|
лідер
|
|
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 14:14 | Сообщение # 1 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| • Якості успішного лідера
14. Амбіції. Як ви думаєте, амбіції, це добре чи погано? В залежності від того, які вони позитивні чи негативні. Амбіція — це мотивація, що веде до досягнення. Кожний лідер має мати позитивну амбіцію. Вона мотивує лідера до досягнення цілі. Лідер, який не має амбіцій, — мертвий лідер. Іншими словами, амбіція — це пристрасть, яка спонукує до дій. Лідер, який не має цієї пристрасті, нічого не досягне, окрім посередності. Амбіції наповнюють людину натхненням.
Апостол Павло був дуже амбіційною людиною.
«що через Нього прийняли ми благодать i апостольство на послух вiри через Ім’я Його між усіма народами»(Рим.1:5)
Павло каже, що у нього є амбіція, або пристрасть, бажання покорити вірі всі народи.
«А гелленам i чужоземцям, розумним i немудрим я боржник. Отже, щодо мене, я готовий i вам, хто знаходиться в Римi, звiщати Євангелiю» (Рим. 1:14-15)
Це є амбіція чи пристрасть в хорошому розуміння цього слова. Хороший лідер знає, як контролювати свої амбіції, він не дозволяє вийти їм з-під контролю.
Що є амбіцією християнського лідера? Близько знати Бога, догоджати Йому та мати бажання виконати:
«добрi дiла, якi Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10)
Амбіцією кожного християнина має бути бажання, щоб Бог був прославлений у всьому і завжди. Це має бути пристрастю. Такий лідер знаходиться під керівництвом Святого Духа, він зважує кожне рішення і молиться за кожний крок із терпеливістю. Ми повинні розуміти: якщо ми дозволимо своїм амбіціям бути не контрольованими, це може погано для нас закінчитися: ми можемо втрати сім’ю, друзів, і навіть свою віру.
Егоїстичні амбіції є деструктивними, руйнівними. Такі люди використовують амбіції для себе, для задоволення свого егоїзму, для задоволення своїх особистих цілей. Успішний лідер не є рабом своїх амбіцій. Всі амбіції успішного лідера виходять із його бачення будувати Боже Царство.
15. Енергія. Ви помітили, що після обіду в багатьох людей немає енергії. Енергія дає силу. Якщо немає вітру, вітрильник далеко не попливе, тому що не має сили, не має руху. Якщо в машині закінчився бензин, який при згоранні виділяє енергію, то машина зупиняється.
Що дає енергію християнину? Ісус сказав:
«Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас...» (Дії 1:8)
Християнському лідеру енергію або силу дає Дух Святий.
Звідки ще ми можемо брати енергію? Молитва. Чому молився Христос? Щоб отримати енергію, силу. В Гефсиманському саду Ангел прийшов до Ісуса і підкріпляв Його. Іншими словами давав Йому силу. Дуже цікаво, Син Божий, Ісус Христос отримує енергію, підбадьорення. Ісус просив Своїх учнів, щоб вони молилися і пильнували разом з Ним. Ісус отримував енергію від спільної молитви разом зі Своїми друзями. Отже, молитва, спільність з іншими зрілими віруючими дає енергію. Я особисто, коли буваю в колі зрілих християн, черпаю звідти енергію. Ми заряджаємося енергією, коли приходимо в церкву.
Коли ти спілкуєшся з кимсь, ти повинен знати хто ти. Чи ти віддаєш, чи ти приймаєш. Може бути те й інше. Кожний із нас для когось є «зарядним пристроєм», а, з іншого боку, кожний із нас заряджається від когось.
Дух Святий, молитва, Слово Боже та спільність з іншими людьми є нашими джерелами сили та енергії. Якщо джерелом енергії не є Бог, така енергія є шкідливою. Бог і тільки Бог має бути джерелом енергії та сили.
16. Відповідальність. Це значить бути чесною людиною, взяти повну відповідальність за свої дії, а також нести наслідки своїх помилок чи успіхів. Відповідальність означає — слідувати у всіх відношеннях з посвятою і не озиратися назад.
В Тілі Христовому є велика потреба у відповідальних лідерах.
Ми всі, слов’яни, в деякій мірі анархісти, тому що ми не любимо закони. Наше кредо: закон даний для того, щоб його порушувати. Нам подобається порушувати закон.
Я слухав програму, в якій розповідалося про те, як можна обійти закон. Згідно закону, земля на Україні не продається. Але люди ухитряються продати її. Яким чином? Вони продають яблуневий сад, а дерева — це вже власність. Новий власник саду звертається до суду і суд зобов’язує власника тої землі передати новому і саму землю, бо на ній вже є власність іншої людини.
Відповідальність означає — бути звітним, надійним у фінансах, моралі і дотриманні законів. Відповідальність — це знак зрілості. Лідер, котрий не є відповідальний у малих речах, не є достатньо зрілим, щоб відповідати за щось більше.
«Тому кожен iз нас сам за себе дасть вiдповiдь Боговi»(Рим. 14:12)
17. Рішучість. Успішний лідер має цілеспрямовану рішучість дійти до цілі. Успішний лідер не живе безцільно і не живе шансом. Він використовує Богом дану мудрість, щоби планувати. Треба вчитися планувати майбутнє. Цілі допомагають молитися. Якщо не має цілі, то за що молитися? Якщо ти ставиш цілі і маєш плани, ти можеш визначити чи ти успішний, чи ні. Є християни, які не вірять у встановлення цілей. Вони вважають, що якщо ти встановив цілі чи плани, то тим самим ти обмежуєш Бога, позбавляєш Його можливості направляти тебе. Але це не трапиться із лідером, котрий має рішучість, щоб постійно перевіряти свої цілі. Бог дав йому ці цілі, Бог також може корегувати їх. Якщо Бог дав цілі, то Він може їх виконати.
«Вiд Господа кроки людини побожноï ставляться мiцно, i Вiн любить дорогу ïï». (Пс. 36:23)
«Я зроблю тебе мудрим, i буду навчати тебе у дорозi, якою ти будеш ходити, Я дам тобi раду, Моє око вважає на тебе!» (Пс. 31:8)
18. Гнучкість. Після того, як все з молитвою добре обдумано і сплановано, успішний лідер залишає свій план гнучким. Він відкритий для направлення Духа Святого. В житті кожного трапляються неочікувані події. Потрібно регулярно перевіряти, і, якщо треба, корегувати свій курс.
19. Піклування. Успішний лідер повинен в першу чергу піклуватися за своїх рідних: чоловіка, дружину, дітей, батьків. Також добрий лідер повинен проявляти співчуття і до своїх підлеглих, проявляти емпатію — здатність поставити себе на місце іншої людини і пережити те, що вона переживає. Лідер, який не має почуттів до своїх підлеглих — не добрий лідер.
Якщо ми подивимось на життя Ісуса Христа, ми помітимо, що Він виявляв співчуття, турботу, піклування тим, хто був біля Нього. Він проводив з ними час.
Успішний лідер повинен навчитися поважати приватне життя інших людей. Він повинен знати, що відбувається в їхньому житті, молитись за їхні особисті потреби, підбадьорювати їх, давати руку допомоги і, якщо це можливо, допомагати їм практично.1
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 14:16 | Сообщение # 2 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Яким є християнський лідер?
Духовність християнського лідера.
Не думайте, що почуєте на цьому вишколі вичерпну інформацію про те,
яким повинен бути християнський лідер і його духовність. Ми подамо вам лише
основні базові поняття, ключові тези, на які вам слід орієнтуватися, а решта
залежить виключно від вас самих. Не чекайте і на швидкий успішний результат
цього вишколу, бо його успішність буде мінливою, як американські гірки – то
стрімко зростатиме, то так само стрімко падатиме вниз. Важливим є
постійно орієнтуватися на ці критерії і після кожної невдачі знову мужньо
ставати до праці.
Різниця світського та християнського
розуміння лідерства
Ви вже напевно звернули увагу, що йдеться не просто про лідера, а про
християнського лідера. Різниця не лише в одному слові, а в цілій системі цінностей.
„Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а
їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас
хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай
буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити,
лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.” (Мк.10:42-45)
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
2
Християнський лідер – це ...
Існує чимало визначень поняття лідерства, однак всіх їх можна звести до
одного простого розуміння: лідер – це той, хто веде до конктретної мети. Отож,
різниця між світським і суто християнським лідерством лежить в самій меті, до якої
прямує лідер. Мета християнина одна, проте її називають різними іменами і з різних
аспектів підходять до її формулювання, тому можете називати її святістю,
відтворенням первісної гармонії стосунків людини з Богом, Царством Небесним,
раєм, справжнім вічним щастям ... Ця мета досягається не інакше як в любові до
Бога та ближнього, у смиренному виконанні Божої волі.
Ісус Христос – ідеальний лідер
Навчаючись лідерства ми не повинні бігати за примарами – далекими
нездійсненними ідеалами, а завжди мати перед собою досконалий образ реального
християнського лідера. Тут можна перелічити чимало видатних постатей, однак усі
вони черпали свої сили і ніколи не переставали дивитися на один єдиний образ –
Ісуса Христа: „Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа”, - каже апостол Павло
(1Кор.11:1). Так, саме Він – Христос – є ідеальним християнським лідером, бо став
засновником самого християнства; Він є реальним, бо народився і помер, тобто був
реальною історичною особою; є досяжним для нас, бо був не лише незбагненним
Богом, але й смертною людиною, з усіма її почуттями, емоціями та слабкостями. Він
є наши ідеалом лідерства, бо сам так сказав:
„Якщо хочеш бути досконалим, ... приходь і йди за
мною.” (Мт.19:21)
„Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у
темряві, а матиме світло життя.” (Ів.8:12-20)
„Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. Я
– добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець
покладе.” (Ів.10:1-21)
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
3
Що я знаю про Ісуса Христа?
Для наслідування Христа необхідно спочатку
Його пізнати, а вже тоді наслідувати. Пізнати Христа
можемо таким чином:
Зі Святого Письма:
Почніть з уважного слухання читань Старого Завіту, Апостола та
Євангелія під час богослужінь.
Візьміть собі за звичку щоденне читання Євангелія; не беріть відразу
багато, а навпаки, по-одній главі, уважно роздумуючи над кожним словом
і подією.
Ніколи не зупияйтеся на досягнутому і не тіште себе тим, що знаєте
напам’ять про все, що розповідає Євангеліє, бо справжній скарб Писання
заховано у його глибокому змісті, - навчіться застосовувати науку Христа
до свого особистого життя, у реальних вчинках.
В молитві:
Живіть особистим молитовним життям – якомога більше моліться: на
самоті вдома, зранку, ввечорі, протягом дня, вголос, подумки, співаючи,
на чотках, вервичці, дев’ятниці ...
Беріть активну участь у недільних і святкових богослужіннях: Служба
Божа, Утреня, Вечірня, Молебні, Акафісти ... – задумуйтесь над словами
молитви.
У Святих Тайнах:
Хрещення і Миропомазання – відкривайте багатство тих Таїнств, що їх ви
прийняли змалку, і не могли добре усвідомити, - роздумуйте над ними
зараз, бо саме через них „ви, що в Христа хрестилися, у Христа
зодягнулися”.
Черпайте нові сили зі Сповіді та Причастя – тут ви відновлюєте в собі
образ Христа і стаєте з Ним одним тілом.
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
4
Яким був наш лідер - Ісус Христос?
Важливо також визначити характерні риси Ісуса Христа:
Любов (до Отця і ближніх)
Покора, послух
Служіння
Ніжність, чуйність, співчуття
Рішучість, сувора і однозначна позиція у відношенні до зла (гріха)
Розум, мудрість, знання Писання
Молитовність – часто перебуває на молитві
Чітко знає свою мету, постійно звертається до неї, тримає в себе перед
очами і завжди нагадує про це своїм учням, хоч вони Його не завжди
розуміють
Дієвість, активність – Його життя відповідає тим ідеалам, які Він сам
проповідує
Спочатку - добрий християнин,
і лише тоді – добрий християнський лідер
Але перш ніж бути добрим християнським лідером необхідно стати добрим
християнином. Це означає бути добрим учнем Христовим, зберігати Його науку і
втілювати її у своє життя та життя довкола себе. Іншими словами: ніхто не стане
добрим вчителем, поки не навчиться бути добрим учнем.
Потрібно добре знати науку Церкви – нареченої Христа, устами якої Він
неустанно промовляє до нас. Необхідно знати позицію Церкви у
найрізноманітніших соціальних питаннях, відвідувати катехизації, читати
християнську літературу, пресу, брати участь у різноманітних семінарах,
конференціях та дискусіях.
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
5
Мальтійський лідер
В загальному ми сформували своє уявлення
доброго християнського лідера, однак лідерство в
мальтійцях вимагає особливого підходу, яке ми
черпаємо з нашої історії і гасла:
„Збереження віри і допомога потребуючим”
Перегляньте ще раз історію мальтійців,
ознайомтеся з фотографіями про нашу діяльність в
попередніх роках і ви переконаєтесь, що наша харизма
збереження християнської віри невід’ємно пов’язана з
рівнозначною їй допомогою потребуючим, бо ж „віра
без діл - мертва”:
„Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи
може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів
щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: „Йдіть собі з миром,
грійтеся та годуйтеся”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе?
Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: „Ти
маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми
ділами мою віру.” Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та
тремтять. Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.” (Як.2:14-26)
Перше правило допомоги ближньому – не нашкодити. Не поспішайте братися
за справу, якшо не знаєте, як це робити. Для цього ми проводимо щороку спеціальні
вишколи, тренінги, навчання, семінари (про це йтиметься у наступних темах нашого
вишколу).
Не менш важливо – усе робити з любов’ю: ми працюємо з живими людьми,
такими ж синами Божими як і ми.
Коли ідеш їсти, подумай, що хтось також хоче їсти.
