Микола Синюк: «Система Божих координат»
«І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Бут. 3:4-5).
«Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас» (Як. 4:7).
Акцент нашої конференції зроблено на слові «покора». Згідно з тлумачним словником, коритися – це значить ставати залежним від когось або чогось. Яків наказує всім нам коритися Богу. Люди розуміють покору Богу як щось залежне від Нього, мовляв, Бог великий, а я маленький, і що Він захоче, те зі мною і зробить. Як Бог дасть, так і буде, і думають, що в цьому покора.
Але коритися Богу – означає бути підпорядкованим тій системі духовних координат, які Бог дав для людини, і для служителя в тому числі. Свою систему має і диявол, і він також бажає, щоб людина була йому покірна. Система Божих координат – це те, що призначив для кожного з нас, служителів, Бог.
Розрізняють соціальну систему координат. Павло пише: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог» (1 Кор. 11:3). Це Боже підпорядкування. Кажуть, Божа система підпорядкування – це сувора вертикаль, а диявольська система – горизонталь. Божа система – це: жінка – чоловік – Христос – Бог. А щодо спасіння: людина (жінка, чоловік) – Посередник Христос – Бог.
Відносно нашого духовного зростання в Тілі Христовому є своя вертикаль. Людина, яка хоче зростати духовно, не може бути поза Тілом, а в Тілі передбачається підпорядкування, тому що там Голова – Ісус Христос. А це передбачає покору. Бо що було б, якби тіло не корилося голові?
Протилежним до покори є таке явище, як бунт. В основі всякого бунту, всіх революцій лежить благородна ідея прагнення до рівності. Немає більш благородного мотиву для бунту, аніж стати рівним. Бунти в сім'ї і поділення також виникають на основі рівності. На расовому, етнічному і навіть на рівні деяких держав усі конфлікти виникають на прагненні до рівності.
На рівні Бог – людина ця ідея звучить також. Натхненником та ідеологом її є диявол. Він втілює її з того часу, як вона запаморочила його диявольську голову. Повернімося в Едемський сад. Там відбувалася розмова – диявол своїм шепотом сіяв сумнів у серце Адама і Єви. «А чи справді то так? Чи так Бог сказав?». Цей обманщик вміє дозовано давати неправду, він вміє давати 99 відсотків правди і лише один – неправди, щоб у результаті повернути істину в зовсім протилежний бік. Сказав він: «Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло».
Що означає – стати, немов Бог? Стати Йому рівним. Це ідея рівності. В Єви шлунок від голоду не бурчав, але її захопила ідея – дерево дає знання, ми будемо знати щось, чого досі не знали. Тобто станемо рівні Богу. Це був тихий бунт проти Бога. Диявол посіяв в людське серце ідею рівності, хоча в людське єство її заклав ще Бог, бо Він вільно спілкувався з людьми.
У Каїна бунт виявися більш відкрито. Чому він розгнівався і підняв руку на свого брата? Він хотів рівності. Якби його жертва була прийнята на рівні з жертвою Авеля, такої реакції не було б.
Минав час, і думки людей стали злі в усякий час. Але коли води потопу залили землю, коли загинуло все, що дихало, – від людини і до худоби, окрім тих, що були в ковчезі, бунтарський дух не втопився. Більше того, він став сильнішим. Коли люди задумали збудувати башту аж до небес, щоб залишити по собі видимий слід і зрівнятися з Богом, це був вже масовий бунт. Ця ідея зробила людей настільки монолітними, що Сам Бог заявив, що вони не відступляться від неї. Він втрутився, і будівництво припинилося, але не припинився бунт.
В Ісаї 14:14 читаємо: «Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, по вище зір Божих поставлю престола свого і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!». Це так звана ода головного бунтаря, бо всі теологи сходяться на тому, що тут йдеться про занапащеного ангела, якого Бог скинув. Вавилонська вежа планувалася до небес, а він захотів поставити свого престола вище зір і стати подібним Всевишньому. Це та ідея рівності, яка захопила його від самого початку, коли він ще був серед Божих ангелів.
Ця ідея живе в людях, і вона дуже популярна. Ідея стати рівним Богові захоплює. Ворог і досі продовжує розпалювати її, рухати далі. Уся історія людства побудована на бунтах та ідеї рівності. Намагалися зрівняти в правах всіх, у тому числі й чоловіків та жінок – щоб вони разом могли і на тракторі працювати6 і асфальт на дорозі кидати в оранжевих жилетах.
Але ж Бог створив чоловіка і жінку не рівними, а різними. Таким був задум Божий. Але плани ворога інші, і він продовжує втілювати свою ідею рівності, пристосовучись до часу. І сьогодні він хоче осіб з перевернутим розумом – двох чоловіків або двох жінок, які забули про закон Господній, прирівняти до нормальної сім'ї, зробити рівними. В Америці між нормальною сім'єю і сім'єю з гомосексуалістів вже поставили знак рівності.
