослідники сучасної Церкви відмічають, що серед різних деномінацій найшвидше зростають п’ятидесятницькі і харизматичні церкви, які вірять в хрещення Святим Духом і видимі прояви дії Духа. Подія, яка трапилась біля двох тисячоліть назад і описана євангелістом Лукою в книзі Дії апостолів, продовжує притягувати увагу як високоосвічених теологів, так і простих християн:
Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися
вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила
увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та
й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і
почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. [1, Дії 2:1-4]
Мало хто тепер пробує заперечити богонатхненість цього тексту. Проте і по сьогодні не вщухають теологічні дебати на різних рівнях щодо цього і подібних йому уривків книги Дій апостолів. Чи можуть і чи повинні християни в наш час переживати схожий досвід? Чи є тексти про хрещення Святим Духом з Дій Апостолів нормативними в житті сучасної Церкви? Чи стосується це сучасних віруючих, чи лише стосувалось апостолів і віруючих ранньої Церкви? Чи завершення канону Нового Заповіту усунуло необхідність прояву в наш час надприродних Божих проявів, які мали місце в апостольські часи? Ось лише деякі з питань, навколо яких проводяться дискусії і теологічні суперечки досі, а на які кожному з нас потрібно дати відповідь в своєму житті. Існують різні точки зору розуміння терміну „хрещення Святим Духом”, подекуди взаємо заперечливі. Тому спробуємо поглянути більш глибше на дане питання
І. Вступ.
Одна з динамічних істин Священного Писання, що змінює життя людей - це істина про благословенне хрещення Духом Святим. В ній також – ключ до всесвітнього пробудження в останні дні.
20 століття по праву назване століттям Духа Святого. Саме в цей час відродилася проповідь про хрещення Духом Святим з ознакою інших мов. Тому і вражаючими були результати дії Духа Святого. На сьогодні П’ятидесятницький рух є найбільш прогресивним у світі. За останнє століття до Христа прийшло стільки грішників, було стільки зцілень і вигнань демонів, скільки за 19 сторіч разом узятих.
Але разом з тим, навколо цього навчання часто виникають нерозуміння, плутанина і суперечки. І не дивно! Наш ворог, сатана, дуже добре знає, що якщо Церква усвідомить і прийме славну повноту Божого Духу, то його царювання на землі буде обмежене. От чому він завжди прагнув перекрутити і знецінити цю Біблійну істину.
Часто в самій церкві можна почути скептичне відношення до хрещення Духом Святим: „Навіщо про це проповідувати, якщо нема відчутної різниці, відчутного результату?” Але ми не можемо так підходити до цього питання. адже ми не розмірковуємо подібним чином: „Біблія говорить, що хто у Христі, той нове створіння. І ось це „нове створіння” живе по світському, по старому. Чи применшує це вчення про народження згори? Звичайно, ні! Важливість нового народження не зменшується від того, що хтось не живе новим життям”.
Так само й те, що хтось не проявляє силу, що отримав, - не знецінює істину про хрещення Духом Святим.
Католицькі віруючі ставлять на перше місце вчення про роль Церкви і її таїнств та підпорядкування Духу Церкви. Протестанти підкреслюють значення проповіді і віри та підпорядкування Духу Біблії. П’ятидесятники ж у своєму віровченні роблять наголос на особисті відносини, запрошуючи людей до життєво важливого спілкування із Богом Отцем за допомогою Духа Святого.
Вони нагадують, що прихильність таїнствам може згодом перейти в чисто механічні (обрядові) дії, а біблійна традиційність (ортодоксальність) цілком може привести до духовної смерті християнина. А віруючому постійно потрібно підтримувати особисті взаємовідносини з Богом.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:34 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Термінологія.
А. Розуміння фрази хрещення Духом Святим.
Дослівно фраза „хрещення Духом Святим з ознакою інших мов” ніде в Біблії не зустрічається, але вона є біблійною. Іван Хреститель говорив: „Він буде хрестити вас Духом Святим”. Лука говорив подібні слова: „ви ж охрищені будете Духом Святим через декілька тих днів”. Ще один раз Лука використовує ці ж слова в Діях 14:16, коли розповідає нам про випадок в домі Корнилія. Пояснюючи віруючим у Єрусалимі прийняття Духа Святого, Петро згадав слова Ісуса: „а ви будете хрещені Духом Святим”. Безсумнівно, Петро розумів, що ці слова відносилися до досвіду сотника Корнилія, а саме до хрещення Духом Святим разом з говорінням на інших мовах.
Отже, різниця лише в тому, що в нашому випадку, слово „хрещення” поставлене у формі іменника, а не дієслова, як це в Біблії.
Що стосується слова „ознака”, то його також ми не знаходимо на сторінках Священного Писання. Богослови вживають це слово для того, щоб передати значення того, що пережили учні в день П’ятидесятниці та показати відмінність цього досвіду від народження від Духа Святого, або відродження.
Фраза „хрещення Духом Святим” є лише одним з багатьох виразів, які використовуються для опису досвіду наповнення Духом Святим. Сюди також можна віднести і такі вирази як: „бути наповненим Духом Святим”, „прийняти Святого Духа”, „злиття Духа Святого”, „Дух Святий зійшов”, „прихід Духа Святого”, „вилив Духа Святого”, „отримання помазання” та інші варіанти цього виразу.
З їхньою допомогою Лука просто намагається описати і підкреслити цю подію. Тобто, використовуючи ці терміни, Лука не зіставляє хрещення Духом Святим з духовним відродженням для того, щоб сказати, що відродження не наступило чи не було прийнято. Дух уже прийшов, Він уже прийнятий, і Він живе в людині з моменту відродження (Рим.8:9). Але, прибігаючи до цих термінів в описі хрещення Духом Святим, Лука просто вказує на особливість цього переживання «виконання» або «прийняття» Духа, або ж того, що Дух «зійшов» або «вилився» на віруючого.
Таке різноманіття термінології пояснюється багатогранністю цього переживання.
Ісус Христос хрестить Духом Святим, а віруючий має прийняти Дух Святий.
Але з цього різноманіття виразів п'ятидесятники віддають перевагу фразі „хрещення Духом Святим”, можливо це тому, що тут є аналогія з водним хрещенням, - тобто бути зануреними в Дух Святий, як у воду.
Б. Що означає слово "хрещення"?
Це означає бути обгорненим, або зануреним, оповитим. Це як губка у воді, яка насичується водою. Хрещення Духом Святим - це занурення в Дух Святий.
Ми маємо враховувати, що в природі існує два можливих способи занурення у воду. Перший, це коли людина може опуститися під поверхню води, а потім вийти з неї. А також, вона може стати під потік водоспаду і дозволити воді покрити її зверху. Ось чому, багато дослідників Біблії називають хрещення Духом Святим - „злиття Духа Святого”.
В. Терміни для „народження згори”.
Народження згори, народження від Духа, покаяння, навернення, прийняття Христа, - Біблія і ми вживаємо всі ці терміни для пояснення одного і того ж переживання.
Г. Народження згори і хрещення Духом Святим це два різні переживання.
В основному, серед євангельських християн існує чотири основних погляди, що стосуються хрещення Духом Святим.
1. Хрещення Духом Святим є складовою частиною процесу навернення, без будь-яких видимих фізичних свідоцтв, таких як наприклад, - говоріння на інших мовах. Тобто хрещення Духом Святим і народження згори це одне і теж переживання. Цієї позиції притримуються євангельські християни баптисти. Інша ж частина баптистів притримується думки, що хрещення Духом Святим відбувається під час водного хрещення, яке логічно завершує процес народження згори.
2. Друга можлива точка зору полягає в тому, що хрещення Духом Святим є частиною процесу навернення і завжди супроводжується особливим проявом говоріння на інших мовах. Це точка зору Об’єднаної Церкви Християн Віри Євангельської, деяких церков нашого братерства та „единственников”, які вважають, що якщо людина не хрещена Духом Святим і не говорить на інших мовах, то вона не народжена згори.
Георгій Бабій, єпископ ОЦХВЄ пише: „Народження від Духа – це хрещення Духом Святим з ознаками інших мов. Той, хто отримав духовне хрещення має: освячення, усиновлення, помазання, свідоцтво, печатку, залог і записаний у Книзі Агнця, має право на спадок. Разом народження від води (Слова) і від Духа (Святого), складають народження згори...”[1]
3. Третя точка зору полягає в тому, що хрещення Духом Святим слідує за народженням згори, але воно не обов’язково супроводжується говорінням на інших мовах. Тобто, визнається, що є два різні переживання, але при хрещенні Духом Святим людина може відчувати особливу силу, особливе натхнення, особливі переживання, а не обов’язково „глоссолалію”. Офіційно, цієї позиції притримуються деякі методисти, наприклад Церква Назорея. До речі, дослідники вважають, що п’ятидесятництво виникло на ґрунті вчення святості, тобто раннього методизму. Неофіційно, цю думку поділяють деякі християни, які належать до п’ятидесятницьких церков, але не говорять на інших мовах. Слабість цього погляду в тому що нема чіткості в розумінні того, що робить Дух Святий при „народженні згори”, а що, - при „хрещенні Духом Святим”.
4. Четверта точка зору полягає в тому, що хрещення Духом Святим слідує за народженням згори і завжди (в основному) супроводжується особливим свідоцтвом говоріння на інших мовах. Деякі віруючі говорять про інші ознаки хрещення (прояви духовних дарів), але певна ознака хрещення має бути обов’язково. Ця ознака говоріння на мовах може і повинна супроводжувати хрещеного Духом Святим через все його життя, як його особиста молитовна мова. Цієї думки притримується Церква Християн Віри Євангельської України.
Інша ж частина п'ятидесятників відносить обов'язковість говоріння на мовах тільки на момент хрещення Духом, і на не обов'язковість цього переживання після хрещення.
Та всі п'ятидесятники єдині в тому, що хрещення Духом Святим є досвідом відмінним від народження згори (наверненням), і воно як мінімум супроводжується першопочатковим фізичним свідоцтвом говоріння на інших мовах.
Взагалі, це питання потребує детального прояснення. Щоб вирішити протиріччя і хаос в розумінні текстів, які говорять про роботу Духа Святого, потрібно зрозуміти важливу Біблійну істину. Яку саме?!
В Новому Заповіті мова йде про два різних і окремих переживання, які обидва названі „прийняттям Духа Святого”(злиттям Духа Святого), - але одне з них це народження згори від Духа для духовного життя, святості. Інше, друге, - це хрещення Духом Святим з ознаками інших мов для прийняття духовної сили.
Теоретично, хрещення Духом Святим завжди слідує за народженням від Духа, хоча часто складається враження ніби це стається одночасно, приклад (в домі Корнилія).
Тому, далі ми будемо використовувати слово „відмінність” у значенні того, що хрещення Духом Святим є відмінним від духовного відродження переживанням християнина.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:35 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ІІІ. Відмінність між народженням від Духа і хрещенням Духом.
А. Що таке Відродження (народження згори, народження від Духа)
1. Роль Духа Святого в процесі відродження
"Хто не народиться згори, не може побачити Царства Божого" - Ів.3:3 І Пет. 1:23; Тит.3:5
Самою важливою і головною подією в житті християнина є народження згори, народження від Духа, або прийняття спасіння.
Що ми розуміємо під цим переживанням? – це момент коли людина приймає пропоноване Богом прощення і спасіння через визнання своєї гріховності. Це також навернення до Бога, в результаті чого людина отримує впевненість в спасінні і отримує мир через живу віру в Христа. Відродження відбувається через слухання Слова Божого і під дією Духа Святого.
Хто ж народжує людину до духовного життя? - Звичайно, Дух Святий: „... хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Ів. 3:5)
Отже, Дух Святий народжує і поселяється у кожному новонародженому віруючому, без огляду на назву віровизнання чи церкви, до якої той належить. Дух Святий живе в новонароджених баптистах, лютеранах, п’ятидесятниках та інших.
Тепер, кожний духовно народжений віруючий має в собі Святого Духа. „А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не його.
Ми не говоримо тут, що кожен віруючий є хрещений Духом Святим. Є різниця поміж наверненням і хрещенням Духом Святим. Тому не кажіть, браття п’ятидесятники, вашому другові, який є баптистом, що він не має Святого Духа. Бо текст І Кор. 12:12-13 – говорить, що кожен християнин був хрещений Духом в тіло Христове, тобто Церкву. Цей християнин або є частиною цього тіла, або зовсім не належить до нього.
Щоб краще зрозуміти цей текст Святого Письма, ми повинні зрозуміти, що „ у Божому Слові ми знаходимо вказівки про хрещення, які важко узгодити між собою. Іван Хреститель казав, що Христос буде хрестити нас Духом Святим. Апостол Павло говорить, що ми Духом Святим охрещені всі в тіло одне. Отже, хто кого і в що хрестить? ми прекрасно розуміємо це. У нашому житті відбувається два взаємні процеси – два хрещення. Дух Святий хрестить нас у Тіло Христове через увірування і покаяння – це і є народження згори. а тоді Христос хрестить нас у Духа Святого. Дух Святий хрестить нас в Ісуса Христа, а Ісус Христос хрестить в Духа Святого. Ці процеси можуть відбуватися одночасно, але робота Духа святого по хрещенню в Тіло Христове на півкроку йде попереду.”[1]
Без Духа Святого людина не може прийти до Христа, не може покаятись і народитись в нову сім’ю. Все це робить Дух Святий!
2. Роль Духа Святого в житті християнина.
Після народження згори Дух Святий є Утішителем і Вчителем. Ів.14:16, 15:26, 16:13.
Людина не завжди має можливість отримати духовну освіту і вивчати Слово Боже за допомогою інших віруючих. Дух Святий є першим помічником у вивченні і виконанні Слова Божого. Дух Святий завжди готовий для бажаючих відкривати істину і силу Слова.
Дух Святий не тільки надихав Писання, але й допомагає віруючим його зрозуміти.
Далі, Дух Святий направляє віруючих до святого і переможного життя в Ісусі Христі.
Результатом відродження є внутрішній мир і радість а зовні проявляється характер Христа. "Хто в Христі, той нове творіння" (ІІ Кор.5:17). Починає дозрівати плід Духа Святого.
Коли людина відроджується, і Дух Святий наповняє її життя, людина починає розуміти, що має дві природні сутності (тілесну і духовну), що борються за першість у житті християнина. І керівництво та допомога Духа Святого і є саме тим секретом перемоги над гріхом (тілесними пожадливостями) Рим.8:1-14. Це і є процес освячення – день за днем йти до святого і переможного життя в Ісусі Христі.
Тут варто сказати, що існує розповсюджене заблудження у цьому питанні. Деякі говорять: “Сьогодні ти святий, а завтра, коли згрішив, – то вже не святий”. Але це не вірно. Дух Святий даний віруючому назавжди.
Питання: Що ж тоді стається, коли дитя Боже згрішивши, не визнає і не відкидає свій гріх?
Відповідь: Дух Святий ображається і не проявляє Свою силу і керівництво; Він буває засмученим, зневаженим та часто вгашається, але продовжує перебувати у віруючому до певного моменту, коли може залишити людину. Біблія називає це „хулою Духа Святого”.
Церква Ісуса Христа буде також підхоплена Духом Святим.. Тобто, всякий народжений від Духа Святого, буде підхоплений на зустріч Небесному жениху.
Наполягаючи на тому, що переживання хрещення Духом Святим доступно віруючим сьогодні, п'ятидесятники не затверджують, що в тих християнах, що не говорять мовами, Дух не живе. Хрещення Духом Святим — це усього лише одне з декількох Його дій. Осуд, виправдання, духовне відродження й освячення — усе це дії того ж Духа. Кожне з них відмінно від іншого і має неповторну природу і призначення. Якщо людина відгукується на осудливу дію Духа, тоді настає момент виправдання і духовного відродження.
3. Учні Христа: народження згори і ХДС.
Ми віримо що, „відродження відбувається через слухання Слова Божого під дією Духа Святого, коли ми приймаємо заклик Христа і погоджуємося слідувати за Ним. Всі ці переживання учні вже мали до дня П’ятидесятниці через їх особисте спілкування з Христом.
· Вони з уст Самого Христа почули заклик слідувати і пішли за Ним. Зустрівшись з Христом, вони наповнилися усвідомленням свого гріховного стану: „Вийди від мене, Господи, бо я грішна людина”.
· Від Ісуса вони мали і свідоцтво про очищення від гріхів: "Ви уже очищені через слово, яке Я проповідував вам" (Ів.15:3).
· Ісус вклав в них впевненість в тому, що їхні імена записані на небесах: "Радуйтесь тому, що імена ваші записані на небесах" (Лук.10:20)
· Через Христа вони отримали мир: „Мир залишаю вам, мир Мій даю вам”.[2]
· "Ми повірили і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого" (Ів.6:69).
Через цю віру вони були народжені згори. В Рим. 10:9 Павло перераховує дві умови, необхідні для отримання Новозаповітнього спасіння: „Бо коли ти устами своїми будеш визнавати Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив його із мертвих, то спасешся”. До воскресіння апостоли вже визнали Ісуса Господом. але тепер, вони увірували, що Бог воскресив його з мертвих. Так їх спасіння стало повним.
· „Він дихнув, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого” Івана 20:22
Тут використана наказова форма дієслова „прийміть”, що вказує на те що прийняття відбулось, коли Ісус сказав ці слова. Але: „Хоча вони отримали „дуновіння” після слів Христа... але все-таки вони ще не були хрещенні Духом Святим”.[3] В цей момент учні пережили перехід від Старозаповітнього спасіння до Новозаповітнього спасіння.
· Ще можна було б говорити про те, що після підхоплення Ісуса, учні вже не були сумними, але „повернулися до Єрусалиму з великою радістю. І постійно вони перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога” (Лук.24:52-53) Це говорить, що це були вже не ті люди, які розчарувалися після схоплення Ісуса.
· Ще один текст говорить „вони всі однодушно були на невпинній молитві” (Дії 1:14)
Тепер це була одна слухняна команда, яка в невпинній молитві чекала злиття Духа.
Висновок розділу:
Отже ми розуміємо, що народження від Духа Святого є важливим і необхідним для спасіння досвідом. Багато віруючих знають точну дату цього свого духовного переживання, але багато з них в точності й не знають конкретний момент свого переродження.