Коли втомився і хочеш сісти, не забувай, що інші також втомлюються і не
відмовилися б від відпочинку.
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
6
Коли хочеш щось робити – не замикайся в собі, а запроси на допомогу
іших.
Навчися відпочивати і працювати з друзями
Думай про інших, а інші подумають про тебе (принаймні Господь –
обов’язково).
Плач з тим, хто плаче, і радій з тим, хто веселиться.
Будь завжди бадьорим і готовим до праці.
Шануй особисте життя своїх товаришів (і навіть ворогів), не будь
пліткарем чи пустомовцем; не обмовляй і не осуджуй.
Будь щирим і доступним
Не спіши когось звинувачувати, перевір себе і запропонуй розумне
рішення
...
Ісус Христос говорить про лідера
На закінчення буде доречно звернутися до слів Ісуса Христа, який залишив нам
безцінні вказівки, як стати справжнім християнським лідером, вмістив це у
простому законі любові до Бога і ближніх, „на яких збудовано усе Писання”.
„Обмивши їм ноги, [Ісус] вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до
них: „Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і
правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, - то й
ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так
робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: слуга не більший за
пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі
будете, коли так чинитимете.”” (Ів.13:12-17)
„Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто не
спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.
Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не
називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
7
все я вам об’явив, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і
призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе,
про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам. Ось що вам
заповідаю: щоб ви любили один одного!” (Ів.15:12-17)
„Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: „Симоне Йонин! Чи
любиш ти мене більш, ніж оці?” – „Так, Господи, - відрікає той йому, - ти
знаєш, що люблю тебе.” Тож мовить йому: „Паси мої ягнята!”” (Ів.21:15-23)
МОЙСЕЙ – ЛІДЕР СТАРОГО ЗАВІТУ
Без сумніву, Мойсея можна вважати однією з
найважливіших постатей Старого Завіту. Його
життєвий шлях був нелегким, сповненим цікавих і
небезпечних подій. Мойсей повів за собою цілий народ,
тому його життя буде для нас чудовим прикладом
лідерства з усіма його особливостями.
Ознайомтеся з життям Мойсея задопомогою
художнього фільму, Святого Письма чи іншої літератури.
Дайте відповіді на запитання і зробіть відповідні
висновки.
1. Чому саме Мойсей став лідером, чому Бог обрав (покликав) саме його?
- Тому що він не був байдужим до життя свого народу і усіма силами
намагався щось змінити (робив конкретні кроки: захищав і примирював
ізраїльтян). Мойсей бачив біду народу і розумів нагальну потребу виходу з
неї.
- Щоби взятися за якусь справу, спочатку потрібно полюбити її, бути не
байдужим і добре з нею ознайомленим.
2. Чому народ погодився йти за Мойсеєм?
- Тому що Мойсей дбав про добро самого народу і довів, що його вибрав сам
Бог (чудо перетворення палиці на змія).
Вишкіл мальтійських лідерів, Дора 24-26.02.06
Духовність лідера
Іван Сохан
8
- Спільнота погодиться іти за лідером лише тоді, коли він дбатиме про
спільноту і доведе їй свої лідерські здібності, тобто проявить себе з
позитивної сторони.
3. Хто допомагав Мойсею? Чи зміг би він самотужки говорити з фараоном і
вивести народ?
- Мойсею допомагав Господь і його брат Арон.
- Справжній християнський лідер ніколи не діє самотужки, а завжди з
Божою допомогою та залучає до досягнення спільної мети зусилля
оточуючих.
4. З якими труднощами зустрічався Мойсей? Як він їх долав?
- Мойсею перешкоджали спротив фараона, нарікання народу, голод, спрага,
войовничі племена та власні сумніви. Їх усіх він долав тим, що звертався до
Господа.
- У кожного лідера виникає чимало труднощів, спричинених зовнішніми,
внутрішніми (в середині спільноти) чи особистими чинниками. До них
завжди потрібно бути готовим і вирішувати їх звертаючись до Бога ( до
Його Слова) за допомогою.
5. Як змінювався настрій народу впродовж його подорожі?
- Спочатку усі були згідні, сповнені сил і бажання. Потім почали панувати
страх, вітчай, нарікання, які Мойсей вгамовував манною, перепелицями,
карами (зміїні укуси) і чудесами.
- Кожна спільнота на початку переживає піднесення, яке згодом згасає.
Завданням лідера є не давати згаснути цьому полум’ю, підтримувати його
усіма силами, дбаючи як про духовну, так і фізичну поживу.
6. Яким було завдання Мойсея, якою була його мета?
- Сповнення Божої волі, щастя і добро народу.
- Така ж мета повинна бути у кожного християнського лідера.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 14:25 | Сообщение # 3 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| 10 вопросов Федору Райчинец, декану магистерской программы «Преобразующее лидерство» Украинской Евангельской Семинарии Богословия.
– Давайте начнем с того, что Вы немного расскажете о себе: где родились, при каких обстоятельствах стали христианином, в каких учебных заведениях обучались, какими служениями занимались, к какой церкви/деноминации принадлежите сейчас.
– Я родился в 1971 году, в маленьком городке Свалява, в самой западной области Украины, Закарпатье. В семье простых рабочих, хотя это социальное положение и определение моих родителей было обусловлено не их личным выбором или способностью, а идеологическими и политическими обстоятельствами и условностями того времени. Дело в том, что, будучи евангельскими верующими, они были политически преследуемыми государством за свою веру, так как религиозная инаковость рассматривалась как политически подрывной и общественно сомнительный образ жизни. Против собственной воли такие люди попадали в разряд диссидентствующих. Поэтому все, что оставалось моим родителям, отличающимся твердостью религиозных убеждений, в социальном и политическом смысле, это оставаться простыми рабочими на заводе, дабы не оказывать никакого религиозного или политического влияния на других. Более того, мой дедушка был политзаключенным при Сталине и амнистированным при Хрущеве.
Невзирая на то, что родился я в семье верующих родителей, и то, что мой отец был председателем религиозной общины – баптистской церкви, сознательно я пришел к необходимости обращения/покаяния только в 1992 году. До этого момента я посещал церковь, но это было скорее как дань верующим родителям нежели осознанное понимание необходимости принадлежности церкви.
Учился я в высших богословских учебных заведениях, и в основном за границей, в Хорватии, Чехии, Англии, краткосрочные курсы проходил в Иерусалиме, Израиле и других странах. Служениями приходилось заниматься разными и, опять-таки, большую часть в других странах, от миссионерского, пастырского, академического, общественного служений. В настоящий момент я являюсь академическим деканом магистерской программы по преобразующему лидерству при Украинской Евангельской Семинарии Богословия и одним из служителей поместной баптистской церкви.
– В какой момент Вам стала интересна тема лидерства и почему Вы занялись развитием программы по лидерству?
– Признаюсь честно, что до 2007 года тема лидерства меня или слабо или вовсе не интересовала, невзирая на то что к этому времени за плечами уже был лидерский опыт как в церковной, так и в образовательной сферах. На это время я был и академическим деканом разных программ в разных странах, был пасторский опыт, миссионерский и даже 3 года был президентом союза церквей в одной из балканских стран, конкретнее Боснии и Герцеговине. По образованию я библеист и поэтому все усилия – как в процессе учебы, так и в преподавательской деятельности – были брошены на совершенствование в этой богословской области. Хотелось быть в курсе всех современных тенденций и вопросов, связанных с Новозаветной библеистикой и смежными областями, которые непосредственно или опосредованно пересекались с библеистикой.
Тема лидерства мне стала интересна в тот самый момент, когда меня попросили разработать магистерскую программу по лидерству в Украинской Евангельской Семинарии Богословия. С этого момента эта тема и стала для меня интересной, а со временем – захватывающей. Читая книги по лидерству, я видел, как даже светские исследователи, интересующиеся темой лидерства, все время прибегали к библейским образам и примерам в попытке определить лидерские принципы для следования и примеры для подражания, в то время как само церковное лидерство стало чрезмерно заимствовать принципы служения из мира бизнеса и менеджмента. Видя такое положение вещей, я понял: что-то не в порядке с этой темой и поэтому разработал программу по преобразующему лидерству, основанную на герменевтическом и богословском исследовании темы с учетом всех культурных и контекстуальных аспектов. Программа и сейчас продолжает совершенствоваться и видоизменяться.
Мне интересно осмысливать лидерство концептуально, контекстуально, и больше всего мне интересны не достижения, успехи, результаты лидера, а его внутренний мир. Особенно мне интересно то, что происходит с лидером в момент не славы, а поражения, не в момент успеха, а в момент потерь, не тогда когда его ближайшее окружение рассматривает его победителем, но когда он в глазах многих становится неудачником, или, как это сейчас называется, «лузером». Мне интересно, что помогает лидеру в бессмысленной ситуации обрести смысл, в безнадежной – надежду, в беспомощной – новые силы встать и идти дальше.
Чем больше я размышляю о лидерстве и исследую этот вопрос, тем сложнее мне кратко и однозначно ответить на вопрос, кто для меня лидер? Термин «лидерство» для меня стало словом, похожим на такие великие понятия, как свобода или любовь. Это то, что ты знаешь ровно до того момента, пока тебя о них не спросили. И как только тебя спросили, то ты понимаешь, насколько сложно, а иногда и вовсе невозможно, ответить одним словом или определением. Найдя одно, и даже самое удачное определение, ты в тот же момент понимаешь, что этим словом/определением на самом деле ты не определил, а ограничил смысл этого понятия.
Тем не менее попытаюсь ответить на этот вопрос как можно коротко и ясно. В настоящий момент лидером для меня является тот человек, который отчетливо понимает, что он/она пришли в этот мир с определенной миссией, этаким заданием Бога и поэтому вся жизнь положена на алтарь осуществления этого задания или цели. Цель становиться первичной, средства достижения вторичными. То есть цель достигается не только при наличии необходимых средств, но и при их полном отсутствии. Лидер готов не только разделить славу по достижению цели но и страдания, а также лишения, которые приходится переживать во время достижения этой цели. Более того, сами страдания и цена, которую приходится платить, придает смысл цели. Не сочтите это самобичеванием или самоистязанием, но трудности даже приносят внутреннее удовлетворение от того, что цель далась не совсем легко, за нее пришлось побороться.
Одна из постоянных цен, которую приходится платить лидеру, это его/ее одиночество. Лидер по определению одинокий человек хотя бы по той просто причине, что он видит дальше других, чувствует глубже других и понимает ситуацию и людей лучше других, или, по крайней мере, должен.
Всем, поступающим на нашу программу, я всегда открыто говорю, что у нас нет формулы лидерства, все что мы можем вам обещать – это совместно двигаться в поиске и определении этой формулы, которая, кстати, может оказаться: во-первых, не универсальной, а контекстуальной; не вечной, а временной. Я понимаю, что мы, говоря так, сильно рискуем, но зато поступаем честно и искренне.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 14:25 | Сообщение # 4 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
|
– Не думаете ли Вы, что в религиозном сообществе более подходящим является все-таки слово «служитель», а не слово «лидер»?
– Что касается церковного сообщества, то понятие лидер в этих кругах явление недавнее и для многих представителей более традиционного церковного крыла режущее слух. Лично для меня вопрос самой терминологии вторичен. Первично то, как мы мыслим эти понятия и каким жизненным содержанием наполняем. Разве вы не встречали тех, кто предпочитает называть себя «служителем», но особым смирением, уважением и жертвенным отношением к другим не отличается. И наоборот, разве не существует тех, кого не называют прямо-таки лидером, но в этом человеке есть что-то богоподобное и вызывающее уважение.
Здесь вопрос не в том, как мы себя называем, а в том как нас назовут те, кому мы служим, кого ведем, перед кем ходим и живем.
– Если Вам не сложно, то набросайте контуры, которые бы помогли нам составить портрет библейского лидера. Может быть, какие-то примеры и цитаты из библейского текста.
– Примеров библейского лидерства довольно много. Вопрос в другом: насколько мы способны их увидеть и осмыслить целостно? Поэтому одним из ключевых предметов на нашей программе является предметГерменевтика лидерства, которая предназначена именно для этой цели.
Вот вам великие библейские персонажи – лидеры своего времени: Авраам, Моисей, Давид и другие. Дело в том, что я всегда пытаюсь мыслить лидерство определенными типами лидерства: лидерство успеха, лидерство принципов, лидерство характера, пророческое лидерство. В каждом из этих типов что-то более ярко выражено, а что-то скрыто. А еще вспомним, что каждая эпоха требует отдавать предпочтение тому или иному типу лидерства больше внимания, а о другом на время забывать. Однако от того, что ваш тип библейского лидера непопулярен в тот или иной момент истории, сам принцип лидерства не становится при этом непопулярным.
В Библии мы находим богатейшее разнообразие типов лидерства. Никто не ставит под сомнение лидерство Моисея, но его лидерство отличалось от лидерства Давида – как по личностным качествам, так и по харизме и способностям. Никто не ставит под сомнение лидерство Петра, но его лидерство полностью отличается от лидерства апостола Павла, ну и т.д.
Вот, к примеру, несколько качеств которые для меня важны в лидерстве:
- – Лидер – это определенно не супермен, а ученик, не учитель других, а постоянно учащийся человек.
- – Лидер – это человек, который следует своей цели и призванию не только тогда, когда понимает свою цель, но и тогда когда он, переставая видеть эту самую цель и ее смысл в своей жизни, с тем же рвением и пассионарностью продолжает идти к своей цели.
- – Лидер – это личность, которая не разделяет средства и цели. Средства – это цель в процессе своего становления. Средства раскрывают дух самой цели.
- – Лидер – это невероятно гибкая и адаптирующаяся личность, способная не только учиться, но и разучиваться и переучиваться заново. Это личность, не боящаяся риска и противоречий жизни.
- – Лидер – это личность, готовая платить цену за свои убеждения.