Ми повинні зрозуміти, у чому суть наказу – коритися один одному в страху Господньому. У світі це нормальні речі, і мало хто цьому дивується, це ж демократія. Але дияволу мало того, що робиться у світі, він шукає шляхи, щоб цю ідею рівності протягнути в Церкву. У Норвегії нещодавно рукопоклали на єпископа жінку. Гаразд, можливо, у них там так прийнято, така теологія. Та страшно те, що це жінка відкрито декларує свою нетрадиційну орієнтацію. І це в Лютеранській Церкві. Чому таке можливо? А тому, що пастори перебувають на дотації в держави, отримують непогану зарплату, мають пенсійне забезпечення і не сушать голову над тим, де взяти кошти, щоб збудувати дім молитви. Там за все платить держава, і вони йдуть на такі страшні компроміси.
Ціль диявола – порівняти церкву і світ, поставити між ними знак рівності. І якщо в минулому служителі з різних конфесій могли перебувати в одній камері, то таке сьогодні не проходить. Ціль диявола – не протистояти церкві, а зробити її ручною, керованою, прирівняти до світу.
Є дві крайності. Перша – у церкві має бути вседозволеність. Служителі Божі, які справді люблять Бога всім серцем, навіть не задумуються, який душок зачепив їх на свій гачок. У церкві має бути затишно, зручно, нормально всім, у тому числі і грішнику. Друга крайність більш витончена і полягає в тому, що наша церква (лютеранська, п'ятидесятницька тощо) – найкраща і якщо інші церкви не будуть такими, з такими ж розуміннями, поняттями, традиціями і формами, то я не маю з ними нічого спільного.
Немає двох однакових людей на землі, це лише олов'яні солдатики однакові за всіма параметрами. Бог нас створив різними, зробив так, як Йому забажалося, але диявол шукає для всіх рівності. Чому в церквах іноді буває, що за якусь дрібницю вчепилися – і постає проблема, яка затягується на роки. І ми навіть не підозрюємо, що перебуваємо в покорі ворога душі людської, який хоче рівняти всіх. Сьогодні багато хто дозволяє собі казати: а хто він такий? Ну і що, що пастор чи єпископ. Ми не гірші, ми такі самі люди, як і вони. Це ідея диявола, бо його ідея горизонтальна. Слово Господнє каже: «Противтесь дияволу». Сьогодні деякі служителі так противляться дияволу, що це викликає в диявола великий регіт.
Противитися – означає вийти з диявольської системи координат і перейти в Божу. А Божа система передбачає підпорядкування. Система диявола – всі рівні, всі багаті, всі процвітають, не хворіють і живуть в гарних домах. Бог же сказав, що будуть бідні посеред народу, щоб Мені випробувати тебе. Божа система цінностей передбачає не рівність, а підпорядкування. Але ця ідея – будете, як боги – живе в людині, у тому числі і в християнах, бо людині завжди хотілося бути вищою.
Бог знає про це. На які висоти Він нас підняв! Але чого це Йому коштувало? Того, що з висот небесних мав на землю зійти Син Божий Ісус. «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Фил. 2:8).
Ісус Христос, Син Божий, зійшов на землю, щоб ми могли стати на одному рівні, щоб могли подивитися Йому в очі. Закхей сидів на смоківниці, а Ісус сказав: Закхею, зійди, стань на рівні Христа, подивися в очі Божому Сину.
Ми легко коримося людині, від якої залежить наше майбутнє. Бо розуміємо, що за цим щось стоїть. Але коли потрібно покоритися людині, над якою ми маємо владу, буває дуже складно. Та Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по Його слідах. Сила наша в покорі один одному.
Син Божий з вершини слави, з божественної позиції спустився до землі і прийняв образ людини. Гірше того – став, як раб, і був знівечений гірше всякої людини. Не так просто було Сину Божому зійти на землю і опинитися в Гетсиманському саду. Не так просто, будучи Богом, зносити плювки в лице, побої і насмішки. Радій, Царю Юдейський! Ми знаєте, яку Він мав силу. Він каже, що міг би вмовити Отця послати більше 12 легіонів ангелів. Але Він Сам Себе впокорив – не Моя, Отче воля, а Твоя хай буде. Самому себе впокорити – ось у чому сила.
А згадаймо Наамана. Чи слухав би він ту єврейську полонянку, якби не хвороба? Він, воєначальник, на царському рівні намагався вирішити проблему. Його відправили до пророка, а там став на порозі слуга, раб, і наазав сім разів зануритися в Йордані. Думаєте, легко йому було послухатися? У нього проказа з-під мундира вилізала, і він мусив послухатися слугу.
Коритися один одному потрібно в страху Божому, а не тому, що така ситуація, не тому, що мене щось змушує. Я корюся брату і розумію, що перебуваю в Тілі Ісуса Христа. Я підкоряюся тим, кого Бог поставив. Ось у чому сила, бо це Божа система, а вона передбачає покору. Якщо ти хочеш рости, здобути авторитет – служи, будь покірним. Хай допоможе нам Дух Святий зрозуміти, до чого кличе нас Господь.
|