Але в кожного правдивого віруючого, як правило, є відповідний проміжок часу, коли він "був переведений з царства темряви в царство світла” (Кол.1:13).
Тому кожен християнин має твердо знати і усвідомлювати, що він є народжений згори.
На закінченні даного розділу варто згадати критерії перевірки народження згори. Це свого роду ”лакмусовий папірець”, що визначає склад розчину.
Отже, в кожному народженому згори віруючому починає діяти сила нового життя:
· любов до Бога (Ів.4:19), любов до братів і сестер місцевої церкви (Єф.3:17-19),
· особисте молитовне життя (Ів.4:24), прагнення до Слова Божого,
· ненависть до всякого роду гріха (І Ів.2:1),
· жива надія на вічне життя (Рим. 5:1-2).
Всі ці якості мають перебувати в житті християн, або при умові, що християнин перебуває в духовному занепаді, ці переживання були йому знайомі раніше.
[1] Анатолій Кліновський, Дух Святий: Його дія в церкві, проповідь.
[2] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC. ст. 13
[3] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст. 13
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:35 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Б. Що таке хрещення Духом Святим.
Б. Що таке хрещення Духом Святим.
Хрещення Духом Святим це дар і обітниця від Отця і Сина, яка належить всім послідовникам Ісуса Христа. Це є особливий дар духовної сили для зовнішнього служіння в світі і для внутрішнього збудування Церкви.
По-перше: В Євангелії Луки, Ісус навчав учнів, говорячи: „Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?” Ісус наголошує про те, що Дух Святий дається Отцем для дітей. Тому Дух Святий є тим даром на який має право тільки Божа дитина, тобто, людина яка народжена Небесним Батьком. Далі, в Ів. 7:38, Христос говорить: „Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки води живої потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти його, хто ввірував у Нього...” Тобто, це те, що їм необхідно прийняти після увірування.
По-друге: Хоча учні пережили народження згори, Ісус наказав їм чекати ще одного виливу Духа Святого: „І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти”. Лук. 24:49
„Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете Мені свідками...” Дії 1:8
І ось цей благословенний час настав в день П’ятидесятниці.
"І з’явилися їм розділені язики, наче вогненні, і осіли по одному на кожному з них. Всі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух їм давав провіщати". (Дії 2:3-4)
В цей день учні пережили зустріч з „Іншим Утішителем” - Духом Святим, Який привів до того, що учні мали з Ісусом Христом до П’ятидесятниці. Але разом з тим вони пережили, щось таке, що вони ще не переживали ніколи, - духовне хрещення.
По-третє: Хрестить Ісус.
Ми можемо настільки зайнятися духовним хрещенням, чеканням відповідних почуттів, що витіснимо із центру саме головне - Ісуса. Христос є Хрестителем – Він робить тебе достойним прийняти силу Духа Святого. Якщо ви прийняли Ісуса, ви маєте право на отримання хрещення Духом Святим.
Ми зможемо більше зрозуміти сутність ХДС, коли будемо порівнювати його з народженням від Духа Святого:
1. Дві пророчі лінії Старого Заповіту
„По відношенню до злиття Духа Святого Старий Заповіт вказує на дві пророчі обітниці. Одна пророча лінія говорить про те, що ми називаємо відродженням, тобто про обновлення чоловіка через Духа Святого. В Єзекііля 36:26-27 говориться: "І дам їм серце нове і дух новий дам вам..."
На основі цього місця Писання Ісус мав право докорити Никодима, якому мабуть, зовсім чужим було вчення про народження згори... Як учитель Ізраїлю він, дослідивши Старий Заповіт, мав би навчати усім істинам...[1]
Друга лінія обітниці записана і Йоіля 2:28 "Виллю від Духа Мого на всяку плоть", що пережили учні в день П’ятидесятниці. Саме на цю обітницю посилаються апостоли, коли говорять про події пов’язані з днем П’ятидесятниці та подіями, що випливають з цього.
Обидві ці лінії обітниць не протирічать одна одній. Вони, як дві сторони однієї медалі: обновлене життя є основною спасаючою дією Духа Святого, а хрещення Духом Святим і одягнення силою і дарами - друга важлива справа того ж Духа Святого.
Хрещення Духом Святим може відрізнятися від переживання відродження, але не може бути відділено від нього. Це не відокремлене переживання, а наслідок відродження.
2. Два великі служіння Духа Святого в житті християнина:
· Служіння перебування.
· Служіння наповнення силою.
Ціль служіння перебування Духа Святого: удосконалити християнина і формувати в ньому характер і поведінку Христа. (Рим. 8:9) “Хто Духа Христового не має…”
Дух Святий проявляє в християн плід Духа: Гал. 5:22
Отже, можна сказати, що ціль служіння перебування – це плід святого життя.
Ціль служіння наповнення силою: зробити християн здібними робити діла Ісуса.
„Віруючий в Мене учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить...” (Ів. 14:12)
П’ятидесятники називають це переживання хрещенням Духом Святим.
Отже, можна сказати, що ціль служіння наповнення силою – це наділення віруючих особливою силою для звершення справ, які не під силу людині із звичайними природними здібностями і можливостями.
3. Відмінність в таїнствах історичних церков.
„Дехто стверджує, що ми проповідуємо нове вчення, коли робимо різницю між відродженням и хрещенням Духом Святим. Ми ж тільки знову віднайшли апостольське вчення. Це підтверджується, якщо поглянути на старі, дореформаторські церкви. Будь-то римсько-католицька церква, православна церква... Вищевказані церкви через свої ритуали і таїнства свідкують про два різних важливих духовних переживання.
Переживання відродження вони все ще пов’язують з хрещенням, яке представляє для них таїнство відродження... Цим вони свідкують, що відродження є необхідним для спасіння – хоча вони перетворили його в таїнство. Всі ці церкви знають ще і друге таїнство: Єлеопомазання, або конфірмацію для отримання сили Духа Святого. Відповідно, вчення про переживання відродження і переживання хрещення Духом Святим не представляє собою нічого нового.”[2]
4. Наповнення силою не відбувається автоматично
Народження від Духа відбувається автоматично. Вам не потрібно ні прагнути, ні шукати Його. Наповнення ж силою не відбувається автоматично (є винятки, але зберігається послідовність). В Лук. 11:13 Ісус говорячи про наповнення силою згори, обіцяє, що Отець дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. Правило таке, щоб той хто має потребу в наповненні Духом Святим молився про це. Винятки бувають, коли людина є вже підготовленою, навченою і має віру. В багатьох випадках, представлених у Біблії, ми бачимо, що навіть інші віруючі молилися про вирішення цієї потреби.
Тому для наповнення силою згори потрібно прагнення.
5. Хрещення Духом Святим відбувається раптово.
Служінням перебування Духа Святого Бог проводить нас до духовної зрілості через ряд ступенів. Це процес духовного росту. Потрібно немало часу, щоб сформувати в нас характер Христа. Потрібен час, щоб стати „зрілим християнином”.
При наповненні силою Бог діє через раптове наповнення (хрещення) силою. Щоб наповнитися силою не потрібно багато часу. Воно відбувається раптово. Ось чому у християн, молодих” по стажу”, може проявлятися велика сила. Новонавернений, отримавши наповнення Духом Святим, може отримати слово від Господа, може говорити мовами, може пророкувати, може молитися за хворих і бачити їх оздоровленими. Все це є можливим тому, що проява Божої сили не залежить від духовного росту. Сила Божа вільно дається любому з Його дітей, які по правді щиро бажають її і намагаються її отримати.
Силу згори не треба нарощувати, треба лише знати як зберігати цю силу і вчитися правильно нею користуватися.
Висновок розділу:
1. П'ятидесятники наполягають на тому, щоб „усі віруючі мали Духа Святого, і до того ж усі віруючі, у добавок до того, що вони вже мають Духа, повинні бути наповненні, або хрещені, Духом Святим”.
2. Через хрещення Духом Святим ми досягаємо не більш вищий ступінь спасіння, а більше приникаємо в спадок спасіння, - повноту життя в Ісусі Христі.
[1] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст.18
[2] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст.17-18
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:36 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| В. „Відмінність” у книзі Діяння апостолів.
Вчення про відмінність яскраво виражається в книзі Дії Апостолів, і нам важливо дати правильне тлумачення цим текстам Писання.
Коли ми говоримо про відмінність, то нам є важливо розглянути події в день П'ятидесятниці (Дії 2:1-13), пробудження в Самарії (8:4-19), випадок з Павлом (Дії 9:1-19), випадок у будинку Корнилія (Дії 10:44-48, 11:15-17), віруючі в Ефесі (19:1-7)
Ми вважаємо, що у випадках хрещення Духом Святим люди вже були віруючими, народженими згори, або стали такими за мить до початку цього переживання. На цій підставі ми стверджуємо, що Лука вказує на те, що хрещення Духом Святим є окремим досвідом і є обов'язковим у житті християнина у всі часи періоду Церкви.
Ті ж люди, хто заперечує відмінність стверджують, що у випадках, описаних у Діях хрещення Духом якщо і відокремлено від народження згори, те це тільки через унікальність історичної ситуації, у якій знаходилася Церква, тобто це був етап її зародження, або вказують, що всі ці події відображали перехід від „єврейської Церкви” до „Церкви Соборної (Вселенської)”.
Отже, розглянемо тексти з книги Дії Апостолів:
Противники відмінності вважають:
· що 120 учнів у день П'ятидесятниці не були в прямому змісті «християнами Нового Завіту» до настання цього дня, оскільки деякі їх вчинки та відношення не були Новозавітними.
· далі, вони стверджують що у випадку з Корнилієм обидва процеси складають єдине ціле. „Корнилій одержав спасіння і хрещення Духом Святим... йому дали можливість покаятися, усі ці вирази є синонімами однієї фрази — він став християнином”.
· подібно тому, „триденна історія Павла являє собою одне ціле, тобто, ця подія розтяглася на три дні від дороги в Дамаск до його хрещення”. Павла не можна було вважати християнином доти, поки Ананія не завершив цю послідовність, поклавши на нього руки.
· нарешті, у випадку з ефесянами вони вважають, що Павло не запитував би християн, чи прийняли ті Духа Святого. Ці люди не були християнами доти, поки Павло не хрестив їх заново і не поклав на них руки.
Але ми вважаємо, що:
1. 120 учнів, що зібралися в горішній кімнаті в день П'ятидесятниці перед тим, як на них вилився Дух, були віруючими. Цій події передувало їхнє покаяння і початок нового життя довіри Христу.
2. Люди в Самарії вже увірували в Ісуса Христа і були хрещені у воді Пилипом. Коли Апостоли почули про це, то „послали до них Петра і Івана, які прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого: бо Він ще не ходив ні на одного з них.” Дії 8:12-13. „Вони повірили, прийняли слово і водне хрещення і все-таки: одного конкретного переживання, „зішесття Духа Святого на них” вони ще не мали. Це вони отримали тільки по молитві з покладанням рук Петра і Івана.”[1]
3. Також і в історії з Павлом усе слідувало одне за іншим. Він навернувся і став новою людиною в Христі по дорозі в Дамаск. „Він пізнає Ісуса як Господа, стає сліпим, молиться і чекає Божих вказівок. Бог посилає вісника, який повинен з ним помолитися, щоб він став видючим і наповнився Духа Святого. Те що мова йде не про відродження, з цим згідні всі, які хоча завжди говорять, що переживання П’ятидесятниці є відродженням. Адже Павло через Духа Святого назвав Ісуса Господом і повністю віддався Його волі. Але те, що він тепер отримав, було наповненням Духом Святим.”[2] Трьома днями пізніше він прийняв Духа, коли за нього молився Ананія.
4. Випадок, що стався з Корнилієм, є незвичайним: прийняття хрещення Духом Святим відбулося одночасно з процесом духовного відродження за допомогою того ж Духа. Але, проте, п'ятидесятники в загальному думають, що навіть у цьому випадку «також повинна існувати різниця між наверненням і прийняттям Духа».
5. І нарешті, випадок з «учнями» з Ефесу (Дії 19). П'ятидесятники дотримуються думки про те, що до моменту приходу Павла в Ефес вони вже одержали спасіння, або ж, принаймні, вони відродилися духовно до того, як на них зійшов Дух Святий. Павло наставив їх і потім хрестив водою. Якщо дотримувати цієї позиції, то Дух Святий зійшов на них у той момент, коли Павло, поклавши руки, молився за них.
Тому п'ятидесятники дійшли висновку, що в книзі Діянь послідовність хрещення Духом Святим яскраво виражена в трьох випадках (день П'ятидесятниці, Самарія й історія з Павлом) і логічно її можна виділити в двох випадках (Корнилій і учні в Ефесі) .
Можливо, навіть Лука думав, що вся дія Духа (народження згори, хрещення Духом Святим) в житті людини є єдиною і нероздільною. Але, проте, він показує, що, принаймні, у деяких випадках між цими частинами цілого існував тимчасовий поділ.
Наприклад, Лука ясно описує самарян у якості християнських віруючих до того моменту, як на них зійшов Дух Святий. З цього можна зробити висновок, що в записах Луки існують випадки, у яких між частинами роботи Духа в житті людей проходить певний час.
Той факт, що Лука однозначно описує події, у яких «частини» переживань християн розділені між собою часом, додає нашій п'ятидесятницькій позиції більш вигідне положення перед іншими.
Ми можемо також підкреслити думку про відмінність, стверджуючи, що часом події можуть відбуватися одночасно, і в той же час бути різними, якщо вони різнорідні по природі або тотожності. Вони також можуть бути різними, якщо вони інші по характеру або меті.
Принаймні в теорії такими випадками можуть бути, - переживання християнами духовного відродження, освячення і хрещення Духом Святим.
Звичайно ж, п'ятидесятники можуть погодитися, що Корнилій випробував духовне відродження і хрещення Духом Святим при тих же обставинах.
Навіть якщо 120 учнів не можна вважати християнами до настання дня П'ятидесятниці, відповідно до вчення Нового Завіту, і навіть якщо ефесяни були усього лише учнями Іоанна Хрестителя до того, як за них помолився Павло, у всіх трьох випадках люди випробували відмінний досвід хрещення Духом Святим.
Зроблений висновок про те, що в книзі Дії Апостолів хрещення Духом Святим є відмінним переживанням, є тільки першою стороною розглянутого питання. Відмінність або навіть послідовність, приведена як приклад у Діях, є одним питанням.
Другий аспект питання про роздільність можна виразити в такий спосіб: чи є приклад і опис хрещення Духом Святим обов'язковим для Церкви незалежно від часу і місця?
Гордон Фі цей другий аспект даного питання висвітлює з точки зору герменевтичного пояснення. У даному аналізі якщо хто-небудь може показати, що біблійний автор приводить опис прикладу переживання для християн, то тоді, з погляду тлумачення, це означає, що ці переживання є обов'язковими для Церкви сьогодні. Особливо що торкається питання відмінності, то п’ятидесятницькі богослови вважають, що Лука дає опис зразка в книзі Діянь, відповідно до якого хрещення Духом Святим відмінне від духовного відродження. Далі, вони думають, що християни, що живуть сьогодні, можуть очікувати виконання того ж переживання.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:36 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Важкі тексти відносно хрещення і відродження
1. Герменевтичний розбір 1 Кор. 12:13
Твердження (не п’ятидесятників)
1. Людина входить в Тіло Христа при відродженні і при ХДС. Тому ХДС не відрізняється від відродження
2. Фраза baptizein en pneumati avgiw:
Ми хрещені Духом Святим (Дух як засіб хрещення).
Відповідь
Фраза (en pneumati) Можливі значення:
1. Ми хрещені Духом Святим (Дух як засіб хрещення).
Спростування: Але вже є «елемент» хрещення = «тіло Христа»
2. Сам Дух хрестить нас (Дух щось робить) Не Ісус хрестить, а Дух Святий
За правилом грецької мови це виражається фразою (хюпо пнеуматі) (Мтв. 4:1; Лк 2:26-27; Дії 13:4; 16:6; 2 Пет. 1:21)
Але часто виражається і фразою (ен пнеуматі) (Мтв. 12:28; Лк. 4:1; Рим 2:29; 15:16; 1 Кор. 12:3, 9, 13; Eф. 3:5)
3. Ми хрещені “в Дусі в тіло одне” (тобто “ми хрещені, знаходячись в Дусі”).
Вже є «елемент» хрещення. Іншими словами, завдяки тому, що ми маємо Дух (відродження) ми є членами тіла.
Таке значення зустрічається 25 разів в НЗ (13 разів у Павла)
1 Кор. 10:2: « ».
Або завдяки тому і всі хрестилися в (ен) Мойсея в (ен) хмарі і в (ен) морі, що вони були в хмарі і в морі вони хрестилися в Мойсея.
Пояснення моментів, що здаються суперечливими.
1. Слово «хрещення»
Твердження (не п’ятидесятників)
• Поняття «хрещення» має значення «вступ» завдяки тому, що через водне хрещення людина входить в Боже Царство.
• Тому коли НЗ говорить про «хрещення Духом Святим» мається на увазі наше вступне переживання Духом Святим, тобто відродження.
Відповідь
– Входження в Царство. Біблія не учить, що людина входить в Царство через водне хрещення, ні що водне хрещення символізує це. Хрещення – завірення нашої віри.
– Символіка водного хрещення:
– очищення (Дії 22:16)
– і поховання (Рим. 6:4)
– Хрещення Іоанна Хрестителя (В контексті, порівнюючи водне хрещення з ХДС, йдеться про хрещення Івана Хрестителя)
– присвячення (Значення хрещення Івана полягало не у входженні в Божий народ, а в присвяченні Богу)
2. Дії 10:44-45
Твердження (не п’ятидесятників)
– Дім Корнилія отримав ХДС безпосередньо, як результат віри в Христа.
– ХДС не відрізняється від відродження
Відповідь
– Доказ визнання язичників Богом (Дії 10:45-47; 11:16-18). ХДС було доказом того, що язичники були спасенні. Юдеї сумнівалися в тому, що погани можуть бути врятованими, тому Бог дав ХДС відразу, щоб переконати Юдейських віруючих, що Бог рятує і поган (Дії 10:45-47; 11:16-18).
– Норма чи виключення? Виключення.
Виключення - Лк. 3, Дії 2, Дії 8, Дії 19 !?
Норма - Дії 10 ! ?