– Если мы на мгновение забудем о библейских примерах, то смогли бы Вы ответить на вопрос, кто для Вас является примером современного лидера, достойным подражания, и почему именно эта личность, а не какая-то другая?
– Моя проблема состоит не в недостатке, а в изобилии таких примеров. Поэтому я приведу несколько примеров из разных сфер деятельности, но объединю одним качеством.
В политическом смысле примером лидера для меня, безусловно, является Махатма Ганди, человек невероятной воли к преобразованию и изменениям ради освобождения собственного народа. В контексте религиозного лидерства я бы отметил таких ярких личностей как Десмонд Туту, Мартин Лютер Кинг, Матерь Тереза, Генри Ноуэн, Томас Мертон, Дитрих Бонхёффер, Иоанн Павел II.
Всех этих великих личностей для меня объединяет одно качество, которое, на мой взгляд, делает лидера лидером. Готовность платить цену за свои идеи и убеждения, даже если это будет стоить самой высокой цены – самой жизни.
– Хорошо, давайте опять вернемся к современной церковной среде, в которой Вы постоянно вращаетесь. Какие «перегибы» в понимании лидерства Вы видите сегодня здесь?
– Мой друг всегда говорит, что «перегибы – основание нашей жизни». Перегибов действительно очень много. Я приведу следующий пример, на мой взгляд – простой и очевидный, связанный с одним из предыдущих вопросов о самой терминологии «служителя» или «лидера». Очень часто мы слышим, что служитель должен только служить всем и во всем, а лидер должен всех куда-то вести и служить должны ему те, кого он ведет. На самом деле, мне кажется, подлинное лидерство и заключается в том, что лидер ведет народ, служа им, и служит, ведя их. Вот если есть такое понимание лидерства, то это не значит, что перегибы сами по себе исчезнут, но, по крайней мере, их станет меньше.
– Один из предметов, которые преподаются на Вашей программе, называется «Политическое богословие». Не думаете ли Вы, что это несколько утопично считать сегодня, будто между политикой и богословием может быть какая-то взаимосвязь?
– Это очень хороший вопрос, но он настолько многогранен и многомерен, что очень сложно на него ответить коротко и понятно. Не помню, кто точно сказал эту фразу, но здесь она, пожалуй, очень уместна: «без утопии нет будущего».
Вопрос, кто правит этим миром, это не только богословский вопрос, но и политический. Вопрос о нашей предельной лояльности – это тоже не только богословский, но еще и политический вопрос. Кому мы верны, будучи гражданами того или иного государства, особенно когда эта верность подвержена сомнению и ей брошен серьезный вызов государством. Кому мы будем послушны тогда, при всем нашем желании быть примерными, законопослушными и порядочными гражданами, когда государство от нас потребует того, что нам запрещено Богом? Все это вопросы на злобу дня, и на них не так просто ответить.
Если у государства есть религиозная политика, то, мне кажется, у церкви должна быть политическая позиция. Мне кажется, что политическая позиция церкви должна строиться на трех богословских предпосылках, которым она должна оставаться верной в процессе формирования своей социальной и политической позиции:
1) Бог правит этим миром, и Он и только Он обладает абсолютной и вечной властью.
2) Жизнь человека священна, и человек первичен, а государство вторично. Не человек должен служить государству, а государство человеку.
3) Законность закона определяется тем, соответствует ли закон закону Божьему, или напрямую противоречит ему, или нарушает его.
Об этом и должна церковь через свою социальную и политическую позицию напоминать государству.
– Вы преподаете предмет «Церковь и Общество», где рассматриваете политические и социальные аспекты, заложенные в Священном Писании, постоянно говорите о взаимоотношениях церкви и власти. Основной книгой по Вашему предмету является классический труд Ричарда Нибура «Христос и Общество». Что особенного в этой книге и почему она, будучи написанной еще в середине XX столетия, все еще актуальна?
– Классика на то и классика, чтобы быть своевременной всегда, независимо от того, когда была книга написана, столетие назад или больше. Классическим трудом считается тот труд, который задевает не временные и контекстуально-ограниченные вопросы, но сущностные и универсальные вопросы – вопросы, которые отвечают на нужды и чаяния людей независимо от времени и места, где они живут. Такие труды не только отвечают на некоторые наши вопросы, но и будоражат наше сознание, подталкивая к каким-то действиям, переосмыслению себя и других во времени и пространстве. Книга Нибура определено является классикой, поскольку концептуально и диахронически пытается осмыслить по определенным типам возможные отношения Христа и Общества, от возможного сопротивления до полного слияния. Всем тем, кому эта тема интересна, рекомендую прочитать эту книгу .
Я преподаю предмет «Церковь и Общество», поскольку меня всегда волновали вопросы социального и политического измерения миссии церкви, а также те социальные образы церкви, которые используются в Священных Писаниях. Социальное и политические измерение церкви так или иначе затрагивает интересы государства. В зависимости от того, насколько церковь будет верна Господу в ее социальной и политической миссии, это и определит ее отношения с государством. Миссионерское ДНК церкви и ДНК государства по определению находятся в конфликте между собой. От церкви ожидается, что она в своей миссии останется верной Господу, в то время как государство предпочитает верность ему. Посему конфликт лояльностей между церковью и государством неизбежен. Вопрос, на который отвечает предмет, читаемый мною в семинарии, в том и состоит, чтобы разобраться, какие формы сосуществования возможны, учитывая обозначенную природу конфликта.
– Хотелось бы спросить, кто преподает на Вашей программе?
– На нашей программе преподают как наши, так и западные преподаватели. Все они обладают огромным академическим опытом, а также бесценным опытом в сфере лидерства и церковного служения. Два преподавателя из Йельского университета: д-р. Джонатан Бонк, д-р. Мирослав Вольфа (оба известные своими книгами), д-р. Дэвид Гаши, ведущий ученый в области политической этики, профессор Университета Мерсери, и многие другие не менее известные личности. С подробным списком можете ознакомиться на нашей вебстраничке: www.uets.net .
– В заключение хотелось бы услышать от Вас совет относительно литературы для изучения/чтения современному церковному лидеру, чтобы его не уносило в крайности?
– Ну, здесь можно было бы предложить очень длинный список хорошей литературы, которую я бы мог посоветовать современному церковному лидеру, однако дать гарантию, что такого лидера не унесет в ту или иную крайность, не могу. Полагаю, что даже самая сбалансированная книга может унести читателя в ту или иную сторону. Да и потом, не вижу никакой серьезной проблемы в том, чтобы временно оказаться в той или иной крайности. Главное, чтобы не оставаться в крайности надолго. Лидер на то и лидер, что, попавши в крайность, может не только выбраться из нее, но еще и извлечь жизненно важный урок.
Книга, которая лично на меня произвела сильное впечатление в сфере лидерства, это очень маленькая брошюра католического богослова-мистика, священника и потрясающего психолога Генри Ноуэна, Во имя Иисуса: Размышление о христианском руководстве. Лично я считаю, что к содержанию и радикальности этой книги мы еще духовно не созрели. Или, как сам Ноуэн утверждает в этой книге, что «самое давнее, традиционное представление о христианском руководстве еще ждет своего воплощения в будущем»!
Поэтому и закончу цитатой из этой книги:«Священникам и служителям будущего недостаточно быть нравственными людьми, хорошо обученными, недостаточно стремиться помочь своим собратьям и откликаться на животрепещущие вопросы современности. Все это очень ценно и важно, но не в этом суть христианского руководства. Главное для руководителей будущего быть Божьими людьми, страстно желающими пребывать в Божьем присутствии, слушать Его голос, созерцать Его красоту, прикасаться к воплощенному Божьему Слову и в полной мере принимать бесконечное благословение Бога».
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:19 | Сообщение # 5 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Библейские принципы христианского лидерства
Из семинара Давида Э. Девениша (Великобритания)
в г. Армавире (май 1999 г.)
В понимании того, что такое лидерство, часто существуют проблемы и к тому же очень серьезные. В мире имеются свои принципы руководства. Мирское лидерство пытается контролировать (контролирующее) и устанавливать порядки (конституционное). К сожалению, церковь часто подвергается влиянию этих образцов мирского правления.
Но Библия говорит, что христианское лидерство строится на тех принципах, которые абсолютно противоположны принципам этого мира. К сожалению, на практике это встречается крайне редко. Поэтому церковь нуждается в таких лидерах, которые будут в корне отличаться от лидеров этого мира, ибо Иисус, будучи Начальником, совершенно отличался от всех мирских правителей.
"…Все же дела свои делают с тем, чтобы видели их люди: расширяют хранилища свои и увеличивают воскрилия одежд своих..."
(Матфея 23:5).
Здесь Иисус говорит о религиозных лидерах того времени. Они носили особую одежду, демонстрируя, таким образом, свою религиозность. Христос велел не делать этого, и Церковь должна следовать этому повелению. Он говорил, что фарисеи одеваются напоказ, чтобы все видели, насколько они религиозны. Подобного никоим образом не должно происходить в Церкви.
"…Также любят предвозлежания на пиршествах и председания в синагогах и приветствия в народных собраниях, и чтобы люди звали их: учитель! учитель! А вы не называйтесь учителями, ибо один у вас Учитель - Христос, все же вы - братья; и отцом себе не называйте никого на земле, ибо один у вас Отец, Который на небесах; и не называйтесь наставниками, ибо один у вас Наставник - Христос. Больший из вас да будет вам слуга: ибо, кто возвышает себя, тот унижен будет, а кто унижает себя, тот возвысится"
(Матфея 23:6-12).
В этом суть Библейского лидерства. Мне хотелось бы разобрать несколько принципов, раскрывающих основы Библейского лидерства согласно тому, чему учит Писание.
Во-первых, Библейское лидерство поставлено и помазано Богом.
Иными словами, единственный, кто может избирать лидеров, - это Сам Бог и никто больше! Бог помазывает, Бог поставляет, а мы должны распознать назначенное Им. Это противоположно тому, что происходит в мире, где люди захватывают власть, получают ее в наследство или приходят к ней через выборы. Так функционирует мир. Но в христианстве, в Церкви, - Бог помазывает, Бог назначает и решает, кого избрать. Бог не выбирает так, как выбрали бы мы. Он может избрать очень скромного и смиренного человека.
Обычно Он так и поступает. Если вы обнаружите, что у вас не хватает смирения, то вам придется смирить себя, чтобы Бог мог помазать вас на лидерство. Поэтому не надо по-мирски смотреть на наиболее успешного человека как на потенциального лидера. Нужно искать и признавать того, на ком пребывает Божье помазание.Исполнение Божьих целей невозможно без помазанного лидерства! Во всем Писании видно, что ни один Божий план не осуществлялся без четкого руководства. Когда израильский народ находился в египетской земле, он взывал к Богу: "О, Господи, освободи нас!" И как Бог освободил их? Сказал ли Он: "Ну, давайте выходите"? Или они созвали консилиум и проголосовали за выход из Египта? Они вопияли к Богу о своей беде: "Господь, нам тяжко!" Что же произошло? Бог дал им лидера. Он обучил его. Причем для этого понадобилось сорок лет. Если Бог берется за обучение, то Он делает это наверняка. Он избавил Моисея от его гордости, пока не сказал о нем, что Моисей - кротчайший человек на земле. Поначалу он не был таким. Это был очень гордый человек. Он хотел делать все по-своему.
Поэтому Бог сказал: "Моисей, иди-ка сюда! Я упрячу тебя в скрытое место на сорок лет. Ни слуха, ни духа не будет о тебе, пока не будешь готов вести Мой народ".
Для руководства требуется лидер! Ни одна церковь не может двигаться без лидерства, и ей нужны не просто лидеры, но лидеры, помазанные Богом. Как распознать такого лидера? Он должен быть официально назначен? Нет. Он должен быть избран голосованием? Нет. Это тот, кто проводит свою линию в церкви? Нет. Но это тот, на ком почивает Дух Божий, тот, за которым следуют люди, признавая его помазание лидера. И если помазание иссякает, то такому лидеру лучше уйти с дороги, даже если у него официальные звания. Только помазанные могут вести за собой.
Духовная власть дается Богом, тем не менее, она должна быть явно распознаваема людьми. Лидер не может быть лидером, если за ним не следуют люди. Иногда некоторые говорят мне: "Я - лидер. Я учился в Библейской школе. Я изучил всю Библию". Спрашиваю: "А кто следует за тобой?" "О, я как раз ищу церковь!", - слышу в ответ. Нет. Если никто не следует за тобой, ты - не лидер. С другой стороны, справедливо и то, что следование людей за кем-либо не является признаком Божьей власти у этого человека. Испытания лидера выявляют это. В 20 главе Деяний Павел обращается к пресвитерам церкви, говоря, что "... Дух Святой поставил вас блюстителями ..."
Итак, первый принцип: Библейское лидерство - это то, которое помазано Богом.
Второй принцип: Библейское лидерство - это служение, а не карьера.
В вышеупомянутом отрывке Иисус говорит, что у вас не должно быть иерархической лестницы. Именно так поступают земные народы, не правда ли? В мире есть начальники, затем его заместители, затем замы заместителей, за ними еще кто-нибудь, за теми - другие, и, наконец, вы. Если вы успешны в работе, то, возможно, вас повысят в должности, потом выше, потом еще выше и еще выше. Вы как бы продвигаетесь по служебной лестнице. Это есть иерархия. И чем выше вы становитесь, тем больше важности и чести вам полагается. "Но между вами да не будет так: а кто хочет между вами быть большим, да будет вам слугою", - говорит Иисус. Никакой иерархии! Никаких званий! Знаете, наша плоть любит регалии. Иисус же велел не называть никого по званиям: "А вы не называйтесь учителями ..."
Не знаю, как у вас в церквах, но у нас в Англии большое количество титулов у церковных лидеров: преподобный, отче и т.д. Христос сказал, что так не должно быть в Церкви. Иногда люди подходят ко мне и говорят: "Здравствуй, пастор!" А я отвечаю: "Вы с кем, собственно, здороваетесь? Меня зовут Давид, а не пастор". Иисус велел нам никого не называть наставниками.
