Микола Синюк: «Вигляд благочестя»
«Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2 Тим. 3:1-5).
Апостол Павло дає настанови своєму сину по вірі і говорить, що є речі, які той повинен знати. Він відкриває йому істину про те, що в останні дні настануть тяжкі часи. Останні дні будуть такими ж, як і попередні: години, хвилини і секунди не зміняться. Проте ситуацію змінюють люди, а вони будуть «самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога».
Павло змалював портрет нашого сучасника, можливо, і не підозрюючи, що через дві тисячі років, читаючи Боже Слово, ми бачитимемо на власні очі портрет людини останнього часу. Павло звертається до Тимофія, говорячи, що той повинен знати, якими в останні дні будуть люди. А люди, як відомо, формують соціум, формують середовище, в якому вони проживають, тому Тимофій не тільки повинен знати про це, а й відповідно діяти, а також втікати від таких людей.
Хто ці люди? На перший погляд, це зрозуміло. Ми оглядаємося навколо і бачимо, що вони живуть поряд з нами; вони не знають Бога, зарозумілі, грошолюбні, їхні діти не слухають батьків і т. д.
Проте останній мазок пензля духовного художника апостола Павла на цій картині показує нам дещо іншу ситуацію. Виявляється, мова йде про людей, які знають Бога, поклоняються Йому ,належать до певної конфесії; більше того, можливо, їхні прізвища записані в церковних списках. І, як підсумок, апостол Павло каже, що люди останнього часу матимуть вигляд благочестя, але сили його зречуться, їм вона не буде потрібна.
Отож поміркуємо: ми живемо в час, коли рекламують, що коли ми користуватимемося певним кремом, наші зморшки зникнуть і ми виглядатимемо молодшими років на десять. Реклама зосереджена на тому, щоб подати непотрібну нам річ під таким виглядом, аюи змусити нас це придбати.
Сьогодні люди дуже турбуються про вигляд речей, про свій особистий вигляд, вигляд одягу, і поряд з тим переймаються тим, щоб мати вигляд побожності. «Добре було б, щоб мене вважали за людину побожну», – так думають люди нашого часу. «Вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися».
Не так давно я ремонтував своє авто, і майстер запитав: «А вам як ремонтувати – як для себе чи як на продаж?». Для себе ми робимо все добре, а коли на продаж, то головне – щоб вигляд був гарний. Мати вигляд – це в багатьох випадках означає приховати те, ким ти є насправді, приховати свою сутність.
Згадаймо історію про жінку царя Єровоама. «І сказав Єровоам до своєї жінки: Устань та переберися, і не пізнають, що ти Єровоамова жінка. І підеш до Шіло, ото там пророк Ахійя, який говорив про мене, що я буду царем над цим народом. І візьми в свою руку десять хлібів і калачі та дзбанок меду, і ввійдеш до нього. Він скаже тобі, що буде хлопцеві. І зробила так Єровоамова жінка. І встала вона, та й пішла до Шіло, і ввійшла до Ахійєвого дому. А Ахійя не міг бачити, бо очі йому стемніли через його старість. І Господь сказав до Ахійї: Ось приходить Єровоамова жінка, щоб запитати від тебе слово про сина свого, бо він слабий. Отак і так будеш їй говорити. І станеться, коли вона ввійде, то вдаватиме чужу. І сталося, як Ахійя почув шарудіння ніг її, як вона входила до входу, то сказав: Увійди, Єровоамова жінко! Чому то ти вдаєш чужу? А я посланий до тебе з твердою звісткою» (1 Цар. 14:2-6).
До чого я веду? Кожного дня перед нами постають нові завдання, нові справи, і я хотів би, щоб ми, вирішуючи їх, не дбали про те, аби мати вигляд побожності, але щоб справді були благочестивими. Немає потреби ховатися від Бога, говорити, які ми святі, приймаючи маску смиренного лицеміра. Бог знає нас краще, ніж ми самі себе знаємо. Пророк Осія каже: «Бо ваша любов – немов хмара поранку і мов та роса, що зникає уранці». Така наша людська побожність. Так ми маскуємося.
Коли я проходив військову службу, то треба було ретельно стежити за своїм одягом і взуттям, бо старшина кожного вечора перевіряв їх. І ми старалися почистити чоботи хоча б спереду, яке воно ззаду – було не видно, а от спереду старшина бачив все завжди. Та він швидко зорієнтувався і бувало, ішов поза нашими спинами і дивився, чи чисті наші підбори.
Ми інколи також стараємося прибрати якогось вигляду, почистити форму для людей, але для Бога це абсолютно не потрібно. «Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує та своє серце обманює, марна побожність того! Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Як. 1:26-27).
Ми живемо в період останнього часу, коли люди стали такими, якими їх описав апостол Павло. Він наказує втікати від таких. У приповістях Соломона написано: «Перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!» (Пр. 19:27).
Потрібно втікати від компаній молодих людей, які лихословлять своїх батьків, які не поважають старість. Павло застерігає, щоб ми не тільки знали картину останнього часу, а й діяли відповідно. Для того, щоб бути мудрою людиною, тою, яка чекає зустрічі зі своїм Спасителем, ми повинні відповідно діяти – до цього нас закликає Господь. Не мати тільки вигляд достойний, не хизуватися перед іншими, а справді, бути благочестивими людьми, у чиїх серцях живе Господь. «Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тим. 4:8).
Дивлячись на вулицю і вловлюючи в рисах знайомих нам людей вигляд благочестя, пам'ятаймо, що Бог не хоче цього від нас. Він бажає, щоб у сердечному храмі ми були благочестивими людьми, тими, які готові зустріти свого Спасителя. У цьому нам хай допоможе Господь!
|