Неп’ятидесятники говорять, що Лк. 3, Дії 2, Дії 8, Дії 19 (4 випадки) — всі особливі випадки, а Дії 10 (однин випадок) нормальний порядок.
П'ятидесятники говорять навпаки.
3. Дії 2:38-39 «і отримаєте дар Духа Святого» - хрещення Дух Св. чи відродження?
Твердження (не п’ятидесятників)
– «Дар» Духу в Писаннях Луки означає ХДС
– «Обіцянка» в цьому контексті завжди означає не придбання нового життя, тобто відродження, а отримання надприродної сили, тобто ХДС (див. Лк 24:49; Дії 1:4; 2:17 і далі).
– Петро мав на увазі, що люди можуть отримати те, що вони тільки що побачили, тобто прояв надприродної сили.
– Тому, Петро пообіцяв ХДС тим, хто повірить в Христа без згадки про окремі переживання
– Отже, ХДС є безпосереднім результатом віри в Христа, тобто воно не відрізняється від відродження
Відповідь
– Незвичне вживання слів «дар Духу» і «обітниця». Мається на увазі відродження.
– Лука мав на увазі отримання і відродження, і ХДС але просто не розрізняв їх в цьому контексті.
Отримання ХДС в майбутньому, але Петро не сказав, що ХДС є безпосереднім результатом віри. Іншими словами, якщо увіруєте, то можливо коли-небудь отримаєте Духа (в значенні ХДС).
– Не умовне схилення («щоб»), а в майбутньому часі
– Три кроки:
- перший крок покаяння (яке приводить до відродження),
- потім прийняти символ навернення (водне хрещення - вираз віри)
- а потім ти готовий отримати ХДС як окреме переживання. Дар Духу
У Павла – «дар Духу» - відноситься до відродження.
У Луки «дар Духу» - відноситься до хрещення Духом Святим.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:37 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Г. Відмінність ХДС від відродження. Герменевтичний розбір.
Чи можемо ми вважати сходження Духа Святого на Ісуса ідентичним наповненню Духом Святим учнів в день П’ятидесятниці?
Ключові вірші в підтримку . Лк 3:21-22, Дії 10:38
„І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!” (Лук.3:21,22)
„Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.” (Дiї.10:38)
Твердження:
· Ісус отримав особливе переживання з Духом Святим, щоб нести служіння чудес. Ісусу не потрібно було народження згори, бо Він був досконалим і святим, але як людині в тілі Йому потрібно було наповнення Духом Святим для надприродного служіння.
Можливі заперечення:
· Це свідоцтво про прихід Царства Месії. Мтв. 11:2-6
„Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!” (Матв.11:2-6)
Висновок: Переживання Ісуса з Духом Святим служить прикладом для нас.
(Ів. 14:12)
„Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.” (Iван.14:12)
Незрозуміла думка!
Продовження служіння Ісуса (Дії 1:1-2)
„Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.” (Дiї.1:1,2)
2. Дії 8:14-17
Твердження: Самаритяни отримали відродження (в. 12), і потім ХДС (в. 17).
Можливі підтвердження:
· Опис події Лукою (Дії 8:16). Лука пише, ніби це звичайний порядок „бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса”.
· Де норма? Якщо в Діях 2, 8, 9, 14 – отримання відродження і хрещення Д.Св. окремо, а в Діях 10 – отримання одночасно як відродження, так і хрещення Д.Св. Тоді чого ми повинні дотримуватися? Якщо і це і інші тексти є особливими випадками, то де нормальний?
· Бог утримав Духа? Неймовірно, що Бог зволікав дати Духа новим віруючим
3. Дії 9:17
Твердження: Павло прийняв Христа на дорозі до Дамаску, а Ананія запропонував йому прийняти ХДС. Ананія не проповідував йому Євангеліє.
Заперечення:
· Павло ще не був спасенний в Діях.9:17
· Ісус сказав йому «сказано буде тобі, що маєш робити».
· Павло постив і молився
Відповідь:
· Павло був переконаний, що Ісус воскреснув
„А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившись та налякавшись, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! (Дiї.9:5,6)
· Ананія не проповідував йому Євангеліє, тобто він був упевнений, що Павло вже відроджений. По крайній мірі, Лука не говорить про проповідь Євангелії.
„І Ананій пішов, і... , промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став...І, вставши, охрестився. (Дiї.9:17,18)
· „І Ананій пішов, ... промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! (Дiї.9:17)
4. Дії 19:6
Твердження: Учні в Ефесі отримали ХДС після відродження
Заперечення: Вони не були віруючі до проповіді Євангелії.
Відповідь:
· слово «увірували» - дієприкметник, тут значить дію, що передує дії головного дієслова, закінчена дія. Тобто Павло дивився на них як на віруючих, тому питає їх, вважаючи що є різниця в двох поняттях (відродження і хрещенні Д.Св.), чи «отримали ви Д.Св., увірувавши?».
· Різні вірші - різні події. В п’ятому вірші вони отримали водне хрещення, а в шостому – ХДС.
· У 2 вірші - безглузде питання, якщо отримання Духа відбувається автоматично при наверненні.
5. Дії 1:5 і 2:4 з Ів. 20:22
Твердження: Учні вже отримали відродження коли Ісус запропонував їм Духа в Ів. 20:22: „Прийміть Духа Святого”.
Можливі відповіді:
· Виконання обіцянки? В Івана 20:22 є обітниця приходу Духа. Але якщо Ів.20:22 просто символ, то де виконання цієї обітниці?
· Немає згадки про день П'ятидесятниці. Мало ймовірно, що Іван мав на меті день П’ятидесятниці, коли він сам не писав про цей день.
· Отримання влади. На основі цього прийняття Ісус дав їм владу прощати гріхи (Ів.20:23).
· Мета цього виявлення — це не знак, що церква починається, а придбання сили (Лк. 24:49; Дії 1:8).
Інші докази відмінності
1. Союз з Христом
· Відродження було пов'язано з воскресінням Ісуса (1 Пет. 1:3; Рим. 6:4).
· А ХДС було пов’язано з вознесінням Ісуса (Дії 2:33)
2. Дух «в» нас або «на» нас (Один і той же Дух, але різні дії; «в нас» - сила для плодів Духа Святого; «на нас» - сила для надприродних прояв)
а. Дух «в нас»
· по контексту = звично йдеться про характер християнина
· старозавітна надія: Ієз. 11:19-20; 36:27; 37:14; Ів. 14:17. тільки в
майбутньому, як обіцянка.
· новозаповітня реальність: Рим. 8:9-10; Кол. 1:27-28; 1 Кор. 6:19-20
Тобто фраза «в нас» звично знаходиться в контекстах, що говорять про відродження і відтворення подібного Христу характеру
б. Дух «на нас»
• по контексту – звично говориться про прояв надприродного
• старозавітна реальність: Суд 3:9-10; 6:34; 11:29; 14:5, 19; 15:14;
1 Сам. 10:6 і 10; 11:6; 19:20; 2 Цар 2:9; 1 Хр. 12:18; Лк 1:35; Лк 2:25
• обмежене вживання, тільки на пророках, суддях, та деяких царях.
Вираз «на нас» звично знаходиться в контекстах, що говорять про прояв сили Духа Святого, у тому числі про хрещення Духом Святим.
· прогноз про універсальне вживання (Чис. 11:17; Йоіль 2:28), але була обіцянка, що в майбутньому буде на всіх.
· досвід Ісуса: Мк. 1:10; Мтв. 3:16; Лк 3:22; 4:18; Ів. 1:32. Після того, як Дух зійшов «на» Ісуса, він став творити чуда.
· новозаповітнє переживання: Дії 1:8; 2:17-18; 10:44-45; 19:6
Тобто, коли вживається фраза «на нас» в Новому Заповіті, то здебільшого мова йде про хрещення Духом Святим.
в. Деяка непослідовність
· «Виявлення Духу»
• По Йоіль 2 Іс 32:15; 44:3-9; Ієз 39:29; Зах. 12:10
Вираз “виявлення Духу” у ВЗ мабуть відноситься і до придбання сили
(Йоіль 2), і до відродження і формуванні характеру (Іс. 32:15; 44:3-9; Ієз. 39:29; Зах. 12:10)
· «В Ісусі Навині був Дух» (Числа 27:18)
· «В пророках» (1 Пет. 1:11)
· «На нас» в контексті про переслідування (1 Пет. 4:14)
Висновок розділу:
Отже, після детально вивчення цього питання ми приходимо до наступних висновків:
1. Після навернення, прийняття християнином Духа Святого як окремого і особливого переживання є нормальним досвідом.
2. Якщо людина приймає Духа Святого одночасно з наверненням, це все рівно логічно є двома різними відмінними переживаннями, хоча зберігається визначений порядок; спочатку навернення, а тоді хрещення Духом Святим
3. Свідоцтво прийняття хрещення Духа Святого незмінне: говоріння на інших мовах.
4. Факт правдивого навернення і вірування в Христа сам по собі ще не є свідоцтвом того, що людина хрещена Духом Святим.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:38 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Доступність ХРЕЩЕННЯ духом СВЯТИМ.
Перед нами постає наступне питання: чи доступно сьогодні віруючим хрещення Духом Святим, чи ж воно було дано тільки в часи апостолів Нового Завіту? Або питання про роздільність можна виразити в такий спосіб: чи є приклад і опис хрещення Духом Святим обов'язковим для Церкви незалежно від часу і місця?
Більшість сучасних протестантів — відповідають на це питання "так". Але під цією відповіддю кожна група віруючих має на увазі щось відмінне.
З одного боку визнають, що хрещення Духом Святим є частиною християнської практики, однак думають, що воно не є окремим від духовного відродження. З цього погляду хрещення Духом Святим — це просто складова частина комплексної події становлення християнина.
З іншого боку, п’ятидесятницькі богослови стверджують, що хрещення Духом Святим разом з говорінням на інших мовах це відмінне переживання і доступно усім віруючим.
Ті ж люди, хто заперечує відмінність стверджують, що у випадках, описаних у Діях хрещення Духом якщо і відокремлено від народження згори, те це тільки через унікальність історичної ситуації, у якій знаходилася Церква, тобто це був етап її зародження, або вказують, що всі ці події відображали перехід від „єврейської Церкви” до „Церкви Соборної (Вселенської)”. І коли цей етап закінчився, відпала потреба у проявленні ознак і чуд.
Але щоб заперечити цей аргумент нам потрібно зробити різницю між подією П’ятидесятниці як історичної події і між тим, що учні пережили в цей день. П’ятидесятниця була один раз і більше не повернеться. З цього дня почалась нова епоха, епоха Духа, ера Церкви. „Але не все те, що Дух Святий робить з дня П’ятидесятниці, в Новому Заповіті називається духовним хрещенням, а тільки одне спеціальне переживання, яке було в П’ятидесятницю.
Таким чином потрібно розрізняти подію П’ятидесятниці (прихід на землю Духа Святого, як іншого Втішителя) і переживання учнів в П’ятидесятницю (хрещення Духом Святим”)[1]
„Багато християн говорять: П’ятидесятниця це неповторна і єдина в своєму роді подія, тому духовного хрещення, говоріння на мовах і дія сил після П’ятидесятниці більше не може бути. Тут для них потрібно поставити питання: „що ж тоді було в домі Корнилія?” „Так” – відповідають – „це було П’ятидесятницею поган.” Тоді відповідно їх думці існує дві П’ятидесятниці. „А що ж тоді було в Самарії?” – „Це було П’ятидесятницею Самарян!” Відповідно таким доказам мали б місце вже три П’ятидесятниці. П’ятидесятниця не була б вже одноразовою подією. Якщо ж зробити різницю між подією П’ятидесятниці, в її одноразовості, і між переживанням учнів в П’ятидесятницю, тоді проблема була б вирішена. Не П’ятидесятниця повторювалась, а переживання учнів в П’ятидесятницю.”[2]
Христос повелів учням не просто чекати дня П’ятидесятниці, а чекати спеціального переживання сповнення силою, або хрещення Духом Святим, як це обіцяв Іван.
Отже, учні отримали взамін Христа не тільки Іншого Параклета і Вчителя, але і духовне хрещення, якого вони ще не мали до цього моменту.
Висновок: Дух Святий прийшов на землю і виконує свою місію. Йому не треба сходити ще раз. Це була історична подія. Але переживання, яке відбулося в цей день з апостолами, необхідно сьогодні пережити кожному християнинові. І це незаперечна істина!
Гордон Фі це питання висвітлює з точки зору герменевтичного пояснення.
У даному аналізі якщо хто-небудь може показати, що біблійний автор приводить опис прикладу переживання для християн, то тоді, з погляду тлумачення, це означає, що ці переживання є обов'язковими для Церкви сьогодні. Тому п’ятидесятники думають, що християни, що живуть сьогодні, можуть і повинні очікувати виконання того ж переживання.
П’ятидесятницькі переживання закінчилися з завершенням канону?
Іноді висувається доказ І Кор.13:8-12, про те, що п’ятидесятницькі переживання завершилися з кінцем новозавітних часів написання послань. Деякі вважають, що в цьому вірші Павло говорить про те, що дар пророцтва, говоріння на мовах і слово знання більше не виявлялися з часу встановлення канону Нового Завіту. Павло пише про те, що ці дари Духа „скасуються” (в. 8) „коли ж настане досконале (грец. телеіон)” (в. 10), коли ми побачимо „віч-на-віч” (в. 12). Ґрунтуючись на цьому, деякі відкидають позицію п'ятидесятників про доступність говоріння на інших мовах як свідчення хрещення Духом Святим, сьогодні.
Наприклад: Стат Эннс пише: „Із завершенням Писань відпала необхідність у знаменнях, які б установлювали дійсність... Мови служили знаменням під час дитинства Церкви
(1 Кор.13:10-11; 14:20)”.
Як п'ятидесятники, так і представники інших деномінацій спростовують таке тлумачення того, що написав Павло у своєму посланні. Поняття про „закінчення цих дарів до кінця першого сторіччя зовсім неприйнятно у світлі контексту”. „Визначити ж, коли відбудеться це завершення, можна тільки виходячи з контексту”. В даному тексті Павло пише про парусиа, або другий прихід Христа, а не про завершення канону .
1. Біблійний доказ.
Позиція п'ятидесятників про хрещення Духом Святим зі свідченням говоріння на інших мовах бере свій початок від дня П'ятидесятниці. Точніше, вона виходить від слів Петра: „Тому що вам належить обітниця і дітям вашим і всім далеким, кого не призве Господь Бог наш” (Дії.2:39). Хортон коментує тлумачення Петром пророцтва Йоіля: „Те, як Петро підніс пророцтво Йоіля, вказує на те, що він очікував виконання цього пророцтва з настанням останніх днів, включаючи століття Церкви, починаючи від піднесення Ісуса.”
Звичайно, що згідно Писання „Останні дні” – це період Церкви. Кожна людина, що живе в ці останні дні може очікувати на „злиття Духа”.
Тому п'ятидесятники відстоюють думку про те, що переживання хрещення дійсно відбувалося разом зі свідченням говоріння на інших мовах і після дня П'ятидесятниці.
2. Історична перспектива.
Переживання П’ятидесятниці повторювалося і поширювалося. До четвертого сторіччя, як саме собою зрозуміле було те, що християни після водного хрещення отримували Дух Святий, говорили іншими мовами, пророкували. Про це свідкують документи з історії християнства.
Наприклад: У другій половині ІІ століття, приблизно в 150 році, в християнстві з’являється новий рух, який звично пов’язують з людиною на ім’я Монтан. Він був жерцем фригійської богині Кібели. Потім він прийняв християнство і почав проповідувати вчення, в котрому були відродженні елементи ранніх п’ятидесятницькі вірування. Монтаністи ставили в основу своєї віри відкриття і силу Духа Святого, робили сильний акцент на наближення кінця світу і дію духовних дарів, особливо пророцтва.
Багато „отців Церкви” примкнули до цього руху, зокрема Тертуліан, який описав вчення монтанізму і систематизував його, написавши книгу „Екстаз”.
В 18-19 століттях багато істориків зауважили прояву говоріння на інших мовах під час служіння таких проповідників, як Чарльз Веслі, Едвардс, Дуайт Муді, Чарльз Фінней, Едвард Ирвинг, Чарльз Пархем та інших.
„Духовні дари ніколи цілком не припинялися. Іреней, Тертулліан, Златоуст і Августин згадували про ці дари, які проявлялися в їхні часи. Навіть в період середньовіччя вони проявлялися серед переслідуваних вальденсів та альбігойців, а потім серед янсеністів, ранніх квакерів, так званих французьких пророків, ранніх методистів, аж до „Ірвінгської” церкви в 19 ст. Було багато святих, які говорили і мали інші маніфестації Святого Духа ще довго перед сучасним великим проявленням духовних дарів, яке почалося приблизно 1900 року.”[3]
П'ятидесятники вказують на те, що в XX столітті відмінне переживання, подібне тому, що було описано в книзі Діянь, повторилося знову в житті мільйонів християн по усім світі.
Протестантський богослов Эрвін відзначає: „п'ятидесятникам не потрібно доводити, що хрещення Духом Святим не закінчилося з П'ятидесятницею, або що воно пропало з закінченням апостольського періоду. Вони вірять, і їхні переживання тому доказ, що ця подія є правом первородства для кожного християнина”.
Отже, хрещення Духом Святим це досвід необхідний сьогодні всім правдиво віруючим.
Підтвердженням цього нам слугують вище перераховані докази: Біблійний, герменевтичний та історичний.
Якщо для учнів це переживання було обов’язковим і вони в повній покорі чекали цього, то як ми сьогодні можемо сказати, що це не є обов’язковим кожному віруючому сьогодні?!
[1] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст.15
[2] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст.15
[3] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.22
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:39 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Призначення (ціль) хрещення Духом Святим
Наступне питання, що відноситься до поняття хрещення Духом Святим, торкається теми призначення цього переживання. Усе наступне обговорення хрещення Духом Святим буде спрямоване на необхідність цієї особливої дії і потреба в його виконанні.
Багато християн не бачать ніякого особливого призначення, яке б відокремлювало хрещення Духом Святим від інших аспектів процесу навернення.
Ось декілька прикладів такого бачення:
Приклад 1: Брюнер пише: „Сила хрещення Духом Святим є первинною і головною силою, що з'єднує з Христом”.