Пастор - это моя функция, моя должность. Одни несут апостольское служение, другие исполняют пророческий труд, третьи являются пасторами церквей. Но это не повод для того, чтобы обращаться к ним по названию их должности. Мое имя - Давид. Иногда меня представляют перед проповедью:
"Пастор Давид будет сейчас проповедовать". И я сразу начинаю оглядываться. Где же он?!
Вы можете возразить и сказать, что это не важно. Но я скажу вам, что это важно. Ибо Иисус подчеркнул, что управление церковью должно коренным образом отличаться от мирского правления. Поэтому, если я буду выставлять свое звание, то у меня будет некая власть, но она не будет помазана Богом. Я мог бы подходить к людям и говорить: "Вы должны делать так, как я сказал, ведь я пастор Давид". Но это неверно! Из всего сказанного мною люди выполнят только то, что помазано Богом. Понимаете меня? Об этом говорит Библия. Об этом говорит прочитанный нами отрывок: "А вы не называйтесь учителями, ... все же вы - братья; и отцом себе не называйте никого на земле ..." В нашей церкви мы никого не называем "отче". Так говорят в других деноминациях. Но у нас, правда, есть другие названия. Иисус сказал на это - НЕТ. Почему? Ибо, кто возвышает себя, тот присваивает себе звание, и Библия говорит, что Бог унизит такого человека. Но кто унижает себя тем, что просто служит, не требуя ничего большего, того Бог возвысит.
В мире понимание власти перевернуто с ног на голову. И, к сожалению, в церкви существует опасная тенденция копировать мирской механизм власти. Мы не можем познать истинную власть, если будем подражать миру в неповиновении. Избежать этого мы можем только в том случае, если будем следовать примеру Христа. Им были отняты вся сила и власть. Как? В Послании к Филиппийцам 2 сказано, что Иисус уничижил Себя Самого, принял образ раба, сделался подобным людям, смирил себя настолько, что стал послушным даже до смерти. Итак, Иисус поступил противоположно мирскому представлению:
бунт был побежден повиновением;
гордость - смирением;
господство - служением.
Он стал слугой. Это образец христианского служения. Как сказано в Писании:
"Посему и Бог превознес Его и дал Ему имя выше всякого имени ..."
(Филиппийцам 2:9).
Имя Иисуса выше всякого имени. Перед Ним преклонится всякое колено. В этом состоит суть истинной власти. Как Он обрел ее? Став рабом. Как отмечал Сам Иисус, лидерство состоит в том, чтобы стать слугой. Однажды ученики собрались вместе, но среди них не оказалось слуги, чтобы по традиции омыть им ноги. В то время только прислуга делала это. А ее как раз не было! А что же ученики? Они не могли унизиться до такой степени. "Ведь мы апостолы!", - вероятно, говорили они. И тут завязался спор, кто из них больше. Только представьте себе! Что же произошло потом? Ни один из учеников не хотел омывать ноги другому. Тогда встал Иисус, снял с Себя одежду и препоясался. Он Сам омыл ноги Своим ученикам. Тем самым Христос говорил: "Вот в чем суть христианского лидерства".
Вы думаете, что христианское лидерство заключается в том, чтобы хорошо говорить со сцены? Конечно же, сцена нужна, но только для того, чтобы люди с последних рядов могли нас увидеть. Это единственное, для чего необходим помост. И все же, как вы представляете себе христианского лидера? Как человека на помосте, вокруг которого собраны все остальные, или как слугу, который желает быть среди людей? Для слуги сцена нужна только для того, чтобы его могли видеть. Это очень важно понять! Если не наблюдать за собой, то в любой деноминации на смену служению может прийти иерархия. Но Иисус сказал на это: нет, нет и нет!
Принцип третий: истинную духовную власть характеризует взаимное подчинение.
В Послании к Ефесянам 5:21 читаем о том, что мы должны повиноваться друг другу. Повиноваться друг другу! Божьего лидера характеризует повиновение. Если лидеру не достает повиновения, то он еще не готов вести за собой. Тот, кто не хочет подчиняться другим, ни на секунду не может быть христианским лидером, даже если у него огромные дарования! У него может быть первое качество - помазание от Бога, но если он не находится под властью других, то Библия говорит, что такой человек не может быть лидером, как бы он ни был помазан! Если мы никому не подчиняемся, то и нам никто не будет подчиняться. Я также нахожусь под властью. Вы знаете, почему я здесь? Во-первых, вы пригласили меня. И я очень благодарен вам за это. Во-вторых, я связан с теми, кому подвластен. Они попросили меня поехать в Россию. Я здесь потому, что нахожусь под их властью. Кроме того, я подчиняюсь власти этой церкви, потому что мои лидеры послали меня именно к вам. Я всегда отказываюсь действовать независимо от власти. Люди говорят мне: "Почему бы тебе ни организовать огромное служение? Ты можешь созвать тысячи людей на конференциях". Да, могу, но надо мной есть власть. Размах моего служения никогда не станет поводом к тому, чтобы я вышел из-под власти. Будьте всегда осторожны с теми, кто приходят к вам от своего имени и не находятся ни под какой властью. Повсюду в мире сейчас возникает множество независимых служений, и над ними нет никакой власти. Это не Библейское лидерство!
Иисус, когда был на земле, повстречал римского сотника. Этот сотник сказал Ему:"Ибо и я подвластный человек, но, имея у себя в подчинении воинов, говорю одному: пойди, и идет; и другому: приди, и приходит ..." (Луки 7:8).
Почему он может говорить: пойди? Потому что сам находится в подчинении. Вот почему его слушаются. Иисус сказал: "В Израиле не нашел Я такой веры". Иисус всегда говорил: "Я пришел не Сам от Себя, но что творит Отец, и Сын творит также". Сотник увидел, что Сам Иисус был под властью. Итак, каждый лидер должен находиться под властью кого-либо, чтобы иметь власть самому. Это очень важно! К сожалению, не все в Церкви Иисуса Христа следуют этому принципу.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:19 | Сообщение # 6 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Принцип четвертый: духовная власть - это отношения, а не структура или организация.
Что это значит? Ваша власть будет действовать лишь там, где у вас будут отношения с другими людьми. У вас нет власти там, где вы просто назначены организацией на лидерскую должность. Это проблема многих деноминаций. Они говорят: "У нас есть вакансии на должность пастора, мы подыскиваем подходящую кандидатуру. Мы должны найти кого-либо". Потом назначают кого-то и говорят: "Теперь у тебя есть власть". Но у церкви до этого не было никаких отношений с этим человеком. Она даже не знает, кто он и какой он. Она не может отважиться доверять ему. Но деноминация говорит: "Это ваш лидер". Возникает вопрос, почему он является нашим лидером? Потому что организация назначила его пастором. Но это абсолютно противоречит Новому Завету! Власть Павла всегда проявлялась через взаимоотношения, не иначе.
Он говорил: "Ибо, хотя у вас тысячи наставников во Христе, но не много отцов ..." (1 Кор.4:15). Отцы имеют взаимоотношения со своими детьми. Такие отношения были у Павла с Тимофеем. Вы замечали, как Павел обращался к нему? Писал ли он: "Я, Павел, епископ, пишу поместному пастору Тимофею соблюдать следующее ..."? Ничего подобного! Он писал: "Тимофею, возлюбленному сыну ..." Я понимаю, почему он так обращался: они проводили вместе время. Он пишет, что знает его мать и бабушку. Значит, у них была дружба. Он был знаком даже с его бабушкой! Скорее всего, он лично общался с ней. Еще Павел пишет: "Знаю о твоих недугах, Тимофей. У тебя больной желудок". Он знал это. И об этом написано в Библии?! В Послании Апостола говорится о желудке?! Почему? Потому что Павел и Тимофей были друзьями. У них были личные отношения. Дружба с теми, кто находится в твоем подчинении, это также забота об их желудках! В этом заключаются взаимоотношения.
К примеру, если я стану чаще приезжать к вам и служить, то меня будет побуждать к этому желание подружиться с вами и вашими лидерами. Я не хочу быть просто "конференционным проповедником", но быть другом. В этом суть Библейской власти. В 20 главе Деяний читаем о том, что когда пресвитеры церкви в Ефесе узнали, что больше не увидят Павла, то все стали плакать и обнимать Павла (Деяния 20:37-38). Должно быть, они были большими друзьями. Павел писал к церкви в Фессалониках (1Фес.2:8): "Так мы, из усердия к вам, восхотели передать вам не только благовестие Божие, но и души наши, потому что вы стали нам любезны". Павел говорит, что разделил с ними свою жизнь. Он делился своей жизнью!
Я занимаюсь обучением лидеров. Часто во время обучения я приглашаю их пожить в моем доме. Я хочу разделить с ними свою жизнь, чтобы они видели меня не только за кафедрой, но и тогда, когда я просыпаюсь или ложусь спать. Они видят мою семейную жизнь. Они видят, что происходит, когда я теряю ключи от машины, что случается трижды в день, и когда не нахожу их, опаздывая на встречу! Или когда я деваю куда-то свой бумажник. Я часто кладу вещи не на свое место, а потом не знаю, где положил их. Многие мужчины делают то же самое. Существует поговорка: женщины ищут все глазами, а мужчины - устами. "Куда я положил?! Куда положил?!", - кричат мужчины. Приходит жена и находит своими глазами. Я еще раз хочу подчеркнуть, что впускать людей в свою жизнь является принципом Библейского лидерства.
У меня будет власть говорить что-либо людям только в том случае, если между нами существуют взаимоотношения и они согласны подчиняться моей власти. Библия фокусирует на этом наше внимание.
Принцип пятый: характер, а не только духовные дары.
Библия говорит, что если кто-то желает стать лидером, у него должен быть Божий характер. Да, он должен иметь духовные дары и помазание, но не только это. Когда я обучаю людей, во-первых, первое, что я стараюсь не только дать им Библейские знания и обучить мастерству (что тоже важно), но и развить в них характер Христа. Я иногда говорю им: "То, что вы сейчас делаете, - не от Бога. В этой ситуации вы не были дружелюбны, не были достаточно внимательны". Важно развивать характер! Служитель не должен быть гневливым, так как он - слуга. Поэтому я учу будущих лидеров тому, как прежде всего быть слугами.
Однажды ко мне обратился молодой человек. Он был пастором соседней церкви. Он попросил меня, чтобы я немного обучил его лидерству. Я сказал ему, что он может приезжать ко мне два раза в неделю и я буду работать с ним. Однажды, когда он был у нас, моя жена позвонила мне в офис и сказала, что у нашей собаки завелись блохи. Тогда я попросил своего стажера: "Не мог бы ты помочь мне вывести блох у моей собаки?" Хорошая подготовка для христианского служения! Почему? Он должен был научиться служить. Это развивает характер. Итак, наряду с помазанием должен развиваться Божий характер.
Принцип шестой: духовная власть освобождает, а не контролирует.
Мирская власть контролирует. Это не верно. Все, к чему она стремится, - контролировать жизнь людей. Ее источник - демонический. Мы должны помнить, что сущность колдовства - это контроль. Занятие колдовством против кого-либо - это попытка контролировать и управлять обстоятельствами или человеком. Манипуляция и контроль действуют в одном духе. Этого не должно быть в Церкви! Ибо цель лидерства в Церкви - снарядить ее к тому, к чему она призвана (Еф.4:12):"... К совершению святых, на дело служения ..." Если у вас есть дар Божий, то лидеры в Церкви служат для того, чтобы сделать вас способным использовать этот дар. Таким образом, вы будете безопасны в использовании Божественной власти. Это никак не ограничивает вас в проявлении духовных даров, но дает вам возможность свободно двигаться в этом. Контролирующее лидерство ведет к застою, зависти и нежеланию позволять людям развиваться выше самих себя. Причиной этому часто служит чувство незащищенности. Оно - как пробка, которую наглухо вгоняют в бутылку, чтобы не выливалось содержимое. Лидер не должен быть пробкой в бутылке, преграждающей путь содержимому! Он должен быть совершенно не таким!
С некоторыми людьми, я работаю многие годы. Они как бы часть моей апостольской команды. И я открыт к тому, чтобы их служения были гораздо больше моего, так как я обучал их и они не обязаны повторять мои ошибки. Я говорю им о своих неудачах и обучаю тому, чтобы они учились на них. Они задумываются, а я высвобождаю их к Божьему призванию в их жизни. Я не хочу держать их под своим контролем. Христианское лидерство всегда обучается и делегирует власть.
Павел представляет совести каждого человека себя и свое служение (2 Кор.4:2). В этом суть лидерства: оно никого не принуждает идти вопреки своей совести.
Духовная власть всегда освобождает, а не контролирует.
Принцип седьмой: лидерство всегда связано с командой
Библия постоянно говорит о взаимодействии команды и никогда о служении одногочеловека! Никогда! Даже когда Иисус посылал Своих учеников, Он посылал их по двое. Церковь нуждается в командном руководстве.
Апостольское служение должно состоять из лидерской команды, пророческое служение должно состоять из команды лидеров. Важно наличие команды! Павел отказывался предпринимать что-либо без команды. Потрясает место из Писания, где Павел говорит: "Пришедши в Троаду для благовествования о Христе, хотя мне и отверста была дверь Господом, я не имел покоя духу моему, потому что не нашел там брата моего Тита ..." (2 Кор.2:12-13).
Павел не проповедовал, хотя для этого была открыта дверь, так как у него не было команды! Удивительно, не так ли?! Его беспокоило отсутствие Тита! Павел всегда действовал в команде. Когда Филипп пришел в самарийский город проповедовать Христа, народ слышал и видел, какие он творил чудеса (Деян.8:5-7). Образовалась целая церковь. Тогда Петр и Иоанн пришли к нему из Иерусалима. И здесь мы видим взаимодействие команды! Так понимает Библия духовную власть.
