«Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі. І спрагнув Давид та й сказав: «Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі»? І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида...» (2 Сам.23:14-17).
Спрага Давид дуже захотів пити і зітхнув: «Якби хтось дав мені води з віфлеємської криниці, що біля брами!» Сталося так, що ця криниця знаходилась за лінією фронту. Вона була захоплена филистимлянами. Коли Давид вголос висловив бажання свого серця, дехто з його кращих воїнів стояв недалеко. Його бажання було для них наказом. Троє з них відразу зреагували. Вони подивились один на одного, кивнули один одному – і справа була вирішена. Не витрачаючи зайвих слів, воїни вирушили, щоб виконати бажання Давида.
Віфлеємська криниця Віфлеємська криниця була оточена ворогами. Але ці три воїни взяли мечі та посуд для води і вирушили в дорогу. Криниця була глибока, що ще більше додавало небезпеки. Дорогоцінна вода знаходилась глибоко внизу, але саме цієї води прагнув Давид. Хтось повинен спуститися і дістати її. Яка наочна картина для нашої сьогоднішньої ситуації! Безліч людей перебуває в глибинах темряви, полонені своїми гріхами. Їх потрібно витягнути звідти і поставити на світло для того, щоб вони перейшли від смерті до життя. Духовно висловлюючись, цілі народи буквально лежать в гробі. Хтось повинен спуститися і попрацювати. Віфлеємська криниця перебувала в руках филистимлян. Це означало, що ті три воїни спочатку повинні були подолати лінію фронту. Сталася коротка сутичка – і вони пробилися. Цих трьох мужів гнала і зміцнювала рішучість принести те своєму головнокомандуючому, що вони випадково почули як його бажання.
Тримати канат В криниці, як правило, є механічний пристрій, щоб діставати воду. Але, залишаючись біля картини старозавітного походження, уявімо собі, що такого пристрою не було. Досягнувши криниці, ці три воїни мали надзвичайно важке завдання. Їм потрібно було домовитися і вирішити, хто з них опуститься в криницю. В той час, як один із них по канаті спускався в криницю, двоє інших повинні були тримати канат. Тут ми маємо картину великого завдання світової євангелізації. Тут не уникнути групової роботи. Якщо світ повинен почути Добру Новину, то завжди потрібні люди, які спустяться, а також і ті, котрі готові тримати канат. Цей канат є підтримкою тим, котрі спустилися; а ті, котрі тримають його, настільки ж важливі, як і ті, котрі йдуть. Той, хто тримає канат, ні в якому разі не повинен ослабити свою хватку доти, доки людина, яка спустилася за водою, знову не підніметься нагору. Цей канат буквально є рятівним засобом. Тим, хто тримає канат, не можна робити навіть короткої перерви. Якщо канат відпустити хоч на мить, це неодмінно приведе до катастрофи всієї місії і означатиме смерть людини, яка висить на канаті. Це стосується всіх людей, які на бажання Ісуса вирушили, щоб принести воду, якої Він прагне. Без тих, хто тримає канат, тобто підтримує їх, катастрофа була б неминуча.
З книги Рейнхарда Бонке «Євангелізація в вогні Святого Духа».