Приклад 2. Інше подібне твердження: „хрещення Духом просто є даром Духа для спасіння людей, що не були віруючими в християнському розумінні цього слова до прийняття цього дару”. „Не існує біблійного доказу твердженню, що говоріння на інших мовах є особливим”
Приклад 3: Данн робить такий же висновок: „Хрещення в Духові... - це головним чином присвята”. Він допускає „усього лише другорядність наділення силою” цього переживання.
Очевидно, що для Данна і для інших прихильників цієї позиції хрещення Духом Святим ні в чому не відрізняється від навернення, то воно не несе в собі ніякої мети, яку можна було б застосувати до будь-якого віруючого, оскільки Дух живе у всіх християнах.
Приклад 4: Одного разу Райнгольд Улонска, п’ятидесятницький євангелист і вчитель проповідував на конференції пасторів. Після неї йому було задане питання: „Чи може бути що-небудь більше, ніж Боже усиновлення? Адже це основне переживання. Хто пережив його, має Духа Святого і в цьому все?!”. Улонска відповів: „Немає більшого спасіння, як Боже усиновлення, але для дітей Божих є набагато більше, ніж тільки це переживання, адже після духовного хрещення, відбуваються наступні прекрасні, важливі і чудесні переживання в Дусі Святому, і які звичайно ж доступні тільки людині, яка пережила Боже усиновлення”.
Приклад 5: В одній церкві я навчав про відмінність народження згори і хрещення Духом Святим. І для того щоб краще вказати на різницю, я розкрив, що є народження згори. Бог по особливому говорив до слухачів. Одна сестра сказала: „Ви так розкрили важливість народження від Духа Святого, що здається вже більше ніякого переживання для мене не потрібно”. Я відповів, що дійсно народження згори є найважливішою подією житті віруючого, але в Бога є ще так багато інших прекрасних переживань для повноти християнського життя . І це дійсно так.
П'ятидесятники розуміють, що позиція, приведена вище, приводить до неправильного положення Церкви, у якій відсутні активні, емпіричні якості, що наділяють силою.
1. Однією з причин виникнення п’ятидесятництва є те, що цьому рухові передувало почуття глибокої вбогості і незадоволеності життям у Христі без життя в Духові.
Починаючи з XX сторіччя і до сьогоднішнього дня п'ятидесятники вірять, що повнота наділення силою Духа настає тільки з особливим, відмінним переживанням хрещення Духом Святим. Тобто, християнин отримує повноту Духа Святого.
Приклад: Плід + сила, „Сильніший внутрішній дух + діюче помазання”.
2. П'ятидесятники вважають, що відмінне переживання хрещення Духом Святим, як його описує Лука, життєво необхідно для сучасної Церкви. Якщо сила Духа Святого була необхідна Христу, то вона тим більше потрібна нам. „Лука говорить: „А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї” (Луки 4:14). А Сам Ісус Христос заявив: „На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим” (Лук.4:18). Петро також розповідає про Ісуса, що „був із Назарету, як Бог помазав Його Святим Духом і силою” (Дії Ап. 10:38). Якщо Ісус Христос заявив: „Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них учинить, бо Я йду до Отця” (Ів.14:12), - то тоді та сама сила, яка спочивала на Христі, мусить пробувати й діяти в Його слугах”.[1]
Церква сьогодні, так само як і Церква в книзі Діянь, має потребу в силі Духа для того, щоб ефективно здійснювати євангелізацію світу і творити Тіло Христове. Дух зійшов у день П'ятидесятниці тому, що послідовники Ісуса „мали потребу у хрещенні, яке б наділило силою їхнє свідчення для того, щоб інші прийшли до спасіння”.
Приклад: Після отримання сили, учні почали впливати на обставини, а не навпаки.
Хортон відзначає: „Починаючи з настання дня П'ятидесятниці, ми бачимо, наскільки сильно почав діяти Дух Святий у житті Церкви... по поширенню Євангелія і будови Церкви”.
Отже, головна ціль цього переживання – сила для наступного служіння. Коли ми читаємо: Дух Святий зійшов на Нього”, „спав на нього”, „почив на ньому”, „наповнив його”, то ніколи ці фрази не вказують на спасаючу роботу Духа Святого, але завжди на силу для служіння.
Гордон Фі стверджує, що саме по собі п’ятидесятницьке переживання є правильним і прийнятним для Церкви сьогодні. Він вірно відзначає, що найбільш значною якістю могутнього хрещення Духом є наділення силою Духа життя віруючого, що, як він затверджує, п'ятидесятники одержали.
3. Віруючі, що прийняли хрещення і силу Духа, впливають на інших членів Тіла. Хрещення — це ворота, що ведуть до різноманіття служінь у Духові, названих дарами Духа. Прояв духовних дарів збільшується після ХДС.
Віруючі в Коринфі „пережили рясний вилив Духа”, що проявлялось у практиці всіх дарів.
Приклад: Випадки в книзі Діянь; служіння Ісуса; всюди куди не приходило ХДС, там починають практикувати надприродні дари.
4. Після ХДС збільшується бажання прославляти Бога
– Дії 2:11: “говорили про великі справи Божі”
– Дії 10:46: “говорили мовами і величали Бога”
Прославлення в Дусі Святому чи не найкраще прославлення Бога. Апостол Павло говорить: „Ти добре дякуєш” (І Кор. 14:17), і говорить він тут саме про молитву духом.
„Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.(Iван.4:23)
Ісус показав, що з часом наше поклоніння стане набагато сильніше через наповнення Духом Святим. Одна з найкращих причин того, чому Ісус дав нам Духа Святого разом із даром говоріння на мовах, - щоб ми змогли мати велике звільнення в нашому поклонінні. Існує якась складова частина поклоніння, якої завжди буде не вистачати тим, хто не прийняв усієї повноти Святого Духа разом із говорінням на мовах.
5. Новий рівень боротьби
Так як ви тепер маєте нову силу від Господа, ви являєте собою велику загрозу для сатани і його сил. Вповні природно, що ви тепер будете частіше переживати атаки сатани. Тому є важливим бути постійно зодягненим в повну Божу зброю (Еф.6)
Це заблудження – думати що хрещений Духом християнин позбавлений спокус і гріха.
Застереження:
Оскільки п'ятидесятники усвідомлюють життєву необхідність хрещення Духом Святим і важливість його призначення, вони іноді приділяють занадто багато уваги такому проявові хрещення, як говоріння на інших мовах. Однак п'ятидесятники у всіх відносинах розуміють небезпеку такого перегину. Вимагаючи від віруючого відмінного свідчення говоріння на мовах, вони також вимагають виконання кінцевої і найбільш важливої мети, а саме: повноцінного життя, наділеного силою Духа Святого.
Як п'ятидесятники, так і прихильники інших деномінацій виражають стурбованість у відношенні підвищеної уваги до говоріння на мовах. Завжди існує небезпека зведення Духа до простого говоріння на інших мовах.
З усього цього необхідно зробити важливий висновок про те, що початкове переживання ХДС зі знаменням говоріння на інших мовах є усього лише першим кроком у напрямку до життя, наповненого силою Духа.
Висновок розділу:
На закінчення необхідно сказати, що саме призначення хрещення Духом Святим — це життя, наповнене силою Духа, — робить це переживання достатньо важливим, щоб про нього знали, його розуміли, у ньому брали участь. Говоріння на інших мовах не є кінцевою метою, також не є кінцевою метою і бажання цього переживання. Те, що по-справжньому важливо і є причиною для переживання цього відмінного хрещення Духом Святим — це потреба в надприродній силі свідчення і служіння.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:40 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ІV. Ознака інших мов. Дар інших мов.
А. Розуміння значення говоріння на інших мовах.
Перед початком наших роздумів про інші мови, варто зазначити, що „це суто новозаповітнє явище. У Старому Заповіті читаємо про дії Святого Духа, але ніде не написано, щоб хтось чи то з пророків, чи священиків або царів заговорив іншими мовами, коли на нього сходив Дух Святий. Були великі мужі Божі – як Ілля, Єлисей, Самуїл, Мойсей, Давид, і через деяких з них були явлені великі чудеса, але ніхто з них не говорив іншими мовами. Це розпочалося з дня П’ятидесятниці і, можливо, закінчиться з підхопленням Церкви.”[1]
1. Спробуємо дати пояснення говорінню на інших мовах.
„Із місць, поданих в Святому Письмі, про говоріння мовами, ми можемо зробити висновок, що цей духовний дар є вмінням говорити мовами, яких у щоденному житті говорячий ними не знає. Це є логічний наслідок емоційного переживання людини, яка є сповнена Духом Святим.”[2]
Але деякі люди, які ніколи не переживали хрещення Духом Святим разом з іншими мовами, схильні вважати цей досвід „екстатичною тарабарщиною”. ( Екстаз - исступленно-восторженное состояние).
Та грецьке слово „γλωσσαις”, використане для пояснення цієї думки, безсумнівно значить „мови”, а не просто беззмістовні звуки.
Наприклад, для тих, хто не знає івриту, він також звучить як беззмістовні звуки. „Отче наш” на івриті звучить як „ахвее-ноо”. „Не буду боятися зла” як „ло ее-рах ра”.
А також, так як на мовах ми часто хвалимо Господа, то вони повинні вміщати вигуки і повторення, як і в багатьох псалмах. (Псалом 150) „Хваліть Його за чини могутні Його”.
І ці слова майже повторюються знову і знову у наступних віршах.
Тому незалежно від того, як це звучить, і чи є це мовою людською чи ангельською, інші мови означають мову, розмову. Результатом нашої молитви є така мова, як Дух Святий дає нам виражати словами.
2. У цьому розділі варто розібратися також з ще однією функцією інших мов, отриманих при хрещенні Духом Святим.
Я вважаю, що ці мови не є даром мов, який є у списку 9 дарів Духа.
Мови отримані, як ознака хрещення Духом Святим, в процесі життя християнина, мають стати його „молитовними мовами”. В цьому випадку, інші мови - це надприродна розмова з Богом, "бо хто говорить не знайомою мовою, той не людям говорить, а Богу". (І Кор.14:2).
Для прикладу, апостол Павло проводив дуже багато часу молячись Богу на інших мовах. З цієї ж причини, апостоли закликають віруючих, постійно в приватній молитві „молитись Духом”.
3. Говоріння на інших мовах це молитва без участі розуму.
„Що саме відбувається, коли ми молимося мовами? Дух людини отримує можливість молитися. У нас появляється ще один молитовник. Досі ми молилися тільки розумом, а тепер ще й духом можемо молитися.”[3]
Коли говоримо мовами, Дух Святий діє мимо розуму. (І Кор.14:14-15). Дух Святий керує нашою мовою в молитві надприроднім шляхом, бо ми часто не знаємо, як і про що молитися, але Він знає усе. (Рим. 8)
Доналд Джі говорить: „Молитися незнаною мовою є цілком згідне з Святим Письмом. Також немає нічого таємного в цьому, коли віруюча людина в такий спосіб має зв’язок з Богом. „Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються повинні в дусі та в правді вклонятись” (Івана 4:24)... Не завжди наш розум мусить бути активним під час молитви, особливо тоді, коли людина молиться приватно. Бажання нашого духу може бути виказане дуже добре без участі нашого розуму.”[4]
Варто зазначити, що Дух Святий дає натхнення для всіх дарів. Та проте одні, як наприклад, дар слова чи дар мудрості проявляються через розум, або інтелект віруючого чоловіка. Дух надихає в даному випадку орган людини, який „знає.”
Але у випадку молитви на інших мовах надихається наш дух.
Біблія говорить, що „ми не знаємо як молитися, як належить”. „Але написано, що Дух заступається за святих з волі Божої. Тому молитва духом ніколи не суперечить Богові. Вона підносить нашу молитву на рівень Божої волі, вивільняє нас від тиранічної цензури некомпетентного розуму… Тому молімося духом, часто молімося і, як написано, дбаймо про це постійно.”[5]
Тут необхідно зробити застереження: Нам не потрібно робити помилку, яку зробили коринтяни, Які не хотіли „признавати духовного дару, тому що він проявляється без великих емоцій і в більш нормальних умовах, через нашу Богом дану здібність розуміння, тобто через проповідь.”[6]
Наприклад: деякі члени церкви вважають, що Дух Святий не є присутній на зібранні, коли немає говоріння мовами, витлумачення мов і пророцтва. Та проте це не біблійний погляд.
4. Молитва на інших мовах будує віруючого.
"Хто говорить незнайомою мовою, той будує тільки самого себе" (І Кор.14:4)
Під дією сили Духа Божого людський дух молиться, співає і славить Бога іншими мовами.
На рахунок цього, Анатолій Кліновський згадує такий момент: „Колись мені браття з іншої конфесії закинули, що ми, мовляв, маємо егоїстичні цілі, бо ж написано, що хто говорить на мовах, той себе будує, а хто пророкує, той церкву будує.
Я згодився з цим, але зазначив, що це залежить від того, з якого боку підходити. Бо люди за своєю суттю – то особи, які би всіх будували, тільки не себе. Ми би кожному витягли з ока скалку, тільки не собі поліно. Тому збудуй перше себе, а потім побачиш, як будувати інших. І прекрасний засіб особистого збудування – це молитва і спів на інших мовах.
5. Молитва на інших мовах це викладання таємниць в дусі.
"... він таємниці говорить духом" (І Кор14:2). Говорити таємне духом - це, мабуть, саме
близька спільність нареченої Христа з Небесним Женихом. Говорячи мовами, наш дух
спілкується з Духом Божим і розповідає йому наші скорботи, турботи, бажання.
6. І врешті, інші мови є як дар для збудування Церкви.
Мови можуть бути, як ознака хрещення Духом і вживатися особисто для своєї користі, а також, як дар інших мов для навчання і збудування Церкви: "...кожному дається виявлення Духа на користь" (І Кор.12:7, 28)
Б. Інші мови як первісне фізичне свідчення хрещення Духом Святим.
Раніше ми говорили, що інші мови – це доказ хрещення Духом Святим. Але мови для віруючого - це не остаточна ціль. Нам потрібен Дух Святий з Його силою, з Його дарами, з Його наповненням. А цей досвід супроводжується ознакою інших мов.
Існує значне різноманіття позицій щодо питання говоріння на інших мовах. Усі ці позиції можна розділити на наступні категорії:
1. Говоріння на інших мовах не є доказом хрещення Духом Святим;
2. Хрещення Духом Святим іноді супроводжується говорінням на інших мовах;
3. Хрещення Духом Святим завжди супроводжується первісним свідченням говоріння на
мовах.
1. Першу позицію, послідовники якої заявляють, що говоріння на інших мовах не можна вважати свідченням хрещення Духом Святим, розділяють традиційні протестанти.
По-перше, вони говорять, що така позиція знаходить підтримку в таких вірних християнських послідовників минулого, як Лютер, Кальвін, Нокс, Веслі, Уайтфілд, Едвард, Кэри, Джадсон і інших.
По-друге, вони стверджують, що віра, виражена у визнанні „Ісуса Господом”, є єдиним свідченням приходу і поселення Духа Святого в людині.
По-третє, один богослов, що притримується цього погляду сказав: „У книзі Діянь приводиться дев'ять випадків, коли описується, що люди виповнювалися Духом Святим, і разом з тим там не вказується, що вони говорили мовами”. З цієї причини він доходить висновку про те, що говоріння на мовах не є доказом прийняття хрещення Духом Святим .
Саме віра, а не говоріння на інших мовах означає як засіб, так і свідчення хрещення Духом.
2. Відповідно до другої позиції щодо питання говоріння на мовах, мови іноді слугують доказом прийняття хрещення Духом Святим. Така позиція є типовою для деяких різновидів харизматичного руху.
Більшість харизматів пов’язують хрещення Духом Святим із проявом дарів Духа, що звичайно містить у собі і говоріння на інших мовах... Деякі харизмати погоджуються з тим, що говоріння на інших мовах є умовою для хрещення Духом Святим, однак вони відкидають навчання про те, що говоріння на мовах є винятковим свідченням хрещення Духом. Вони вважають, що цьому вченню не вистачає «ясного або переконливого обґрунтування» у Писанні.
„Ніде в Новому Завіті не приводиться жодного твердження про те, що цей прояв (говоріння на мовах) є єдиним свідченням” .
3. Третя позиція щодо говоріння на мовах і свідчення хрещення Духом Святим є традиційною п’ятидесятницькою думкою. У своїй більшості п'ятидесятники стверджують, що говоріння на інших мовах завжди є первісним фізичним свідченням цього особливого переживання.
Наприклад, в "Заяві” Асамблей Божих: „Хрещення віруючих Духом Святим засвідчується первісним фізичним знаменням говоріння на інших мовах у міру того, як їм Дух промовляти дає (Дії.2:4)”.
П'ятидесятники вважають, що їхній висновок про те, що говоріння на інших мовах є первісним фізичним свідченням хрещення Духом Святим, основане на Писанні, особливо на книзі Дії Апостолів. Говоріння на мовах очевидно в трьох випадках, що були детально описані Лукою, коли люди приймали хрещення.
Отже, найбільш вирішальним стає питання про те, який приклад нам дається в книзі Діянь з цього приводу і чи є він обов'язковим.
У день П'ятидесятниці на мовах заговорили 120 учнів — глоссолалія — вони говорили мовами, на яких би ніколи не заговорили в звичайних обставинах (Дії.2:4). Таким чином, говоріння на інших мовах стало знаменням і доказом того, що Дух Святий зійшов на новозавітних християн.
Інший випадок, коли говоріння на мовах також очевидно, відбувся з Корнилієм (Дії.10:44). Дослідник Біблії від Асамблей Божих США, Хортон відзначає: „Дух виявив Себе і виявив Себе однозначно: "Чули їх, що говорять мовами і величають Бога" (як у Дії.2:4,11)”. „Для Петра и тих, хто його супроводжував, для їх очей і ушей, подія в день П’ятидесятниці і в домі Корнилія була абсолютно однаковою. Обставини могли бути різними, але те, що відбувалось було аналогічним.”[7]
Третій випадок відбувся з учнями в Ефесі (Дії.19:1-6). Говоріння на інших мовах і дар пророцтва були зовнішнім і безперечним доказом того, що Дух Святий зійшов на цих дванадцять учнів.
Висновок: у всіх трьох випадках говоріння на інших мовах було очевидним доказом того, що Дух Святий був дарований людям.
