Так само й при воскресінні мертвих… сіється в немочі, у силі встає» (1 Кор. 15:42-43). Коли під теплим промінням сонця на полях зникають останні латки снігу, природа в очікуванні пробудження. Одного дня ми раптом помічаємо, як соковито зеленіє трава на осонні, як пружно проколюють чорну землю списи нарцисів, як тремтить прозора краплина роси на ніжних листочках озимини. Отже, весна… І як заключний акорд – спогад дитинства: сусідка баба Ярина йде стежиною до нашого дому, щоб сказати два слова, які довершать картину сільської ідилії: «Христос воскрес!» І поважно-радісна відповідь матері: «Воістину воскрес!» Десь далеко в минулому дорогі серцю образи. Незмінним і донині залишається відчуття урочистості пробудження природи, але найбільше – торжество істини – Христос воскрес! Сердечно вітаю всіх співпрацівників місії «Голос надії» з Днем воскресіння Христового! Моїм побажанням в ці пасхальні дні є слова апостола Павла, поставлені як епіграф. Істина, що міститься в них, розповідає про посів та його результати, які будуть в майбутньому – при воскресінні! Сіється в приниженні – постане у славі, сіється в немочі – постане в силі! Для сіяча завжди очевидною є проста істина: посіяне не зійде завтра – для цього потрібен час. І навіть коли насіння проросте – це ще не час жнив. Апостол Яків так висловив цю думку: «Ось землероб чекає дорогоцінного плоду від землі і задля нього довго терпить, поки отримає дощ ранній і пізній: довго терпіть і ви… тому що прихід Господній наближається» (Як. 5:7). На нашу долю, дорогі друзі, випав час посіву – сіяти добре зерно Слова в душі людські. Нам в більшості випадків не дано бачити, як діє в людині Слово, відновлюючи, перероджуючи, воскрешаючи її. Інколи ми насолоджуємося декількома плодами, які зросли з посіяного, але, в основному, істина залишається незмінною – землероб, сіяч чекає. Ми від Господа маємо право сіяти. Сіяти Слово, сіяти сльозу, сіяти молитву, сіяти час, сіяти терпіння, сіяти любов, сіяти добро… Як правило, сіяти в приниженні, сіяти в немочі – і… чекати. В очікуванні – радість: посіяне буде зростати, а зростає завжди більше, ніж сіється. Те, що сіється в приниженні, постане у славі! Те зерно правди, що в немочі, тремтячими руками, тремтячими устами сіялося в ім’я Господа, – постане у великій потузі та славі у воскресінні мертвих! Ви відчуваєте подих Божої слави, Божої благодаті?! Воскресіння Христове ще і ще раз підтверджує – воскресне, постане, з’явиться в силі те немічне, кволе, непримітне, що ми разом сіємо. Тому що – Христос воскрес! Тому що – воістину воскрес! Зі святом вас, дорогі співпрацівники на ниві Божій!