Обратите внимание, старейшины или пресвитеры церкви в Библии всегда написаны во множественном числе.
Почему нужно сотрудничать командой?
Во-первых, команда - это признание того, что мы не обладаем всеми дарами. У меня есть свой дар, но как я могу один вести церковь с помощью этого дара? Для этого нужны другие дары. Мне необходима команда.
Во-вторых, команда обеспечивает подотчетность. Лидер обязан быть подотчетным! Поэтому он должен быть готов по совести дать отчет перед:
- Богом (Евр.13:17). Если вы, как лидер, однажды должны будете отчитываться Богу, то будет хорошо сейчас учиться быть подотчетным. Поэтому вы должны упражняться в этом. Однажды мы предстанем перед Богом, и Он скажет: "Я поставил тебя лидером. Как ты справился с этим?" Действует отрезвляюще, не правда ли? Итак, во-первых, подотчетность Богу.
- своей женой. Почему? Потому что она знает мои проблемы. Она знает, что я не идеален. Поэтому нам следует быть в ответе друг перед другом, как мужу и жене. Вы согласны, мужья?
- командой. В нашей церкви есть команда лидеров. Некогда я руководил ею. Несколько лет тому назад Бог призвал меня к другому служению, поэтому я делегировал свое прежнее руководство. И это хорошо! Но я все же остаюсь частью этой команды. Для меня нет проблем в этом. И мы подотчетны друг другу. Например, если один из нас проповедует, то остальные члены команды могут сказать: "Ты говорил очень хорошо, но в жизни не делаешь этого в полной мере. Постарайся исправить это". Именно так мы и поступае
Почему? Потому что хотим быть испытанными проповедниками. Раз в месяц у нас бывает совместный завтрак в 6:30 утра. Мы как бы держим ответ друг перед другом - задаем вопросы друг другу: "Как твои взаимоотношения с Богом? Проводишь ли ты время с Господом? Какова твоя молитвенная жизнь?" Или: "Как твой брак? Есть ли у тебя проблемы?" Я знаю, когда у нас нет каких-либо проблем, все из команды видят, насколько моя жена свободна в общении с ними. Если же я не очень хороший муж, от меня ожидают, что я расскажу им об этом. Конечно, иногда это не очень приятно. Но я знаю, что это полезно для меня. Поэтому мы задаем вопросы на счет брака: "Проводишь ли ты выходные со своей семьей, как должно? Или ты слишком занят для этого?" Еще спрашиваем: "Есть ли финансовые трудности? Есть ли у тебя долги?" Мы хотим делать все как можно лучше для Бога. Поэтому мы не желаем, чтобы что-либо ускользало из нашей жизни. В этом смысл команды. Я подотчетен своей команде. - своим руководителем или тем, под властью которого находишься. Как я говорил, мой приезд в Россию связан с предложением тех, под чьей властью я нахожусь.
- людьми в церкви, которым ты служишь. Когда люди говорят: "Ты наш пастор!", это значит, что я служу им. Тогда я несу ответственность перед ними. И если кто-либо в моей церкви чувствует, что что-то в моей жизни не в порядке, он свободно может сказать мне об этом. Я учу их этому, и они поступают так. Я - не для сцены, чтобы возвышаться над ними. Я - слуга, я подотчетный человек. В этом состоит Библейское лидерство.
В-третьих, команда открывает много источников мудрости (Пр.15:22): "Без совета предприятия расстроятся, а при множестве советников они состоятся". У меня нет всей мудрости. Я сам не могу вести церковь.
В-четвертых, что очень важно, в команде отражается образ и подобие Божье.Почему? Бог пребывает в едином союзе: Отец, Сын и Дух Святой. Можно сказать - это святая команда. Бог создал нас по Своему образу и подобию. Поэтому и мы устрояемся в команды. Но множество церквей не верят в это. Однажды я даже слышал, как некто учил: "Один Бог, одна вера и один пастор!" Да, внутри команды кому-то необходимо вести ее. Иначе у нас получится комитет или "совет". Но комитеты ("советы") - не для церкви! Нет места комитетам ("советам") в церкви! Команда - это не комитет или консилиум. Комитет ("совет") останавливает всякие действия в церкви: у каждого свое мнение, каждый прав по-своему. Это не команда. Команда - это совместное сотрудничество для достижения одной общей цели.
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:25 | Сообщение # 7 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| КЕМ БЫЛ ГЕДЕОН?
До пролития Крови
Беззащитный
«Ныне оставил нас Господь и предал нас в руки Мадианитян»
(Суд.6:13).
Испуганный
«… сделай мне знамение, что Ты говоришь со мною» (Суд. 6:17).
Сильный, но без направления
«… иди с этою силою твоею и спаси Израиля…» (Суд. 6:14).
С комплексами
«… вот, и племя мое в [колене] Манассиином самое бедное, и я в доме отца моего младший» (Суд. 6:15).
Беспомощный
«О, мой Господь! Как я могу спасти Израиль» (Суд. 6:15).
После пролития крови
Храбрый
«И сказали Зевей и Салман: встань сам и порази нас, потому что по человеку и сила его. И встал Гедеон, и убил Зевея и Салмана, и взял пряжки, бывшие на шеях верблюдов их» (Суд. 8:21).
Возмущенный
«И пришел Гедеон к Иордану, и перешел сам и триста человек, бывшие с ним. Они были утомлены, преследуя [врагов]» (Суд. 8,4).
Решительный
«…вставайте! предал Господь в руки ваши стан Мадиамский» (Суд.7:15).
Уверен в себе:
«… смотрите на меня и делайте то же» (Суд. 7:17).
Великий лидер
«И сказали Израильтяне Гедеону: владей нами» (Суд. 8:22).
«…и поставь жертвенник Господу Богу твоему, на вершине скалы сей, в порядке, и возьми второго тельца и принеси во всесожжение на дровах дерева, которое срубишь…» (Суд. 6:26)
А каким будет ваш выбор?
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:27 | Сообщение # 8 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Лидерство или служение в церкви – это благословенная и привилегированная миссия, данная Господом разным людям с различными типами призвания. Лидерство нуждается в принципах, но эти принципы не встречаются в системе или культуре этого мира. В послании к Колоссянам 2:8 написано об “основных принципах мира” и что они “не по Христу”. Итак, служение в церкви по своей сути отличается от лидерства в мире. Мы должны научиться этому от Иисуса и Его учения, а не только от этого мира. Даже не смотря на то, что некоторые аспекты лидерства с точки зрения Библии могут не соответствовать сути лидерства в мире.Одним из обманов, которому мы иногда подвергаемся из-за плотской гордости, является то, что мы рождены быть лидерами. Безусловно, у всех нас есть Богом данный инстинкт вести: матери ведут своих детей, отцы ведут свои семьи и так далее. Но иметь инстинкт вести и меть знание о лидерстве – это не одно и то же. Мы все рождаемся с определенными инстинктами, если назвать это более правильно – с “призванием” от Бога. Просто потому, что у меня есть талант к игре на фортепиано, не означает, что мне не нужен учитель или, что мне не нужно заниматься, изучать, развивать данный мне талант. Точно так же и с лидерством. Библейское лидерство мы называем “служением”, так как оно по своей сути отличается от лидерства в мире.Таким образом, чтобы быть успешным в служении мы все нуждаемся в обучении и наставниках, которых в спорте обычно называют тренерами. Они стоят у кромки игрового поля и помогают игрокам максимально увеличить их коллективный потенциал, например, в футбольной команде.Иисус призывает нас играть в команде, ведь у Него Самого была команда из двенадцати, а у Павла из семи человек, и мы можем найти много других команд на протяжении всей истории церкви. Конечно, играть в одиночку может быть более удобно, но в команде играть эффективнее. Фактическая динамика командной работы также включает в себя процесс освящения, который происходит в нашей жизни, когда мы “вынуждены” взаимодействовать с другими людьми, идти на компромиссы, смиряться, когда что-то идет не так, и так далее. Также в команде формируется коллективная база знаний, взаимозависимость от навыков и способностей друг друга.Для того, чтобы быть успешным лидером, тебе необходимо:1. Откровение – раскрыть то, что является новым для твоих последователей. Это приводит к изумлению!2. Вдохновение – Люди нуждаются во вдохновении и мотивации к действиям. Лидер вдохновляет людей.3. Объяснение – Значительным препятствием, которое мешает людям следовать, является отсутствие понимания процесса. Тебе, как лидеру, необходимо объяснить процесс и механизмы, в которых они участвуют – это дает безопасность.4. Действие – “Вера без дел мертва” – провозглашает Иаков. Тебе, как лидеру, необходимо привести людей в движение, действие, вывести их из существующего положения вещей. Необходимо разработать план действий, подготовить дорогу для того, чтобы идти дальше, и определить путь для реализации их мечтаний.Благословений!
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:28 | Сообщение # 9 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Призвание быть лидером
мы столкнулись с большой нуждой в лидерах, которые будут способствовать развитию этих церквей, которые смогут быть теми, кто дает направление, защищает и назидает тело Христово. Говоря о лидерстве с библейской точки зрения, мы видим, что для будущего лидера необходим определенный уровень духовной зрелости. Библейское лидерство не сводится к механическим формулам и шагам, но подразумевает жизнь под Божьим руководством и водительством. Поскольку лидер отвечает не только за себя, но и за людей, которые идут за ним, очень важно понять, что дьявольские нападки будут атаковать его жизнь особенным образом. Если обобщить в нескольких словах, что необходимо помнить, идя по пути, ведущему к лидерству, то это можно свести к следующим моментам:
Прежде чем стать лидером, необходимо, чтобы определенные черты характера стали очевидными в жизни христианина:
- Яркое свидетельство для окружающих того, что Господь Иисус Христос действительно является твоим Господом и Спасителем. Говоря «Господь», имеем ввиду признание того, что Иисус Христос является Богом, и, поскольку Он — Бог, я живу, осознанно подчиняясь Его воле. Говоря «Спаситель», имеем ввиду, что спасение получаем только через Иисуса Христа. Все согрешили; нет другого пути спасения от вины за грех, силы греха и, в будущем, от присутствия греха, кроме спасения через веру в смерть нашего Господа Иисуса Христа за наши грехи и Его воскресение из мертвых для нашего оправдания.
- Не быть из новообращенных. Это требование дано не для того, чтобы разочаровать христиан, недавно вступивших на путь веры, оно также не уменьшает ответственности новообращенных в теле Христовом. Но это увещание побуждает стремиться к тому, чтобы совместить рвение с познанием и мудростью, прежде чем ты сможешь быть лидером для других. Квалификация верного ученика квалифицирует потенциального лидера. Необходимо время для достижения зрелости в вере, которое является очень ценным периодом для становления эффективного лидера (2Тимофею 3:16-17). Даже сам Господь возрастал в мудрости прежде, чем Он начал свое публичное служение.
- Лидер должен обладать одним из разговорных духовных даров. В момент духовного рождения, каждый верующий получил как минимум один духовный дар, который предоставляет ему (ей) важную функцию в теле Христа. Поскольку лидерство подразумевает в большой степени служение речью, будущий лидер должен обладать одним из следующих духовных даров:
Дар учителя. Это данная Богом способность передавать Божье Слово таким образом, что Оно становится понятным для слушателей. (Римлянам 12:7)
Дар пастора-учителя. Это Богом данная способность направлять и учить верующих. (Ефесянам 4:11)
Дар увещания. Это Богом данная способность вдохновлять и мотивировать, укреплять и уверять, а также придавать уверенность и нести надежду. (Римлянам 12:8)
Дар пророка. Это Богом данная способность говорить весть Божьего Слова, которая назидает, вдохновляет и (или) утешает тело Христа. (Римлянам 12:6, 1 Кор. 14, Еф. 4:11)
Дар лидера. Это Богом данная способность призывать и вести других, чтобы они следовали за Господом. (Римлянам 12:8)
Если тебе нравится учить, если другие признают твои способности преподавать Библию, если Господь уже благословил тебя положительными результатами в этом служении, тогда, скорее всего, у тебя есть как минимум один из этих даров.
- И еще один очень важный момент: Необходимо, чтобы служение лидера совершалось по призванию. Духовное служение должно стать ответом верующего на призыв Господа для его жизни, не просто обязанностью верующего или же платформой для решения его собственных духовных нужд. Ряд людей, обращающихся к Господу, будучи отверженными в мире, находят в церкви любовь и принятие. Из-за недостатка духовной зрелости, активно включившись в служение, они относятся к этому, как к платформе для самоутверждения. Таким образом, они не могут достигнуть духовной зрелости, не умеют найти себя во Христе, заменяя это «активным служением». Служение лидера непростое. Оно связано со сложными людьми, критикой, отвержением и непониманием. Вот почему, служение Господу должно совершаться по призванию, а не из амбиций или стремления самоутвердиться. Вот почему так важна духовная зрелость и умение лидера сохранить мир Божий и способность слышать голос Божий: «Вот путь! Иди по нему!»
|
|
|
| |
| love | Дата: Понедельник, 18.11.2013, 18:33 | Сообщение # 10 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Моисей, Иисус Навин – Обучение новых лидеров
Каждое поколение может иметь на себе печать неба. Божье помазание и служение не могут передаваться от одного поколения к другому, как семейная реликвия.И это правда, что мы не оставим в наследство нашим детям веру и наш пример. Они сами должны проложить свой путь в царство Бога. Они должны воевать в своих духовных сражениях. У Бога есть много детей и ни одного внука. Мудрые мужи и жены Божьи понимают, что царство Бога больше, чем они.
И жизнь в этом царстве намного длиннее человеческой. Моисей был могущественно использован Богом. Он был величайшим пророком Израиля. Он знал, что Божья работа продлится намного больше,чем его жизнь. И Моисей искал молодого, с сердцем для Бога человека,который смог бы вести детей Израиля.