Хоча Лука і не відзначає це у своїй книзі, п'ятидесятники також вірять, що говоріння на мовах супроводжувало інші випадки хрещення людей Духом Святим. Наприклад, п'ятидесятники стверджують, що віруючі в Самарії (Дії.8:4-24) заговорили на інших мовах точно так само, як 120 учнів у день П'ятидесятниці, як домочадці Корнилія й учні в Ефесі. Що ж побачив Симон, що остаточно переконало його в тім, що ці учні в Самарії прийняли Духа Святого, коли Петро й Іоанн, поклавши руки, молилися за них? Сам контекст підтверджує висновок про те, що ці самаряни прийняли хрещення Духом Святим після свого навернення, що, можливо, супроводжувалося говорінням на інших мовах.
П'ятидесятники стверджують, що говоріння на інших мовах було обов'язковим, очікуваним переживанням усіх новозавітних віруючих, хрещених Духом Святим. Тобто, первинним проявом, що випливало за прийняттям Духа Святого, було говоріння на інших мовах. Саме з цієї причини Лука не утрудняв себе щораз говорити про це у випадках, коли люди переживали це. Читачі послання Луки знали, що віруючі починали говорити мовами, коли приймали хрещення Духом Святим. Тому п'ятидесятники стверджують, що не тільки віруючі в Самарії, але також Павло й інші, про кого пише Лука у своїй книзі, також починали говорити мовами, що служило первісним свідченням їхнього хрещення.
Павло згодом писав віруючим в Коринфі про те, що сам говорив мовами (1Кор.14:18). Ґрунтуючись на цьому факті, п’ятидесятники доводять, що Павло також говорив мовами, коли він прийняв дар Духа Святого.
Отже, п'ятидесятники відзначають, що Лука показав закономірність новозавітного періоду — відмінне переживання хрещення Духом Святим, окреме від духовного відродження, що супроводжується початковим свідченням говоріння на інших мовах.
Далі, п'ятидесятники вважають, що у своїй книзі Лука не тільки показав цю закономірність, але також цим підкреслює, що говоріння на інших мовах є обов'язковим для християнського вчення і практики. Тобто, протягом всієї історії Церкви говоріння на мовах повинне було стати початковим свідченням хрещення Духом Святим. Тому, ми повторюємося, необхідно розуміти, що Лука писав книгу Діянь не просто як історик, але також і як богослов. Він приводив опис дії Духа Святого в житті і через віруючих на самому початку існування Церкви. Дійсно, ці події відбувалися в особливий час, але це не є причиною для того, щоб відкидати це переживання в якості обов'язкового для всієї історії Церкви. У період Церкви завжди існує потреба в Його присутності і силі для того, щоб діяти через віруючих і тим самим донести благодать Христа тим людям, що живуть без Бога.
Тому ми робимо висновок, що досвід говоріння на інших мовах, як Дух дає промовляти, є встановленою Новозаповітньою нормою того, що людина прийняла ХДС, бо:
саме це пережили апостоли.
саме це свідчення вони признавали в інших
далі, апостоли не вимагали ніякого іншого підтвердження.
ніде в Новому Заповіті нам не пропонується ніяке інше підтвердження.
На закінчення необхідно сказати, що п'ятидесятники вірять у те, що:
1. Хрещення Духом Святим — це сходження особливої присутності і сили Духа
2. Первісним свідченням, ознакою хрещення, як і в часи книги Діянь, є говоріння на інших
мовах.
[1] Василь Попудник, Правда про П’ятидесятницю, вчення.
[2] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.75
[3] Анатолій Кліновський, Дух Святий: Його дія в церкві, проповідь.
[4] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.30
[5] Анатолій Кліновський, Дух Святий: Його дія в церкві, проповідь.
[6] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.148
[7] Райнгольд Улонска, Духовные дары в учении и практике, AVC, ст.17
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:40 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Чи є інші свідчення ХДС ?
Тут необхідно обмовитися і відзначити, що з позиції п'ятидесятників говоріння на інших мовах є єдиним первісним свідченням хрещення Духом Святим. Інші ж свідчення Його особливої присутності випливають за ним у житті віруючих.
Іншим припущенням, розповсюдженим серед п’ятидесятницьких авторів, вважається те, що всілякі харизматичні прояви дарів є доказами хрещення Духом Святим.
Відносно цієї думки Доналд Геї відзначає: „Оскільки вони (дари) є проявами Духа, що живе усередині віруючого, основним є те, що ті люди, що їх практикують, наповнюються Духом...”. Тобто проява дарів не є ознакою хрещення Духом, а результатом сповнення віруючого Духом Святим з дня на день.
Деякі автори думають, що „плід Духа” (Гал.5:22), тобто відмінні якості християн, свідчать про хрещення Духом Святим. Вважається, що до тих пір, поки людина чітко і вповні не проявить плід Духа, її не можна вважати хрещеною Духом Святим.
Але як духовно не звучить ця ідея, вона не може рахуватися біблійною, по крайній мірі по двох причинах:
1. Апостоли не вважали плід Духа Святого свідоцтвом хрещення Духом Святим.
Коли 120 учнів були хрещенні Духом Святим, Петро не став чекати тижні і місяці для того, щоб впевнитися, що це переживання додало щось до його духовного плоду чи до плоду інших учнів в порівнянні з тим, що вони мали до дня П’ятидесятниці. Але він, одразу ж, встав і без сумніву проголосив: „Це є те, що прорік пророк Йоіль...”. Яка підстава була у Петра це говорити, ніякої, окрім того, що всі вони говорили на інших мовах. Цього було достатньо.
Інший приклад, події в домі Корнилія. До цього моменту учні з євреїв не могли зрозуміти, що погани, такі як Корнилій, можуть спастися і стати християнами. Але свідоцтво говоріння на інших мовах моментально переконало Петра, що ці погани, стали точно такими ж християнами як і він. Петро ніде не говорить, що треба якимось чином ще перевірити їх, чи почекати плоду. Ні, він одразу ж повелів їм охреститися.
2. Думка, що плід Духа є ознакою ХДС, не враховує чіткої різниці між даром і плодом.
Чи володіє хрещений Духом Святим християнин більшою силою проти гріха? Або чи є хрещений Духом Святим християнин святішим за інших? Звичайно, Ні!
Що переконало Петра і інших апостолів в тому, що і погани можуть отримати спасіння? Одне: той факт, що ті почали говорити на інших мовах. Тому, в цьому, поведінка апостолів була дуже логічною. Не тому, що плід не має значення, але тому що плід, по своїй природі, повністю відрізняється від дару. Дар приймається по вірі; плід же зрощується повільно і поступово в процесі насадження і турботи про нього.
Отже, хрещення Духом Святим є даром, одноразовим переживанням, що отримується вірою. Свідоцтвом того, що людина отримує цей дар, є говоріння на іншій мові.
Після цього, єдиною ціллю, з якою цей дар даний, є те, що тепер людина може вершити справи більші, чим до цього. Бо ця людина наділена надприродною силою.
А те, що підкреслюється, що плід важливий, не є помилкою. Заблудження починається тоді, коли ми змішуємо поняття дару і плоду.
Ось що говорить з цього приводу відомий письменник Доналд Геї: „ Вчення про те, що плід Духа є свідченням хрещення Духом Святим, „широко поширено і користується популярністю”. Однак він застерігає від слідування цій думці: „Плід Духа ... є доказ нашого ходіння в Духові... яке не вказує на те, що ми були хрещені Духом».
„Плід є природним наслідком процесу росту, основаного на внутрішніх змінах. Плід дозріває протягом певного часу і завдяки діяння на нього зовнішніх сил: сонця, дощу, ґрунту тощо. А дар дається кимсь іншим ззовні. Здебільшого дар є готовим продуктом, який комусь дається, але вміння користуватися даром може удосконалюватися з кожним днем, як, наприклад, користування подарованим фотоапаратом або автомобілем. Для нас є важливе тут збагнути те, що плід формується поступово, завдяки внутрішнього процесу, а дар одержується в готовій формі ззовні... Ріст духовного життя віруючого зумовлюється засобами, такими як християнське спілкування і впливом церковних богослужінь, найголовнішим – це спілкування з Богом. Цей духовний плід дозріває протягом усього життя християнина і тому святість є безперервно прогресуючою.”[1]
Озираючись на вчення Біблії, можна чітко побачити, що нагородження даром Духа Святого є здебільшого незалежне від духовної зрілості віруючого. ”Нам здається, що людина не одержує такий дар тому, що вона не досягнула певного ступеня духовної зрілості, але одержує його від Бога, згідно Його волі.”[2]
Застереження!
Проте ми маємо розуміти, що хрещення Духом Святим і духовні дари не є лише дією Духа Святого. Такі тексти Нового Заповіту, як І Кор. 14:14, 19, 28, 30, 32 ясно говорять, що наділена даром віруюча людина користується ним також згідно своєї волі.
„Але користування даром Духа є лише тоді „в дусі”, коли воля віруючого збігається з волею Божою. Проте так не завжди буває, але мусить бути ціллю усіх тих віруючих, які користуються духовними дарами.”[3]
Приклад: Різниця між плодами і чудами в Златоуста!
„Ради вас я сьогодні пропоную це слово, щоб ви зрозуміли, що таке чудо і ознака. Чудо – більше і страшніше, і воно перевершує наше єство, а ... спосіб життя, хоча менш примітний, але корисніший і плодовитий, тому що заплата буває за працю і нагорода – за старанність. І щоб переконатися, що спосіб життя більш плідний і корисніший за чуда, згадай, що добре життя і без знамень піднімало тих, хто його звершував на небо, а чуда і знамення без доброго життя не могли привести навіть до початку його. А як це, я покажу, ви ж зауважуйте, як „плоди” мають перевагу при роздаванні нагород, як знамення самі по собі не спасають тих, хто творять їх, а побожне життя саме по собі, без всього іншого, доставляє спасіння ведучим його. „Багато хто скажуть Мені того дня, - каже Христос, -: Господи! Господи! Чи ж не твоїм ім’ям ми пророкували?” Це ж знамення і чудо! „Чи ж не Твоїм ім’я демонів виганяли? І чи ж не Твоїм ім’ям багато чудес робили? Чи бачиш у цьому всьому знамення і чудеса? Подивимося, що каже Бог. Так як тут одні тільки чудеса, і ніяких добрих справ , то відійдіть, - каже Він, - від Мене, ті що робите беззаконня. Мт.7:22-23 Але якщо Ти не знаєш їх, то як знаєш, що вони робили беззаконня? Так сказав Він, щоб ти знав, що слова: відійдіть від Мене, значать не незнання, а відчуження. Відійдіть від Мене! За що ж, скажи мені? Не Твоїм Ми ім’ям демонів виганяли? За те, каже Він, Я соромлюсь і відвертаюсь від вас, що ви і при даруваннях не стали кращими, я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене.
Що ж? Невже в давнину негідні отримували дарування, і грішні по життю творили знамення і удостоювались божественних дарів, не турбуючись про благочестиве життя? Отримували згідно любові Божої до людини, а не по власному достоїнству... А щоб тобі переконатися, що і це правда, і дійсно звершували значення, і що дарування давались і негідним людям, для того, щоб досягалась і інша ціль, щоб вони, засоромившись дару Божого, залишили своє нечестя, - згадай про Юду, одного з дванадцяти апостолів. Всі признають, що він творив знамення, виганяв демонів, воскрешав померлих, очищав прокажених, і однак він лишився Царства Небесного. Знамення не могли спасти його, тому що він був розбійник, злодій і зрадник Господа. Це доказує що знамення, без доброї поведінки, без чистого життя, не можуть спасти; а що добре життя, не отримавши потіхи від знамень, і без їх допомоги, сама по собі, може з відвагою вводити людей в Царство Небесне. Про те послухай самого Христа, який каже: прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, що приготоване вас від закладин світу. Мт.25:34 За що? За те, що вони воскрешали мертвих, очищали прокажених, виганяли демонів? Ні; а за що? Ви бачили Мене, каже Він, „Я був голодний, і ви дали Мені їсти, спрагненим був, і ви напоїли Мене, був приходьком, і ви прийняли Мене, був нагим, і ви зодягнули Мене” Мт.25:35-36.
Ніяких чудес, а все добрі діла. Таким чином, як там тільки одні чудеса, і одразу ж покарання, тому що чудеса були без добрих справ, так тут одні тільки діла, і ніяких чудес, і одразу ж спасіння, тому що добрі діла самі по собі можуть спасти тих, які мають їх.
Ось чому цей і блаженний, мужній і дивний. І щоб ти не сказав, чи краще – щоб не сказали ліниві, коли ми переконуємо їх дивитися на апостолів і кажемо: дивись на Петра, змагайся з Павлом, будь схожим на Івана, наслідуй Якова, щоб вони не сказали: ми не можемо! Тому що апостоли воскрешали мертвих, очищали прокажених!? Апостол смиряючи їх безсоромне виправдання говорить: замовкни, не заперечуй; не чудеса, а побожне життя вводить в Царство Небесне.
(Іоанн Златоуст. Избранные беседы: „Беседа о добродетельной жизни”.)
На основі цього п'ятидесятники в загальному думають, що якості характеру християн, або плід Духа, не є свідченням хрещення Духом, однак ці якості можуть і повинні розвиватися в тих, хто випробував це переживання.
Мої міркування з цього питання: „У Писанні ніде не пов’язуються разом плоди Духа і Його дари як свідчення наповнення Духом Святим”.
Також, це можна виразити, ще такою думкою: „дари Духа Святого самі по собі, не роблять людину святішою”. Це видно на прикладі коринфянської церкви. Прикладом такої ситуації у Старому Заповіті є Самсон. На ньому була сила і помазання, але плоду вже не було точно.
Ми повинні розуміти, що призначення дарів в служінні Церкві та ближньому. А призначення плоду Духа, для особистого освячення кожного окремого віруючого.
Така позиція дає відповіді на такі здавалося б протиріччя в реальному житті християн, як: „Пресвітер, хрещений Святим Духом з говорінням на інших мовах, через деякий час, відійшов від Бога. Він живе повністю світським життям, але все ще може говорити на інших мовах”. „Багато полум’яних євангелістів та проповідників, падали від певних спокус, але їх сильне служіння продовжувалося ще певний час після цього”.
Звичайно, такі ситуації будуть продовжуватися до певного часу, але коли ми відрізняємо плід від дару, нам стає зрозумілим, чому таке стається.
Тому, після ХДС християнин не стає автоматично святішим, але щоб зберігати в собі силу Духа, наповнюватись Духом, йому потрібно зберігати святе життя.
Приклад: Після полум’яних молитов на інших мовах завжди приходять великі випробування. І якщо християнин не розвиває зрілий духовний характер, він не зможе встояти проти гріховних спокус.
Отже, ХДС не робить людину безгрішною і духовні дари не є доказом особливої святості людини, це є Божий подарунок кожному віруючому для повноти життя.
Тому ми робимо висновок, що досвід говоріння на інших мовах, як Дух дає промовляти, є встановленою Новозаповітньою нормою того, що людина прийняла ХДС, бо:
саме це пережили апостоли і саме це свідчення вони признавали в інших
далі, апостоли не вимагали ніякого іншого підтвердження.
ніде в Новому Заповіті нам не пропонується ніяке інше підтвердження.
[1] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.85
[2] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.86
[3] Доналд Джі, Відносно духовних дарів, Торонто: Канада, 1986, ст.88-89
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:41 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Чи всі розмовляють мовами?
Щоб дати вірну і змістовну відповідь на це запитання, ми маємо опиратися на вчення всього Нового Заповіту, а не тільки на один вірш, і то вирваний з контексту.
Правильна відповідь базується на думці, що в Писанні є різниця між іншими мовами як ознакою ХДС, і іншими мовами, як даром Духа Святого.
1. Звичайно насамперед ми маємо розглянути контекст, з якого виникає дане питання.
Це питання записане в першому посланні до Коринтян 12 розділі.
В 1 Кор. 12:28 Павло говорить: „А інших поставив Бог у Церкві по-перше апостолами, по-друге пророками, по-третє учителями, потім дав сили, також дари оздоровлення, допомоги, управління, різні мови” . Поміж інших дарів, Павло згадує інші мови.
Текст 1 Кор. 12:7-10 дуже схожий на попередній: „І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов”.
Отже тут мова йде про дари, які виявляються в житті віруючої людини.
Також в цих віршах проглядається ще одна чітка думка, що інші мови як особливий дар даються Духом Святим, згідно Його волі і бачення. Цей дар дається не кожному віруючому. Він подається лише вибраному Духом християнинові, який є хрещений Духом Святим.
Отже відповідь на запитання, чи всі віруючі розмовляють мовами, здається само собою зрозумілим; не всі віруючі говорять мовами, але ті, які мають цей дар Духа.
2. Але! Апостол Павло в 12 розділі говорить про проявлення інших мов, як дару Духа Святого в Церкві, в богослужінні. В цьому контексті він зовсім не згадує про ХДС і про мови які засвідчують про це.
Ми говорили раніше, що Павло вчить, щоб кожен хрещений Духом Святим віруючий постійно сповнювався Духом, тобто у своїх приватних молитвах постійно молився (говорив) на інших мовах. Тобто, інші мови, які кожен християнин отримав як ознаку при ХДС, мають стати його молитовними мовами на щодень.
Виходячи з цієї нової думки, відповідь на запитання, чи всі віруючі розмовляють мовами, дещо змінюється. Тепер вона має звучати так: Всі хрещені Духом Святим християни говорять іншими мовами. Хіба що вони не говорить, бо не хочуть сповнюватись Духом.
3. Нашу головну думку також підтверджує використання виразу „дар Духа” в грецькій мові Нового Заповіту.
Коли мова йде про дар Духа Святого в значенні ХДС, то використовується слово „дореа”.
Приклад: „А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар (δωρέα) Духа Святого пролився також на поган!” (Дії 10:45)
А коли мова йде про дар Духа Святого, як одного з 9 дарів Духа, то вживається слово „харизма”.
Приклад: „Є різниця між дарами милості (χαρισματων), Дух же той Самий” І Кор. 12:4 „Тож дбайте ревно про ліпші дари (χαρισματα), а я вам покажу путь іще кращу!”
