Олександр Попчук: «Пильнуй у темряві»
«І породила вона свого Первістка Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його – бо в заїзді місця не стало для них. А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою…» (Лк. 2:7-8).
Коли народився Ісус Христос, на землі стояла ніч. У ті дні кесар задумав провести перепис населення, і всі мусили їхати на свою батьківщину, щоб записатися. Через те перед самим народженням Ісуса всі готелі були переповнені. Бізнесмени тішилися – грошенята сиплються в їхні кишені. Голови багатьох були зайняті політикою. Але більшість людей в Ізраїлі тієї знаменної ночі спали.
Однак знайшлися такі, які не спали. І не в цивілізованих місцях, скажімо, десь у готелі, а на Вифлеємському полі. Ті люди «нічної пори вартували отару свою».
Бог завжди любив спілкуватися зі Своїми людьми, і коли Він робить щось на землі, Він відкриває це Своїм дітям. І кому Він відкрив, що ось-ось народиться Ісус? Саддукеям? Фарисеям? Рабинам? Ні, цю велику таємницю Бог відкриває тим, хто пильнує. Хоча і справа, і зліва темрява, є люди, які пильнують. І саме ці люди отримують відкриття.
Була пора сну, і майже всі спали, але тим, хто пильнував, Бог дає відкриття. І темрява не перешкодила їм отримати його. Дехто може казати, мовляв таке робиться нині і справа і зліва... Дорогі мої, хай вас не цікавить, що робиться справа і зліва. Ми маємо знати, що значить пильнувати у Христі Ісусі.
Наступне. Бог дає відкриття людям, які пильнували свої стада. Тобто ці люди були на своєму місці. Вони не просто не спали – під час темряви вони несли варту, оберігали свою отару.
Можна уявити: горить багаття, навколо нього сидять кілька чоловіків, і враз з неба спадає на них велике світло. Ні Йосип, ні Марія, ні ніхто інший цього не бачили – лише люди, які пильнували. На небі палає заграва. Бог посилає тисячі ангелів, які служать тим трьом-чотирьом членам Церкви. Такий багатий милістю наш Бог!
Хтось спить, хтось бізнес штовхає, а ці прості люди біля багаття слухають проповідь ангела. А потім чують ангельський спів. Бог показав людям щось, наче відеоролик небесного зібрання, – щоб вони знали, що недаремно пильнували. І щоб не переживали через якісь переписи, якісь кесарські задуми. Їх вже не мусило дивувати те, що робиться у світі. На їхніх очах звершалася велика таємниця благочестя – Бог з'явився у плоті!
Я припускаю, що вони кинули жеребок, хто з них найгірший, і залишили його глядіти стада, а самі кинулися в місто. Гей, куди ви, та ж ніч стоїть. Але темрява не заважає шукати Ісуса! Навпаки, пастухи сповнилися Духом Святим і кинулися шукати Немовля. Шукали – і знайшли! Хто шукає, той знаходить. Так скаже через 30 з лишком років після цього Ісус.
Думаю, шукали вони не більше трьох годин. Тобто темрява як була, так і лишилася. Бо темрява – це темрява. І коли Бог спасає нас, то для того, аби ми могли правильно бачити, треба не темряву міняти, а нас. Аби ми впевнилися, що недарма пильнуємо, недарма стоїмо, недарма шукаємо Господа.
Сьогодні породіллям допомагає медперсонал. А Марія народжувала сама. І сама сповила своє Немовля і поклала в ясла. Бог беріг і благословляв її. Але Дитя народилося, а біля Марії і Йосипа нікого, навколо – темрява. І раптом відчиняються двері хліва і заходять пастухи. Бог знайшов через кого підбадьорити Йосипа і Марію. Пастухи переповіли те, що їм звіщено про Ісуса. І все це, зауважмо, відбувалося під час темряви.
Тому хто спав, той і далі спить. А хто пильнує, той пильнує. І оті пастухи, напевне, спати вже не лягали. Написано, що вони «повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Лк. 2: 20).
А ви пильнуєте?
| 
