Я хочу говорити про обмін, який звершив Христос на хресті, обмін, який Бог запропонував людству. Що означає слово «обміняти»? Це відати щось своє і отримати замість нього щось інше. І коли ми підходимо до хреста, на якому висить розіп’ятий Христос, то там відбувається дуже серйозний обмін. Ми приходимо туди грішними, сповненими всілякого зла й неправди, а Він прийшов з неба святим, чистим та досконалим. Біля хреста ми віддаємо Христові свою гріховність, все своє беззаконня. Він же віддає нам Свою праведність, Свою святість, Свою чистоту. І щоб нам змінитися, нам потрібно не лише віддати наші гріхи, нам потрібна повна віра, щоб взяти Його праведність. Христос же повною мірою, з усією глибиною усвідомлення важливості цього бере наші гріхи на Себе. В цьому полягає цей обмін. Він не може нам просто дати Свою праведність, не забравши наших гріхів. Водночас і ми не можемо, віддавши свої гріхи, не взяти Його праведності. Інакше обмін не відбудеться. Часто християни, приходячи до хреста, складають там свої гріхи, своє прокляття, свої проблеми, і відходять від нього, не взявши Його праведності, тому що в них недостатньо віри, щоб прийняти ту праведність, яку Він їм пропонує. Але віддати гріхи – це одне, взяти праведність – зовсім інше. І для Христа цей обмін був не набагато легшим. Уявіть, що означало для Христа не просто віддати нам Свою праведність, а й взяти на Себе всю нашу гріховність.
Заплата за гріх – смерть Кожна людина, яка щось обмінює, зважує, яку вигоду вона отримає в результаті цього обміну. Так само й Бог, будуючи з нами певні стосунки, ставить нам відповідні умови. І відповідно до того, чи виконуються ці умови, чи ні, людство ділиться на дві категорії – на людей, які дотримуються закону, і на тих, які його порушують, або на беззаконників. Щоб бути з Богом, ми повинні прийняти бік верховного Божого закону. Через те, що Божий закон виданий на рівні Самого Законодавця, невідроджена людина не може виконати Божого закону і думає, що щось має в ньому змінитися, бо інакше вона постійно перебуватиме в конфлікті з Богом. Напрошується висновок: або Бог має змінити Свій закон, або Він повинен змінити нашу природу, інакше людство постійно конфліктуватиме з Законодавцем. Перші люди були як Бог за своєю природою, святі й непорочні, і їм навіть не потрібно було ніякого закону. Та коли вони згрішили, то їм набагато легше було підпасти під прокляття, порушивши закон, ніж дотягнутися до благословення, повністю виконавши його. Щоб отримати благословення, нам потрібно постійно виконувати увесь закон, та щоб підпасти під прокляття, вистачає один раз порушити лише одну з вимог закону. І коли ми усвідомлюємо це, то просто жахаємося. Звідси можна зробити висновок, що кожен, хто перебуває під законом, перебуває під прокляттям. Я роблю цей висновок на основі того, що ми грішні і по багато разів на день помиляємося. Жодна людина, навіть добра, навіть благородна, навіть та, яка дуже старається виконати закон, не має шансів отримати ті благословення, про які йдеться в цьому ж законі. Цим я хочу проілюструвати те, що людство опинилося в глухому куті, людина не мала виходу. Вона була приреченою. І щось мусило змінитися: чи в Божому законі і в Божих вимогах щодо людини, чи в природі самої людини. В Бога немає маленьких чи великих гріхів, а кожен гріх, який би він не був, рівний смерті. Заплата за гріх – смерть. Це постанова Бога, це Його ставлення до гріха. Ми часто намагаємося виправдати свої, так би мовити, маленькі гріхи, вказуючи на кимсь зроблені більші, та перед Богом гріх – це злочин. Можливо, зовні твій вчинок взагалі не можна назвати злочином, але яким є твій вчинок щодо Бога? Іноді наше мовчання є злочином, якщо ми в потрібну мить не сказали потрібних слів. Злочин, якщо ми своєю поведінкою пішли проти Законодавця та Його закону. Тому гріх – це беззаконня. Як ми дізнаємося, що це гріх? Лише з допомогою закону, згідно з яким Бог щось дозволив, а щось заборонив. Отож, кожна людина, яка перебуває за межами дозволеного законом, є беззаконною і має бути покарана смертю.