Слово „харизма” ніколи не вживається у значенні ХДС, або прийняття Самого Духа Святого. І, навпаки, слово „дореа” ніколи не вживається у значенні любого з 9 дарів Духа Святого.
4. Тому, як вчення і приклади, так і лексика Нового Заповіту, свідкують про чітку різницю між іншими мовами як ознакою ХДС і даром інших мов, як одного з 9 дарів Духа.
Тому, коли Павло запитує, „Чи всі розмовляють мовами?”, то він не запитує: „Чи всі заговорили іншими мовами під час хрещення Духом Святим?”, а він констатує факт, що тільки деякі, тобто ті, хто наділений даром мов для збудови церкви, практикують це.
Висновок:
Коли ми уважно читаємо контекст 12 розділу першої книги до Коринтян, то для нас, (як і для Павла) є зрозумілим, що не всі говорять мовами!
Та коли ми розглянемо це питання в іншому контексті, тобто, запитаємо, чи є такі правдиві християни, які охрищені Духом Святим, але не говорять на інших мовах? То відповідь буде конкретною: Ні! Немає!
Але кожен хрещений Духом віруючий розмовляє на інших мовах.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:42 | Сообщение # 13 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Наповнення силою це відчутно-емоційне переживання.
Чи переживає віруючий емоції при хрещенні Духом Святим?
1. „Звичайно, що переживає. Це надзвичайно емоційне і чуттєве переживання.
Адже чи не є захоплююче відразу говорити мовою, якої ви ніколи не вивчали, і тим більше – цією мовою славити Свого Творця?!”[1]
Людина, котра наповнюється силою згори, переживає це на своєму досвіді. Вона впевнена, що щось з нею відбулося.
Думаю, що є немало способів, як реагує на присутність Господа людина, яка наповнюється Духом Святим і його силою. Деколи людина при хрещенні Духом Святим відчуває якусь теплоту, яка огортає її звідусіль. Інші відчувають хвилі сили, що переповнюють їх. Бувають випадки ридання, схлипування, дрижання, трясіння, деколи люди навіть падають, чи плескають у долоні. Більшість віруючих переживає велику радість, навіть їх можуть порахувати п’яними.
Приклади:
· В день П’ятидесятниці багато людей почули який незвичайний шум, який зацікавив їх і вони пішли на цей шум. (Цікаво, яка була проява Духа в день П'ятидесятниці, що їх вважали п’яними)
2. „Але треба мати на увазі, що це ви переживаєте емоції, ви, як індивідуум захоплені, це ваше переживання, а не Духа Святого. Як саме ви виявляєте назовні радість цього переживання, залежить від вашої особистості.
Не складайте вини на Духа Святого, коли ви здригаєтесь, викрикуєте, плещете в долоні чи робите щось подібне. Це не Святий Дух проявляється у вас, а ви, ваші емоції і почуття.
Інші кажуть: "Я кричу, бо Дух Святий змушує мене кричати". Нічого подібного. Ви радієте і ви у такий спосіб хочете це виразити, то й викрикуєте, а не Дух Святий.
Інші кажуть: “Не можу бути хрещеним, бо поводитимуся при молитві, як нерозумний". Не бійтеся. Дух Святий нікого не змушує поводитись нерозумно. Коли хтось так поводиться, то це не значить, що то Дух Святий його чинить таким. Це сама людина так поводиться.”[2]
Отже, Дух Святий ніколи не чинить щось, через нас, проти нашої волі. Дух Святий виконує працю через нашу особистість. Він є лагідний, смиренний. Апостоли не стали безвольними виконавцями, вони не втратили своєї особистості після хрещення Святим Духом.
3.Іноді люди обвинувачують тих, хто дуже емоційно молиться на інших мовах, і говорять: “Ваша молитва на інших мовах - це усього лише слідування почуттям!”
Але давайте поміркуємо, що таке залежність від своїх почуттів.
почуттєвість це фактично наслідок слідування своїм почуттям і емоціям.
Наприклад: устримуватися від молитви, коли нам того не хочеться - от це є почуттєвість; дозволити нашим почуттям диктувати нам молитись чи ні.
Щира молитва є повною протилежністю почуттєвості; ми молимося Господу незалежно від того, хочемо ми цього чи ні! Хоче наше тіло чи ні! Чи є у веселий настрій чи немає!
Молитва ж є доброчинство, що потребує нашої ініціативи і наполегливості незалежно від наших почуттів і емоцій.
Проте зверніть увагу на те, що молитва може емоційно виражатися. Наші емоції створив Бог, і вони можуть виражатися у наших молитвах, зокрема у молитві на інших мовах.
Тут варто згадати закономірність молитовної практики. Ті віруючі, які говорять на інших мовах є більш вільнішими у своїх молитвах. Вони більш емоційно виражають себе, свої внутрішні почуття. У нас може виникнути цілком закономірне питання: Чому?
Відповідь може бути наступною: людині, що молиться на інших мовах, Дух Святий певним чином допомагає виразити свої бажання у більшій мірі, тобто і словами і почуттями. Чим більше ми наповнюємося Духом, тим більше і глибше ми можемо виливати наше серце перед нашим Небесним Батьком.
4. Тут варто розглянути дане питання ще з іншої сторони.
В ІІ посланні до Коринтян 3:17 говориться: „ Господь є Дух; а де Дух Господній там воля”.
Деякі віруючі, що полюбляють „шумні молитви” часто посилаються на цей вірш, коли їм вказують на їх надто сильну емоційну поведінку.
„Я не міг стриматися! Дух Святий заставив мене. Мені прийшлось підкоритися Духу Святому.” Але дуже часто ці віруючі не розуміють, що в дійсності є „свобода Духа”.
Приклад: „В кінці 50-х років народ Кенії (Східна Африка) з нетерпінням чекав повної незалежності. На їхній мові слово „незалежність” дослівно значить „свобода”, і це слово було у всіх на устах. Багато неграмотних африканців малювали собі прекрасні картини, які пов’язані з цією свободою. „Коли настане „свобода””, - говорили вони, „ми зможемо їздити на своїх велосипедах по тій стороні дороги, по якій нам схочеться; ми зможемо їздити безкоштовно на автобусах; ми більше не будемо платити податки уряду.”[3]
Таке поняття про свободу може викликати у нас посмішку, чи не так. Це виглядає так по дитячому. Хоча ці африканці були абсолютно щирі в своїй уяві про «свободу», ми розуміємо, що такі умови не є правдивою свободою, а скоріше анархією і безпорядком.
Так і деякі віруючі, можуть бути свідомими у ділах політичних, але бути такими ж нерозумними і непорядними в Домі Божому, виправдовуючи свою поведінку «духовною свободою».
5. Розглянемо ще один текст, який допоможе нам розуміти важливий духовний принцип «порядку і гармонії». І Кор.14:32-33 32 «І коряться духи пророчі пророкам, бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих.»
Цей вірш дає нам чітко розуміти, що духовні проявлення мають служити для миру і гармонії в зібранні. Тобто, тепер ніхто не може сказати: «я не міг стриматися від…»
Це також є головною відмінністю проявлення Духа Святого від спіритичного (демонічного) проявлення, де та особа, що виступає у ролі медіума (посудина сатанинської сили), вимушена віддати повністю всю волю і розум у владу тому духу, який діє через неї.
Але Дух Святий ніколи не примушує віруючого проти його власної волі. Він буде діяти тоді, коли Йому дозволять.
Сатана робить з людей залежних рабів. Бог ж робить Своїми дітьми, які вчаться бути слухняними і виконувати Його волю.
Отже тепер стає зрозумілим, що якщо хрещений Духом Святим віруючий поводиться нерозумно, чи не згідно з Біблією, то відповідальність за це падає на самого віруючого, а не на Духа Святого.
6. Ще одна важлива думка у розумінні питання, яке ми вивчаємо.
В різних церквах, віруючі хрещені Духом Святим підкреслюють різні форми вираження Божої присутності; чи то крик, чи то плач, чи то танці. «В багатьох випадках це пояснюється тим, що колись Бог благословив їх в цьому, і вони увірували, що віднині Його благословення будуть відбуватися саме в такій формі, і ніяк інакше. Одного разу Бог благословив їх в крикові, тому вони завжди хочуть кричати… Вони так обмежили самих себе в розумінні Духа Святого, що не сприймають Божих благословіть в любій іншій формі. Вони часто навіть ставляться з презирством до тих, віруючих, які не приєднуються до них у крикові, танцях, і навіть натякають, що ті віруючі не вповні «вільні в Дусі»…
Ми знаходимо прекрасний ключ до розуміння справжньої християнської свободи в словах Соломона в Екл. 3:1-8: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:»
Соломон перераховує двадцять вісім видів діяльності, що складає чотирнадцять пар протилежностей. В кожній парі протилежностей, правильно робити одну справу в визначений час, а в інший час правильно робити протилежне… Ніщо з цього не є абсолютно правильним, чи абсолютно неправильним. Все може бути правильним, якщо робиться в потрібний час, чи неправильним, якщо робиться в непідходящий момент.»[4]
7. Отже, зовнішні прояви присутності Духа можуть відрізнятися в різних випадках, в різних людей, але одне є очевидним: наповнення силою згори завжди є відчутним переживанням і може бути емоційним. Але усе це є підконтрольним віруючому і добре коли виражається відповідно з розумінням Біблійного принципу „Свободи Духа”.
[1] Якобчук Леонід, Особа і дії Святого Духа, ст.99
[2] Якобчук Леонід, Особа і дії Святого Духа, ст.100
[3] Принц Дерек, Основы учения Христова, 1991, ст.324
[4] Принц Дерек, Основы учения Христова, 1991, ст.330
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:43 | Сообщение # 14 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| прийняття ХРЕЩЕННЯ духом СВЯТИМ.
Останнім питанням, висвітленим у даному дослідженні хрещення Духом Святим, стане питання про те, як же людина може випробувати це особливе переживання? Ми також торкнемося деяких інших питань, що відносяться до цієї теми: чи існують визначені умови, необхідні для прийняття хрещення Духом Святим? Якщо так, то які? Також, якщо ці умови повинні бути виконані після духовного відродження, то чи означає це, що в додаток до віри існують ще якісь вимоги?
Що стосується умов прийняття цього переживання, то існують різні точки зору. Попросту говорячи, п'ятидесятники здебільшого вважають, що єдиною необхідною передумовою для прийняття хрещення Духом Святим є навернення, а єдиною умовою — віра.
Дух Святий сходить на тих, хто вірить в Ісуса Христа.
В ідеалі, людина повинна приймати хрещення Духом Святим з наділенням силою безпосередньо після навернення. Це означає, що в момент навернення віруючий виконав всі умови для прийняття хрещення Духом Святим.
Приклад: Ось чому новонавернені так легко отримують ХДС.
Але з різних умов, (таких як незнання, немає вчення, страх та інші) хрещення не відбувається. Тому згодом, коли віруючий отримає відкриття про важливість цього досвіду, йому потрібні деякі умови для того, щоб стати в належний „стан” чи створити певну „атмосферу” для ХДС.
Тому ми застосовуємо такі терміни як «стан» і «атмосфера» в дуже умовному значенні, і лише для того, щоб передати ідею про ХДС: «молитовний стан», «стан слухняності», «атмосфера підпорядкування», «стан чекання».
Ми особливо підкреслюємо, що це переживання описується як дар (Дії.10:45), і, отже, він ніяким чином не заслуговується і не заробляється. Він приймається вірою, діючою, вірою послуху .
Але !!! При більш пильному розгляді умова наявності віри має на увазі під собою ще деякі, пов'язані з цим, кроки, а саме:
1. Наставляння у вірі. Чи „через діла закону ви отримали Духа, чи через повчання у вірі” (Гал. 3:2 та Гал. 3: 13-14) Три рази в цих віршах підкреслюється, що Дух Святий приймається по вірі. Тобто, для того, щоб віруючий міг прийняти Духа Святого, він має бути наставлений з Писання про природу цієї обітниці і як людина може отримати цю обітницю вірою.
На жаль сьогодні в багатьох місцях існують тенденції використовувати різні небіблійні підходи чи методи для прийняття Духа Святого. Деякі підкреслюють особливу позу тіла, або настрій. Другі велике значення надають особливим словам чи повторенню особливих фраз. В цих випадках існує велика небезпека, що поза чи набір слів можуть стати замінниками віри.
Приклад: Тому ми нерідко зустрічаємо хронічних шукачів цього дару, які є жертвами подібних „технологій”. Вони говорять: „Я перепробував все! Я хвалив Бога; я говорив „Алілуя”; я піднімав руки догори; я кричав, - але все це було без результативно”.
2. Спрага. Ісус сказав в Івана 7:37-38 „Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п’є! ... Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, - не був бо Ісус ще прославлений”.
Тому суттєвою умовою прийняття повноти Духа Святого є духовний голод та спрага. Бог не розкидається благословеннями для тих, хто не має потреби в них.
Лука так говорить відносно цієї позиції Господа: „...удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!”.
3. Дж. Вільямс пише: „Молитва... у своїй розмаїтості хвали, подяки, визнання, прохання і присвяти... є обстановкою й атмосферою, у якій був даний Дух Святий”.
Молитва з вірою
• «Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Лк. 11:13)
4. Прийняття. Ісус називає це питтям: „Хто прагне, нехай прийде до Мене та й п’є”.
„Пити” це значить активне відношення. Ми п’ємо з власної волі, і неможливо пити з закритими вустами. В Псл. 80:11 „...відчини свої уста – і Я їх наповню”. Бог не може наповнити закриті вуста.
Для прийняття повноти Духа потрібно зосередитись на Господі, попросити в нього те, що ми бажаємо, і відкрити для Нього вільний "канал". Але не думайте, що Дух Святий буде говорити через наші вуста, силувати наш язик, - ні, Дух Святий готовий і бажає давати нам слова - решта залежить тільки від нас. Говорити маємо ми.
5. Очищення (Дії15:8-9) "Дав Духа...вірою очистив серця їх".
Коли ми говоримо про очищення, ми маємо на увазі те, що християнин час від часу грішить: „Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.” (1Iван.2:1) Тобто є стан, коли віруючий не має духовної свободи і дерзновіння приходити до престолу благодаті і щось просити і отримувати від Отця. Бог не дає святиню в брудну посудину (Мф.7:6). Він допомагає нам здолати гріховність, очиститись через покаяння і послух Божому Слову (Ів.15:3). Ми святі через народження згори, але якщо хто і згрішить, ми маємо Ходатая Нового Заповіту Ісуса Христа праведника, Який Вірний і праведний і простить нам наші провини, коли ми щиро визнаємо їх.
Часом при молитві за хрещення Духом Святим доречною є сповідь перед служителем. Це не завжди необхідно, але завжди корисно.
Але ми повинні розуміти, що не існує відповідних рамок, чи якогось чіткого правила отримання хрещення Духом Святим.
Дух діє, як Йому до вподоби. Таким чином, до умов прийняття спасіння не додаються нові положення. Віра, молитва, слухняність і чекання просто підводять до стану, або атмосфери, для прийняття хрещення Духом Святим. Воно може наступити в момент духовного відродження, як у випадку з Корнилієм (Дії.10:44-46), або ж воно може відбутися трохи пізніше, як у випадку із самарянами (Дії.8:14-19).
Якщо ви застосуєте всі пункти, що подані вище, до свого життя, ви отримаєте, те що просите. Хрещення Духом ви можете отримати читаючи, або слухаючи Боже Слово, молячись в зібранні, або на одинці в своїй кімнаті, працюючи на полі, але головне при цьому, щоб ви мали зв’язок із Богом. Також ви можете попросити благословенного Богом служителя, щоб він поклав на вас руки і помолився з вами. Так було в Самарії, Ефесі, і із Савлом, коли на нього поклали руки. (Дії 8:17-19; Дії 19:6; 2 Тим. 1:6-7)
Кожен віруючий отримує дар індивідуально, по різному, але загальним для всіх є те, що ви маєте бажати цього, линути до цього і твердо вірити, і не думати, що Бог не готовий нам дати, або що нам потрібно довго чекати.
Слово Боже говорить, що Бог більше бажає давати й благословляти, ніж ми готові брати і приймати. Ми не потребуємо довго чекати і не мусимо осягнути певного ступеня досконалості і святості. Це дар і дається він даремно, без заслуг. Коли ми постійно плачемо й просимо, щоб Бог хрестив нас Духом Святим, це може виявляти наше невірство.
Якщо людина не отримала наповнення силою, це не значить, що вона недостойна цього.
Можливо, ще не Божий час для них, чи які інші перешкоди, про які ми не знаємо. Потрібно продовжувати шукати. Бог обіцяє, що ті хто продовжує шукати неодмінно знайде.
висновок.
П'ятидесятники абсолютно впевнені, що кожен віруючий повинен прийняти особливу силу для участі в служінні. Наприклад, доктринальне твердження Асамблей Божих про хрещення Духом Святим починається зі слів: «Усі віруючі мають право і повинні палко очікувати і наполегливо шукати обітниці Отчої... З ним приходить наділення силою в житті і служінні» .
Просто читати про переживання людей у книзі Діянь недостатньо. Недостатньо також розуміти це навчання і знати, що хрещення доступне віруючим сьогодні. Для того, щоб Церква ввійшла в новий вимір життя в Духові і діяла в Ньому, кожен віруючий повинний особисто прийняти хрещення Духом Святим.
Хрещення Духом Святим це не значить кінець, а допомагає нам досягти кінця. Це не значить, що ми вже досягли. Це початок життя сповненого Духом Святим. Хай хрещення Духом Святим не буде захистом для ліні. І, наповнившись Духом, нам потрібно шукати Божу волю і прагнути до освячення.
2. П'ятидесятники не бачать нічого незвичайного в тім, що для прийняття хрещення Духом Святим необхідно слідувати визначеним умовам.
Інші ж, однак, думають, що, з погляду на представлення п'ятидесятників про відмінність і послідовність хрещення, поняття про умови хрещення Духом стає зовсім іншим питанням. Наприклад, Брюнер погоджується з наявністю умов для прийняття хрещення Духом Святим, але, на його думку, вони нічим не відрізняються від умов які потрібні щоб стати християнином. Він вважає, що позиція п'ятидесятників щодо відмінності містить у собі умови для прийняття хрещення Духом Святим понад умови, необхідні для спасіння людини. Якщо віруючі не прийняли хрещення Духом Святим тоді, коли вони стали християнами, то для його прийняття необхідно виконати вимоги „у добавок до простої віри визнання Христа”.
