Бог збирає сушняк і запалює його. Сухі старі гілки можуть горіти для Бога як кущ Мойсея, який не згоряв! Я не молюся: «Господи, дозволь мені згоріти для Тебе!» Мене не приваблює перспектива стати купкою попелу! Дивовижним і особливим у палаючого куща було те, що він горів, але не згоряв. На жаль, багато слуг Господніх згоряє. Я ж охочіше говорю: «Господи, дозволь же мені постійно жити і горіти для Тебе!» Полум’я на жертовнику ніколи не повинне гаснути. Без вогню немає Євангелії. Новий Заповіт починається вогнем. Перше, що було сказано про Христа його першим свідком, стосувалося вогню. Іван Хреститель, сам «світильник, що горів і світив», оголосив: «Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім» (Мт. 3:11-12). Іван Хреститель представив світу Ісуса-Хрестителя, Хрестителя іншого роду. Іван використовував для хрещення воду, але Ісус повинен був використовувати духовний елемент, а саме – Дух Святий.
Євангелія схожа на запальничку! Дух Святий дається не тільки для того, щоб допомогти тобі промовляти красномовні проповіді. Він хоче запалити вогонь в серцях людей. Якщо Христос спочатку не запалив тебе самого, то ти не зможеш понести цей вогонь у світ. Доти, доки відсутній вогонь, вся церковна діяльність, разом з євангелізацією, може бути дуже скучною і проводитися тільки за звичкою. Доповіді, які виголошуються з кафедр, моральні повчання, і, можливо, промови на тему, якою має бути політика країни, це тільки лід. Ніщо інше, як лід! Не пролітає ні одна божественна іскрина, здатна розтопити лід. Ніхто в громаді не займається полум’ям. Згадаймо тих двох, які на дорозі в Еммаус зустріли Ісуса і слухали Його. Вони пішли додому з палаючими серцями. Я впевнений, що Він не дискутував з ними про політику. Звичайно, Він не дав їм тільки декілька вказівок і добрих порад. Це б не запалило їхніх сердець. Ісус Христос прийшов, щоб «звести вогонь на землю» (Лк. 12:49). Вогонь – це знамено Євангелії, знамення Сина Людського. Тільки Ісус хрестить вогнем. Кожного разу, коли ми є свідками такого вогненного хрещення, ми знаємо, що це діє Він і ніхто інший. Це печатка істинності Його дій та справжньої християнської віри взагалі. Коли доторкаєшся, то відчуваєш тепло! Пророк Ілля влучно виразив це словами: «Той Бог, що відповість огнем, Він Бог!» (1 Цар. 18:24). Тільки Він, істинний Бог, робить подібне. Ілля був впевнений, що Ваал не в змозі зробити таке. Що ж показує твій духовний термометр? Чи показує він взагалі хоч що-небудь? Чи ти не переохолонув? Чи не холодні вівтарі в громаді? Чи не відсутнє тепло в богослужіннях? Чи, може, передаються тільки догми, в яких тільки суперечки викликають жар? Вогонь Божий – це щось особливе, щось унікальне. Тільки божественний вогонь міг горіти на вівтарі Мойсея – і ні в якому разі вогонь, запалений рукою людини. Надав та Авігу самі розпалили вогонь, щоб запалити свої кадильниці. Біблія називає його чужим вогнем. І вогонь Божий вийшов з ковчегу заповіту, поглинув чужий вогонь і умертвив обох непокірних священиків (див. 4 М. 26:61). В наші дні також немало є чужого вогню. Проповідується чужа Євангелія, яка, власне, навіть не є Євангелією, а теологією невір’я. Людські вимисли, філософії, критика і різноманітні дивні вчення обертаються в суспільстві. Він них не виходить аніскільки чудової теплоти неба. Єдине, що вони запалюють, це сварки. Ти не можеш формувати віру мудрістю слів. У диявола завжди готовий протилежний аргумент на все, щоб ти не сказав. Ніяка людина не могла б придумати Євангелію. Її не дав би нам жоден професор університету. Нам треба увійти в божественні виміри, оскільки туди ворог за нами не зможе проникнути. Диявол не може парирувати, якщо йдеться про думки Духа Святого. Якщо ми плануємо, проповідуємо, свідчимо і євангелізуємо по-людськи, то сатана зірве наші плани і подолає нас. Він вміє використовувати психологію і пропаганду. Відповідь така: йди вперед, перебуваючи в Дусі Святому, і звіщай Євангелію такою, якою вона є. Тоді ворог не зможе слідкувати за нами. Диявол навіть не знає алфавіту Духа Святого. Ми постійно переживаємо це під час наших великих євангелізацій, якщо повністю віддаємо зібрання Духу Святому. Результати при цьому вражаючі. Цілі країни чують заклик завдяки великій силі Христа. Неправдиві релігії та бісівські вчення, які трималися там віками, втрачали свою силу. Цього не може зробити жоден проповідник, наскільки б популярним і талановитим він не був. Такі успіхи бувають тільки тоді, коли Бог може діяти по-своєму. Якщо Він вступає на поле битви, відбувається велика перемога. Бог може і буде щоразу мати успіх, якщо ми передамо Йому керівництво. Ці духовні проломи є частиною обіцяних Господом благословень останнього часу. П’ятидесятниця триває. Вона не закінчилася в Єрусалимі, але поширюється «аж до краю землі». Община Ісуса є такою, що рухається, а не тою, що сидить. Ми повинні дивитися назовні, де також діє Бог. Деякі християни постійно дивляться тільки всередину. Вони постійно зайняті дослідженням власного серця. І це безперервне самодослідження повністю паралізує їх. Та силу дає тільки вогонь Духа Святого. Він дарований нам не тільки для того, щоб ми раділи певним емоційним переживанням. Природно, що вогонь Божий має і цей чудовий побічний ефект, за що слава Господу! Сила Духа Святого обов’язково приведе до живих зібрань. Але тільки через нашу радість план Божий не буде задовільно виконаний. Дух Святий у своїй роботі має інші – вічні цілі, як от спасіння всього людства. Вогонь Духа Святого приносить силу. Тож користуймося нею, щоб рухатися вперед. Грім має своє значення, але перед ним повинна вдарити блискавка. Істинна ж мета П’ятидесятниці в тому, щоб в кожній общині змусити колеса крутитися для Бога, щоб Євангелія могла поширюватися по всьому світу.