Вибір та його наслідки Коли Мойсей передавав ізраїльтянам закон, то він сказав: «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (5 М. 30:19). Життя та смерть, благословення і прокляття – це не випадкові речі, які приходять в наше життя, це закономірність, яку ми отримуємо в результаті свого вибору. Нині дуже мало ми зустрічаємо людей, які зі страхом та тремтінням приходять до Бога і просять у Нього мудрості, щоб зробити правильний вибір. Але так багато людей з жахом приходять до Бога і просять допомоги лише тоді, коли в їхнє життя приходять наслідки неправильно зробленого вибору. Часто ми як ті, хто оточував Йону під час плавання до Таршишу, падаємо на коліна і просимо в Бога вгамувати бурю. Але Він не робить цього тільки тому, що Сам підняв бурю, щоб впокорити нас. Уяви, як ти виглядаєш, коли благаєш Бога, який Сам створив обставини, щоб виправити тебе, стишити цей шторм, не прагнучи зрозуміти, для чого Він здійняв його. І як не дивно, щоб отримати вирішення 90 відсотків наших проблем, треба дивитися не на проблему, а шукати вирішення у своєму серці. Проблема Йони була не в тому, що Бог підняв шторм. Вона почалася набагато раніше, коли Йона був вдома і зробив вибір піти проти Божої волі. Бог і тобі пропонує життя чи смерть, благословення чи прокляття. Ти маєш зробити вибір. І те, що прийде після твого вибору, буде його наслідком. Отож, вся твоя майбутність залежить від вибору одного з двох станів – стану праведності чи гріховності. Дотримуєшся закону – будеш благословенний, йдеш проти нього – будеш проклятий. Отож, щоб отримати благословення, людина повинна мати святість, вона повинна набути іншої природи, тому що Бог не може бути грішним, щоб зрозуміти нас. Все, що Він може, – це зробити нас святими і праведними перед Своїм лицем, щоб знайти з нами спільну мову і мати змогу благословляти нас. Але як можна зробити з гріховної людини, людину святу? І Бог знайшов вихід. Він пропонує нам не просто покаятися у своїх гріхах, а й вірою прийняти Його дар – праведність. Праведність – це не наслідок покаяння, це дар, прийняти який можна лише вірою.
Жертва за гріх Гріха не можна виправити, його можна лише викупити. І саме смерть є фінальним покаранням за будь-який гріх. Божа справедливість вимагає для людства смерті, але Його милість хоче пожаліти рід людський. І Бог вдається до заміни, Бог повинен покарати когось іншого, щоб помилувати людину. Тому жертви, які приносив Ізраїль взамін за свою гріховність, приносилися за злодіяння людини. Проливалася кров, наставала смерть – і таким чином справедливість Божа була задоволена. Саме тому був розіп’ятий і Христос. Бог при всій Своїй любові до нас не міг відступити від Своєї справедливості і змінити Свій закон. Водночас Він – наш Батько і прагнув помилувати нас. І в результаті через нас Бог прийшов до такого конфлікту: Його любов прагне нас спасти від Його ж справедливості. В Ізраїлі проливалися ріки крові тварин, але це був єдиний шанс для нього, оскільки без пролиття крові немає прощення. Та Бог пішов далі. Він змушений був пролити святу невинну кров Свого Сина, щоб не проливалися ріки крові людської.
Задоволена справедливість В Бозі чудово поєднуються дві якості: любов і справедливість. Справедливість змушена покарати гріх. І щоб помилувати мене, який заслужив смерті, Бог повинен задовольнити Свою справедливість і покарати когось замість мене. Щоб я міг жити, хтось повинен померти. І саме смерть Ісуса Христа дає Богові право помилувати мене. Ось чому я називаю Його своїм особистим Спасителем. Смерть Христа – це основа для милості. Щоразу, коли я грішу і не отримую покарання за цей гріх, це не означає, що Бог закрив очі на мій злочин. Ні, це свідчить лише про одне: за цей гріх був покараний Христос, і тому я й уникнув покарання. Саме так Його любов спасає нас від Його ж справедливості, не обминувши цієї справедливості, а задовольнивши її. Саме тому Христа названо Заступником, тому що «за провини народу на смерть Його дано» (Іс. 53:8). Бог не дав би Христові права прощати гріхів, якби Він не взяв ці гріхи на Себе і не був страчений замість цієї людини. Для будь-якої милості потрібна підстава. В древні часи, щоб простити Ізраїлю, Богові був потрібен козел відпущення (див. 3 М. 16:21-22). Тобто щоб Бог міг простити гріхи, повинна була настати смерть. І коли Христос милував блудницю, Він не порушував закону. Він цим вчинком сказав Богові, що хай буде на Ньому її гріх і за нього Він понесе покарання. Ось в чому смисл обміну, ось в чому смисл хреста, ось звідки в Бога право прощати – Ісус дав Йому таке право. Ісус взяв на Себе всі наші гріхи, зауважте, всі без винятку. Він поніс за них справедливе покарання, бувши засуджений на смерть. Ісус був покараний справедливо, щоб мати підставу перед Божим правосуддям помилувати тебе. Таку ж підставу потрібно було мати, щоб Христа покарати. Якби Його покарали невинним, то істинність Божого суду була б порушена, бо Він допустив праведнику померти. Але на Христі лежали всі гріхи, які вчиняло людство протягом всіх віків. Ми в більшості випадків оплакуємо Його смерть, звинувачуємо Пілата та римлян в жорстокості, але це був Його добровільний вибір. Цим Він дав право Отцю прощати тобі щоразу, коли ти приходиш до Нього. Римляни були просто пішаками на Божій дошці. На Христі було прокляття, на ньому були наші гріхи, наші злодіяння, і здійснилося Боже Слово – «проклятий усякий, хто висить на дереві». І своєю смертю «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас» (Гал. 3:13). За злочини народу Він був покараний справедливо, Він помінявся з нами, взяв наш злочин на Себе. Він тоді був справедливо покараний, щоб ми були справедливо помилувані.