И он нашел такого человека – Иисуса Навина. “Моисей сказал Иисусу: “Выбери нам мужей, и пойди сразись с Амаликитянами; завтра я стану на вершине холма, и жезл Божий будет в руке моей. И сделал Иисус, как сказал ему Моисей, и пошел сразиться с Амаликетянами; а Моисей и Аарон и Ор взошли на вершину холма. И когда Моисей поднимал руки свои, одолевал Израиль, а когда опускал руки свои, одолевал Амалик. Но руки Моисея отяжелели; и тогда взяли камень и подложили поднего, и он сел на нем. Аарон же и Ор поддерживали руки его, один с одной, а другой с другой стороны. И были руки его подняты до захождения солнца. И низложил Иисус Амалика и народ его острием меча.” ( Исх.17:9-13)
Очень интересно, как Моисей послал молодого Иисуса в сражение. Хотя он позволил Иисусу участвовать в сражении, он сам был совсем недалеко. Он был на видимом расстоянии от Навина, чтобы все время указывать на источник победы. Моисей мудро разрешил Иисусу сражаться и победить, но он также обеспечил окончательную победу.
Мы видим определенный закон, действоваший в отношениях между Моисеем и Иисусом Навином. Во-первых, Моисей делал Божье дело. Затем он позволилделать то же дело Иисусу, а сам стоял неподалеку. И врезультате, Иисус стал делать все в отсутствие Моисея. Это Божий пример, как поднимать молодое поколение руководителей в народе. Сначала мы сами все делаем,затем они делают все с нами. А в конце они все совершают самостоятельно.
Моисей сделал больше, чем просто воспитал Иисуса для Божьего труда.Он учил его хождению в Боге. Библия говорит: “И сказал Господь Моисею:взойди ко мне на гору и будь там; и дам тебе скрижали каменные,и закон и заповеди, которые Я написал для научения их. И встал Моисей с Иисусом, служителем своим, и пошел Моисей на гору Божью.” (Исх.24:12,13) Когда Моисей встретился с Богом, Иисус Навин был рядом.
Когда Моисей имел встречи с Богом в палатке, и присутствие Бога было так великолепно, Иисус Навин находился там также. Даже когда Моисей уходил, Навин все еще оставался. Он не желал уходить из присутствия Божьего. Моисей учил Иисуса делать Божье дело, но больше всего он учил его лично общаться с Ним.
Нетрудно обучить братьев и сестер делать что-то для Господа. Совсем другое – сделать их смиренными перед Ним. Моисей понимал, что дело Божье – это духовная работа, которую по-настоящему могут сделать только духовные люди. Моисей вывел детей Израиля из Египта, а Иисус Навин ввелих в обетованную землю. Служение, которое нес Моисей не остановилось с его смертью. Новое поколение было подготовлено,чтобы продолжить путь.
Если мы будем мудрыми, то мы не только сделаем Божье дело. Еще мы научим следующее поколение познавать, любить и жить с Ним.
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 09:32 | Сообщение # 11 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Руководство
Вопрос: Как Моисей наставлял Божьим заповедям? (Сам исполнял их, был примером).
Вопрос: Как Моисею удалось стать хорошим лидером? (Моисей показывал народу Израильскому пример своей жизнью. Бог искал такого человека, который мог показать пример своей жизнью. Разве употребил бы Бог для освобождения Израиля человека, который не жил по заповедям Божьим?)
Вопрос: К отцам. Что вам предпринять, чтобы стать хорошими лидерами? (Быть самим хорошим примером. Библия говорит:
1 Tимофею 4:12 12 Никто да не пренебрегает юностью твоею; но будь образцом для верных в слове, в житии, в любви, в духе, в вере, в чистоте.
Вопрос: К детям: Как вам стать хорошими лидерами? (Учитесь принимать верные решения, отличайте добро от зла, избирайте правильное поведение, будьте ответственными)
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 09:37 | Сообщение # 12 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Моисей как руководитель.
Вопрос: как вы думаете, какие качества нужны человеку, чтобы быть хорошим руководителем? (Уважение, которое Моисей испытывал к Богу, произвело в нём четыре качества, позволяющие ему вести за собой народ Божий. Это послушание Богу, вера в Божьи повеления, мудрость и смелость)
Давайте поговорим об этих качествах
1) Послушание. В Библии написано: «Моисей и Аарон поступили так, как Бог повелел им» (исх. 7:6). Моисей слушался Бога и делал всё так, как Бог говорил ему. Моисей был примером для народа, и благодаря этому многие люди, также как и Моисей, исполняли Божьи повеления.
Вопрос: как быть послушным Богу сегодня? (соблюдать Его заповеди)
2) Вера. В Библии написано: «Верою он оставил Египет, не убоявшись гнева фараона…Верою народ прошёл через Красное море, как по суше…» (Евр. 11:27-29). У Моисея была вера в Бога, и, благодаря упованию Моисея на Божье руководство, многие люди стали уповать на Бога.
Вопрос: как твоя вера может помочь остальным? (То, как ты живёшь, может стать примером для окружающих: твоя честность, твоё отношение, твоё поведение)
3) Мудрость. Библия говорит нам: «На другой день сел Моисей судить народ» (Исх.18:13). Народ приходил к Моисею, чтобы получить ответы от Господа на свои вопросы. Моисей был способен дать эти ответы.
Вопрос: каким образом мудрость может помочь тебе и другим? (Зная, что Бог хочет от тебя, ты сможешь иметь правильное суждение, что поможет тебе и другим принимать правильные решения).
4) Смелость. Помните, когда фараон отправил армию вслед за Израильтянами к Красному морю? Как сильно испугался народ Израилев! (Исход 14:13). Моисей сказал народу: «не бойтесь, стойте твёрдо и увидите спасение Господне, которое Он соделает вам ныне». Вера Моисея сделала его сильным, и эта смелость помогла народу Израиля благоговеть перед Богом и уповать на Него.
Вопрос: Как проявить смелость в наши дни? (Твёрдо стоять на Слове Божьем в любых обстоятельствах, - и дома, и в школе, и с друзьями, и везде).
Как развивать в себе глубокое уважение к Богу? (Уважению и благоговению можно научиться и развивать это в себе, так же как занятия спортом помогают тебе достигать больших успехов).
В Писании сказано: «Собери народ – мужчин и женщин, и детей - чтобы они слушались и учились бояться Господа Бога твоего…» (Второзаконие 31:12)
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 13:35 | Сообщение # 13 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Виведи народ мій Як ділитися Доброю Новиною
У більшості з нас будень розпочинається зі зборів на службу. Потім - день праці. Далі, у поспіху, повернення додому, де чекають господарські клопоти, ро¬динні проблеми. Найчастіше у нас зовсім не лишається ні часу, ні сил на щось інше, не говорячи вже про звіщання Доброї Новини.
Але Господь постійно закликає нас проповідувати євангеліє: Він жадає залучити до Себе кожного, і наша участь у цьому просто необхідна. Як Ісус сказав Своїм учням, так Він говорить і нам: «Жнива великі, та робітників мало» (Мт 9,37-38). І тому Він просить, щоб ми переглянули свої пріо¬ритети і знайшли час і сили, щоб долучитися до Його жнив.
Покликання Мойсея
З подібним закликом Бог звернувся до Мойсея близько трьох тисяч років тому. Після своєї втечі з Єгипту Мойсей жив у Мідіянській землі, був одружений, у нього була дитина, і він пас отари свого тестя. Незважаючи на все це, Господь з'явився Мойсею в палаючому терновому кущі і закликав піти до фараона та переда¬ти таке послання від Нього: «Відпусти Мій народ» (Вих 5,1). Але Мойсей чемно відмовив Богові, причому не один, а п'ять разів!
Спочатку Мойсей сказав, що він не гідний такого високого по¬кликання: «Хто я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів ІзратязЄгипту?»(ВихЗ,П). Потім він охарактеризував себе як нео¬бізнаного для цієї місії: «Як прийду оце я до синів Ізраїля...Що ска¬зати мені їм?» Але Господь продовжував наполягати, обіцяючи: «Я буду з тобою» (Вих 3,12). Тоді Мойсей вирішив заперечити, підійшовши з іншого боку: «Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу» (Вих 4,1). Тоді Господь дав Мойсею владу робити чудеса, що, безсумнівно, мало переконати фараона.
Тоді, будь-що намагаючись відмовитись, Мойсей згадав, що він поганий оратор: «... тяжкомовний я і тугоязикий» (Вих 4,10). Але для Бога і це не було перешкодою: «Я буду в устах твоїх»(Вих 3,12). Нарешті, Мойсей просто і щиро попросив: «Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш» (Вих 4,13). Але Господь наполягав і, врешті-решт, переконав Мойсея почати місію, яка стала однією з найвизначні¬ших в історії вибраного народу та всього людства.
Відповісти на заклик
Через тисячу двісті років після покликання Мойсея до цієї місії Гос¬подь закликав Ісуса Христа. Цього разу мова йшла також про звільнен¬ня, але не з єгипетського рабства, а з рабства гріха. Завдяки послуху Своїх вибраних слуг (Мойсея та Христа), Господь звільнив Свій народ з рабства. Страшно подумати, що сталося б, якби Мойсей не прийняв Божий заклик, а Ісус відкинув Хрест. Де б ми брали сили для життя? На шо б сподівались?
Але якими б надихаючими не були ці історії, привід для суму за¬лишається: у світі дуже багато людей, котрі перебувають у рабстві. Вони не знають про свободу, яку Христос здобув для них Хресною смертю, вони не пізнали радість покаяння. І, найголовніше, вони не відають про те, як гаряче їх любить Господь Бог. Саме тому Гос¬подь закликає нас розповідати людям про це. Йому, ймовірно, до¬водиться просити нас п'ять, десять і більше разів, перш ніж ми відпо¬вімо на Його заклик. Але незмінним залишається одне: Бог жадає, щоб ми стали Його свідками.
МОЛІТЬСЯ, МОЛІТЬСЯ, МОЛІТЬСЯ
Проповідь Євангелія починається не тільки з того, що ми муж¬ньо зважуємося на неї. Плоди нашого благовісту також залежать від благодаті, яка діє в людях, до яких ми звертаємося. Саме тому, перш ніж спробувати поділитися Євангелієм, нам слід молитися, причо¬му наша молитва має бути цілеспрямованою і зосередженою.
Наприклад, можна скласти список із кількох чоловік, яким ви в даний час маєте намір проповідувати Євангеліє. В цей список мо¬жуть увійти ваші діти, рідні, друзі, колеги по роботі, навіть мало¬знайомі люди. Щодня, хоча би п'ять хвилин, цілеспрямовано мол¬іться за цих людей. Просіть, щоб Господь Бог вилив на них Свою благодать і дав вам можливість поділитися з ними своєю вірою. Будьте старанні, не пропускайте ні дня. Пам'ятайте, що Ісус Хрис¬тос жадає наповнити цих людей Своєю живою водою і закликає вас бути посудиною для неї.
Христос сказав: «Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите,-і буде вам так» (Мк 11,24). Безсумнівно, щодляєванге-лізації вкрай необхідна ваша власна віра. Оживляйте віру в те, що Господь дійсно прагне доторкнутися до кожного з вашого списку. Вірте, що ці люди можуть навернутися до Бога, яким би неможли¬вим це не здавалося! Справа благовісту потребує стійкої віри і пост¬ійної молитви. Пам'ятайте, що ви молитеся за те, щоб люди звільни¬лися від невір'я, від влади сатани і цього світу, від колишніх образ і всього, що утримує їх далеко від Бога та Його Церкви.
Слухайте, підтримуйте, аналізуйте
І психологи, і священики сходяться в одному: найефективнішим способом допомогти зціленню і наверненню людини є вміння вислухати її. Кожен цінує, коли хтось виявляє щиру цікавість до його проблем, нужд, сподівань. Усі ми хочемо мати близьку людину, з якою могли б поділитися сокровенним, а ті, хто далекі від Бога, най¬частіше відчувають себе ще більш самотніми. Тому для такої люди¬ни велике щастя, коли знаходиться той, хто приймає її саму і її по¬треби близько до серця!
Отож зумійте вислухати та знайдіть слова підтримки і розради. Також ми можемо поділитися з людиною своїм власним досвідом життя до і після зустрічі з Богом. Звичайно, словами підтримки не повинні бути порожні лестощі чи запобігання, або довга низка по¬рад. Ми покликані нагадувати про доброту і милосердя Бога, пере¬конувати людину не впадати у відчай, поглянути на проблему Бо¬жими очима. Іноді буває достатньо нагадати іншій людині про її цінність і гідність. Такі істини, якщо вони сказані від усього серця, можуть допомогти людині відчути люблячий дотик Самого Бога.
І ще один ключовий елемент євангелізації — це аналіз. У ділово¬му світі бізнесмени постійно аналізують і оцінюють свої перспек¬тиви. Вони вивчають ринок, шукають кожну можливість, яка може допомогти їм отримати більше прибутку. Так і ми маємо постійно аналізувати і переосмислювати свій благовіст, запитуючи себе: «Який підхід був плідним, а який ні? Чи вмію я слухати людей, чи більше говорю сам? Чи наполегливий я у молитві? Чи підтримую я тих, хто впав на дусі?» І найважливіше: «Господи, яким має бути мій на¬ступний крок?»
У цьому немає нічого неможливого
Вибрати декілька людей і щодня молитися за них — це не є тяж¬кою працею. Це не забирає багато часу. Розмовляти з людьми і, що ще важливіше, слухати їх — теж не так вже й обтяжливо. Немає нічого тяжкого в тому, щоб підтримувати сестер і братів у Христі, ставити¬ся до них зі співчуттям і любов'ю. І нарешті час від часу неважко оцінювати свої зусилля й аналізувати їх.