П'ятидесятники пояснюють це тим, що, незважаючи на те, що виконання умов для прийняття хрещення Духом Святим повинне випливати за духовним відродженням, вони не додаються до умов прийняття спасіння. Знову, як було відзначено вище, Хортон заявляє: «Єдиною умовою для прийняття обітниці Отчої є покаяння і віра», те ж, що і для того, щоб стати християнином.
В ідеалі, людина повинна приймати хрещення Духом Святим з наділенням силою безпосередньо після навернення. Це означає, що в момент навернення віруючий виконав всі умови для прийняття хрещення Духом Святим.
Але з різних умов, (таких як незнання, немає вчення, страх та інші) хрещення не відбувається. Тому згодом, коли віруючий отримає відкриття про важливість цього досвіду, йому потрібні деякі умови для того, щоб стати в належний „стан” чи створити певну „атмосферу” для ХДС.
Тому ми застосовуємо такі терміни як «стан» і «атмосфера» для того, щоб передати ідею про ХДС: «молитовний стан», «стан слухняності», «атмосфера підпорядкування», «стан чекання».
Таким чином, до умов прийняття спасіння не додаються нові положення. Віра, молитва, слухняність і чекання просто підводять до стану, або атмосфери, для прийняття хрещення Духом Святим. Воно може наступити в момент духовного відродження, як у випадку з Корнилієм (Дії.10:44-46), або ж воно може відбутися трохи пізніше, як у випадку із самарянами (Дії.8:14-19).
У відношенні хрещення Духом Святим необхідно зробити ще одне зауваження. Оскільки єдиною передумовою для прийняття хрещення є навернення, а єдиною умовою — віра, важливо відзначити, що кожен щирий християнин є кандидатом на хрещення. П'ятидесятники абсолютно впевнені, що кожен віруючий повинен прийняти особливу силу для участі в служінні. Наприклад, доктринальне твердження Асамблей Божих про хрещення Духом Святим починається зі слів: «Усі віруючі мають право і повинні палко очікувати і наполегливо шукати обітниці Отчої... З ним приходить наділення силою в житті і служінні» . Просто читати про переживання людей у книзі Діянь недостатньо. Недостатньо також розуміти це навчання і знати, що хрещення доступне віруючим сьогодні. Для того, щоб Церква ввійшла в новий вимір життя в Духові і діяла в Ньому, кожен віруючий повинний особисто прийняти хрещення Духом Святим.
Отже моліться про хрещення Духом Святим. Не думайте що для цього потрібно довготривалого прохання, або очікування. Скажіть тільки Богові: "Боже, бажаю всього того, що ти маєш для мене. Я готовий з усім моїм бажанням, щоб мій язик прославляв Тебе іншою, ангельською мовою, яку дає Святий Дух."
6. Необхідність чекати? (Лк 24:49 і Дії 1:14)
• Свято П'ятидесятниці (Дії 2:1)
• Період приготування (Дії 1:14-15)
• Ісус був з учнями 40 днів після свого воскресіння. День П'ятидесятниці відбувся через 50 днів після Паски. Через те, що Ісус пішов від землі після 40 днів значить, що Він хотів, щоб вони чекали 10 днів, щоб отримати ХДС.
Дух Святий був посланий точно в день П'ятидесятниці, щоб виконати пророчий символізм свята Седмін (свято жнив) (Дії 2:1).
Був час приготування, щоб вони стали Церквою. В цей час вони були разом в єдності (1:13), молилися (1:14), вибрали нового Апостола (1:15 і дав.)
Хрещення Духом Святим це не значить кінець, а допомагає нам досягти кінця. Це не значить, що ми вже досягли. Це початок життя сповненого Духом Святим. Хай хрещення Духом Святим не буде захистом для ліні. І, наповнившись Духом, нам потрібно шукати Божу волю і прагнути до освячення.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:43 | Сообщение # 15 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| висновок.
Сучасна Церква по-новому дивиться на навчання хрещення Духом Святим. Цьому зобов'язана завзятість і ріст п’ятидесятницького руху. І незалежно від того, як люди можуть відноситися до цього руху, усі погоджуються з тим, що наша увага, звернена на особистість і дію Духа Святого.
Життєво необхідно далі розвивати вчення про хрещення Духом Святим. П'ятидесятники вірять, що відновлення вчення і переживань хрещення Духом Святим рівнозначно реформаторському відновленню вчення виправдання і віри. Навіть богослов Данн, що не поділяє думку п'ятидесятників, виражає надію на те, що „важливість і значення п’ятидесятництва не будуть загублені або зігноровані” .
Новозавітні богослови знаходять досить складним заперечувати правомірність неповторного, активного переживання хрещення Духом Святим з біблійних позицій. Данн затверджує: «Безсумнівно, що в книзі Діянь прийняття Духа було досить яскравим і "реальним переживанням". П'ятидесятники не знаходять ні однієї причини, по якій це переживання не повинне бути присутнім у житті віруючих і сьогодні. Далі вони свідчать, що самі переживають таку ж яскраву і реальну подію у своєму житті, приймаючи хрещення Духом Святим. Це відмінне переживання додає сучасній Церкві активність, якісний досвід духовного життя, що вважалося нормою для новозавітної Церкви .
питання:
1. Назвіть основні вірування і практику хрещення Духом Святим, що відзначили собою
п’ятидесятницький рух.
2. Назвіть основні доводи на користь відмінності хрещення Духом Святим від процесу
навернення.
3. Чому для нас важливіше розглядати питання відмінності, чим послідовності?
4. Що вказує на те, що Євангеліє від Луки і книга Діянь є не просто історичними книгами, а
богословськими працями, і в них викладається визначене навчання?
5. Які існують біблійні докази того, що говоріння на інших мовах є початковим фізичним
свідченням хрещення Духом Святим?
6. Як хрещення Духом Святим зв'язано з плодами Духа і дарами Духа?
7. Що б ви відповіли тим людям, що затверджують, що хрещення Духом Святим і
говоріння на інших мовах недоступні людям сьогодні?
8. Яке призначення хрещення Духом Святим і в чому полягає його важливість як з
богословської так і з практичної точок зору?
9. Як найкраще надихнути віруючих на прийняття хрещення Духом Святим?
Бібліографія
1. Леонід Якобчук, „Особа і дії Святого Духа”
2. Доналд Джі, „Відносно духовних дарів” , Торонто: Канада, 1986
3. Кантелон Виллард, Хрещення Святим Духом, Торонто: Канада, Світова Християнська Місія, 1979
4. Улонска Райнгольд, Духовные дары”, AVC
5. Принс Дерек, Основы учения Христова, 1991
6. Брандт Роберт и Бикет Зенас, Святой Дух и молитва, Спрингфилд: Миссури, США, 2000
7. Хортон Стенли, Что говорит Библия о Святом Духе, Спрингфилд: Миссури, США, 2002
8. Хейгин Кеннет, Основы духовного роста, Rhema, 1991
9. Веспетал Том, лекции по систематическому богословию, Киев: ЕТС,2003
10. Хортон Стенли, Біблійні доктрини, Спрингфилд: Миссури, США, 2000
11. Ресурсы Святого Духа, підручник, Рівне: РДСА
12. Личность и служение Святого Духа, підручник, Рівне: РДСА
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:52 | Сообщение # 16 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вчення про хрещення Духом Святим
ПЛАН
І. ВСТУП
ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ
ІІІ. УМОВИ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ
IV. ПРОЯВЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ
V. ПРИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ
VI. ВИСНОВОК.
І. ВСТУП
В наш час серед різних християнських деномінацій, особливо в євангельських колах, відмічається велика зацікавленість Особою і служінням Третьої Особи Трійці – Святого Духа. Ця зацікавленість знову відродилась в останні століття після того, як 31 грудня 1900 року в біблійній школі Чарльза Пархама (США) студентка Агнеса Осман отримала хрещення Святим Духом і заговорила на інших мовах, коли Пархам помолився над нею з покладанням рук. Після цієї події на протязі століття мільйони людей пережили в своєму житті подібний досвід. Дослідники сучасної Церкви відмічають, що серед різних деномінацій найшвидше зростають п’ятидесятницькі і харизматичні церкви, які вірять в хрещення Святим Духом і видимі прояви дії Духа. Подія, яка трапилась біля двох тисячоліть назад і описана євангелістом Лукою в книзі Дії апостолів, продовжує притягувати увагу як високоосвічених теологів, так і простих християн:
Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися
вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила
увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та
й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і
почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. [1, Дії 2:1-4]
Мало хто тепер пробує заперечити богонатхненість цього тексту. Проте і по сьогодні не вщухають теологічні дебати на різних рівнях щодо цього і подібних йому уривків книги Дій апостолів. Чи можуть і чи повинні християни в наш час переживати схожий досвід? Чи є тексти про хрещення Святим Духом з Дій Апостолів нормативними в житті сучасної Церкви? Чи стосується це сучасних віруючих, чи лише стосувалось апостолів і віруючих ранньої Церкви? Чи завершення канону Нового Заповіту усунуло необхідність прояву в наш час надприродних Божих проявів, які мали місце в апостольські часи? Ось лише деякі з питань, навколо яких проводяться дискусії і теологічні суперечки досі, а на які кожному з нас потрібно дати відповідь в своєму житті. Існують різні точки зору розуміння терміну „хрещення Святим Духом”, подекуди взаємо заперечливі. Тому спробуємо поглянути більш глибше на дане питання
ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ
Термін „хрещення Святим Духом” взятий із Нового Заповіту. Сам Христос говорив про це: „Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим”. [1, Дії 1:5].
Дієслово „христити” досить часто вживається в Новому Заповіті. Щоб краще зрозуміти суть хрещення взагалі, потрібно зрозуміти зміст цього слова:
В давньогрецькій мові дієслову „хрестити” відповідає слово „баптізо”.
Коренем слова є „балто”. Суфікс „із” має особливе значення. Дієслово,
утворене за допомогою цього суфікса, завжди має значення „бути причиною
чогось”, „викликати щось”. Природа того, що таким чином, викликається чи
має місце, визначається змістом кореня слова... Отже, перед нами шість прикладів
вживання грецької форми „бапто”. У всіх цих прикладах значення цього слова
наступне: „занурити щось в рідину і витягнути”.
Отже, якщо „бапто” означає занурювати щось у рідину і витягувати, то
дієслово „баптізо” може мати лише одне значення – „бути причиною занурення
чогось в рідину і витягання з неї.
Найчастіше це слово використовувалось для опису водного хрещення, яке відбувалось (а в багатьох деномінаціях відбувається і по-сьогодні) через повне занурення у воду. По аналогії з водним хрещенням, під виразом „хрещення Святим Духом” слід розуміти духовне переживання християнина, яке можна образно описати як повне занурення в Святий Дух. Стенлі Хортон говорить про це так [8, с.138]:
Важливо запам’ятати також, що хрещення Святим Духом є зануренням у
взаємовідносини з божественною Особистістю, а не в рідину чи в якийсь вплив.
Це взаємовідносини, які можуть рости і зміцнюватись. Таким чином, хрещення є
тільки початком, але це таке хрещення, яке має на увазі певний акт послуху і
віри з нашої сторони.
В більшості християн не викликає питання необхідності бути хрещеним Духом Святим – майже всі богослови згоджуються із необхідністю бути „зануреним” в Божий Дух і мати Його присутність і ведення у своєму житті. Різні погляди існують на те, відбувається хрещення Духом Святим автоматично в момент покаяння і увірування, чи є окремим духовним переживанням вже після увірування і його треба шукати, а також дискусії щодо ознаки інших мов як прояву хрещення Святим Духом. Спробуємо розглянути різні точки зору.
Точку зору, що хрещення Святим Духом відбувається в момент увірування, його не потрібно шукати чи про нього молитись, і що воно не супроводжується жодними видимими ознаками відстоюють багато християнських авторів. Джеймс Е. Бойс в [3, с.369-370)] пише:
Як же відбувається, що ми, будучи духовно мертвими, тепер отримуємо
життя, бувши безсилими і безнадійно немічними, тепер стали сильними, і,
бувши створені із пороху, тепер живемо вічно? Відповідь: завдяки діяльності
Духа Святого. Тільки тоді, коли Дух Христів об’єднує нас з Христом, всі згадані
істини стають реаліями нашого особистого досвіду.
В цьому і заключається значення важливої біблійної фрази „хрещення
Духом Святим”. В наші дні ця фраза часто використовується для позначення
переживань, пов’язаних з так званим даром „говоріння на інших мовах”... Зараз
же слід сказати, що таке вживання фрази повністю неправильне. Неправильним
також є погляд на хрещення Духом як на деяку „другу дію благодаті”, якого
деякі дотримуються... Але суть в тім, що сам термін „хрещення Духом” просто-
напросто не відноситься до всіх цих переживань. Навпаки, він описує, як всі
істинні віруючі стають ототожнені із Христом і членами Його містичного тіла.
Схожу точку зору відстоює Рене Паш у своїй книзі „Святий Дух” [6, с. 46-48]:
Введемо наше визначення з найбільш ясного тексту, що міститься в
Новому Заповіті і відноситься до цього питання. – 1Кор. 12:13: „Бо ми всі одним
Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі
ми напоєні Духом одним”. З цього ми можемо зробити висновок: хрещення Святим
Духом являє собою акт, за допомогою якого Бог робить нас членами тіла Христового.
...Це говорить про те, що хрещення Духом Святим не зв’язано з духовним
станом віруючого, а з його положенням.
Таким чином ми можемо доповнити наше перше визначення: хрещення
Духом Святим є актом, за допомогою якого Бог дарує віруючому його положення
в Христі.
... Так як хрещення Духом Святим робить нас членами тіла Христового,
ясно, що ми отримуємо його тоді, коли приймаємо Спасителя і звертаємось до
Нього.
Проте багато видатних служителів Євангелія дотримувались в давнину і дотримуються тепер іншої точки зору щодо хрещення Святим Духом. Вони вірять, що народження від Духа (синоніми: покаяння, народження згори, увірування, навернення) і хрещення Духом (синоніми: сповнення Духом Святим) є окремими духовними переживаннями, причому Хрещення Духом може відбуватися одразу після покаяння і увірування, а може бути віддалене від нього на певний час. А багато істинних християн можуть взагалі не пережити це духовне переживання в силу певних причин. Ці служителі стоять на переконанні, що цього переживання потрібно прагнути і шукати (воно не відбувається „автоматично” в момент покаяння), а також що християнин під час хрещення Духом може мати певні духовні (іноді досить драматичні) переживання, найважливішим з яких є ознака говоріння іншими мовами. Говорячи про переживання перших учнів, Р. Улонска зауважує [9, с. 13-14]:
Але все те, що вони мали до П’ятидесятниці, не називалось „духовним
хрещенням”. Хоча вони отримали подих після слів Христа: „Прийміть Духа
Святого” [Ів. 20:22], але все-таки вони ще не були хрещені Духом Святим. В
Діях 1:4-5 Христос говорить їм, щоб вони чекали обіцяного від Отця „що про
неї казав, ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, ви ж охрищені будете Духом
Святим через кілька тих днів”. Ці слова Христа пояснюють те, що „бути хрещеним
Духом Святим „ – це особливе переживання.
Переживання, яке вони повинні були мати додатково до всього, що вони тепер
вже мали, було названо „хрещення Духом Святим”, це не докір в гріхові чи
впевненість у здійсненому через Христа спасінні, а також в Його воскресінні. Адже
це вони мали вже до дня П’ятидесятниці. Духовне хрещення було додатковим,
спеціальним духовним переживанням, якого їм ще не вистачало, незважаючи на всі
попередні переживання”
Ульф Екман в книзі „Доктрини” [5, с. 99] теж підтримує дану позицію:
Хрещення Святим Духом – це не те ж саме, що народження згори. Це
вилиття Духа на людину і сповнення силою і здібностями Святого Духа.
Після цього всякий народжений згори віруючий може ефективно служити
Господу. Дух Святий вводить віруючого в надприроднє життя. Бог хоче, щоб
усякий християнин жив ним в помісній церкві і через неї в цьому світі.
Багато дискусій відбувається щодо того, чи повинне хрещення Святим Духом обов’язково супроводжуватись ознакою говоріння іншими мовами. Ті, хто заперечує необхідність інших мов як свідоцтва хрещення Святим Духом, часто посилаються на місце Писання:
„Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч
існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо часинно; коли
ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне” [1Кор. 13:8-10].
Під досконалим розуміють завершення канону Нового Заповіту. Проте якщо так вважати, то слід прийняти як факт і те, що скасується знання, яке згадується разом із мовами. Але необхідність знань зараз стверджують як богослови, так і саме Писання, кому така позиція, вочевидь, не має під собою міцного підґрунтя. Очевидно, що під досконалим Павло розумів встановлення Царства Божого після Другого приходу Христа, коли всі ці речі скасуються. Отож, як залишається актуальним в наш час знання про Бога і Його правду, так само залишаються актуальними інші мови, пророцтва і інші надприродні речі Божі.
Щодо інших мов як ознаки хрещення Духом Святим читаємо в Д. Принса:
Так, Петро безпосередньо порівнює те, що прийняли домочадці Корнилія, з
тим, що прийняли перші учні в день П’ятидесятниці, - бо він каже: „як спочатку
й на нас”. Проте, при описі подій в домі Корнилія немає ні сильного вітру, ні
огнених язиків. Те, що Корнилій і його домашні заговорили мовами, стало
достатньою підставою достовірності їхнього хрещення Духом Святим.
З цього ми можемо зробити висновок, що явище говоріння мовами, як Святий
Дух промовляти дає, є у Новому Заповіті установленим мірилом того, що
людина прийняла хрещення Духом Святим. [7, с.199]
Особисто я вважаю біблійно обґрунтованою останню точку зору щодо хрещення Святим Духом, тому подальший виклад матеріалу відбуватиметься на її основі.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:53 | Сообщение # 17 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ІІІ. УМОВИ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ
А. Благодать
Головною умовою отримання дару Святого Духа (як і будь-якого іншого) є надія на Божу благодать (незаслужену милість). Альтернативою отримати Святого Духа по благодаті є спроби заслужити цей дар. Але своїми добрими ділами ми не можемо заслужити ні спасіння, ні Святого Духа, ні щось іншого. В Писанні читаємо: „Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився”. [1, Еф. 2:8-9]; і ще: „Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? [1, Гал.3:2]. З контексту зрозуміло, що галати не заслужили і не могли заслужити дар Святого Духа, а лише вірою прийняли дар по благодаті. В Д. Беспалова [2, с.11] знаходимо таку ж думку:
Заслужити в Бога дар Святого Духа неможливо. А якби було й можливим, то це
вже не був би дар, а належна заплата. Божий дар є дар, і дається він тим, котрі
прагнуть і просять його в Бога.