В чому суть обміну? Коли Господь вбивав первістків в єврейських домах, то не смерть вибирала людей, а люди обирали смерть чи життя. Бог дав чітку умову, і коли проходив ангел-губитель, він не дивився, чи це єврей, чи єгиптянин, якого він віку, як він зрозумів цю істину. Від людини залежало, чи приготувалася вона до цієї ночі, чи ні, вірила Богові чи ні. Люди робили вибір, а ангел лише виконував ті умови, на основі яких люди зробили свій вибір. Смерть приходила не лише в доми єгиптян, вона була в кожному домі. Різниця ж полягала в тому, що в одних домах це була смерть людей, а в інших – смерть ягнят. Це була єдина умова, дана Богом всім, незалежно від жодних відмінностей. Це ще раз доводить, що Бог не дивиться на особу, а судить за гріх, що заплатою за гріх є смерть, і те, що замісницька жертва має силу. Ягнятко – це прообраз Христа, Якого також називали Агнцем Божим, завдяки смерті Якого я живу. Перед тим, як змовитися проти Христа, первосвященик Кайяфа сказав до фарисеїв, які зібралися до нього на раду: «Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!» А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей» (Ів. 11:49-52). Уявіть, сам не знаючи цього, цей чоловік пророкував, він говорив про замісницьку жертву, прирікаючи одного на смерть, яка повинна була спасти багатьох. Апостол Павло писав: «...Коли вмер Один за всіх, то всі померли» (2 Кор. 5:14). Так, Своєю смертю Христос уособив нас, помістивши нас у Собі з усіма нашими гріхами, «щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес». Ось смисл хреста, ось смисл обміну. Як би ти низько не впав, ти можеш завжди прийти до Нього і обмінятися з Ним, віддавши Йому вірою свої гріхи і прийнявши Його праведність. «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2 Кор. 5:21).
Хто я і що я маю у Христі? Все наше багатство, вся наша окраса, як особистості, все наше майбутнє, всі наші привілеї криються саме в Ньому – В Ісусі Христі. В Новому Заповіті більше 80 разів вживається словосполучення «у Христі». Дійсно, у Христі Бог сховав усе те, що Він обіцяв всьому людству протягом всієї його історії. Біблія каже, що всі Божі обітниці у Христі «так» і «амінь». Христос, ставши прокляттям за нас, звільнив нас від прокляття закону. Те, чого ми не могли виконати, те, що заважало нам дотягнутися до благословень, те, що приносило прокляття в наше життя, було покладене на Нього і Він помер за нас, «щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» (Гал. 3:14). І щоразу, підходячи до Христа і бачачи в своїй уяві Його зранене тіло, я розумію, що це обмін, що Він, будучи святим, взяв всю мою аморальність на Себе. І цим Він подарував мені Свою праведність. Дивлячись на Нього і на Його життя, я розумію, якими різними ми були: Він — святий і незбагненний у своїй непорочності, я — помирав у своїх прокляттях та гріхах. А тепер все так змінилося: Він — розп’ятий, а я — спасенний, помилуваний. Тож оціни цей обмін, звершений на хресті ради тебе, святкуй Його смерть, торжествуй, будь завжди вдячним і захоплюйся тим, що Він все ж таки зробив для тебе.