Бог закликає всіх нас звіщати Добру Новину, як Він закликав Мойсея, і дає нам необхідні для цієї місії сили. Тому не бійтеся: мо¬літься за обраних вами осіб і намагайтеся привести їх до Христа. І ви побачите, як Бог робить чудеса і відкриває для вас усе більше можливостей для євангелізації!
Січень 2011 №1(113)
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 13:54 | Сообщение # 14 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Історія поклику Мойсея.
Читаючи історію Мойсея, ми беремо дуже цінні уроки для себе. Починаючи від народження, звертаючи увагу на ситуацію, в якій був Мойсей — уроків дуже багато. Але по особливому я хочу звернути увагу на історію поклику Мойсея до служіння Богом.
Вихід 3:1-10.
З цього місця в мене є декілька думок.
Бог виявляє Мойсеєві Свій план і Свою волю.
Тоді Бог дає покликання.
Цікаво те, що покликання – це не втілення егоїстичних мрій на власне життя. Твоє покликання в першу чергу стосується служіння іншим людям.
Точно так само працюють в нашому житті дари Духа — не для себе, а на користь Церкві.
Бог запалив для Мойсея кущ, тим самим Він показував, що хоче запалити серце Мойсея для виконання Божого покликання.
Істина: у Бога завжди є що робити, і в Бога завжди є робота для вас.
Як Мойсей приймав своє покликання?
1) Хто я такий? Вихід 3:11
Бог не відповідає прямо на це питання — ти Мойсей, ти єврей, ти лідер, ти самий кращий, ти навчений мудрості єгипетської, ти претендент на трон Єгипту.
Не так важливо, хто ти такий — який ріст, вага, врода, положення, матеріальний стан, професійні навики.
Коли я навчався в семінарії, в моїй церкві для мене від пресвітера була пропозиція — поїхати служителем в одне село, де нещодавно відкрили церкву. А мій друг сказав мені — «ти ж семінарист, негоже тобі їхати в село». І я подумав: справді, хіба це мій рівень — їхати служити в сільську церкву? Бог зробив так, що я проявив послух, і служив певний час в тій церкві.
Можна не тільки недооцінити себе, але і переоцінити, коли стоїть питання — до чого кличе мене Бог? Мойсей недооцінив, я себе переоцінив — але питання було в тому: хто я є насправді?
Бог дав відповідь Мойсеєві — «Я буду з тобою». Чи бачите ви тут, що Бог розказує, який Мойсей є насправді, або якими ми маємо бути, щоб виконати своє покликання? Ні, такого тут Бог не говорить. Бог каже інше — головне, щоб Я був з тобою!
Саме головне — чи є Бог з тобою.
Апостол Павло розумів важливість Божої присутності і він довіряв Богові у всіх ситуаціях, коли звершував своє покликання.
Фил.4:13 – «Я все можу в тім, хто мене підкріпляє, в Господі Ісусі Христі» — це не питання людських можливостей – це питання, чи довіряєш ти завжди Богові.
Тому для мене прийняти своє покликання - ЦЕ ПИТАННЯ ДОВІРИ ДО БОГА.
2) Хто Ти такий? Вихід 3:13
Я думаю, що це найкраще питання, яке міг задати Мойсей. І можливо він спитав це не для того, щоб по справжньому пізнати Бога, а щоб відказатися від пропозиції, та все ж таки питання, яке відкрило Мойсею Бога. Це питання не є дивним — Мойсей справді не знав Бога у своєму житті. Він знав про Бога, і ось настав час познайомитися особисто з Богом. І Бог відповідає Мойсеєві — Я Сущий, Той, Хто був, є і буде, Той, Хто наповняє Собою все.
Коли ми зустрічаємось з Богом, ми вправі спитати: Хто Ти? Який Ти? — це питання, які ведуть нас до пізнання нашого Бога, до пізнання Його волі для нашого життя, і, відповідно, це допомагає виконати своє покликання.
Вивчаючи історію виходу єврейського народу і служіння Мойсея, цей чоловік постійно практично отримував відповідь на своє питання через:
Чудеса
Особисті зустрічі з Богом
Явлення Богом справедливості, сили, захисту.
Мойсей виконував своє покликання через постійне пізнання Бога.
Але спочатку був перший крок: Хто Ти такий?
Тому для мене прийняти своє покликання — ЦЕ ПИТАННЯ НАШОГО ПІЗНАННЯ БОГА.
3) Не повірять мені. Вихід 4:1
На це питання Бог відповідає Мойсеєві не словами, а чудесами. Але задайте питання: створенні чудеса — це справа Мойсея чи Бога? Звісно, що Бога. А коли народ ізраїльський переходив по суху через море, а манна з небес, а перепели і інші чудеса? Все це зробив Мойсей чи Бог? Бог, але через Мойсея. Ось в чому важливість Божої відповіді на це питання: Я буду працювати через тебе, Мойсей.
Що це означає? Бог працює через мене. Ми інструмент в Божих руках. Чи дозволимо ми Богу працювати через нас? На це потрібно смирення. Без смирення ми будемо робити тільки своє і для своєї слави, і в результаті не отримаємо благословення.
Коли Бог сказав Мойсею проговорити слово до скелі і вона дасть воду, а Мойсей вдарив по скелі – це акт непокори перед Богом, саме тоді це зробив не так Бог, як сам Мойсей. Чому Бог розгнівався на нього? Бо це Мойсей зробив сам, а не Бог через нього.
Тому для мене прийняти своє покликання – ЦЕ ДОЗВОЛИТИ БОГОВІ ЧЕРЕЗ ВЛАСНЕ СМИРЕННЯ ПРАЦЮВАТИ В НАС І ЧЕРЕЗ НАС.
4) Я не вмію говорити. Вихід 4:10
Це ще одна відповідь, якою ми дуже часто зловживаємо, коли просто хочемо уникнути того чи іншого служіння. «Я не вмію гарно говорити, я не вчився, я невпевнено почуваю себе на сцені, я не знаю, що сказати…..», і кожен для себе може продовжити цей список.
Бог відповів Мойсею — все залежить від Мене, Я даю мову, Я забираю мову. Я подаю всі можливості для того, щоб ти, Мойсей зробив те, до чого Я тебе кличу. Я навіть дам тобі в помічники Аарона, твого брата.
Бог ніколи не помиляється, коли створив нас такими, якими ми є. Бог не помиляється тоді, коли кличе нас до якоїсь праці, а ми кажемо, що для того у нас не вистачає можливостей, чи талантів. Бог взагалі ніколи не помиляється. І у нашому випадку також.
2Пет.1:3-4 – для мене ключовим словом у цих віршах є «усе». Це означає, що абсолютно і максимально Бог подав і забезпечив нас усім, що необхідно для нашого життя, служіння і, звісно, для виконання Божого покликання.
У нас є:
Наші таланти, що дав нам Бог в день фізичного народження
Наші обдарування, які дав нам Бог в день нашого духовного народження
Наші брати і сестри, які служать разом з нами
Наша віра, яка є рушійною силою звершувати своє служіння.
Ми дуже часто говоримо: я не такий, я не така — фізично, розумово, здібності не такі і т.д.
Бог, Ти хочеш, щоб я служив? Але глянь, якого Ти мене створив — Ти помилився. Або неправильно створив, або не для того кличеш. Бог помилився? Бог може зробити щось невдале? Ні!!!
Ми просто недооцінюємо свої можливості. А правильніше – ми не дозволяємо тим самим Богові реалізувати Свою силу через нас і наші можливості. А чого? Ми не довіряємо Богові, ми не пізнаємо Його, ми не смиряємось перед Ним!!! А тоді дивимось на себе – і ми не такі, все не таке, всім незадоволені.
Тому для мене прийняти своє покликання — ЦЕ ПРИЙНЯТИ СЕБЕ ТАКИМ, ЯКИМ МЕНЕ СТВОРИВ БОГ.
5) Просто поклич іншого. Вихід 4:13
Це була остання спроба Мойсея відмовитися від Божого поклику. Що рухало Мойсеєм після того, коли Бог показав, що все залежить від Нього, а Мойсей повинен просто підкоритися під Божу руку?
Господи, я все знаю, але… пошли іншого, тільки не я!!! Мені це нагадує панічний страх.
Чому Йона не хотів послухати Бога, а почав втікати від Нього? Що керувало ним? Я думаю, що тут починають працювати такі моменти, як довіра Богові, пізнання Бога, визнання Бога. Саме те, про що ми говорили вище. Якщо в моєму духовному житті немає Бога, то невже я можу говорити про виконання волі Божої? Ні, всього скоріше я скажу: тільки не я, Господи.
Коли Ісая зустрів зустрівся з Богом (Іс.6:8) і почув Божий заклик, він відповів: Ось я! Пішли мене!
Для Мойсея прийняти Боже покликання означало прийняти Бога. Саме в той час, коли Бог звернувся до нього, розпочалася дорога цього чоловіка з Богом. Коли Мойсей пручався Бог розгнівався, але не відмовився від Свого поклику. Ми не можемо воювати з Богом – ми програємо. Це була остання спроба Мойсея відмовитися не тільки від місії, а й від Бога.
Тому для мене прийняти своє покликання — ЦЕ ПРИЙНЯТИ БОГА.
Сьогодні Бог приходить до кожного із нас по своєму. До когось через обставини, через хвороби, через рясні благословення. Через молитви, спів, проповідь Бог також може вас закликати до певних дій. А може Бог проговорить до вас через кущ, що горить?!
Дві відповіді є:
Не я. Поклич іншого.
Ось я! Пошли мене!
Можливо в ці дні, або сьогодні Бог закликає вас до примирення з Ним! Як ви відповідаєте:
Я ще занадто грішний, перестану курити, пити, матюкатися, і тоді…
Або, мене це не стосується – я хороший, добрий, ввічливий. Хай йдуть до Бога оті грішники…
Ось я! Прости мене!
Прийміть рішення і розпочніть своє життя з Богом, виконуючи Його призначення для вашого життя!
версія для друку
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 14:02 | Сообщение # 15 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
Мені дуже подобаються слова, які сказав батько того хворого юнака з історії: «Вірую, Господи, - поможи недовірству моєму!» Це були чесні слова. Він не казав, що вже і так віруючий і сам може справитися з усіма проблемами. Він також не казав, що буде до кінця життя довіряти тільки Богу і буде супер віруючим християнином. Навпаки, він визнавав свою безпорадність, навіть безпорадність у вірі і просив укріпити його довіру: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!»
Дещо подібні слова сказала Тереза Авільська (одна католицька монашка, яку церква визнає за святу). Вона колись писала: «О Боже, я не люблю Тебе, я навіть не хочу любити Тебе, але я хочу хотіти любити Тебе». Це також правдиві слова, які можна сказати про кожну людину. Кожен з нас не народжується з любов’ю до Бога. Кожна людина від самого народження не має бажання слідувати за Богом. Людина є мертвою через свої гріхи. Але тільки Бог може пробудити людину, тільки Бог може вкласти в серце людини бажання любити Бога. Тільки Бог може помогти нашому недовірству. Саме через ті слова Терезу назвали реформатором свого часу.
Великою проблемою в нашому народі є те, що всі ми називаємо себе віруючими. Запитайте кожного жителя Сваляви і майже всі вам скажуть, що вірують в Бога. Люди вважають, що вони мають достатньо хороші відносини з Богом, вірять у Нього, виконують якісь там ритуали, щось там платять для церкви і все. Але мало хто з цих людей задумується над покаянням, над своєю величезною недовірою до Бога та абсолютною неспроможністю виконати хоча б одну з заповідей чи, наприклад, те прохання в молитві «Отче Наш». Тим більше жоден не спроможний допомогти собі зі спасінням. Люди вважають себе живими для Бога, хоча є духовно мертві. Люди вважають віруючими, хоча самі не знають у що вірять. Але більшість приходить у церкву заради традиції, щоб показатися перед Богом та перед людьми.
Той чоловік з нашої історії хоч і каже, що він віруючий, але тут же добавляє, що його віра є на стільки мізерною, і його довіра до Бога така незначна, що без Божого втручання в його життя та в життя його сина просто неможливо обійтися. Ми зараз не будемо заглиблюватися у ту історію про одержимого сина та його батька, я лише хотів запитати: чи був би спасенний той юнак з нашої історії без втручання Ісуса Христа? Чи був би в раю той юнак в кінці свого життя? Думаю, що ні. Зверніть увагу, що якби Христос не втрутився в життя того молодого чоловіка, він так і залишився б одержимий. Тільки Христос може повернути людину до життя. Тільки Ісус може очистити серце людини від всього нечистого. Людина сама по собі на це абсолютно неспроможна. Навіть той батько також говорить Ісусу, що хоч я і називаю себе віруючим, але тільки Ти, Господь можеш укріпити мою довіру до Тебе.
Без Божого втручання у наше життя, ми так і залишимось духовно мертвими людьми. Без Божого наповнення нашого життя Духом Святим, наша молитва «Отче Наш» так і залишиться пустими словами, які ми говоримо, але виконувати не бажаємо. Саме тому, разом з тим чоловіком з нашої історії нам потрібно перш за все молитися до Бога, щоб Він укріпив нашу довіру до Нього, допоміг нам не тільки говорити «Отче наш», але справді хотіти, щоб так сталося. Якщо Бог не втрутиться в наше життя, ми так і залишимось мертвими для Нього через наші гріхи. Без Його змін нас самих, ми навіть молитися не будемо хотіти. Тільки тоді, коли Христос відновить нас до нового життя, коли Він очистить наше серце, дасть нам віру – тоді ми будемо мати право називати себе християнами та дітьми Божими.
Нажаль, довіра до Бога багатьох людей в нашому народі на стільки слабка, і на стільки мізерна, що нам так само потрібно взивати до Господа: «Поможи недовірству моєму». На скільки ви особисто можете довіряти Богу? Ми часто звертаємось до Бога, як до нашого Отця, але чи довіряємо йому?