Б. Покаяння
Проповідуючи перед ізраїльтянами в день П’ятидесятниці після вилиття Духа Святого на перших учнів, апостол Петро сказав [1, Дії 2:38,39]:
Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на
відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця
обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки
покликав Господь, Бог наш.
З даного уривка Святого Письма бачимо, що обітниця хрещення Духом Святим належить усім віруючим, які покликані Господом. Але перед тим, як отримати цей великий дар, апостол Петро наголошує на необхідності покаяння, яке згодом повинне підтверджуватися прийняттям водного хрещення. Отже, покаяння є важливою умовою отримання хрещення Духом, тому що Бог не виливає Свій дорогоцінний дар в серця нерозкаяних грішників. Р. Улонска в [9, с.19] пише з приводу цього:
Хрещення Духом Святим може відрізнятися від переживання відродження,
але не може бути відділено від нього. Це не відокремлене переживання, а
наслідок відродження. Його можна пережити тільки будучи відродженим і
маючи впевненість в прощені гріхів через кров Ісуса Христа.
В. Віра
Всі великі і дорогоцінні обітниці Божі ми отримуємо виключно через віру, а не через особисті заслуги чи виконання якихось заповідей чи ритуалів. Це ж саме стосується обітниці
Святого Духа, як написано: „Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: проклятий усякий, хто висить на дереві, щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою”. [1, Гал.2:13-14]
Павло підкреслює два важливих і взаємно пов’язаних факти. По-перше, дар
Святого Духа доступний людині завдяки спокутному подвигу Ісуса на хресті;
тобто це є частиною того загального запасу, який заготовлений для людини
благодаттю Божою через Христа Ісуса. По-друге, цей дар, як і всі інші дари
благодаті Божої, приймається просто по вірі, а не за вчинками [7, с.237]
Г. Духовна спрага.
В євангелії від Івана записані слова Ісуса Христа: А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є [1,Ів. 7:37]. Об’єкт цієї спраги показує нам Іван в 39 вірші: „Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений”. На підтвердження цієї думки цитую книгу „Основи Христового вчення” Д. Принса [7,с.241]:
Суттєвою умовою прийняття повноти Духа Святого є духовний голод і
спрага. Бог не розкидається Своїми благословеннями для тих, хто їх не потребує.
Багато християн, ведучи добропорядне життя, не мають повноти Духа просто тому,
що не потребують її. Вони задоволені життям без цього благословення, і Бог допускає
їм залишатися в такому стані.
Д. Послух
Повне підпорядкування Богові та Його волі є важливою умовою отримання хрещення Духом Святим. Свідкуючи перед юдейським синедріоном та первосвящениками, апостол Петро сказав: „А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому”. Бог бажає давати найцінніші Свої дари (до яких, безумовно, відноситься дар Святого Духа) не бунтівникам, а Своїм слухняним дітям. Так, наприклад, апостоли, щоб отримати хрещення Духом, повинні були чекати визначеного Богом часу: „І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти”. [1, Лк.24:49]. В наш час послух Богові, щоб отримати дар Духа Святого, є не менш важливий.
Е. Молитва.
Для підтвердження важливості цієї умови цитую знову ж таки Д. Принса [7, с.241]
В Єв. Від Луки Ісус називає четвертий крок на шляху прийняття Духа
Святого: „Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, -
скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто
проситиме в Нього?”
Тут Ісус закликає дітей Божих просити свого Небесного Отця про дар Духа
Святого. Іноді доводиться чути від християн: „Якщо Бог хоче, щоб я мав Духа
Святого, то Він дасть Його мені. Мені не потрібно просити Його про це”. Але це
не Біблійний підхід. Ісус ясно вчить, що діти Божі повинні просити свого
Небесного Отця про цей особливий дар Святого Духа.
IV. ПРОЯВЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ
При хрещенні Святим Духом можна виділити два аспекти цього процесу – внутрішній (невидимий) і зовнішній (видимий через прояви).
А. Внутрішня сторона – сповнення силою Святого Духа.
Перед Своїм вознесінням на небо Воскреслий Спаситель, говорячи про вилиття Духа на апостолів, сказав: „Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас...”(1, Дії 1:8). Сила, яку мав на увазі Ісус, - це, очевидно, сила, яка необхідна була апостолам для ефективного звершення їхнього служіння. Говорячи про цю силу, Він розумів те, про що говорив, оскільки Сам був наповнений тією ж силою Духа, як можемо читати про Нього в [1, Дії 10:38]: „Ісуса, що був із Лазарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх оздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним”. Ісус Христос творив великі речі не Своєю силою, а силою Святого Духа, Яким був сповнений після Свого хрещення від Івана в Йордані. І сам з цього моменту розпочалось Його публічне служіння. Хоча Він був зачатий і народжений від Святого Духа (тобто був Син Божий), але ніде в Писанні не знаходимо підтвердження про те, що Христос творив чудеса чи публічно проповідував до моменту сходження на Нього Святого Духа.
Отож, ми можемо зробити висновок, що в момент хрещення Святим Духом християнин наповнюється надприродною силою Духа. Д. Принс в [7, с. 269-270] так характеризує цю силу:
В цих уривках, де Ісус говорить про хрещення Святим Духом, ключовим
словом є „сила”. Грецькою це „дунаміс”, від якого походять такі слова, як
„динамо”, „динамічний”, „динаміт”.
З відродженням перш за все асоціюється влада. Наприклад, в Єв. Від Івана
читаємо: „а тим, що Його прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим що
вірять у Ймення його”...
Проте, „влада” і „сила” це є різні речі. Перші учні вже мали цю владу,
починаючи з моменту воскресіння Христа. Вони стали „дітьми Божими”. Вони
були здатними жити благочестивим переможним життям. Вони більше не були
рабами гріха. Проте, від моменту Воскресіння і до П’ятидесятниці вони дуже
мало вплинули на більшість мешканців Єрусалиму. В цілому, протягом цього
періоду Єрусалим майже не змінився від факту Христового Воскресіння.
Проте, обставини різко і драматично змінилися при сходженні Духа
Святого в день П’ятидесятниці. Як тільки 120 учнів у Єрусалимі були хрещені
Духом Святим, весь Єрусалим відчув це. Протягом кількох годин зібралася
величезна юрба і до заходу сонця три тисячі невіруючих, які відкидали Христа,
пережили славне навернення, хрестилися і приєдналися до церкви.
Що дало такі драматичні результати? Додання „сили” до „влади”. До дня
П’ятидесятниці в учнів уже була „влада”. Після дня П’ятидесятниці у них була
„влада” плюс „сила” – вони отримали ту силу, яка зробила їхню владу цілком
ефективною.
Сила, про яку говоримо, може включати в себе силу прославляти Бога в різних обставинах, боротися і перемагати духовні сили зла, сміливо говорити про Христа, сила любити, молитися, отримувати мудрість і відкриття з Писання і Багато іншого.
Б. Зовнішня сторона – говоріння іншими мовами.
В день П’ятидесятниці, коли перші учні отримали хрещення Духом Святим, вони мали не тільки невидимі духовні переживання. Писання каже про повні драматизму події, які могли спостерігати всі жителі Єрусалиму і всі хто прийшов на це свято:
Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися
вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила
весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й
на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали
говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі
юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився,
зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони
розмовляли їхньою власною мовою!... [1, Дії 2:1-6].
З вище приведеного уривка бачимо, що сходження Духа Святого на людей супроводжувалось деякими фізичними проявами, які оточуючі мали можливість спостерігати
(язики полум’я) та чути (мови, якими люди раніше ніколи не говорили і не могли їх знати). Деякі богослови відкидають можливість фізичних проявів дії Духа Святого в наш час. Наприклад, Рене Паш в (6, с.52) говорить з цього приводу наступне:
Для нас, що живуть в період Нового Заповіту, ні одне місце Святого
Письма не зв’язує хрещення Духом Святим з обов’язковим говорінням на
інших мовах. Навпаки, після того як Павло підтвердив, що всі хрещені Духом
Святим, він ясно підкреслює, що не всі говорять мовами (1Кор. 12: 13,30).
Біблія у зв’язку з цим нічого не говорить ні про особливе збудження, ні про
крики, ні про здригання, якими би супроводжувалося хрещення Духом Святим.
Навпаки, вона стверджує, що Бог є Богом миру, порядку і благопристойності
(1Кор. 14: 14, 33, 40). Якщо ж щось подібне все ж відбувається, то ясно, що воно
не може походити згори.
Але деякі автори погоджуються з такою можливістю. Джек Дір в (4, с. 82, 84) пише:
Незвичайні фізичні прояви відбувались протягом всієї історії церкви,
особливо в часи пробуджень. Іноді ці прояви відбувались в доволі незвичних
обставинах. Під час євангельського пробудження в Англії в кінці 1730-х –
початку 1740-х років Джон Веслі спостерігав цілий ряд „зовнішніх ознак”, які
супроводжували його проповідь. 17 червня 1739 року, наприклад, під час
проповіді Веслі, яку він говорив у відкритому полі, запрошуючи всіх грішників
ввійти в святе святих новою і живою дорогою, „багато з присутніх почали кликати до Бога з голосними криками і слізьми. Деякі звалились на землю і залишались
там непорушними. Інші дуже сильно тремтіли і тряслись. Були і такі, тіла яких
смикались у конвульсивних рухах, причому з такою силою, що четверо чи
п’ятеро людей не могли втримати одну таку людину.
...Згідно Біблії, дія Святого Духа може іноді викликати різноманітні фізичні реакції людей: тремтіння, конвульсії, транси і навіть хворобу чи повну втрату
свідомості.
В Новому Заповіті у книзі Дії Апостолів згадується п’ять випадків хрещення Святим Духом: перших учнів в день П’ятидесятниці, навернених жителів самарійського міста, людей в домі Корнилія, Савла (який став апостолом Павлом) та учнів в Ефесі (яких зустрів апостол Павло). В трьох з них (перші учні, дім Корнилія і учні в Ефесі) писання прямо вказує на інші мови як на ознаку, яка супроводжувала хрещення Духом Святим. У випадку з Павлом в Діях не згадано про мови, але коли апостол пише про себе, то в (1, 1Кор. 14:18) він говорить: „Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше за всіх вас”. З цього можна зробити висновок, що апостол Павло отримав ознаку говоріння іншими мовами в момент хрещення Духом Святим. І, нарешті, в описанні прийняття дару Святого Духа самарянами мови не згадуються взагалі. Але, судячи з контексту, якісь зовнішні прояви в момент прийняття віруючими Духа Святого мусили мати місце. В (1, Дії 8:17-19) читаємо про це:
Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! Як побачив же
Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс
він їм гроші, і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої
руки, одержав би Духа Святого”
Якби нічого не відбувалось в момент отримання Святого Духа, то як Симон-ворожбит міг би це побачити? Тому логічно зробити припущення, що цією ознакою були інші мови.
З Писання також можна зробити висновок, що для першої Церкви ознака інших мов була єдиним і достатнім доказом хрещення Святим Духом, тому що в (1, Дії 10: 44-46) читаємо: „Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували...”
Стенлі Хортон в (8, с. 266) говорить про інші мови як про ознаку хрещення Святим Духом так:
В день П’ятидесятниці отримання дару Святого Духа було відмічено
першочерговим фізичним (або зовнішнім, оскільки це було не зовсім фізичним)
доказом говоріння на інших мовах (мовах, які відрізняються від їх власного) як
Дух Святий давав їм виражати словами. Те, що інші мови – це дане свідоцтво, і
особливо те, що інші мови були переконливим доказом в домі Корнилія..., є
відмінним аргументом, щоб вважати інші мови першочерговим фізичним (чи
зовнішнім) свідоцтвом хрещення Святим Духом.
|
|
|
| |
| love | Дата: Четверг, 21.11.2013, 20:53 | Сообщение # 18 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| V. ПРИЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ
Все Боже творіння має свою ціль і призначення. Даючи людям Свої дари, Бог теж мав певну ціль. Можна виділити дві головні цілі, які переслідував Бог, виливши на Церкву в день П’ятидесятниці Свій дорогоцінний дар. Однією є наділити християн надприродною силою для свідоцтва про воскресіння Христа і проповіді Євангелії людям, а другою є бажання Бога дати можливість віруючим діяти в надприродніх дарах Святого Духа.
Щодо першої цілі, то в (1, Дії 1:8) читаємо: „Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. Писання говорить, що саме прийняття Святого Духа дало учням Христа силу і відвагу свідкувати про Месію і проповідувати Євангелію по всьому світу. Особливо яскраво ця переміна виявилась в житті апостола Петра. Ще декілька днів назад він відрікся Христа, зустрічався з іншими апостолами за закритими від страху перед юдеями дверима. Але в день П’ятидесятниці він сміливо свідкує людям про Христа. через декілька днів перед синедріоном він мав мужність заявити первосвященикам і книжникам:
„Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого
прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив
був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися
видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із
мертвих, чого свідками ми!” (1, Дії3: 13-15).
„Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися
всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!” (1, Дії 4:31).
Яка разюча переміна завдяки Святому Духові сталась з групою учнів, які декілька днів переховувались від страху перед юдеями!
В житті послідовників апостолів це теж мало місце, як, наприклад, в служінні диякона Степана:
„Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.
Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і
олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із
Степаном. Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив”.
Історія говорить, що за декілька десятків років християнство поширилось з маленької Юдеї по всій території величезної Римської імперії. І це зробили прості люди, сповнені „динамічною” силою Духа Святого.
Тепер декілька слів щодо другої цілі, яку переслідував Бог, даючи людям дар Свого Духа. Саме хрещення Святим Духом широко відкриває двері для доступу до багатих ресурсів Святого Духа, серед яких Біблія згадує дари Святого Духа, які даються християнам для більш ефективного служіння на ниві Божій:
„І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається
слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же
Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому дроблення чуд, а
іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи
кожному осібно, як Він хоче”. (1, 1Кор. 12:7-11).
С. Хортон пише про зв’язок хрещення Духом і Його дарами в (8, с. 268) так:
Фактично потрібно завжди пам’ятати, що хрещення Святим Духом – це не
кульмінаційне переживання. Сам день П’ятидесятниці був тільки початком
врожаю і привів людей в спілкування поклоніння, вчення і служіння, так що
хрещення Святим Духом – це лише двері в відносини, які розвиваються, із
Святим Духом і іншими віруючими. Воно приводить до життя служіння, де дари
Святого Духа забезпечують силою і мудрістю, які необхідні для поширення Євангелії
і росту церкви.
Також У. Екман в (5, с. 100) говорить стосовно дарів Духа:
В Старому Заповіті можна знайти багато прикладів того, як звершались
дивовижні справи, коли Дух Святий наповнював, наприклад, Гедеона, Самсона
Давида, Даниїла, Іллю, Єлисея і багатьох інших.
Той же Дух сходив в усій повноті на Ісуса так, що Він отримував
надприродні знання про ситуації і відносини людей, зціляв хвороби і виганяв
демонів. Ісус обіцяв послати того ж Духа учням, щоб вони могли діяти так само,
як Він Сам. Божий Дух був на Ісусі, і Він був помазаний, щоб проповідувати,
зціляти і звільняти. Коли він це робив, відкривались надприродні здібності Отця
в Сині. Цими дарами Духа наділені також всі віруючі, народжені згори і
сповнені Святим Духом.
VI. ВИСНОВОК.
Церква чекає повернення на землю Свого Господа і Спасителя Ісуса Христа і встановлення на землі Його Тисячолітнього Царства. Але Син Божий не повернеться, поки не виконаються всі біблійні пророцтва, які обумовлюють Його повернення. Одне з них Христос сказав Сам: „І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!”(1, Мт. 24:14).
Усвідомлення того, що від нас до певної міри залежить те, наскільки швидко прийде Господь, вселяє як і радість, так і покладає велику відповідальність – проповідувати Євангелію всім народам. А щоб виконати це Велике Доручення – недостатньо власних сил і здібностей. Та добра новина полягає в тому, що Бог через ресурси Святого Духа хоче забезпечити нас всім необхідним для виконання цього завдання. Від нас залежить тільки прийти і взяти те, що Бог нам приготував: силу, здібності, можливості, дари, мудрість і інше. І саме через хрещення Святим Духом ми можемо отримати ці ресурси і ефективно виконувати волю Господню на землі. І якщо ми хочемо бути свідками Христа аж до краю землі, пришвидшуючи Його Другий прихід, питання хрещення Святим Духом залишається надзвичайно актуальним для кожного з нас.
БІБЛІОГРАФІЯ
Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту/ Переклад проф. І. Огієнка / к.: Українське біблійне товариство, 2002. – 1375 с.
Беспалов, Дмитрий. Дары Святого Духа. – Торонто, 1980. – 151с.
Бойс, Джеймс. Основы христианской веры. Киевская Богословская Семинария, 2001. – 704 с.
Дир, Джек. Удивлен силой Святого Духа. Zondervan Publising House, Grand rapids, Michigan, 1993 (русский перевод – Киев, высшая духовная Школа, 1995) – 285 с.
Эккман, Ульф. Доктрины. Основы христианского вероучения. (пер. с англ. – М.: МРО БЦХВЕ «Слово жизни», 2002. – 172 с.
Паш, Рене. Святой Дух. Его сущность и действие. Missiowerk Friedensbote. Миссия «Вестник мира», 1995. – 150 с.
Принс, Дерек. Основи Христового вчення. – Світловодськ: Служіння Дерека Прінса в Україні, 2003. – 496 с.
Хортон, Стенли. Что Библия говорит о Святом Духе. Русское издание Лайф Паблишерс Интернешнл, 2002. – 328 с.
Улонска, Райегольд. Духовные дары в учении и практике. AVC Postfach 2144 Христианская миссия милосердия «Неемия» г. Смоленск., 1994. – 152с.
|
|
|
| |