Напевно, вся наша біда і є в тому, що ми не маємо повної довіри до нашого Бога. Часто людина намагається все сама вирішити і не надіятися на Бога. Але виходить так, що має ще більші проблеми. Що заважало тому батьку з нашої історії? Він сам просив Ісуса, щоб Він перш за все міг довіряти Богу. Якщо немає довіри до Бога, то і чуда не буде. Якби не довіра до Бога того батька, думаю, його син і далі залишився б у такому ж становищі. Але не маючи більше ні на кого надії, зверніть на це увагу, батько просить Ісуса, він надіється тільки на Нього. Більше виходу у нього вже не було. І хоч ця довіра була слабкою та мізерною, хоч її потрібно було укріпити, проте вона була.
В Слові Божому міститься дуже багато прикладів, де показано довіру до Бога. Нам би таку само мати довіру. Згадайте Ноя, якому Бог сказав, що знищить все людство і якому потрібно було будувати ковчег. На скільки Ной мав довіряти Богу, щоб один раз почути ці слова від Бога і потім будувати той ковчег цілих 100 років. Напевно, не раз він чув насмішки та глузування інших людей. Напевно, з року в рік він чекав обіцянки Божої. Не сказано, що Бог кожен день говорив з Ноєм і укріпляв його довіру. Але саме ця довіра до Божих Слів і врятувала Ноя та його сім’ю від страшного потопу.
Згадайте Авраама, якому Бог обіцяв нову землю та чисельне потомство, якщо той покину свою країну і піде туди, де Господь йому скаже. На скільки треба мати сильну довіру до Бога, щоб залишити все і вирушити невідомо куди. Відносно потомства, то від самої обіцянки і до народження Ісака пройшло цілих 25 років. Не завжди Аврааму було легко довіряти Богу, часто він думав сам вирішити всі питання, як йому хотілося, але знову і знову Бог навчав його довіряти тільки Всевишньому. В 99 років Бог дає Авраму нове ім’я – Авраам, яке означало «батько численного народу». При цьому він все ще не мав дітей. Напевно його слуги десь стиха висміювали його, адже якось незручно називатися таким іменем, коли ти не маєш навіть спадкоємця. Але насправді Бог є Всемогутнім і варто було Аврааму мати тільки довіру до Господа.
На скільки мала бути сильна довіра до Слів Господніх Мойсея, якому Бог дав завдання вивести народ з рабства. Добре, що Бог часто з ним говорив, і укріпляв довіру Мойсея.
Згадайте Давида, який на стільки довіряв Богу, що не побоявся вийти на поєдинок з велетнем Голіафом. Це ж на скільки треба довіряти Богу, щоб стати на смертний поєдинок з таким солдатом. Це ж не в шашки погратися. Від цієї битви залежала подальше існування Ізраїльського народу. Але в цей момент Давид довіряє Господу.
В Біблії згадано не один такий приклад, коли прості, не вчені, бідні та звичайні люди довірялися Господу і Він робив чудеса в їхньому житті. Це дійсно важливі приклади, важливі історії, які навчають нас, дають зрозуміти, що на Господа можна надіятися, що тільки Йому потрібно довіряти. На скільки слабо ми довіряємо Господу.
Цікаво, що коли ті мужі віри буквально в чомусь малому переставали довіряти Господу, а починали надіятись на себе, поступати самостійно – відразу починалися проблеми. Ми знаємо, що не все було прекрасно у житті цих людей, і як довго вони росли у своїй довірі до Господа. Напевно і ці люди кожен день свого життя починали з молитви: «Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» Я уявляю, як Ной після глузувань його односельчан знову молився до Бога: «Господи, поможи недовірству моєму!». Або як Авраам чуючи насмішки своїх слуг міг також молитися: «Господи, поможи недовірству моєму!» Навіть в апостолів Ісуса був такий момент, коли вони казали своєму Учителю: «Додай Ти нам віри!» (Лук.17:5).
Брати і сестри, ми живемо у світі, в якому панує дух лукавого. У світі, який не любить ні Христа, ні Його послідовників. Кожен з нас ішов би далі цим світом, якби не Христос, який врятував нас, повернув нас до життя, очистив наше серце від всього нечистого. І саме в Ньому нам потрібно шукати підтримку кожен день нашого життя. Ми ніби віруючі, але в той же час нам потрібно більше довіри, більше довіряти Господу, більше покладатися тільки на Нього, більше шукати Його волі та більше служити Йому. Нехай Господь нам у цьому допоможе. Віруємо, Господи, поможи недовірству нашому! Амінь.
|
|
|
| |
| love | Дата: Вторник, 19.11.2013, 14:08 | Сообщение # 16 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 4499
Репутация: 12
Статус: Offline
| ЖИТТЯ МОЙСЕЯ – ЯК ПРИКЛАД ДЛЯ ХРИСТИЯНИНА
Мгр. Андрій Брощак
Народження і життя Мойсея
В книзі Виходу говориться, що Мойсей народився тоді, коли закон фараона (скоріше всього Сеті І) був на заваді народження малюків чоловічої статі, однак він своєю миловидністю зробив неможливим будь яке пожертвування, яке вимагав час. Для того, щоб він лишився живим його мати положила в кошик і пустила по Нілу віддавшись на Божу волю. Єгипетська царівна, коли витягнула його з Нілу, побачивши в ньому очевидний Божий дар, і, будучи доброзичливою прийняла його і взяла за власного сина.
Очевидним було те, що Бог, який вибрав Мойсея для виведення Ізраїлю, опікувався ним і провадив його. Кожну людину Бог до чогось покликав і вибрав для якоїсь справи, але щоб відчути і усвідомити це потрібно почати шукати Господа, а Він попровадить.
В книзі Виходу говориться про те, що Мойсей був угодний Богові і жив Богоугодним життям. В житті Мойсея було три періоди:
1. Школа фараона,
2. Школа мідіам,
3. Період служіння Богові і народові Ізраїлю.
Школа фараона – Як сказано вище, Бог через дочку фараона врятував Мойсея з вод Нілу. Води це також символ проблем з яких спасає Бог. Так само Бог хоче нас витягнути і спасти з „вод великих”. Потім Мойсей отримує високу освіту при дворі фараона. Мойсей будучи принцом Єгипту мав зайняти друге місце після фараона, тобто свого зведеного брата Рамзеса ІІ. Але Бог готував йому служіння в Ізраїлі.
Пустеля Мідіам. – Після втечі з Єгипту, Бог веде його в пустелю Мідіам. Після здобуття високої освіти і високого статусу в Єгипті Мойсей маючи сорок років пішов до Ізраїлю але народ його не прийняв. І він через відомі причини (вбивство єгиптянина під час захисту єврея) мусив втікати і був вигнанцем будучи самотнім ще й перебуваючи в пустинні Мідіам. Пробув він у цій країні сорок років. В Мідіамі він одружився і жив звичайним і ще й тяжким життям. Ці сорок років Бог його духовно укріплював і будував як мужа віри. Цей етап тому і названий – школа Мідіам.
Служіння – Останні сорок років це період служіння Ізраїлю де він був Богові вірним до кінця. Через вірність Мойсея Господь потужно проявляв свою силу, найбільший прояв якої був під час виведення Ізраїлю з Єгипту.
Божий поклик
Мойсей після вбивства єгиптянина живучи втікачем в країні Мідіам з великого мужа став маленьким і лякливим про це сказано в книзі Виходу: „Озирнувся він туди й сюди і побачив, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б’ються; і каже до того, що скривдив: «Чого б’єш ближнього свого?» А той: «Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене як убив єгиптянина?» Злякався Мойсей та й каже собі: «Таки виявилося діло.» Тай фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі; і присів там коло однієї криниці.” (Вих. 2:14-15).
Жити в чужій землі приходнем, означає бути ніким і не мати жодного захисту, немати родини і близьких. Втік він в кам’яну пустелю за якою знаходився Мідіам. Мойсей будучи душевно зраненим своїми братами відкидає традиції євреїв. Коли народився у нього син він його не обрізав. Це зранення було в нього багато років. Мойсей навіть дав імена синам згідно того стану чужинця: 1. Я чужинець, 2. Господь моя поміч. І саме цей стан спонукає його, до пошуків Бога. Мойсей одружився і створив сім’ю, складалось враження, що цим було ніби сказано: „досить з мене, досить я вже більше нічого не можу і не хочу, бо втомився”. Все ж таки Мойсей не кидає всього а служить Богові і сім’ї, цей період у його житті триває 40 років. Але все ж Мойсей був самотній. Перебуваючи у цій самотності він очікував на Божий прихід у своє життя. Так само і в житті людини коли вона духовно у цій пустинні то приходить до Бога і з глибини сокрушеного серця просить в Нього про допомогу. Саме тоді Бог з’явився Мойсеєві у вогненному кущі і покликав його Собі на служіння (Вих. 3:1-15). Мойсеєві тоді було 80 років, він пішов подивитися на якийсь палаючий кущ: „Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згорає кущ?” (Вих. 3:3). Не дивлячись на свої поразки і зранення він вірить і йде, щоб пізнати хто я, а хто Бог.
„Побачив Господь, що він наближається подивитись, тай кликнув до нього з-посеред куща: «Мойсею, Мойсею!» І відповів той: «Я тут!» (Вих. 3:4). Бог промовляє до Мойсея: «Мойсею, Мойсею!», двічі. Так Господь звертається в Біблії до великих служителів-пророків, двічі. Мойсей зрозумів, що Бог кличе його і він відповідає на Господній поклик «Я тут!». Дальше Бог каже до Мойсея: „Ненаближайся сюди! Скинь взуття зі своїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля Свята.” (Вих. 3:5-а). Так само в Євангелії від Йоана промовляє Ісус Христос до Марії Магдалини „незатримуй мене”. Це означає не вкладай Бога у своє розуміння тобто не створюй власне уявлення про нього яке в більшості є помилковим. Так само Бог каже до Мойсея: „Ненаближайся сюди!”, не вкладай Бога у своє обмежене розуміння через яке створюється власний, неправдивий і обмежений Його образ. Далі Господь говорить до Мойсея: „Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля свята.” (Вих. 3:5-б). Скинути сандалі - означає повністю віддати себе Богові а, свою волю, волі Божій і відповісти на його покликання. Перебування на святій землі означає перебування на Божій тереторії в Його присутності.
Бог об’являє Своє Ім’я
При палаючому кущі Бог нагадує про свій союз і про свій союз він не може забути, Господь сказав: „…«Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова.» І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога.” (Вих. 3:6). Бог не подібний до богів інших народів, Бог є Богом союзу і про свій союз Господь неможе забути. В книзі Виходу (3:7-8) Бог говорить, що переживає за свій народ і, що хоче визволити його з рабства. Деколи може скластись враження чому Бог так довго недає визволення з якоїсь ситуації? Але Господь очікує на відповідну мить коли людина вповні зможе прийняти Його поміч.
Самою головною тут є та подія, що Бог об’являє своє ім’я. Про це сказано далі в чотирнадцятому вірші. „І промовив Бог до Мойсея: «Я той, хто є.» І додав: «Так промовиш до синів Ізраїля: „Я-є” післав мене до вас».” (Вих. 3:14). Тут варто подати коротку етемологію деяких слів: слово ім’я по єврейськи „шем” . Що до Божого імені, то Бог сказав Мойсеєві „Я той хто є” по єврейськи „Ягве”, або „Ех’є ешер Ех’є”. „І додав: «Так промовиш до синів Ізраїя „Я-є” післав мене до вас».” (Вих. 3:14). Тут ім’я Бога є подано як „Я-є”, що також по єврейськи буде „Ягве”. Це ім’я подає саму суть Бога, який є найвищим Буттям і має існування від самого себе. Все інше бере початок від цього Буття яким є Бог. Після цього коли Господь відкрив Мойсеєві цю істину Мойсей зрозумів ким є Бог який його покликав на служіння. Так і кожен віруючий християнин мусить пам’ятати хто є Бог, який дає йому покликання на служіння Господеві і людям.
Коли ми чуємо Божий поклик і бачимо багато перешкод, але нічого неробимо то можемо програти. За Божим покликанням потрібно йти, а Господь у цій дорозі допоможе. Коли Мойсей повернувся додому його зустрів тесть Їтро і Мойсей розповів йому про Боже послання, він повірив у це і не затримав його. Коли Бог когось кличе до якоїсь місії то його неможна затримувати, а потрібно сказати: „йди в мирі”, бо його веде Бог. Звичайно найдосконалішим і прикладом відповіді на Боже покликання є Ісус Христос, який досконало виконав волю Бога Отця „Архирейська молитва” (Йо. 17). Бог кличе і приходить до кожного віруючого по різному, але треба бути уважним, щоб помітити Його прихід. В цьому дуже повчальним і помічним є приклад життя і віри Мойсея. Про це дуже гарно сказано в посланні до Євреїв: „Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.” (Євр. 11:27). Мойсей постійно бачив своєю вірою невидимого Бога в наслідок чого був Богом благословенний і проваджений. Це також є хорошим прикладом для християнина, бо Господь Бог є близько до кожного з нас, тільки на Нього треба звернути особливу увагу.
ЖИТТЯ МОЙСЕЯ – ЯК ПРИКЛАД ДЛЯ ХРИСТИЯНИНА ІІ
Палиця Мойсея
„І промовив до нього Господь: «Що це в тебе в руці?» І сказав Мойсей «Палиця»… . І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимиш чудеса.” (Вих. 4: 2; 17). Палиця була видимим знаком його віри Мойсея яку йому дав Бог, щоб творити знаки і чудеса. Один з таких знаків є поданий в третьому і четвертому стихах. „І промовив Господь: «кинь її на землю!» Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї. І сказав Господь до Мойсея: «Простягни руку твою та візьми її за хвіст». І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці.” (Вих. 4: 3-4).
|
|
|
| |
